Рішення

від 13.09.2023 по справі 931/196/23

ЛОКАЧИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 931/196/23

Провадження № 2/931/77/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

13 вересня 2023 року смт. Локачі

Локачинський районний суд Волинської області

у складі: головуючого судді Безп`ятко О.І.,

з участю секретаря судового засідання Левчук О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя,

в с т а н о в и в:

22 лютого 2023 року від позивача на адресу суду надійшла позовна заява до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя.

Свої вимоги обґрунтовує тим, що вона перебувала із ОСОБА_2 у зареєстрованому шлюбі із 20 листопада 1986 року, який рішенням Локачинського районного суду Волинської області від 02 березня 2020 року у справі №931/48/20 було розірвано.

За час перебування у шлюбі, ними, як подружжям, були набуті у власність:

земельна ділянка, площею 0,2500 га, з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, кадастровий номер 0722483900010000348;

земельна ділянка площею 0,5000 га, з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер 07224839100010000349;

земельна ділянка площею 0,3438 га, з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер: 0722483900:03:000:0894;

земельна ділянка площею 0,4500 га, з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер: 0722483900030000698;

земельна ділянка площею 0,2926 га, з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер: 0722483900:01:000:0526;

житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 ;

земельна ділянка площею 0,3129 га, з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер 0722483900:01:000:0540;

земельна ділянка площею 3,1193 га з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер 0722483900:03:000:0715.

Вважає, що оскільки, майно було придбане нею та відповідачем у 2009-2019 роках, тобто в період шлюбу, воно належить їм як подружжю на праві спільної сумісної власності, тому має намір поділити вищезазначене майно шляхом визнання за нею 1/2 частки у майні, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Крім того, зазначає, що за час перебування у шлюбі, вона з відповідачем спільно придбали автомобіль бус та інші транспортні засоби, що необхідні для обробки землі, докази вказаних обставин будуть надані суду після їх отримання.

Просить провести поділ майна подружжя.

31.03.2023 ОСОБА_1 подала уточнену позовну заяву із зазначенням ціни позову та докази вартості спірного майна.

Ухвалою судді від 10 квітня 2023 року відкрито провадження у даній справі в порядку загального позовного провадження, призначено підготовче судове засідання.

Ухвалою суду від 01 червня 2023 року підготовче судове засідання у справі закрито, а справу призначено до судового розгляду по суті.

26липня 2023року відпредставника позивача ОСОБА_3 надійшли додатковіпояснення здолученням доказівна придбанняавтомобіля маркиVolkswagenTransporter,2000року випуску,державний номер НОМЕР_1 ,номер кузова НОМЕР_2 . У даних поясненнях позивачем запропоновано наступний варіант поділу спільного майна подружжя:

за ОСОБА_1 слід визнати право власності на:

1/2 частину житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 ;

1/2 частину земельної ділянки площею 0,2500 га з цільовим призначенням: для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, кадастровий номер: 0722483900:01:000:0348;

1/2 частину автомобіля марки Volkswagen Transporter, 2000 року випуску, державний номер НОМЕР_1 , номер кузова НОМЕР_2 ;

земельну ділянку площею 0,5000 га, з цільовим призначенням: для ведення особистого селянського господарства; кадастровий номер: 0722483900:01:000:0349;

земельну ділянку площею 0,3438 га, з цільовим призначенням: для ведення особистого селянського господарства; кадастровий номер: 0722483900:03:000:0894;

земельну ділянку площею 0,2926 га, з цільовим призначенням: для ведення особистого селянського господарства; кадастровий номер: 0722483900:01:000:0526.

У свою чергу, в порядку поділу спільного сумісного майна подружжя, до ОСОБА_2 у власність переходить:

1/2 частина житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 ;

1/2 частина земельної ділянки площею 0,2500 га, з цільовим призначенням: для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і спору; кадастровий номер: 0722483900010000348;

1/2 частина автомобіля марки Volkswagen Transporter, 2000 року випуску, державний номер НОМЕР_1 , номер кузова НОМЕР_2 .

