Постанова

від 14.11.2007 по справі 4/35-30/8

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

4/35-30/8

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

14 листопада 2007 р.                                                                                   № 4/35-30/8  

Вищий  господарський  суд  України  у  складі  колегії  суддів:

головуючого      Козир Т.П.

суддів :Мележик Н.І.,Подоляк О.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу

ДК “Укргазвидобування” НАК “Нафтогаз України” в особі філії Газопромислове управління “Львівгазвидобування”

на рішеннявід 15.05.2007 р. господарського суду Львівської області

у справі№ 4/35-30/8

за позовом ДП “Львівський облавтодор” ВАТ “ДАК “Автомобільні дороги України”(надалі  – Підприємство)

доДК “Укргазвидобування” НАК “Нафтогаз України” в особі філії Газопромислове управління “Львівгазвидобування”(надалі  – Компанія)

простягнення 42 541,09 грн.

за участю представників:

від позивача-  не з'явились

від відповідача-  Ільницький І.Й.

В С Т А Н О В И В:

В січні 2007 р. Підприємство звернулось до суду з позовом до Компанії про стягнення 9015,36 грн. відсотків річних, 33525,73 грн. інфляційних нарахувань.

В обґрунтування пред'явлених вимог позивач посилався на неналежне виконання відповідачем грошового зобов'язання. Рішенням господарського суду Львівської області від 13.02.2004 р. у справі № 4/77-18/12 стягнуто з Компанії на користь Підприємства 106113 грн. основного боргу, 1061,13 грн. держмита, 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Проте, Компанія суму заборгованості не сплатила.

В процесі розгляду справи, Підприємство зменшило розмір позовних вимог в порядку ст. 22 ГПК України.

Відповідач проти задоволення позову заперечував, посилаючись на порушення провадження у справах про банкрутство Компанії та положення ч. 4 ст. 12 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, відповідно до якого протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів не нараховуються неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань.

Рішенням господарського суду Львівської області від 15.05.2007 р. (суддя Мороз Н.В.) позов задоволено: стягнуто з відповідача на користь позивача 28432,30 грн. інфляційних нарахувань, 8404,20 грн. відсотків річних.

Не погоджуючись з рішенням, Компанія звернулась до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить його скасувати та прийняти нове рішення про відмову в позові, мотивуючи скаргу порушенням і неправильним застосуванням судом норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши пояснення представника відповідача, розглянувши матеріали справи, оцінивши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України прийшла до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи із наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, рішенням господарського суду Львівської області від 13.02.2004 р. у справі № 4/77-18/12 стягнуто з Компанії на користь Підприємства 106113 грн. основного боргу за укладеним сторонами контрактом на виконання робіт з мотивів неналежного виконання грошового зобов'язання, а також 1061,13 грн. держмита, 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Проте, як встановлено судом, в порушення вимог законодавства, Компанія не виконала грошове зобов'язання належним чином, грошові кошти не сплатила.

В силу ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За таких обставин, місцевий господарський суд підставно задовольнив позовні вимоги про стягнення інфляційних нарахувань та відсотків річних.

При цьому, судом правомірно не прийняті до уваги твердження відповідача про поширення дії мораторію у справі про банкрутство щодо нарахувань відсотків річних та інфляційних, оскільки останні не є санкціями за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань в розумінні ст. 12 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”.

Висновки місцевого господарського суду відповідають фактичним обставинам та наявним матеріалам справи, нормам матеріального і процесуального права, є законними та обґрунтованими.

Відповідно до п. 1 ст. 1119 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити рішення суду першої інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

Касаційна скарга залишається без задоволення, коли суд визнає, що рішення місцевого господарського суду прийняте з дотриманням вимог матеріального та процесуального права.

Твердження оскаржувача про порушення і неправильне застосування господарським судом норм матеріального та процесуального права при прийнятті рішення не знайшли свого підтвердження, в зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування законного та обґрунтованого судового акту колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11111 ГПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ДК “Укргазвидобування” НАК “Нафтогаз України” в особі філії Газопромислове управління “Львівгазвидобування” залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Львівської області від 15.05.2007 р. у справі № 4/35-30/8 залишити без змін.

Головуючий, суддя                                                                      Т. Козир

С у д д і:                                                                                          Н. Мележик

                                                                                                        О. Подоляк