Постанова від 12.09.2023 по справі 729/371/22

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

іменем України

12 вересня 2023 року м. Чернігів

Унікальний номер справи № 729/371/22

Головуючий у першій інстанції Крупина А. О.

Апеляційне провадження № 22-ц/4823/906/23

Чернігівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого-судді Висоцької Н.В.,

суддів: Мамонової О.Є., Онищенко О.І.,

із секретарем Шкарупою Ю.В.,

учасники справи: позивач ОСОБА_1 ,

відповідач відділ освіти Бобровицької міської ради Чернігівської області,

розглянувши у відкритому судовому цивільну справу за апеляційною скаргою Відділу освіти Бобровицької міської ради Чернігівської області на рішення Носівського районного суду Чернігівської області від 27 квітня 2023 року (місце ухвалення м. Носівка, дата складання повного тексту судового рішення 02.05.2023) у справі за позовом ОСОБА_1 до Відділу освіти Бобровицької міської ради Чернігівської області про визнання звільнення незаконним та поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку,

В С Т А Н О В И В:

У липні 2022 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Відділу освіти Бобровицької міської ради Чернігівської області про визнання звільнення незаконним та поновлення на роботі. В обґрунтування посилалась на те, що наказом начальника відділу освіти Бобровицької міської ради від 27.05.2022 № 28 її було звільнено з посади директора Бобровицького ліцею з 31.05.2022 за систематичне невиконання без поважних причин трудових обов`язків, покладених на неї трудовим договором і правилами внутрішнього трудового розпорядку за п. 3 ст. 40 КЗпП України з виплатою компенсації за невикористану частину відпустки тривалістю 51 календарний день.

Вказує, що у зазначеному наказі не наведено конкретних фактів допущених порушень, їх систематичності та вчинення повторного проступку, який потягнув за собою звільнення.

Як зазначає позивачка, за період своєї роботи вона не мала жодної догани, до оголошеної 20.05.2022 на підставі наказу № 24 від 20.05.2022, тому вважає своє звільнення незаконним та не погоджується з ним, оскільки 17 років пропрацювала на посаді директора Бобровицького ліцею, пройшла конкурс та 30.06.2021 з нею був підписаний строковий трудовий договір № 02/21 як директором Бобровицького ліцею на 6 років з 01.07.2021 по 30.06.2027.

Наголошує, що будь-яких порушень трудової дисципліни та посадових обов`язків за весь час роботи як до введення воєнного стану, так і в період його дії не допускала.

Посилаючись на положення ст. 43 Конституції України, п. 3 ч. 1 ст. 40, 139, 148, ч. 1-3 ст. 149, ч. 1 ст. 235, ст. 237-1 КЗпП України, ст. 23 ЦК України з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог (а.с. 168-169, 194-195 т. 1) просила:

- визнати незаконним та скасувати наказ начальника відділу освіти Бобровицької міської ради від 27.05.2022 № 28 про звільнення з роботи з посади директора Бобровицького ліцею Бобровицької міської ради Чернігівської області ОСОБА_1 по п. 3 ст. 40 КЗпП України за систематичне невиконання без поважних причин трудових обов`язків, покладених на неї трудовим договором і правилами внутрішнього трудового розпорядку;

- поновити ОСОБА_1 на роботі на посаді директора Бобровицького ліцею Бобровицької міської ради Чернігівської області;

- стягнути з відділу освіти Бобровицької міської ради Чернігівської області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 01.06.2022 по 02.02.2023 у розмірі 208336,08 грн;

- стягнути з відділу освіти Бобровицької міської ради Чернігівської області на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 15000 грн.

Розпорядженням Бобровицького районного суду від 12.07.2023 № 729/371/22 у зв`язку з неможливістю утворити склад суду для розгляду, дану справу було направлено до найбільш територіально наближеного, а саме до Носівського районного суду Чернігівської області (а. с. 44-45 т. 1 ).

Рішенням Носівського районного суду від 27.04.2023 в задоволенні клопотання представника відповідача відділу освіти Бобровицької міської ради О. Дурицької про встановлення факту пропуску строку звернення до суду та постановлення ухвали про залишення позову без розгляду відмовлено.

Позов ОСОБА_1 до відділу освіти Бобровицької міської ради Чернігівської області про визнання звільнення незаконним та поновлення на роботі задоволено частково.

Визнано незаконним та скасовано наказ начальника відділу освіти Бобровицької міської ради від 27.05.2022 року № 28 «Про звільнення ОСОБА_1 » у частині звільнення ОСОБА_1 з роботи з посади директора Бобровицького ліцею з 31.05.2022 за систематичне невиконання без поважних причин трудових обов`язків, покладених на неї трудовим договором і правилами внутрішнього трудового розпорядку за п. 3 ст. 40 КЗпП України.

Поновлено ОСОБА_1 на роботі на посаді директора Бобровицького ліцею Бобровицької міської ради з 01.06.2022.

Стягнуто з відділу освіти Бобровицької міської ради Чернігівської області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 01.06.2022 по 27.04.2023 (включно) у розмірі 191599 грн 99 коп. з утриманням із цієї суми установлених законодавством України податків та зборів.

Стягнуто з відділу освіти Бобровицької міської ради Чернігівської області на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 2000 грн 00 коп.

Допущено негайне виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на роботі на посаді директора Бобровицького ліцею Бобровицької міської ради Чернігівської області та виплати їй середньої заробітної плати за один місяць. Вирішено питання про розподіл судових витрат. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Рішення суду першої інстанції обґрунтовано тим, що в оскаржуваному наказі не наведені конкретні факти допущеного позивачкою невиконання обов`язків, не зазначено, коли, які дії вона повинна була зробити та які не зробила, та чи була у неї об`єктивна можливість виконати ці обов`язки, тобто, чи була наявність чи відсутність поважності причин, з яких вона не виконала свої службові обов`язки, чи міг бути вказаний проступок підставою для розірвання трудового договору за пунктом 3 статті 40 КЗпП України. За висновком суду, роботодавцем при обранні виду дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення з роботи не було враховано турдовий стаж позивачки в одному закладі, відповідачем не доведено правових підстав для звільнення позивачки за пунктом 3 частини 1 статті 40 КЗпП, а саме систематичного невиконання без поважних причин ОСОБА_1 обов`язків, покладених на неї трудовим договором.

Вирішуючи позовні вимоги про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, суд першої інстанції виходив з положень Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 100 від 08.02.1995, та положень ст. 235 КЗпП України.

