Рішення від 17.07.2023 по справі 758/4942/20

Справа № 758/4942/20

Категорія 2

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 липня 2023 року місто Київ

Подільський районний суд м. Києва в складі:

головуючого - судді Ларіонової Н.М.,

при секретарі судового засідання Волошиній А.М.,

за участю: представника позивача - адвоката Гедьо А.С.,

представника відповідача - адвоката Бєлова А.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі районного суду в м. Києві в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: Комунальне підприємство «Реєстратор», Київська міська рада про визнання протиправним та скасування рішення державного реєстратора,-

В С Т А Н О В И В :

Позивач ОСОБА_1 , інтереси якого представлені адвокатом Гедьо А.С., звернувся до суду з позовом, в якому просив: визнати незаконним та скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 46734937 від 06.05.2019 14:19:20 прийняте державним реєстратором КП «Реєстратор», м. Київ Нікітіною Юлією Володимирівною щодо реєстрації за ОСОБА_2 права власності на житловий будинок загальною площею 52.9 кв. м., який розташований за адресою: АДРЕСА_1 , з одночасним припиненням права власності ОСОБА_2 на житловий будинок загальною площею 52.9 кв. м., який розташований за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1823309880000.

Ухвалою Подільського районного суду м. Києва від 29.04.2020 р. вказаний позов залишений без руху, та надано строк для усунення недоліків.

В червні 2022 року Позивач ОСОБА_1 , інтереси якого представлені адвокатом Гедьо А.С., звернувся до суду з урахуванням уточнень, просить визнати незаконним та скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 46734937 від 06.05.2019 року прийняте державним реєстратором КП «Реєстратор», м. Київ Нікітіною Ю.В. щодо реєстрації за ОСОБА_2 права власності на житловий будинок загальною площею 52.9 кв.м., який розташований за адресою: АДРЕСА_1 з одночасним припиненням права власності на житловий будинок загальною площею 52.9 кв.м., який розташований за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1823309880000.

Ухвалою від 23.06.2020 р. відкрити провадження у цивільній справі з призначенням розгляду справи в порядку загального позовного провадження.

Позов мотивований тим, що 23.08.2019 року Позивач придбав у Відповідача частину житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 та частину земельної ділянки кадастровий номер 8000000000:91:179:0050. На подвір`ї яке має приблизну площу 0,18 Га зроблений ландшафтний дизайн та розміщено сарай. Частина земельної ділянки зі сторони проїзду та під сараєм завжди перебувала у користуванні власника домоволодіння та на момент укладення договорів купівлі-продажу не була приватизована. Однак, 09.12 2019 року Позивачу стало відомо з ДРРП, що сарай, який розташований на неприватизованій частині подвір`я зареєстрований 06 травня 2019 року за продавцем Відповідачем ОСОБА_2 . На думку Позивача, сарай, який розміщено на неприватизованій частині земельної ділянки не відповідає вимогам, встановленим до житлових будинків, відсутній сан-вузол, електроенергія, водопостачання. Присвоєння неприватизованій частині земельної ділянки кадастрового номеру 8000000000:91:179:0400 вчинено з порушенням законодавства і сформована земельна ділянка перекриває Позивачеві вхід та вихід з його подвір`я, чим порушується його право користуватися нерухомим майном, його неможливо буде продати чи обміняти.

01.07.2021 р. Відповідачем в особі адвоката Бєлова А.Г. подано відзив на позовну заяву, в якому просив відмовити у задоволені позовних вимог, посилаючись на те, що 23.08.2019 року Позивач придбав у Відповідача частину житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 та частину земельної ділянки кадастровий номер 8000000000:91:179:0050. Придбана земельна ділянка має розмір 0,10 Га, і об`єкти нерухомого майна, які розміщені поза вказаною ділянкою за договорами купівлі-продажу не передавалися. Відповідач ОСОБА_2 належним чином звернувся до державного реєстратора, яких ухвалив рішення зареєструвати речове право за ОСОБА_2 на житловий будинок загальною площею 52.9 кв.м., який розташований за адресою: АДРЕСА_1 . Крім того, ОСОБА_2 подав документи в ЦНАП Шевченківської РДА міста Києва для присвоєння кадастрового номеру, в результаті чого присвоєно кадастровий номер 8000000000:91:179:0400. Відповідачем зазначено, що Позивач не надав належних та допустимих доказів порушення законодавства як з боку Відповідача, так і з боку державного реєстратора. Також не надано жодних належних та допустимих доказів того, що сарай, який Позивач називає спорудою є тим самим житловим будинком, право власності на який зареєстровано за ОСОБА_2

