Постанова

від 12.09.2023 по справі 904/2054/23

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.09.2023 року м. Дніпро Справа № 904/2054/23

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Чередка А.Є. (доповідач)

суддів Коваль Л.А., Мороза В.Ф.,

при секретарі судового засідання Грачові А.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного вищого навчального закладу "Київський медичний університет"

на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області (суддя Ліпинський О.В.) від 08.05.2023р. у справі № 904/2054/23

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Наукова Перспектива", м.Дніпро

до відповідача-1: Товариства з обмеженою відповідальністю "ГОРСУМ", м. Дніпро

до відповідача-2: Приватного вищого навчального закладу "Київський медичний університет", м. Київ

про визнання недійсним протоколу загальних зборів та інше, -

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 08.05.2023 у даній справі заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Наукова Перспектива" про забезпечення позову задоволено частково; накладено арешт на частку в статутному капіталі Приватного закладу вищої освіти "Дніпропетровський інститут медицини та громадського здоров`я" у розмірі 50% статутного капіталу, номінальною вартістю 25000,00 грн, яка належить Приватному вищому навчальному закладу "Київський медичний університет".

Ухвала місцевого господарського суду мотивована тим, що в умовах вільного розпорядження часткою в статутному капіталі Приватного закладу вищої освіти Дніпропетровський інститут медицини та громадського здоров`я", витребування якої позивач вимагає в судовому порядку, відповідач-2 може здійснити відчуження зазначеного майна (частки), незважаючи на вирішення справи судом, приймаючи до уваги наявність зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги (зокрема, обраний захід спроможний забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову) та імовірність утруднення виконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів.

Не погодившись із вказаною ухвалою, приватний вищий навчальний заклад Київський медичний університет звернувся до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить ухвалу господарського суду скасувати, прийняти нове рішення про відмову у задоволенні заяви товариства з обмеженою відповідальністю Наукова перспектива про забезпечення позову.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги заявник посилається на безпідставність поданого позивачем позову, а також на те, що спір має штучний характер, а залучення в якості відповідача в цій справі ТОВ Горсум зроблено позивачем виключно з метою зміни підсудності, що згідно ч.2 ст.43 Господарського процесуального кодексу України слід визнати зловживанням з боку позивача процесуальним правом.

При постановленні оскаржуваної ухвали суд першої інстанції не встановив, що позивачем в заяві про забезпечення позову не вказані ціна позову та пропозиція щодо зустрічного забезпечення. Вказані порушення були підставою для повернення заяви про забезпечення позову на підставі ч.7 ст.140 Господарського процесуального кодексу України.

Позивач не надав до суду жодного доказу, який би свідчив про вчинення відповідачем-2, після пред`явлення позову в цій справі, дій спрямованих на ухилення від повернення на користь ТОВ Горсум частки в статутному капіталі ПЗВО Дніпропетровський інститут медицини та громадського здоров`я. В заяві про забезпечення позову вказується лише про потенційну можливість ухилення ПВНЗ Київський медичний університет від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування лише з огляду на те, що ПВНЗ Київський медичний університет є єдиним його засновником і має право вільно розпоряджатися статутним капіталом приватного закладу освіти Дніпропетровський інститут медицини та громадського здоров`я, а також зважаючи на те, що позивачем пред`явлені позовні вимоги про визнання недійсним протоколу №03-2022 від 30.09.2022 та договору купівлі-продажу частки в статутному капіталі приватного закладу вищої освіти від 06.10.2022.

Таким чином, позивач не довів обставини, які б свідчили про необхідність вжиття заходів забезпечення позову.

Відзиву на апеляційну скаргу іншими учасниками справи не надано.

Відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції (ч.3 ст.263 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27.06.2023 для розгляду апеляційної скарги визначена колегія суддів у складі головуючого судді Чередка А.Є., судді Коваль Л.А., Мороз В.Ф.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 03.07.2023 витребувано у Господарського суду Дніпропетровської області матеріали справи №904/2054/23; відкладено вирішення питань, пов`язаних з рухом апеляційної скарги, до надходження матеріалів справи №904/2054/23 до Центрального апеляційного господарського суду.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 12.07.2023 поновлено строк подання апеляційної скарги; відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Приватного вищого навчального закладу "Київський медичний університет" на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 08.05.2023; розгляд апеляційної скарги призначено в судове засідання на 12.09.2023 о 9:30 год.

