Постанова

від 13.09.2023 по справі 910/21907/21

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" вересня 2023 р. Справа№ 910/21907/21

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Суліма В.В.

суддів: Ткаченка Б.О.

Коротун О.М.

при секретарі судового засідання : Шевченко Н.А.

за участю представників сторін:

від позивача за первісним позовом: Гошко В.І., Надточій Є.В.;

від відповідача за первісним позовом: Ярошенко В.І.,

розглянувши апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРЦ ЛАВИНА" та Товариства з обмеженою відповідальністю "АУРУМ ЖЕКО"

на рішення Господарського суду міста Києва від 13.03.2023 року (повний текст рішення складено та підписано 18.05.2023 року)

у справі №910/21907/21 (суддя Джарти В.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АУРУМ ЖЕКО"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРЦ ЛАВИНА"

про стягнення заборгованості в розмірі 336 687,17 грн

та за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРЦ ЛАВИНА"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "АУРУМ ЖЕКО"

про стягнення 97 006,19 грн, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "АУРУМ ЖЕКО" (далі - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРЦ ЛАВИНА" (далі - відповідач) про стягнення заборгованості в розмірі 336 687,17 грн, з яких: 239 150,00 грн основного боргу, пеня 41 166,56 грн, 37 068,25 грн інфляційних втрат, 19 302,36 грн три проценти річних.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору поставки № 05/11/2018-01 від 05.11.2018 року в частині своєчасної оплати та в повному обсязі отриманих товарів.

30.03.2022 року через відділ автоматизованого документообігу Господарського суду міста Києва від Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРЦ ЛАВИНА" надійшла зустрічна позовна заява про стягнення пені в розмірі 97 006,19 грн.

Зустрічні позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням позивачем за первісним позовом договору поставки № 05/11/2018-01 від 05.11.2018 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.07.2022 року зустрічну позовну заяву було прийнято до спільного розгляду з первісним позовом.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 13.03.2023 року первісний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "АУРУМ ЖЕКО" про стягнення заборгованості в розмірі 336 687,17 грн задоволено частково, а саме: 239 150,00 грн основної заборгованості, 40 930,69 грн пені, 19 263,04 грн три проценти річних, 37 068,25 грн інфляційних втрат та 5 046,18 грн. У іншій частині в задоволенні первісних позовних вимог відмовлено.

Зустрічний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРЦ ЛАВИНА" про стягнення 97 006,19 грн задоволено частково, а саме: 93661,15 грн пені та 2 395,45 грн судового збору. У іншій частині в задоволенні зустрічних позовних вимог відмовлено.

Проведено зустрічне зарахування грошових сум та судових витрат, що підлягають стягненню за первісним і зустрічним позовами.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРЦ ЛАВИНА" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АУРУМ ЖЕКО" 239150,00 грн основної заборгованості, 3600,83 грн інфляційних втрат та 2650,73 грн судового збору.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду першої інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю "ТРЦ ЛАВИНА" звернулося до суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 13.03.2023 року в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРЦ ЛАВИНА" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АУРУМ ЖЕКО" пені в сумі 40 930,69 грн та ухвалити нове рішення суду, яким відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю "АУРУМ ЖЕКО" у задоволенні позовних вимог про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРЦ ЛАВИНА" пені.

Апеляційна скарга мотивована тим, що Господарський суд міста Києва, визнав обставини встановленими, які є недоведеними і мають значення для справи, неправильно застосував норми матеріального та процесуального права, зокрема, ст. 236 Господарського процесуального кодексу України.

Так, скаржник вказав, що сторонами в договорі не було визначено умови сплати пені за несвоєчасне виконання грошового зобов`язання покупцем.

Разом з цим, за твердженням скаржника за змістом відповідних положень законодавства розмір пені за порушення грошових зобов`язань встановлюється в договорі за згодою сторін. У тому випадку, коли правочин не містить в особі умов щодо розміру та бази нарахування пені, або містить умову про те, що пені нараховується відповідно до чинного законодавства, сума пені може бути стягнута лише в разі, якщо обов`язок та умови її сплати визначено певним законодавчим актом.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 10.12.2019 року у справі №904/4156/18.

Водночас, скаржник вказав, що законодавство не містить положень, які б встановлювали обов`язок та умови сплати пені у зв`язку з простроченням оплати товару за договором поставки.

