Ухвала

від 12.09.2023 по справі 910/14100/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua0,2

УХВАЛА

м. Київ

12.09.2023Справа № 910/14100/23

Суддя Привалов А.І., розглянувши

позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Білий Цвіт»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Sp.z o.o. GOOD POLYMER»

про стягнення 571 434,62 євро (що становить 22 570 353,20 грн.)

УСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Білий Цвіт» звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Sp.z o.o. GOOD POLYMER» про стягнення стягнення 571 434,62 євро (що становить 22 570 353,20 грн).

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на порушення відповідачем зобов`язань за Договором на надання послуг № 02/11/22-02к від 02.11.2022.

Розглянувши матеріали позовної заяви, господарський суд дійшов висновку щодо наявності підстав для передачі справи на розгляд до Господарського суду Київської області з огляду на наступне.

Відповідно до статті 4 Господарського процесуального кодексу України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Як вбачається з позовної заяви, відповідачем у справі визначено іноземний суб`єкт господарювання - Товариство з обмеженою відповідальністю «Sp.z o.o. GOOD POLYMER», яке зареєстровано за законодавством Республіки Польща.

Згідно ч. і ст. 76 Закону України "Про міжнародне приватне право", суди приймають до свого провадження і можуть розглядати будь-які справи з іноземним елементом у випадках, якщо сторони передбачили своєю угодою підсудність справи з іноземним елементом судам України.

Відповідно до ст.33 Договору між Україною і Республікою Польща про правову допомогу та правові відносини у цивільних і кримінальних справах, ратифікованого Постановою Верховної Ради України від 04.02.1994, зобов`язання, що виникають з договірних відносин, визначаються законодавством тієї Договірної Сторони, на території якої була укладена угода, хіба що учасники договірних відносин підпорядкують ці відносини вибраному ними законодавству.

У справах, зазначених в пункті 1, компетентним є суд тієї Договірної Сторони, на території якої має місце проживання або юридичну адресу відповідач. Компетентним є також суд тієї Договірної Сторони, на території якої має місце проживання або юридичну адресу позивач, якщо на цій території знаходиться предмет спору або майно відповідача.

Компетенція, про яку йде мова в пункті 2, може бути змінена за згодою учасників договірних відносин.

Як вбачається з укладеного сторонами Договору на надання послуг № 02/11/22-02к від 02.11.2022, зокрема, пунктів 5.1-5.2 Договору, сторони обумовили. що усі суперечки та розбіжності, що можуть випливати з Договору чи у зв`язку з ним, по можливості вирішуються шляхом переговорів між Сторонами із застосуванням претензійного порядку, встановленого Господарсько-процесуальним кодексом України. Невирішений спір у досудовому порядку подається на розгляд суду за правилами підвідомчості та підсудності, встановленими діючим законодавством України.

Отже, сторони в договорі визначили застосування до їх правовідносин матеріальне та процесуальне право України.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 27 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), позов пред`являється до господарського суду за місцезнаходженням чи місцем проживання відповідача, якщо інше не встановлено цим Кодексом.

З позовної заяви слідує, що позивач, звертаючись з даним позовом до Господарського суду міста Києва, посилається на положення ч. 5 ст. 29 ГПК України.

При цьому, в обґрунтування звернення з позовом саме до Господарського суду міста Києва позивач вказує на те, що оскільки цей спір стосується невиконання відповідачем (замовником за договором) грошових зобов`язань, що мали бути виконані шляхом зарахування коштів в безготівковому порядку на рахунок позивача (виконавця), вказаний в Договорі, в розумінні названої ст. 532 ЦК місцем виконання таких грошових зобов`язань є місцезнаходження позивача як кредитора (та/або банку, в якому відкрито названий рахунок виконавця, як отримувача коштів. Отже, позивач звертається з позовом за місцезнаходженням АТ «Укрсиббанк», в якому у позивача відкритий рахунок.

Позови у спорах, що виникають з договорів, в яких визначено місце виконання або виконувати які через їх особливість можна тільки в певному місці, можуть пред`являтися також за місцем виконання цих договорів (ч. ч. 1, 5 ст. 29 ГПК України).

Правила цієї статті застосовуються до зобов`язань, виконання яких з урахуванням їх особливостей можливе лише у певному місці. У разі якщо така особливість не визначена і не вбачається зі специфіки спірних відносин, то підсудність справи визначається за загальними правилами підсудності.

При цьому, слід зазначити, що виконання договірного зобов`язання - це вчинення боржником на користь кредитора або третьої особи певних дій, що становлять предмет виконання договірного зобов`язання. Правила визначення місця виконання зобов`язання встановлені ст. 532 Цивільного кодексу України.

Відповідно до зазначеної норми місце виконання зобов`язання встановлюється у договорі.

