Ухвала

від 06.09.2023 по справі 185/9339/21

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Ухвала

06 вересня 2023 року

м. Київ

справа № 185/9339/21

провадження № 61-8918св23

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Синельникова Є. В.,

суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М., Сакари Н. Ю.,

Шиповича В. В. (суддя-доповідач),

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1

відповідач - ОСОБА_2 ,

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Служба у справах дітей та сім`ї Печерської районної в місті Києві державної адміністрації, ОСОБА_3 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_3 на заочне рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 02 грудня 2022 року

у складі судді Перекопського М. М. та постанову Дніпровського апеляційного суду від 17 травня 2023 року у складі колегії суддів: Космачевської Т. В., Канурної О. Д., Халаджи О. В.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У листопаді 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до

ОСОБА_2 про позбавлення батьківських прав щодо сина ОСОБА_3 .

Позов обґрунтований тим, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебували

у зареєстрованому шлюбі, під час якого ІНФОРМАЦІЯ_1 народився син ОСОБА_3 .

Вказаний шлюб було розірвано рішенням Калінінського районного суду

м. Донецька від 06 березня 2014 року, а рішенням Пологівського районного суду Запорізької області від 03 жовтня 2017 року з відповідача стягнуто аліменти на утримання сина.

ОСОБА_2 від виховання сина самоусунувся, станом його здоров`я не цікавиться, з дитиною не спілкується, аліменти з часу їх присудження не сплачує.

Посилаючись на викладене, ОСОБА_1 на підставі пункту 2

частини першої статті 164 Сімейного кодексу України (далі - СК України) просила суд позбавити ОСОБА_2 батьківських прав щодо ОСОБА_3 .

Ухвалою Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 08 червня 2022 року ОСОБА_3 залучено до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору.

Короткий зміст судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій

Заочним рішенням Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 02 грудня 2022 року, яке залишене без змін постановою Дніпровського апеляційного суду від 17 травня 2023 року,

у позові відмовлено.

Суд першої інстанції виходив з того, що якби вказане рішення ухвалювалося до моменту повноліття ОСОБА_3 , були б усі передбачені законом підстави для позбавлення відповідача батьківських прав і позовні вимоги підлягали б задоволенню. Проте, враховуючи, що на момент розгляду справи ОСОБА_3 є повнолітнім, суд не вбачав підстав для задоволення позову.

Апеляційний суд, залишаючи без задоволення апеляційну скаргу

ОСОБА_3 , погодився із висновками суду першої інстанції вказавши, що особи можуть бути позбавлені батьківських прав лише щодо дитини, яка не досягла вісімнадцяти років.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі ОСОБА_3 просить оскаржувані судові рішення скасувати, ухваливши нове судове рішення про задоволення позову.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

18 червня 2023 року через систему «Електронний Суд» ОСОБА_3 подав касаційну скаргу на заочне рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 02 грудня 2022 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 17 травня 2023 року.

Ухвалою Верховного Суду від 06 липня 2023 року відкрито касаційне провадження, витребувано матеріали справи з суду першої інстанції. У липні 2023 року матеріали справи надійшли до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 30 серпня 2023 року справу призначено до розгляду у складі колегії із п`яти суддів в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Підставою касаційного оскарження судових рішень заявник вказує пункт 2 частини другої статті 389 ЦПК України, посилаючись на необхідність відступлення від висновку Верховного Суду, викладеного у постанові

від 11 вересня 2019 року у справі № 219/3759/2014-ц

Зазначає, що суди правильно встановили фактичні обставини справи на підставі належних та допустимих доказів. Висновки судів про ухилення відповідача від виконання батьківських обов`язків та наявність підстав для позбавлення його батьківських прав відповідають обставинам справи. Разом з тим, відмовляючи у позові, суди, послались виключно на те, що на момент прийняття рішення у справі він ( ОСОБА_3 ) досяг повноліття.

Звертає увагу, що такі висновки судів відповідають висновкам Верховного Суду у постанові від 11 вересня 2019 року у справі № 219/3759/2014-ц, проте ці висновки порушують принцип верховенства права,не забезпечують якнайкращих інтересів дитини та не враховують, що позов було подано до досягнення дитиною повноліття.

Після досягнення повноліття особа втрачає правовий статус дитини

в розумінні закону, проте сімейні відносини між батьком та сином не припиняються, між ними зберігається правовий зв`язок як батька та дитини, що вказує про існування між ними взаємних особистих немайнових

та майнових прав і обов`язків, які є чинними протягом усього їх життя,

а деякі - навіть після смерті одного з них.

На думку заявника, факт досягнення дитиною повноліття на момент вирішення спору не може мати принципово вирішального значення під час розгляду справи, оскільки суд має оцінювати в своїй сукупності факти виконання/невиконання батьком своїх обов`язків щодо дитини за період часу до її повноліття.

