Постанова

від 13.09.2023 по справі 120/4975/22

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 вересня 2023 року

м. Київ

справа № 120/4975/22

адміністративне провадження № К/990/15182/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Берназюка Я.О., суддів Коваленко Н.В. та Стрелець Т.Г., розглянувши у порядку письмового провадження у касаційній інстанції адміністративну справу

за позовом Вінницького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Летішопс Україна"

про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені

за касаційною скаргою Вінницького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів

на окрему ухвалу Сьомого апеляційного адміністративного суду від 21 березня 2023 року (прийняту у складі колегії: головуючого судді Ватаманюка Р.В., суддів: Капустинського М.М. Сапальової Т.В.),

У С Т А Н О В И В :

Короткий зміст позовних вимог

1. Вінницьке обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів (далі також - позивач, скаржник) звернулося до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Летішопс Україна» (далі також - ТОВ «Летішопс Україна», відповідач), у якому просило стягнути з відповідача на користь позивача адміністративно-господарські санкції у розмірі 2 593 156 грн за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів та пеню за їх несвоєчасну сплату у розмірі 151 439,96 грн, а всього - 2 744 595 гривень.

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

2. Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 26 вересня 2022 року, залишеним без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 21 березня 2023 року, у задоволенні позову відмовлено.

3. 21 березня 2023 року Сьомим апеляційним адміністративним судом постановлено окрему ухвалу, якою повідомлено Фонд соціального захисту інвалідів та директора Вінницького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів про необхідність вжиття заходів щодо недопущення аналогічних порушень в майбутньому та для вирішення питання про притягнення до дисциплінарної відповідальності відповідно до пункту 15 частини другої статті 65 Закону України "Про державну службу" посадових осіб позивача відповідальних за звернення до суду з апеляційною скаргою. З метою забезпечення виконання вказівок, що містяться в окремій ухвалі, для надання відповіді встановлено місячний строк з дня отримання окремої ухвали.

4. Постановляючи окрему ухвалу, суд апеляційної інстанції, враховуючи положення Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в України», а також наявність сталого правового регулювання спірного питання і наявність правового висновку Верховного Суду, вказав, що подання даної апеляційної скарги є зловживанням скаржником його процесуальним правом, невиконання обов`язку керуватися завданнями адміністративного судочинства, і такі дії спрямовані на безпідставне затягування чи перешкоджання виконання судового рішення. Крім того, вказав, що дії посадових осіб позивача (які готували процесуальні документи для звернення до суду) підлягають перевірці на предмет наявності в них складу дисциплінарного правопорушення.

Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги

5. Не погоджуючись з окремою ухвалою суду апеляційної інстанції, посилаючись на неправильне застосування норм процесуального права, Вінницьке обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулося з касаційною скаргою до Верховного Суду, в якій просить скасувати оскаржуване судове рішення в повному обсязі.

6. В обґрунтування касаційної скарги зазначається, що суд апеляційної інстанції, постановляючи окрему ухвалу, неправильно застосував статтю 249 КАС України та помилково вказав, що доводи апеляційної скарги зводяться до незгоди із судовим рішення через "власне тлумачення" правових норм, без зазначення того, у чому полягає неправильність чи неповнота дослідження доказів і встановлення обставин у справі та (або) застосування норм права судом першої інстанції. Також скаржник зазначає, що суд апеляційної інстанції дійшов необґрунтованого висновку про зловживання позивачем процесуальними правами, а також про вчинення дій, які суперечать завданню адміністративного судочинства та спрямовані на безпідставне затягування розгляду справи (набуття судовим рішенням законної сили).

7. На цій підставі скаржник звертає увагу на висновки Верховного Суду, що викладені у постанові від 11 квітня 2023 року у справі № 240/32482/21, де Суд визнав обґрунтованими доводи касаційної скарги в частині оскарження окремої ухвали щодо визнання дій відповідача (подання апеляційної скарги) недобросовісними та такими, що є зловживанням процесуальними правами. Верховний Суд виходив з того, що відповідно до пункту 8 частини першої статті 129 Конституції України, основними засадами судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення. Таке право не може бути обмежено у спосіб постановлення окремої ухвали. Окрім того судом касаційної інстанції вказано, що суд апеляційної інстанції порушив норми процесуального права в частині визнання звернення відповідача з апеляційною скаргою зловживанням процесуальними правами.