12.09.2023 у судове засідання з`явився представник відповідача-2, який надав відповідні пояснення.

Інші учасники справи наданим їм процесуальним правом не скористалися та не забезпечили в судове засідання явку повноважених представників, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Позивач у поданому клопотанні просить розгляд справи відкласти з посиланням на зайнятість його представника у кримінальному провадженні.

Статтею 6 Європейської конвенції з прав людини передбачено право кожного на судовий розгляд його справи упродовж розумного строку.

У частині третій статті 2 Господарського процесуального кодексу України також закріплено розумність строків розгляду справи судом як одну з основних засад (принципів) господарського судочинства.

Частинами 11,12 ст.270 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, стосовно якого немає відомостей щодо його повідомлення про дату, час і місце судового засідання, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки будуть визнані судом поважними. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

За змістом п. 2 ч. 2 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку у разі першої неявки в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною передумовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін учасників справи, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Розглядаючи клопотання учасника справи про відкладення розгляду справи, повинен оцінити обставини, на які останній посилається у ньому як на підставу для відкладення з точки зору їх поважності та за результатами такої оцінки або визнати такі причини неявки поважними і, як наслідок, відкласти розгляд справи, або відмовити у задоволенні такого клопотання у разі визнання причин неявки представника учасника справи неповажними.

У пункті 35 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії" (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain") від 07.07.1989 зазначено, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується із обов`язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження.

У разі відкладення розгляду справи за відсутності достатніх підстав, будуть порушені розумні строки тривалості судового провадження, що в свою чергу може бути порушенням права на справедливий та публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, і як наслідок - права на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі.

Приймаючи до уваги, що чинне процесуальне законодавство не визначає пріоритетності одних проваджень перед іншими, тому викладені у клопотанні причини неявки представника позивача у судове засідання, є неповажними, у зв`язку з чим клопотання позивача про відкладення розгляду справи судом апеляційної інстанції залишається без задоволення.

Враховуючи, що апеляційним судом не визнавалася явка учасників справи в судове засідання обов`язковою, а неявка представників інших учасників справи не перешкоджає апеляційному перегляду справи, колегія суддів вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу по суті за відсутністю представників інших учасників справи.

Перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції, заслухавши пояснення представника апелянта, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла до висновку про наявність підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, Товариство з обмеженою відповідальністю "Наукова Перспектива" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом, в якому з урахуванням поданих уточнень, просило суд:

- визнати недійсним протокол загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "ГОРСУМ" № 03-2022 від 30.09.2022 ;

- визнати недійсним договір купівлі-продажу частки у статутному капіталі приватного закладу вищої освіти від 06.10.2022, посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського нотаріального округу;

- стягнути (витребувати з володіння) з Приватного вищого навчального закладу Київський медичний університет на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ГОРСУМ" частку в розмірі 50% статутного капіталу Приватного закладу вищої освіти "Дніпропетровський інститут медицини та громадського здоров`я", що у грошовому еквіваленті становить 25 000,00 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 30.09.2022 ТОВ "ГОРСУМ" було проведено загальні збори товариства. На вказаних зборах були прийняті наступні рішення, а саме: обрано Головою зборів - ОСОБА_1 , секретарем - ОСОБА_2 вирішено продати частку статутного капіталу Приватного закладу вищої освіти Дніпропетровський інститут медицини та громадського здоров`я в розмірі 50% відсотків статутного капіталу, що становить 25000,00 грн. номінальної вартості Приватному вищому навчальному закладу Київський медичний університет за ціну, що складає гривневий еквівалент 70000,00 дол. США.

Позивач зазначає, що генеральний директор ТОВ НАУКОВА ПЕРСПЕКТИВА - ОСОБА_1 не була присутня на загальних зборах ТОВ ГОРСУМ, не брала участь у прийнятті вищезазначених рішень, зокрема щодо продажу частку статутного капіталу Приватного закладу вищої освіти Дніпропетровський інститут медицини та громадського здоров`я в розмірі 50% відсотків статутного капіталу, та не підписувала протокол №03-2022 від 30 вересня 2022 року.

