Рішення

від 04.09.2023 по справі 913/50/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

просп. Науки, 5, м. Харків, 61022, телефон/факс (057)702 10 79, inbox@lg.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 вересня 2023 року м.Харків Справа №913/50/22

Провадження №19/913/50/22

За позовом Заступника керівника Луганської обласної прокуратури (вул. Богдана Ліщини, буд. 27, м. Сєвєродонецьк Луганської області, 93400) в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах Луганської обласної державної адміністрації обласної військово-цивільної адміністрації (просп. Центральний, буд. 59, м. Сєвєродонецьк Луганської області, 93405)

до Лозно-Олександрівської селищної військової адміністрації Сватівського району Луганської області (вул. Центральна, буд. 1, смт Лозно-Олександрівка Сватівського району Луганської області, 92211)

третя особа-1, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача Державне підприємство «Білокуракинське лісомисливське господарство» (вул. Магістральна, буд. 2, смт Білокуракине Луганської області, 92200)

третя особа-2, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача Державне спеціалізоване господарське підприємство «Ліси України» (вул. Шота Руставелі, буд. 9А, м. Київ, 01601)

третя особа-3, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача Державне підприємство «Старобільське лісомисливське господарство» (с. Запорізьке Старобільського району Луганської області, 92741)

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Головне управління Держгеокадастру у Луганській області (вул. Сахарова Академіка, буд. 34, м. Івано-Франківськ, 76014)

про витребування земельних ділянок

Суддя Господарського суду Луганської області - Косенко Т.В.

Секретар судового засідання-помічник судді - Чуєва М.С.

У засіданні брали участь:

від прокуратури: Горбач Н.О. прокурор відділу Харківської обласної прокуратури за службовим посвідченням;

від позивача: представник не прибув;

від відповідача: Сутковий А.М адвокат, на підставі ордеру на надання правничої (правової) допомоги від 20.02.2023 серії АН №1113216 (у режимі відеоконференції);

від третьої особи-1: представник не прибув;

від третьої особи-2: представник не прибув;

від третьої особи-3: представник не прибув;

від третьої особи на стороні відповідача: представник не прибув.

С У Т Ь С П О Р У:

Заступник керівника Луганської обласної прокуратури в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах - Луганської обласної державної адміністрації обласної військово-цивільної адміністрації звернувся до Господарського суду Луганської області з позовною заявою до Лозно-Олександрівської селищної ради, у якій просить витребувати на користь держави в особі Луганської обласної державної адміністрації обласної військово-цивільної адміністрації з чужого незаконного володіння Лозно-Олександрівської селищної ради земельні ділянки загальною площею 23,3755 га, утворені внаслідок поділу земельної ділянки з кадастровим номером 4420955700:10:001:0111, а саме земельні ділянки з кадастровими номерами:

- 4420955700:10:001:0119 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2429819744209),

- 4420955700:10:001:0120 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2429339544209),

- 4420955700:10:001:0121 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2429358744209),

- 4420955700:10:001:0122 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2429462944209),

- 4420955700:10:001:0123 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2429475344209),

- 4420955700:10:001:0124 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2429486544209),

- 4420955700:10:001:0125 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2429499044209),

- 4420955700:10:001:0126 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2429510344209),

- 4420955700:10:001:0127 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2429523544209),

- 4420955700:10:001:0128 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2429534744209),

- 4420955700:10:001:0129 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2429549244209),

- 4420955700:10:001:0130 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2429564344209),

- 4420955700:10:001:0131 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2429577544209),

- 4420955700:10:001:0132 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2429590844209),

- 4420955700:10:001:0133 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2429608444209),

- 4420955700:10:001:0134 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2429625044209),

- 4420955700:10:001:0135 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2429645944209),

- 4420955700:10:001:0136 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2429787344209),

- 4420955700:10:001:0137 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2429795944209),

- 4420955700:10:001:0138 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2429808444209).

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що розпорядженням голови Білокуракинської районної державної адміністрації Луганської області від 06.02.2006 №35 Державному підприємству «Білокуракинське лісомисливське господарство» (далі ДП «Білокуракинське ЛМГ») передано для заліснення земельну ділянку загальною площею 23,3755 га, розташовану в адміністративних межах Лозно-Олександрівської селищної ради Сватівського (колишнього Білокуракинського) району.