Відповідно до протоколу передачі судової справи (апеляційної скарги, заяви, картки додаткових матеріалів) раніше визначеному головуючому судді (судді-доповідачу) (складу суду) від 08.06.2023 року апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя: Сулім В.В., судді: Коротун О.М., Майданевич А.Г.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 04.07.2023 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРЦ ЛАВИНА" на рішення Господарського суду міста Києва від 13.03.2023 року у справі №910/21907/21.

Крім того, не погоджуючись з прийнятим рішенням суду першої інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю "АУРУМ ЖЕКО" звернулося до суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 13.03.2023 року в частині задоволення зустрічних позовних вимог та в частині проведення зустрічного зарахування грошових сум та судових витрат, що підлягають стягненню за первісним і зустрічним позовами. Прийняти нове рішення суду, яким відмовити у задоволенні зустрічних позовних вимог, відмовити в частині проведення зустрічного зарахування грошових сум та судових витрат, що підлягають стягненню за первісним і зустрічним позовами, а також стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРЦ ЛАВИНА" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АУРУМ ЖЕКО" витрати на правничу допомогу у справі №910/21907/21 на загальну суму 21 980,00 грн. В іншій частині рішення у справі №910/21907/21 щодо часткового задоволення первісного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "АУРУМ ЖЕКО" про стягнення заборгованості з Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРЦ ЛАВИНА" в розмірі 336 687,17 залишити без змін.

Апеляційна скарга мотивована тим, що Господарський суд міста Києва, визнав обставини встановленими, які є недоведеними і мають значення для справи, неправильно застосував норми матеріального та процесуального права, зокрема, ст. 236 Господарського процесуального кодексу України.

Так, скаржник вказав, що уповноваженими представниками сторін було підписано акт приймання-передачі товару №190417/01 від 17.04.2019 року, згідно якого на виконання умов договору постачальник передав, а покупець прийняв обладнання атракціону «Ніндзя-парк», відповідно дата початку заборгованості - 18.04.2019 року.

Відповідачем було здійснено часткову оплату за отриману продукцію на суму 3152350,00 грн. Однак, на 24.12.2021 року оплата на загальну суму 3391500, грн. на банківський рахунок позивача не надійшла. Відповідач відповідно має перед позивачем зобов`язання по оплаті за отриману продукцію на загальну суму 239150,00 грн.

Разом з цим, за твердженням скаржника судом першої інстанції не було взято до уваги та не відображено в мотивувальній частині рішення, що відповідачем повна оплата була здійснена лише 12.04.2019 року, та відповідно саме з цієї дати слідує початок перебігу строку щодо постачання та установки продукції позивачем.

Крім того, представник скаржника вказав, що позивач реалізував своє право щодо призупинення виконання своїх зобов`язань, передбачене п. 7.3 договору.

При цьому, скаржник наголосив, що судом першої інстанції не було винесено додаткове рішення по даній справі щодо визначення суми відшкодування позивачу витрат на професійну правничу допомогу

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06.06.2023 року апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя: Сулім В.В., судді: Коротун О.М., Майданевич А.Г.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 04.07.2023 року апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "АУРУМ ЖЕКО" на рішення Господарського суду міста Києва від 13.03.2023 року у справі №910/21907/21 залишено без руху.

Апелянтом протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху було усунено недоліки та подано до суду апеляційної інстанції докази сплати судового збору.

Відтак, скаржником усунено недоліки поданої апеляційної скарги.

Північний апеляційний господарський суд, своєю ухвалою від 08.05.2023 року відкрив апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "АУРУМ ЖЕКО" на рішення Господарського суду міста Києва від 13.03.2023 року у справі №910/21907/21. Апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРЦ ЛАВИНА" та Товариства з обмеженою відповідальністю "АУРУМ ЖЕКО" об`єднано в одне апеляційне провадження.

20.07.2023 року через відділ забезпечення документообігу суду та моніторингу виконання документів від представника позивача до суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, відповідно до якого позивач просив суд апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення.

Крім того, представник позивача у відзиві на апеляційну скаргу, зокрема зазначив, що за змістом відповідних норм законодавства розмір пені за порушення грошових зобов`язань встановлюється в договорі за згодою сторін. У тому випадку, коли правочин не містить в особі умов щодо розміру та бази нарахування пені, або містить умову про те, що пені нараховується відповідно до чинного законодавства, сума пені може бути стягнута лише в разі, якщо обов`язок та умови її сплати визначено певним законодавчим актом. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 10.12.2019 року у справі №904/4156/18.