земельна ділянка площею 0,4500 га з цільовим призначенням: для ведення особистого селянського господарства; кадастровий номер: 0722483900:03:000:0698;

земельна ділянка площею 0,3129 га з цільовим призначенням: для ведення особистого селянського господарства; кадастровий номер: 0722483900:01:000:0540;

земельна ділянка площею 3,1193 га з цільовим призначенням: для ведення особистого селянського господарства; кадастровий номер: 0722483900:03:000:0715.

Крім того, у зв`язку із тим, що загальна вартість майна, яка залишається та переходить у особисту приватну власність відповідача є більшою, аніж у позивача (через різну вартість земельних ділянок, які залишаються / переходять у власність сторін), із відповідача на користь позивача підлягає сплата компенсації частки спільного майна подружжя в розмірі 68 316 гривень 26 копійок (вартість майна ОСОБА_1 становить 205 260 грн. 52 коп., вартість майна ОСОБА_2 становить 273 576 грн. 78 коп., без урахування вартості автомобіля).

З огляду на вказані обставини, просить провести поділ спільного сумісного майна подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_2 із врахуванням у даних поясненнях варіанту.

Позивач та її представник в судове засідання не з`явилися, хоча належним чином були повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, що стверджується розпискою (а.с. 109). 07 вересня 2023 року від позивача надійшла заява, у якій просить розгляд справи проводити за її відсутності та відсутності представника, не проводити стягнення грошової компенсації з відповідача у випадку задоволення позову, а судові витрати залишити за сторонами, не заперечує щодо заочного розгляду справи (а.с. 96, 111).

Відповідач ОСОБА_2 у судові засідання не з`являвся, хоча був належним чином повідомлений про дату та час розгляду справи, відповідно до вимог ст. 128 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України). Про причини неявки суд не повідомив, будь-яких клопотань, заяв, відзиву на позов від нього не надійшло. Судом вжито всіх заходів для надання можливості відповідачу з`явитися до суду, захистити свої права та надати пояснення, заперечення проти позову.

Враховуючи вимоги ч. 1 ст. 223 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності сторін.

Відповідно до ч.2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Відповідно до ч.1 ст. 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Зі згоди позивача, а також за одночасного існування вищевказаних умов, суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає вимогам ст. 280 ЦПК України.

Дослідивши та оцінивши представлені у справі докази в їх сукупності, суд дійшов наступного висновку.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, а згідно з ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до ЦПК України, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Судом встановлено, що 02 березня 2020 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 розірвано шлюб, зареєстрований 20.11.1986 року виконавчим комітетом Бужанівської сільської ради Горохівського району Волинської області, актовий запис №20 (а.с. 13-15, 16).

Згідно зі статтею 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Об`єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту (стаття 61 СК України).

Позивач стверджує, що сторонами у шлюбі було набуто наступне майно, право власності на яке зареєстровано за відповідачем ОСОБА_2 : житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 ; транспортний засіб марки Volkswagen Transporter, номер кузова НОМЕР_2 ; земельна ділянка, площею 0,2500 га, кадастровий номер 0722483900010000348; земельна ділянка, площею 0,5000 га, кадастровий номер 0722483900010000349; земельна ділянка, площею 0,3438 га, кадастровий номер 0722483900:03:000:0894; земельна ділянка, площею 0,4500 га, кадастровий номер 0722483900030000698; земельна ділянка, площею 0,2926 га, кадастровий номер 0722483900:01:000:0526; земельна ділянка, площею 0,3129 га, кадастровий номер 0722483900:01:000:0540; земельна ділянка, площею 3,1193 га, кадастровий номер 0722483900:03:000:0715.

Відповідно до ч.3 ст.368 ЦК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.

Взаємної згоди щодо поділу спірного майна сторони не дійшли, договору не укладали.

Здійснення подружжям права спільної сумісної власності регламентується статтею 63 СК України, згідно з якою дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Розпорядження спільним сумісним майном подружжя може відбутися шляхом його поділу, виділення частки. Поділ майна, що є у спільній сумісній власності подружжя, є підставою набуття особистої власності кожним з подружжя.

