Рішення

від 05.09.2023 по справі 441/1801/22

ГОРОДОЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

441/1801/22 2/441/406/2023

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05.09.2023 Городоцький районний суд Львівської області

в складі головуючого судді Яворської Н.І.,

за участю секретаря судового засідання Цап І.М.

представника позивача ОСОБА_1

відповідача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду Городок Львівської області цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 , Зимноводівської сільської об`єднаної територіальної громади, третя особа Головне управління Держгеокадастру у Львівській області про скасування рішення органу місцевого самоврядування та державного акту,

в с т а н о в и в:

Позиція позивача

Позивач 09.12.2022 звернулась до суду з цим позовом і просить визнати незаконним та скасувати рушення № 34 від 30 грудня 2010 року 111 сесії У1 скликання Суховільської сільської ради Городоцького району Львівської області «Про затвердження техдокументації на видачу дубліката державного акту на право приватної власності на земельну ділянку для будівництва та обслуговування житлового будинку ОСОБА_2 .

Визнати недійсним державний акт на право приватної власності на земельну ділянку виданого ОСОБА_2 02.08.2011 на земельну ділянку, кадастровий номер 4620987700:12:014:0071, яка призначена для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що у її власності знаходиться дві земельні ділянки в АДРЕСА_1 з цільовим призначенням для обслуговування житлового будинку, та для ведення особистого селянського господарства, приватизовані нею у 2009 році, що підтверджується державними актами про право власності на землю з присвоєнням кадастрових номерів відповідно.

Межує з нею відповідач ОСОБА_2 який захопив частину її земельних ділянок, таке захоплення підтверджується висновком Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз.

Відповідач, змістивши самоправно межі земельних ділянок, на підставі дублікату державного акту фактично забрав у неї і користається її земельною ділянкою, площею 183.40 м.кв. Фактично вчинив самовільне заняття земельних ділянок, шляхом встановлення ним огорожі, чим унеможливив їй використання її земельних ділянок за цільовим призначенням.

Позивачка вважає, що при прийнятті рішення сільською радою на користь ОСОБА_2 грубо порушено законодавство України та її права, так як було фактично зменшено площу належної їй земельної ділянки.

Вважає, що оскільки в неї сформовані земельні ділянки з 2009 року, а відповідач отримав дублікат держаного акту і технічну документацію у 2010 році такі видавались відповідачу з порушення.

В судовому засіданні представник позивачки ОСОБА_1 позовні вимоги підтримала з підстав викладених в позовній заяві. Додала, що експертизою встановлено, що фактичний порядок користування належними їй земельними ділянками не відповідає правовстановлюючим документам.

Таким чином відбулось фактичне позбавлення права її довірительки ОСОБА_3 на частину належної їй земельної ділянки, яке вона просить відновити.

Позиція відповідача

Відповідач ОСОБА_2 в судовому засіданні просив у позові відмовити, він користується земельною ділянкою на яку отримав дублікат державного акту з 1996 року. Змін площі земельних ділянок не відбулось. Подав відзив на позовну заяву, у якому просить відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 в зв`язку з їх безпідставністю, необґрунтованістю та пропущенням строків звернення до суду, крім того позивачка обрала невірний спосіб захисту, належним способом захисту позивачки буде звернення до суду з вимогами про витребування майна із чужого незаконного володіння, чи усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження майном, якщо їй чиняться перешкоди в реалізації цих прав.

Щодо строків звернення до суду то звертає увагу суду на те, що ще у квітні 2015 року ОСОБА_3 писала скарги про порушення свого права.

Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Тобто позивачкою порушено строки звернення до суду, що також є підставою для відмови у задоволенні позову.

Процесуальні рішення по справі, заяви та клопотання

Позовна заява поступила до суду 09.12.2022.

Визначено суддю для розгляду справи відповідно до протоколу автоматизованого розподілу.

Направлено запит в порядку статті 187 ЦПК України щодо місця реєстрації відповідача.

14.12.2022 позовну заяву було залишено без руху.

13.01.2023 позовну заяву повернуто позивачці з мотивів не усунення недоліків.

10.04.2023 Ухвалу Городоцького районного суду колегією суддів Львівського апеляційного суду скасовано, справу повернуто для продовження її розгляду (а.с.63).

Позовна заява прийнята до розгляду та відкрито провадження у справі 04 травня 2023 (а.с.70)

26.05.2023 відповідач ОСОБА_2 надіслав до суду відзив на позовну заяву (а.с.79-82).

Представник відповідача Зимноводівської сільської об`єднаної територіальної громади в судове засідання не явився.

Представник третьої особи Головного управління Держгеокадастру в судове засідання не явився.

Встановлені судом обставини та зміст спірних правовідносин

Досліджуючи факти та питання права, що лежать в основі спору, суд установив наступне.