На підставі вказаного рішення Харківською державною лісовпорядною експедицією у 2009 році розроблено «Проект організації і розвитку лісового господарства ДП «Білокуракинське ЛМГ», згідно якого вказану земельну ділянку орієнтовною площею 21,5670 га, включено до кварталу №21 виділів №13, 14, 15, 17, 18 Лозно-Олександрівського лісництва ДП «Білокуракинське ЛМГ».

Технічна документація із землеустрою щодо інвентаризації спірної земельної ділянки затверджена розпорядженням голови Білокуракинської районної державної адміністрації від 18.10.2013 №227, визначено та віднесено земельну ділянку до категорії земель сільськогосподарського призначення.

На підставі Технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земельної ділянки, земельній ділянці площею 23,3755 га, до якої ввійшла спірна земельна ділянка площею 21,5670 га, присвоєно кадастровий номер 4420955700:10:001:0111 та відомості про вказану земельну ділянку внесено до Державного земельного кадастру.

20.04.2018 право державної власності на спірну земельну ділянку зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за Головним управлінням Держгеокадастру у Луганській області.

Відповідно до Акту приймання-передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення із державної у комунальну власність від 18.06.2019 Головне управління Держгеокадастру у Луганській області відповідно до наказу №1187-сг передало із державної власності земельні ділянки сільськогосподарського призначення, а Лозно-Олександрівська селищна рада (Лозно-Олександрівська селищна об`єднана територіальна громада) прийняла у комунальну власність земельні ділянки у кількості 77, загальною площею 1 062,0328 га згідно з додатком.

Відповідно п.44 Додатку до вказаного Акту приймання-передачі земельну ділянку загальною площею 23,3755 га сільськогосподарського призначення державної власності з кадастровим номером 4420955700:10:001:0111, яка раніше передана у постійне користування ДП «Білокуракинське ЛМГ», передано у комунальну власність Лозно-Олександрівської селищної ради, про що внесено запис до Єдиного державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Рішенням Лозно-Олександрівської селищної ради від 14.07.2021 №10/101 затверджено проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок 19-ти громадянам у власність для ведення особистого селянського господарства шляхом поділу земельної ділянки кадастровий номер 4420955700:10:001:0111.

У результаті поділу земельної ділянки кадастровий номер 4420955700:10:001:0111 утворено 20 земельних ділянок загальною площею 23,3755 га кадастрові номери: 4420955700:10:001:0119, 4420955700:10:001:0120, 4420955700:10:001:0121, 4420955700:10:001:0122, 4420955700:10:001:0123, 4420955700:10:001:0124, 4420955700:10:001:0125, 4420955700:10:001:0126, 4420955700:10:001:0127, 4420955700:10:001:0128, 4420955700:10:001:0129, 4420955700:10:001:0130, 4420955700:10:001:0131, 4420955700:10:001:0132, 4420955700:10:001:0133, 4420955700:10:001:0134, 4420955700:10:001:0135, 4420955700:10:001:0136, 4420955700:10:001:0137, 4420955700:10:001:0138.

Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 21.01.2022 вказані земельні ділянки знаходяться у комунальній власності Лозно-Олександрівської селищної ради.

Як зазначає прокурор, передача зазначеної земельної ділянки у власність відповідача відбулася з порушенням норм земельного та лісового законодавства, оскільки на момент видачі ГУ Держгеокадастру у Луганській області вищевказаного наказу спірна земельна ділянка перебувала в постійному користуванні ДП «Білокуракинське ЛМГ». Хоча Державний акт на право постійного користування державним підприємством не отримано, право постійного користування підтверджується планово-картографічними матеріалами лісовпорядкування.

При цьому, за інформацією Державного підприємства «Харківська державна лісовпорядна експедиція» Українського державного проектного лісовпорядного виробничого об`єднання від 27.09.2021 №564 та доданою схемою перетину, земельна ділянка з кадастровим номером 4420955700:10:001:0111 має частковий перетин із землями державного лісового фонду ДП «Білокуракинське ЛМГ», орієнтована площа перетину становить 21,5670 га.

