Постанова

від 11.09.2023 по справі 916/3957/21

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 вересня 2023 рокум. ОдесаСправа № 916/3957/21Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Принцевської Н.М.;

суддів: Діброви Г.І., Разюк Г.П.;

(Південно-західний апеляційний господарський суд, м.Одеса, пр-т Шевченка, 29)

Секретар судового засідання (за дорученням головуючого судді): Соловйова Д.В.;

За участю представників сторін:

Від Департаменту комунальної власності Одеської міської ради не з`явився;

від Територіальної громади міста Одеси в особі Одеської міської ради Сачаєва Є.О.;

від Приватного підприємства „ЛІРА" Жучкова С.І., Дацька Л.А. (директор);

від Регіонального відділення Фонду Державного Майна України по Одеській та Миколаївській областях не з`явився;

від Товариства з обмеженою відповідальністю „Баня Плюс"- не з`явився;

від Товариства з обмеженою відповідальністю „Омега" не з`явився.

розглянувши апеляційну скаргу Приватного підприємства „ЛІРА"

на ухвалу Господарського суду Одеської області від 07.06.2023

по справі №916/3957/21

за позовом Приватного підприємства „ЛІРА"

до відповідачів:

- Територіальної громади міста Одеси в особі Одеської міської ради;

- Департаменту комунальної власності Одеської міської ради;

- Регіонального відділення Фонду Державного Майна України по Одеській та Миколаївській областях

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору:

- Товариства з обмеженою відповідальністю „Баня Плюс"

- Товариства з обмеженою відповідальністю „Омега"

про зобов`язання вчинити певні дії та стягнення 1 551 720 грн,

(суддя місцевого господарського суду: Бездоля Д.О., Господарський суд Одеської області, м. Одеса, проспект Шевченка, 29),

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 07.06.2023 провадження у справі №916/3957/21 поновлено для розгляду заяви Приватного підприємства „Ліра" за вх. №2-781/23 від 05.06.2023 про забезпечення позову; у задоволенні заяви Приватного підприємства "Ліра" за вх. № 2-781/23 від 05.06.2023 про забезпечення позову у справі № 916/3957/21 відмовлено; судовий збір за подання заяви в сумі 1342,00 грн. покладено на заявника; провадження у справі №916/3957/21 зупинено.

У зазначеній ухвалі, місцевий господарський суд дійшов висновку, що заява Приватного підприємства „ЛІРА" задоволенню не підлягає, оскільки заходи забезпечення позову, про вжиття яких заявлено позивачем, фактично полягають у втручанні в проведення аукціону від імені територіальної громади (органу місцевого самоврядування), що не узгоджується з положеннями ч.12 ст. 137 Господарського процесуального кодексу України, якою встановлюється обмеження для суду вживати заходи забезпечення позову, які полягають або мають наслідком того чи іншого втручання у проведення конкурсу, аукціону, торгів, що проводяться від імені держави, територіальної громади або за участю призначеного державним органом суб`єкта у складі комісії.

Не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції, Приватне підприємство „ЛІРА" звернулось до Південно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить ухвалу Господарського суду Одеської області від 07.06.2023 по справі №916/3957/21 скасувати та постановити нову ухвалу, якою задовольнити заяву Приватного підприємства „Ліра" про забезпечення позову в повному обсязі, забезпечивши позовні вимоги шляхом заборони організаторам відкритих торгів, ДП «Прозорро.Продажі», а також будь-яким іншим юридичним чи фізичним особам вчиняти будь-які дії, направлені на організацію та/або проведення електронних торгів (аукціону) об`єкту оренди частини нежитлових приміщень першого поверху №501, загальною площею 350 кв. м., що розташовані за адресою: м. Одеса, вул. Семена Палія,70, номер RGL001-UA-20230602-34662, а також оформлення їх результатів, у тому числі вже призначених торгів; забезпечити позовні вимоги Приватного підприємства „Ліра" шляхом накладання арешту на частину нежитлових приміщень першого поверху №501 загальною площею 350 кв. м., що розташовані за адресою: м. Одеса, вул. Семена Палія,70 та направити справу для продовження розгляду.

