Постанова

від 12.09.2023 по справі 336/1384/20

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Дата документу 12.09.2023 Справа № 336/1384/20

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 22-ц/807/1435/23 Головуючий у 1-й інстанції: Щаслива О.В.

Є.У.№ 336/1384/20 Суддя-доповідач: Кочеткова І.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 вересня 2023 року м. Запоріжжя

Запорізький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з цивільних справ:

головуючої: Кочеткової І.В.,

суддів: Кримськї О.М.,

Дашковської А.В.,

секретар: Волчанова І.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Запорізької міської ради до Вільнянської районної державної адміністрації Запорізької області, ОСОБА_1 , товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Нива», головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області, третя особа Матвіївська сільська рада Запорізького району Запорізької області, про визнання незаконним та скасування розпорядження голови районної державної адміністрації, визнання недійсним та скасування державного акту про право власності, скасування державної реєстрації про права власності на земельну ділянку, витребування із незаконного володіння земельної ділянки та повернення її у комунальну власність,

за апеляційними скаргами Запорізької міської ради та ОСОБА_1 на рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 07 квітня 2023 року,

В С Т А Н О В И В:

У березні 2020 року Запорізька міська рада звернулась до Шевченківського районного суду м. Запоріжжя з позовом до Вільнянської районної державної адміністрації Запорізької області, ОСОБА_1 , товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Нива», головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області про визнання незаконним та скасування розпорядження голови районної державної адміністрації, визнання недійсним та скасування державного акту про право власності, скасування державної реєстрації про права власності на земельну ділянку, витребування із незаконного володіння земельної ділянки та повернення її у комунальну власність.

В позові зазначила, що розпорядженням голови Вільнянської районної державної адміністрації Запорізької області від 15.09.2004 року № 599 «Про передачу у власність земельних ділянок із земель колективного сільськогосподарського підприємства «Південне» ОСОБА_2 передано у власність земельну ділянку в розмірі земельного паю для ведення сільськогосподарського виробництва. На підставі означеного розпорядження 19 березня 2005 року ОСОБА_2 отримав державний акт про право власності на земельну ділянку серії ЗП № 109686 з кадастровим номером 2321581400:12:002:0002 площею 3,4433 га, що, за змістом державного акту, розташована на території Дружелюбівської сільської ради Вільнянського району Запорізької області. Державний акт зареєстрований в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі під номером 01052600014. Після смерті ОСОБА_2 , яка сталася ІНФОРМАЦІЯ_1 , власницею вказаної земельної ділянки в порядку спадкування стала відповідачка ОСОБА_1 , яка зареєструвала державний акт в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі під номером 010826000023. 15 березня 2008 року земельна ділянка, яку успадкувала відповідачка, передана нею в оренду товариству з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Нива» на підставі договору № 29.

Розпорядження голови Вільнянської районної державної адміністрації Запорізької області № 599, на думку позивача, є незаконним з огляду на таке.

Указом Президії Верховної Ради Української РСР від 16.06.1988 межа міста Запоріжжя була розширена на 1137,7 га за рахунок територій Вільнянського та Запорізького районів і спірна земельна ділянка опинилася в межах м. Запоріжжя, як випливає із змісту Публічної кадастрової карти України, генерального плану м. Запоріжжя станом на 1988 рік та даних Державного земельного кадастру.

З моменту встановлення меж м. Запоріжжя на підставі вказаного Указу Президії Верховної Ради УРСР інших нормативних документів про встановлення або зміну меж міста Запоріжжя не приймалося, тобто у встановленому законом порядку межі міста не змінювались.

Між тим, головою Вільнянської районної державної адміністрації при виданні оспорюваного розпорядження перевищено надані пунктом 12 Перехідних положень Земельного кодексу України в редакції станом на 12 травня 2004 року повноваження щодо розпорядження землями, які не охоплюються територією Вільнянського району Запорізької області.

Розпорядження голів місцевих державних адміністрацій можуть бути оскаржені в судовому порядку відповідно до закону згідно із положеннями статті 50 Закону України «Про місцеві державні адміністрації», тому вказане розпорядження у відповідності до ст. 21 ЦК України, ст. ст. 152, 155 ЗК України підлягає визнанню незаконним та скасуванню.

Оскільки напідставі незаконногорозпорядження головимісцевої державноїадміністрації спадкодавцем ОСОБА_2 отриманий державнийакт на правовласності наземельну ділянку,а післясмерті власникаспадкоємиця останньогонабула правовласності наспірну земельнуділянку впорядку спадкуванняза закономі отрималадержавний актпро правовласності на земельнуділянку,свідоцтво проправо власностів порядкуспадкування маєбути визнаночастково недійснимв частинівизнання за ОСОБА_1 права власностіна спірнуземельну ділянку,а отриманий ОСОБА_1 напідставі вказаногосвідоцтвадержаний актпроправовласності наземельнуділянкутакож підлягаєвизнаннюнедійсним.Записпрореєстрацію державногоактупроправо наземельнуділянку,вчиненийнапідставі недійсногодержавногоактупро правовласностіназемлю,атакожкадастровий номерземельної ділянки,отриманийна підставідержавноїреєстраціїспірної ділянки,такожпідлягаютьскасуванню.