З долученого висновку експерта за результатами земельно-технічного дослідження від 09.10.2020 вбачається, що фактичний порядок користування земельною ділянкою кадастровий номер 4620987700.12.014.0017 що розташована за адресою с. Суховоля Городоцького району та земельною ділянкою, кадастровий номер 4620987700.12.014.0010, що розташована в АДРЕСА_1 власником яких є ОСОБА_3 не відповідає правовстановлюючим документам на дані земельні ділянки (а.с.16-22)

Актом перевірки дотримання вимог земельного законодавства від 08.11.2021 встановлено, що суміжним користувачем земельної ділянки є ОСОБА_2 і ним допущено часткове самовільне зайняття, загальною площею 0, 0183 га земельних ділянок кадастровий номер 4620987700.12.014.0017 що розташована за адресою с. Суховоля Городоцького району та земельною ділянкою, кадастровий номер 4620987700.12.014.0010, що розташована в АДРЕСА_1 .(а.с.22-23)

Відповідно до копії державного акту про право власності на земельну ділянку ОСОБА_2 було виділено 0.2265 га в межах Суховільської сільської ради для обслуговування житлового будинку, що відображено в рішенні №34 від 30 грудня 2010 року 111 сесії У1 скликання Суховільської сільської ради Городоцького району Львівської області «Про затвердження техдокументації на видачу дубліката державного акту на право приватної власності на земельну ділянку для будівництва та обслуговування житлового будинку ОСОБА_2 (а.с.24).

Оцінюючи вищеперераховані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів відповідно до вимог статті 89 ЦПК України, суд згідно з положеннями статей 77, 78, 79, 80 цього ж Кодексу приходить до такого.

Відповідно до частини першої статті 321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Згідно з частиною першою статті 391 ЦК України, власник має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Відповідно до частини першої статті 91 ЗК України, власники земельних ділянок зобов`язані не порушувати прав власників суміжних земельних ділянок та землекористувачів, а також дотримуватися правил добросусідства.

Згідно з положеннями статті 152 ЗК України, власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: визнання прав; відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; визнання угоди недійсною; визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; відшкодування заподіяних збитків; застосування інших, передбачених законом, способів.

З метою захисту своїх прав позивачка звернулась до суду із вимогою визнати незаконним та скасувати рушення № 34 від 30 грудня 2010 року 111 сесії У1 скликання Суховільської сільської ради Городоцького району Львівської області «Про затвердження техдокументації на видачу дубліката державного акту на право приватної власності на земельну ділянку для будівництва та обслуговування житлового будинку ОСОБА_2 .

Визнати недійсним державний акт на право приватної власності на земельну ділянку виданого ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 , кадастровий номер 4620987700:12:014:0071 яка призначена для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, однак належних та допустимих доказів, підстав для визнання недійсним такого рішення суду не надано, не здобуто їх також і в ході судового розгляду.

Статтею 41 Конституції України передбачено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Частина перша статті 15 ЦК України закріплює право кожної особи на захист свого права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, яке суд захищає у спосіб, встановлений частиною другою статті 16 ЦК України або іншим способом, що встановлений договором або законом.

Відповідно до положень частини першої статті 116 ЗК України громадяни набувають права власності на земельні ділянки із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування у межах їх повноважень.

Частиною п`ятою статті 116 ЗК України визначено, що надання у користування земельної ділянки, що перебуває у власності або у користуванні, провадиться лише після вилучення (викупу) її в порядку, передбаченому цим Кодексом.

У пункті 7 постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 16 квітня 2004 року «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ» роз`яснено, що власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його права, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється згідно з частиною третьою статті 152 ЗК України шляхом: визнання прав; відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; визнання угоди недійсною; визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; відшкодування заподіяних збитків; застосування інших, передбачених законом, способів захисту (стаття 16 ЦК України).

У Постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 червня 2019 року в справі №911/2701/17 (провадження № 12-258гс18) вказано, що частиною п`ятою статті 116 ЗК України унормовано, що земельні ділянки, які перебувають у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб, передаються у власність чи користування за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування лише після припинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному законом. Земельні ділянки формуються як об`єкти цивільних прав: власності, постійного користування, оренди відповідно до закону, і припинення прав щодо цих об`єктів також має відбуватись виключно у відповідності до закону».

Згідно з вимогами статті 55 Закону України «Про Землеустрій», встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) проводиться відповідно до топографо-геодезичних і картографічних матеріалів, на основі технічної документації із землеустрою, якою визначається місцеположення поворотних точок меж земельної ділянки в натурі (на місцевості).

Згідно з частиною 1 статті 76 ЦПК України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Частина 1 статті 77 ЦПК України визначає, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Щодо пропущення позивачкою строків позовної давності, то суд не приймає твердження відповідача про те, що позивачка знала про існування рішення Суховільської сільської ради та державного акта, з 2015 року, тобто з часу звернення зі скаргами, оскільки в суді встановлено, що про порушення свого права вона дізналась після проведення дослідження, а саме з жовтня 2021 року і позов подала в грудні 2022.

Позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (стаття 256 ЦК України).

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).

Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України).