З огляду на викладене вище, беручи до уваги факт укладення між сторонами договору поставки без погодження розміру пені, суд правомірно дійшов висновку про можливість нарахування пені в розмірі подвійної ставки НБУ за період з 18.04.2019 року по 18.10.2019 року на суму 40930,69 грн.

Так за твердженням представника скаржника, Господарським судом міста Києва було правомірно винесено рішення в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРЦ ЛАВИНА" пені за несвоєчасне виконання грошового зобов`язання.

15.08.2023 року через відділ забезпечення документообігу суду та моніторингу виконання документів від представника відповідача до суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, відповідно до якого відповідач просив суд апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "АУРУМ ЖЕКО" залишити без задоволення, рішення Господарського суду міста Києва від 13.03.2023 року у справі №910/21907/21 в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРЦ ЛАВИНА" пені в сумі 93661,15 грн без змін.

Так, за твердженням представника відповідача, враховуючи те, що відповідач перший платіж в розмірі 65% від повної вартості продукції здійснило 03.01.2019 року, що не заперечується зі сторони позивача, то судом першої інстанції було зроблено правлений висновок про те, що продукція мала бути поставлена в строк до 19.03.2019 року.

Окремо зазначено, що посилання представника позивача, що першим платежем є ніби два платежі, що визначені в п. 5.1.1 та 5.1.2., є безпідставними, оскільки в п. 5.1.2 договору чітко визначено про те, що другий платіж в розмірі 25% від суми здійснюється покупцем вже після поставки товару та підписання сторонами видаткових накладних.

Тобто, другий платіж, який встановлено сторонами в п. 5.1.2 договору не може бути врахований під час визначення початку перебігу строку поставки продукції, що визначений в п. 3.1. договору, оскільки платіж визначений п. 5.1.2 має бути здійснений після поставки продукції.

Крім того, представ відповідача звернув увагу, що на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРЦ ЛАВИНА" не надходило жодних повідомлень щодо притримання поставки продукції зі сторони позивача.

В свою чергу позивачем не було надано доказів направлення такого повідомлення на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРЦ ЛАВИНА".

Таким чином, за твердженням представника відповідача, посилання позивача на те, що останнім нібито було притримано поставку товару є безпідставним та необґрунтованим, а рішення суду першої інстанції в цій частині є законним та обґрунтованим.

Разом з цим, представник відповідача у відзиві на апеляційну скаргу, зокрема зазначив, що враховуючи те, що поставка та установка продукції була здійснена позивачем з порушенням строків визначених договором поставки, то суд першої інстанції зробив правильний висновок про те, що з останнього на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРЦ ЛАВИНА" підлягає стягненню пеня, порядок нарахування якої визначається п. 7.1 договору.

Господарським судом міста Києва, в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "АУРУМ ЖЕКО" пені на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРЦ ЛАВИНА", ухвалено законне та обґрунтоване рішення. Разом з тим, аргументи позивача викладені в апеляційній скарзі є необґрунтованими, безпідставними та такими, що не узгоджуються з дійсними обставинами справи, а тому рішення Господарського суду міста Києва від 13.03.2023 року у справі №910/21907/21, в частині стягнення пені має бути залишено без змін.

Розпорядженням керівника апарату суду № 09.1-08/3362/23 від 28.08.2023 року, у зв`язку перебуванням судді Майданевича А.Г. на лікарняному, відповідно до підпунктів 2.3.25., 2.3.49. пункту 2.3. Положення про автоматизовану систему документообігу суду, призначено повторний автоматизований розподіл справи №910/21907/21.

Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28.08.2023 року сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Сулім В.В., судді Коротун О.М., Ткаченко Б.О.

Північний апеляційний господарський суд прийняв до свого провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "АУРУМ ЖЕКО" на рішення Господарського суду міста Києва від 13.03.2023 у справі №910/21907/21 у складі колегії суддів Північного апеляційного господарського суду: головуючий суддя - Сулім В.В., судді: Коротун О.М., Ткаченко Б.О. своєю ухвалою від 28.08.2023 року.

29.08.2023 року через відділ забезпечення документообігу суду та моніторингу виконання документів від представника Товариства з обмеженою відповідальністю "АУРУМ ЖЕКО" до суду надійшла заява про необхідність застосування судом строку позовної давності.