Наступне дорослішання дитини і досягнення нею 18-річного віку не свідчить про належне виконання батьком своїх обов`язків і не може бути підставою для відмови в позові про позбавлення батьківських прав.

Відзив на касаційну скаргу до Верховного Суду не надходив

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Відповідно до рішення Калінінського районного суду м. Донецька

від 06 березня 2014 року в справі № 256/8285/13-ц розірвано шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , укладений 06 червня

1997 року.

ІНФОРМАЦІЯ_1 народився ОСОБА_3 , батьками якого записані ОСОБА_2 та ОСОБА_1 .

Заочним рішенням Пологівського районного суду Запорізької області

від 03 жовтня 2017 року в справі № 324/1075/17 із ОСОБА_2 стягнуто аліменти на утримання сина ОСОБА_3 у розмірі 3 000 грн щомісячно

із 27 липня 2017 року і до повноліття дитини.

Згідно розрахунку державного виконавця заборгованість ОСОБА_2

зі сплати аліментів на утримання сина станом на 30 вересня 2021 року становить 150 400 грн.

Відповідно до рішення Печерського районного суду міста Києва

від 03 лютого 2022 року збільшено розмір стягнутих аліментів

із ОСОБА_2 на утримання сина до 5 633 грн щомісячно.

Заочним рішенням Печерського районного суду міста Києва від 30 травня

2022 року із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 стягнуто пеню

за прострочення сплати аліментів.

За інформацією МВС України ОСОБА_2 перебуває у розшуку, як підозрюваний у вчиненні кримінального правопорушення.

Згідно висновку від 16 лютого 2022 року Печерської районної в місті Києві державної адміністрації, орган опіки та піклування вважає за доцільне позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав щодо ОСОБА_3 , як такого, що ухиляється від виконання своїх батьківських обов`язків по вихованню дитини.

Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, та застосовані норми права

Колегія суддів дійшла висновку про необхідність передачі справи на розгляд Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду, з наступних підстав.

Ключове питання, яке постало перед судами і підлягає вирішенню

у розглядуваній справі: як має діяти суд у разі, якщо на час подання позову про позбавлення батьківських прав дитина була неповнолітньою, а на час ухвалення рішення по суті спору - досягла повноліття ?

Можливими підходами (варіантами) вирішення вказаного питання колегія суддів вбачає такі:

1) незалежно від часу подання позову та наявності передбачених законом підстав для позбавлення батьківських прав, суд відмовляє у задоволенні позову про позбавлення батьківських прав, якщо на час ухвалення рішення по суті спору дитина досягла повноліття;

2) у разі подання позову про позбавлення батьківських прав до досягнення дитиною повноліття, суд не може відмовити у позові лише з тих підстав, що на час ухвалення рішення по суті спору дитина досягла повноліття.

У розглядуваній справі суди попередніх інстанцій, виходячи із першого підходу та констатувавши наявність передбачених пунктом 2

частини першої статті 164 СК України підстав для позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 , відмовили у задоволенні позову через те, що на час ухвалення рішення у справі ОСОБА_3 досяг повноліття.

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постановах від 11 вересня 2019 року в справі

№ 219/3759/2014-ц та від 01 лютого 2023 року в справі № 761/6749/20,

а також у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 04 жовтня 2021 року у справі

№ 686/16902/20, в ситуації коли на момент подання позову про позбавлення батьківських прав дитина була неповнолітня, а на момент ухвалення рішення судом першої інстанції досягла повноліття констатував, що особа може бути позбавлена батьківських прав лише щодо дитини, яка не досягла вісімнадцяти років, а досягнення дитиною повноліття на час розгляду справи є самостійною підставою для відмови у задоволенні позову про позбавлення батьківських прав.

При цьому в справі № 219/3759/2014-ц, на момент пред`явлення позову про позбавлення батьківських прав, дитині виповнилось 14 років, а в справах

№ 761/6749/20 та № 686/16902/20 - 17 років.

У розглядуваній справі, на момент подання до суду позову про позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав, ОСОБА_3 виповнилось 17 років, а на час ухвалення рішення суду першої інстанції - 18 років.

Таким чином, правовідносини у справах № 219/3759/2014-ц, № 761/6749/20, № 686/16902/20 є подібними до правовідносин у розглядуваній справі, оскільки у всіх справах перед судами постало одне й те саме питання: як має діяти суд, у разі якщо на час подання позову про позбавлення батьківських прав дитина була неповнолітньою, а на час ухвалення рішення по суті спору - досягла повноліття.

Колегія суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду вважає за необхідне відступити від висновків Верховного Суду у складі колегії суддів Першої та Третьої судових палат Касаційного цивільного суду

у справах № 219/3759/2014-ц, № 761/6749/20, № 686/16902/20 про те, що

у випадку, якщо на час подання позову про позбавлення батьківських прав дитина була неповнолітньою, досягнення нею повноліття на час вирішення справи є самостійною підставою для відмови у задоволенні позову про позбавлення батьківських прав.