На думку прокурора, викладене свідчить, що спірна земельна ділянка повністю знаходиться на землях державного лісового фонду, наданих в постійне користування ДП «Білокуракинське ЛМГ».

У той же час, ДП «Білокуракинське ЛМГ», як постійний користувач земельної ділянки, не повідомлялось та не погоджувало передачу земельної ділянки з кадастровим номером 4420955700:10:001:0111 в комунальну власність Лозно-Олександрівської селищної ради, яка відноситься до земель лісового фонду (землі лісогосподарського призначення).

Таким чином, прокурор вважає, що рішенням ГУ Держгеокадастру у Луганській області фактично сформовано спірну земельну ділянку з кадастровим номером 4420955700:10:001:0111 загальною площею 23,3755 га, визначено її площу та цільове призначення попри те, що вона накладається на землі лісогосподарського призначення, тим самим незаконно змінено цільове призначення спірної земельної ділянки на сільськогосподарське угіддя та в подальшому зареєстровано право власності на неї.

Рішенням сесії Лозно-Олександрівської селищної ради від 14.07.2021 №10/101 «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок 19-ти громадянам у власність для ведення особистого селянського господарства, шляхом поділу земельної ділянки кадастровий номер 4420955700:10:001:0111» затверджено проект землеустрою. В результаті поділу земельної ділянки утворилися земельні ділянки з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства площею по 1,2000 га та земельна ділянка площею 0,5755 га за цільовим призначенням землі запасу.

Прокурор зауважує, що оскільки спірна земельна ділянка з кадастровим номером 4420955700:10:001:0111 передана Лозно-Олександрівській селищній раді незаконно, то і рішення від 14.07.2021 №10/101 є незаконним, тому вказане створює умови для подальшого незаконного розпорядження земельною ділянкою.

Ухвалою суду від 19.01.2022 №113/22 задоволено заяву заступника керівника Луганської обласної прокуратури від 14.01.2022 №15/1-24 вих-22 про забезпечення позову; вжито заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на земельні ділянки загальною площею 23,3755 га, утворені внаслідок поділу земельної ділянки з кадастровим номером 4420955700:10:001:0111, а саме на земельні ділянки з кадастровими номерами:

- 4420955700:10:001:0119 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2429819744209),

- 4420955700:10:001:0120 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2429339544209),

- 4420955700:10:001:0121 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2429358744209),

- 4420955700:10:001:0122 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2429462944209),

- 4420955700:10:001:0123 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2429475344209),

- 4420955700:10:001:0124 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2429486544209),

- 4420955700:10:001:0125 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2429499044209),

- 4420955700:10:001:0126 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2429510344209),

- 4420955700:10:001:0127 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2429523544209),

- 4420955700:10:001:0128 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2429534744209),

- 4420955700:10:001:0129 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2429549244209),

- 4420955700:10:001:0130 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2429564344209),

- 4420955700:10:001:0131 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2429577544209),

- 4420955700:10:001:0132 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2429590844209),

- 4420955700:10:001:0133 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2429608444209),

- 4420955700:10:001:0134 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2429625044209),

- 4420955700:10:001:0135 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2429645944209),

- 4420955700:10:001:0136 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2429787344209),

- 4420955700:10:001:0137 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2429795944209),

- 4420955700:10:001:0138 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2429808444209); заборонено будь-яким фізичним та юридичним особам, зокрема, державним реєстраторам, на час розгляду та до набрання законної сили рішенням у справі, здійснювати будь-які дії щодо передачі у власність, іншим чином відчуження, поділу, об`єднання, реєстрації права власності щодо земельних ділянок кадастрові номери 4420955700:10:001:0119, 4420955700:10:001:0120, 4420955700:10:001:0121, 4420955700:10:001:0122, 4420955700:10:001:0123, 4420955700:10:001:0124, 4420955700:10:001:0125, 4420955700:10:001:0126, 4420955700:10:001:0127, 4420955700:10:001:0128, 4420955700:10:001:0129, 4420955700:10:001:0130, 4420955700:10:001:0131, 4420955700:10:001:0132, 4420955700:10:001:0133, 4420955700:10:001:0134, 4420955700:10:001:0135, 4420955700:10:001:0136, 4420955700:10:001:0137, 4420955700:10:001:0138 загальною площею 23,3755 га, утворених внаслідок поділу земельної ділянки з кадастровим номером 4420955700:10:001:0111, що розташовані на території Лозно-Олександрівської селищної ради Сватівського (колишнього Білокуракинського) району Луганської області.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25.01.2022 справа передана на розгляд судді Косенко Т.В.