На переконання апелянта, оскаржувана ухвала є необґрунтованою та такою, що не відповідає вимогам закону, прийнята судом першої інстанції з неповним з`ясуванням обставин, які мають значення у справі.

На думку скаржника, судом неповно з`ясовано обставини, що мають значення по справі, апелянт зазначає, що на теперішній час Договір оренди №7/004 нежитлового приміщення (нова редакція) від 07.03.2019, за вимогами діючого законодавства, продовжений до 20.09.2023 та є діючим між сторонами.

Крім того, апелянт зазначає, що частина нежитлових приміщень першого поверху №501, загальною площею 350 кв. м., що розташовані за адресою: м. Одеса, вул. Семена Палія,70, містять невід`ємні поліпшення здійснені, ПП „Ліра" за згодою власника під час дії оренди зазначеного комунального орендованого майна.

Також скаржник вважає, що судом першої інстанції неповно з`ясовано ту обставину, що аукціон оголошено з приводу продовження строку дії Договору оренди №7/004 від 07.03.2019, а суд розглядає спір за господарською справою №916/3957/21 з приводу припинення дії Договору, шляхом малої приватизації, викупу на підставі рішення власника.

На думку скаржника, суд першої інстанції неповно з`ясував обставини того, що оголошення аукціону про продовження дії договору оренди комунального майна за умови, що він є діючим як найменш до вересня 2023 року, відповідно до Постанови КМУ від 27.05.2022 №634, яку запроваджено для регулювання процесів оренди комунального і державного майна на цей період та за умови наявності господарського спору про його припинення шляхом здійснення малої приватизації є незаконним та таким, що може унеможливити чи ускладнити виконання рішення суду у даній справі.

Апелянт вважає, що судом першої інстанції взагалі не розглянута вимога про арешт, а отже, ухвала Господарського суду Одеської області від 07.06.2023 по справі №916/3957/21 підлягає скасуванню.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 12.07.2023 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Приватного підприємства „ЛІРА" на ухвалу Господарського суду Одеської області від 07.06.2023 по справі №916/3957/21; призначено розгляд справи на 11.09.2023 року о 14-00 год. у приміщенні Південно-західного апеляційного господарського суду.

Враховуючи положення підпункту 17.4 підпункту 17 пункту 1 розділу XІ Перехідні положення ГПК України, підпунктів 2.3.25, 2.3.50 пункту 2.3 Положення про автоматизовану систему документообігу суду у редакції від 15.09.2016 року, підпункту 3.2.1 пункту 3.2 Засад використання автоматизованої системи документообігу суду в Південно-західному апеляційному господарському суді, у зв`язку із перебуванням судді - члена колегії Ярош А.І. у відпустці з 27.07.2023 по 11.08.2023, розпорядженням керівника апарату суду №100 від 27.07.2023 призначено повторний автоматизований розподіл судової справи № 916/3957/21.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи від 27.07.2023 був визначений новий склад колегії суддів: головуючий суддя Принцевська Н.М., судді: Діброва Г.І., Разюк Г.П.

07.08.2023 до Південно-західного апеляційного господарського суду від Департаменту комунальної власності Одеської міської ради надійшов відзив на апеляційну скаргу, у якому відповідач заперечує проти задоволення апеляційної скарги, просить залишити її без задоволення, а ухвалу Господарського суду Одеської області від 02.06.2023 по справі №916/3957/21 без змін.

Департамент вважає доводи Приватного підприємства „ЛІРА", викладені в апеляційній скарзі, безпідставними та необґрунтованими, а ухвалу Господарського суду Одеської області від 07.06.2023 про відмову в задоволенні заяви про забезпечення позову по справі №916/3957/21 законною та обґрунтованою, прийнятою з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

В обґрунтування своєї позиції, відповідач-2 зазначає, що 01.02.2020 введено в дію новий Закон України «Про оренду державного та комунального майна» від 03.10.2019 №157-ІХ та Порядок передачі в оренду державного та комунального майна, затвердженого Кабінетом Міністрів України від 03.06.2020 №483.

