Постанова

від 04.12.2023 по справі 752/16025/23

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

справа № 752/16025/23

провадження № 22-ц/824/16177/2023

головуючий у суді І інстанції Ольшевська І.О.

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

4 грудня 2023 року м. Київ

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді - Писаної Т.О.

суддів - Приходька К.П., Журби С.О.

розглянув у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 14 вересня 2023 року у справі за позовом Житлово-будівельного кооперативу «Темп-15» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості зі сплати внесків на управління багатоквартирним будинком та утримання прибудинкової території,

В С Т А Н О В И В:

У серпні 2023 року позивач Житлово-будівельний кооператив «Темп-15» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості зі сплати внесків на управління багатоквартирним будинком та утримання прибудинкової території, в якому просить стягнути з відповідача на свою користь заборгованість зі сплати внесків на управління багатоквартирним будинком та утримання прибудинкової території з 1 травня 2018 року по 1 липня 2023 року в розмірі 17 402,99 грн, 3% річних у розмірі 657,30 грн, інфляційні нарахування в розмірі 3 462,22 грн, а також судові витрати.

В обґрунтування позову зазначав, що забезпечує утримання і експлуатацію багатоквартирного будинку АДРЕСА_1 , та утримує його прибудинкову територію на підставі відповідних договорів із безпосередніми виконавцями робіт та надавачами послуг. Відповідач є власником квартири № 126 у вказаному будинку. Свої обов`язки по оплаті внесків відповідач не виконує належним чином, внаслідок чого утворилась заборгованість. Оскільки в добровільному порядку відповідач не сплачує заборгованість, ЖБК «Темп-15» звернулось до суду за захистом права, яке вважає порушеним та просить стягнути заборгованість за надані послуги за період з 1 травня 2018 року по 1 липня 2023 року, з урахуванням 3% річних та інфляційних витрат.

Рішенням Голосіївського районного суду міста Києва від 14 вересня 2023 року позовні вимоги ЖБК «Темп-15» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості зі сплати внесків на управління багатоквартирним будинком та утримання прибудинкової території задоволено.

Стягнено з ОСОБА_1 на користь ЖБК «Темп-15» 17 402,99 грн 99 коп. заборгованості зі сплати внесків на управління багатоквартирним будинком та утримання прибудинкової території, 3% річних у сумі 657,30 грн 30 коп., інфляційні витрати в розмірі 3 462,22 грн 22 коп.

Стягнено з ОСОБА_1 на користь ЖБК «Темп-15» 2 684,00 грн судового збору, 5 040 грн витрат на правову допомогу.

Не погоджуючись із рішенням суду ОСОБА_1 звернулася до суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги вказує, що суд першої інстанції прийняв судове рішення про права, свободи, інтереси та обов`язки співвласників багатоквартирного будинку, що не були залучені до участі у справі. Вважає, що визначення судом ЖБК «Темп-15» управителем багатоквартирного будинку, без згоди співвласників багатоквартирного будинку АДРЕСА_1 порушує право власника (власників) за власним волевиявленням користуватись, володіти та розпоряджатись майном, яке є у спільній власності власників квартир в тому числі і відповідача.

Звертає увагу, що у спірному періоді з 1 травня 2018 року по 1 липня 2023 року у відповідача відсутні договірні, статутні(відповідач не є членом ЖБК «Темп-15»), сімейні, земельні, трудові, цивільні правовідносини з ЖБК «Темп-15».

Вважає, що судом в рішенні неправильно, в порушення норм і вимог матеріального права, а саме ч.4 ст.384 Цивільного кодексу України, ст. 9 Закону України «Про особливості здійснення права власності в багатоквартирному будинку» встановлено, що позивач здійснює управління багатоквартирним будинком. Оскільки, положення законодавства України не визначають форму управління багатоквартирного будинку житлово-будівельними (житловими) кооперативами.Законодавством України не виокремлюються суб`єкти права спільної власності залежно від набуття права власності на квартиру ч. 2 ст. 382 ЦК України, ч.2 ст.4 Закону «Про особливості здійснення права власності в багатоквартирному будинку».

Вказує, що ЖБК «Темп-15» не має у власності житлових чи нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку, тому не має прав та обов`язків щодо управління багатоквартирним будинком АДРЕСА_1 . ЖБК «Темп-15» не має у власності багатоквартирний будинок в середині якого знаходиться квартира відповідача.

