Рішення

від 21.06.2023 по справі 183/606/23

НОВОМОСКОВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 183/606/23

№ 2/183/1872/23

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 червня 2023 року м. Новомосковськ

Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області в складі:

головуючого судді Городецького Д.І.

з секретарем судового засідання Пономаренко О.О.

за участю:

заявника ОСОБА_1

представника заявника ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку окремого провадження в приміщенні Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа - приватний нотаріус Новомосковського районного нотаріального округу Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) Шевченко Ганна Василівна про встановлення факту постійного проживання разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, -

в с т а н о в и в :

18 січня 2023року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовною заявою до Новомосковської міської ради Дніпропетровської області, третя особа - приватний нотаріус Новомосковського районного нотаріального округу Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) Шевченко Ганна Василівна про встановлення факту постійного проживання разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини.

Ухвалою суду від 20 січня 2023 року позовну заяву залишено без руху, позивачу надано строк для усунення недоліків позовної заяви.

12 лютого 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з заявою в порядку окремого провадження про встановлення факту постійного проживання разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, зазначивши заінтересованою особою - приватного нотаріуса Новомосковського районного нотаріального округу Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) Шевченко Ганну Василівну.

В обґрунтування заяви ОСОБА_1 зазначив, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка є його матір`ю, яка на день смерті проживала та була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .

За даною адресою ОСОБА_1 зареєстрований не був, однак фактично мешкав зі спадкодавцем з січня 2020 року, був пов`язаний з матір`ю спільним побутом та доглядав за нею, оскільки вона є інвалідом першої групи (в неї не було однієї ноги), яка була похилого віку та потребувала догляду. В той же час, заявник фактично був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 .

Після смерті матері заявника відкрилася спадщина на 7/16 частин житлового будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , що належав останній на підставі свідоцтва про право на спадщину серії АЕА № 377500 від 07 травня 2001 року, посвідченого державним Новомосковської державної нотаріальної контори Дніпропетровської області Шевченко Г.В. за р. № 11123.

Для оформлення своїх спадкових прав заявник ОСОБА_1 звернувся до приватного нотаріуса Новомосковського районного нотаріального округу Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) Шевченко Г.В. з заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом на частину житлового будинку, проте постановою нотаріуса від 07 грудня 2022 року йому було відмовлено у вчиненні відповідних нотаріальних дій з тих підстав, що ним пропущено строк на прийняття спадщини після смерті матері, оскільки відсутні документи, що підтверджують факт проживання спадкоємця разом зі спадкодавцем на момент смерті.

Відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 від 26 січня 1968 року ОСОБА_3 є матір`ю заявника ОСОБА_1 .

Отже, відповідно дост. 1261 ЦК Українизаявник вважає, що він має право на спадкування за законом в першу чергу.

Згідно з ч. 3ст. 1268 ЦК України, спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленогостаттею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Місцем проживання фізичної особи згідно з ч. 1ст. 29 ЦКє житловий будинок, квартира, інше приміщення, придатне для проживання в ньому (гуртожиток, готель тощо), у відповідному населеному пункті, в якому фізична особа проживає постійно, переважно або тимчасово.

Отже всі вище викладені обставини та докази свідчать про фактичне проживання заявника спільно із спадкодавцем на час відкриття спадщини до моменту її смерті.

Даний фактзаявнику потрібен для прийняття спадщини після смерті матері ОСОБА_3 .

В зв`язку з наведеним, в заяві ОСОБА_1 просив суд:

-встановити факт його постійного проживання разом зі спадкодавцем ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 на час її смерті.

Ухвалою суду від 18 січня 2023 року відкрите провадження у справі, розгляд якої призначено в порядку окремого провадження.

Заявник ОСОБА_1 та його представник в судовому засіданні підтримали заяву, посилалися на підстави та обставини звернення до суду, викладені в заяві, вимоги підтримали в повному обсязі, просили заяву задовольнити.

Заінтересована особа - приватний нотаріус Новомосковського районного нотаріального округу Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) Шевченко Г.В. в судове засідання не з`явилася, згідно заяви просила розглядати справу у її відсутність.

Суд, заслухавши заявника, його представника та свідків, дослідивши надані сторонами докази, приходить до наступного.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободгарантує право на справедливий судовий розгляд.

Згідно абзацу 10 пункту 9 рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року № 3-рп/2003 правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.

Відповідно до частини першої, другої, третьої та п`ятоїстатті 263 ЦПК Українисудове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно дост.12 ЦПК Україницивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідност.13 ЦПК Українисуд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цьогоКодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Згідно ст.ст.76-81 ЦПК Українидоказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для справи. Докази повинні бути належними, допустимими та достовірними. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_4 в м. Новомосковську Дніпропетровської області народився заявник ОСОБА_1 , актовий запис про народження № 431 від 12 червня 1962 року. Його батьками зазначені: ОСОБА_4 та ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 від 26 січня 1968 року.

Встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , про що 23 вересня 2021 року Новомосковським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Новомосковському районі Дніпропетровської області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) складено відповідний актовий запис № 1295, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_3 від 23 вересня 2021 року.

Після смерті ОСОБА_3 відкрилась спадщина на належне їй майно, а саме на 7/16 частин житлового будинку АДРЕСА_1 , що належала останній на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом серії АЕА № 377500, виданого 07 травня 2001 року державним Новомосковської державної нотаріальної контори Дніпропетровської області Шевченко Г.В. за р. № 11123.

Спадкова справа № 159/2022 після смерті ОСОБА_3 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 заведена 07 грудня 2022 року приватним нотаріусом Новомосковського районного нотаріального округу Дніпропетровської області Шевченко Г.В., номер у спадковому реєстрі 70010327, що підтверджується Витягом про реєстрацію в Спадковому реєстрі № 70841625 від 07 грудня 2022 року та Інформаційною довідкою зі Спадкового реєстру (спадкові справи та видані на їх підставі свідоцтва про право на спадщину) № 72490795 від 17 травня 2023року.

Зі спадкової справи вбачається, що місце реєстрації спадкодавця ОСОБА_3 на день смерті, тобто ІНФОРМАЦІЯ_1 було зареєстровано за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується довідкою Виконавчого комітету Новомосковської міської ради Дніпропетровської області.

За життя ОСОБА_3 залишила заповіт серії АЕА № 377501 від 07 травня 2001 року, посвідчений державним нотаріусом Новомосковської державної нотаріальної контори Дніпропетровської області Шевченко Г.В. за р.№ 2-1736, згідно якого належну їй на праві особистої власності частину житлового будинку з відповідною частиною надвірних побудов а земельною ділянкою, що знаходиться в АДРЕСА_1 , заповіла сину ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 .

Відомості про видані свідоцтва про право на спадщину за законом та заповітом в матеріалах спадкової справи № 159/2022, заведеної після смерті ОСОБА_3 відсутні. Інших спадкоємців, окрім заявника ОСОБА_1 , за законом та заповітом судом не встановлено.

Встановлено, що для оформлення своїх спадкових прав заявник ОСОБА_1 звернувся до приватного нотаріуса Новомосковського районного нотаріального округу Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) Шевченко Г.В. з заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом на частину житлового будинку, проте постановою нотаріуса від 07 грудня 2022 року йому було відмовлено у вчиненні відповідних нотаріальних дій з тих підстав, що ним пропущено строк на прийняття спадщини після смерті матері, оскільки відсутні документи, що підтверджують факт проживання спадкоємця разом зі спадкодавцем на момент смерті.

В той же час, з довідки виданої 10 грудня 2022 року головою квартального комітету № 18 вбачається, що заявник ОСОБА_1 на день смерті його матері ОСОБА_3 , тобто ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживав разом з нею за адресою: АДРЕСА_1 .

В судовому засіданні були допитані свідки ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , які, кожен окремо, зазначили, що заявник є їх сусідом та до січня 2020 року проживав за адресою: АДРЕСА_2 , а з померлою матір`ю ОСОБА_3 заявник ОСОБА_1 почав проживати за її адресою: АДРЕСА_1 , починаючи з січня 2020 року та по день її смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Отже, викладені вище обставини та докази свідчать про фактичне проживання заявника спільно із спадкодавцем на час відкриття спадщини до моменту її смерті. Даний факт заявнику потрібен для прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 .

Вирішуючи питання щодо наявності правових підстав для задоволення вимог, суд застосовує наступні норми права.

У відповідності до статті 293 ЦПК України, окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Так, відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 293 ЦПК України, суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Частиною 3 статті 294 ЦПК України передбачено, що справи окремого провадження розглядаються судом з додержанням загальних правил, встановлених цим Кодексом, за винятком положень щодо змагальності та меж судового розгляду. Інші особливості розгляду цих справ встановлені цим розділом.

На підставі частини 2статті 315 ЦПК України, у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Відповідно до положень ст.ст.1216-1218ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Згідно зі ст.1268ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 нього Кодексу, він не заявив про відмову від неї. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Місцем проживання фізичної особи згідно з ч. 1ст. 29 ЦКє житловий будинок, квартира, інше приміщення, придатне для проживання в ньому (гуртожиток, готель тощо), у відповідному населеному пункті, в якому фізична особа проживає постійно, переважно або тимчасово.

Відповідно до абз. 3 п. 3 роз`ясень постанови ПленумуВерховного СудуУкраїни від30.05.2008року №7«Про судовупрактику усправах проспадкування» місцем відкриття спадщини є останнє місце проживання спадкодавця, яке визначається за правилами ст.29, ч. 2 ст.1221 ЦК України. Якщо спадкодавець мав кілька місць проживання, місцем відкриття спадщини вважається останнє місце реєстрації спадкодавця.

Згідно з ч. 1ст.1296 ЦК України, спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину.