Процесуальні дії у справі та клопотання учасників справи

8. Касаційна скарга надійшла до Суду 27 квітня 2023 року.

9. Ухвалою Верховного Суду від 28 червня 2023 року відкрито касаційне провадження у справі №120/4975/22, витребувано адміністративну справу та запропоновано відповідачу надати відзив на касаційну скаргу.

10. Ухвалою Верховного Суду від 12 вересня 2023 року справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження за наявними матеріалами без повідомлення та виклику учасників справи колегією у складі трьох суддів з 13 вересня 2023 року.

11. З касаційною скаргою скаржником подано клопотання про зупинення виконання окремої ухвали Сьомого апеляційного адміністративного суду від 21 березня 2023 року, у задоволенні якого було відмовлено ухвалою Верховного Суду від 12 вересня 2023 року.

Позиція інших учасників справи

12. Від відповідача відзиву на касаційну скаргу Вінницького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів не надходило, що відповідно до статті 338 КАС України не перешкоджає касаційному перегляду рішень судів попередніх інстанцій. При цьому колегія суддів зазначає, що ухвалу Верховного Суду про відкриття касаційного провадження від 28 червня 2023 року відповідачем отримано 07 липня 2023 року.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Оцінка висновків судів попередніх інстанцій і доводів учасників справи

13. Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.

14. Згідно з положенням частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

15. Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

18. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

19. Крім того, стаття 2 та частина четверта статті 242 КАС України встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

20. Зазначеним вимогам процесуального закону окрема ухвала Сьомого апеляційного адміністративного суду від 21 березня 2023 року відповідає не повністю, а викладені у касаційній скарзі доводи є частково прийнятні з огляду на таке.

21. Статтею 19 Конституції України зокрема передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

22. В контексті розгляду вказаної справи варто звернути увагу на необхідність дотримання принципу неприпустимості зловживання процесуальними правами, оскільки такий є засадничим принципом адміністративного судочинства, що ґрунтується на конституційних та конвенційних нормах, положеннях міжнародних актів та безпосередньо закріплений у КАС України; запровадження цього принципу має важливе значення для підвищення ефективності здійснення адміністративними судами захисту прав та інтересів осіб, суспільних інтересів та інтересів держави, оскільки сприяє створенню умов для можливості належної реалізації всіма учасниками справи своїх процесуальних прав, дотриманню судами розумних строків розгляду справи та прийняття рішення без необґрунтованих зволікань та затримок, а також підвищення довіри до судової гілки влади.

23. Відповідно до прецедентної практики Європейського Суду з прав людини, на суддів покладається обов`язок організувати судовий процес таким чином, щоб не допускати надмірної затримки у розгляді та вирішенні справи; якщо причиною такої затримки є дії (бездіяльність) учасника справи, які мають ознаки зловживання процесуальними правами, суди повинні мати достатні повноваження для застосування заходів попередження та протидії такому зловживанню; невжиття судами відповідних заходів свідчить, за умови недотримання прав учасника справи, як правило, про порушення статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

24. У разі виявлення зловживання процесуальними правами, суд зобов`язаний вжити заходів, спрямованих на попередження та/або протидію такому зловживанню, що зумовлено необхідністю: а) захисту процесуальних прав інших сторін, зокрема, щодо розгляду та вирішення справ у «розумні строки»; б) гарантувати від усіх учасників справи дотримання обов`язку виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; в) захисту довіри до суду та професійності і авторитету суддів; г) своєчасного, всебічного, повного та об`єктивного встановлення всіх обставин справи, а також вирішення справи; ґ) гарантувати виконання усіма учасниками судового процесу інших процесуальних обов`язків, визначених законом або судом. 25. Важливо, що суспільна небезпека зловживання процесуальними правами в адміністративному судочинстві полягає у тому, що дії (бездіяльність), які становлять зміст такого зловживання правом, спричиняють настання негативних наслідків, що можуть проявлятися для учасників справи у недосягненні судом завдань адміністративного судочинства, визначених у частині першій статті 2 КАС України, та для суду та усієї судової системи - у зниженні рівня довіри до судової гілки влади, у поставленні під сумнів професійності та авторитету суддів. Крім того, зловживання процесуальними правами має безпосередній вплив на збільшення бюджетних витрат на судову систему (додаткові судові засідання та їх тривалість, підготовка та виготовлення зайвих процесуальних документів, оплата додаткових поштових послуги тощо).