Звертає увагу, що в матеріалах справи відсутнє рішення загальних зборів співвласників багатоквартирного будинку АДРЕСА_1 про визначення ЖБК «Темп-15» управителем будинку. Також звертає увагу, що в матеріалах справи відсутній договір ЖБК «Темп-15» із співвласником (співвласниками) на надання послуги управління багатоквартирним будинком, що укладається згідно із типовим договором , затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 5 вересня 2018 року № 712.

Зазначає, що матеріали справи не містять відомостей щодо членства відповідача цього кооперативу, що відповідач брала на себе відповідальність виконувати положення Статуту ЖБК «Темп-15» створеного і затвердженого 13 травня 2015 року.

Вважає, що суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні без доказів, які підтверджують фактичне забезпечення утримання та обслуговування багатоквартирного будинку, без посилання на норми закону або умови договору, які б підтверджували права та обов`язки позивача ЖБК «Темп-15» на утримання та обслуговування багатоквартирного будинку, надання комунальних та житлової послуги, зокрема, й послуги з утримання цього будинку та його прибудинкової території, визначив, що ЖБК «Темп-15» є управителем багатоквартирного будинку по АДРЕСА_1 .

Звертає увагу, що позивач до позовної заяви не надав первинні документи, які б свідчили про фактичне виконання робіт/послуг із Обов`язкового переліку робіт і послуг витрати на які включаються до складу витрат на забезпечення утримання майна багатоквартирного будинку. Відсутність доказів не дозволяє ідентифікувати як зобов`язання такі що належним чином виконані і входять до обов`язкового переліку витрат на утримання будинку, визначеним наказом від 27 липня 2018 року №190 Мінрегіонбуду.

Вважає те, що позивач уклав договори про постачання електричної енергії (договір з ТОВ «Київські енергетичні послуги» від 1 грудня 2018 року №43160010ПУ ), послуги з централізованого водопостачання, централізованого водовідведення (договір з ПрАТ «Київводоканал» від 4 січня 2017 року №16683/9-01), поводження з побутовими відходами (договір з ТОВ «Альфатер Київ» від 28 червня 2021 року №2060), не може бути підставою для задоволення позову, оскільки ці договори стосуються комунальних послуг, а предметом спору у справі є послуги з управління багатоквартирним будинком, що є житловою послугою.

Вказує, що внаслідок неправильного застосування норми статті 5 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" від 9 листопада 2017 року № 2189-VIII (введено в дію 10 червня 2018 року) суд першої інстанції помилково ототожнив комунальні та житлову послугу.

Наголошує на тому, що в матеріалах справи відсутні протоколи загальних зборів співвласників в яких співвласники багатоквартирного будинку надали згоду оплачувати саме позивачу внески на управління багатоквартирним будинком, які встановлюються членами кооперативу.

Також зазначає, що суд першої інстанції не перевірив повноваження представника позивача, відкрив провадження у справі в порушення вимог процесуального права ч. 2 ст. 175 Цивільного процесуального кодексу за заявою поданою представником, який не має повноважень на підписання позовної заяви від імені юридичної особи.

17 листопада 2023 року на адресу Київського апеляційного суду надійшов відзив на апеляційну скаргу від представника позивача ЖБК «Темп-15» - адвоката Студенцова О., в якому він просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін. Також просить стягнути витрати на правничу допомогу у суді апеляційної інстанції в розмірі 1 680 грн.

Вказує, що виходячи зі змісту оспорюваного рішення, суд першої інстанції не надавав жодних висновків щодо визначення ЖБК «ТЕМП-15» як управителя, а лише зазначив, що саме позивач здійснює управління будинком та надає послуги з утримання і експлуатації багатоквартирного будинку. Саме про це свідчить посилання суду першої інстанції на п. 4.1., 4.2. Статуту ЖБК «ТЕМП-15». Зазначає, що позивач, зі своєї сторони, ніколи не ототожнював себе з управителем будинку, оскільки це прямо протирічить чинному законодавству України, до того ж, не відповідає дійсності.

Вказує, що в Статуті обов`язок сплачувати за послугу з утримання будинку та прибудинкової території, передбачений для всіх власників квартир в багатоквартирному будинку (зокрема осіб, які не виявили бажання вступити в члени кооперативу). Звертає увагу, що обов`язок брати участь у витратах на управління будинку незалежно віл членства в кооперативі прямо передбачений в чинному законодавстві України.