06 жовтня 2022 року між ТОВ ГОРСУМ, як продавцем та ПВНЗ КИЇВСЬКИЙ МЕДИЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ, як покупцем було укладено договір купівлі-продажу частки у статутному капіталі приватного закладу вищої освіти, посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Тарасюк О.О., відповідно до умов якого продавець в порядку та на умовах, визначених у цьому договорі, передає у власність покупця свою частку у статутному капіталі Приватного закладу вищої освіти Дніпропетровський інститут медицини та громадського здоров`я у розмірі 50 % статного капіталу, що становить 25000,00 грн, а покупець в порядку та на умовах, визначених у цьому договорі, приймає та зобов`язується оплатити зазначену частку.

Позивач вказує, що ціна продажу частки ТОВ ГОРСУМ у статутному капіталі ПЗВО Дніпропетровський інститут медицини та громадського здоров`я у розмірі 2 559 802,00 грн не є ринковою та дуже занижена.

Крім того, позивачем подано до господарського суду заяву про забезпечення позову шляхом накладення арешту на частку в статутному капіталі Приватного закладу вищої освіти "Дніпропетровський інститут медицини та громадського здоров`я" та заборони державним реєстраторам проводити будь-які реєстраційні дії відносно вказано навчального закладу.

Частиною 1 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Згідно з ч.1 ст.11 Господарського процесуального кодексу України суд при розгляді справи керується принципом верховенства права.

Частинами першою, другою статті 136 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Під забезпеченням позову необхідно розуміти вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача, які гарантують реальне виконання судового рішення, прийнятого за його позовом. Інститут забезпечення позову спрямований проти несумлінних дій відповідача, який може приховати майно, розтратити його, продати, знецінити (аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі № 381/4019/18).

Вжиття заходів забезпечення позову відповідно до статті 136 Господарського процесуального кодексу України є правом суду, а за наявності відповідних виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку підстав для забезпечення позову.

Відповідно до вимог частини першої статі 137 Господарського процесуального кодексу позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; 6) зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об`єкти інтелектуальної власності; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (частина четверта статті 137 Господарського процесуального кодексу України).

Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення у разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Умовою застосування заходів забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред`явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення. Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що обрання належного, відповідного предмету спору заходу забезпечення позову гарантує дотримання принципу співвіднесення виду заходу забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, що зрештою дає змогу досягти балансу інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, сприяє фактичному виконанню судового рішення в разі задоволення позову та, як наслідок, забезпечує ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, які не є учасниками цього судового процесу.

При цьому сторона, яка звертається із заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати необхідність забезпечення позову, що полягає у доказуванні обставин, з якими пов`язано вирішення питання про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 74 Господарського процесуального кодексу України, обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язань після пред`явлення позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов`язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Апеляційний господарський суд звертає увагу на те, що при вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд зобов`язаний здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів і дослідити подані в обґрунтування заяви докази та встановити наявність зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги.

Слід зазначити, що законом не визначається перелік відповідних доказів, які повинна надати особа до суду під час звернення з заявою про забезпечення позову, а тому суди у кожному конкретному випадку повинні оцінювати їх на предмет достатності, належності, допустимості та достовірності.

Під час вирішення питання щодо забезпечення позову, обґрунтованість позову не досліджується, адже питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду заяви про забезпечення позову (аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 17.12.2018 у справі №914/970/18).

Предметом спору у даній справі є вимоги позивача до відповідачів про визнання недійсним протоколу загальних зборів учасників товариства; визнання недійсним договору купівлі-продажу частки у статутному капіталі; стягнення (витребувати з володіння) частки в розмірі 50% статутного капіталу.

Як на підставу щодо вжиття заходів забезпечення позову позивач посилається на те, що є всі підстави вважати, що ПВНЗ Київський медичний університет до вирішення спору між сторонами по суті, може вжити заходів щодо відчуження належного підприємству статутного капіталу ПЗВО Дніпропетровський інститут медицини та громадського здоров`я, власник якого в подальшому може бути змінений за рішенням суду. Таким чином, на думку позивача, без накладення арешту на 50% статутного капіталу, який на даний час зареєстрований за ПВНЗ Київський медичний університет, забезпечити реальне виконання рішення суду про визнання недійсним договору від 06.10.2022, ухвалене на користь позивача, буде не можливо. У разі зміни власника спірної частки у позивача виникне необхідність змінювати предмет позову та залучати до розгляду справи інших осіб, що у свою чергу призведе до того, що розгляд справи по суті буде затримано, а позивача буде позбавлено оперативного, вчасного захисту та поновлення корпоративних прав, які він вважає порушеними.

