Постанова

від 31.10.2007 по справі 2-25/14370-2005а

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

2-25/14370-2005А

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

31 жовтня 2007 р.                                                                                   № 2-25/14370-2005А  

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Божок В.С. –головуючого,

Костенко Т.Ф.,Коробенко Г.П.

розглянувши матеріали касаційної скаргиКрасноперекопської об'єднаної державної податкової інспекції в Автономній Республіці Крим

на постановуСевастопольського апеляційного господарського суду від 27.03.2006р.

у справігосподарського суду Автономної Республіки Крим

за позовомСільськогосподарського виробничого кооперативу "Докучаєвський"

доКрасноперекопської об'єднаної державної податкової інспекції в Автономній Республіці Крим

проспонукання списати безнадійну податкову заборгованість у сумі 141681, 99 грн.

за участю представників:

позивача: не з'явився,

відповідача: не з'явився

ВСТАНОВИВ:

          Постановою господарського суду Автономної Республіки Крим від 07.12.2005р. у справі № 2-25/14370-2005А, залишеною без змін постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 27.03.2006р. з даної справи, позов Сільськогосподарського виробничого кооперативу "Докучаєвський" (позивач) до Красноперекопської об'єднаної державної податкової інспекції в Автономній Республіці Крим (відповідач) про спонукання списати безнадійну податкову заборгованість у сумі 141681, 99 грн. задоволено частково, а саме: зобов'язано відповідача списати з позивача безнадійний податковий борг по податку з доходів фізичних осіб в сумі 141681, 99 грн., з яких 136594, 33 грн. недоїмки, 5087, 66 грн. пені; по фіксованому сільськогосподарському податку в сумі 156585, 88 грн., з яких 120967, 09 грн. недоїмки, 33971, 26 грн. фінансових санкцій, 1647, 53 грн. пені. Також, визнано недійними податкові повідомлення-рішення відповідача №0001401500/0 від 24.05.2005р. на суму 1971, 62 грн.; №0000191500/0 від 18.01.2005р. у частині суми штрафу у розмірі 35492, 01 грн.; №0002081500/0 від 21.07.2005р. на суму 492, 28 грн.; №000181500/0 від 18.01.2005р. у частині суми штрафу у розмірі 15930, 26 грн. В решті частини у позові відмовлено.                          

          Не погоджуючись з зазначеними постановами, Красноперекопська ОДПІ в АРК звернулась до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати в повному обсязі в частині оскарженої суми, мотивуючи скаргу тим, що судом неправильно застосовані норми матеріального права.

           Сторони не скористалась своїм процесуальним правом на участь у судовому засіданні суду касаційної інстанції.

           Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права при винесенні оспорюваних судових актів, знаходить необхідним касаційну скаргу  задовольнити частково, враховуючи наступне.

 Згідно п.1 ст. 3 Кодексу адміністративного судочинства України справа адміністративної юрисдикції (далі - адміністративна справа) - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б  однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування,  їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

 Таким чином, у контексті зазначених положень статті 3 цього Кодексу справою адміністративної юрисдикції, яку може бути передано на вирішення адміністративного суду, є спір, що виник між суб'єктами суспільних відносин стосовно їх прав і обов'язків у правовідносинах, в яких хоча б один суб'єкт законодавчо уповноважений керувати поведінкою іншого (інших) суб'єктів, а ці суб'єкти, відповідно, зобов'язані виконувати вимоги та приписи такого суб'єкта владних повноважень.

           З матеріалів справи вбачається, що відповідачем у справі про спонукання списати безнадійну податкову заборгованість є орган державної податкової служби, який у спірних правовідносинах виступає як суб'єкт владних повноважень.

           Виходячи з положень п. 1 ст. 3, п. 1 ч.1 ст. 17 Кодексу адміністративного судочинства України, справа за позовом фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності є справою адміністративної юрисдикції (адміністративною справою).

           Таким чином спір в даній справі виник у зв'язку з адміністративними, а не господарськими відносинами, а тому на правовідносини сторін у справі  поширюється дія Кодексу адміністративного судочинства України, за  правилами якого  попереднім судам  і належало вирішувати цей спір.

           Натомість, в порушення вимог статей 1, 12 ГПК України господарським судом апеляційної інстанції справу розглянуто в порядку господарського судочинства із застосуванням приписів Господарського процесуального кодексу України, що після набрання чинності КАС України унеможливлює здійснення касаційної перевірки судових рішень в порядку адміністративного судочинства.

 За таких обставин, постанова апеляційного господарського суду підлягає скасуванню на підставі ст. 11110 ГПК України із передачею справи до Севастопольського  апеляційного адміністративного суду за підвідомчістю для розгляду за правилами адміністративного судочинства.

        Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1118, 1119-11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

ПОСТАНОВИВ:

           Касаційну скаргу задовольнити частково.

           Постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 27.03.2006р. у справі № 2-25/14370-2005А скасувати.

           Справу направити до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Головуючий суддя                                                                          В.С. Божок          

Судді:                                                                                       Т.Ф. Костенко    

                                                                                                  Г.П. Коробенко