Щодо спадкоємців, які на час відкриття спадщини постійно проживали спільно із спадкодавцем, встановлюється презумпція прийняття спадщини, яка може бути спростована лише шляхом подання ними заяви про відмову від спадщини до нотаріальної контори. Для тих спадкоємців, які не проживали разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, єдиним виявом бажання прийняти спадщину є заява про це, подана до нотаріального органу (ч.1ст.1269 ЦК України).

При цьому, слід враховувати, що чинним законодавством не розкривається поняття постійного місця проживання фізичної особи, тому визнання цього факту розцінюється законом як встановлення факту, що має юридичне значення.

Згідно з пп. 4.10 п. 4 гл. 10 розділу 2Наказу № 296/5 від 22.02.2012 року «Про затвердження Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України»видача свідоцтва про право на спадщину спадкоємцям, які прийняли спадщину, жодним строком не обмежена. Тобто спадкоємець, який прийняв спадщину, може звернутися за видачею свідоцтва протягом будь-якого часу після закінчення строку, встановленого для прийняття спадщини. Особливе значення при цьому має факт постійного проживання спадкоємця на час відкриття спадщини разом із спадкодавцем, який підтверджує фактичне прийняття спадщини і має бути доведений спадкоємцем.

В останньому випадку зазначені обставини є підставою для звернення з позовом або заявою (в залежності від наявності або відсутності спору щодо спадкового майна) про встановлення факту постійного проживання разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, а не з позовом про надання додаткового строку для прийняття спадщини (п.2 Листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16.05.2013 року) Отже, законодавець в даному випадку висунув вимогу про обов`язковість постійного проживання спадкоємця разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, що ставить прийняття спадщину у такому випадку в залежність від факту спільного постійного проживання вказаних осіб.

Як випливає із п.3.22Наказу № 296/5 від 22.02.2012 року «Про затвердження Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України», у разі відсутності у паспорті такого спадкоємця відмітки про реєстрацію його місця проживання доказом постійного проживання із спадкодавцем може бути: довідка органу реєстрації місця проживання про те, що місце проживання спадкоємця на день смерті спадкодавця було зареєстровано за однією адресою зі спадкодавцем.

Згідно роз`яснень, викладених у п.п. 2, 23Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику у справах про спадкування" №7 від 30.05.2008 року, якщо виникнення права на спадкування залежить від доведення певних фактів, особа може звернутися в суд про встановлення цих фактів. Зокрема, у такому порядку суди повинні розглядати заяви про встановлення факту постійного проживання із спадкодавцем на час відкриття спадщини. Якщо постійне проживання особи зі спадкодавцем на час відкриття спадщини не підтверджено відповідними документами, у зв`язку з цим нотаріус відмовив особі в оформленні спадщини, спадкоємець має право звернутись в суд з заявою про встановлення факту постійного проживання з спадкодавцем на час відкриття спадщини.

Метою встановлення факту спільного проживання заявника зі спадкодавцем є необхідність реалізації права на оформлення спадкового майна, отже такий факт породжує юридичні наслідки; чинним законодавством не передбачено іншого порядку встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем.

Судом встановлено, що заявнику необхідно встановити факт спільного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини для оформлення права на спадщину, отже встановлення факту проживання заявника з ОСОБА_3 на момент її смерті ІНФОРМАЦІЯ_7 породжує юридичні наслідки, оскільки з визначенням їх спільного проживання законодавство пов`язує прийняття спадщини, при цьому, спір про встановлення даного факту відсутній.

Суд дійшов висновку про обґрунтованість заяви ОСОБА_1 , оскільки в судовому засіданні встановлено факт постійного проживання заявника ОСОБА_1 разом зі спадкодавцем ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 на час відкриття спадщини, вказане підтверджується дослідженими доказами та показами свідків.

За приписами ч. 7ст. 294 ЦПК Українипри ухваленні судом рішення у справі в порядку окремого провадження судові витрати не відшкодовуються.

На підставі вищенаведеного, керуючись ст. ст. 3, 5, 12, 76-81, 89, 258-259, 263-268, 293, 294, 354 ЦПК України, -

у х в а л и в :

Заяву ОСОБА_1 , заінтересована особа приватний нотаріус Новомосковського районного нотаріального округу Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) Шевченко Ганна Василівна про встановлення факту постійного проживання разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, - задовольнити.

Встановити факт постійного проживання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 разом із спадкодавцем ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , за адресою: АДРЕСА_1 , з січня 2020 року до часу відкриття спадщини, а саме ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Судові витрати покласти на заявника ОСОБА_1 .

Учасники справи:

-заявник: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , РНОКПП НОМЕР_4 , проживає за адресою: АДРЕСА_3 ;

-заінтересована особа: приватний нотаріус Новомосковського районного нотаріального округу Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) Шевченко Ганна Василівна, місцезнаходження за адресою: 51200, Дніпропетровська область, м. Новомосковськ, вул. Сучкова, буд. 21.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути поданою безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо всудовому засіданнібуло оголошенолише вступнута резолютивнучастини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повне судове рішення складене 21 червня 2023 року.

Суддя Д.І. Городецький