У п.2 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про оренду державного та комунального майна» №157-ІХ зазначено, що договори оренди державного або комунального майна, укладені до набрання чинності цим Законом, продовжуються в порядку, передбаченому законодавством, яке діяло до дати набрання чинності цим Законом, до дати, яка наступить раніше: набрання чинності рішенням Кабінету Міністрів України чи рішенням представницького органу місцевого самоврядування (щодо договорів оренди комунального майна, розташованого в межах відповідної територіальної громади), передбаченим абз.5 ч.2 ст.18 цього Закону, або 1 липня 2020.

Так, відповідно до ч.3 ст.18 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» №157-ІХ, договори оренди можуть бути продовжені на той самий строк, на який вони були укладені, на підставі заяви орендаря про продовження договору, поданої не пізніше ніж за три місяці до закінчення строку дії договору оренди.

Відповідно до п.134 Порядку передачі в оренду державного та комунального майна, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.06.2020 №483, продовження договорів оренди здійснюється за результатами проведення аукціону або без проведення аукціону в передбачених Законом випадках.

З огляду на зазначене, департамент зазначає, що договір оренди, який продовжується в порядку аукціону, а спірний договір є саме таким, може бути продовжений на той самий строк, на який він був укладений, на підставі заявки орендаря, поданої не пізніше ніж за три місяці до закінчення строку дії договору оренди.

Відповідач-2 звертає увагу суду на те, що орендарем надсилались до Департаменту заяви про продовження строку договору оренди №7/004 від 07.03.2019 у встановлені нормами чинного законодавства строки.

Листом від 23.12.2022 №01-13/1771 Департаментом роз`яснено ПП „ЛІРА", що згідно з нормами чинного законодавства договір оренди №7/004 від 07.03.2019 продовжив свою дію на тих самих умовах до моменту проведення аукціону, визначення переможця аукціону та укладання з ним договору оренди.

Водночас, оскільки позивач звернувся до суду з позовними вимогами немайнового характеру, на переконання відповідача-2, в даному випадку має застосовуватись та досліджуватись така підстава вжиття заходів забезпечення позову як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду. Має також досліджуватись, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, зокрема, чи зможе позивач їх захистити в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду.

У цій справі позивач, звертаючись до суду із заявою про забезпечення позову, посилається на те, що обставина призначення Департаментом комунальної власності Одеської міської ради аукціону щодо передачі спірного об`єкта в оренду може призвести до порушення прав позивача на отримання комунального майна у власність шляхом приватизації. 3 метою захисту своїх інтересів позивач просить суд накласти заборону на вчинення ДП «Прозорро.Продажі» та іншим особам будь-яких дій, направлених на організацію та проведення аукціону, а також накласти арешт на спірне майно. Тобто, вимоги заяви про забезпечення позову фактично направлені на втручання у проведення аукціону, який проводиться відповідачем, як виконавчим органом Одеської міської ради та уповноваженою особою, яка виступає орендодавцем щодо об`єктів нерухомості, що перебувають у комунальній власності територіальної громади м. Одеси.

Посилаючись на ч. 12 ст. 137 Господарського процесуального кодексу України, Департамент вважає, що суд першої інстанції в оскаржуваній ухвалі дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні заяви ПП „ЛІРА" про забезпечення позову, оскільки заходи забезпечення позову, про вжиття яких заявлено позивачем у заяві, фактично полягають у втручанні в проведення аукціону від імені територіальної громади (органу місцевого самоврядування), що не узгоджується з положеннями зазначеної статті.

В судовому засіданні представники Приватного підприємства ЛІРА підтримали доводи та вимоги, викладені ними письмово, представник Одеської міської ради підтримав правову позицію викладену у відзиві на апеляційну скаргу Департаментом комунальної власності Одеської міської ради. Представники інших учасників справи в судове засідання не з`явились, не повідомивши суд про причини неявки, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Відповідно до положень п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Також, відповідно до рішень Європейського суду з прав людини, що набули статусу остаточного, зокрема "Іззетов проти України", "Пискал проти України", "Майстер проти України", "Субот проти України", "Крюков проти України", "Крат проти України", "Сокор проти України", "Кобченко проти України", "Шульга проти України", "Лагун проти України", "Буряк проти України", "ТОВ "ФПК "ГРОСС" проти України", "Гержик проти України" суду потрібно дотримуватись розумного строку для судового провадження.

Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

З урахуванням практики Європейського суду з прав людини критеріями розумних строків є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (справи "Федіна проти України" від 02.09.2010, "Смірнова проти України" від 08.11.2005, "Матіка проти Румунії" від 02.11.2006, "Літоселітіс проти Греції" від 05.02.2004 та інші).

Враховуючи викладене, з огляду на те, що явка представників судом обов`язковою не визнавалась, колегія суддів апеляційного господарського суду з урахуванням ст. 120, ст. 202, ст. 270, ч. 2 ст. 273 Господарського процесуального кодексу України вважає за можливе розглянути справу за відсутністю представників учасників, які не з`явились, за наявними в ній матеріалами.

За нормами ч.1 ст. 271 Господарського процесуального кодексу України апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.

Відповідно до вимог ч.1 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Частиною 4 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Колегія суддів Південно-західного апеляційного господарського суду, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, проаналізувавши застосування судом першої інстанції норм процесуального права при прийнятті оскаржуваної ухвали суду, встановила наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, в провадженні Господарського суду Одеської області (суддя Малярчук І.А.) перебуває справа № 916/3957/21, в якій позивачем, згідно з прийнятою судом до розгляду заявою про уточнення позовних вимог від 19.05.2023 за вх. ГСОО № 16647/23 заявлені до відповідачів вимоги про:

- визнання за позивачем переважного права на придбання нежитлових приміщень, загальною площею 353,6 кв. м., адреса орендованого майна: Одеська обл.; м. Одеса, вулиця Палія Семена, будинок 70, приміщення 501, в ході малої приватизації шляхом викупу, як заходу припинення договору оренди № 7/004 від 07 березня 2019 року;

- зобов`язання відповідача-1 та відповідача-2 включити до Переліку об`єктів малої приватизації комунальної власності територіальної громади м. Одеси, які підлягають приватизації шляхом викупу, нежитлові приміщення, загальною площею 353,6 кв. м., адреса орендованого майна: Одеська обл.; м. Одеса, вулиця Палія Семена, будинок 70, приміщення 501, позивачем ПП «Ліра»;

- зобов`язання відповідача-1 укласти Договір купівлі-продажу нежитлових приміщень, загальною площею 353,6 кв. м., розташованих в м. Одесі, вул. Семена Палія (колишня Дніпропетровська дорога), 70 приміщення 501, в порядку малої приватизації шляхом викупу із позивачем ПП «Ліра»;

- стягнення з відповідача-2 на користь позивача розміру збільшення в результаті поліпшень вартості, внаслідок створення невід`ємних поліпшень під час проведеної реконструкції, в ході оренди, площі розміром 186,4 кв. м. нежитлових приміщень першого поверху за адресою: м. Одеса, вул. Семена Палія, 70, грошову суму в розмірі 1551720 грн, з урахуванням індексу інфляції та 3% річних із 14.03.2014 року до часу розгляду справи в суді.

Ухвалою суду від 02.06.2023 судом було призначено у цій справі комплексну судову експертизу та зупинено провадження у справі.

05.06.2023 від позивача до суду надійшла заява про забезпечення позову, згідно з якою позивач просить суд:

- забезпечити позовні вимоги ПП «Ліра», код 13889920, шляхом заборони організаторам відкритих торгів - ДП «Прозорро.Продажі», а також будь-яким іншим юридичним чи фізичним особам вчиняти будь-які дії, направлені на організацію та/або проведення електронних торгів (аукціону) об`єкту оренди частини нежитлових приміщень першого поверху № 501, загальною площею 350 кв. м., що розташовані за адресою: вул. Семена Палія, 70, м. Одеса, номер RGL001-UA-20230602-34662, а також оформлення їх результатів, у тому числі вже призначених торгів;

- накласти арешт на частину нежитлових приміщень першого поверху № 501, загальною площею 350 кв. м., що розташовані за адресою: вул. Семена Палія, 70, м. Одеса.