У відповідності до ст. 83 ЗК України у комунальній власності перебувають усі землі в межах населених пунктів, крім земельних ділянок приватної та державної власності, тому Запорізькій міській раді як органу місцевого самоврядування належить право власності на спірну земельну ділянку.

Так як наступні правочини щодо відчуження майна, що були вчинені після недійсного правочину, не підлягають визнанню недійсними, а способом захисту порушеного права в такому випадку має бути подання віндикаційного позову, позивачу належить право вимоги про витребування майна від добросовісного набувача, яким є відповідач товариство з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Нива», так як спірне майно вибуло з володіння власника не з його волі.

У зв`язку з викладеним позивач просив:

- визнати незаконним та скасувати розпорядження голови Вільнянської районної державної адміністрації Запорізької області від 15.09.2004 № 599 «Про передачу у власність земельних ділянок із земель колективного сільськогосподарського підприємства «Південне» в частині передачі у власність ОСОБА_2 земельної ділянки площею 3,4433 га, кадастровий номер 2321581400:12:002:0002;

- визнати частково недійсним свідоцтво про право власності в порядку спадкування за законом серії НОМЕР_1 від 27.09.2007 в частині визнання за ОСОБА_1 права власності в порядку спадкування за законом на земельну ділянку, кадастровий номер 2321581400:12:002:0002;

- визнати недійсним та скасувати державний акт на право власності на земельну ділянку, кадастровий номер 2321581400:12:002:0002, на ім`я ОСОБА_1 , зареєстрований в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі під номером 010826000032;

- скасувати державну реєстрацію права власності ОСОБА_1 на земельну ділянку, кадастровий номер 2321581400:12:002:0002;

- витребувати із незаконного володіння товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Нива» на користь Запорізької міської ради земельну ділянку, кадастровий номер 2321581400:12:002:0002;

- скасувати державну реєстрацію земельної ділянки, кадастровий номер 2321581400:12:002:0002, та запис про державну реєстрацію земельної ділянки, кадастровий номер 2321581400:12:002:0002, у Поземельній книзі;

- стягнути солідарно з відповідачів судовий збір в сумі 12612 грн.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 07 квітня 2023 позов Запорізької міської ради залишено без задоволення.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, Запорізька міська рада подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючисьнапорушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати і ухвалити по справі нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги Запорізької міської ради та стягнути з відповідачів судові витрати в солідарному порядку.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що судом неправильно застосовані норми матеріального права. Вважає помилковими висновки про правомірність набуття ОСОБА_2 , а відповідно і ОСОБА_1 права власності на спірну земельну ділянку. Так апелянт вказав, що оспорбюваним розпорядженням земельна ділянка виділялася у власність громадянам, а не КСП. Відповідно до норм ст. 5 ЗУ «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)», статті 17 Земельного кодексу України та пункту 12 Перехідних положень Земельного кодексу України в редакції станом на 12.05.2004, право приймати рішення щодо виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв) в межах населених пунктів мають сільські, селищні та міські ради, а не районні державні адміністрації.

Спірна земельна ділянка знаходиться в межах населеного пункту міста Запоріжжя, що є встановленим фактом з 1988 року.

Таким чином голова Вільнянської РДА видав розпорядження №599 на виділення ОСОБА_2 поза межами своїх повноважень, а також всупереч вимогам законодавства. Тому вказане розпорядження, а також державний акт, яким ОСОБА_2 оформив право власності, на думку апелянта, підлягають скасуванню. Скаржник вважає, що під час ухвалення рішення по справі суд першої інстанції не врахував вказаних норм права та дійшов до помилкового висновку. В даному випадку відбулося незаконне відчуження спірної земельної ділянки на користь ОСОБА_2 , а тому відповідач ОСОБА_1 безпідставно набула право власності на спірну земельну ділянку.

Окрім того, посилаючись на порушення норм процесуального права судом першої інстанції, апелянт вказав на те, що оскаржуване рішення побудоване на припущеннях, а не на доказах, як були надані сторонами по справ.

Відповідач ОСОБА_1 в особіпредставника адвоката Сердюка Р.В.подала апеляційну скаргу, в якій оскаржує мотивувальну частину рішення. Скаржник зазначає, що оскаржуване рішення не відповідає вимогам статі 263 ЦПК України. Так в ході розгляду вказаної цивільної справи були надані докази та встановлено, що спірна земельна ділянка належить до земельного масиву земель сільськогосподарського призначення Матвіївської сільської територіальної громади у складі інших 35 ти земельних ділянок, зовнішні межі яких утворюють єдину замкнену лінію. Тому ОСОБА_1 вважає, що наряду з іншими підставами відмови у задоволені позову, у мотивувальній частині оскаржуваного рішення суду має бути зроблений висновок про приналежність спірної земельної ділянки до земельного масиву земель сільськогосподарського призначення Матвіївської сільської територіальної громади у складі інших.

