Рішення

від 04.09.2023 по справі 908/1834/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 9/155/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.09.2023 Справа № 908/1834/23

м. Запоріжжя

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Запоріжжяелектропостачання», код ЄДРПОУ 42093239 (69063, м. Запоріжжя, вул. Олександрівська, буд. 35)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Запорізьке міжрегіональне виробничо-комерційне підприємство «Унікон», код ЄДРПОУ 13639420 (69095, м.Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 152, приміщення 172)

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: Публічне акціонерне товариство «Запоріжжяобленерго», код ЄДРПОУ 00130926 (69035, м.Запоріжжя, вул. Сталеварів, буд. 14)

про стягнення суми 152198,85 грн.

Суддя Боєва О.С.

Без виклику сторін

СУТЬ СПОРУ:

До Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Запоріжжяелектропостачання» про стягнення з відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Запорізьке міжрегіональне виробничо-комерційне підприємство «Унікон» основного боргу за спожиту електричну енергію за період з березня 2022 по березень 2023 у розмірі 141 001,87 грн, а також нарахованих у зв`язку із простроченням виконання грошового зобов`язання сум 2034,73 грн 3% річних та 9126,25 грн інфляційних втрат.

Позов обґрунтовано ст.ст. 16, 526, 530, 625, 610-612, 629 ЦК України, ст.ст. 193, 230 ГК України, Законом України «Про ринок електричної енергії», Правилами роздрібного ринку електричної енергії, затвердженими Постановою НКРЕКП України від 14.03.2018 №312 та умовами договору № 149 від 01.01.2021 про постачання електричної енергії споживачу.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу від 02.06.2023 здійснено автоматизований розподіл судової справи між суддями, присвоєно єдиний унікальний номер судової справи 908/1834/23 та визначено до розгляду судді Боєвій О.С.

Ухвалою господарського суду від 06.06.2023 позовну заяву на підставі ч. 1 ст. 174 ГПК України залишено без руху, позивачу надано строк для усунення недоліків позовної заяви в термін до 20.06.2023 включно.

19.06.2023 від позивача до суду надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви на виконання вимог ухвали суду від 16.06.2023, до якої додані відповідні документи, в тому числі: уточнена позовна заява.

Відповідно до уточненої позовної заяви, поданої на виконання вимог ухвали суду від 06.06.2023 про залишення позовної заяви без руху, позивачем заявлені вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача суми 141001,87 грн основного боргу за спожиту електричну енергію, суми 2034,73 грн 3% річних та суми 9162,25 грн інфляційних втрат, всього загальної суми 152 198,85 грн.

Ухвалою суду від 06.07.2023 позовну заяву (в уточненій редакції) прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі № 908/1834/23 (номер провадження 9/155/23). Справу прийнято до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Залучено до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Публічне акціонерне товариство «Запоріжжяобленерго». Відповідно до ст. 165, ст. 251 ГПК України відповідачу запропоновано подати до суду відзив у строк до 31.07.2023.

02.08.2023 до господарського суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву вих. № 31/07-2 від 31.07.2023 (передано для відправлення до відділення поштового зв`язку 31.07.2023), відповідно до якого ТОВ «ЗМ ВКП «УНІКОН» заперечило проти заявлених позовних вимог. Відповідач повідомив суд про неотримання копії позовної заяви з додатками та зазначив, що матеріали справи містять лише опис вкладення, поштової квитанції суду не надано. У зв`язку з викладеним та приймаючи до уваги, що з позовною заявою відповідач ознайомився лише 26.07.2023 через електронний суд, він потребує додатковий час на підготовку повного та обґрунтованого відзиву. Просив відмовити у задоволенні позову.

