Рішення

від 13.09.2023 по справі 580/358/21

ЧЕРКАСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 вересня 2023 року справа № 580/358/21

м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Білоноженко М.А. розгянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи адміністративну справу № 580/358/21 за позовом ОСОБА_1 до державного кадастрового реєстратора управління Держгеокадастру у Смілянському районі та м. Сміла Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області Пономаренко Ірини Олександрівни про визнання неправомірним рішення, зобов`язання вчинити дії та стягнення моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

29.01.2021р. до Черкаського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (далі - позивач) з позовом до державного кадастрового реєстратора управління Держгеокадастру у Смілянському районі та м. Сміла Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області Пономаренко Ірини Олександрівни (далі відповідач), в якій просить:

- визнати неправомірним рішення №1 від 31.07.2020р. відповідача, про відмову у внесення відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру;

- зобов`язати відповідача провести державну реєстрацію земельної ділянки площею 12,677 га, згідно технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва в адміністративних межах Ташлицької сільської ради;

- стягнути з відповідача суму в розмірі 2 270 грн., моральної шкоди на користь позивача, завданої суб`єктом владних повноважень в наслідок прийняття протиправного рішення;

- зобов`язати суб`єкта владних повноважень подати до суду звіт про виконання судового рішення у разі задоволення позову.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказав, що оскаржуваним рішенням відповідач відмовив у внесення відомостей до Державного земельного кадастру про земельну ділянку площею 12,677 га з підстав розташування, в межах земельної ділянки, яку передбачається зареєструвати, інших земельних ділянок. Позивач вважає спірне рішення протиправним та зазначає, що відповідачем не надано жодних доказів того, що дійсно існує факт перетину зазначених відповідачем земельних ділянок з ділянкою, яка планується до реєстрації та звертає увагу, що спірне рішення не може кваліфікуватися як законна та мотивована відмова без встановлення дійсних обставин справи та без підтвердження належними та достовірними доказами. Також позивач вказав, що внаслідок неправомірної відмови, зазнав моральних страждань у зв`язку із чим просить стягнути з відповідача моральну шкоду.

Ухвалою Черкаського окружного адміністративного суду від 22.02.2021р. прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомленням учасників справи.

Відзив на позов від відповідача до суду не надходив.

Ухвалою від 22.04.2023 суд зупинив провадження в цій справі до набрання законної сили рішенням Смілянського міськрайонного суду Черкаської області у справі №703/965/21.

Ухвалою суду від 13.09.2023 поновлено провадження у справі.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення учасників справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

ТОВ «Теодоліт» розробило технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) ОСОБА_1 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва в адмінмежах Ташлицької сільської ради Смілянського району Черкаської області площею 12,6770 га в оренду терміном на 49 років.

Постановою від 21.07.2020 у справі № 823/176/17 Верховний Суд зобов`язав Державного кадастрового реєстратора міськрайонного управління у Смілянському районі та м. Сміла Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про державну реєстрацію земельної ділянки площею 12,677 га, згідно технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва в адміністративних межах Ташлицької сільської ради.

На виконання вказаного рішення суду, державний кадастровий реєстратор міськрайонного управління у Смілянському районі та м. Сміла Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області Пономаренко Ірина Олександрівна розглянула заяву ОСОБА_1 від 13.01.2017 (реєстраційний номер ЗВ-7105476472017) про державну реєстрацію земельної ділянки площею 12,677 га, згідно технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва в адміністративних межах Ташлицької сільської ради та прийняла рішення № 1 від 31.07.2020 про відмову у внесенні відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру з підстав розташування в межах земельної ділянки, яку передбачається зареєструвати, інших земельних ділянок з кадастровими номерами: 7123789000:02:002:0816, 7123789000:02:002:0804, 7123789000:02:002:0803, 7123789000:02:002:0799, 7123789000:02:002:0819 та частина земельної ділянки з кадастровим номером 7123789000:02:002:0855.