26. Заходи процесуального примусу, які можуть застосовуватися адміністративним судом з метою протидії зловживанню процесуальними правами, можна класифікувати на заходи прямої відповідальності (попередження; видалення із зали судових засідань; привід; штраф; винесення окремої ухвали) та заходи непрямої (додаткової) відповідальності (залишення без розгляду або повернення позову, апеляційної чи касаційної скарги, заяви, клопотання; покладення на сторону, яка допустила зловживання процесуальними правами, судових витрат повністю або частково, незалежно від результатів вирішення спору; припинення врегулювання спору за участю судді за ініціативою судді) .

27. Згідно зі статтею 324 КАС України суд апеляційної інстанції у випадках і в порядку, встановлених статтею 249 цього Кодексу, може постановити окрему ухвалу.

28. Відповідно до частини першої статті 249 КАС України суд, виявивши під час розгляду справи порушення закону, може постановити окрему ухвалу і направити її відповідним суб`єктам владних повноважень для вжиття заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону.

Практика Верховного Суду щодо застосування статті 249 КАС України сформована, зокрема, в постановах від 25 січня 2019 року у справі № 822/1832/18, від 30 вересня 2019 року у справі № 752/5917/17, а також ухвалах від 23 листопада 2021 року у справі № 420/6285/20, від 13 вересня 2022 року у справі № 320/1167/21, від 23 червня 2023 року у справі № 440/7433/21 та від 04 липня 2023 року у справі № 620/4707/22.

29. У разі необхідності суд може постановити окрему ухвалу про наявність підстав для розгляду питання щодо притягнення до відповідальності осіб, рішення, дії чи бездіяльність яких визнаються протиправними (частина друга статті 249 КАС України).

30. Суд може постановити окрему ухвалу у випадку зловживання процесуальними правами, порушення процесуальних обов`язків, неналежного виконання професійних обов`язків (в тому числі якщо підписана адвокатом чи прокурором позовна заява містить суттєві недоліки) або іншого порушення законодавства адвокатом або прокурором. Окрема ухвала щодо прокурора або адвоката надсилається органу, до повноважень якого належить притягнення до дисциплінарної відповідальності прокурора або адвоката відповідно (частина третя статті 249 КАС України).

31. Відповідно до частини четвертої статті 249 КАС України в окремій ухвалі суд має зазначити закон чи інший нормативно-правовий акт (у тому числі його статтю, пункт тощо), вимоги яких порушено, і в чому саме полягає порушення.

32. З метою забезпечення виконання вказівок, що містяться в окремій ухвалі, суд встановлює у ній строк для надання відповіді залежно від змісту вказівок та терміну, необхідного для їх виконання (частина п`ята статті 249 КАС України).

33. З огляду на вищезазначене, окрема ухвала суду є процесуальним засобом судового впливу на виявлені під час судового розгляду порушення законності, а також причини та умови, що цьому сприяли. Правовими підставами постановлення окремої ухвали є виявлені під час розгляду справи зловживання процесуальними правами, порушення матеріального або процесуального закону; встановлення причин та умов, що сприяли вчиненню таких порушень. За наявності цих правових підстав у сукупності суд має право постановити окрему ухвалу і направити її відповідним особам чи органам для вжиття заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли вчиненню виявлених порушень.

34. Крім того, Верховний Суд, зокрема, у постановах від 01 лютого 2023 року у справі №140/506/22 та від 20 квітня 2023 року у справі №160/4787/20 вказав, що окрема ухвала має на меті усунення виявлених у процесі розгляду адміністративного позову порушень закону та є підставою для розгляду питання щодо відповідальності винних осіб; вона може стосуватись будь-якого суб`єкта, зокрема й того, який не бере участь у справі.