На думку колегії суддів при вирішенні вказаного питання необхідно застосовувати інший правовий підхід, згідно з яким у разі подання позову про позбавлення батьківських прав до досягнення дитиною повноліття, суд не може відмовити у позові лише з тих підстав, що на час ухвалення рішення по суті спору дитина досягла повноліття. В такому випадку суд, після досягнення дитиною повноліття, має продовжувати розгляд справи по суті задля встановлення обґрунтованості або необґрунтованості позовних вимог щодо наявності правових підстав для позбавлення відповідача батьківських прав та ухвалення відповідного судового рішення.

Вказане обґрунтовується наступним.

Відповідно до статті 3 Конституції України людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави.

Сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою (стаття 51 Конституції України).

Право на повагу до приватного і сімейного життя, закріплене зокрема

у статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Відповідно до статті 8 СК України якщо особисті немайнові та майнові відносини між подружжям, батьками та дітьми, іншими членами сім`ї та родичами не врегульовані цим Кодексом, вони регулюються відповідними нормами ЦК України, якщо це не суперечить суті сімейних відносин.

Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, непрацездатних членів сім`ї. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства. Кожен учасник сімейних відносин має право на судовий захист (частини восьма, дев`ята, десята статті 7 СК України).

Підстави позбавлення батьківських прав передбачені частиною першою статті 164 СК України.

Вказаною нормою передбачено, що мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: 1) не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров`я без поважної причини

і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування;

2) ухиляються від виконання своїх обов`язків щодо виховання дитини та/або забезпечення здобуття нею повної загальної середньої освіти;

3) жорстоко поводяться з дитиною; 4) є хронічними алкоголіками або наркоманами; 5) вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; 6) засуджені за вчинення умисного кримінального правопорушення щодо дитини.

Відповідно до статті 165 СК України право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім`ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров`я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.

Особа, позбавлена батьківських прав: 1) втрачає особисті немайнові права щодо дитини та звільняється від обов`язків щодо її виховання; 2) перестає бути законним представником дитини; 3) втрачає права на пільги

та державну допомогу, що надаються сім`ям з дітьми; 4) не може бути усиновлювачем, опікуном та піклувальником; 5) не може одержати

в майбутньому тих майнових прав, пов`язаних із батьківством, які вона могла б мати у разі своєї непрацездатності (право на утримання від дитини, право на пенсію та відшкодування шкоди у разі втрати годувальника, право на спадкування); 6) втрачає інші права, засновані на спорідненості

з дитиною (частина перша статті 166 СК України).

Отже, правові наслідки позбавлення батьківських прав поширюються

і на правовідносини, які виникають після досягнення дитиною повноліття.

Аналіз вищенаведених нормативно-правових актів національного законодавства України, підходів Європейського суду з прав людини до фундаментального значення права кожного на повагу до приватного та сімейного життя, на думку колегії суддів, свідчить про те, що не в повній мірі узгоджується із принципами справедливості, добросовісності та розумності, сучасним рівнем стандартів захисту прав людини та розвитком суспільних правовідносин, тлумачення закону, що призводить до ситуації коли учасник сімейних відносин, який вчасно (до досягнення дитиною повноліття) реалізував своє право на судовий захист шляхом звернення до суду

із позовом про позбавлення батьківських прав, отримує відмову

у задоволенні вимог, які очевидно мають для нього виняткове значення, фактично лише з тих підстав, що суд, незалежно від причин, не ухвалив рішення по суті спору до досягнення дитиною повноліття.

Крім того, запропонований колегією суддів підхід до вирішення правового питання, яке постало у розглядуваній справі дозволить, зокрема, як запобігти зловживанню відповідачами своїми процесуальними правами шляхом умисного затягування розгляду справи до досягнення дитиною повноліття, так і уникнути ситуацій коли внаслідок дій суду через значне навантаження, тимчасову відсутність судді, зміну складу суду, наявність підстав для зупинення провадження у справі тощо, справа не буде розглянута до повноліття дитини.

Вбачається, що запропонований підхід буде також актуальним в ситуації ухвалення судом заочного рішення про позбавлення батьківських прав

та подальшого перегляду такого рішення за заявою відповідача, зі спливом значного проміжку часу.

Вказане жодним чином не обмежує відповідача у доведенні перед судом своїх заперечень проти позову про позбавлення його батьківських прав.

Відповідно до частини другої статті 403 ЦПК України суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів або палати, передає справу на розгляд об`єднаної палати, якщо ця колегія або палата вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права

у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду.

Керуючись статтями 260, 403, 404 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

Справу № 185/9339/21 передати на розгляд Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню

не підлягає.

Головуючий Судді: Є. В. Синельников О. В. Білоконь О. М. Осіян Н. Ю. Сакара В. В. Шипович