Рішення

від 14.09.2023 по справі 752/16025/23

ГОЛОСІЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 752/16025/23

Провадження № 2/752/6354/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.09.2023 року м. Київ

Суддя Голосіївського районного суду міста Києва Ольшевська І.О., за участю секретаря судового засідання Крекотень О.В., розглянувши цивільну справу за позовом Житлово-будівельного кооперативу «Темп-15» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості зі сплати внесків на управління багатоквартирним будинком та утримання прибудинкової території, -

ВСТАНОВИВ:

Житлово-будівельний кооператив «Темп-15» звернувся до Голосіївського районного суду міста Києва за позовом до ОСОБА_1 та просить стягнути з відповідача на свою користь заборгованість зі сплати внесків на управління багатоквартирним будинком та утримання прибудинкової території з 01.05.2018р. по 01.07.2023р. в розмірі 17 402,99 грн., 3% річних у розмірі 657,30 грн., інфляційні нарахування в розмірі 3 462,22 грн., а також судові витрати.

В обґрунтування позову зазначає, що забезпечує утримання і експлуатацію багатоквартирного будинку АДРЕСА_1 , та утримує його прибудинкову територію на підставі відповідних договорів із безпосередніми виконавцями робіт та надавачами послуг. Відповідач є власником квартири №126 у вказаному будинку. Свої обов`язки по оплаті внесків відповідач не виконує належним чином, внаслідок чого утворилась заборгованість. Оскільки в добровільному порядку він не сплачує заборгованість, ЖБК «Темп-15» звернулось до суду за захистом права, яке вважає порушеним та просить стягнути заборгованість за надані послуги за період з 01.05.2018р. по 01.07.2023р., з урахуванням 3% річних та інфляційних витрат.

Ухвалою Голосіївського районного суду міста Києва від 09.08.2023р. відкрито провадження у справі, постановлено розглядати її в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Відповідач подав письмовий відзив на позовну заяву, за яким категорично не погоджується з позовними вимогами та просить відмовити в їх задоволенні. Зазначає, що є власником кв. АДРЕСА_2 , але не є членом кооперативу «Темп-15», жодних договорів із вказаною організацією не укладав. З 01.07.2015р. набрав чинності Закон України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку», яким не передбачено можливості передачі функцій управління багатоквартирним будинком житлово-будівельному (обслуговуючому) кооперативу. Закон України «Про житлово-комунальні послуги» та Статут ЖБК «Темп-15» не регулюють відносин у процесі надання та споживання житлово-комунальних послуг. Відповідач вказує про те, що в нього немає обов`язку сплачувати внески на утримання будинку та його прибудинкової території саме позивачу. При цьому відсутні первинні бухгалтерські документи, які підтверджують здійснення господарських операцій та фактичне надання позивачем чи іншими

виконавцями таких послуг, які включені до обов`язкового переліку робіт та послуг, які включаються до складу витрат на утримання будинку. У розрахунку заборгованості, що наданий до позову, суми нарахувань вказані довільно без конкретизації розрахунку, на яку житлову площу вони нараховані. Позивач не надав доказів того, в якому розмірі був затверджений розмір внеску в період з 2019 року по 2022 рік, оскільки з наданих протоколів загальних зборів встановлено, що розмір внеску на утримання будинку та прибудинкової території на 2018 рік становить 5,00 грн. за кв.м., а 13.01.2023р. затверджено, що розмір внеску на утримання будинку та прибудинкової території становить 7,00 грн. за 1 кв.м. з 2 по 16 поверхи. З протоколу загальних зборів членів ЖБК «Темп-15» від 09.04.2019р. встановлено, що питання затвердження розміру внеску не входило до порядку денного зборів та рішення з цього питання не приймалось. З 05.03.2022р. по 30.07.2023р., як вказує відповідач, комунальними послугами не користувався, а ті, що надавались за не мають жодного ступеню якості. 30.07.2023р., приїхавши в Київ, зайшовши у квартиру, була дуже вражена: були зламані двері в загальний коридор, звідки зникли деякі речі, квартира була затоплена водою, залита стеля в кількох місцях, тріснув гіпсокартон на стелі, залиті стіни, відійшли шпалери на стінах, залита підлога та вовняний килим, утворилась пліснява, сильний запах цвілі в кімнаті, пошкоджена проводка в районі вікна, не горять дві з трьох ламп, люстра залита водою і в плафонах вона висохла, квартира має фактично нежитловий стан. Керівництво позивача відмовилось складати акт залиття та подало даний позов з метою залякування, як зазначає відповідач. Позивач спричинив величезну шкоду відповідачу, а також моральну. Крім того, позивач не вказав у позові, яким чином виникла сума інфляційного нарахування та 3% річних. Відповідач звертає увагу на те, що позивач неналежно виконує свої обов`язки по експлуатації житлового будинку та утримання прибудинкової території, спричиняє шкоду жильцям, сам позивач ставить під загрозу збереження та нормальне функціонування житлового фонду та обладнання житлового будинку, встановлює обладнання, яке може бути загрозою для життя та здоров`я.