При вирішенні вимоги позивачки про стягнення моральної шкоди, суд першої інстанції виходив того, що незаконним звільненням відповідач завдав позивачу моральну шкоду, оскільки було порушено право позивача на працю та оплату праці, у зв`язку з незаконними діями відповідача, позивач зазнала душевних страждань, нервового стресу, у неї погіршився стан здоров`я та порушився нормальний спосіб життя, тому керуючись засадами розумності, виваженості та справедливості, суд дійшов висновку про стягнення з відповідача на користь позивача моральної шкоди у розмірі 2000 грн.

Не погодившись з вказаним рішенням суду першої інстанції, представник Відділу освіти Бобровицької міської ради О.М. Дурицька подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Носівського районного суду від 27.04.2023 та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

За доводами апеляційної скарги, рішення судом ухвалено з порушенням норм матеріального і процесуального права, оскільки при винесенні рішення суд не врахував усі фактичні обставини справи та не дослідив і не надав належної оцінки наявним в матеріалах справи доказам, не сприяв повному, об`єктивному та неупередженому розгляду справи, жодного доводу відповідачів судом не взято до уваги, рішення суду не відповідає фактичним обставинам справи.

Заявник посилається на те, що позовна заява до суду була подана з порушенням встановленого ст. 233 КЗпП України строку, оскільки копія наказу позивачці була вручена 27.05.2022, що підтверджується актом від 27.05.2022 №12, про відмову від ознайомлення з наказом про звільнення та показами свідків, а позовна заява була подана 30.06.2022

Також наголошує, що судом першої інстанції не був врахований той факт, що 11.05.2022 працівниками відділу освіти та представником засновника було виявлено факт відсутності більшості педагогічних працівників на робочих місцях у закладі, коли здійснювався освітній процес, проте наказу про дистанційну роботу педагогічних працівників директор не видавала, а також відсутнє і положення та договір про запровадження дистанційної роботи, як це передбачає ст. 60-2 КЗпП України.

Заявник посилається, що позивачка пред`явила наказ від 18.03.2022 №29 «Про організацію дистанційного навчання в ліцеї», який не містив пункту, де було зазначено про дистанційну роботу педагогічних працівників, а на запит відділу освіти 19.05.2022 були надані накази, один з яких з тим самим номером №29, але вже іншого змісту із зазначенням про дистанційну роботу педагогічних працівників та наказ від 18.03.2022 №30 «Про надання дозволу проводити роботу в дистанційному режимі», який було створено 20.04.2022 та внесені зміни 19.05.2022. Зазначені порушення були виявлені комісією Бобровицької міської ради під час перевірки властивостей електронних документів за часом створення 23.05.2022, але суд першої інстанції не взяв ці порушення до уваги.

За доводами скарги, в табелях обліку робочого часу молодшого обслуговуючого персоналу за квітень 2022 року простою не відображено, а проставлені працівникам всі дні в місяці робочі, проте актом від 25.04.2022 №4 працівниками відділу освіти Бобровицької міської ради було зафіксовано факт відсутності працівників педагогічного та молодшого обслуговуючого персоналу, а також представників адміністрації Бобровицького ліцею на робочих місцях в закладі 25.04.2022, тобто в цей день працівники не працювали, як зазначено в табелі обліку робочого часу, а заробітну плату було нараховано відповідно поданого директором табелю, тобто за той час в який працівники були відсутні на роботі та не виконували трудову функцію.

Крім того, заявник вкавзує, що судом першої інстанції не було взято до уваги, що директор не видавала наказ про неповний чи скорочений робочий день для працівників закладу, а також не звертається із заявою до свого роботодавця відділу освіти Бобровицької міської ради, про скорочення тривалості робочого часу.

На переконання заявника, систематичність невиконання посадових обов`язків директором ліцею підтверджується також актом від 26.04.2022 року №5, яким знову зафіксовано факт відсутності працівників на робочих місцях у Бобровицькому ліцеї, тобто 26.04.2022. Посилається також, що судом не зроблено висновків щодо легітимності виданих позивачкою документів, що тягне за собою негативні наслідки для працівників закладу, оскільки в результаті такі документи ставлять під загрозу легітимність записів і трудового стажу для працівників у трудових книжках яких записи про звільнення яких завірялися недійсною печаткою.

Також заявник вважає, що судом першої інстанції не було враховано, що позивачка не повній мірі дотримувалась вимог чинного освітнього законодавства в частині забезпечення інформаційної відкритості, а саме, на офіційному сайті закладу була відсутня освітня програма на 2021-2022 навчальний рік, що реалізується в закладі освіти, а також звільнила вчителя мистецтва та зарубіжної літератури з порушенням трудового законодавства.

Крім того, заявник не погоджується з висновком суду першої інстанції про стягнення на користь позивачки середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 01.05.2022 по 27.04.2023 у розмірі 191599,99 грн, оскільки клопотання про збільшення позовних вимог в частині визначення періоду позивачкою не заявлялось, тому вважає, що обрахована сума до виплати є необґрунтованою та збільшеною на розсуд суду.

На виконання вимог ст. 361 ЦПК України учасникам справи було надіслано копії апеляційної скарги та додані до неї матеріали справи.

У відзиві на апеляційну скаргу представник ОСОБА_1 адвокат Гладченко А.В. просить залишити без задоволення апеляційну скаргу Відділу освіти Бобровицької міської ради, а рішення Носівського районного суду від 27.04.2023 без змін. Заявник не погоджується з твердженням відповідача про пропуск позивачем строку звернення до суду, оскільки в день звільнення позивачка копію наказу не отримала, що підтверджується актом відмови від ознайомлення, засобами зв`язку копія наказу позивачці не направлялась. З копією наказу позивачка була ознайомлена 31.05.2023, а належна копія наказу була вручена їй у липні 2022 року. Посилається, що судом не було встановлено конкретного проступку зі сторони позивача як систематичного невиконання трудових обов`язків, що є підставою для розірвання трудового договору згідно з положеннями п. 3 ч. 1 ст. 40 КЗпП України. Також наголошує, що наказ від 20.05.2022 № 24 підписаний головним спеціалістом В. Мартишевською, але відповідно до ст. 147-1 КЗпП України дисциплінарне стягнення застосовується органом, якому надано право прийняття на роботу (обрання, затвердження і призначення на посаду) даного працівника.

Вислухавши суддю-доповідача, пояснення учасників справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, відзиву та дослідивши матеріали справи, апеляційний суд приходить до висновку про часткове задоволення апеляційної скарги, враховуючи наступне.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміні судового рішення є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Судом встановлено, що на підставі наказу начальника відділу освіти Бобровицької міської ради від 29.06.2021 № 40 ОСОБА_1 прийнято на посаду директора Бобровицького ліцею за строковим трудовим договором з 01.07.2021 по 30.06.2027, як таку, що пройшла конкурс з посадовим окладом відповідно до штатного розпису (а. с. 23 т. 1).