19.07.2021 року представником Позивача адвокатом Шматко Є.В. подано відповідь на відзив, в якому зазначено, що доводи Відповідача не базуються на матеріалах справи, наголошено, що нова сформована земельна ділянка перекриває виїзд та в`їзд до земельної ділянки Позивача, а протиправно зареєстроване нерухоме майно Відповідача не містить поштової адреси.

14.11.2022 року ухвалою суду закрито підготовче провадження та призначено до розгляду справи по суті.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі, просив задовольнити позов з підстав, наведених в ньому, надав пояснення, аналогічні викладеним в позові обставинам.

Представник відповідача в судову засіданні заперечував проти позову, пояснення надав аналогічні, зазначеним у відзиві на позовну заяву.

Треті особи в судове засідання не з`явилась, про час та місце судового засідання повідомлялась належним чином, письмових пояснень до суду не направляла.

Суд, встановивши обставини справи та перевіривши їх доказами, яким надана оцінка в їх сукупності, дійшов таких висновків.

Судом встановлено, що 23 серпня 2019 року Відповідач ОСОБА_2 продав, а покупці ОСОБА_1 (Позивач) та ОСОБА_3 (співвласник, який не є учасником даної справи) придбали в рівних частках земельну ділянку розміром 0,10 Га кадастровий номер 8000000000:91:179:0050 та житловий будинок загальною площею 348,8 м2, адресою: АДРЕСА_1 . Вказаний факт не оспорюється жодною із сторін.

06.05.2019 державним реєстратором Комунального підприємства «Реєстратор», м. Київ, Нікітіною Ю.В. ухвалено рішення про реєстрацією за ОСОБА_2 права власності на житловий будинок (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна № 1823309880000), загальною площею 52,9 кв. м., розміщеного за адресою: АДРЕСА_1 .

Правові, економічні, організаційні засади проведення державної реєстрації речових та інших прав, які підлягають реєстрації, визначає Закон України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 2 Закону державна реєстрація речових прав на нерухоме майно (далі - державна реєстрація) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Крім того, згідно з пунктом 2 частини першої статті 2 Закону державний реєстр речових прав на нерухоме майно - єдина державна інформаційна система, що містить відомості про права на нерухоме майно, їх обтяження, а також про об`єкти та суб`єктів цих прав.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 3 Закону загальними засадами державної реєстрації прав є, серед іншого, гарантування державою об`єктивності, достовірності та повноти відомостей про зареєстровані права на нерухоме майно та їх обтяжень.

Відповідно до частини першої статті 10 Закону державним реєстратором є нотаріус, громадянин України, який має вищу освіту за спеціальністю правознавство, відповідає кваліфікаційним вимогам, встановленим Міністерством юстиції України, та перебуває у трудових відносинах з суб`єктом державної реєстрації прав, державний, приватний виконавець - у разі накладення/зняття таким виконавцем арешту на нерухоме майно під час примусового виконання рішень відповідно до закону.

Повноваження державного реєстратора встановлені частиною другою статті 10 Закону, до яких, зокрема, належать прийняття рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень та про відмову в державній реєстрації.

За частиною четвертою статті 18 Закону державній реєстрації підлягають виключно заявлені речові права на нерухоме майно та їх обтяження, за умови їх відповідності законодавству і поданим/отриманим документам.