Вирішуючи спір, суд виходить з того, що початком перебігу позовної давності є момент у часі, коли ОСОБА_3 отримала висновок з Львівського НДІ, тобто в жовтні 2021 року (а.с.16), а тому вважає, що позивачем не порушено строків звернення до суду.

Щодо ефективності обраного позивачем способу захисту у даній справі, то суд приймає до уваги доводи відповідача та вважає, що судовий захист повинен бути повним та відповідати принципу процесуальної економії, щоб забезпечити відсутність необхідності звернення до суду для вжиття додаткових засобів захисту.

Велика Палата Верховного Суду у справі №911/3681/17 звертає увагу, що власник з дотриманням вимог статті 388 ЦК України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача. Для такого витребування оспорювання рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, ланцюгу договорів, інших правочинів щодо спірного майна і документів, що посвідчують відповідне право, не є ефективним способом захисту права власника.

Подібні за змістом висновки сформульовані, зокрема, у пункті 86 постанови Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі N 183/1617/16.

Оскільки вимога визнати незаконним та скасувати рушення № 34 від 30 грудня 2010 року 111 сесії У1 скликання Суховільської сільської ради Городоцького району Львівської області «Про затвердження техдокументації на видачу дубліката державного акту на право приватної власності на земельну ділянку для будівництва та обслуговування житлового будинку ОСОБА_2 .

Визнати недійсним державний акт на право приватної власності на земельну ділянку виданого ОСОБА_2 02.08.2011 на земельну ділянку, кадастровий номер 4620987700:12:014:0071, яка призначена для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, не є ефективним способом захисту позивача у цій справі, зокрема, задоволення такої вимоги не призведе до відновлення володіння земельною ділянкою, то така вимога не є нерозривно пов`язаною з вимогою про витребування земельної ділянки з чужого незаконного володіння. Тому такі вимоги не повинні розглядатися в межах одного провадження. При цьому позивач у межах розгляду справи про витребування земельної ділянки з чужого незаконного володіння вправі посилатися, зокрема, на незаконність зазначеного рішення без заявлення вимоги про визнання його недійсним, оскільки таке рішення за умови його невідповідності закону не тягне правових наслідків, на які воно спрямоване.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від виду та змісту правовідносин, які виникли між сторонами, від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорювання. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорювання та спричиненим цими діяннями наслідкам (подібні висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 5 червня 2018 року у справі № 338/180/17 (пункт 57), від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16 (пункт 40), від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц, від 11 вересня 2019 року у справі № 487/10132/14-ц (пункт 89), від 16 червня 2020 року у справі №145/2047/16-ц (пункт 7.23)).

Розглядаючи справу, суд має з`ясувати: 1) з яких саме правовідносин сторін виник спір; 2) чи передбачений обраний позивачем спосіб захисту законом або договором; 3) чи передбачений законом або договором ефективний спосіб захисту порушеного права позивача; 4) чи є спосіб захисту, обраний позивачем, ефективним для захисту його порушеного права у спірних правовідносинах. Якщо суд дійде висновку, що обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором та/або є неефективним для захисту порушеного права позивача, у цих правовідносинах позовні вимоги останнього не підлягають задоволенню (подібний висновок викладений у пунктах 6.6, 6.7 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 січня 2021 року у справі № 916/1415/19.

За викладених вище обставин суд приходить до висновку про те, що позов ОСОБА_3 не є ефективним способом захисту та не призведе до відновлення її порушеного права.

Відповідно до принципів змагальності та диспозитивності цивільного судочинства, викладених у статтях 12 і 13 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Висновки суду

Таким чином, враховуючи встановлені судом обставини та положення законодавства, яким урегульовано спірні правовідносини, суд приходить до висновку, що позивач обрала неправильний спосіб захисту своїх прав і інтересів, а тому позовні вимоги не підлягають до задоволення.

Розподіл судових витрат

За вказаних обставин в задоволенні позову слід відмовити в повному обсязі.

За правилами частини 1 статті 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог. Оскільки в задоволенні позову відмовлено, підстави для стягнення судового збору з відповідача відсутні.

На підставі наведеного та керуючись статтями 4, 5, 10, 12, 13, 76-82, 89, 141, 263-265, 268 ЦПК України, суд -

у х в а л и в :

В позові ОСОБА_3 до ОСОБА_2 , Зимноводівської сільської б`єднаної територіальної громади, третя особа Головне управління Держгеокадастру у Львівській області про скасування рішення органу місцевого самоврядування та державного акту - відмовити.

На рішення може бути подана апеляція до Львівського Апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складання його повного тексту.

Повне рішення складено 13.09.2023.

Сторони:

Позивач: ОСОБА_3 , проживає в АДРЕСА_1 ;

Відповідач: ОСОБА_2 проживає в АДРЕСА_2 ;

Відповідач: Зимноводівська сільська об`єднана територіальна громада розташована в с.Зимна Вода, вул. Шухевича, 83 Львівської області;

Третя особа: Головне управління Держгеокадастру у Львівській області, розташоване в м.Львів, вул. В.Чорновола,4.

Головуючий суддя Яворська Н.І.