Постанова

від 26.02.2025 по справі 729/371/22

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

іменем України

26 лютого 2025 року м. Чернігів

Унікальний номер справи № 729/371/22

Головуючий у першій інстанції Крупина А. О.

Апеляційне провадження № 22-ц/4823/577/25

Чернігівський апеляційний суд у складі суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючої-судді: Шитченко Н.В.,

суддів: Євстафіїва О.К., Скрипки А.А.,

із секретарем: Зіньковець О.О.,

позивач: ОСОБА_1 ,

відповідач: Відділ освіти Бобровицької міської ради Чернігівської області,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою відділу освіти Бобровицької міської ради Чернігівської області на рішення Носівського районного суду Чернігівської області від 27 квітня 2023 року (ухвалене у м. Носівка, проголошене о 10 год, повне рішення складено 02 травня 2023 року) у справі за позовом ОСОБА_1 до відділу освіти Бобровицької міської ради Чернігівської області про визнання звільнення незаконним та поновлення на роботі,

У С Т А Н О В И В:

У червні 2022 року ОСОБА_1 звернулася з позовом до відділу освіти Бобровицької міської ради Чернігівської області (далі відділ освіти), в якому просила: визнати незаконним та скасувати наказ начальника відділу освіти від 27 травня 2022 року № 28 про звільнення з роботи з посади директора Бобровицького ліцею ОСОБА_1 за п. 3 ст. 40 КЗпП України за систематичне невиконання без поважних причин трудових обов`язків, покладених на неї трудовим договором і правилами внутрішнього трудового розпорядку; поновити її на посаді директора Бобровицького ліцею; стягнути з відділу освіти на її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу з 01 червня 2022 року по день ухвалення рішення суду про поновлення на роботі та 15 000 грн у відшкодування моральної шкоди.

Мотивуючи заявлені вимоги, зазначала, що на посаді директора Бобровицького ліцею вона працювала 17 років, пройшла відповідний конкурс та 30 червня 2021 року з нею, як директором ліцею, був укладений строковий трудовий договір на 6 років, а саме, з 01 липня 2021 року до 30 червня 2027 року. За весь період роботи позивачка не мала жодних стягнень, будь-яких порушень трудової дисципліни або невиконання посадових обов`язків не допускала. Наказом начальника відділу освіти від 27 травня 2022 року ОСОБА_1 звільнено з посади директора ліцею з 31 травня 2022 року за п. 3 ст. 40 КЗпП України за систематичне невиконання без поважних причин трудових обов`язків, покладених на неї трудовим договором і правилами внутрішнього трудового розпорядку. Вважала, що у оспорюваному наказі не наведено конкретних фактів допущених порушень, їх систематичності та вчинення повторного проступку, який потягнув за собою дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення.

Указувала, що ситуація зі звільненням завдала їй моральних страждань, внаслідок чого погіршився стан її здоров`я. Зважаючи на принципи розумності, виваженості та справедливості, завдану моральну шкоду оцінила у 15 000 грн.

Рішенням Носівського районного суду Чернігівської області від 27 квітня 2023 року позов ОСОБА_1 до відділу освіти Бобровицької міської ради про визнання звільнення незаконним та поновлення на роботі задоволено частково. Визнано незаконним та скасовано наказ начальника відділу освіти від 27 травня 2022 року «Про звільнення ОСОБА_1 » у частині звільнення ОСОБА_1 з роботи з посади директора Бобровицького ліцею з 31 травня 2022 року за систематичне невиконання без поважних причин трудових обов`язків, покладених на неї трудовим договором і правилами внутрішнього трудового розпорядку за п. 3 ст. 40 КЗпП України. Поновлено ОСОБА_1 на роботі на посаді директора Бобровицького ліцею з 01 червня 2022 року. Стягнуто з відділу освіти на користь позивачки середній заробіток за час вимушеного прогулу з 01 червня 2022 року до 27 квітня 2023 року (включно) у розмірі 191 599,99 грн з утриманням із цієї суми установлених законодавством України податків та зборів та 2 000 грн у відшкодування моральної шкоди. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Вирішено питання розподілу судових витрат.