Із заяви вбачається, що необхідність вжиття вищевказаних заходів забезпечення позову позивач мотивує тим, що під час розгляду справи Департаментом комунальної власності Одеської міської ради оголошено про проведення аукціону з передачі в оренду приміщення, щодо якого між сторонами існує спір та який розглядається в межах справи №916/3957/21, а тому, на переконання позивача, наслідки проведення такого аукціону призведуть до ускладнення та унеможливлення виконання рішення суду у цій справі. При цьому позивач просить суд не застосувати зустрічне забезпечення позову при розгляді заяви, оскільки вважає, що відповідач-1 здійснює незаконні дії з оголошення аукціону, а тому збитки, які можуть виникнути, не є збитками, що виникають із передбачених законом підстав. Позивач також зауважив, що він продовжує належним чином виконувати свої обов`язки, як орендар, щодо належного утримання комунального майна та сплати орендних платежів.

Як зазначалось раніше, ухвалою Господарського суду Одеської області від 07.06.2023 по справі №916/3957/21 у задоволенні заяви Приватного підприємства "Ліра" за вх. № 2-781/23 від 05.06.2023 про забезпечення позову у справі № 916/3957/21 відмовлено.

Судова колегія, проаналізувавши доводи і мотиви апеляційної скарги, перевіривши дотримання судом першої інстанції норм процесуального права при прийнятті оскаржуваної ухвали, погоджується з висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Забезпечення позову це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача проти несумлінних дій відповідача (який може сховати майно, продати, знищити або знецінити його), що гарантує реальне виконання позитивно прийнятого рішення.

Загальною підставою для вжиття заходів забезпечення позову є наявність обставин, які свідчать або дозволяють достовірно припустити, що невжиття цих заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання майбутнього рішення суду.

Види забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду, а таке рішення може бути постановлено тільки у відповідності до заявлених позовних вимог. Заходи забезпечення позову повинні застосовуватись лише у разі необхідності та бути співмірними із заявленими вимогами, оскільки безпідставне забезпечення позову може привести до порушення прав і законних інтересів інших осіб.

Статтею 136 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст. 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

В силу приписів ч. 1 ст. 137 Господарського процесуального кодексу України позов забезпечується:

1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб;

2) забороною відповідачу вчиняти певні дії;

3) встановленням обов`язку вчинити певні дії;

4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання;

5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку;

6) зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту;

7) передачею речі, що є предметом спору, на зберігання іншій особі, яка не має інтересу в результаті вирішення спору;

8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об`єкти інтелектуальної власності;

9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги;

10) іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1-9 цієї частини.

За приписами ч. 1 ст. 140 Господарського процесуального кодексу України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.

Згідно з ч. 5, 6 ст. 140 Господарського процесуального кодексу України залежно від обставин справи суд може забезпечити позов повністю або частково. Про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу. В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову і підстави його обрання та вирішує питання зустрічного забезпечення. Суд може також зазначити порядок виконання ухвали про забезпечення позову.

При вжитті таких заходів суд повинен з`ясувати наявність зв`язку між конкретним видом забезпечувальних заходів і предметом відповідної позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову.

Крім того, заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (ч. 4 ст. 137 Господарського процесуального кодексу України).

Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Колегія суддів зазначає, що обрання належного, відповідного предмету спору заходу забезпечення позову гарантує дотримання принципу співвіднесення виду заходу забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, що зрештою дає змогу досягти балансу інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, сприяє фактичному виконанню судового рішення в разі задоволення позову та, як наслідок, забезпечує ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, які не є учасниками цього судового процесу.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, господарський суд має оцінити обґрунтованість доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості та адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення балансу інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, які не є учасниками цього судового процесу.

При цьому сторона, яка звертається із заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати необхідність забезпечення позову, що полягає у доказуванні обставин, з якими пов`язано вирішення питання про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язань після пред`явлення позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов`язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Наведена правова позиція викладена і у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.08.2018 у справі №910/1040/18, і у постановах Верховного Суду від 16.03.2020 у справі №916/3245/19, від 16.10.2019 у справі №904/2285/19.