У відповіді на відзив позивач вказує про те, що аргументи відповідача є хибними, позиція відповідача не відповідає нормам матеріального права та свідчить про намір протиправно ухилитися від виконання зобов`язання зі сплати внесків на утримання будинку та прибудинкової території (управління багатоквартирним будинком). Зазначає, що в багатоквартирному будинку, в якому обслуговує, утримує та здійснює експлуатацію житлово-будівельний кооператив, всі власники квартир є співвласниками багатоквартирного будинку на праві спільної сумісної власності спільного майна такого будинку. Законодавець у ч. 4 ст. 384 Цивільного кодексу України додатково пояснює, що управління спільним майном будинку здійснюється незалежно від членства в кооперативі. Кожен власник квартири (нежитлового приміщення) в будинку несе обов`язок з утримання власного майна, приміщень загального користування та прибудинкової території. Позиція відповідача стосовно того, що оскільки вона не проживала певний період у квартирі, тому не повинна здійснювати внески, не відповідає чинному законодавству України та судовій практиці. Позивач підтримує свої позовні вимоги та просить їх задовольнити.

Дослідивши матеріали цивільної справи, всебічно, повно та об`єктивно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, що мають істотне значення для правильного вирішення справи по суті та на яких ґрунтується позовні вимоги, оцінивши докази на предмет належності, достовірності та допустимості в їх сукупності, судом зазначається наступне.

Згідно Статуту Житлово-будівельного кооперативу «Темп-15» кооператив створений у 1980 році внаслідок об`єднання фізичних осіб, які добровільно об`єдналися на основі членства для ведення спільної господарської та іншої діяльності з метою задоволення своїх економічних, соціальних та інших потреб на засадах самоврядування.

Відповідно до п. 4.1. Статуту позивача головною метою діяльності кооперативу є задоволення економічних, соціальних та інших потреб його членів на основі поєднання їх особистих та колективних інтересів, поділу між ними ризиків, витрат і доходів, розвитку їх самоорганізації, самоуправління та контролю.

Згідно з п. 4.2. Статуту позивача у відповідності з головною метою діяльності завданням кооперативу, серед іншого, є експлуатація та ремонт житлового будинку, утримання прибудинкової території в порядку, визначеному чинним законодавством України.

У відповідності до ст. 1 Закону України «Про кооперацію» кооперація - система кооперативних організацій, створених з метою задоволення економічних, соціальних та інших потреб своїх членів.

Статтею 2 Закону України «Про кооперацію» визначено, що кооператив - юридична особа, утворена фізичними та/або юридичними особами, які добровільно об`єдналися на основі членства для ведення спільної господарської та іншої діяльності з метою задоволення своїх економічних, соціальних та інших потреб на засадах самоврядування.

Відповідно до Правил утримання жилих будинків та прибудинкових територій, затверджених наказом Держитлокомунгоспу України 17.05.2005р. №76, житлово-будівельний кооператив - юридична особа, утворена

фізичними та/або юридичними особами, які добровільно об`єдналися

на основі об`єднання їх майнових пайових внесків для участі в

будівництві або реконструкції житлового будинку (будинків) і

наступної його (їх) експлуатації.

Судом встановлено, що позивач здійснює управління будинком та надає послуги з утримання і експлуатації багатоквартирного будинку АДРЕСА_1 та прибудинкової території.

Відповідач є власником квартири №126 за вказаною адресою, про що свідчить наявний у матеріалах справи Договір дарування квартири від 23.09.2003р. та інформація з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна.