Окрім того апелянт вказував на те, що в мотивувальній частині рішення відхилення висновку експерта має бути також зазначено як окрема підстава для відмови у задоволені позову, оскільки іншими доказати позивач не довів порушення своїх прав.

У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 представник Запорізької міської ради просив залишити її без задоволення, а рішення суду в оскаржуваній ОСОБА_1 частині без змін, оскільки доводи апеляційної скарги є безпідставними та не обґрунтованими.

У відзиві на апеляційну скаргу Запорізької міської ради, представник ОСОБА_1 адвокат Сердюк Р.В. вказав, що доводи апеляційної скарги є безпідставними та не обґрунтованими. Так, Запорізька міська рада не надала доказів вилучення спірної земельної ділянки У КСП «Південне». Окрім того, позивачем не ставиться під сумнів і не подано жодного доказу на спростування законності набуття ОСОБА_2 права на спірну земельну ділянку шляхом його роботи у колективному сільськогосподарському підприємстві. Просив відмовити у задоволені апеляційної скарги Запорізької міської ради, а оскаржуване рішення залишити без змін.

Головне управління держгеокадастру у Запорізькій області також надало відзив на апеляційні скарги Запорізької міської ради та ОСОБА_1 , в якому просили відмовити у задоволені апеляційної скарги , вважаючи її безпідставною та обґрунтованою, а апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково, доповнивши мотивувальну частину рішення висновком про відхилення висновку експерта від 13.09.2021 року №СЕ-19/108-21/7504-ЗТ, виконаного експертом М. Кармазь як такого що суперечить відомостям Державного земельного кадастру та відомостям Публічної кадастрової карти України.

Інші учасники процесу своїм правом надання відзиву не скористались, відзив на апеляційні скарги не надали, проте це не заважає її розгляду.

Заслухавши у судовому засіданні суддю-доповідача, доводи представників міської ради, ОСОБА_1 і ТОВ «Агрофірма «Нива», перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню.

Судом встановлено, що відповідач ОСОБА_1 набула право власності на земельну ділянку площею 3,4433 га на території Дружелюбівської сільської ради Вільнянського району Запорізької області для ведення товарного сільськогосподарського виробництва з кадастровим номером 2321581400:12:002:0002 на підставі свідоцтва про право на спадщину серії ВЕХ № 493385 від 27.09.2007 в порядку спадкування за законом після смерті свого чоловіка ОСОБА_2 , яка сталася ІНФОРМАЦІЯ_1 (а. с. 16-18). Державний акт зареєстровано в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за №010826000032 (а. с. 18).

Право власності на земельну ділянку зареєстровано відповідачкою в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

15 березня 2008 року земельна ділянка, яку успадкувала відповідачка, передана нею в оренду товариству з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Нива» на підставі договору № 29 (а. с. 46).

Підставою звернення до суду із вказаним позовом Запорізька міська рада вказала незаконність видачі розпорядження №599 Вільнянською РДА на виділення ОСОБА_2 земельної ділянки площею 3,4433 га на території Дружелюбівської сільської ради Вільнянського району Запорізької області для ведення товарного сільськогосподарського виробництва з кадастровим номером 2321581400:12:002:0002, що спричинило ряд подальших порушення та безпідставне набуття ОСОБА_1 права власності на вказану земельну ділянку.

Відмовляючи у задоволені позову, суд першої інстанції виходив із того, що спадкодавець ОСОБА_2 отримав право власності на землю в порядку паювання земель КСП «Південе», яке було власником єдиного земельного масиву, у тому числі і спірної земельної ділянки. У передбаченому законом порядку Державний акт про право колективної власності на землю КСП «Південе» недійсним не визнавався. Отже, Запорізька міська рада не була власником спірної земельної ділянки, а отже і її права оспорюваним розпорядженням не порушені.

Колегія суддів погоджується із вказаним висновком суду першої інстанції з огляду на таке.

Відповідно до норм статті 317 ЦК України, власникові належать права володіння,користування тарозпоряджання своїммайном.

Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема, із правочинів, і вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом, як слідує із змісту ст. 328 ЦК України). Право власності є непорушним.

Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні, як випливає із змісту ст. 321 ЦК України, яка регламентує непорушність права власності.

Непорушність права власності декларована Основним Законом України в статті 41 Конституції України.

Виняток з правила про непорушність права власності встановлений в частині 4 ст. 41 Конституції України та частинах 2, 3 ст. 321 ЦК України.

Як зазначено в частині 2 ст. 321 ЦК України, особа може бути позбавлена права власності лише у випадках і порядку, встановлених законом.

Примусове відчуження об`єктів права приватної власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності, на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього і повного відшкодування їх вартості (частина 3 ст. 321 ЦК України, ч. 5 ст. 41 Конституції України).