30.06.2021 між відділом освіти Бобровицької міської ради та ОСОБА_1 був укладений стоковий трудовий договір № 02/21, яким ОСОБА_1 призначена на посаду директора Бобровицького ліцею Бобровицької міської ради Чернігівської області на строк дії трудового договору, який установлено у розділі VII договору, тобто з 01.07.2021 по 30.06.2027 (а. с. 17-22 т. 1).

За матеріалами справи, 25.04.2022, 26.04.2022 щодо ОСОБА_1 були складені акти № 4, № 5 про її відсутність на робочому місці без попередження відсутності безпосереднього керівника відповідно з 13 год. 46 хв. до 16.00 год. та з 13 год. 16 хв. до 16.00 год. (а. с. 85, 86 т. 1).

ОСОБА_1 відмовилась від отримання актів за № 6 та № 7 про відсутність на робочому місці 25 квітня 2022 року, 26 квітня 2022 року, надання пояснень за даним фактом, від ознайомлення та підпису, що підтверджується відповідними актами від 28.04.2022 (а. с. 84, 87, 113 т. 1).

Також встановлено, що актами від 10.05.2022 № 8 та № 9 засвідчено відсутність ОСОБА_1 , директора Бобровицького ліцею, на робочому місці без попередження про відсутність керівництва з 8 год. 00 хв. до 9 год. 20 хв., та з 14 год. 08 хв. до 16 год. 00 хв. (а. с. 88,89 т. 1).

Актом від 11.05.2022 № 10 засвідчено відмову ОСОБА_1 від надання пояснень та розписатись в отриманні та ознайомленні з актами від 10.05.2022 (а.с. 90 т. 1).

На підставі наказу № 24 від 20.05.2023 ОСОБА_1 , директору Бобровицького ліцею, згідно ст. 147-149 КЗпП України, п. 5.2. Посадової інструкції директора, оголошено догану та позбавлено преміальних виплат.

Із зазначеного наказу вбачається, що за результатами відвідування 25.04.2022 Бобровицького ліцею працівниками відділу освіти було виявлено ряд порушень, а саме: директорка була відсутня на робочому місці в робочий час із 13 год. 46 хв. до 16 год. 00 хв.; жодного працівника молодшого обслуговуючого персоналу не було на робочому місці; освітній заклад був зачинений. Директор від пояснень відмовилась, про що складений акт від 28.04.2022 № 6. Своїми діями ОСОБА_1 вчинила дисциплінарний проступок, а саме п. 3.2 Посадової інструкції директора та не організувала належним чином діяльність закладу відповідно до затверджених нею Правил внутрішнього трудового розпорядку (а. с. 112 т. 1).

Вказаний наказ про притягнення до дисциплінарної відповідальності ОСОБА_1 не оскаржувався та є чиним, що не заперечувалось учасниками справи.

Також, як убачається з матеріалів справи, 23.05.2022 був складений акт № 11, за змістом якого ОСОБА_1 відмовилась від ознайомлення з наказом про притягнення до дисциплінарної відповідальності від 20.05.2022 № 24 та отримання його копії (а. с. 11 т. 1).

25.05.2022 Відділом освіти Бобровицької міської ради була направлена доповідна записка в.о. міського голови Г. Іванюку, щодо погодження, як засновника ліцею, звільнити ОСОБА_1 з посади директора Бобровицького ліцею Бобровицької міської ради Чернігівської області за систематичне невиконання без поважних причин трудових обов`язків, покладених на неї трудовим договором і правилами внутрішнього трудового розпорядку, п. 3 ст. 40 КЗпП України. Копія доповідної записки, яка міститься в матеріалах завізована резолюцією посадової особи 26.05.2022 щодо визнання необхідним звільнити ОСОБА_1 із займаної посади (а. с. 107-108 т. 1).

26.05.2022 Бобровицьким ліцеєм за підписом директора ОСОБА_1 на адресу відділу освіти Бобровицької міської ради подано пояснювальну записку щодо коригування табелю обліку робочого часу молодшого обслуговуючого персоналу за квітень 2022 року, виготовлення печатки і штампу, які відповідають назві закладу освіти, відновлення діяльності заблокованого офіційного сайту ліцею, роботи заступника директора з науково-методичної роботи ОСОБА_2 , організації дистанційного навчання вчителів, в якій висловлено свою позицію (а. с. 121-122 т. 1).

На підставі наказу начальника відділу освіти Бобровицької міської ради від № 28 від 27.05.2022 ОСОБА_1 звільнено з роботи з посади директора Бобровицького ліцею Бобровицької міської ради з 31.05.2022 за систематичне невиконання без поважних причин трудових обов`язків, покладених на неї трудовим договором і правилами внутрішнього трудового розпорядку, п. 3 ст. 40 КЗпП України (а.с. 24-25, 81-82 т. 1).

За змістом наказу ОСОБА_1 , як директором Бобровицького ліцею, неодноразово подавались документи до відділу освіти, що є підтасованими, перекрученими або з допущеними помилками. 23.05.2022 у Бобровицькому ліцеї під час перевірки властивостей електронних документів за часом створення комісією Бобровицької міської ради було виявлено факт підтасовування змісту наказів та встановлення дати їх створення. 24.05.2022 поданий коригуючий табель обліку робочого часу молодшого обслуговуючого персоналу за квітень 2022 року, в якому внесені дані не відповідають наказам по закладу та завірені печаткою, яка не відповідає установчим документам закладу. Також директором не виконується п. 2.1. рішення розширеного засідання колегії відділу освіти Бобровицької міської ради від 03.03.2021, не в повній мірі дотримано вимоги чинного освітнього законодавства (стаття 30 ЗУ «Про освіту») в частині забезпечення інформаційної відкритості, а саме: на офіційному сайті закладу відсутня освітня програма на 2021-2022 навчальний рік, що реалізується в закладі освіти. Наказом по Бобровицькому ліцею 25.05.2022 № 24 було звільнено працівника без поданої ним заяви. Також зазначено, що порушення трудової дисципліни директором Бобровицького ліцею ОСОБА_1 вчинялося і раніше, у зв`язку з чим наказом відділу освіти від 20.05.2022 № 24 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності ОСОБА_1 » вже застосовувалися заходи дисциплінарного стягнення у вигляді догани.