08.08.2023 до господарського суду від відповідача надійшов відзив вих. №03/08-1 від 03.08.2023. Ухвалою суду від 10.08.2023 поновлено відповідачу процесуальний строк для подання відзиву, відзив прийнято до розгляду. У вказаному відзиві відповідач виклав заперечення проти заявлених позовних вимог. Зокрема, зазначив, що від початку повномасштабного вторгнення Російської Федерації на територію України, з березня 2022 і по сьогодні ТОВ «ЗМ ВКП «УНІКОН» не перебуває на території об`єкта нерухомості за адресою: Запорізька область, Василівський район, смт. Степногірськ, Проммайданчик шахти, електроенергію не споживав. Господарська діяльність ТОВ «ЗМ ВКП «УНІКОН» припинена в повному обсязі, оскільки підприємство не має доступу до своїх складських приміщень, виробничих потужностей, основних засобів та залишків товарів. З працівниками була призупинена дія трудових договорів. ТОВ «ЗМ ВКП «УНІКОН» за наявності грошових коштів на поточних рахунках сплачувало рахунки ТОВ «Запоріжжяелектропостачання» з метою невідключення об`єкта та фактичного споживача (військовий підрозділ, задіяний для оборони Запоріжжя та Запорізької області). З березня 2022 відповідач не подавав показники лічильників, тому не зрозуміло на підставі яких даних позивач зробив розрахунок вартості спожитої електроенергії, яка є предметом розгляду справи. Також повідомив, що з метою вирішення питання погашення наявної заборгованості, відповідач неодноразово звертався до квартирно-експлуатаційного відділу (КЕВ) у м. Запоріжжя та Запорізького зонального відділу Військової служби правопорядку, втім відповідей не отримав, питання щодо погашення вартості спожитої електричної енергії на даний час не вирішено. У зв`язку з зазначеним відповідач, посилаючись на ч. 2 ст. 48 ГПК України, просив суд залучити до участі у справі відповідача-2 Запорізьку обласну військову адміністрацію.

04.09.2023 до господарського суду від відповідача надійшло клопотання про продовження строку розгляду справи у зв`язку із необхідністю подання додаткових доказів.

Розглянувши клопотання відповідача про продовження строку розгляду справи, суд відмовив у його задоволенні, оскільки положеннями Господарського процесуального кодексу України не передбачено продовження строку розгляду справи, що розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.

При цьому, суд зазначає, що в клопотанні відповідач, зокрема, зазначив, що для подання доказів у справі йому необхідно декілька днів. Разом з тим, станом на час складення повного судового рішення у даній справі відповідач докази, про які зазначав у клопотанні, не подав.

Розглянувши матеріали справи, суд

ВСТАНОВИВ:

01.01.2021 Товариством з обмеженою відповідальністю «Запорізьке міжрегіональне виробничо-комерційне підприємство «Унікон» (Споживач, відповідач у справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Запоріжжяелектропостачання» (Постачальник, позивач у справі) укладено Договір про постачання електричної енергії споживачу № 149 (далі Договір), шляхом приєднання Споживача до Договору на умовах обраної Споживачем комерційної пропозиції Постачальника - Додаток № 2 до Договору, для чого Споживач подав електропостачальнику Заяву-приєднання до Договору.

В пункті 1.1 Договору сторонами визначено, що цей договір про постачання електричної енергії є публічним договором приєднання, який встановлює порядок та умови постачання електричної енергії як товарної продукції споживачу постачальником електричної енергії та укладається сторонами з урахуванням статей 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України.

Пунктом 2.1 Договору встановлено, що за цим договором постачальник продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача, а споживач оплачує постачальнику вартість використаної (купованої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору.

Згідно з підпунктом 1 пункту 6.2 Договору Споживач зобов`язується забезпечувати своєчасну та повну оплату спожитої електричної енергії згідно з умовами цього Договору.

Споживач розраховується з постачальником за спожиту електричну енергію за цінами, які щомісяця визначаються відповідно до механізму визначення ціни електричної енергії, згідно з обраною Споживачем комерційною пропозицією, яка є додатком 2 до цього Договору. Спосіб визначення ціни (тарифу) електричної енергії зазначається в комерційній пропозиції Постачальника. Ціна електричної енергії має зазначатися постачальником у рахунках про оплату електричної енергії за цим договором, у тому числі у разі її зміни. Розрахунковим періодом за цим договором є календарний місяць. Оплата рахунка постачальника за цим договором має бути здійснена споживачем у строк, визначений у рахунку, який не може перевищувати п`яти робочих днів з моменту отримання його споживачем, або протягом п`яти робочих днів від дати, зазначеної у комерційній пропозиції, щодо оплати рахунку, оформленого споживачем (п. 5.1, п. 5.2, п. 5.4, п. 5.5, п. 5.7 Договору).

В Заяві-приєднання до Договору, яка є його Додатком, зазначені персоніфіковані дані Споживача.

Відповідно до Комерційної пропозиції (Додаток №2 до договору) сторони узгодили, що ціна електричної енергії визначається за відповідною формулою.

