Постанова

від 01.11.2007 по справі 21/433-06-13381

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

21/433-06-13381

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

01 листопада 2007 р.                                                                                   № 21/433-06-13381  

Вищий  господарський  суд  України  у  складі  колегії  суддів:

                                             Добролюбової Т.В. –головуючого,

Гоголь Т.Г.,

Швеця В.О.,

за участю представників від:

позивача: Коротков С.О. (дов. від 03.01.07);

відповідача: не з'явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу

Товариства з обмеженою відповідальністю"Портмарін Груп"

на постанову

Одеського апеляційного господарського судувід 17.07.2007 року

у справі№ 21/433-06-13381

господарського судуОдеської області

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю"Українська національна стивідорна компанія"

до

Товариства з обмеженою відповідальністю"Портмарін Груп"

простягнення 1 999,17 грн.,

В С Т А Н О В И В:

18 грудня 2006 р. Товариство з обмеженою відповідальністю "Українська національна стивідорна компанія" (далі - ТОВ "УНСК") звернулося до Господарського суду Одеської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Портмарін Груп" (далі - ТОВ "Портмарін Груп) про стягнення заборгованості в сумі 1567,02 грн., пені за 83 дня прострочення у розмірі 162,97 грн., інфляційних витрат на суму 191,18 грн., додаткових витрат у розмірі 78 грн., а також судових витрат. Обґрунтовуючи свої вимоги неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором про виконання навантажувально-розвантажувальних робіт  № 12/09/06 від 12.09.2006 року.

27 грудня 2006 року до господарського суду надійшло клопотання ТОВ "УНСК" про зменшення позовних вимог на суму 1567,02 грн., у зв'язку з погашенням заборгованості ТОВ "Портмарін Груп.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 16.01.2007 р. прийнято до розгляду зустрічну позовну заяву ТОВ "Портмарін Груп" до ТОВ "УНСК" про визнання таким, що не відповідає вимогам законодавства здійснений розрахунок вартості виконаних за договором № 12/09/06 від 12.09.2006 р. робіт по заявці від 13.09.2006 р. та стягнення зайво сплачених 1567,02 грн.

В подальшому ТОВ "Портмарін Груп" змінило свої вимоги та просило господарський суд стягнути з ТОВ "УНСК" зайво перераховану суму в розмірі 1567,02 грн., мотивуючи це тим, що згадана сума розрахована та сплачена з порушенням вимог Збірника тарифів на комплекс робіт, пов'язаних з обробкою вантажів у портах України.

25 травня 2007 року ТОВ "УНСК" подано клопотання за № 475/6 про відмову від позовних вимог.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 29 травня 2007 р. (суддя Зеленов Г.М.) провадження у справі в частині стягнення з ТОВ "Портмарін Груп" на користь ТОВ "УНСК" 1999,17 грн. припинено, з ТОВ "Портмарін" на користь ТОВ "УНСК" стягнуто держмито в сумі 79,95 грн. та 92,49 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, а також 888,40 грн. витрат за проведення судової експертизи. У задоволенні зустрічного позову відмовлено.

          Рішення мотивоване посиланнями на п. 4 статті 80 ГПК України, як на підставу припинення провадження за позовом ТОВ "УНСК", а також на статті 525 та 526 ЦК України, відповідно до яких, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог, встановлених законодавством, при цьому, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

          Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 17 липня 2007 року (колегія суддів у складі: Лашина В.В. - головуючий, Єрмілова Г.А., Воронюка О.Л.) апеляційну скаргу ТОВ "Портмарін Груп" задоволено частково, а рішення Господарського суду Одеської області - частково скасовано, виключено пункт 2 резолютивної частини рішення.

          Постанова обґрунтована вказівкою на частину п'яту статті 49 ГПК України, зазначаючи про безпідставне стягнення судом з ТОВ "Портмарін Груп"  державного мита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

          Не погоджуючись з винесеними судами попередніх інстанцій судовими актами, ТОВ "Портмарін Груп" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду Одеської області від 29.05.2007 року та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 17.07.2007 року скасувати та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.  

В обґрунтуванні своїх вимог скаржник посилається на те, що судами   першої та апеляційної інстанцій неправильно застосовані норми матеріального та процесуального права. В касаційній скарзі скаржник посилається на неповне з'ясування судами обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права, зокрема, Збірника тарифів на комплекс робіт, пов'язаних з обробкою вантажів у портах України, затвердженого наказом Міністерства транспорту України № 392 від 31.10.1995 року, а також про порушення господарськими судами вимог статті 49 ГПК України.