Підстави для звільнення ОСОБА_1 у наказі вказано:

- п. 2.2, п. 3,2, п. 5.2 Посадової інструкції директора Бобровицького ліцею;

- п. 4, п. 5.14 Правил внутрішнього трудового розпорядку;

- акт перевірки документів за часом створення від 23.05.2022 № 1;

- доповідна бухгалтера централізованої бухгалтерії від 24.05.2022;

- пояснювальна записка директора Бобровицького ліцею Бобровицької міської ради Чернігівської області ОСОБА_1 від 23.05.2022;

- акт про відмову від пояснення № 10 від 11.05.2022;

- доповідна записка головного спеціаліста відділу освіти від 25.05.2022;

- пояснювальна записка директора Бобровицького ліцею Бобровицької міської ради Чернігівської області ОСОБА_1 з додатками від 26.05.2022;

- пояснювальна записка директора від 27.05.2022.

Згідно акту № 12 від 27.05.2022 про відмову від ознайомлення з наказом про звільнення, ОСОБА_1 ознайомлено з наказом від 27.05.2022 № 28 «Про звільнення ОСОБА_1 » та запропоновано поставити підпис про ознайомлення, проте від підпису ОСОБА_1 відмовилася (а.с. 92 т. 1).

31 травня 2022 року позивачеві була видана її трудова книжка, яка містила запис про звільнення з посади директора на підставі п. 3 ст. 40 КЗпП України за систематичне невиконання без поважних причин трудових обов`язків, покладених на неї трудовим договором, правилами внутрішнього трудового розпорядку (а. с. 153-158 т. 1).

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що в оскаржуваному наказі не наведені конкретні факти допущеного ОСОБА_1 невиконання обов`язків, не зазначено, коли, які дії повинна була зробити та які не зробила, та чи була у неї об`єктивна можливість виконати ці обов`язки, тобто, чи була наявність чи відсутність поважності причин, з яких вона не виконала свої службові обов`язки, чи міг бути вказаний проступок підставою для розірвання трудового договору за пунктом 3 статті 40 КЗпП України. За висновком суду, роботодавцем при обранні виду дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення з роботи не було враховано трудовий стаж позивачки в одному закладі, відповідачем не доведено правових підстав для звільнення позивача за пунктом 3 частини 1 статті 40 КЗпП, а саме систематичного невиконання без поважних причин ОСОБА_1 обов`язків, покладених на неї трудовим договором.

Вирішуючи позовні вимоги про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, суд першої інстанції виходив з положень Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 100 від 08.02.1995, та положень ст. 235 КЗпП України.

При вирішенні вимоги позивачки про стягнення моральної шкоди, суд першої інстанції виходив того, що незаконним звільненням відповідач завдав позивачу моральну шкоду, оскільки було порушено право позивача на працю та оплату праці, у зв`язку з незаконними діями відповідача, позивач зазнала душевних страждань, нервового стресу, у неї погіршився стан здоров`я та порушився нормальний спосіб життя, тому керуючись засадами розумності, виваженості та справедливості, суд дійшов висновку про стягнення з відповідача на користь позивача моральної шкоди у розмірі 2000 грн.

З таким висновком місцевого суду частково погоджується суд апеляційної інстанції, враховуючи наступне.

Частина шоста статті 43 Конституції України гарантує громадянам захист від незаконного звільнення.

Підстави розірвання трудового договору з ініціативи власника передбачені у статтях 40, 41 КЗпП України.

Однією з гарантій забезпечення права громадян на працю є передбачений у статті 5-1 КЗпП України правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи. Право на працю є основним конституційним правом громадян України.

Відповідно до статті 2 КЗпП України державою забезпечується право громадян України на працю, тобто на одержання роботи з оплатою праці не нижче встановленого державою мінімального розміру, - включаючи право на вільний вибір професії, роду занять і роботи. Працівники реалізують право на працю шляхом укладення трудового договору про роботу на підприємстві, в установі, організації або з фізичною особою.

Стаття 21 КЗпП України закріплює рівність трудових прав громадян України.

Пунктом 18 постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 1992 року № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» роз`яснено, що при розгляді справ про поновлення на роботі судам необхідно з`ясувати, з яких підстав проведено звільнення працівника згідно з наказом (розпорядженням) і перевіряти їх відповідність законові.

Відповідно до положень статті 139 КЗпП України працівники зобов`язані працювати чесно і сумлінно, своєчасно і точно виконувати розпорядження власника або уповноваженого ним органу, додержуватися трудової і технологічної дисципліни, вимог нормативних актів про охорону праці, дбайливо ставитися до майна власника, з яким укладено трудовий договір.

Статтею 147 КЗпП України передбачено, що за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення: догана, звільнення. Законодавством, статутами і положеннями про дисципліну можуть бути передбачені для окремих категорій працівників й інші дисциплінарні стягнення.

Згідно пункту 3 частини 1 статті 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий договір до закінчення строку його чинності, можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадку систематичного невиконання працівником без поважних причин обов`язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, якщо до працівника раніше застосовувалися заходи дисциплінарногота громадськогостягнення.

Відповідно до роз`яснень, наданих судам у пункті 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.1992 №9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» (зі змінами та доповненнями), за передбаченими пунктом 3 статті 40 КЗпП України підставами працівник може бути звільнений лише за проступок на роботі, вчинений після застосування до нього дисциплінарного або громадського стягнення за невиконання без поважних причин обов`язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку. У таких випадках враховуються ті заходи дисциплінарного стягнення, які встановлені чинним законодавством і не втратили юридичної сили за давністю або не зняті достроково (стаття 151 КЗпП України).

У пункті 22 вищевказаної Постанови роз`яснено, що у справах про поновлення на роботі осіб, звільнених за порушення трудової дисципліни, судам необхідно з`ясовувати, в чому конкретно проявилось порушення, що стало приводом до звільнення, чи могло воно бути підставою для розірвання трудового договору за пунктами 3, 4, 7, 8 статті 40, пункту 1 статті 41 КЗпП України, чи додержані власником або уповноваженим ним органом передбачені статтями 147-1, 148, 149 КЗпП України правила і порядок застосування дисциплінарних стягнень, зокрема, чи не закінчився встановлений для цього строк, чи застосовувалось вже за цей проступок дисциплінарне стягнення, чи враховувались при звільненні ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяна ним шкода, обставини, за яких вчинено проступок, і попередня робота працівника.