Відповідач не заперечує факту надання позивачем послуг з утримання будинку та прибудинкової території у відзиві на позовну заяву, лиш зазначає про те, що ці послуги надаються позивачем неналежним чином. Також зазначає, що не є членом кооперативу, а тому не повинен сплачувати внески за вказані послуги. Крім того з 05.03.2022р. по 30.07.2023р. не користувся послугами, оскільки не проживав на

території України, що також, на його думку, звільняє його від сплати за утримання будинку та прибудинкової території.

Так, у відповідності до ч. 1 та ч. 4 ст. 384 Цивільного кодексу України усі власники (співвласники) квартир та нежитлових приміщень у будинку, спорудженому або придбаному житлово-будівельним (житловим) кооперативом, є співвласниками на праві спільної сумісної власності спільного майна такого будинку. Спільним майном будинку кооперативу є приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку кооперативу, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб усіх співвласників будинку кооперативу та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташований будинок кооперативу та його прибудинкова територія, з моменту державної реєстрації таких прав відповідно до закону. Управління спільним майном будинку кооперативу здійснюється його співвласниками (незалежно від членства в кооперативі) відповідно до закону.

За правилами частини четвертої статті 319, статті 322 Цивільного кодексу України власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.

Закон України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» згідно його преамбули визначає особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку, регулює правові, організаційні та економічні відносини, пов`язані з реалізацією прав та виконанням обов`язків співвласників багатоквартирного будинку щодо його утримання та управління.

Стаття 7 вказаного Закону визначає обов`язки співвласників багатоквартирного будинку, серед яких, забезпечувати належне утримання та належний санітарний, протипожежний і технічний стан спільного майна багатоквартирного будинку; забезпечувати технічне обслуговування та у разі необхідності проведення поточного і капітального ремонту спільного майна багатоквартирного будинку; використовувати спільне майно багатоквартирного будинку за призначенням; додержуватися вимог правил утримання багатоквартирного будинку і прибудинкової території, правил пожежної безпеки, санітарних норм; своєчасно сплачувати за спожиті житлово-комунальні послуги.

За ч. 2 цієї статті Закону кожний співвласник несе зобов`язання щодо належного утримання, експлуатації, реконструкції, реставрації, поточного і капітального ремонтів, технічного переоснащення спільного майна багатоквартирного будинку пропорційно до його частки співвласника.

Пунктом 5 ст. 13 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» встановлено, що співвласники багатоквартирних будинків, утримання яких до дня набрання чинності цим Законом здійснювали житлово-будівельні (житлові) кооперативи, продовжують відшкодовувати витрати на утримання відповідних будинків і споруд та прибудинкових територій таким кооперативам до моменту створення в багатоквартирному будинку об`єднання співвласників багатоквартирного будинку (у тому числі шляхом реорганізації кооперативу) або прийняття співвласниками рішення про форму управління багатоквартирним будинком.

Згідно із п. 1 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг.

У відповідності до ст. 5 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» до житлово-комунальних послуг належать: 1) житлова послуга - послуга з управління багатоквартирним будинком. Послуги з управління багатоквартирним будинком включає: утримання спільного майна багатоквартирного будинку, зокрема, прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, виконання санітарно-технічних робіт, обслуговування внутрішньобудинкових систем (крім обслуговування внутрішньобудинкових систем, що використовуються для надання відповідної комунальної послуги у разі укладення індивідуальних договорів про надання такої послуги, за умовами яких обслуговування таких систем здійснюється виконавцем), утримання ліфтів тощо; купівлю електричної енергії для забезпечення функціонування спільного майна багатоквартирного будинку; поточний ремонт спільного майна багатоквартирного будинку; 2) комунальні послуги - послуги з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, поводження з побутовими відходами.

Відповідно до вимог ст. 1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" до споживачів житлово-комунальних послуг відносяться індивідуальний та колективний споживачі.

Індивідуальний споживач - фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об`єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги.

Обов`язки споживача та виконавця житлово-комунальних послуг визначені статтями 7, 8 Закону України "Про житлово-комунальні послуги".

Обов`язком споживача є оплата житлово-комунальних послуг за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановленні відповідними договорами (пункт 1 та пункт 5 частина 2 статті 7 Закону), а обов`язком виконавця забезпечувати своєчасність надання, безперервність і відповідну якість комунальних послуг згідно із законодавством та умовами договорів про їх надання, у тому числі шляхом створення системи управління якістю відповідно до національних або міжнародних стандартів; готувати та укладати із споживачем договори про надання комунальних послуг з визначенням відповідальності за дотриманням умов їх виконання згідно типовим договором ( п. 1, п. 2 ч. 2 ст. 8 Закону).