В апеляційній скарзі відділ освіти, посилаючись на ухвалення рішення з порушенням норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи та ненадання належної оцінки наявним у матеріалах справи письмовим доказам, просив судове рішення скасувати та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Постановою Чернігівського апеляційного суду від 12 вересня 2023 року апеляційну скаргу відділу освіти Бобровицької міської ради Чернігівської області задоволено частково. Рішення Носівського районного суду Чернігівської області від 27 квітня 2023 року в частині вирішення позовних вимог ОСОБА_1 про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу скасовано та відмовлено у задоволенні цих вимог. Зменшено розмір стягнутого з відділу освіти на користь ОСОБА_1 судового збору за розгляд справи у суді першої інстанції з 2 977,20 грн до 1 974, 80 грн. В іншій частині рішення суду залишено без змін. Вирішено питання розподілу судових витрат.

Постановою Верховного Суду від 15 січня 2025 року касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Постанову Чернігівського апеляційного суду від 12 вересня 2023 року в частині вирішення позовної вимоги ОСОБА_1 про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та в частині розподілу судових витрат скасовано. Справу в частині позовної вимоги ОСОБА_1 до відділу освіти про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Отже, апеляційним судом справа переглядається лише в частині вирішення позовної вимоги про стягнення з відділу освіти Бобровицької міської ради Чернігівської області на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу. Апеляційну скаргу відділу освіти в частині вирішення позовних вимог про визнання наказу про звільнення незаконним та поновлення ОСОБА_1 на посаді вирішено постановою Чернігівського апеляційного суду від 12 вересня 2023 року, яка набрала законної сили.

За доводами апеляційної скарги в частині вирішення вимоги про стягнення середнього заробітку відповідач не погоджується з висновком суду першої інстанції про стягнення з відділу освіти на користь ОСОБА_1 коштів за час вимушеного прогулу з 01 червня 2022 року по 27 квітня 2023 року у розмірі 191 599,99 грн, вважаючи, що районний суд невірно зазначив період, за який повинен стягуватися середній заробіток, з огляду на те, що клопотання про збільшення позовних вимог щодо визначення періоду вимушеного прогулу позивачкою не заявлялось, тому обрахована сума до виплати є необґрунтованою та розрахованою на розсуд суду.

У наданому відзиві ОСОБА_1 , вважаючи рішення суду законним та обґрунтованим, просила залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, вислухавши пояснення позивачки та представника відповідача, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційну скаргу належить залишити без задоволення, а рішення суду в частині, що переглядається судом апеляційної інстанції, без змін, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що звільнення ОСОБА_1 за п. 3 ч. 1 ст. 40 КЗпП України проведено відповідачем без додержання положень трудового законодавства. яке регулює порядок та умови звільнення особи з посади за систематичне невиконання без поважних причин трудових обов`язків, покладених на неї трудовим договором. Наведене є підставою для поновлення позивачки на посаді директора Бобровицького ліцею Бобровицької міської ради з 01 червня 2022 року. У зв`язку з доведеністю факту незаконного звільнення ОСОБА_1 районний суд, урахувавши положення ст. 235 КЗпП України та Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою КМУ № 100 від 08 лютого 1995 року, дійшов висновку про необхідність стягнення на її користь середнього заробітку за час вимушеного прогулу у період з 01 червня 2022 року по 27 квітня 2023 року в розмірі 191 599,99 грн.

Суд апеляційної інстанції погоджується з таким висновком суду першої інстанції, оскільки він ґрунтується на матеріалах справи та відповідає вимогам чинного законодавства.

У справі встановлено, що на підставі наказу начальника відділу освіти Бобровицької міської ради від 29 червня 2021 року № 40 року ОСОБА_1 прийнято на посаду директора Бобровицького ліцею за строковим трудовим договором з 01 липня 2021 року до 30 червня 2027 року, як таку, що пройшла конкурс з посадовим окладом відповідно до штатного розпису (т. 1 а.с. 23).

30 червня 2021 року між відділом освіти та ОСОБА_1 укладено строковий трудовий договір № 02/21, за умовами якого її призначено на посаду директора Бобровицького ліцею Бобровицької міської ради на строк дії трудового договору з 01 липня 2021 року до 30 червня 2027 року (т. 1 а.с. 17-22).

Наказом начальника відділу освіти від 27 травня 2022 року № 28 ОСОБА_1 звільнено з роботи з посади директора Бобровицького ліцею з 31 травня 2022 року на підставі п. 3 ст. 40 КЗпП України за систематичне невиконання без поважних причин трудових обов`язків, покладених на неї трудовим договором і правилами внутрішнього трудового розпорядку (т.1 а.с. 81-82).