В п. 4 комерційної пропозиції до договору, зокрема, встановлено, що розрахунком періодом є календарний місяць, який встановлюється з 1 числа розрахункового місяця до останнього числа розрахункового місяця. Оплата електричної енергії здійснюється споживачем у формі попередньої оплати до 25 числа місяця, що передує розрахунковому періоду, в розмірі 100% від вартості очікуваного споживання електричної енергії на розрахунковий період з остаточним розрахунком, що проводиться за фактично відпущену електричну енергію з даними комерційного обліку. Акт прийняття-передавання товарної продукції оформлюються Постачальником та надаються Споживачу засобами електронного зв`язку на адресу електронної пошти Споживача, вказаної останнім у заяві-приєднання. За необхідності Споживач самостійно отримує акт прийняття-передавання в центрі обслуговування Споживачів. У випадку не повернення Споживачем акту прийняття-передавання протягом десяти днів з дня його направлення Постачальником або з дня отримання в центрі обслуговування Споживачів акту прийняття-передавання вважається підписаним та узгодженим сторонами, якщо в цей же строк Споживачем не буде надано Постачальнику обґрунтованих заперечень.

Відповідно до п. 7 комерційної пропозиції, рахунок на проведення остаточного розрахунку самостійно отримується Споживачем до 10 числа місяця (включно), наступного за розрахунковим. Рахунки, виставлені Постачальником відповідно до умов Договору (попередня оплата, остаточний розрахунок, тощо) надаються уповноваженому представнику Споживача під його підпис на екземплярі рахунка, що залишається у Постачальника. У разі не отримання представником Споживача рахунків для здійснення, передбачених умовами Договору платежів, відповідні рахунки направляються Споживачу поштовим зв`язком, кур`єром, або направляються Постачальником за допомогою засобів електронного зв`язку на адресу електронної пошти Споживача, вказаної останнім у заяві-приєднання. У разі неотримання Споживачем рахунку у визначені цією комерційною пропозицією строки не з вини Постачальника, рахунок за фактично спожиту електричну енергію вважається отриманим Споживачем 10 числа місяця, наступного за звітним. Оплата рахунка Постачальника за Договором має бути здійснена Споживачем у строки, визначені в рахунку, але не більше ніж протягом 5 робочих днів від дати його отримання Споживачем.

Термін дії Договору до 31.12.2023 (п. 13 Комерційної пропозиції).

В позові позивач зазначив, що рахунки та акти приймання-передавання товарної продукції за договором за період з березня 2022 по березень 2023, відповідно до яких загальний обсяг використаної електричної енергії склав 32794 кВт/год на загальну суму 169497,49 грн були направлені споживачу на електронну адресу.

Спожитий обсяг електричної енергії ТОВ «ЗМК ВКП «Унікон» за період березень 2022 - березень 2023 підтверджується повідомленням/листом від 27.04.2023 №007-66/2507 адміністратора комерційного обліку, функції якого в Запорізькій області виконує ПАТ «Запоріжжяобленерго», щодо фактичного обсягу спожитої електричної енергії з щомісячною розбивкою за EIC - кодом точки комерційного обліку.

Даним повідомленням ОСР надає постачальнику електричної енергії дані про фактичний обсяг, період споживання за ЕІС-кодом точки комерційного обліку з щомісячною розбивкою (а.с. 34 з обох боків).

Однак, як зазначив позивач, відповідач частково виконав зобов`язання з оплати отриманої електричної енергії, а саме здійснив часткову оплату у розмірі 28495,62 грн, у зв`язку з чим борг за спожиту електричну енергію в період з березня 2022 по березень 2023 склав 141001,87 грн.

З метою досудового врегулювання спору, 02.05.2023 на адресу відповідача була направлена вимога №6016/1 від 19.04.2023 про необхідність погашення заборгованості в розмірі 141001,87 грн протягом семи днів від дня отримання цієї вимоги за наведеними реквізитами. До вимоги доданий Акт звірки взаємних розрахунків (а.с. 19-20, 33).

Оскільки вказана вимога була залишена відповідачем без реагування, а заборгованість в добровільному порядку не погашена, позивач звернувся з позовом до суду, за яким відкрито провадження у даній справі № 908/1834/23.

Проаналізувавши норми чинного законодавства, оцінивши надані письмові докази у їх сукупності, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. ст. 11, 509 ЦК України підставою виникнення цивільних прав і обов`язків (зобов`язань), які мають виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору є договір.

Згідно з ч. 1 ст. 275 ГК України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов`язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Окремим видом договору енергопостачання є договір постачання електричної енергії споживачу. Особливості постачання електричної енергії споживачам та вимоги до договору постачання електричної енергії споживачу встановлюються Законом України «Про ринок електричної енергії».

Пунктом 1 частини 3 статті 58 Закону України «Про ринок електричної енергії» визначено, що Споживач зобов`язаний сплачувати за електричну енергію та надані йому послуги відповідно до укладених договорів.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно зі ст. ст. 525, 526 ЦК України зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до вимог закону, умов договору. Одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічний припис містять п. п.1, 7 ст. 193 ГК України.