Для правомірного розірвання роботодавцем трудового договору на підставі пункту 3 статті 40 КЗпП України необхідна наявність сукупності таких умов: порушення має стосуватися лише тих обов`язків, які є складовими трудової функції працівника чи випливають з правил внутрішнього трудового розпорядку; невиконання чи неналежне виконання працівником трудових обов`язків має бути винним, скоєним без поважних причин умисно або з необережності; невиконання або неналежне виконання трудових обов`язків повинно бути систематичним; враховуються тільки дисциплінарні й громадські стягнення, які накладаються трудовими колективами і громадськими організаціями відповідно до їх статутів; з моменту виявлення порушення до звільнення може минути не більше місяця.

Так, найпершою умовою для звільнення працівника за п. 3 ст. 40 КЗпП України є невиконання обов`язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку.

При цьому роботодавець не вправі вимагати від працівника виконання роботи, не обумовленої трудовим договором (ст. 31 КЗпП), тому відмова працівника від виконання роботи, що не входить до кола його обов`язків, не є порушенням трудової дисципліни і, відповідно, такі дії не дають підстав для його звільнення за п. 3 ст. 40 КЗпП України.

Зазвичай, у правилах внутрішнього трудового розпорядку містяться, зокрема, основні права та обов`язки працівників і роботодавця, вказується тривалість робочого дня і робочого тижня, початок і закінчення робочого дня, обідньої перерви, зазначається відповідальність працівників за порушення трудової дисципліни. Це зобов`язує працівників не лише просто виконувати свої трудові функції, а й дотримуватися встановленого режиму роботи, правил охорони праці, техніки безпеки тощо, оскільки їх систематичне порушення також може стати підставою для звільнення за п. 3 ст. 40 КЗпП України.

Тобто, за правилами п. 3 ч. 1 ст. 40 КЗпП України порушення має стосуватися лише тих обов`язків, які є складовими трудової функції працівника за його трудовим договором чи випливають з ПВТР. Очевидно, що з відповідними правилами та обов`язками працівник має бути своєчасно та належно ознайомлений, оскільки, роботодавець не може ставити у вину працівникові та притягати його до дисциплінарної відповідальності у випадку невиконання обов`язків, які не обумовлені трудовим договором і про які працівник не був проінформований належним чином. Такий висновок зробила Велика Палата Верховного Суду у Постанові від 29.05.2019 у справі № 452/970/17.

Ще однією умовою звільнення за п.3 ст. 40 КЗпП України є наявність вини працівника (у формі умислу чи необережності).

Якщо ж поважні причини невиконання працівником його трудових функцій є, то, відповідно, вина його відсутня, а отже звільнення за п. 3 ст. 40 КЗпП України проводити не можна.

Під систематичним невиконанням трудових обов`язків мається на увазі неодноразове здійснення працівником цих вчинків. А саме, для звільнення за п. 3 ст. 40 КЗпП України необхідна наявність факту не першого, а повторного (тобто вдруге чи більше разів) здійснення працівником винного невиконання чи неналежного виконання своїх трудових обов`язків після того, як до нього уже застосовувалися заходи дисциплінарного чи громадського стягнення за вчинення таких дій раніше. Тобто працівник і раніше (до моменту вчинення проступку, за який його роботодавець звільнив за п. 3 ст. 40 КЗпП України) порушував трудову дисципліну, не виконував своїх посадових обов`язків, у результаті чого до нього застосовувались заходи дисциплінарного чи громадського стягнення.

При цьому для дотримання порядку звільнення роботодавець повинен навести конкретні факти допущеного працівником невиконання обов`язків, зазначити, коли саме вони мали місце, які проступки вчинив працівник після застосування до нього попереднього стягнення та коли. Тобто необхідна саме наявність застосованого й такого, що не втратив юридичної сили стягнення, що передувало новому порушенню, а не просто фактична наявність сукупності застосованих заходів дисциплінарного стягнення (Постанова ВС від 27.02.2020 у справі № 266/7382/18).

У справах, в яких оспорюється незаконне притягнення до дисциплінарної відповідальності та звільнення, саме роботодавець повинен довести, що застосування таких заходів дисциплінарного стягнення відбулося без порушення законодавства про працю, зокрема довести факт вчинення працівником нового порушення трудових обов`язків, якими він обґрунтовував наказ (розпорядження) про звільнення.

Подібний правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 23.09.2020 по справі № 990/1743/18.

Верховний Суд неодноразова висловлював свою позицію у справах за аналогічних обставин. Так у своїй Постанові від 09.12.2021 року у справі № 489/58/20 ним зроблено такий висновок: "Систематичним невиконанням обов`язків вважається таке, що вчинене працівником, який раніше допускав порушення покладених на нього обов`язків і притягувався за це до дисциплінарної відповідальності, проте застосовані заходи дисциплінарного чи громадського стягнення не дали позитивних наслідків і працівник знову вчинив дисциплінарний проступок".

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта 263 ЦПК України).

Отже, для звільнення працівника на підставі п. 3 ст. 40 КЗпП України, необхідна наявність таких умов, як протиправність дій або бездіяльність працівника, його вина та систематичність порушень.

При відсутності хоча б однієї з наведених підстав звільнення працівника буде незаконним.

За змістом закону, звільнення працівника за п. 3 ст.40 КЗпП України є крайньою мірою, коли подальше залишення на роботі порушника трудової дисципліни суперечить інтересам установи. При визначенні наявності вини працівника в невиконанні або неналежному виконанні обов`язків, покладених на нього трудовим договором, правилами внутрішнього трудового розпорядку або посадовими інструкціями, необхідно враховувати об`єктивні причини.

Згідно з ч.1 ст. 139 КЗпП України працівники зобов`язані працювати чесно і сумлінно, своєчасно і точно виконувати розпорядження власника або уповноваженого ним органу, додержуватися трудової і технологічної дисципліни, вимог нормативних актів про охорону праці, дбайливо ставитися до майна власника, з яким укладено трудовий договір.

Відповідно до висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 20.05.2020 у справах № 279/3334/17, провадження № 61-38688св18, від 08.01.2020 у справі № 153/1339/17, провадження № 61-36556св18, у справах про притягнення до дисциплінарної відповідальності та звільнення саме роботодавець повинен довести, що застосування таких заходів стягнення відбулося без порушення законодавства про працю, притягнення працівника до дисциплінарної відповідальності без зазначення повних і точних відомостей про суть і дату порушення є незаконним.