Також вказує, що відповідач здійснювала проплати за надану послугу з утримання будинку та прибудинкової території, що суперечить твердженню відповідача, що в неї немає статутних та цивільних правовідносин з ЖБК «ТЕМП-15».

Наголошує на тому, що правовідносини, які існують між позивачем та відповідачем, є недоговірними, а обов`язок утримувати спільне майно будинку, сплачувати встановлені внески та платежі виникає на підставі актів цивільного законодавства України. Відповідач хибно вважає, що правове регулювання, яке застосовується до управителя, має застосовуватись до ЖБК, і в цілому - має хибне уявлення, що ЖБК є управителем будинку.

Зазначає, що позивач не є управителем багатоквартирного будинку, а відтак й положення про обов`язковий перелік робіт (послуг), який затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері житлово-комунального господарства не поширюються на ЖБК «ТЕМП-15» в силу закону.

З приводу відсутності кошторису витрат - це не відповідає дійсності, та порушує принцип добросовісності зі сторони відповідача, оскільки в Протоколі № 4 Загальних зборів ЖБК «ТЕМП-15» від 9 квітня 2019 року на стор. 5-6 зазначений кошторис витрат з виділенням: послуги з утримання будинків та прибудинкової території, вартістю договору, витрат по оплаті праці, платежу за 1 кв.м. в місяць.

Вказує, що довіреність ЖБК «ТЕМП-15» №1 від 6 березня 2023 року підписана головою правління, який відповідно до п. 25.15.3 Статуту позивача уповноважений на її підписання та видачу, була подана разом із позовною заявою в силу вимог ЦПК України. Отже, ОСОБА_2 мав право на підписання позовної заяви ЖБК «ТЕМП-15» до ОСОБА_1 і суд першої інстанції дійшов істинного висновку, що немає підстав для залишення позовної заяви без розгляду.

У порядку ч.1 ст.369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Згідно з ч.13 ст.7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Згідно ст.12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Судом встановлено, що позивач здійснює управління будинком та надає послуги з утримання і експлуатації багатоквартирного будинку АДРЕСА_1 та прибудинкової території.

Відповідач є власником квартири №126 за вказаною адресою, про що свідчить наявний у матеріалах справи Договір дарування квартири від 23 вересня 2003 року та інформація з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна.

На виконання взятих на себе зобов`язань щодо надання житлово-комунальних послуг щодо утримання будинку та прибудинкової території, позивачем були укладені відповідні договори з виробниками житлово-комунальних послуг (постачання електроенергії, вивезення твердих побутових відходів, технічне обслуговування ліфтів, ремонтно-відновлювальних робіт на пасажирському ліфті, тощо), які після набуття Кооперативом надаються споживачам.

При цьому, відповідно до п. 4 Статуту, з метою здійснення головною діяльності, завданням Кооперативу, є, в тому числі експлуатація та ремонт житлового будинку, утримання прибудинкової території, у порядку, визначеному чинним законодавством України, укладання та контроль за виконанням договорів, пов`язаних з експлуатацією і ремонтом житлового будинку і надвірних будівель та утримання прибудинкової території.

За змістом п. 6.5 Статуту позивача, члени кооперативу (власники квартир) зобов`язані, зокрема, виконувати вимоги статуту кооперативу, рішення загальних зборів кооперативу, правління, в межах їх компетенції, визначеної відповідно до Статуту, у встановлений строк вносити внески (вступні, членські, цільові, комунальні та ін.), передбачені Статутом та іншими документами кооперативу, затвердженими відповідними органами у встановленому порядку, виконувати свої зобов`язання перед кооперативом.

Згідно з п. п. 7.5, 7.6 Статуту внески на проведення капітального ремонту, внески на експлуатацію житлового будинку і утримання території та інші - це грошові внески членів кооперативу, що вносяться і використовуються для задоволення економічних, соціальних чи інших потреб членів кооперативу. Розмір, строки, порядок внесення та інші умови внесення членами кооперативу внесків на проведення капітального ремонту житлового будинку, внески на експлуатацію житлового будинку і утримання території та інші визначаються загальними зборами або зборами уповноважених кооперативу.