Таким чином, лише мотиви суспільної необхідності та не в усіх випадках цієї необхідності, а лише за відсутності інших заходів поновлення суспільного інтересу, можуть зумовити примусове відчуження об`єктів права приватної власності, як прямо слідує з наведених положень Основного Закону і цивільного законодавства.

Апеляційний суд погоджується з висновком суду, що вимога про визнання недійсним та скасування державного акту на право власності на земельну ділянку на ім`я ОСОБА_1 та скасування державної реєстрації права власності ОСОБА_1 на земельну ділянку з кадастровим номером 2321581400:12:002:0002, а також вимога про витребування землі з чужого незаконного володіння є нічим іншим, ніж вимогою про припинення права власності на спірну нерухомість.

При цьому позивач, заявляючи відповідну вимогу, не лише не зазначає, чим зумовлене застосування найбільш суворого заходу обмеження права власника в реалізації ним цього права повною мірою, яке гарантоване національним та міжнародним законодавством, але й не посилається на наявність суспільної необхідності для примусового припинення права власності, лише посилаючись на віднесення вказаної ділянки до меж територіальної юрисдикції м. Запоріжжя.

За змістом Закону України «Про відчуження земельних ділянок, інших об`єктів нерухомого майна, що на них розміщені, які перебувають у приватній власності, для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності» суспільна необхідність це обумовлена загальнодержавними інтересами або інтересами територіальної громади виключна необхідність, для забезпечення якої допускається примусове відчуження земельної ділянки, інших об`єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, у встановленому законом порядку.

В позові не зазначено, в чому полягає обумовлена загальнодержавними інтересами або інтересами територіальної громади виключна необхідність вилучення земельної ділянки.

Законом України «Про відчуження земельних ділянок, інших об`єктів нерухомого майна, що на них розміщені, які перебувають у приватній власності, для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності» визначено правові, організаційні та фінансові засади регулювання суспільних відносин, що виникають у процесі відчуження земельних ділянок, інших об`єктів нерухомого майна, що на них розміщені, які перебувають у власності фізичних або юридичних осіб, для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності.

Також, Законом України«Провідчуженняземельних ділянок,іншихоб`єктівнерухомогомайна,щонаних розміщені,якіперебуваютьу приватнійвласності,длясуспільнихпотреб чизмотивівсуспільної необхідності»встановленийвичерпнийперелік підставдляпримусовоговідчуження земельнихділянок,іншихоб`єктівнерухомогомайна,щонаних розміщені,змотивівсуспільної необхідності, якою є обумовлена загальнодержавними інтересами або інтересами територіальної громади виключна необхідність, для забезпечення якої допускається примусове відчуження земельної ділянки, інших об`єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, у встановленому законом порядку; а також процедуру цього відчуження, що пов`язана з дотриманням права особи, чиє право припиняється, попереднього повного відшкодування вартості земельної ділянки.

Разом з тим, не знайшовши ознак суспільної необхідність у вилученні земельної ділянки, суд першої інстанції обґрунтовано взяв до уваги той факт, що позивач просив про застосування способу захисту права, передбаченого Главою 29 ЦК України, і виходив з такого.

Порушення права позивача, як зазначено в позові, полягає в тому, що на підставі Указу Президії Верховної Ради Української РСР від 16.06.1988 до меж міста Запоріжжя включено частину території Вільнянського і Запорізького районів Запорізької області загальною площею 1137,7 га, якою охоплюється спірна земельна ділянка з кадастровим номером 2321581400:12:002:0002 (а. с. 20 т. 1).

Право власника на захист свого права шляхом висування вимоги про витребування майна із чужого незаконного володіння та від добросовісного набувача внормоване ст. ст. 387, 388 ЦК України.

Право власника на витребування майна із чужого незаконного володіння встановлено статтею 387 ЦК України, право власника на витребування майна від добросовісного набувача внормовано статтею 388 ЦК України.

Відповідно до положень частини першої статті 388 ЦК України власник має право витребувати своє майно із чужого незаконного володіння незалежно від заперечення відповідача про те, що він є добросовісним набувачем, якщо доведе факт вибуття майна з його володіння чи володіння особи, якій він передав майно, не з їхньої волі (було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння (1); було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння (2); вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом(3)).

Вважаючи, що відповідач товариство з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Нива» є добросовісним набувачем, позивач вимагає витребування з його володіння спірної земельної ділянки.

З аналізу наведеної правової норми (ст. 388 ЦК України) випливає, що передумовами для застосування вказаного знаряддя захисту права є наявність права власності у особи, яка вимагає витребування майна (1); придбання його добросовісним набувачем за відплатним договором (2); вибуття майна з володіння власника не з його волі іншим шляхом (3).