Перевіряючи аргументи скарги, апеляційним судом встановлено, що згідно п. 2.4 Посадової інструкції директора Бобровицького ліцею, ОСОБА_1 керівник закладу освіти в межах наданих йому повноважень забезпечує організацію освітнього процесу та здійснення контролю за виконанням освітніх програм. Керівник закладу загальної середньої освіти зобов`язаний планувати та організовувати діяльність закладу (п. 3.), забезпечувати відкритість і прозорість діяльності закладу, зокрема шляхом оприлюднення публічної інформації відповідно до вимог Законів України «Про освіту», «Про доступ до публічної інформації», «Про відкритість використання публічних коштів» та інших законів України (п. 3.20). За невиконання чи неналежне виконання без поважних причин Статуту і Правил внутрішнього трудового розпорядку закладу освіти, інших локальних нормативних документів, законних розпоряджень органів управління освітою, посадових обов`язків, встановлених Інструкцією, в тому числі за невикористання наданих прав керівник (директор) закладу освіти несе дисциплінарну відповідальність у порядку, визначеному трудовим законодавством. За грубе порушення трудової дисципліни як дисциплінарне покарання може бути застосовано звільнення (п. 5.2) (а.с. 101-105 т. 1).

Правилами внутрішнього трудового розпорядку для працівників Бобровицького ліцею Бобровицької міської ради, які були надані апеляційному суду, встановлені обов`язки адміністрації підприємства, зокрема: неухильно дотримуватись вимог законодавства про працю та правила охорони праці, вживати заходів для вчасного усунення причин і умов, що перешкоджають нормальній роботі працівників; давати чітки вказівки (розпорядження) працівникам, вимагати й перевіряти своєчасність і точність їх виконання; контролювати дотримання працівниками трудової дисципліни; організовувати облік робочого часу і табелювання працівників. Час початку і закінчення роботи, перерва для відпочинку і харчування встановлюються такими: початок роботи 8:00, закінчення роботи 16:00, на передодні святкових днів тривалість робочого дня скорочується на 1 годину (а.с. 90-95 т. 2).

З наданих сторонами та досліджених в судовому засіданні доказів судом першої інстанції правильно встановлено, що наказом № 24 від 20.05.2023 ОСОБА_1 , директору Бобровицького ліцею, згідно ст. 147-149 КЗпП України, п. 5.2. Посадової інструкції директора, оголошено догану та позбавлено преміальних виплат.

Підставою для видання вказаного наказу став акт про відсутність на робочому місці № 4 від 25.04.2022 та акт про відмову від підпису № 6 від 28.04.2022.

З матеріалів справи убачається, що розпорядженням міського голови Г. Іванюка № 115 ві 23.05.2022 створена комісія для підтвердження чи спростування можливого підтасовування та підробки службових документів у Бобровицькому ліцеї за підписом директора закладу Литвин Т.М. (а.с. 94 т. 1).

Відповідно до ч. 1, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та запечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Проте, відповідачем не надано суду першої інстанції і не представлено апеляційному суду належні і документальні докази на підтвердження проведення такої перевірки і не надано суду висновків (звіту) за результатами проведення такої перевірки.

Підставою для видання наказу про звільнення ОСОБА_1 від 27.05.2022 стали: п. 2.2, п. 3,2, п. 5.2 Посадової інструкції директора Бобровицького ліцею; п. 4, п. 5.14 Правил внутрішнього трудового розпорядку; акт перевірки документів за часом створення від 23.05.2022 № 1; доповідна бухгалтера централізованої бухгалтерії від 24.05.2022; пояснювальна записка директора Бобровицького ліцею Бобровицької міської ради Чернігівської області ОСОБА_1 від 23.05.2022; акт про відмову від пояснення № 10 від 11.05.2022; доповідна записка головного спеціаліста відділу освіти від 25.05.2022; пояснювальна записка директора Бобровицького ліцею Бобровицької міської ради Чернігівської області ОСОБА_1 з додатками від 26.05.2022; пояснювальна записка директора від 27.05.2022.

Колегія суддів апеляційного суду зважає, що наявні в матеріалах справи акти про відмову у наданні письмових пояснень, відмова від підпису, доповідні записки та наказ від 20.05.2022 як підстава для застосування дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення не доводять систематичності невиконання позивачкою без поважних причин обов`язків, покладених на неї трудовим договором, правилами внутрішнього трудового розпорядку.

Крім того, не містять матеріали справи і доказів на підтвердження того, що відповідачем, як роботодавцем, відповідно до вимог ст. 149 КЗпП України, до застосуванння дисциплінарного стягнення вживались всі необхідні заходи для отримання від позивачки письмових пояснень щодо вчинених нею порушень. Відповідачем було надано суду лише акти про відсутність на робочому місці позивачки ОСОБА_1 , про відмову від ознайомлення та надання пояснень щодо відсутності на робочому місці, про відмову від ознайомлення з наказом про притягнення до дисциплінарної відповідальності та отримання його копії, про відмову від ознайомлення із наказом про звільнення та відмову від підпису про ознайомлення з наказом.

Враховуючи викладене, апеляційний суд знаходить, що до позивачки ОСОБА_1 було застосовано дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення за порушення та невиконання трудових обов`язків, покладених на неї трудовим договором і правилами внутрішнього рудового розпорядку, за які на неї було вже накладена дисциплінарна відповідальність у вигляді догани та позбавлення преміальних виплат згідно наказу від 20.05.2022.

Також апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що при звільненні ОСОБА_1 такі не була врахована інформація про багаторічну сумлінну працю позивачки, трудовий стаж роботи в одному закладі освіти з 1986 року (з урахуванням неодноразових реорганізацій школи).

Судом першої інстанції правильно зазначено та не спростовано відповідачем, що чинна нормативно-правова база України, матеріали словників законодавчих термінів не містить визначення термінів (понять) «підтасовані, перекручені або з допущеними помилками документи», а у судовому засіданні як в суді першої інстанції, так і в апеляційному суді представник відповідача не змогла пояснити їх суть, що стало підставою для видання наказу від 27.05.2022 про звільнення ОСОБА_1 .

Під час розгляду справи у суді апеляційної інстанції ОСОБА_1 на спростування доводів апеляційної скарги пояснила, що у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 № 64/2022 в Україні запроваджено воєнний стан, під час якого представниками відділу освіти не було надано ніяких розпоряджень щодо трудового розпорядку під час війни у навчальному закладі, працівники перебували на робочих місцях, проте, якщо у приміщенні закладу було дуже холодно, виникала необхідність скорочення робочого часу, оскільки як вона, так і працівники хворіли, при цьому працівниками було виконано необхідний обсях робіт, що також підтверджується поясненнями від 23.05.2022 року (а.с. 93 т. 1).