Загальними зборами членів Кооперативу, затверджених Протоколом № 3 від 20 грудня 2017 року, встановлено розмір щомісячних внесків (платежів) на утримання будинку і прибудинкової території 5,00 грн за кв. м.

Відповідно до Протоколу Загальних зборів ЖБК «ТЕМП-15», затверджено структуру тарифу на послугу «Управління багатоквартирним будинком» та встановлено щомісячний тариф в розмірі 7 грн за 1 м кв. (а.с. 56-71).

Рішення загальних зборів є чинними, відповідачем у встановленому законом порядку не оскаржені, а тому підлягають застосуванню та виконанню.

Станом на 1 липня 2023 року, відповідно до розрахунків, заборгованість ОСОБА_1 за період з 1 травня 2018 року по 1 липня 2023 року за послуги щодо утримання будинку та прибудинкової території багатоквартирного будинку АДРЕСА_1 , складає 17 402,99 грн.

Відповідно до ч. 4 ст. 319 ЦК України власність зобов`язує.

Згідно зі ст. 322 ЦК України власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 360 ЦК України передбачено, що співвласник відповідно до своєї частки у праві спільної часткової власності зобов`язаний брати участь у витратах на управління, утримання та збереження спільного майна, у сплаті податків, зборів (обов`язкових платежів), а також нести відповідальність перед третіми особами за зобов`язаннями, пов`язаними із спільним майном.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Статтею 526 ЦК України визначено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов`язання.

Згідно з ч. 1 ст. 903 ЦК України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач має право одержувати своєчасно та належної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством і умовами укладених договорів.

Індивідуальний споживач зобов`язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами (п. 5 ч. 2 ст. 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»).

Згідно п. 10 ч. 1, ч. 2 ст. 7 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» співвласники зобов`язані своєчасно сплачувати за спожиті житлово-комунальні послуги.

Кожний співвласник несе зобов`язання щодо належного утримання, експлуатації, реконструкції, реставрації, поточного і капітального ремонту технічного перепланування спільного майна багатоквартирного будинку пропорційно його частки співвласника.

Положення ст.ст. 66-68 ЖК України, ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» і положення підзаконних актів у сфері житлово-комунальних послуг покладають на користувачів житла (власників) обов`язок щомісяця вносити плату, в тому числі за витрати на утримання будинку (житла) та прибудинкової території пропорційно до займаної площі.

Відповідно до ст. ст. 145, 149 ЖК України відповідач зобов`язаний своєчасно вносити платежі на покриття витрат по експлуатації та капітальному ремонту будинків та утримання прибудинкової території, внески до спеціальних фондів та плату за комунальні послуги.

Згідно ст. 137 ЖК України житлово-будівельний кооператив діє на основі статуту, прийнятого відповідно до Примірного статуту житлово-будівельного кооперативу загальними зборами громадян, які вступають до організовуваного кооперативу, і зареєстрованого в установленому порядку.

У постанові Верховного суду від 18 травня 2020 року в справі №176/456/17 та від 20 квітня 2016 у справі №6-2951цс15 зазначено правовий висновок про те, що споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.

Оскільки, відповідачка, як власниця квартири АДРЕСА_3 , що є також її зареєстрованим місцем проживання, та споживачка послуг з утримання цього багатоквартирного будинку та його прибудинкової території, свого обов`язку з оплати таких послуг, наданих позивачем за період з 1 травня 2018 року по 1 липня 2023 року на загальну суму 17 402,99 грн, належним чином не виконала, що призвело до виникнення заборгованості на зазначену суму, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що вказана заборгованість підлягає стягненню з ОСОБА_1 на користь ЖБК «ТЕМП-15».

Крім того, суд обґрунтовано погодився з розрахунком суми нарахованих 3 % процентів річних в розмірі 657,30 грн та інфляційних втрат в розмірі 3 462,22 грн на суму несвоєчасно сплачених коштів, наведеним позивачем у позовній заяві.

Відповідачкою заявлений розмір заборгованості належними та допустимими доказами не спростований, а заперечуючи проти правильності наведених позивачем розрахунків, ОСОБА_1 не зазначила в чому саме полягає його неправильність, власного розрахунку не навела, хоча за змістом ч. ч. 1,6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом і доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

При цьому, суд звернув увагу, що власник квартири у багатоквартирному будинку повинен усвідомлювати, що набуття права власності на квартиру покладає на нього обов`язок утримувати своє майно та оплачувати відповідну отриману послугу.