Право подружжя на поділ майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, закріплено у статті 69 СК України. Поділ майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, здійснюється шляхом виділення його в натурі, а в разі неподільності присуджується одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними (частини перша, друга статті 71 СК України), або реалізується через виплату грошової чи іншої матеріальної компенсації вартості його частки (частина друга статті 364 Цивільного кодексу України (далі -ЦК України).

Частинами 1,2 ст.70 СК України встановлено, що у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором. При вирішенні спору про поділ майна суд може відступити від засади рівності часток подружжя за обставин, що мають істотне значення, зокрема якщо один із них не дбав про матеріальне забезпечення сім`ї, приховав, знищив чи пошкодив спільне майно, витрачав його на шкоду інтересам сім`ї. Принцип рівності часток застосовується незалежно від того, чи здійснюється поділ у судовому або у позасудовому порядку.

Статтею 71 СК України встановлено, що майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення. Неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними.

Сутність поділу полягає в тому, що кожному з подружжя присуджуються в особисту власність конкретні речі, а також здійснюється розподіл майнових прав та обов`язків. При здійсненні поділу в судовому порядку суд має виходити з презумпції рівності часток. При винесенні рішення суд має керуватися "обставинами, що мають істотне значення", якими можуть бути, насамперед, ступінь трудової та (або) фінансової участі кожного з подружжя в утриманні спільного майна, зроблених поліпшеннях, доцільність та обґрунтованість укладених правочинів, спрямованих на розпорядження спільним майном, наявність або відсутність вчинення одним з подружжя дій, що порушують права другого з подружжя, суперечать інтересам сім`ї, матеріальне становище співвласників тощо. Поділ спільного сумісного майна подружжя здійснюється з визначення кола об`єктів спільної сумісної власності подружжя і встановлення їхньої вартості. Вартість майна, що підлягає поділу, визначається за погодженням між подружжям, а при недосягненні згоди - виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи (абзац перший пункту 22 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» від 21 грудня 2007 р. № 11).

Зі змісту п.п. 23, 24 постанови Пленуму ВСУ від 21.12.2007 №11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» вбачається, що вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з`ясовувати джерело і час його придбання. Спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу можуть бути будь-які види майна, незалежно від того, на ім`я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом. До складу майна, що підлягає поділу включається загальне майно подружжя, наявне у нього на час розгляду справи, та те, що знаходиться у третіх осіб. При поділі майна враховуються також борги подружжя та правовідносини за зобов`язаннями, що виникли в інтересах сім`ї.

Відповідно до п.30 вказаної постанови, рівність прав кожного із подружжя на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності (якщо інше не встановлено домовленістю між ними) та необхідність взаємної згоди подружжя на розпорядження майном, що є об`єктом права його спільної сумісної власності, передбачено ч.1 ст.63, ч.1 ст.65 СК.

При вирішенні спорів про належність майна на праві спільної сумісної власності подружжю, суду в першу чергу належить встановити час набуття такого майна. При встановленні судом факту набуття майна у період шлюбу, на таке майно поширюється презумпція спільності майна подружжя. Факт набуття майна у період шлюбу доводить той із подружжя, який на нього посилається в обґрунтування своїх вимог про поділ такого майна. Спростовує презумпцію спільності майна подружжя той із подружжя, який заперечує, що майно набуте у період шлюбу є спільним сумісним майном.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 22 січня 2020 року по справі №711/2302/18 та від 12 червня 2019 року по справі №595/324/17.

Як вбачається з постанови Верховного Суду від 01 квітня 2020 року у справі № 462/518/18 (провадження № 61-13422св19), факт реєстрації нерухомого майна, придбаного у період шлюбу, на ім`я одного з подружжя не означає, що воно належить лише цій особі. Майно в цьому разі є спільною сумісною власністю подружжя та належить чоловікові та дружині в рівних частках з моменту його придбання.

Тобто, придбавши нерухоме та рухоме майно під час перебування в шлюбі, позивач та її чоловік - відповідач набули право спільної сумісної власності на спірне майно відповідно до зазначених положень та її право на рівну частку в майні презюмується.

Протилежного суду не доведено.