Згідно з частиною першою статті 22 Закону документи, що подаються для державної реєстрації прав, повинні відповідати вимогам, встановленим цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до частини першої статті 26 Закону записи до Державного реєстру прав на нерухоме майно вносяться на підставі прийнятого рішення про державну реєстрацію прав.

Частина перша статті 36 Закону передбачає, якщо під час проведення державної реєстрації прав у державного реєстратора виникає сумнів щодо справжності поданих документів, такий державний реєстратор зобов`язаний повідомити про це правоохоронні органи.

З аналізу наведених норм законодавства вбачається, що інститут реєстрації права власності - це за своєю суттю є підтвердження державою права власності на майно за відповідною особою.

При цьому, держава наділена повноваженнями підтвердити таке право особи виключно у тому випадку, якщо ця особа набула майно у власність законно. Набуття особою у власність майна в обхід закону та надання державі документів, які не відповідають вимогам законодавства з метою ведення держави в оману задля реєстрації права власності на майно, не може свідчити про правомірне набуття особою майна у власність, а відтак є підставою для скасування відповідної державної реєстрації на це майно.

Так, відповідно до частини другої статті 18 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» перелік документів, необхідних для державної реєстрації прав, та порядок державної реєстрації прав визначаються Кабінетом Міністрів України у Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

Відповідно до пункту 40 порядку «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», який затверджений постановою КМУ від 25.12.2015 № 1127 (далі - Порядок) в редакції Порядку, яка була чинною на момент прийняття рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 11.02.2016 № 28184527, державна реєстрація прав проводиться на підставі документів, необхідних для відповідної реєстрації, передбачених Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», іншими законами України та цим Порядком.

Належних та допустимих доказів, що реєстрація житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 здійснена з порушенням чинного законодавства матеріали цивільної справи не містять.

Крім того, витребувані у Комунального підприємства Київської міської ради «Київське міське бюро технічної інвентаризації» (ідентифікаційний код 03359836; місцезнаходження 01001, м. Київ, вул. Трьохсвятительська, буд. 4-В) завірені належним чином копії всіх документів інвентаризаційної справи житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , на думку суду підтверджують той факт, що Відповідач ОСОБА_2 звернувся до державного реєстратора з пакетом документів, і державним реєстратором ухвалено рішення, визначене Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Судом встановлено та не заперечувалося представниками Позивача та Відповідача, що спірний об`єкт нерухомості перебуває поза земельною ділянкою кадастровий номер 8000000000:91:179:0050 (0,10 Га), а розміщено на суміжній земельній ділянці кадастровий номер 8000000000:91:179:0400 (0,08 Га),, право власності на яку не зареєстровано за жодною із сторін.

Щодо поданого до позовної заяви абрису земельної ділянки кадастровий номер 8000000000:91:179:0050, суд критично відноситься до вказаного документа як до доказу, оскільки вказаний документ не підтверджує обставини, на які посилається Позивач у позовній заяві, а лише визначає схематичне розміщення об`єктів на земельній ділянці кадастровий номер 8000000000:91:179:0050.

Решта доказів, на яких базуються вимоги Позивача не підтверджують позовні вимоги, а базуються на особистому вільному тлумаченні дій Відповідача ОСОБА_2 та державного реєстратора Нікітіної Ю.В.

Твердження Позивача, що Відповідач зареєструвавши право власності на сарай в якості житлового будинку та земельну ділянку під ним в Державному земельному кадастрі намагається отримати цю земельну ділянку у приватну власність не підкріплено жодними належними та допустимими доказами.

Так, Відповідно до ст. 41 Конституції України, ст. 321 ЦК України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Використання власності не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі.

Відповідно до ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Згідно ст. 64 Конституції України конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.

Відповідно до ст. 317 ЦК України право власності - це врегульовані законом суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження майном. Право власності в Україні охороняється законом. Кожен громадянин в Україні має право володіти, користуватися і розпоряджатися майном особисто або спільно з іншими.

Відповідно до ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов`язки можуть виникати з рішення суду.