Водночас, ОСОБА_1 не було надано жодного доказу ненадання послуг або надання послуг неналежної якості, у тому числі, відповідач відповідно до порядку, передбаченому ст. 18 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», не відмовилася від надання позивачем послуг, внаслідок чого виникла підстава для звільнення від їх оплати.

Відповідно до ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), споживач має право одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг.

Споживач зобов`язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Відповідно до п. 17 Правил користування приміщеннями житлових будинків та прибудинковими територіями, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України № 572 від 08.10.1992 року, власники квартир багатоквартирних будинків зобов`язані вносити на відповідний рахунок власника будинку плату за обслуговування і ремонт будинку. Наймачі квартир (кімнат) вносять плату за найм житла, розмір якої встановлюється Кабінетом Міністрів України. Ці платежі і платежі за комунальні та інші послуги власниками квартир, наймачами і орендарями вносяться щомісяця не пізніше 10 числа наступного місяця, якщо договором не встановлено інші строки. При простроченні внесення вказаної плати стягується пеня з розрахунку 1 процент від несплаченої суми за кожний день прострочення, але не більше 100 процентів загальної суми боргу.

В силу положень п.10 ч.1 ст.7 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» співвласники будинку зобов`язані своєчасно сплачувати за спожиті житлово-комунальні послуги.

Відповідно до ст.12 Закону, невикористання власником належної йому квартири чи нежитлового приміщення або відмова від використання спільного майна не є підставою для ухилення від здійснення витрат на управління багатоквартирним будинком.

Відсутність договору між сторонами щодо витрат на утримання будинку та прибудинкової території не звільняє власника квартири від обов`язку по сплаті за надані житлово-комунальні послуги з утримання майна в багатоквартирному будинку.

Згідно з ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

При цьому, за відсутності оформлених договірних відносин, але у разі існування прострочення виконання грошового зобов`язання зі сплати отриманих житлово-комунальних послуг покладається на боржника відповідальність, передбачена ч. 2ст. 625 ЦК України.

За правилами ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Враховуючи викладене, оцінюючи всі досліджені судом докази в їх сукупності, зважаючи на те, що з боку відповідача не надано суду доказів на підтвердження виконання ним своїх зобов`язань, передбачених законом, по оплаті за надані позивачем житлово-комунальні послуги, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про обґрунтованість та доведеність заявлених позивачем вимог.

Крім того, суд першої інстанції обґрунтовано розподілив судові витрати, відповідно до ст. 141 ЦПК України.

Доводи апеляційної скарги щодо неукладення договору про надання житлово-комунальних послуг між ЖБК «Темп-15» та відповідачкою не є підставою для відмови у задоволенні позову про стягнення заборгованості за такі послуги, оскільки укладення договору на надання житлово-комунальних послуг є обов`язком споживача за умови, якщо запропонований виконавцем послуг договір відповідає типовому договору. Відмова споживача послуг від укладення договору в такому разі суперечить вимогам частини третьої статті 6, статтям 627, 630 ЦК України та статтям 19, 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги».

При цьому, відповідач від наданих позивачем послуг у встановленому законом порядку не відмовлявся, доказів ненадання послуг або надання послуг неналежної якості, що б давало підстави для звільнення від їх оплати, нею не надано.

Відповідачка не надала суду доказів на підтвердження того, що вона зверталась до позивача з приводу ненадання, надання не в повному обсязі або неналежної якості комунальних послуг, складала відповідні акти-претензії чи викликала представників позивача для перевірки кількості та/або якості наданих послуг у порядку, передбаченому законом.

Доказів того, що житловий будинок АДРЕСА_1 передавався на баланс об`єднання співвласників багатоквартирного будинку або що таке об`єднання взагалі було створене зборами співвласників відповідно до вимог Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» та Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» матеріали справи не місять, тому доводи апеляційної скарги щодо відсутності рішень про визначення управителя чи затвердження умов договору з управителем є безпідставними.

Відповідач стверджує, що правління ЖБК «ТЕМП-15» не уповноважувало голову правління - Салабая І.І. - на укладення договору про надання правової допомоги з ТОВ «КИЇВСЬКИЙ ЦЕНТР ПРАВА» №А/10112022/К-19 від 10 листопада 2022 року та на видачу довіреності Студенцову О.О., як підписанту позовної заяви.