Проаналізувавши зібрані і досліджені в судовому засіданні докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що слід визнати спільною сумісною власністю колишнього подружжя ОСОБА_2 та ОСОБА_1 :

житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстрований 21.09.2011 року на підставі свідоцтва про право власності № НОМЕР_3 , виданого Конюхівською сільською радою 18.05.2010 року, що підтверджується копією інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта №322299445 від 08.02.2023, вартість об`єкта оцінки 237800 грн (а.с. 28-30, 46);

земельну ділянку площею 0,2500 га, розташовану в с. Конюхи, із цільовим призначенням для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, кадастровий номер 0722483900010000348, на підставі рішення Конюхівської сільської ради від 20.01.2009 р. №25/15, що підтверджується копією Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯД № 329424 від 24 червня 2009 року, нормативна грошова оцінка 110247,82 грн (а.с. 23, 48);

земельну ділянку площею 0,5000 га, розташовану в с. Конюхи, Конюхівська сільська рада Локачинського району Волинської області, із цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер 0722483900010000349, на підставі рішення Конюхівської сільської ради від 20.01.2009 р. №25/15, що підтверджується копією державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯД №329425 від 24 червня 2009 року, нормативна грошова оцінка 13177,91 грн. (а.с. 24, 49);

земельну ділянку площею 0,3438 га, розташовану на території Конюхівської сільської ради Локачинського району Волинської області, із цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер 0722483900:03:000:0894, на підставі розпорядження Локачинської районної державної адміністрації від 13 липня 2011 року №273, що підтверджується копією державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯК №384559 від 02 листопада 2011 року, нормативна грошова оцінка 10346,99 грн. (а.с. 25, 50);

земельну ділянку площею 0,4500 га, розташовану на території Конюхівської сільської ради Локачинського району Волинської області, із цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер 0722483900030000698, на підставі розпорядження Локачинської райдержадміністрації від 19 березня 2009 р. №82, що підтверджується копією державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯД №329426 від 24 червня 2009 року, нормативна грошова оцінка 13543,18 грн. (а.с. 26, 51);

земельну ділянку площею 0,2926 га, розташовану у с. Конюхи Локачинського району Волинської області, із цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер 0722483900:01:000:0526, на підставі рішення Конюхівської сільської ради від 03 грудня 2010 р. №2/2, що підтверджується копією державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯЙ №738019 від 23 листопада 2012 року, нормативна грошова оцінка7711,71 (а.с. 27, 52);

земельну ділянку площею 0,3129 га, із цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер 0722483900:01:000:0540, яку зареєстровано 06.11.25019 року на підставі рішення органу місцевого самоврядування, серії та номер 32/5, виданого 23.10.2019 року сільським головою ОСОБА_4 , нормативна грошова оцінка 7657,67 грн. (а.с. 53);

земельну ділянку площею 3,1193 га, із цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер 0722483900:03:000:0715, яку зареєстровано 13.12.2017 року на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серії ВЛ №5465 виданого 05.08.2003 року Локачинською райдержадміністрацією, нормативна грошова оцінка 78352,02 грн (а.с. 54);

транспортний засіб марки Volkswagen Transporter, 2000 року випуску, державний номер НОМЕР_1 , номер кузова НОМЕР_2 (а.с. 91), право власності на які зареєстровано за ОСОБА_2 .

Велика ПалатаВерховного Суду у постанові від 16 червня 2020 року в справі № 689/26/17 (провадження № 14-47цс20) зробила висновок, що при відсутності окремої цивільно-правової угоди щодо земельної ділянки при переході права власності на об`єкт нерухомості, слід враховувати те, що зазначена норма статті 120 ЗК України закріплює загальний принцип цілісності об`єкта нерухомості, спорудженого на земельній ділянці, з такою ділянкою (принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованих на ній будинку, споруди). За цією нормою визначення правового режиму земельної ділянки перебувало у прямій залежності від права власності на будівлю і споруду та передбачався роздільний механізм правового регулювання нормами цивільного законодавства майнових відносин, що виникали при укладенні правочинів щодо набуття права власності на нерухомість, споруджену на земельній ділянці, та правового регулювання нормами земельного і цивільного законодавства відносин при переході прав на земельну ділянку у разі набуття права власності на вказану нерухомість. Враховуючи принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованих на ній будинку, споруди, слід зробити висновок, що земельна ділянка слідує за нерухомим майном, яке придбаває особа, якщо інший спосіб переходу прав на земельну ділянку не визначено умовами договору чи приписами законодавства.