Колегія суддів, розглянувши дану заяву, дійшла висновку про залишення її без розгляду, як таку, що подана із пропуском встановленого законом та судом строку.

Згідно ч. 2 ст. 258 Господарського процесуального кодексу України в апеляційній скарзі має бути зазначено, зокрема, нові обставини, що підлягають встановленню, докази, які підлягають дослідженню чи оцінці, обґрунтування поважності причин неподання доказів до суду першої інстанції, заперечення проти доказів, використаних судом першої інстанції; клопотання особи, яка подала скаргу.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 267 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції у порядку підготовки справи до розгляду за клопотанням сторін та інших учасників справи вирішує питання про виклик свідків, призначення експертизи, витребування доказів, судових доручень щодо збирання доказів, залучення до участі у справі спеціаліста, перекладача.

За змістом ст. 262 Господарського процесуального кодексу України про відкриття апеляційного провадження у справі суд апеляційної інстанції постановляє ухвалу. В ухвалі про відкриття апеляційного провадження зазначається строк для подання учасниками справи відзиву на апеляційну скаргу; якщо разом з апеляційною скаргою подано заяви чи клопотання, суд в ухвалі про відкриття апеляційного провадження встановлює строк, протягом якого учасники справи мають подати свої заперечення щодо поданих заяв чи клопотань, якщо інше не передбачено цим Кодексом.

Водночас, ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 24.07.2023 року про відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "АУРУМ ЖЕКО"було, зокрема, встановлено учасникам справи строк для подачі всіх заяв, пояснень та клопотань - протягом десяти днів з дня вручення даної ухвали. Попереджено учасників справи, що заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду у відповідності до ч. 2 ст. 207 Господарського процесуального кодексу України.

За змістом ст. 118 Господарського процесуального кодексу України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку. Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 2 ст. 207 Господарського процесуального кодексу України суд залишає без розгляду заяви та клопотання, які без поважних причин не були заявлені в підготовчому провадженні або в інший строк, визначений судом.

Враховуючи викладене та те, що заява про застосування судом строку позовної давності подане з порушенням передбаченого процесуальним законом строку та без поважних обґрунтувань неможливості його подання у встановлений строк з причин, що не залежали від позивача за первісним позовом, колегія суддів приходить до висновку про залишення зазначеного клопотання без розгляду.

Представники позивача в судовому засіданні 13.09.2023 року Північного апеляційного господарського суду заперечував проти доводів апеляційної скарги відповідача та просив відмовити в її задоволенні, апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "АУРУМ ЖЕКО" задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні 13.09.2023 року Північного апеляційного господарського суду заперечував проти доводів апеляційної скарги позивача та просив відмовити в її задоволенні, апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРЦ ЛАВИНА" задовольнити.

Відповідно до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів встановила наступне.

Як встановлено судом першої інстанції, 05.11.2018 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «АУРУМ ЖЕКО» (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ТРЦ ЛАВИНА» (покупець), було укладено договір поставки № 05/11/2018-01 (далі - договір), відповідно до умов якого постачальник зобов`язується поставити атракціон «Ніндзя-парк» (далі - продукція) та встановити її в місці, вказаному покупцем в торгово-розважальному центрі, що розташований за адресою: м. Київ, вул. Берковецька, 6Д, а покупець зобов`язується прийняти та оплатити продукцію.

Відповідно до п. 2.1 договору загальна вартість продукції, поставка та установка якої здійснюється відповідно до цього договору, складає 3 391 500,00 грн.

Згідно п. 3.1 договору постачальник приймає на себе зобов`язання здійснити поставку та установку продукції протягом 75 календарних днів з дати здійснення покупцем першого платежу за цим договором, якщо інший строк не буде погоджений сторонами в специфікаціях до цього договору. Постачальник має право на дострокову поставку продукції, а також на поставку продукції частинами.

Оплата за продукцію та тару здійснюється покупцем шляхом безготівкового переказу коштів на поточний рахунок постачальника після підписання цього договору та специфікації до нього в наступному порядку: передплата - 65% на підставі виставленого рахунку, 25% від вартості продукції на підставі рахунку після поставки продукції та підписання уповноваженими представниками сторін видаткових накладних. Кінцевий розрахунок здійснюється на підставі рахунку фактури на розрахунковий рахунок постачальника після повної установки продукції та підписання сторонами відповідного акту приймання-передачі (розділ 5 договору).