Однак, таке твердження є помилковим, оскільки Протоколом засідання правління №5/08.11.22 від 8 листопада 2023 року зафіксоване прийняття виконавчим органом позивача рішення про залучення на договірній основі фахівців у сфері права - Товариства з обмеженою відповідальністю «КИЇВСЬКИЙ ЦЕНТР ПРАВА», та видачу довіреності адвокату Студенцову О.О. та іншим юристам на проведення досудової роботи та стягнення заборгованості в судовому порядку. Уповноважено голову правління - Салабая І.І. - на підписання договору та довіреності юристам.

Згідно з ч. 3 ст. 58 ЦПК України юридична особа незалежно від порядку її створення бере участь у справічерез свого керівника, члена виконавчого органу, іншу осооу. уповноважену діяти від її імені відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту) (самопредставництво юридичної особи), або через представника.

Відповідно до п. 1 ч. 4 ст. 62 ЦПК України повноваження адвоката як представника підтверджується, зокрема, довіреністю.

В цілому доводи апеляційної скарги ґрунтуються на незгоді відповідача із необхідністю сплачувати вартість наданих житлово-комунальних послуг у належному їй житловому приміщенні за встановленими тарифами, не спростовують висновків суду першої інстанції та не можуть бути підставою для скасування рішення.

Доказів порушень норм процесуального права, які можуть бути підставою для скасування рішення суду першої інстанції, матеріали справи також не містять.

З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що вказане рішення є законним та обґрунтованим, ухваленим на підставі норм матеріального та процесуального права, тому підстави для його скасування відсутні.

Як вбачається із відзиву на апеляційну скаргу, позивач просить стягнути з відповідача витрати на правову допомогу в суді апеляційної інстанції у розмірі 1 680 грн.

Згідно з частинами першою, третьою статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до частини першої, пункту 1 частини другої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.

Згідно з частиною другою статті 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України, враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Відповідно до частин третьої, четвертої статті 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Частиною п`ятою статті 137 ЦПК встановлено, що у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Згідно з частиною шостою статті 137 ЦПК обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

При стягненні витрат на правову допомогу слід враховувати, що особа, яка таку допомогу надавала, має бути адвокатом або іншим фахівцем у галузі права незалежно від того, чи така особа брала участь у справі на підставі довіреності, чи відповідного до договору. Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат. При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Зазначені критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16 (провадження № 11-562ас18) зазначено, що «склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг тощо), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат».

У постанові Верховного Суду від 30 вересня 2020 року у справі №379/1418/18 (провадження № 61-9124св20) вказано, що «склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та інше), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Отже, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесено витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення».

На підтвердження понесених витрат сторона позивача надала Договір про надання правової допомоги №А/10112022/К-19 від 10 листопада 2022 року; розрахунок витрат на професійну правничу допомогу в апеляційному провадженні від 13 листопада 2023 року на підставі договору про надання правової допомоги №А/10112022/К-19 від 10 листопада 2022 року на суму 1 680 грн; акт прийому-передачі виконаних робіт на суму 1 680 грн, в якому зазначено про те, що згідно договору про надання правової допомоги №А/10112022/К-19 від 10 листопада 2022 року було здійснено аналіз та підготовку відзиву на апеляційну скаргу за позовом ЖБК «Темп-15» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості; платіжна інструкція №11/10/2023 від 11 жовтня 2023 року на суму 1 680 грн.

Таким чином, з урахуванням того, що апеляційну скаргу ОСОБА_1 було залишено без задоволення та до матеріалів справи надано підтвердження про понесення позивачем витрат на правову допомогу в суді апеляційної інстанції в розмірі 1 680 грн, такі витрати підлягають до стягнення з відповідача на користь позивача.

Керуючись ст.ст. 369, 374, 375, 382, 383, 384 України, апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 14 вересня 2023 року залишити без змін.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Житлово-будівельного кооперативу «Темп-15» (ЄДРПОУ 23377368) 1 680 (тисячу шістсот вісімдесят) грн витрат на правову допомогу понесених позивачем в апеляційному суді.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків передбачених п.2 ч.3 ст. 389 ЦПК України.

ГоловуючийТ.О. ПисанаСуддіК.П. ПриходькоС.О. Журба