Системний аналіз змісту наведених норм статті 120 ЗК України та статті 377 ЦК України дає підстави для висновку про однакову спрямованість їх положень щодо переходу прав на земельну ділянку при виникненні права власності на будівлю і споруду, на якій вони розміщені.

Зазначені норми закріплюють загальний принцип цілісності об`єкта нерухомості із земельною ділянкою, на якій цей об`єкт розташований, відповідно до якого визначення правового режиму земельної ділянки перебуває у прямій залежності від права власності на будівлю і споруду та передбачається механізм роздільного правового регулювання нормами цивільного законодавства майнових відносин, що виникають при укладенні правочинів щодо набуття права власності на нерухомість, і правового регулювання нормами земельного і цивільного законодавства відносин при переході прав на земельну ділянку у разі набуття права власності на нерухомість.

Отже, чинне земельне та цивільне законодавство імперативно передбачає перехід права на земельну ділянку в разі набуття права власності на об`єкт нерухомості, що відображає принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди, який хоча безпосередньо і не закріплений у загальному вигляді в законі, тим не менш знаходить свій вияв у правилах статті 120 ЗК України, статті 377 ЦК України, інших положеннях законодавства.

Враховуючи наведені положення норм матеріального права та відсутність заперечень сторін щодо статусу нерухомого майна (житлових будинків), як об`єкта спільної сумісної власності подружжя, то у разі поділу будинку, будівлі, споруди між подружжям та виділу конкретної частини будинку, будівлі, споруди до особи, яка не мала права власності чи користування земельною ділянкою, переходить це право у розмірі частки права власності у спільному майні будинку, будівлі, споруди у відповідності до статей 120 ЗК України, 377 ЦК України.

Відповідачем не надано доказів на спростування зазначеного висновку, не надано своїх заперечень щодо такого варіанту поділу будинку та земельних ділянок, відповідач не заявляв клопотань про призначення експертизи.

Таким чином, за ОСОБА_1 слід визнати право власності на частину земельної ділянки площею 0,2500 га, розташовану в с. Конюхи, із цільовим призначенням для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, кадастровий номер 0722483900010000348.

Щодо поділу автомобіля, суд зазначає наступне.

В силу ст.183 ЦК України автомобіль є неподільною річчю - його неможливо розділити на частини без шкоди для його подальшого використання за прямим призначенням.

Вирішуючи питання про поділ майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, зокрема неподільної речі, суди мають застосовувати положення частин 4, 5 ст. 71 СК України щодо обов`язкової згоди одного з подружжя на отримання грошової компенсації та попереднього внесення другим із подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду.

За відсутності такої згоди присудження грошової компенсації може мати місце з підстав, передбачених ст. 365 ЦК України, за умови звернення подружжя (одного з них) до суду з таким позовом (ст. 11 ЦК) та попереднього внесення на депозитний рахунок суду відповідної грошової суми.

У разі коли жоден із подружжя не вчинив таких дій, а неподільні речі не можуть бути реально поділені між ними відповідно до їх часток, суд визнає ідеальні частки подружжя в цьому майні без його реального поділу і залишає майно у їх спільній частковій власності.

В ході розгляду справи суду не надано доказів можливості реального поділу спірного транспортного засобу, а також обґрунтовані підстави його виділу позивачу або відповідачу, згоди одного з подружжя на отримання грошової компенсації та попереднього внесення другим із подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду.

На підставівикладеного,проаналізувавши зібраніі дослідженів судовомузасіданні доказив їхсукупності,суд вважаєза необхідневизначити,що ідеальнічастки колишньогоподружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в автомобілі марки Volkswagen Transporter, 2000 року випуску, державний номер НОМЕР_1 , номер кузова НОМЕР_2 , становлять 1/2 (одна друга) за кожним із них та залишити цей автомобіль у їхній спільній частковій власності без його реального поділу.