Позивач вважаючи вказане рішення протиправним, звернувся із цим позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд зазначає наступне.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з пунктом «а» частини третьої статті 22 Земельного кодексу України (тут і надалі в редакції, чинній станом на дату виникнення правовідносин) землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування громадянам - для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства.

Відповідно до частини першої статті 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

Згідно статті 13 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» (далі також Закон - №899-IV) нерозподілені (невитребувані) земельні ділянки за рішенням відповідної сільської, селищної, міської ради чи районної державної адміністрації можуть передаватися в оренду для використання за цільовим призначенням на строк до моменту отримання їх власниками державних актів на право власності на земельну ділянку, про що зазначається у договорі оренди земельної ділянки, а власники земельних часток (паїв) чи їх спадкоємці, які не взяли участь у розподілі земельних ділянок, повідомляються про результати проведеного розподілу земельних ділянок у письмовій формі, у разі якщо відоме їх місцезнаходження.

Відповідно до частини першої статті 1 Закону України «Про Державний земельний кадастр» від 07.07.2011 №3613-VI (далі також - Закон № 3613-VI) державний земельний кадастр - це єдина державна геоінформаційна система відомостей про землі, розташовані в межах державного кордону України, їх цільове призначення, обмеження у їх використанні, а також дані про кількісну і якісну характеристику земель, їх оцінку, про розподіл земель між власниками і користувачами.

Відповідно до частини першої статті 5 Закону №3613-VI ведення Державного земельного кадастру здійснюється шляхом створення відповідної державної геодезичної та картографічної основи, яка визначається та надається відповідно до цього Закону; внесення відомостей про об`єкти Державного земельного кадастру; внесення змін до відомостей про об`єкти Державного земельного кадастру; оброблення та систематизації відомостей про об`єкти Державного земельного кадастру.

Згідно ч.1 ст. 21 Закону №3613-VI відомості про межі земельної ділянки вносяться до Державного земельного кадастру, зокрема, на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) - у разі встановлення (відновлення) меж земельної ділянки за її фактичним використанням відповідно до статті 107 Земельного кодексу України та у разі зміни меж суміжних земельних ділянок їх власниками.

Відповідно до ч.ч.1,2 ст. 24 Закону №3613-VI державна реєстрація земельної ділянки здійснюється при її формуванні шляхом відкриття Поземельної книги на таку ділянку. Державна реєстрація земельних ділянок здійснюється за місцем їх розташування відповідним Державним кадастровим реєстратором центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

За правилами ч.3 ст. 24 Закону №3613-VI державна реєстрація земельних ділянок здійснюється за заявою, зокрема, замовника документації із землеустрою, за якою здійснюється формування земельної ділянки державної, комунальної власності, у випадках, коли розроблення такої документації відбувається без дозволу органу виконавчої влади, органу місцевого самоврядування.

Згідно ч.6 ст. 24 Закону №3613-VI, підставою для відмови у здійсненні державної реєстрації земельної ділянки є, зокрема, знаходження в межах земельної ділянки, яку передбачається зареєструвати, іншої земельної ділянки або її частини.

При вирішенні даного спору по суті, суд зазначає наступне.

Як встановлено вище, підставою для прийняття спірного рішення про відмову у внесенні відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру стало розташування в межах земельної ділянки, яку передбачається зареєструвати, інших земельних ділянок з кадастровими номерами: 7123789000:02:002:0816, 7123789000:02:002:0804, 7123789000:02:002:0803, 7123789000:02:002:0799, 7123789000:02:002:0819 та частина земельної ділянки з кадастровим номером 7123789000:02:002:0855.

Судом встановлено, що згідно викопіювання з кадастрової карти (плану) відображеної у висновку Державного кадастрового реєстратора (а.с. 8) вбачається, що земельні ділянки з кадастровими номерами: 7123789000:02:002:0816, 7123789000:02:002:0804, 7123789000:02:002:0803, 7123789000:02:002:0799, 7123789000:02:002:0819 та частина земельної ділянки з кадастровим номером 7123789000:02:002:0855 перетинають межі земельної ділянки, щодо реєстрації якої звернувся позивач.