Ухвалою суду від 31.01.2022 підтверджені підстави представництва заступником керівника Луганської обласної прокуратури інтересів держави в особі Луганської обласної державної адміністрації-обласної військово-цивільної адміністрації за заявленими позовними вимогами; прийнято позовну заяву до розгляду та відкрите провадження у справі; визначено розглядати справу за правилами загального позовного провадження; залучено до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача Державне підприємство «Білокуракинське лісомисливське господарство»; підготовче засідання призначено на 28.02.2022.

У письмових поясненнях від 11.02.2022 Луганська обласна державна адміністрація зазначила, що Лозно-Олександрівській селищній раді передано Головним управлінням Держгеокадастру у Луганській області земельну ділянку, яка натепер припинила своє існування як об`єкт цивільних прав з урахуванням положень ч.13 ст.791 Земельного кодексу України.

Припинення її існування здійснене шляхом поділу, при цьому технічна документація із землеустрою, як та що стосується віднесення земельної ділянки до земель сільськогосподарського призначення так і щодо її поділу натепер є дійсною та позовними вимогами не оскаржується.

Звернула увагу, що земельна ділянка з кадастровим номером 4420955700:10:001:0111 мала площу 23,3755 га, а земельна ділянка, яка, на думку прокурора, включена до кварталу №21 виділів 13, 14, 15, 17, 18 21,5670 га, тобто частково накладається. При цьому у листі Луганського обласного управління лісового та мисливського господарства ДП «Білокуракинське ЛМГ» від 08.09.2021 №598/05 площа перетину зазначена 20,5 га.

Указала, що земельна ділянка не перебуває і не надана у постійне користування Державного підприємства «Білокуракинське лісомисливське господарство».

З розпорядження голови Білокуракинської районної державної адміністрації від 06.02.2006 №35 неможливо встановити ідентифікаційні ознаки ділянки, розпорядження якою здійснене, як це неможливо і у подальшому, оскільки Білокуракинським ЛМГ понад 15 років не розроблено технічну документацію із землеустрою на виконання розпорядження, як наслідок не встановлено точне місцезнаходження, межі, площу земельної ділянки, документацію не затверджено у встановленому порядку, а отже і не надано її у постійне користування.

При винесенні розпорядження голови Білокуракинської районної державної адміністрації від 06.02.2006 №35 в порушення приписів ст.17 Лісового кодексу України було відсутнє відповідне погодження.

Вважає, що з урахуванням викладеного, натепер земельна ділянка, яка є предметом спору, юридично, як об`єкт цивільних прав, відноситься до земель сільськогосподарського призначення.

У письмових поясненнях від 11.02.2022 №15/1-85вих-22 прокурор зазначив, що оскільки рішення сесії Лозно-Олександрівської селищної ради від 14.07.2021 №10/101 «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок 19-ти громадянам у власність для ведення особистого селянського господарства, шляхом поділу земельної ділянки кадастровий номер 4420955700:10:001:0111» та рішення Лозно-Олександрівської селищної ради від 14.12.2021 про передачу вказаних земельних ділянок у приватну власність громадянам не реалізовані, а спірні земельні ділянки перебувають у чужому незаконному володінні Лозно-Олександрівської селищної ради, що підтверджується інформаціями з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, тому земельні ділянки підлягають витребуванню саме від Лозно-Олександрівської селищної ради.

Крім того, зазначив, що вважає недоцільним залучати фізичних осіб до участі у даній справі.

Через загрозу життю та здоров`ю відвідувачів та працівників суду судове засідання 28.02.2022 не відбулось.

Ухвалою суду від 08.02.2023 розгляд справи у підготовчому засіданні призначено на 28.02.2023.