Вибуття спірної земельної ділянки з володіння позивача, як вказано в позові, відбулося внаслідок видання незаконного розпорядження голови Вільнянської районної державної адміністрації Запорізької області від 15.09.2004 № 599 «Про передачу у власність земельних ділянок із земель колективного сільськогосподарського підприємства «Південне» в частині рішення про передачу у власність ОСОБА_2 земельної ділянки для ведення сільськогосподарського виробництва площею 3,4433 га.

Аналіз викладеного свідчить про те, що висновок позивача про незаконність в цій частині означеного рішення органу місцевого самоврядування є хибним.

Способами захисту цивільних прав та інтересів в силу ст. 16 ЦК України може бути, зокрема: визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Такий спосіб захисту цивільного права, як визнання незаконним правового акта органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, встановлений статтею 21 ЦК України.

У відповідності до частини 2 цієї статті суд визнає незаконним та скасовує нормативно-правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Як випливає із змісту вказаної правової норми визнанню незаконним та скасуванню підлягає таке владне рішення органу місцевого самоврядування, яке суперечить актам цивільного законодавства (1) та порушує цивільні права або інтереси осіб (2), тобто для задоволення відповідних позовних вимог необхідна констатація сукупності двох наведених передумов.

Указом Президента України «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям» від 08.908.1995 № 720/95 внормовано порядок паювання сільськогосподарських угідь, що перебувають у колективній власності сільськогосподарських суб`єктів господарювання. (паюванню підлягають сільськогосподарські угіддя, передані у колективну власність колективним сільськогосподарським підприємствам, сільськогосподарським кооперативам, сільськогосподарським акціонерним товариствам, у тому числі створеним на базі радгоспів та інших сільськогосподарських підприємств).

За змістомУказу Президента,паювання земель це визначеннярозміру земельноїчастки (паю)у колективнійвласності наземлю кожногочлена колективногосільськогосподарського підприємства,сільськогосподарського кооперативу,сільськогосподарського акціонерноготовариства безвиділення земельнихділянок внатурі (намісцевості).

Право на земельну частку (пай) мають члени колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства, втому числі пенсіонери, які раніше працювали в ньому і залишаються членами зазначеного підприємства, кооперативу, товариства, відповідно до списку, що додається до державного акту на право колективної власності на землю.

При паюванні вартість і розміри в умовних кадастрових гектарах земельних часток (паїв) всіх членів підприємства, кооперативу, товариства є рівними.

На виконаннянаведених положеньУказу Президента№720/95від 08.08.1995головою Вільнянськоїрайонної державноїадміністрації 26березня 2003року буловидане розпорядження№ 322«Про наданнядозволу навиготовлення технічноїдокументації попаюваннюземель колективногосільськогосподарського підприємства«Південне» (а.с.53т.3).

За змістом пункту 8 розділу X «Перехідні положення» Земельного кодексу України в редакції Закону України «Про внесення змін до Земельного кодексу України» № 675-ІV від 30.04.2004, члени колективних сільськогосподарських підприємств, сільськогосподарських кооперативів, сільськогосподарських акціонерних товариств, а також пенсіонери з їх числа, які на час набрання чинності цим Кодексом не приватизували земельні ділянки шляхом оформлення права на земельну частку (пай), мають право на їх приватизацію в порядку, встановленому статтями 25 та 118 цього Кодексу.

При обчисленні розміру земельної частки (паю) враховуються сільськогосподарські угіддя, які були передані в оренду із земель державної чи комунальної власності або які на час набрання чинності Земельним кодексом України належали цим підприємствам на праві колективної власності чи перебували у постійному користуванні, за винятком земель, що не підлягають приватизації або залишаються у державній чи комунальній власності відповідно до Земельного кодексу України.

З урахуванням положень вказаного Указу Президента України та доповнень до п. 8 Перехідних положень Земельного кодексу України, а також позитивного рішення загальних зборів членів КСП «Південне» від 14.05.2003, розпорядженням голови Вільнянської районної державної адміністрації № 322 від 26.06.2003 надано дозвіл на виготовлення технічної документації по паюванню земель КСП «Південне».

У відповідності до вказаного Закону головою Вільнянської районної державної адміністрації № 296 30 квітня 2004 видане розпорядження про паювання земель державної власності, переданих в оренду колективного сільськогосподарського підприємства «Південне» (а. с. 60 т. 3). Зазначеним розпорядженням затверджено карту-схему паювання земель, які передані колективному сільськогосподарському підприємству «Південне» на умовах оренди, виготовлену державним підприємством «Науково-дослідний та проектний інститут землеустрою».

Зазначене рішення органу місцевого самоврядування містить інформацію про утворення тимчасової узгоджувальної комісії, яка погоджувала списки членів та пенсіонерів КСП «Південне» по одержанню ними земельних паїв та схему розпаювання земель.

Згідно із п. 16 Перехідних положень ЗК України (в редакції від 26.04.2003) громадянам-власникам земельних часток (паїв) за їх бажанням виділялися в натурі земельні ділянки з видачею державних актів на право власності на землю.