У відзиві на касаційну скаргу ТОВ "УНСК" зазначає, що  оскаржувані судові акти є законними та обґрунтованими, а тому відсутні підстави для їх скасування.

Заслухавши суддю-доповідача та пояснення представника позивача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши  правильність застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

         Відповідно до вимог статей 108, 1117 Господарського процесуального кодексу України, касаційна інстанція переглядає за касаційною скаргою (поданням) рішення місцевих господарських судів та постанови апеляційних господарських судів та, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та вбачається з матеріалів справи, 12.09.2006 року між сторонами було укладено договір на виконання навантажувально-розвантажувальних робіт № 12/09/06 (далі - Договір), за умовами якого, ТОВ "Портмарін Груп" доручило ТОВ "УНСК" здійснити організацію та забезпечення вантажно-розвантажуальних робіт, зберігання вантажів за номенклатурою, що обумовлюється у додатку до Договору та проведення розрахунків з відповідними підприємствами (т.1, а.с.11-16).

Скаржник у касаційній скарзі зазначає, що не здійснював замовлення у ТОВ "УНСК" робіт щодо навантажувально-розвантажувальних робіт за схемою, що передбачена Додатком 1 до Договору, оскільки зазначені в останньому три варіанти обробки вантажу не відображали роботи, яка була необхідна для ТОВ "Портмарін Груп".

Пунктами 2.1.4. та 2.1.5. Договору передбачено, що ТОВ "Портмарін Груп" видає інструкції-доручення на вивантаження своїх вантажів і попереджає про особливі властивості вантажу та правил його перевалки.

Згідно з п. 2.1 Додатку 1 до Договору  ТОВ "Портмарін Груп" прийняло на себе зобов'язання сплачувати роботи та послуги ТОВ "УНСК" по транзитним вантажам в тюках та пачках більше 250 кг. в розмірі 11,4 доларів США за 1 тонну (т.1, а.с. 17-18).

Відповідно до п. 3.1 Додатку 1 сторонами було визначено, що при обробці вантажів по варіанту: автомобільний транспорт-автомобільний транспорт - застосовується ставка 1 категорії; автомобільний транспорт - склад - ставка з розрахунку 25 % ставки 1 категорії; склад - автомобільний транспорт - застосовується ставка з розрахунку 75 % ставки 1 категорії.

Пунктами 3.4 та 3.5 Договору передбачено, що ТОВ "Портмарін Груп" сплачує за виконані в його заявках роботи на умовах передоплати в розмірі 100 % по факту прибуття в Одеський порт і вивантаження на склад ТОВ "УНСК" заявленої партії вантажу на підставі виставленого рахунку.

Судами також встановлено, що заявкою від 13.09.2006 року № 01-1309 ТОВ "Портмарін Груп" просило здійснити перетарку зазначеного вантажу за схемою: "контейнер-автотранспорт" через ППК-6 ТОВ "УНСК" з приміткою про те, що вантаж надходить на перевалочний комплекс автотранспортом в контейнерах з ППУ-1 для подальшого відправлення у тентових машинах до Росії (т.1, а.с. 19). Крім того, листом від 14.09.07 ТОВ "Портмарін Груп" просило дозволити перевантаження вантажу (кордний матеріал) у 6 контейнерах, які будуть перевезені з території ППК-1 (зона дії ВМО-1) на територію ППК-6 (зона дії ВМО-2) з наступним розформуванням у тентові машини (т.1., а.с. 135).

Відповідно до статей 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що на виконання вищезазначених заявок, ТОВ "УНСК" згідно з приймальними актами на імпортний вантаж від 14.09.2006 року № 22122, від 15.09.2006 року № 22141, від 19.09.2006 року № 22254 вантаж - технічні тканини у тюках загальною вагою 108, 878 т у кількості 206 місць, вивантажений із 6 контейнерів та було прийнято на склад останнього. Після чого, вантаж завантажено до тентових автомобілів відповідно до тальманських листків за №№ 1774, 1775, 1776 від 14.09.2006 р., №№ 1777, 1778 від 15.09.2006 р., № 1798 від 19.09.2006 р. (т.2, а.с. 140-144), на підставі яких був складений видатковий ордер № 190 (т.1, а.с.21).