21.02.2023 від Луганської обласної прокуратури на адресу електронної пошти суду надійшли пояснення від 21.02.2023 №15/1-39вих23, підписані кваліфікованим електронним підписом, у яких прокурор зазначив, що передача спірної земельної ділянки у комунальну власність відбулася з порушенням норм земельного та лісового законодавства. Наголошує на тому, що спосіб, у який спірна земельна ділянка вибула із володіння держави в особі законного володільця Луганської обласної державної адміністрації, свідчить про низку послідовних дій щодо незаконної передачі з державної власності у комунальну земель лісогосподарського призначення з одночасним вчиненням дій щодо віднесення їх до категорії сільськогосподарських земель та унеможливлює подальшого їх повернення законному розпоряднику. Просить задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Прокурор зазначив, що згідно з інформацією ДП «Білокуракинське ЛМГ» від 08.09.2021 №596/05 станом на 08.09.2021 державне підприємство як постійний користувач земельної ділянки не повідомлялось та не погоджувало передачу земельної ділянки з кадастровим номером 4420955700:10:001:0111 в комунальну власність Лозно-Олександрівської селищної ради.

За інформацією ДП «Харківська державна лісовпорядна експедиція» Українського державного проектного лісовпорядного виробничого об`єднання від 27.09.2021 №564 та доданою схемою перетину, земельна ділянка з кадастровим номером 4420955700:10:001:0111 має частковий перетин із землями державного лісового фонду ДП «Білокуракинське ЛМГ» Лозно-Олександрівського лісництва, квартал 21 виділ 13, 14, 15, 16, 17, 18 Лозно-Олександрівського лісництва ДП «Білокуракинське ЛМГ», орієнтовна площа перетину становить 21,5670 га.

Ухвалою суду від 28.02.2023 розгляд справи у підготовчому засіданні відкладено на 29.03.2023.

Ухвалою суду від 29.03.2023 залучено до участі у справі в якості третьої особи-2, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Головне управління Держгеокадастру у Луганській області; залучено до участі у господарській справі №913/50/22 Лозно-Олександрівську селищну військову адміністрацію Сватівського району Луганської області, як правонаступника відповідача Лозно-Олександрівської селищної ради; замінено сторону (відповідача) у справі №913/50/22 Лозно-Олександрівську селищну раду її правонаступником Лозно-Олександрівською селищною військовою адміністрацією Сватівського району Луганської області; розгляд справи у підготовчому засіданні відкладено на 25.04.2023.

У відзиві від 24.04.2023 відповідач зазначив, що з метою з`ясування всіх обставин справи, ним було направлено відповідні адвокатські запити, та наразі, очікуються відповіді. Просить відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі та стягнути з заявника та позивача солідарно судові витрати, включаючи витрати на правову допомогу. Просить продовжити строк на подачу відзиву до 24.04.2023.

У письмових поясненнях від 25.04.2023 третя особа-2 зазначила, що місце розташування архіву землевпорядної документації Головного управління Держгеокадастру у Луганській області знаходиться на території, яка тимчасово не підконтрольна українській владі, що унеможливлює доступ до бази даних та архівних документів. Наразі доступ, зокрема, до документів які покладено в основу обґрунтування позовних вимог у справі, відсутній. Просить вирішити спір у справі у відповідності до вимог закону та встановлених обставин справи та розглянути справу без участі Головного управління Держгеокадастру у Луганській області та його представника.

Ухвалою суду від 25.04.2023 розгляд справи у підготовчому засіданні відкладено на 17.05.2023.

У відповіді на відзив від 08.05.2023 №15/1-108вих-23 прокурор зазначив, що ліси та землі лісового фонду України є об`єктами підвищеного захисту зі спеціальним режимом використання та спеціальною процедурою надання. Зокрема, право постійного користування ДП «Білокуракинське ЛМГ» спірною земельною ділянкою підтверджується планово-картографічними матеріалами лісовпорядкування. Вказує, що спірна земельна ділянка з часу надання згоди органом виконавчої влади на передачу в постійне користування - розпорядження від 06.02.2006 №35, є земельною ділянкою лісогосподарського призначення, що підтверджується затвердженими у встановленому законом порядку «Проектом організації і розвитку лісового господарства державного підприємства «Білокуракинське лісомисливське господарство», та перебуває в постійному користуванні ДП «Білокуракинське лісомисливське господарство», а отже повноваженнями щодо розпорядження нею наділено Луганську обласну державну адміністрацію. Просить позов задовольнити в повному обсязі.