У відповідності до ст. 27 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» у разі ненадання, надання не в повному обсязі або неналежно ї якості комунальних послуг споживач має право викликати виконавця комунальних послуг (його представника) для перевірки кількості та/або якості наданих послуг. У разі ненадання, надання неналежної якості послуги з управління багатоквартирним будинком споживач має право викликати управителя для перевірки якості наданих послуг. Порядок перевірки якості надання комунальних послуг та якості послуги з управління багатоквартирним будинком встановлюється Кабінетом Міністрів України, якщо інше не передбачено законом. За результатами перевірки якості надання комунальних послуг або якості послуг з управління багатоквартирним будинком складається акт-претензія, який підписується споживачем та виконавцем комунальної послуги або управителем (щодо послуги з управління багатоквартирним будинком). Виконавець комунальної послуги або управитель (щодо послуги з управління багатоквартирним будинком) зобов`язаний прибути на виклик споживача у строки, визначені в договорі про надання послуги, але не пізніше ніж протягом однієї доби з моменту отримання повідомлення споживача. Акт-претензія складається виконавцем комунальної послуги або управителем (щодо послуги з управління багатоквартирним будинком) та споживачем і повинен містити інформацію про те, в чому полягало ненадання, надання не в повному обсязі або неналежної якості комунальної послуги або послуги з управління багатоквартирним будинком, дату (строк) її ненадання, надання не в повному обсязі або неналежної якості, а також іншу інформацію, що характеризує ненадання послуг, надання їх не в повному обсязі або неналежної якості.

Відповідач вказуює про те, що позивач надає послуги неналежної якості. Разом з тим, відповідач у встановленому законом порядку не відмовився від надання послуг позивачем, доказів ненадання послуг або надання послуг неналежної якості відповідно до порядку, визначеному ст. 27 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», що б дало підстави для звільнення від їх оплати, відповідачем надано не було.

Крім того, частиною 3 ст. 12 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку», яка передбачає, що невикористання власником належної йому квартири чи нежитлового приміщення або відмова від використання спільного майна не є підставою для ухилення від здійснення витрат на управління багатоквартирним будинком, спростовуються доводи відповідача про те, що він не повинен сплачувати послуги позивачу, оскільки не знаходився в період з 05.03.2022р. по 30.07.2023р. в Україні.

Таким чином, підсумовуючи, суд зазначає про те, що позивач надав послуги з управління багатоквартирним будинком та утримання прибудинкової території за адресою АДРЕСА_1 . Відповідач при цьому, як власник квартири в цьому будинку, є споживачем цим послуг, та зобов`язаний за них сплачувати.

Згідно розрахунку позивача розмір заборгованості за вказані послуги за період з 01.05.2018р. по 01.07.2023р. складає 17 402,99 грн.

Контррозрахунку суми боргу відповідачем до матеріалів справи не надано.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, у зв`язку з простроченням щодо оплати послуг з управління багатоквартирним будинком та утримання прибудинкової території, відповідач зобов`язаний сплатити на користь позивача 3% річних у розмірі 657,30 грн. та інфляційні втрати в розмірі 3 462,22 грн. Інфляційні витрати та 3% річних нараховані за період з травня 2018р. по січень 2022р.

Контррозрахунку суми 3% річних та інфляційних витрат відповідач суду не надав.

Згідно з ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, а інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 та 3 ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

У відповідності до п. 6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 №14 «Про судове рішення у цивільній справі», враховуючи принцип безпосередності судового розгляду, рішення може бути обґрунтоване лише доказами, одержаними у визначеному законом порядку та дослідженими в судовому засіданні.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини в справі «Ващенко проти України» (Заява № 26864/03) від 26 червня 2008 року зазначено, що принцип змагальності полягає в тому, що суд уважно досліджує зауваження заявника, виходячи з сукупності наявних матеріалів в тій мірі, в якій він є повноважним вивчати заявлені скарги. Отже, у суда відсутні повноваження на вихід за межі принципу диспозитивності і змагальності та збирання доказів на користь однієї із зацікавлених сторін.

Згідно зі ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Європейський суд справ людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Відтак, з огляду на встановлені судом обставини, а також наявні в матеріалах докази, враховуючи норми закону, які регулюють спірні правовідносини, суд прийшов до висновку про обґрунтованість та доведеність позовних вимог, з огляду на що слід задовольнити позов.