Статтею 530 ЦК України також передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі ст. 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Стаття 610 ЦК України визначає, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем поставлено відповідачу електричну енергію у період з березня 2022 по березень 2023 року включно в обсязі 32794 кВт/год., на суму 169497,49 грн. І з урахуванням здійснених відповідачем часткових оплат, заборгованість відповідача за спожиту електроенергію у період з березня 2022 по березень 2023 року включно становить 141 001,87 грн.

Оскільки відповідач доказів, які б підтверджували належне виконання зобов`язань щодо своєчасної та повної оплати отриманої електричної енергії не надав та доводів позивача не спростував, суд дійшов висновку про те, що вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 141 001,87 грн є обґрунтованими та підлягають задоволенню у заявленому позивачем розмірі.

При цьому, суд зазначає, що за змістом ч.ч. 2, 3 ст. 13, ч. 1 ст. 74, ч. 2 ст. 76 Господарського процесуального кодексу України, учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставі для своїх вимог або заперечень. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 1 ст.77 ГПК України).

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ч. 4 ст. 13 ГПК України).

Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Заперечення відповідача, що викладені у відзиві № 03/08-1 від 03.08.2023 (а.с. 121-126) не підтверджені належними та допустимими доказами, не спростовують доводів позивача та не свідчать про відсутність заборгованості відповідача перед позивачем в рамках договору №149 від 01.01.2021.

Посилання відповідача на той факт, що він не споживав електричну енергію в зазначений в позові період та, як наслідок, відсутність обов`язку сплачувати її вартість, судом відхилені, оскільки доказів на підтвердження зазначеного суду не надано.

У зв`язку з простроченням відповідачем виконання грошового зобов`язання з оплати вартості спожитої електричної енергії, позивачем нараховано та заявлено до стягнення з відповідача суму 2034,73 грн 3 % річних за загальний період прострочення з 20.04.2022 по 02.05.2023 включно та суму 9162,25 грн інфляційних втрат за загальний період прострочення з травня 2022 по березень 2023 включно.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 ЦК України).

Відповідно до приписів ст.ст. 610, 611 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Частиною 2 ст. 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3 % річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Факт прострочення виконання відповідачем грошових зобов`язань підтверджується матеріалами справи та є доведеним.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних, суд встановив, що його здійснено правильно, тому вимога позивача про стягнення з відповідач суми 2034,73 - 3% річних задовольняється судом у заявленому позивачем розмірі.

Щодо вимоги про стягнення інфляційних втрат, суд зазначає, що позивачем при здійснені розрахунку допущені помилки, зокрема щодо зазначення сукупного індексу інфляції за березень 2023. Перевіривши за допомогою юридичної інформаційно-пошукової системи «Законодавство» наданий позивачем розрахунок інфляційних втрат, суд встановив, що сума інфляційних втрат за вказаний позивачем загальний період (з травня 2022 по березень 2023 включно) складає 7624,48 грн. Отже з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума 7624,48 грн інфляційних втрат. В решті вимог про стягнення інфляційних втрат судом відмовляється у зв`язку з необґрунтованістю.

На підставі усього вищевикладеного, позовні вимоги задовольняються судом частково.

Витрати зі сплати судового збору відповідно до приписів статті 129 ГПК України покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 236-238, 240, 241, 247, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Запорізьке міжрегіональне виробничо-комерційне підприємство «Унікон», код ЄДРПОУ 13639420 (69095, м.Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 152, приміщення 172) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Запоріжжяелектропостачання», код ЄДРПОУ 42093239 (69063, м.Запоріжжя, вул. Олександрівська, буд. 35) суму 141 001 (сто сорок одну тисячу одну) грн 87 коп. заборгованості, суму 2034 (дві тисячі тридцять чотири) грн 73 коп. 3% річних, суму 7624 (сім тисяч шістсот двадцять чотири) грн 48 коп. інфляційних втрат.

У задоволенні іншої частини позову відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Запорізьке міжрегіональне виробничо-комерційне підприємство «Унікон», код ЄДРПОУ 13639420 (69095, м.Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 152, приміщення 172) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Запоріжжяелектропостачання», код ЄДРПОУ 42093239 (69063, м.Запоріжжя, вул. Олександрівська, буд. 35) суму 2656 (дві тисячі шістсот п`ятдесят шість) грн 88 коп. витрат зі сплати судового збору.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Повний текст рішення складено та підписано 14.09.2023.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено впродовж двадцяти днів з дня складення повного судового рішення у порядку, встановленому ст. 257 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя О.С. Боєва