35. Таким чином, Суд доходить висновку, що окрема ухвала - це рішення, яким суд реагує на виявлені під час розгляду справи порушення закону, причини та умови, що сприяли вчиненню порушення. Окрема ухвала є формою профілактичного впливу судів на правопорушників.

Необхідність винесення окремої ухвали зумовлена завданнями адміністративного судочинства - захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень органів державної влади, місцевого самоврядування, їхніх посадових, службових осіб у процесі здійснення ними управлінських функцій.

36. Варто зазначити, що суд має право, а не зобов`язаний постановити окрему ухвалу. Проте, враховуючи особливий статус суду у системі органів публічної влади, суд зобов`язаний реагувати на випадки очевидних, умисних або системних порушень закону.

37. Підставою для окремої ухвали є виявлення порушення закону і встановлення причин та умов, що сприяли вчиненню порушення. Відтак, окрема ухвала може бути постановлена лише у разі, якщо під час саме судового розгляду конкретної справи встановлено певне правопорушення. Юридична кваліфікація правопорушення судом не здійснюється. Водночас суд може в окремій ухвалі зазначити, елементи якого складу правопорушення слід перевірити (службова недбалість, зловживання владою тощо).

38. Аналізуючи викладене, обов`язковими умовами для винесення окремої ухвали є зловживанням процесуальними правами, а також порушення закону чи іншого нормативно-правового акта із чітким зазначенням такої норми та обґрунтування, у чому саме полягає таке порушення.

39. Як вбачається з ухвалених у справі № 120/4975/22 судових рішень, Вінницьке обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулося до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Летішопс Україна» (далі також - ТОВ «Летішопс Україна», відповідач), у якому просило стягнути з відповідача на користь позивача адміністративно-господарські санкції у розмірі 2 593 156 грн за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів та пеню за їх несвоєчасну сплату у розмірі 151 439,96 грн, а всього - 2 744 595 гривень.

40. Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 26 вересня 2022 року, залишеним без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 21 березня 2023 року, у задоволенні позову відмовлено. Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що відповідачем вжито передбачених чинним законодавством заходів, спрямованих на забезпечення виконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у 2021 році, тому підстави для застосування адміністративно-господарських санкцій, передбачених статтею 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» від 21 березня 1991 року № 875-XII (далі - Закон № 875-XII), відносно відповідача відсутні. З огляду на відсутність підстав для застосування адміністративно-господарських санкцій, відсутні також підстави і для стягнення з відповідача пені за порушення строків сплати суми адміністративно-господарських санкцій, застосованої згідно Порядку сплати підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, суми адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 70 від 31 січня 2007 року (далі - Порядок № 70).

41. Сьомий апеляційний адміністративний суд окремою ухвалою від 21 березня 2023 року повідомив Фонд соціального захисту інвалідів та директора Вінницького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів про необхідність вжиття заходів щодо недопущення аналогічних порушень в майбутньому та для вирішення питання про притягнення до дисциплінарної відповідальності відповідно до пункту 15 частини другої статті 65 Закону України "Про державну службу" посадових осіб позивача відповідальних за звернення до суду з апеляційною скаргою. З метою забезпечення виконання вказівок, що містяться в окремій ухвалі, для надання відповіді суд апеляційної інстанції встановив місячний строк з дня отримання окремої ухвали. Постановляючи окрему ухвалу від 21 березня 2023 року, Сьомий апеляційний адміністративний суд виходив з того, що не дивлячись на наявність сталого правового регулювання спірного питання щодо працевлаштування осіб з інвалідністю, наявність правового висновку Верховного Суду (рішення ВС з іншим правовим регулюванням подібних правовідносин відсутні), позивач звернувся до суду із позовом про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені, посилаючись на аналогічні норми без врахування висновків щодо застосування норм права, викладених у постановах Верховного Суду. В подальшому, не дивлячись на обґрунтованість і зрозумілість судового рішення, відповідач (суб`єкт владних повноважень) подав апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції, зазначивши в доводах апеляційної скарги про незгоду із судовим рішення через "власне тлумачення" правових норм, без зазначення того, у чому полягає неправильність чи неповнота дослідження доказів і встановлення обставин у справі та (або) застосування норм права судом першої інстанції.