Як слідує зі змісту розпорядження голови Вільнянської районної державної адміністрації № 496 від 28.07.2004, ним було затверджено проект організації території колективного сільськогосподарського підприємства «Південне» у відповідності до вимог ст. 7 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних часток (паїв)», встановлено розмір середньої земельної частки (паю), що дорівнює 3,25 га, надано дозвіл землевпорядній організації, яка має ліцензію на виконання землевпорядних робіт, виготовити власникам земельних часток (паїв) державні акти на право власності на земельні ділянки (а. с. 61 т. 3).

Технічною документацією по розробці проекту організації території земельних часток (паїв) КСП «Південне» Вільнянського району Запорізької області передбачено утворення земельних ділянок сільськогосподарського призначення, розташованих на території Дружелюбівської сільської ради Вільнянського району, цільове призначення яких ведення товарного сільськогосподарського виробництва, для подальшої передачі цих ділянок у власність працівникам КСП «Південне» та пенсіонерам з їх числа та відповідно до розпорядження голови Вільнянської районної державної адміністрації від 31.08.2004 року № 556триста сімдесят три громадянина стали учасниками права спільної часткової власності на землю (а. с. 62).

19 вересня 2004 року головою Вільнянської районної державної адміністрації підписано розпорядження № 599 «Про передачу у власність земельних ділянок із земель колективного сільськогосподарського підприємства «Південне», за змістом якого у власність громадян згідно з доданим до розпорядження списком передаються у власність земельні ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва за рахунок земель, переданих у користування КСП «Південне».

Зазначене розпорядження прийняте уповноваженою посадовою в межах своєї компетенції, оскільки у відповідності до п. 12 Перехідних положень ЗК України до розмежування земель державної і комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями в межах населених пунктів, крім земель, переданих у приватну власність, здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради, а за межами населених пунктів відповідні органи виконавчої влади.

Суб`єктами права державної власності на землю відповідно до ст. 4 ЗК України (в редакції станом на 01.01.2002) виступають; Верховна Рада України на землі загальнодержавної власності; Верховна Рада Республіки Крим на землі в межах території Республіки, за винятком земель загальнодержавної власності; обласні, районні, міські, селищні, сільські Ради народних депутатів на землі в межах їх територій, за винятком земель, що перебувають в загальнодержавній власності.

Суб`єктами ж права колективної власності на землю є колективні сільськогосподарські підприємства, сільськогосподарські кооперативи, садівницькі товариства, сільськогосподарські акціонерні товариства, у тому числі створені на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств, у власність яких землі можуть бути передані за рішенням загальних зборів цих підприємств, кооперативів, товариств.

Наведене означає відсутність права у органів місцевого самоврядування на здійснення розпорядження вказаними землями, зміну їх категорії, цільового призначення навіть за умови включення земельної ділянки колективної форми власності до межі міста.

Втім, спірна земельна ділянка є об`єктом приватної форми власності, яке (право) набув спадкодавець відповідачки ОСОБА_1 як член колективного сільськогосподарського підприємства в порядку паювання земель, переданих у колективну власність цьому сільськогосподарському підприємству, та виділення земельної частки в розмірі належного йому паю в натурі з числа інших земельних часток, що передані КСП у колективну власність.

У відповідності до ч.3 ст. 19 ЗК України, землі України за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії: землі сільськогосподарського призначення; землі житлової та громадської забудови; землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення; землі оздоровчого призначення; землі рекреаційного призначення; землі історико-культурного призначення; землі лісогосподарського призначення; землі водного фонду; землі промисловості, транспорту, електронних комунікацій, енергетики, оборони та іншого призначення, земельна ділянка, яка за основним цільовим призначенням належить до відповідної категорії земель, відноситься в порядку, визначеному цим Кодексом, до певного виду цільового призначення, що характеризує конкретний напрям її використання та її правовий режим.

Землями сільськогосподарського призначення визнаються землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури, у тому числі інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції, або призначені для цих цілей, за змістом ст. 22 ЗК України, тоді як до земель житлової та громадської забудови належать земельні ділянки в межах населених пунктів, які використовуються для розміщення житлової забудови, громадських будівель і споруд, інших об`єктів загального користування (ст. 38 ЗК).

З наведеного випливає, що здійснення будівництва чи промислової діяльності на землях сільськогосподарського призначення без зміни цільового призначення землі забороняється, так як землі сільськогосподарського призначення та землі житлової і громадської забудови, промисловості є різними і самостійними категоріями земель, що мають різне цільове призначення і умови використання.

Технічною документацією по розробці проекту організації території земельних часток (паїв) колективного сільськогосподарського підприємства «Південне» Вільнянського району Запорізької області, виконаного ДП «Запорізький науково-дослідний та проектний інститут», підтверджується той факт, що земельна ділянка з кадастровим номером 2321581400:12:002:0002 розташована на території Дружелюбівської сільської ради, відноситься до категорії земель сільськогосподарського призначення з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Вказана земельна ділянка використовується відповідно до правового режиму використання земель, визначеного для категорії земель сільськогосподарського призначення з моменту утворення радгоспу «Мокрянка», який в подальшому було перетворено в КСП «Південне» та за рахунок земель якого було виділено його членам земельні ділянки до теперішнього часу включно.