Ухвалою суду від 17.05.2023 розгляд справи у підготовчому засіданні відкладено на 30.05.2023.

У запереченнях на відповідь на відзив від 28.05.2023 представник відповідача зазначив, що ненадання заявником доказів зміни цільового призначення із земель сільськогосподарського призначення на землі лісогосподарського призначення свідчать про безпідставність заявлених позовних вимог та хибність його міркувань. Указує, що спірні земельні ділянки відносяться до земель сільськогосподарського призначення, та навіть підготовчі роботи до лісовпорядкування не проводились. Просить відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Ухвалою суду від 30.05.2023 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 28.06.2023.

Ухвалою суду від 28.06.2023 залучено до участі у справі у якості третьої особи-2, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача Державне спеціалізоване господарське підприємство «Ліси України»; залучено до участі у справі у якості третьої особи-3, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача Державне підприємство «Старобільське лісомисливське господарство»; розгляд справи відкладено на 24.07.2023.

21.07.2023 від представника відповідача на адресу електронної пошти суду надійшли додаткові пояснення від 21.07.2023, підписані кваліфікованим електронним підписом, у яких він зазначає, що обставини щодо зміни цільового призначення 06.02.2006 з сільськогосподарського на лісогосподарське щодо земельних ділянок, які зазначені у розпорядженні від 06.02.2006 №35 і які за твердженням прокурора мали відношення до спірної земельної ділянки кадастровий номер 4420955700:10:001:0111, не знайшли свого підтвердження матеріалами справи. Зазначає, що з жодного наданого прокурором документу неможливо з`ясувати та встановити будь-який зв`язок між наданими заявником доказами - копіями Протоколу, Проекту, Плану лісонасаджень, Схеми розташування земельної ділянки та фрагментів графічних зображень, які прокурор називає планшетами планово-картографічних матеріалів лісовпорядкування і котрі мають бути єдиним документом, що робить їх неналежними, недопустимими та недостовірними доказами в розумінні положень ст.ст.76-78 ГПК України на підтвердження обставини виникнення у третьої особи права постійного користування на спірну земельну ділянку кадастровий номер 4420955700:10:001:0111 до дати державної реєстрації вказаної земельної ділянки з цільовим призначенням - землі сільськогосподарського призначення (18.10.2013) та до набуття відповідачем права власності на спірну земельну ділянку (18.06.2019).

21.07.2023 від представника відповідача на адресу електронної пошти суду надійшла заява від 21.07.2023, підписана кваліфікованим електронним підписом, про застосування позовної давності, в якій він просить застосувати позовну давність до усіх заявлених позовних вимог та відмовити у позові повністю.

Ухвалою суду від 24.07.2023 оголошено перерву в розгляді справи по суті на 14.08.2023.

10.08.2023 від прокуратури на адресу електронної пошти суду надійшли письмові пояснення від 10.08.2023 №15/1-218вих-23, підписані кваліфікованим електронним підписом, у яких прокурор зазначає, що враховуючи специфіку лісових земельних ділянок, останні підлягають особливій охороні. Пункт 5 розділу VIII «Прикінцеві положення» Лісового кодексу України у відповідній редакції має на меті захистити права державних лісогосподарських підприємств, які не отримали державні акти на право постійного користування земельними ділянками, наданими для ведення лісового господарства. Зазначає, що посилання представника відповідача на редакцію ч.2 ст.94 Лісового кодексу України станом на 06.02.2006 є помилковим, у зв?язку із тим, що у даній справі матеріали лісовпорядкування затверджувались у 2010 році. Ані попередніми редакціями п. 5 розділу VIII «Прикінцеві положення» Лісового кодексу України, ані чинною редакцією не передбачено, що планово-картографічні матеріали лісовпорядкування мають бути затверджені і погоджені станом на дату набрання чинності цим пунктом. Враховуючи значні масиви земельних ділянок, наданих у постійне користування, а також відсутність фінансування ДП «Білокуракинське ЛМГ» з об?єктивних причин не отримало державні акти на право постійного користування на всі земельні ділянки. На цей час право постійного користування ДП «Білокуракинське ЛМГ» спірною земельною ділянкою підтверджується планово-картографічними матеріалами лісовпорядкування. Вказує, що на цей час відсутні докази незаконності розпорядження №35 від 06.02.2006, тому відсутні підстави ставити під сумнів цей документ. Луганською обласною прокуратурою подано до суду докази або в оригіналі або в належним чином засвідченій копії. Процесуальним законодавством не передбачено обов`язку засвідчувати докази, які надсилаються сторонам, тому з огляду на їх значний обсяг, копії, що надсилались сторонам, не засвідчувались.