42. Суд апеляційної інстанції описані вище дії суб`єкта владних повноважень розцінив як недобросовісні та як такі, що є зловживанням процесуальними правами та такі, що суперечать завданню адміністративного судочинства і спрямовані на безпідставне затягування розгляду справи (набуття судовим рішенням законної сили).

43. Крім того, Суд також зазначає, що постановою Верховного Суду залишено без задоволення касаційну скаргу Вінницького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 26 вересня 2022 року та постанови Сьомого апеляційного адміністративного суду від 21 березня 2023 року, вказавши про відсутність підстав для застосування до відповідача адміністративно-господарських санкцій, передбачених статтею 20 Закону № 875-XII, та стягнення з останнього пені за порушення строків сплати суми адміністративно-господарських санкцій, застосованої згідно Порядку № 70.

44. Відтак, суд касаційної інстанції, залишаючи рішення судів попередніх інстанцій без змін, підтвердив безпідставність заявлених Вінницьким обласним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів у цій справі позовних вимог.

45. З огляду на вищезазначене, колегія суддів Верховного Суду погоджується з висновками суду апеляційної інстанції щодо постановлення окремої ухвали в частині повідомлення Фонду соціального захисту інвалідів та директора Вінницького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів про необхідність вжиття заходів щодо недопущення аналогічних порушень в майбутньому та для вирішення питання про притягнення до дисциплінарної відповідальності відповідно до пункту 15 частини другої статті 65 Закону України "Про державну службу" посадових осіб позивача.

46. Однак, щодо висновків суду апеляційної інстанції в частині визнання дій позивача щодо подання апеляційної скарги недобросовісними та такими, що є зловживання процесуальними правами, суд касаційної скарги вважає за необхідне зазначити наступне.

47. Відповідно до пункту 8 частини першої статті 129 Конституції України основними засадами судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

48. Можливість забезпечення права на апеляційний перегляд є також однією із основних засад (принципів) адміністративного судочинства (частина третя статті 2 КАС України).

49.Таке право не може бути обмежено у спосіб постановлення окремої ухвали.

50. Крім того, у постанові Верховного Суду від 5 січня 2021 року у справі №1718/2-а-834/11 суд касаційної інстанції зазначив, що Конституція України як закон прямої дії, має найвищу юридичну силу, а офіційне тлумачення конституційних положень здійснюється Конституційним Судом України, який у цілій низці своїх рішень висловив правову позицію щодо права на оскарження судових рішень та доступу до правосуддя, згідно з якою кожному гарантується захист прав і свобод у судовому порядку; суд не може відмовити у правосудді, якщо особа вважає, що її права і свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав та свобод; відмова суду у прийнятті позовних та інших заяв, скарг, оформлених відповідно до чинного законодавства, є порушенням права на судовий захист, яке, згідно зі статтею 64 Конституції України, не може бути обмежене (пункти 1, 2 резолютивної частини Рішення від 25 грудня 1997 року № 9-зп, абзац 7 пункт 3 мотивувальної частини Рішення від 25 квітня 2012 року № 11-рп/2012). Право на оскарження судових рішень у судах апеляційної інстанції є складовою конституційного права особи на судовий захист. Таке право гарантується визначеними Конституцією України основними засадами судочинства, які є обов`язковими для всіх форм судочинства та судових інстанцій, зокрема забезпеченням апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом (пункт 3.2 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 25 квітня 2012 року №11-рп/2012).

51. На цій підставі Верховним Судом сформульовано правовий висновок, відповідно до якого однією з основних засад судочинства, визначених пунктом 8 частини другої статті 129 Конституції України, є забезпечення апеляційного перегляду справи. При цьому право на апеляційне оскарження судових рішень у контексті положень частини першої статті 55 Конституції України є складовою права кожного на звернення до суду. КАС України також визначено принципи здійснення адміністративного судочинства, одним з яких є забезпечення апеляційного оскарження судового рішення. Цей принцип полягає у тому, що особам, які беруть участь у справі, а також іншим особам, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи чи інтереси, у випадках та порядку визначених цим Кодексом, надається право оскарження прийнятих судом рішень. Тому необґрунтована відмова у відкритті апеляційного провадження суперечить завданню адміністративного судочинства та не відповідає конституційним принципам щодо гарантованого доступу до правосуддя та права на апеляційний (другий) перегляд судового рішення.