Отже, умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити або унеможливити виконання рішення по суті позовних вимог. При цьому забезпечення позову спрямоване, перш за все, проти несумлінних дій відповідача.

При вжитті таких заходів суд повинен з`ясувати наявність зв`язку між конкретним видом забезпечувальних заходів і предметом відповідної позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову.

Таким чином, заходи до забезпечення позову застосовуються господарським судом як засіб запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів особи та гарантія реального виконання рішення суду за наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

При цьому, саме лише посилання в заяві на потенційну можливість заподіяння шкоди позивачу без наведення відповідного обґрунтування ухилення відповідної особи від виконання судового рішення не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Заходи забезпечення позову застосовуються господарським судом як засіб запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів особи та гарантія реального виконання рішення суду за наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод «Право на ефективний засіб юридичного захисту» встановлено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження. Одним з механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту є передбачений національним законодавством України інститут вжиття заходів до забезпечення позову. Вжиття заходів забезпечення позову має на меті запобігти утрудненню чи неможливості виконання рішення господарського суду, прийнятого за результатами розгляду справи.

Слід зазначити, що згідно рішення Європейського суду з прав людини від 29 червня 2006 року у справі «Пантелеєнко проти України» засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом. У рішенні Європейського суду з прав людини від 31 липня 2003 року у справі «Дорани проти Ірландії», було зазначено що поняття «ефективний засіб» передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права.

При вирішенні справи "Каіч та інші проти Хорватії" (рішення від 17.07.2008 року) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

Колегія суддів зазначає, що оскільки позивач звернувся до суду з позовними вимогами немайнового характеру, в даному випадку має застосовуватись та досліджуватись така підстава вжиття заходів забезпечення позову як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду. Має також досліджуватись, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, зокрема, чи зможе позивач їх захистити в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» аукціон - спосіб передачі в оренду державного та комунального майна особі, яка запропонувала найбільшу орендну плату, що проводиться в електронній формі.

Згідно з ч. 1 ст. 5 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» етапність передачі в оренду державного та комунального майна передбачає: прийняття рішення щодо наміру передачі майна в оренду; внесення інформації про потенційний об`єкт оренди до ЕТС; прийняття рішення про включення потенційного об`єкта оренди до одного із Переліків; опублікування інформації про потенційний об`єкт оренди, щодо якого прийнято рішення про включення до одного з Переліків, в ЕТС; розміщення в ЕТС оголошення про передачу майна в оренду; проведення аукціону на право оренди майна або передача об`єкта в оренду без проведення аукціону, укладення та публікація в ЕТС договору оренди.

Зі змісту заяви вбачається, що позивач, звертаючись до суду із заявою про забезпечення позову, посилається на те, що обставина призначення Департаментом комунальної власності Одеської міської ради аукціону щодо передачі спірного об`єкта в оренду може призвести до порушення прав позивача на отримання комунального майна у власність шляхом приватизації. З метою захисту своїх інтересів позивач просить суд накласти заборону на вчинення ДП «Прозорро.Продажі» та іншим особам будь-яких дій, направлених на організацію та проведення аукціону, а також накласти арешт на спірне майно. Тобто, вимоги заяви про забезпечення позову фактично направлені на втручання у проведення аукціону, який проводиться відповідачем, як виконавчим органом Одеської міської ради та уповноваженою особою, яка виступає орендодавцем щодо об`єктів нерухомості, що перебувають у комунальній власності територіальної громади м. Одеси.

Разом з тим, відповідно до ч. 12 ст. 137 Господарського процесуального кодексу України не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які полягають в (або мають наслідком) припиненні, відкладенні, зупиненні чи іншому втручанні у проведення конкурсу, аукціону, торгів, тендера чи інших публічних конкурсних процедур, що проводяться від імені держави (державного органу), територіальної громади (органу місцевого самоврядування) або за участю призначеного державним органом суб`єкта у складі комісії, що проводить конкурс, аукціон, торги, тендер чи іншу публічну конкурсну процедуру.