Щодо створення документів, позивачка пояснила, що нею було внесено зміни до наказу № 30 з врахуванням наданих роз`ясень у наказі Міністерства освіти і науки від 15.03.2022 № 1/3463-22 «Про надання інформації», що спричинило відображення внесених змін та не спричинило ніяких наслідків, окрім приведення наказу до відповідності, також наказ про звільнення ОСОБА_3 , яка працювала за сумісництвом, був виданий, без відповідної заяви внаслідок помилки секретяря (а.с. 100, 111 т. 1).

Проте, як вбачається з матеріалів справи, особа щодо якої видано наказ про звільнення, як вчителя - сумісника є ОСОБА_3 є начальником відділу освіти Бобровицької міської ради (а.с. 24,111 т. 1), якою і видано оспорюваний позивачем наказ про звільнення.

Посиланння в апеляційній скарзі на неврахування судом першої інстанції про недотримання позивачкою вимог чинного освітнього законодавства в частині забезпечення інформаційної відкритості, а саме, на офіційному сайті закладу була відсутня освітня програма на 2021-2022 навчальний рік, що реалізується в закладі освіти, апеляційним судом до уваги не приймаються, оскільки згідно пояснень позивача, сайт був ліквідований внаслідок хакерських атак в цей період, вчителем інформатики було створено новий сайт, проте наповнити його інформацією, не виявилось можливим, оскільки коштів на розробку сайту не виділялось.

Не можуть бути підставою, для скасування рішення суду і доводи, що в табелях обліку робочого часу молодшого обслуговуючого персоналу за квітень 2022 року простою не відображено, а проставлені працівникам всі дні в місяці робочі, проте актом від 25.04.2022 №4 працівниками відділу освіти Бобровицької міської ради було зафіксовано факт відсутності працівників педагогічного та молодшого обслуговуючого персоналу, а також представників адміністрації Бобровицького ліцею на робочих місцях в закладі 25.04.2022, тобто в цей день працівники не працювали, як зазначено в табелі обліку робочого часу, а заробітну плату було нараховано відповідно поданого директором табелю, оскільки згідно пояснень ОСОБА_4 від 26.05.2022 № 40 (а.с. 121-122 т. 1) коригуючий табель обліку робочого часу за квітень перероблявся декілька разів. Представником відповідача під час судового розгляду справи було визнано, що коригування заробітної плати не проводилось після виявлених порушень визначених у наказі про звільнення.

З врахуванням наведеного, не спростовують правильних висновків суду і посилання, що судом першої інстанції не було взято до уваги, що директор не видавала наказ про неповний чи скорочений робочий день для працівників закладу, а також не звертається із заявою до свого роботодавця відділу освіти Бобровицької міської ради, про скорочення тривалості, оскільки з пояснень ОСОБА_4 від 26.05.2022 № 40 (а.с. 121-122 т. 1) також вбачається, що всі події відбувалися під час проведення воєнних дій на території Бобровицької ОТГ Чернігівської області, що і ускладнювало належне оформлення документів, що не спростовано представником відповідача, як і отримання печатки, видача якої була запланована на 24.02.2022 року.

Доводи апеляційної скарги про те що наказ про дистанційну роботу педагогічних працівників директор не видавала, а також відсутнє і положення та договір про запровадження дистанційної роботи; директор не видавала наказ про неповний чи скорочений робочий день для працівників закладу, не можуть бути взяті до уваги апеляційним судом як підстава для скасування рішення суду першої інстанції та є необгрунтованими, оскільки на підтвердження таких доводів відповідачем не надано належних і допустимих документальних доказів всупереч положенням ст. 76-84, 89 ЦПК України.

Твердження заявника про те, що позивачем пропушено встановлений законом місячний строк звернення до суду з вказаним позовом колегія суддів відхиляє з огляду на наступне.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 233 КЗпП України, працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.

Як убачається з матеріалів справи, а саме акту про відмову від ознайомлення з наказом про звільнення № 12 від 27.05.2022, копія оскаржуваного наказу про звільнення ОСОБА_1 не була вручена 27.05.2022 і від підпису про ознайомлення з наказом позивачка відмовилась (а.с. 92 т. 2).

Згідно письмових пояснень ОСОБА_1 щодо строків звернення до суду (а.с. 205-210 т. 1) трудову книжку вона отримала 31.05.2022, про що не заперечувала представник відповідача, копію наказу № 28 від 27.05.2022 ОСОБА_1 була отримана у липні 2022 року після отримання відповіді на адвокатський запит.

Тому, враховуючи положення стю 233 КЗпП України строк звернення до суду повинен рахуватись з 01.06.2022, а позовна заява згідно конверту була направлена до Бобровицького районного суду 30.06.2022 (а.с. 31 т. 1), тобто у межах місячного строку на звернення до суду за вирішенням трудового спору.

З огляду на зазначене, колегія суддів апеляційного судувважає, що суд першої інстанції надав правильну оцінку встановленим дійсним обставинам справи та наданим сторонами доказам та прийшов до обгрунтованого висновку про відсутність ознаки систематичного невиконання працівником без поважних причин обов`язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, що стало підставою для звільнення ОСОБА_1 згідно п. 3 ч. 1 ст. 40 КЗпП України.

Також враховуючи, що судом першої інстанції правильно встановлено незаконність звільнення позивачки з посади, колегія суддів вважає, що позивачка крім часткового відновлення порушеного права у вигляді поновлення її на посаді директора Бобровицького ліцею, має право на відшкодування і моральної шкоди згідно ст. 237-1 КЗпП України, як відшкодування понесених нею втрат немайнового характеру, що виникли в результаті душевних страждань, яких позивачка зазнала у зв`язку з посяганням на її трудові права та інтереси, порушенням нормального способу та укладу свого життя і необхідністю прикладання суттєвих додаткових зусиль для відновлення попереднього стану.

Тому виходячи із принципу розумності та справедливості, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про необхідність часткового задоволення позовних вимог ОСОБА_1 в частині стягнення завданої моральної шкоди у розмірі 2000,00 грн, а не 15000 грн, як просила позивачка.

Враховуючи викладене, суд першої інстанції дійшов правильного та обґрунтованого висновку про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення ОСОБА_1 та стягнення моральної шкоди. Суд розглянув спір на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилались як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені судом першої інстанції.

Разом з тим, суд першої інстанції помилково стягнув середній заробіток за час вимішеного прогулу на користь ОСОБА_1 з Відділу освіти Бобровицької міської ради, враховуючи наступне.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданими відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (ч. 1 ст. 13 ЦПК України).

Сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач. Позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава (ст. 48 ЦПК України).

Суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання залучити до участі у ній співвідповідача. Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі. Після спливу строків, зазначених у частинах першій та другій цієї статті, суд може залучити до участі у справі співвідповідача або замінює первісного відповідача належним відповідачем виключно у разі, якщо позивач доведе, що не знав та не міг знати до подання позову у справі про підставу залучення такого співвідповідача чи заміну неналежного відповідача. Про залучення співвідповідача чи заміну неналежного відповідача постановляється ухвала. За клопотанням нового відповідача або залученого співвідповідача розгляд справи починається спочатку (стаття 51 ЦПК України).

Пред`явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному ЦПК України. За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача. Тобто, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи, а не на стадії відкриття провадження.

Трудовим договором є угода між працівником і роботодавцем (роботодавцем - фізичною особою), за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, а роботодавець (роботодавець - фізична особа) зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін (ч. 1 ст. 21 КЗпП України).

Заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу (ч. 1 ст. 94 КЗпП України).

Проаналізувавши наведені норми та обставини справи, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції, вирішуючи спір, дійшов помилкового висновку про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 в частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу з Відділу освіти Бобровицької міської ради, виходячи з наступного.

Звертаючись з даним позовом, ОСОБА_1 просила стягнути з Відділу освіти Бобровицької міської ради Чернігівської області середній заробіток за час вимушеного прогулу внаслідок незаконного її звільнення.

При ухваленні рішення в частині стягнення на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу з Відділу освіти Бобровицької міської ради судом першої інстанції не було враховано висновок Верховного Суду, викладений у постановах від 23.11.2022 у справі № 733/1093/21, від 22.02.2023 у справі № 672/1292/21.

У зазначених постановах вказано, що «при зверненні із позовом ОСОБА_2 просила, зокрема, стягнути з Більмачівської гімназії Ічнянської міської ради середній заробіток за час вимушеного прогулу за період із 31 серпня 2021 року до дня поновлення на роботі; при відмові у задоволенні позовної вимоги про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу апеляційний суд зазначив, що фінансове забезпечення Більмачівської гімназії Ічнянської міської ради, в тому числі виплату заробітної плати, покладено на відділ освіти Ічнянської міської ради, який не було залучено до участі у справі співвідповідачем; апеляційний суд не врахував, що ОСОБА_2 перебувала у трудових відносинах із Більмачівською гімназією Ічнянської міської ради і саме на Більмачівську гімназію Ічнянської міської ради як роботодавця покладено передбачений статтею 21 КЗпП України обов`язок виплачувати працівникові заробітну плату; за таких обставин суд апеляційної інстанції зробив помилковий висновок про те, що належним відповідачем за вимогою про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу є відділ освіти Ічнянської міської ради».

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 перебувала у трудових відносинах з Бобровицьким ліцеєм Бобровицької міської ради Чернігівської області і саме на останнього, як на роботодавця, покладено, передбачений статтею 21 КЗпП України, обов`язок виплачувати працівникові заробітну плату, яку вона була позбавлена можливості отримувати через звільнення з роботи, яке визнано судом незаконним.

Суд при розгляді справи має виходити зі складу осіб, які залучені до участі в справі позивачем.

У разі пред`явлення позову до частини відповідачів чи неналежного відповідача, суд не вправі зі своєї ініціативи і без згоди позивача залучати інших відповідачів до участі в справі як співвідповідачів та зобов`язується вирішити справу за тим позовом, що пред`явлений, і відносно тих відповідачів, які зазначені в ньому.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що належним відповідачем за вимогою про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу має бути Бобровицький ліцей Бобровицької міської ради, як роботодавець ОСОБА_1 .

Установивши, що ОСОБА_1 пред`явила позов не до всіх осіб, чиїх прав та інтересів стосується предмет спору, зокрема без залучення до участі у справі Бобровицького ліцею Бобровицької міської ради, який є роботодавцем позивача, апеляційний суд приходить до висновку, що у задоволенні позовних вимог в частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, слід відмовити, оскільки такі вимоги не можуть розглядатися без залучення до участі належних за такими позовами відповідача, а пред`явлення позову до неналежного відповідача є самостійною підставою відмови у позові.

Таким чином, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції в частині стягнення з Відділу освіти Бобровицької міської ради середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 01.06.2022 по 27.04.2023 (включно) у розмірі 191599,99 грн прийняте з неповним з`ясуванням обставин справи, порушенням норм процесуального права і як наслідок неправильним застосуванням норм матеріального права, в силу вимог ст. 376 ЦПК України, підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову.

Відповідно до ч. 13 ст. 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

З урахуванням скасування апеляційним судом рішення суду першої інстанції в частині стягнення з Відділу освіти Бобровицької міської ради на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу, слід змінити рішення суду першої інстанції в частині стягнення судового збору, зменшивши стягнуту з Відділу освіти Бобровицької міської ради на користь ОСОБА_1 суму судового збору з 2977,20 грн до 1974,80 грн.

Оскільки апеляційна скарга Відділу освіти Бобровицької міської ради підлягає частковому задоволенню (скасовано рішення та відмовлено в задоволенні вимоги про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу), у матеріалах справи наявні належні докази понесення відповідачем витрат по сплаті судового збору за апеляційний розгляд справи (а.с. 19, 33 т. 2), то відповідно з ОСОБА_1 на користь Відділу освіти Бобровицької міської ради підлягає стягненню судовий збір, враховуючи задоволення апеляційної скарги частково, у розмірі 1488,60 грн.

Керуючись ст. 141, 367, 368, 374, 376 ч. 1 п. 4, 381-384, 389,390 ЦПК України, апеляційний суд,

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Відділу освіти Бобровицької міської ради Чернігівської області задовольнити частково.

Рішення Носівського районного суду Чернігівської області від 27 квітня 2023 року в частині вирішення позовних вимог ОСОБА_1 до Відділу освіти Бобровицької міської ради Чернігівської області про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу скасувати, відмовивши у задоволенні цих вимог.

Зменшити розмір стягнутого з Відділу освіти Бобровицької міської ради Чернігівської області на користь ОСОБА_1 судового збору за розгляд справи у суді першої інстанції з 2977,20 грн до 1974, 80 грн.

В іншій частині рішення суду залишити без змін.

Стягнути з ОСОБА_1 (адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Відділу освіти Бобровицької міської ради Чернігівської області (юридична адреса: 17400, Чернігівська обл., м. Бобровиця, вул. Франка, буд. 1, РНОКПП - 42265744) судовий збір за апеляційний розгляд справи у розмірі 1488,60 грн.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту.

Повний текст судового рішення складено 13.09.2023.

Головуючий Судді :