Якщо місце виконання зобов`язання не встановлено у договорі, виконання провадиться:

1) за зобов`язанням про передання нерухомого майна - за місцезнаходженням цього майна;

2) за зобов`язанням про передання товару (майна), що виникає на підставі договору перевезення, - за місцем здавання товару (майна) перевізникові;

3) за зобов`язанням про передання товару (майна), що виникає на підставі інших правочинів, - за місцем виготовлення або зберігання товару (майна), якщо це місце було відоме кредиторові на момент виникнення зобов`язання;

4) за грошовим зобов`язанням - за місцем проживання кредитора, а якщо кредитором є юридична особа, - за її місцезнаходженням на момент виникнення зобов`язання. Якщо кредитор на момент виконання зобов`язання змінив місце проживання (місцезнаходження) і сповістив про це боржника, зобов`язання виконується за новим місцем проживання (місцезнаходженням) кредитора з віднесенням на кредитора всіх витрат, пов`язаних із зміною місця виконання;

5) за іншим зобов`язанням - за місцем проживання (місцезнаходженням) боржника.

Зобов`язання може бути виконане в іншому місці, якщо це встановлено актами цивільного законодавства або випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

Як вбачається з позовної заяви, місцезнаходженням позивача є: Київська область, місто Бориспіль, вул. Завокзальна, буд. 1, що також підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань

При цьому, місцем укладання позивачем та відповідачем Договору на надання послуг № 02/11/22-02к від 02.11.2022 визначено місто Бориспіль. Місцем виконання договору є, виходячи з умов п. 3.4. вказаного Договору, початок надання послуг - станція Вадул-Сірет (Україна), день закінчення надання послуг в м. Борисполі Україна.

Таким чином, виходячи з аналізу положень ч. 5 ст. 29 ГПК України та п. 4 ч. 1 ст. 532 ЦК України, враховуючи, що предметом позову у даному спорі визначено стягнення коштів на користь позивача, який виступає кредитором та місцезнаходженням якого є: Київська область, місто Бориспіль, вул. Завокзальна, буд. 1, суд дійшов висновку про те, що дана позовна заява подана з порушенням приписів ст. 27 ГПК України та не належить до територіальної юрисдикції (підсудності) Господарського суду міста Києва, а матеріали позовної заяви підлягають передачі на розгляд до Господарського суду Київської області.

Згідно з положеннями статті 31 Господарського процесуального кодексу України суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.

Частиною 3 статті 31 Господарського процесуального кодексу України визначено, що передача справи на розгляд іншого суду за встановленою цим Кодексом підсудністю з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої цієї статті, здійснюється на підставі ухвали суду не пізніше п`яти днів після закінчення строку на її оскарження, а в разі подання скарги - не пізніше п`яти днів після залишення її без задоволення.

Положеннями ч. 6 ст. 31 Господарського процесуального кодексу України визначено, що спори між судами щодо підсудності не допускаються.

Справа, передана з одного суду до іншого в порядку, встановленому цією статтею, повинна бути прийнята до провадження судом, якому вона надіслана (ч. 7 ст. 31 ГПК України).

Суд звертає увагу також на те, що ст. 279 ГПК України передбачено скасування судового рішення, яким закінчено розгляд справи у випадку прийняття такого рішення з порушенням правил територіальної юрисдикції.

Враховуючи викладене, передання справи за належною територіальною юрисдикцією не призводить до порушення прав позивача на доступ до суду та справедливий судовий розгляд, а є гарантією того, що рішення у справі буде ухвалене належним судом і законне та обґрунтоване рішення не буде в подальшому скасоване судом вищої інстанції, лише з підстав недотримання процесуальних норм щодо територіальної юрисдикції.

Окрім того, суд зазначає, що згідно із статтею 11 ГПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Пунктом 1 статті 6 Конвенції гарантовано, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Європейський суд з прав людини у справі "Устименко проти України" (заява №32053/13) констатував, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитися у світлі Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін.

Європейський суд з прав людини у рішенні у справі "Сокуренко і Стригун проти України" від 20.07.2006 року (заяви № 29458/04, № 29465/04) зазначив, що фраза "встановленого законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. У рішенні у справі "Zand v. Austria" від 12.10.1978 року (заява № 7360/76), висловлено думку, що термін "судом, встановленим законом" у частині 1 статті 6 Конвенції передбачає "усю організаційну структуру судів, включно з [...] питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів [...]".

Таким чином, складова верховенства права, закріплена у пункті 1 статті 6 Конвенції, передбачає, зокрема, розгляд справи належним судом, в даному випадку - судом, до територіальної юрисдикції якого відноситься поданий господарський позов.

Враховуючи викладене, матеріали позовної заяви Публічного акціонерного товариства "Центренерго" в особі відокремленого підрозділу Трипільської теплової електростанції Публічного акціонерного товариства "Центренерго" до Приватного підприємства "ФЛЕМОС" про стягнення 341 303,96 грн підлягають передачі на розгляд Господарського суду Київської області за встановленою підсудністю.

Керуючись ст. 27, 29, 31, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Білий Цвіт» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Sp.z o.o. GOOD POLYMER» про стягнення стягнення 571 434,62 євро (що становить 22 570 353,20 грн) передати на розгляд до Господарського суду Київської області (01032, м. Київ, вул. С. Петлюри, 16/108).

2. Згідно ч. 2 ст.235 Господарського процесуального кодексу України дана ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею - 12.09.2023 та може бути оскаржена у порядку, встановленому статтею 256 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя А.І. Привалов