До того ж слід зазначити, що будь-яких клопотань в частині застосування до позовних вимог строків позовної давності зі сторони відповідача до суду не надходило.

З урахуванням задоволення позовних вимог відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача необхідно стягнути судовий збір у розмірі 2 684,00 грн.

Щодо витрат на правову допомогу суд зазначає наступне.

Так, позивач просить стягнути з відповідача витрати на правову допомогу з урахуванням відповіді на відзив у розмірі 5 040,00 грн.

На думку відповідача, стягнення коштів за юридичну допомогу не обґрунтоване та не може бути задоволено. Відповідач звертає увагу на те, що окремого договору на ведення справи або складання позовної заяви саме по справі ОСОБА_1 позивач не надав та такого договору, на її думку, не існує. Надані докази не підтверджують сплати правничої допомоги саме по даній справі.

Згідно з частинами першою, третьою статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до частини першої, пункту 1 частини другої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.

Згідно з частиною другою статті 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України, враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Відповідно до частин третьої, четвертої статті 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Частиною п`ятою статті 137 ЦПК встановлено, що у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Згідно з частиною шостою статті 137 ЦПК обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

При стягненні витрат на правову допомогу слід враховувати, що особа, яка таку допомогу надавала, має бути адвокатом або іншим фахівцем у галузі права незалежно від того, чи така особа брала участь у справі на підставі довіреності, чи відповідного до договору. Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат. При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Зазначені критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16 (провадження № 11-562ас18) зазначено, що «склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг тощо), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат».

У постанові Верховного Суду від 30 вересня 2020 року у справі №379/1418/18 (провадження № 61-9124св20) вказано, що «склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та інше), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Отже, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесено витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення».

На підтвердження понесених витрат позивач надав Договір про надання правової допомоги №А/10112022/К-19 від 10.11.2022р.; Акт №2807 прийому-передачі виконаних робіт (наданий послуг) на суму 3 360,00 грн., в якому зазначено про те, що згідно Договору про надання правової допомоги №А/10112022/К-19 від 10.11.2022р. були проведення роботи/надані послуги з підготовки до розгляду та розгляду справи в суді (професійне правнича допомога) за позовом ЖБК «Темп-15» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості; платіжна інструкція №1241228025 від 11.04.2023р. на суму 1 680,00 грн.; платіжна інструкція №1262486588 від 05.05.2023р. на суму 1 680,00 грн.; платіжна інструкція №15/08/2023 від 15.08.2023р. на суму 1 680,00 грн.; розрахунок додаткових витрат на правову допомогу від 01.09.2023р.

Таким чином, до матеріалів справи надано підтвердження про понесення позивачем витрат на правову допомогу в даній справі в розмірі 5 040,00 грн., яка підлягає до стягнення з відповідача на користь позивача.

Керуючись ст.ст. 4, 5, 12, 13, 76-81, 141, 259, 263-265, 268, 273, 354 ЦПК України, -

ВИРІШИВ :

1. Позовні вимоги Житлово-будівельного кооперативу «Темп-15» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості зі сплати внесків на управління багатоквартирним будинком та утримання прибудинкової території задовольнити.

2. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Житлово-будівельного кооперативу «Темп-15» 17 402,99 (сімнадцять тисяч чотириста дві грн. 99 коп.) грн. заборгованості зі сплати внесків на управління багатоквартирним будинком та утримання прибудинкової території, 3% річних у сумі 657,30 (шістсот п`ятдесят сім грн. 30 коп.), інфляційні витрати в розмірі 3 462,22 (три тисячі чотириста шістдесят дві грн. 22 коп.) грн.

3. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Житлово-будівельного кооперативу «Темп-15» 2 684,00 (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири грн. 00 коп.) грн. судового збору, 5 040,00 (п`ять тисяч сорок грн. 00 коп.) витрат на правову допомогу.

4. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

5. Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Київського апеляційного суду або через Голосіївський районний суд міста Києва шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасники справи:

Позивач: Житлово-будівельний кооператив «Темп-15» (03040, м. Київ, вул. Деміївська, буд. 47, код ЄДРПОУ 23377368).

Відповідач: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_1 ).

Повний текст рішення складений та підписаний 14.09.2023р.

Суддя І.О. Ольшевська