За змістом рішення президії Вільнянської районної ради «Про зміну межі м. Запоріжжя» від 23.12.1998 № 3-2, в якому наявне посилання на рішення Дружелюбівської сільської ради від 01.12.1998 № 2, протокол зборів уповноважених КСП «Південне», ВАТ «Запоріжкокс», відмовлено у вилученні земель зазначеного колективного підприємства, а в листах Вільнянської райдержадміністрації № 07/1826 від 25.11.1999 та Запорізької обласної державної адміністрації № 4052/08-20 від 29.08.2000 значиться про неврегульованість межи м. Запоріжжя (а. с. 109-11 т. 1).

У відповідності до розпорядження голови обласної державної адміністрації № 298 від 05.06.2000 «Про встановлення зовнішньої межі міста Запоріжжя» у зв`язку з неврегульованістю права користування землями міста Запоріжжя в межах, затверджених рішенням Запорізької обласної ради від 16.10.1968 і в межах, що виникли відповідно до Указу Президії Верховної Ради Української РСР від 16.05.1988 № 5030-ХІ «Про розширення межі міста Запоріжжя» голова обласної державної адміністрації приписує виконкому Запорізької міської ради провести роботи по перенесенню в натурі міської межі у відповідності з приведеними вище документами, використавши проектну документацію по відновленню та виносу в натурі межі міста Запоріжжя, що розроблена Запорізькою філією інституту землеустрою УААН в 1999 році; виконкому Запорізької міської ради, Вільнянській та Запорізькій райдержадміністраціям разом з органами місцевого самоврядування у двомісячний термін після видання даного розпорядження внести необхідні зміни в земельно-кадастрову документацію; землі сільськогосподарського призначення до завершення приведення земельної реформи тимчасово залишити в територіальному користуванні Вільнянського та Запорізького районів (а. с. 108 т. 1).

Наведені обставини підтверджують невирішеність питань узгодження меж м. Запоріжжя, Вільнянського та Запорізького районів.

Згідно з п. 29 ст. 85 Конституції України до повноважень Верховної ради України належить утворення і ліквідація районів, встановлення і зміна меж районів і міст, віднесення населених пунктів до категорії міст, найменування і перейменування населених пунктів і районів. В силу ст. 176 ЗК України (в редакції 2005 року) межі адміністративно-територіальних утворень посвідчуються державним актом України, а у відповідності до частин 1, 4 ст. 20 ЗК Української РСР (в редакції 1988 року) право землекористування колгоспів, радгоспів та інших землекористувачів засвідчується державними актами на право користування землею, видача яких здійснюється у відповідності до ст. 21 ЗК України виконавчими комітетами районних (сільських) рад народних депутатів.

Як зазначено в частині 2 ст. 40 ЗК Української РСР (в редакції 1988 року), вилучення ділянок із земель, які є у користуванні колгоспів, може провадитися тільки за згодою загальних зборів членів колгоспу.

Проте позивачем не надано суду жодних фактичних даних на підтвердження згоди загальних зборів членів КСП «Південне» на вилучення земель, проекту землеустрою, не надано державного акту на землю, який визначав би межі м. Запоріжжя як умовну замкнену лінію на поверхні землі, що відокремлює його територію від інших категорій.

Статтею 19 ЗК України встановлені категорії земель, і до них відносяться, зокрема землі сільськогосподарського призначення; землі житлової та громадської забудови.

Земельна ділянка, яка за основним цільовим призначенням належить до відповідної категорії земель, відноситься в порядку, визначеному цим Кодексом, до певного виду цільового призначення, що характеризує конкретний напрям її використання та її правовий режим, як слідує із змісту частини 3 ст. 20 ЗК України.

Встановлення та зміна цільового призначення земельних ділянок врегульована статтею 20 ЗК України, згідно з якою при встановленніцільового призначенняземельних ділянокздійснюється віднесенняїх допевної категоріїземель тавиду цільовогопризначення. При зміні цільового призначення земельних ділянок здійснюється зміна категорії земель та/або виду цільового призначення.

Віднесення земельнихділянок допевної категоріїта видуцільового призначенняземельних ділянокздійснюється щодо: земельнихділянок,якими розпоряджаютьсяВерховна РадаАвтономної РеспублікиКрим,Рада міністрівАвтономної РеспублікиКрим,органи виконавчоївлади таоргани місцевогосамоврядування,-за рішеннямвідповідного органу; земельних ділянок приватної власності їх власниками.

Спірна земельна ділянка є землею сільськогосподарського призначення.

Між тим включення земель Вільнянського та Запорізького районів Запорізької області до між м. Запоріжжі у відповідності до Указу Президії Верховної Ради Української РСР передбачає використання вказаних земель під промислове та житлове будівництво, що припускає зміну категорії та цільового призначення земель, а це у відповідності до ст. 20 ЗК України у випадку належності ділянки на праві приватної власності є прерогативою власника земельної ділянки.