Судом першої інстанції було встановлено, що відповідач на виконання умов договору щодо оплати продукції здійснив на користь позивача грошові перекази на підставі платіжних доручень:

- № 8523 від 14.12.2018 року на суму 500 000,00 грн;

- № 8500 від 14.12.2018 року на суму 500 000,00 грн;

- № 777 від 17.12.2018 року на суму 500 000,00 грн;

- № 1006 від 20.12.2018 року на суму 500 000,00 грн;

- № 1333 від 03.01.2019 року на суму 204 475,00 грн.

У свою чергу позивач згідно видаткових накладних № ВН 0000001 від 14.12.2018 року на суму 1000000,00 грн, № ВН 0000002 від 18.03.2019 року на суму 847 875,00 грн, № ВН 0000003 від 17.04.2019 року на суму 1 543 625,00 грн здійснив поставку продукції за договором.

Уповноваженими представниками сторін було підписано Акт приймання-передачі товару № 190417/01 від 17.04.2019 року, згідно якого на виконання умов договору постачальник передав, а покупець прийняв обладнання атракціону «Ніндзя-парк».

У свою чергу, за твердженням позивача за первісним позовом, відповідач за первісним позовом не в повному обсязі виконав обов`язок з оплати поставленої та прийнятої продукції, внаслідок чого за Товариством з обмеженою відповідальністю «ТРЦ ЛАВИНА» рахується заборгованість в розмірі 239 150,00 грн.

14.12.2021 року позивачем було вручено відповідачу претензію вих. № 211214/1 від 14.12.2021 щодо погашення заборгованості за договором, яка залишена Товариством з обмеженою відповідальністю «ТРЦ ЛАВИНА» без виконання, що зумовило звернення із первісним позовом до суду, в межах якої Товариство просить стягнути на свою користь 239 150,00 грн основного боргу, 41 166,56 грн пені, 37 068,25 грн інфляційних втрат та 19 302,36 грн три проценти річних.

Товариство з обмеженою відповідальністю «ТРЦ ЛАВИНА» у свою чергу заперечуючи проти первісного позову, звернулось до суду із зустрічним позовом, в якому просило застосувати до Товариства відповідальність у вигляді стягнення пені за порушення строків поставки за договором. Так за твердженнями позивача за зустрічним позовом, оскільки перший платіж в повному обсязі був перерахований 03.01.2019 року - тому поставка мала бути здійснена не пізніше 19.03.2019 року, чого не відбулось.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу.

Згідно п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 Цивільного кодексу України).

Статтею 526 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором поставки.

Відповідно до ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. Норми вказаної статті кореспондуються з приписами ст. 712 Цивільного кодексу України.

Згідно ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За статтею 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Так, момент кінцевого розрахунку за договором нерозривно пов`язаний із моментом складання та підписання акту приймання-передачі продукції за договором.

Судом першої інстанції було встановлено, що 17.04.2019 року сторонами був складений та підписаний акт приймання-передачі продукції, тобто продукція вважається переданою позивачем та відповідно прийнятою відповідачем. Вказані обставини сторонами не заперечуються.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Враховуючи те, що продукція за договором прийнята відповідачем, акт приймання-передачі підписаний обома сторонами, суд першої інстанції дійшов висновку про обґрунтованість вимоги Товариства про стягнення з відповідача за первісним позовом 239150,00 грн суми боргу, а тому позов у цій частині підлягає задоволенню.

Крім того, позивач просив також стягнути з відповідача 41 166,56 грн пені, 37 068,25 грн інфляційних втрат та 19 302,36 грн 3% річних за період з 17.04.2019 року по 24.12.2021 року.

За умовами ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд критично оцінює визначений Товариством період прострочення виконання зобов`язання та зауважує, що вірним визначенням початку розрахунку прострочення виконання зобов`язання є 18.04.2019 року. Такий висновок суду обґрунтований приписами ст. 253 Цивільного кодексу України, якою передбачено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Здійснивши перерахунок заявлених позивачем за первісним позовом до стягнення компенсаційних виплат за період з 18.04.2019 року по 24.12.2021 року, суд дійшов висновку, що до стягнення з ТРЦ підлягає 19 263,04 грн 3% річних та 37068,25 грн інфляційних втрат, а тому позовна вимога в цій частині підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, а тому в цій частині спірне рішення Господарського суду міста Києва від 13.03.2023 року у справі №910/21907/21 колегією суддів на предмет законності та обґрунтованості не перевіряється.

Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача пені, колегія суддів відзначає наступне.

Чинним законодавством України врегульовано питання захисту прав сторін під час укладання цивільно-правових угод від імовірних недобросовісних дій іншого учасника таких правовідносин або відмови від виконання певних домовленостей. Саме задля належного виконання взятих на себе обов`язків сторонами та мінімізації ризику завдання шкоди добросовісному виконавцю цивільно-правових угод діями чи бездіяльністю боржника існують види забезпечення виконання зобов`язань, які зумовлюють настання негативних наслідків майнового характеру в разі невиконання взятого на себе зобов`язання та певним чином стимулюють до такого виконання.

Стаття 546 Цивільного кодексу України передбачає види забезпечення виконання зобов`язань, зокрема, неустойкою.

Згідно зі ст. 547 Цивільного кодексу України правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання в обов`язковому порядку має бути вчинено в письмовій формі. Недотримання цієї умови призводить до нікчемності такого правочину щодо забезпечення виконання зобов`язання.

За визначенням ч. 1 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання. Суб`єктами права застосування штрафних санкцій є учасники відносин у сфері господарювання, зазначені у ст. 2 цього Кодексу.

Розмір штрафних санкцій відповідно до ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України встановлюється законом. У разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі.

Велика Палата Верховного Суду у постанові № 904/4156/18 від 10.12.2019 року зазначила, що господарське правопорушення може полягати як у порушенні нормативно встановлених правил здійснення господарської діяльності, так і у порушенні договірних зобов`язань. Господарсько-правова відповідальність за порушення договірних зобов`язань також поділяється на встановлену законом і договірну. Необхідною умовою застосування такої відповідальності є визнання у законі чи у договорі управненої та зобов`язаної сторони, виду порушення, за вчинення якого застосовується відповідальність, штрафні санкції і конкретний їх розмір.

Згідно з ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Тобто, передбачено можливість встановлення санкції за порушення грошових зобов`язань у відсотках до облікової ставки НБУ як одиниці вимірювання такої санкції.

Зобов`язання зі сплати пені має визначатися згідно з укладеним сторонами договором, інакше буде порушуватися принцип свободи договору, оскільки сторони мають право і не встановлювати жодних санкцій за порушення строків розрахунку.

Частина 6 ст. 231 Господарського кодексу України не є нормою законодавства, яка встановлює обов`язок та умови сплати пені, тобто не є безумовною підставою для стягнення неустойки в силу закону.

Верховний Суд у постанові № 904/4156/18 від 10.12.2019 року проаналізував ст. 231 Господарського кодексу України та зазначив, що положення ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України регулюють виключно правовідносини сторін щодо їх відповідальності за невиконання грошових зобов`язань, передбачаючи їх встановлення у відсотках, розмір яких визначається облікової ставкою НБУ, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором. На відміну від, наприклад, ч. 2 ст. 231 Господарського кодексу України, у ч. 6 цієї статті не вказано про застосування штрафної санкції у певному розмірі, а йдеться про спосіб її визначення.

Судова колегія звертає увагу на те, що сторони не передбачили умовами договору можливість сплати пені відповідачем за порушення строків виконання зобов`язань та не визначали її розміру, тобто немає підстав для стягнення пені у розмірі, не погодженому в договірному порядку та прямо не встановленому законом.

За таких обставин позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 40930,69 грн пені задоволенню не підлягають.

Відповідна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 05.09.2019 року у справі № 908/1501/18.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з твердженням скаржника (відповідача), що не підлягає стягнення пеня з відповідача, оскільки, сторонами в договорі не було визначено умови сплати пені за несвоєчасне виконання грошового зобов`язання покупцем, а законодавство не містить положень, які б встановлювали обов`язок та умови сплати пені у зв`язку з простроченням оплати товару за договором поставки.

Таким чином, беручи до уваги факт укладення між сторонами договору поставки без погодження розміру пені, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку щодо можливості нарахування пені в розмірі подвійної ставки НБУ за період з 18.04.2019 року по 18.10.2019 року.