З урахуванням зазначеного, апеляційний суд встановив, що ТОВ "УНСК" здійснило обробку вантажу за схемою, що передбачає дві вантажні операції, а саме: вивантаження тюків з контейнера на склад і зазначені послуги розраховано по акордній ставці 2-ої категорії ( 75% акордної ставки 1-ої категорії) та завантаження вивантажених з контейнера тюків на автотранспорт - розраховано за різницею акордних ставок 1-ої та 2-ої категорій (25 % потонної акордної ставки 1-ої категорії).

З огляду на викладене, апеляційний суд дійшов вірного висновку щодо наявності факту замовлення ТОВ "Портмарін Груп" щодо виконання навантажувально-розвантажувальних робіт у ТОВ "УНСК" за схемою, що передбачена Додатком 1 до Договору.

Скаржник у скарзі посилався також на те, що судами невірно застосовані норми матеріального права при визначенні правомірності та обґрунтованості застосування ТОВ "УНСК" тарифних ставок, встановлених у Збірнику тарифів на комплекс робіт, пов'язаних з обробкою вантажів у портах України, затвердженого наказом Міністерства транспорту України           № 392 від 31.10.1995 року (далі - Збірник тарифів).

Згідно з п. 2.1.1.4 Збірнику тарифів, залежно від кількості вантажних операцій, які виконуються портами, ставки плати поділяються на три категорії: ставки 1-ої категорії - встановлені для вантажів, при перевалці яких порт виконує всі роботи, пов'язані із проходженням вантажів через порт: з моменту початку розвантаження вантажу, що прибув залізницею (на судні або автотранспортом клієнта) і до моменту закінчення його навантаження на судно (або навпаки); ставки 2-ої категорії - встановлені для вантажів, які перевантажуються портом зі складу порту на судно (або навпаки), за умови, що завезення вантажів на склади порту (або вивіз зі складу) виконуються власниками вантажу. Рівень ставок 2-ої категорії дорівнює ставці 1-ої категорії з коефіцієнтом 0,75; ставки 3-ої категорії (стивідорні ставки) - встановлені тільки з навантаженням на судно вантажів, які складуються силами й засобами власника вантажу біля борту судна в границях вильоту його вантажних пристроїв, або тільки за розвантаження портом судна й складування вантажу біля борту судна в границях вильоту його вантажних пристроїв. Рівень стивідорних ставок дорівнює акордним ставкам 1-ої категорії з коефіцієнтом 0,6.

Суд апеляційної інстанції, посилаючись на висновок експерта-економіста Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз № 3287/3288 від 28.04.2007 року (т.2, а.с. 149-157), а також на роз'яснення Науково-дослідного проектно-конструкторського інституту морського флоту "УкрНДІМФ" (т.1, а.с.26) встановив, що фактична вартість робіт, виконаних ТОВ "УНСК" за Договором складає 1241, 21 доларів США. Крім того,  НДПК інституту морського флоту "УкрНДІМФ", що є розробником Збірника тарифів, підтверджує правомірність застосування ТОВ "УНСК" при здійсненні вантажно-розвантажувальних робіт повної акордної ставки 1-ої категорії.

З огляду на викладене, місцевий господарський суд, з яким погодився суд апеляційної інстанції, дійшов правильного висновку про недоведеність  ТОВ "Портмарін Груп" своїх позовних вимог щодо стягнення з ТОВ "УНСК" зайво перерахованої грошової суми в розмірі 1567,02 грн.

Судова колегія вважає, що господарський суд апеляційної інстанції повно і об'єктивно дослідив обставини справи, правильно їх оцінив і вірно застосував норми матеріального та процесуального права.

Протилежні доводи скаржника не приймаються колегією суддів до уваги з огляду на приписи статті 1117 ГПК України, відповідно до яких касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду  чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Виходячи з наведеного, колегія суддів не вбачає підстав для скасування чи зміни оскаржуваного судового акта.

На підставі вищевикладеного, керуючись статтею 1115, п. 1 статті 1119, статтею 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Товариства о обмеженою відповідальністю "Портмарін Груп" залишити без задоволення, а постанову Одеського апеляційного господарського суду від 17 липня 2007 року у справі                        № 21/433-06-13381 - без змін.

2. Справу скерувати до Господарського суду Одеської області.

Головуючий суддя:                                                          Добролюбова Т.В.

Судді:              Гоголь Т.Г.

                                                                                 Швець В.О.