Таким чином, у вказаній нормі встановлюється обмеження для суду вживати заходи забезпечення позову, які полягають або мають наслідком того чи іншого втручання у проведення конкурсу, аукціону, торгів, що проводяться від імені держави, територіальної громади або за участю призначеного державним органом суб`єкта у складі комісії.

При цьому Верховний Суд у постанові від 09.09.2022 у cправі №904/7630/21 зауважив, що обмеженню підлягають заходи забезпечення, які будь-яким чином можуть вплинути на торги, щодо проведення яких прийнято рішення.

Отже, із заяви позивача не вбачається, що її подано з метою недопущення вибуття спірного об`єкту нерухомості з власності територіальної громади та / або вчинення відповідачами дій з цією метою.

Апеляційний суд зазначає, що оскільки заходи забезпечення позову, про вжиття яких заявлено позивачем у вищевказаній заяві, фактично полягають у втручанні в проведення аукціону від імені територіальної громади (органу місцевого самоврядування), що не узгоджується з положеннями частини дванадцятої ст. 137 Господарського процесуального кодексу України, суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що за цих підстав заява ПП «Ліра» задоволенню не підлягає.

Крім того, судова колегія не приймає до уваги доводи скаржника стосовно того, що судом першої інстанції не розглянуто вимогу про накладання арешту, з огляду на наступне.

Ухвала суду містить вимоги заяви позивача, щодо забезпечення позовних вимог ПП «Ліра» шляхом заборони вчинення певних дій, а також накладання арешту, за наслідками розгляду якої суд прийняв рішення про відмову в задоволенні заяви Приватного підприємства "Ліра" за вх. № 2-781/23 від 05.06.2023 в цілому, як і в частині заборони вчинення певних дій, так і накладання арешту. При цьому, в обґрунтування такої позиції суд зазначив у своїй ухвалі, що із заяви позивача не вбачається, що її подано з метою недопущення вибуття спірного об`єкту нерухомості з власності територіальної громади та/або вчинення відповідачем дій з цією метою.

Поряд із цим, судова колегія зауважує, що заява Приватного підприємства "Ліра" за вх. № 2-781/23 від 05.06.2023 про забезпечення позову у вигляді накладання арешту не містить жодного обґрунтування необхідності вжиття такого виду забезпечення, як і не містить доказів на підтвердження необхідності вжиття такого заходу.

З огляду на вказане, судова колегія зазначає, що доводи скаржника, викладені ним в апеляційній скарзі є такими, що спростовуються наявними матеріалами справи та висновками суду, оскільки, як зауважив Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду в постанові від 13.01.2020 року у справі № 910/12879/19, вирішуючи питання про необхідність застосування заходу із забезпечення позову, суд не повинен робити висновків про існування або відсутність підстав для задоволення позову.

Відтак, ухвала Господарського суду Одеської області від 07.06.2023 про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову у справі №916/3957/21 є такою, що постановлена з дотриманням вимог процесуального закону, а мотиви, з яких подана апеляційна скарга, не можуть бути підставою для її скасування.

Обґрунтованим визнається рішення суду, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ст.276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив його з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин судова колегія вважає, що апеляційна скарга Приватного підприємства „ЛІРА" задоволення не потребує, а ухвала Господарського суду Одеської області від 07.06.2023 про відмову в задоволенні заяви про забезпечення позову по справі №916/3957/21 відповідає вимогам чинного процесуального законодавства України і достатніх правових підстав для її скасування не вбачається.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за апеляційний перегляд судового рішення покладаються на скаржника.

Керуючись ст. ст. 129, 136-140, 269, 270, 271, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Приватного підприємства „ЛІРА" на ухвалу Господарського суду Одеської області від 07.06.2023 по справі №916/3957/21 залишити без задоволення, ухвалу Господарського суду Одеської області від 07.06.2023 по справі №916/3957/21 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає оскарженню згідно зі ст. 255, п. 2 ч. 1 ст. 287 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 14 вересня 2023 року.

Головуючий суддя:Н.М. Принцевська

Судді: Г.І. Діброва

Г.П. Разюк