Рішенням Носівського районного суду Чернігівської області від 27 квітня 2023 року визнано незаконним та скасовано наказ начальника відділу освіти від 27 травня 2022 року в частині звільнення ОСОБА_1 з посади директора ліцею з 31 травня 2022 року та поновлено позивачку на роботі на посаді директора Бобровицького ліцею з 01 червня 2022 року. Рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на роботі допущено до негайного виконання. З рішенням суду у наведеній частині погодився суд апеляційної інстанції.

08 травня 2023 року Носівським районним судом видано виконавчий лист на виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на роботі (т. 2 а.с. 5), який скеровано до примусового виконання.

Постановою старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Чернігівській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції від 18 травня 2023 року закінчено виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа № 729/371/22, виданого 08 травня 2023 року Носівським районним судом, про поновлення ОСОБА_1 на посаді директора Бобровицького ліцею з 01 червня 2022 року у зв`язку з фактичним виконанням у повному обсязі рішення суду до відкриття виконавчого провадження (т. 2 а.с. 4).

Відповідно до ст. 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Частиною 2 ст. 235 КЗпП України передбачено, що при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижче оплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Приписами ст. 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками справи; доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Зважаючи на наявність судового рішення про поновлення ОСОБА_1 на роботі на посаді директора та його фактичне виконання, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції про наявність законних підстав для стягнення на користь позивачки середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Аналізуючи доводи касаційної скарги ОСОБА_1 на постанову Чернігівського апеляційного суду від 12 вересня 2023 року щодо визначення належного відповідача, на якого покладено обов`язок виплати коштів як роботодавця позивачки, суд касаційної інстанції у постанові від 15 січня 2025 року дійшов наступного висновку.

Відповідно до ст. 21 КЗпП України трудовим договором є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Згідно з ч. 11, п. 2 ч. 13 ст. 39 ЗУ «Про повну загальну середню освіту» протягом трьох робочих днів з дня оприлюднення рішення про переможця конкурсу посадова особа засновника (голова відповідної ради чи керівник державного органу) або керівник уповноваженого ним органу (структурного підрозділу з питань освіти) призначає переможця конкурсу на посаду та укладає з ним строковий трудовий договір.

За змістом п. 6 ч. 1 ст. 1 ЗУ «Про повну загальну середню освіту» засновник закладу загальної середньої освіти (далі засновник) орган державної влади від імені держави, відповідна рада від імені територіальної громади (громад), фізична та/або юридична особа, рішенням та за рахунок майна яких засновано заклад загальної середньої освіти або які в інший спосіб відповідно до законодавства набули прав і обов`язків засновника.

Отже, під поняттям роботодавець у контексті положень законодавства про освіту слід розуміти, що засновником закладу середньої освіти є відповідні рада, державний орган чи уповноважений ним орган, його структурний підрозділ, від імені якого укладено і підписано трудовий договір з керівником закладу середньої освіти.

У справі встановлено, що позивачка у 2021 році за результатами конкурсного відбору була призначена директором Бобровицького ліцею та у подальшому працювала на цій посаді на підставі строкового трудового договору від 30 червня 2021 року, укладеного між ОСОБА_1 та відділом освіти Бобровицької міської ради. У преамбулі строкового трудового договору відділ освіти прямо зазначений як роботодавець.

Крім того, в п. 1.2, 1.4 договору вказано, що на підставі строкового трудового договору виникають трудові відносини між ОСОБА_1 (керівником) і роботодавцем. Керівник підпорядкований, підзвітний та підконтрольний роботодавцю в межах, встановлених чинним законодавством, статутом закладу та цим договором. Зміст розділу ІІІ договору дає підстави апеляційному суду зробити висновок, що заробітну плату директору ліцею виплачує саме роботодавець, яким у даному випадку є відділ освіти Бобровицької міської ради.

Таким чином, ОСОБА_1 перебувала у трудових відносинах не з Бобровицьким ліцеєм, а з відділом освіти Бобровицької міської ради, який безпосередньо, відповідно до ст. 21 КЗпП України, виплачував їй заробітну плату.