Судом також враховано, що рішенням Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 28.12.2022 у справі № 703/965/21 (щодо скасування рішень про державну реєстрацію земельних ділянок з кадастровими номерами 7123789000:02:002:0816, 7123789000:02:002:0804, 7123789000:02:002:0803, 7123789000:02:002:0799, 7123789000:02:002:0819, 7123789000:02:002:0855. Частина земельних ділянок з кадастровими номерами 7123789000:02:002:0799, 7123789000:02:002:0803, 7123789000:02:002:0819, 7123789000:02:002:0855 та 7123789000:02:002:0856) у позові відмовлено. Рішення набрало законної сили, за наслідками апеляційного перегляду, 14.03.2023.

Таким чином, з огляду на встановлену обставину перетину меж вищевказаних земельних ділянок, державна реєстрація яких є чинною станом на момент спірного рішення та на момент прийняття рішення у даній справі, із земельною ділянкою щодо реєстрації якої звернувся позивач, суд доходить висновку, що спірне рішення відповідач прийняла обґрунтовано та у чіткій відповідності із вимогами ч.6 ст. 24 Закону України «Про Державний земельний кадастр», у зв`язку із чим суд вважає позовні вимоги у цій частині необгрунтованими, у задоволенні яких належить відмовити.

З приводу позовної вимоги щодо стягнення з відповідача на користь позивача моральної шкоди в розмірі 2270 грн, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст.56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Статтею 1174 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) передбачено, що шкода завдана фізичній чи юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю посадової чи службової особи органу державної влади при здійсненні своїх повноважень відшкодовується державою незалежно від вини цієї особи.

Відповідно до ч.1 ст.1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Частиною другою цієї статті передбачено, що особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Шкода це будь-яке знецінення блага, що охороняється правом, тому її поділяють на майнову і немайнову. Моральна шкода втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. У позовній заяві про відшкодування моральної (немайнової) шкоди має бути зазначено, у чому полягає ця шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується. Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди належать: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.

Частиною 1 ст.1167 ЦК України передбачено, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Отже, необхідно обґрунтування позивачем наявності причинного зв`язку між шкодою та протиправними діями відповідача, відповідно до яких заподіяно шкоду. Тобто, позивач повинен довести факт завдання йому моральної шкоди, надати належні докази того, що саме дії та бездіяльність відповідача призвела до матеріальних втрат і душевних страждань, що вимагає від позивача додаткових зусиль для організації його життя.

Відповідно до п.2 ч.3 ст.23 Цивільного кодексу України розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, що мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Разом з тим, суд зазначає, що позивачем не надано жодних доказів на підтвердження заподіяння йому душевних страждань рішенням відповідача, що було предметом розгляду у даній справі, зокрема, доказів погіршення здоров`я або настання інших втрат немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, що настали внаслідок незаконних дій або бездіяльності відповідача.

З огляду на зазначене, беручи до уваги відсутність доказів на підтвердження заподіяння позивачу душевних страждань протиправними діями відповідача, а також відсутності ознак протиправності рішень та дій відповідача, встановлених в ході розгляду даної справи, суд доходить висновку про необгрунтованість позовної вимоги про стягнення моральної шкоди, в задоволенні якої також належить відмовити.

Відповідно до частини 1 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно частини 2 статті 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Підсумовуючи наведене, оцінивши наявні в матеріалах справи докази в їх сукупності, виходячи з системного аналізу положень законодавства України, суд приходить до висновку, що відповідач діяла в межах наданих їй повноважень та у спосіб, що передбачений законами України, з огляду на що в задоволенні позовних вимог належить відмовити повністю.

У відповідності до положень ст. 139 КАС України, підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись ст. 2, 5, 6, 14, 77, 241-246, 255, 263, 295, КАС України суд, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні адміністративного позову - відмовити.

Копію рішення направити учасникам справи.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту.

Суддя Марина БІЛОНОЖЕНКО