При цьому, колегія суддів критично оцінює твердження скаржника (позивача) як на підставу для скасування оскаржуваного рішення, що судом першої інстанції не було винесено додаткове рішення по даній справі щодо визначення суми відшкодування позивачу витрат на професійну правничу допомогу, оскільки не ухвалення судом першої інстанції додаткового рішення в строк передбачений процесуальним законодавством не може бути підставою для скасування рішення суду першої інстанції.

При цьому, колегія суддів відзначає, що ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.06.2023 року у справі 910/21907/21 прийнято до провадження заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "АУРУМ ЖЕКО" про стягнення судових витрат. Разом з тим, вирішення даного питання відкладено до повернення справи №910/21907/21 до суду першої інстанції.

Щодо зустрічних вимог, колегія суддів відзначає наступне.

Так, як вбачається з матеріалів справи та правильно встановлено судом першої інстанції, сторони передбачили поставку продукції протягом 75 календарних днів після першого платежу, який визначений умовами договору як 65% вартості продукції (передплата).

Відповідно до п. 5.1. договору оплата за продукцію та тару здійснюється покупцем шляхом безготівкового переказу коштів на поточний рахунок постачальника після підписання цього договору та специфікації до нього в наступному порядку:

5.1.1. Передплата у розмірі 65% від повної вартості продукції, на підставі виставленого рахунку фактури після підписання уповноваженими представниками сторін договору, шляхом перерахування коштів на поточний рахунок виконавця, якщо інше не буде визначено відповідним додатком до договору.

5.1.2. Оплата у розмірі 25 % від повної вартості продукції, на підставі виставленого рахунку фактури на розрахунковий рахунок постачальника після поставки продукції підписання уповноваженими представниками сторін видаткових накладних.

5.1.3. Кінцевий розрахунок здійснюється на підставі рахунку фактури на розрахунковий рахунок постачальника після повної установки продукції та підписання сторонами відповідного акту приймання-передачі.

З огляду на викладене, умовами договору передбачено 3 платежі, а саме: передоплата в розмірі 65% від повної вартості продукції; оплата 25% повної вартості продукції, яка сплачується після поставки товару в повному об`ємі та підписання видаткових накладних; кінцевий розрахунок, 10 % вартості продукції, після її установки та підписання сторонами акту приймання-передачі виконаних робіт.

Так, першим платежем в розумінні положень п. 3.1 та 5.1 договору є саме передоплата в розмірі 65% від повної вартості продукції.

При цьому, колегія суддів приймає як належне твердження позивача за зустрічним позовом, що посилання представника позивача, що першим платежем є ніби два платежі, що визначені в п. 5.1.1 та 5.1.2., є безпідставними, оскільки в п. 5.1.2 договору чітко визначено про те, що другий платіж в розмірі 25% від суми здійснюється покупцем вже після поставки товару та підписання сторонами видаткових накладних.

З огляду на викладене, колегія суддів критично оцінює твердження скаржника (позивача), що відповідачем повна оплата була здійснена лише 12.04.2019 року, та відповідно саме з цієї дати слідує початок перебігу строку щодо постачання та установки продукції позивачем.

Як вбачається з матеріалів справи та правильно встановлено судом першої інстанції, в повному обсязі передплата була внесена 03.01.2019 року. Таким чином, поставка мала бути здійснена не пізніше 19.03.2019 року.

При цьому, як було зазначено вище поставка була здійснена 17.04.2019 року, що не заперечується скаржником.

Згідно з ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ч.ч. 1, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України).

Відповідно до п. 7.1 договору у разі несвоєчасної поставки та/або установки продукції та/або строків усунення недоліків, дефектів, несправностей, постачальник сплачує неустойку в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період несвоєчасної поставки та/або установки та/або усунення недоліків, дефектів, несправностей, від вартості продукції за кожен день порушення зобов`язання.

Колегія суддів перевіривши розрахунок пені за період з 20.03.2019 року по 16.04.2019 року на підставі п. 7.1 договору, погоджується з висновком суду першої інстанції щодо часткового задоволення зустрічних позовних вимог в цій частині в сумі 93 661,15 грн, оскільки позивачем за зустрічним позовом помилково визначений кінцевий день періоду нарахування (день в який зобов`язання фактично виконане не входить до періоду прострочення).