Аналогічна правова позиція була застосована Верховним Судом у постановах від 10 лютого 2022 року у справі № 560/11791/21, від 25 травня 2022 року у справі № 380/8038/21, від 12 вересня 2022 року у справі №120/16601/21-а, від 18 січня 2023 року у справі №160/6211/21 та від 16 червня 2023 року у справі № 520/986/22.

52. Наведене свідчить про обґрунтованість заявлених скаржником, у справі, що розглядається, доводів касаційної скарги у цій частині, а також про те, що суд апеляційної інстанції порушив норми процесуального права в частині визнання звернення відповідача з апеляційною скаргою зловживанням процесуальними правами.

Аналогічного висновку щодо застосування статті 249 КАС України дійшов Верховний Суд у постанові від 11 квітня 2023 року у справі № 240/32482/21.

53. З огляду на це, Суд вважає обґрунтованими доводи касаційної інстанції в цій частині.

54. Разом з тим, щодо доводів касаційної скарги про відсутність підстав для застосування пункту 15 частини 2 статті 65 Закону України «Про державну службу» до посадових осіб Фонду соціального захисту інвалідів колегія суддів зазначає, що оскаржуваною окремою ухвалою суду апеляційної інстанції не було притягнуто жодної конкретної особи до дисциплінарної відповідальності, передбаченої пунктом 15 частини 2 статті 65 Закону України «Про державну службу». Натомість, суд апеляційної інстанції лише повідомив позивача та Фонд соціального захисту інвалідів про необхідність вирішити питання про притягнення до дисциплінарної відповідальності відповідно до зазначеної норми Закону відповідальних посадових осіб.

55. Вказане, у розумінні частини другої статті 249 КАС України, знаходиться в межах компетенції суду, що постановляє окрему ухвалу.

56. Згідно з імперативними вимогами статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги; на підставі встановлених фактичних обставин справи лише перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального та дотримання норм процесуального права.

57. З огляду на вищевикладене, колегія суддів Верховного Суду зазначає про наявність підстав для часткового задоволення касаційної скарги та скасування окремої ухвали суду апеляційної інстанції в частині.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

58. Відповідно до статті 351 КАС України суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права.

59. Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до ухвалення незаконного рішення.

60. Враховуючи викладене, колегія суддів Верховного Суду доходить висновку про наявність підстав для часткового задоволення касаційної скарги та скасування окремої ухвали суду Сьомого апеляційного адміністративного суду від 21 березня 2023 року в частині визнання дій позивача щодо подання апеляційної скарги недобросовісними, та такими, що є зловживанням процесуальними правами. В іншій частині оскаржуване судове рішення слід залишити без змін.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 353, 355, 356, 359 КАС України, Суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Вінницького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів задовольнити частково.

Змінити мотивувальну частину окремої ухвали Сьомого апеляційного адміністративного суду від 21 березня 2023 року, вилучивши висновки про те, що подання апеляційної скарги є зловживанням скаржником процесуальними правами, невиконання обов`язку керуватися завданнями адміністративного судочинства і такі дії спрямовані на безпідставне затягування чи перешкоджання виконання судового рішення.

Викласти абзац перший резолютивної частини окремої ухвали Сьомого апеляційного адміністративного суду від 21 березня 2023 року у справі №120/4975/22 в наступній редакції:

"Про встановлені порушення законодавства повідомити Фонд соціального захисту інвалідів та директора Вінницького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів, для вжиття заходів щодо недопущення аналогічних порушень в майбутньому та для вирішення питання про притягнення до дисциплінарної відповідальності посадових осіб позивача, відповідно до пункту 15 частини другої статті 65 Закону України "Про державну службу"".

В іншій частині окрему ухвалу Сьомого апеляційного адміністративного суду від 21 березня 2023 року у справі №120/4975/22 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач Я.О. Берназюк

Судді: Н.В. Коваленко

Т.Г. Стрелець