Зі змісту позовних вимог ОСОБА_1 убачається, що позивач запропонувала свій варіант поділу спільного майна в натурі з виплатою або отриманням грошової компенсації від іншого з подружжя. Так, запропонований ОСОБА_1 варіант поділу майна подружжя передбачав поділ, за яким вона отримує у натурі в особисту приватну власність нерухомого майна на суму 205260 грн, а ОСОБА_2 виділяється в особисту приватну власність нерухоме майно вартістю 273576,78 грн. із компенсацією частки спільного майна подружжя в розмірі 68316 грн. 26 коп., без урахування вартості автомобіля. Однак, в судовому засіданні 07.09.2023 позивач відмовилась від виплати відповідачем компенсації частки спільного майна подружжя.

Таким чином, позов необхідно задовольнити, та провести поділ спільного сумісного майна подружжя із врахуванням поданого позивачем варіанту.

Керуючись ст.ст. 10-13, 77, 81, 223, 247, 263-265, 280 ЦПК України, на підставі ст. 368 ЦК України, 69-71 СК України, суд

у х в а л и в:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя задовольнити.

Визнати спільним сумісним майном подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_2 :

житловий будинок господарськими будівлями та спорудами за адресою: АДРЕСА_1 ,

земельну ділянку площею 0,2500 га, із цільовим призначенням для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, кадастровий номер 0722483900010000348,

земельну ділянку площею 0,5000 га, з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер 07224839100010000349;

земельну ділянку площею 0,3438 га, з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер: 0722483900:03:000:0894;

земельну ділянку площею 0,4500 га, з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер: 0722483900030000698;

земельну ділянку площею 0,2926 га, з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер: 0722483900:01:000:0526;

земельну ділянку площею 0,3129 га, з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер 0722483900:01:000:0540;

земельну ділянку площею 3,1193 га з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер 0722483900:03:000:0715,

транспортний засіб марки Volkswagen Transporter, 2000 року випуску, державний номер НОМЕР_1 , номер кузова НОМЕР_2 .

У порядку поділу спільного майна подружжя визнати визнати за ОСОБА_1 право власності на:

- 1/2 частину житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 ,

- 1/2 частину земельної ділянки площею 0,2500 га, що розташована в АДРЕСА_1 , цільове призначення: для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, кадастровий номер: 0722483900010000348.

- земельну ділянку площею 0,5000 га, з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер 07224839100010000349;

- земельну ділянку площею 0,3438 га, з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, кадастровий помер: 0722483900:03:000:0894;

- земельну ділянку площею 0,2926 га, з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер: 0722483900:01:000:0526.

У порядку поділу спільного майна подружжя визнати визнати за ОСОБА_2 право власності на:

- 1/2 частину житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 ,

- 1/2 частину земельної ділянки, площею 0,2500 га, що розташована в с. Конюхи (Конюхівська сільська рада) Володимирського (колишнього Локачинського) району Волинської області, цільове призначення: для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, кадастровий номер: 0722483900010000348.

- земельну ділянку площею 0,4500 га, з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, кадастровий помер: НОМЕР_4 ;

- земельну ділянку площею 0,3129 га, з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер 0722483900:01:000:0540;

- земельну ділянку площею 3,1193 га з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер 0722483900:03:000:0715.

Визначити, що ідеальні частки колишнього подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в автомобілі марки Volkswagen Transporter, 2000 року випуску, державний номер НОМЕР_1 , номер кузова НОМЕР_2 , становлять 1/2 (одна друга) за кожним із них та залишити цей автомобіль у їхній спільній частковій власності без його реального поділу.

Рішення може бути оскаржене позивачем до Волинського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заява про перегляд заочного рішення може бути подана відповідачем протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем до Волинського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Заочне рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

Позивач: ОСОБА_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_5 ;

Відповідач: ОСОБА_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_6 .

Повний текст рішення складено 13 вересня 2023 року.

Суддя Локачинського районного суду О.І. Безп`ятко