Так, відповідно до ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним із способів захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права.

У справі, що розглядається, ОСОБА_1 обґрунтовує порушення своїх прав як власника частини житлового будинку та частини земельної ділянки, зазначивши, що на суміжній земельній ділянці розміщено інший житловий будинок, а Відповідач зареєструвавши в майбутньому за собою право приватної власності на цю суміжну земельну ділянку порушить права Позивача володіти, користуватися та розпоряджатися своєю власністю.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення.

Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.

Відповідні правові висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17, провадження № 14-44цс18, від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16, провадження № 12-187гс18, від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц, провадження № 14-338цс18, від 02 липня 2019 року у справі № 48/340, провадження № 12-14звг19.

Згідно зі статею 6 Конвенції доступ до правосуддя є невід`ємним елементом права на справедливий суд, а відповідно до статті 13 Конвенції (право на ефективний засіб юридичного захисту), кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження. При цьому як ефективний спосіб необхідно розуміти такий, що приводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.

Ефективний спосіб захисту прав повинен забезпечити поновлення порушеного права, а в разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування, тобто такий захист повинен бути повним та забезпечувати таким чином мету здійснення правосуддя та принцип процесуальної економії (забезпечити відсутність необхідності звернення до суду для вжиття додаткових засобів захисту) (справа «Чахал проти Об`єднаного Королівства» (заява № 22414/93, пункт 145); справа «Афанасьєв проти України» (заява № 38722/02, пункт 75).

Судом встановлено, що Позивач не є власником суміжної земельної ділянки кадастровий номер 8000000000:91:179:0400 та не є власником розміщеного на ній житлового будинку.

Суміжна земельна ділянка кадастровий номер 8000000000:91:179:0400 відноситься до комунальної власності територіальної громади міста Києва в особі Київської міської ради.

Власником житлового будинку, розміщеного на суміжній земельній ділянці кадастровий номер 8000000000:91:179:0400 (за адресою: АДРЕСА_1 ) є Відповідач ОСОБА_2 .

Вказані факти самі по собі та у своїй сукупності не порушують прав Позивача володіти, користуватися та розпоряджатися належним йому на праві власності майном (земельною ділянкою кадастровий номер 8000000000:91:179:0050 та житловим будинком 348,8 м2, в тому числі споруди 1 та 2 - огорожа, хвіртка та вимощення з брущатки).

Всилу вимог Цивільно-процесуального кодексу України саме позивач повинен обґрунтувати в чому саме полягає порушення його прав, свобод чи законних інтересів безпосередньо відповідачем.

Оскільки позивачем не надано суду жодних належних та допустимих доказів на підтвердження своїх доводів щодо порушення його прав, свобод чи законних інтересів як власника житлового будинку та земельної ділянки з боку відповідача, а суд під час розгляду справи такого не встановив, суд дійшов висновку про необґрунтованість поданого позову та відмову у задоволенні позовних вимог.

На підставі викладеного, ст. ст. 11, 16 ЦК України, керуючись 12, 13, 76, 81, 259, 263-265, 273, 354 ЦПК України, -

В И Р І Ш И В :

В позові ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: Комунальне підприємство «Реєстратор», Київська міська рада про визнання протиправним та скасування рішення державного реєстратора - відмовити в повному обсязі.

Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом 30 днів з дня складання повного судового рішення.

Учасник справи, якому копія повного судового рішення не була вручена в день його складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом 30 днів з дня вручення йому копії повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне найменування учасників справи:

Позивач - ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР НОМЕР_1 );

Відповідач - ОСОБА_2 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР НОМЕР_2 );

Третя особа - 1 Комунальне підприємство «Реєстратор» (місцезнаходження: 02096, м.Київ, вул. Крупської, буд. 10, код ЄДРПОУ 42467740);

Третя особа - 2 Київська міська рада (місцезнаходження: 01044, м. Київ, вул. Хрещатик, буд. 36, код ЄДРПОУ 22883141).

Суддя Н. М. Ларіонова