Окрім того,статтею 23встановлено пріоритетністьземель сільськогосподарськогопризначення , в силу якої землі, придатні для потреб сільського господарства, повинні надаватися насамперед для сільськогосподарського використання.

Для будівництва ж промислових підприємств, об`єктів житлово-комунального господарства, залізниць і автомобільних шляхів, ліній електропередачі та зв`язку, магістральних трубопроводів, а також для інших потреб, не пов`язаних з веденням сільськогосподарського виробництва, надаються переважно несільськогосподарські угіддя або сільськогосподарські угіддя гіршої якості, зазначено в частині 3 вказаної статті.

Відомостей про зміну категорії та цільового призначення спірної земельної ділянки суду також не надано.

Наслідки порушенняпорядкувстановленнята зміницільовогопризначенняземель в силу ст. 21 ЗК України можуть полягати у визнанні недійсними рішень органів державної влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування про надання (передачу) земельних ділянок громадянам та юридичним особам.

Таким чином, суд дійшов обгрунтованого висновку, що ОСОБА_2 правомірно набув право власності на земельну частку (пай), яку у відповідності до оспорюваного розпорядження голови Вільнянської районної державної адміністрації № 599 було виділено в натурі, отримав державний акт про право власності на землю, на підставі якого вказана земельна ділянка булу успадкована відповідачкою по справі ОСОБА_1 . Вказана земельна ділянка використовується відповідно до правового режиму використання земель, визначеного для категорії земель сільськогосподарського призначення, з моменту утворення радгоспу «Мокрянка», що перетворений в КСП «Південне».

Межі районів,сіл,селищ,міст,районівумістах це умовна лінія на поверхні землі, що відокремлює територію району, села, селища, міста, району у місті від інших територій у відповідності до ст. 173 ЗК України.

Межі району, села, селища, міста, району у місті встановлюються і змінюються за проектами землеустрою щодо встановлення (зміни) меж адміністративно-територіальних одиниць, як слідує із змісту ч. 2 ст. 173 ЗК України.

Проекти землеустроющодозмінимеж населенихпунктіврозробляютьсяз урахуваннямгенеральнихпланівнаселених пунктів. Включення земельних ділянок у межі району, села, селища, міста, району у місті не тягне за собою припинення права власності і права користування цими ділянками, крім земельних ділянок, визначених частиною четвертою цієї статті (ч. 3 ст. 173 ЗК України), а це землі державної власності.

За умови правомірності набуття права власності, яка (правомірність) в даному випадку не лише презюмується, а й доведена відповідачами, навіть за умови включення спірної ділянки до меж міста Запоріжжя у встановленому законом порядку не могло б потягти за собою припинення права власності на неї за відповідачкою ОСОБА_1 .

Таким чином, апеляційний суд погоджується із висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для застосування такого способу захисту права як визнання незаконним та скасування акту органу місцевого самоврядування, для вжиття якого в силу ст. 21 ЦК України, адже необхідна констатація двох передумов: невідповідність нормативно-правового акту вимогам законодавства (1) та порушення будь-чиїх цивільних прав та інтересів.

Відсутність порушення права позивача свідчить і про відсутність у нього права на звернення з віндикаційним позовом.

Відмовляючи взадоволенні позовув частинівимог провитребування земельноїділянки уорендаря,суд першоїінстанції також врахуваввідсутність матеріальнихпідставдля припинення правакористування спірноюземельною ділянкою,оскількизазагальними правиламицивільного законодавстватазаконодавствапро орендуземліперехідправа власностінаорендовануземельну ділянкунеєпідставою длязміниумовабо припиненнядоговоруоренди,якщоіншене встановленодоговоромміжорендарем таорендодавцем.

Інші доводи апеляційної скарги Запорізької міської ради вже були предметом розгляду в суді першої інстанції та не спростовують правильних висновків суду під час ухвалення оскаржуваного рішення, тому не заслуговують на увагу.

Що стосується доводів апеляційної скарги ОСОБА_1 про зміну мотивувальної частини оскаржуваного рішення, то апеляційний суд вважає, що судове рішення ухвалено з дотриманням норм процесуального та матеріального права. Підстав для зміни його мотивувальної частини апеляційний суд не вбачає, оскільки суд першої інстанції дослідив належним чином всі надані сторонами докази по справі та дав їм належну оцінку, що відображено у тексті оскаржуваного рішення.

Керуючись ст. ст.374,375,381-384 ЦПК України, апеляційний суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційні скарги Запорізької міської ради та ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 07 квітня 2023 року у цій справі залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту цієї постанови, лише у випадку якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до ЦПК України позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

Повний текст постанови складено 14 вересня 2023 року.

Головуючий І.В. Кочеткова

Судді: А.В. Дашковська О.М. Кримська