При цьому, колегія суддів не приймає твердження скаржника (позивача за первісним позовом), що позивач реалізував своє право щодо призупинення виконання своїх зобов`язань, передбачене п. 7.3 договору, як безпідставне та таке, що не підтверджено жодними належними та допустимими в розумінні ст.ст. 73, 76-79, 86, 269 Господарського процесуального кодексу України доказами.

Водночас, колегія суддів відзначає, що на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРЦ ЛАВИНА" не надходило жодних повідомлень щодо притримання поставки продукції зі сторони позивача. В свою чергу позивачем не було надано доказів направлення такого повідомлення на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРЦ ЛАВИНА".

Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних в справі доказів.

В силу приписів ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

За змістом п. 2 ч. 1 ст. 275 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право повністю або частково скасувати судове рішення.

Відповідно до ст. 277 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що первісний та зустрічний позови підлягають частковому задоволенню, первісний в частині стягнення боргу в розмірі 239 150,00 грн, 3% річних 19 263,04 грн та інфляційні втрати в розмірі 37 068,25 грн, зустрічний в частині стягнення 93 661,15 грн пені.

Відповідно до ч. 11 ст. 238 Господарського процесуального кодексу України у разі часткового задоволення первісного і зустрічного позовів про стягнення грошових сум суд проводить зустрічне зарахування таких сум та стягує різницю між ними на користь сторони, якій присуджено більшу грошову суму

З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку щодо проведення зустрічного зарахування грошових сум та судових витрат, що підлягають стягненню за первісним і зустрічним позовами.

За результатами розгляду апеляційних скарг колегія суддів здійснює новий розподіл судових витрат, відповідно до якого витрати по сплаті судового збору за подання первісного позову у справі № 910/21907/21 розподіляються пропорційно розміру задоволених вимог.

За таких обставин, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду за результатами перегляду справи в апеляційному порядку, дійшла висновку, що апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "АУРУМ ЖЕКО" підлягає залишенню без задоволення, апеляційну скаргу

Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРЦ ЛАВИНА" слід задовольнити; рішення Господарського суду міста Києва від 13.03.2023 року у справі №910/21097/21 скасувати в частині стягнення пені за первісним позовом та відмовити в задоволенні первісного позову в цій частині; оскаржуване рішення суду першої інстанції у даній справі змінити в частині розподілу судового збору та зустрічного зарахування грошових сум та судових витрат, що підлягають стягненню за первісним і зустрічним позовами; викласти п.п. 1, 6 в новій редакції.

Судові витрати, згідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю "АУРУМ ЖЕКО".

Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 275, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "АУРУМ ЖЕКО" залишити без задоволення.

2. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРЦ ЛАВИНА" задовольнити.

3. В частині стягнення з відповідача за первісним позовом на користь позивача за первісним позовом судового збору та в частині зустрічного зарахування грошових сум та судових витрат, що підлягають стягненню за первісним і зустрічним позовами рішення змінити. Пункти 1, 6 резолютивної частині рішення викласти в наступній редакції:

1. Первісний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "АУРУМ ЖЕКО" про стягнення заборгованості в розмірі 336 687,17 грн задовольнити частково, а саме: 239 150,00 грн основної заборгованості, 19263,04 грн три проценти річних, 37 068,25 грн інфляційних втрат та 4432,15 грн судового збору.

6. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРЦ ЛАВИНА" (04128, місто Київ, вулиця Берковецька, будинок 6Д, ідентифікаційний код 38537759) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АУРУМ ЖЕКО" (04208, місто Київ, вулиця В. Порика, будинок 11, к.7, ідентифікаційний код 42434233) 201 820,14 грн (двісті одна тисяча вісімсот двадцять гривень 14 копійок) основної заборгованості та 2036,70 грн (дві тисячі тридцять шість гривень 70 копійок) судового збору.

В решті рішення залишити без змін.

4. Судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю "АУРУМ ЖЕКО".

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "АУРУМ ЖЕКО" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРЦ ЛАВИНА" (04128, місто Київ, вулиця Берковецька, будинок 6Д, ідентифікаційний код 38537759) 3 405,00 грн (три тисячі чотириста пять гривен 00 копійок) судового збору за розгляд справи в суді апеляційної інстанції.

5. Видачу наказів доручити Господарському суду міста Києва.

6. Матеріали справи №910/21907/21 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у випадках, передбачених ст. 286 - 291 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя В.В. Сулім

Судді Б.О. Ткаченко

О.М. Коротун

Дата складення повного тексту 14.09.2023 року.