Отже, відділ освіти і є тією юридичною особою, яка має відповідати за позовними вимогами ОСОБА_1 про стягнення середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

За змістом ч. 2 ст. 235 КЗпП України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу, але не більше як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Є хибними доводи відповідача про неправильно визначений судом першої інстанції період вимушеного прогулу позивачки з посиланням на те, що ОСОБА_1 позовні вимоги в цій частині не збільшувала. Звернувшись з позовом, ОСОБА_1 , серед іншого, просила стягнути на її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу, починаючи з дня її звільнення по день поновлення на посаді і в подальшому ці вимоги не змінювала, лише, розраховуючи, уточнювала суму середнього заробітку, який на її думку, слід стягнути з відповідача на її користь у разі задоволення позову. Останній раз ОСОБА_1 уточнила заявлені вимоги (т. 1 а.с. 194-195) станом на 02 лютого 2023 року, зазначивши в мотивах заяви про збільшення вимог, що розмір її середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 01 червня 2022 року по 02 лютого 2023 року (у разі ухвалення рішення про задоволення вимог, орієнтовна дата 02 лютого 2023 року), становитиме 208 336,08 грн.

Зважаючи на наведене та відповідно до положень ч. 2 ст. 235 КЗпП України, суд першої інстанції вірно здійснив розрахунок середнього заробітку ОСОБА_1 за весь час вимушеного прогулу, визначивши його період від дня незаконного звільнення до дня поновлення на роботі, який у цій справі становить з 01 червня 2022 року по 27 квітня 2023 року.

Середній заробіток за час вимушеного прогулу визначається відповідно до ст. 27 ЗУ «Про оплату праці» за правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою КМУ від 08 лютого 1995 року № 100 (далі Порядок).

Згідно з пунктом 2 Порядку у всіх інших випадках збереження середньої заробітної плати середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата.

Відповідно до п. 5 розділу ІV Порядку основою для визначення загальної суми заробітку, що підлягає виплаті за час вимушеного прогулу, є середньоденна (середньогодинна) заробітна плата працівника, яка згідно з п. 8 цього Порядку визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - календарних днів за цей період.

З наданої відповідачем довідки про доходи ОСОБА_1 від 03 січня 2023 року (т. 1 а.с. 196-197) вбачається, що за останні два місяці, які передували звільненню, позивачці нараховано заробітну плату: у березні 2022 року 10 207,26 грн та у квітні 2022 року 17 273,82 грн. Загальна кількість відпрацьованих днів у зазначені місяці становила 34 дні, а розмір середньоденного заробітку складає 808,27 грн.

При визначенні розміру середньоденної заробітної плати ОСОБА_1 суд першої інстанції правильно не врахував середньоденний заробіток на посаді вчителя української мови ліцею, оскільки поновлення позивачки на посаді вчителя не є предметом спору у даній справі.

Кількість робочих днів вимушеного прогулу в період з 01 червня 2022 року (наступний робочий день за днем звільнення) по 27 квітня 2023 року (день ухвалення рішення про поновлення на роботі) становить 237 днів (червень 2022 року 22 дня, липень 2022 року 21 день, серпень 2022 року 23 дні, вересень 2022 року 22 дня, жовтень 2022 року 21 день, листопад 2022 року 22 дня, грудень 2022 року 22 дня, січень 2023 року 22 дня, лютий 2023 року 20 днів, березень 2023 року 23 дні та квітень 2023 року 19 днів. Таким чином, середній заробіток за час вимушеного прогулу складає 191 599,99 грн (808,27 грн х 237 днів) (сума визначена без утримання установлених законодавством України податків і зборів). Саме таку суму районний суд обґрунтовано стягнув на користь ОСОБА_1 .

З урахуванням викладеного вище у сукупності, апеляційний суд приходить висновку про те, що доводи апеляційної скарги не ґрунтуються на відповідних положеннях законодавства, рішення суду першої інстанції ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права і підстави для його скасування відсутні.

Керуючись ст. 367, 374, 375, 381-384, 389, 390 ЦПК України, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Відділу освіти Бобровицької міської ради Чернігівської області залишити без задоволення.

Рішення Носівського районного суду Чернігівської області від 27 квітня 2023 року в частині вирішення позовної вимоги ОСОБА_1 до Відділу освіти Бобровицької міської ради Чернігівської області про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та в частині розподілу судових витрат залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 27 лютого 2025 року.

Головуюча: Н.В. Шитченко

Судді: О.К. Євстафіїв

А.А. Скрипка