Водночас, позивачем не наведено фактичних обставин, підтверджених належними та допустимими доказами, в розумінні статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, які б свідчили про вчинення відповідачем дій спрямованих на ухилення від виконання судового рішення або дій, які можуть призвести до відчуження належного позивачу майна на момент виконання рішення.

Таким чином, твердження позивача про можливість подальшого відчуження ПВНЗ Київський медичний університет спірного майна на користь третіх осіб ґрунтуються лише на припущеннях та не є тією обставиною, яка б могла свідчити про вчинення відповідачем-2 дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання.

Колегія суддів звертає увагу, що приймаючи рішення про часткове задоволення заяви позивача про забезпечення позову, судом першої інстанції не наведено фактичних обставин, які б свідчили про реальну ймовірність ускладнення чи унеможливлення ефективного захисту порушених прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду, у разі задоволення позову та обставин, які б підтверджували, що невжиття відповідних заходів забезпечення позову ускладнить чи унеможливить ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.

Місцевий господарський суд обмежився лише посиланням на те, що накладення арешту на спірну частку є достатнім та дієвим заходом, спроможним запобігти унеможливлення ефективного захисту та поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів позивача, за захистом яких він звернувся з позовом до суду.

Апеляційний господарський суд вважає безпідставними посилання позивача на порушення його права на участь у загальних зборах ТОВ ГОРСУМ, на яких було прийнято рішення щодо продажу частки в статутному капіталі ПЗВО Дніпропетровський інститут медицини та громадського здоров`я у розмірі 50% частки статутного капіталу, а також відсутність повноважень у представника ТОВ ГОРСУМ на підписання договору купівлі-продажу частки у статутному капіталі, оскільки вказані обставини є предметом розгляду позовних вимог по суті та підлягають доказуванню у передбаченому процесуальним законом прядку.

З урахуванням наведеного, приймаючи до уваги недоведення позивачем, що невжиття, визначених ним заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, ефективний захист, поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду, а також відсутність доказів щодо підтвердження фактичного вчинення відповідачем-2 дій, спрямованих на утруднення виконання рішення суду у випадку задоволення позову, суд апеляційної інстанції доходить до висновку про відмову у задоволенні поданої заяви про забезпечення позову в повному обсязі.

Таким чином, з огляду на те, що позивачем належними і допустимими доказами в розумінні приписів ст.ст.76,77 Господарського процесуального кодексу України не було доведено обставин, з якими закон пов`язує застосування заходів забезпечення, місцевий господарський суд дійшов помилкового висновку про наявність підстав для часткового задоволення заяви позивача про забезпечення позову.

З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що оскаржувана ухвала місцевого господарського суду є такою, що постановлена при неповному з`ясуванні обставин, що мають значення для справи, а також з порушенням норм процесуального права, у зв`язку з чим апеляційна скарга підлягає задоволенню, а ухвала господарського суду - скасуванню.

Враховуючи, що судом апеляційної інстанції не здійснюється розгляд справи по суті спору, розподіл судових витрат пов`язаних зі сплатою апелянтом судового збору за подання апеляційної скарги має бути здійснений судом першої інстанції у відповідності до ст. 129 ГПК України за наслідками вирішення спору.

Керуючись ст.ст. 269, 270, 271, 275-284 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Приватного вищого навчального закладу "Київський медичний університет" - задовольнити.

Ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 08.05.2023 у справі №904/2054/23 - скасувати.

Ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю Наукова Перспектива про забезпечення позову.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Право на касаційне оскарження постанови та строк оскарження встановлені ст.ст. 287, 288 ГПК України.

Повна постанова складена та підписана 14.09.2023 року.

Головуючий суддя А.Є. Чередко

Суддя Л.А. Коваль

Суддя В.Ф. Мороз