Повістка

від 31.10.2023 по справі 336/1384/20

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Дата документу 31.10.2023 Справа № 336/1384/20

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 22-з/807/175/23 Головуючий у 1-й інстанції: Щаслива О.В.

Є.У.№ 336/1384/20 Суддя-доповідач: Кочеткова І.В.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(додаткова)

31 жовтня 2023 року м. Запоріжжя

Запорізький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з цивільних справ:

головуючої: Кочеткової І.В.,

суддів: Бєлки В.Ю.,

Дашковської А.В.,

секретар Волчанова І.М.,

розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «НИВА» про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат за професійну правничу допомогу у справі за позовом Запорізької міської ради до Вільнянської районної державної адміністрації Запорізької області, ОСОБА_1 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Нива», головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області, третя особа: Матвіївська сільська рада Запорізького району Запорізької області, про визнання незаконним та скасування розпорядження голови районної державної адміністрації, визнання недійсним та скасування державного акту про право власності, скасування державної реєстрації про права власності на земельну ділянку, витребування із незаконного володіння земельної ділянки та повернення її у комунальну власність,

В С Т А Н О В И В:

У березні 2020 року Запорізька міська рада звернулась до Шевченківського районного суду м. Запоріжжя з позовом до Вільнянської районної державної адміністрації Запорізької області, ОСОБА_1 , ТОВ «Агрофірма «Нива», головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області про визнання незаконним та скасування розпорядження голови районної державної адміністрації, визнання недійсним та скасування державного акту про право власності, скасування державної реєстрації про права власності на земельну ділянку, витребування із незаконного володіння земельної ділянки та повернення її у комунальну власність.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 07 квітня 2023 року, залишеним без змін постановою Запорізького апеляційного суду від 123 вересня 2023 року, позов Запорізької міської ради залишено без задоволення.

20.09.2023 на адресу Запорізького апеляційного суду надійшла заява адвоката Сердюка Р.В., який представляє інтереси ТОВ «Агрофірма «НИВА», про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу у вказаній справі.

В обґрунтування заяви адвокат Сердюк Р.В. зазначав, що надавав правничу допомогу відповідачеві ТОВ «Агрофірма «Нива», приймав участь у судових засіданнях апеляційного суду, уп.9 відзиву на апеляційну скаргу вказував про орієнтовний розмір судових витрат ТОВ «Агрофірми «Нива»у розмірі 9 000 грн. та в судових дебатах зробив відповідну заяву про подання доказів протягом п`яти днів після ухвалення судового рішення. На підтвердження розміру понесених судових витрат, надаються такі документи: Витяг з договору з додатками від 28.01.2022 року (складений 13.09.2023р.); Акт прийому-передачі виконаних робіт від 13.09.2023р. Довідка про підтвердження обсягу наданих послуг від 13.09.2023р.

Відзив на заяву ТОВ «Агрофірма «Нива» про ухвалення додаткового рішення не надходив .

В засідання апеляційного суду належним чином повідомлені про час і місце розгляду справи сторони не з`явилися, причини неявки суду не повідомили. Суд визнав їх неповажними і такими, що не перешкоджають розгляду справи по суті.

Заслухавши у судовому засіданні суддю-доповідача, доводи адвоката Сердюка Р.В., який підтримав свою заяву, перевіривши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку про задоволення заяви з огляду на такі обставини.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Статтею 133 ЦПК України до судових витрат віднесені і витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно зі статтею 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої статті 137 ЦПК України суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до частини восьмої статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Пунктом 3.2 Рішення Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009 передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема, в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права.

При розгляді справи судом учасники справи викладають свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення, міркування щодо процесуальних питань у заявах та клопотаннях, а також запереченнях проти заяв і клопотань (частина перша статті 182 ЦПК України).

Саме заінтересована сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.

Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Принцип змагальності знайшов свої втілення, зокрема, у частинах п`ятої та шостої статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов`язок обґрунтування наявність підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов`язок доведення їх неспівмірності.

Відповідний правовий висновок викладений у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц, провадження № 14-382цс19.

У постанові Верховного Суду від 11 червня 2020 року у справі № 821/227/17 викладено правовий висновок про те, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права. Отже, до правової допомоги належать також консультації та роз`яснення з правових питань; складання заяв, скарг та інших документів правового характеру; представництво у судах тощо.

У постанові від 09 червня 2020 року у справі № 466/9758/16-ц при вирішенні питання щодо відшкодування витрат на правову допомогу Верховний Суд дійшов висновку, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Аналогічні правові висновки викладені у постанові Верховного Суду від 15 квітня 2020 року у справі № 199/3939/18-ц.

На підтвердження факту надання правової допомоги та розміру понесених витрат заявником надано Договір № 491/18 про надання правової допомоги від 28.01.2022, укладений між ТОВ «Агрофірма «НИВА» як Клієнтом та адвокатом Сердюком Р.В. (далі - Договір) (т. 4 а.с.148), розрахунок судових витрат скаржника визначений п.3 вказаного договору, а саме: розмір гонорару Адвоката по даному договору з додатками визначений Сторонами у суді апеляційної інстанції у фіксованому розмірі 9000 грн., без складання детального опису.

Крім того, додано акт прийому - передачі фактично виконаних робіт у справі №336/1384/20 (на стадії апеляційного провадження) (т. 4 а.с. 149); та довідка про підтвердження обсягу наданих послуг виконаних робіт та їх вартість які підлягають розподілу за результатами розгляду справи у суді апеляційної інстанції від 13 вересня 2023 року (т. 4 а.с. 150).

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаними адвокатом роботами (наданими послугами); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Зазначений висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 08 червня 2022 року у справі № 357/380/20.

У частині третій статті 141 ЦПК України передбачено, що при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Тобто, ЦПК України передбачено критерії визначення та розподілу судових витрат: їх дійсність; необхідність; розумність їх розміру з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.

Подібний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 08 червня 2021 року у справі № 550/936/18.

Отже, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд має враховувати конкретні обставини справи, загальні засади цивільного законодавства та критерії відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.

Оцінюючи розмір витрат на правничу допомогу, апеляційний суд вважає, що відповідно до вимог цивільного процесуального закону та виходячи з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) заявлений розмір витрат на правничу допомогу є співмірним, відповідає критеріям розумності і обґрунтованості.

Цивільна справа є складною, та потребувала значних затрат для вивчення судової практики, аналізу законодавства, збирання доказів.

Таким чином, враховуючи реальності адвокатських витрат, а також критерій розумності і справедливості їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи , колегія суддів вважає стягнути з Запорізької міської ради за рахунок бюджетних асигнувань в сумі 9000,00 гривень.

Керуючись ст. ст. 270, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Прийняти у цивільній справі за позовом Запорізької міської ради до Вільнянської районної державної адміністрації Запорізької області, ОСОБА_1 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Нива», головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області, третя особа: Матвіївська сільська рада Запорізького району Запорізької області, про визнання незаконним та скасування розпорядження голови районної державної адміністрації, визнання недійсним та скасування державного акту про право власності, скасування державної реєстрації про права власності на земельну ділянку, витребування із незаконного володіння земельної ділянки та повернення її у комунальну власність додаткову постанову.

Стягнути з Запорізької міської ради на користь ТОВ «Агрофірма «НИВА» судові витрати на професійну правничу допомогу у сумі 9 000 гривень (дев`ять тисяч гривень 00 копійок)

Додаткова постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 1 листопада 2023 року.

Головуюча: І.В. Кочеткова

Судді: В.Ю. Бєлка

А.В. Дашковська