10.08.2023 від прокуратури на адресу електронної пошти суду надійшло клопотання про визнання поважними причин пропуску позовної давності від 10.08.2023 №15/1-217вих-23, підписане кваліфікованим електронним підписом, у якому заявник просить суд визнати поважними причини пропуску позовної давності за заявленими вимогами у справі №913/50/22 та відхилити заяву представника Лозно-Олександрівської селищної військової адміністрації Сватівського району Луганської області про застосування наслідків спливу строків позовної давності.

11.08.2023 від Луганської обласної адміністрації на адресу електронної пошти суду надійшли пояснення від 11.08.2023, підписані кваліфікованим електронним підписом, у яких позивач зазначає, що заперечує проти застосування позовної давності у справі.

Ухвалою суду від 14.08.2023 оголошено перерву в розгляді справи по суті на 04.09.2023.

У судове засідання 04.09.2023 представники позивача та третіх осіб не прибули, хоча належним чином були повідомлені про дату, час та місце судового слухання, що підтверджується матеріалами справи.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши прокурора та представника відповідача, господарський суд

В С Т А Н О В И В:

В обґрунтування позовних вимог прокурор зазначив наступне.

Розпорядженням голови Білокуракинської районної державної адміністрації Луганської області від 06.02.2006 №35 «Про надання згоди на розробку проекту землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельні ділянки під заліснення, які надаються в постійне користування Білокуракинському ДЛМГ на території, яка за даними державного земельного кадастру враховується в Білокуракинському районі» надано згоду на надання в постійне користування та на розробку технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право постійного користування на земельні ділянки загальною площею 860,0 га, зокрема, по Лозно-Олександрівській селищній раді 333,2 га, з них пасовищ 100,4 га та сіножатей 232,8 га, які надаються в постійне користування ДП «Білокуракинське ЛМГ» із земель державної власності на території, яка за даними державного земельного кадастру враховуються в Тимошинській, Червоноармійській, Дем`янівській, Шарівській, Курячівській, Олександрівській, Олексіївській сільських радах та Білокуракинській та Лозно-Олександрівській селищних радах.

На підставі зазначеного розпорядження Харківською державною лісовпорядною експедицією у 2009 році розроблено «Проект організації і розвитку лісового господарства Державного підприємства «Білокуракинське лісомисливське господарство», згідно якого земельну ділянку орієнтовною площею 21,5670 га включено до кварталу №21 виділів №13, 14, 15, 17, 18 Державного підприємства «Білокуракинське лісомисливське господарство».

24.07.2013 розпорядженням голови Білокуракинської районної державної адміністрації Луганської області «Про надання дозволу на розробку технічної документації із землеустрою щодо проведення інвентаризації земель» №145 надано дозвіл на розробку технічної документації із землеустрою щодо проведення інвентаризації земель запасу за межами населених пунктів на території Білокуракинського району Луганської області орієнтовною площею 828 га, з метою формування земельних ділянок, визначення їх угідь, встановлення кількісних та якісних характеристик земель, а також віднесення таких земельних ділянок до певних категорій.

18.10.2013 висновком Відділу Держземагентства у Білокуракинському районі Луганської області №1424 погоджено Технічну документацію із землеустрою щодо інвентаризації земель запасу та резервного фонду за межами населених пунктів на території Лозно-Олександрівської селищної ради та Дем?янівської, Курячівської, Нещеретівської, Олександропільської, Просторівської, Бунчуківської сільських рад Білокуракинського району Луганської області.

18.10.2013 розпорядженням голови Білокуракинської районної державної адміністрації Луганської області «Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель» №227 затверджено Технічну документацію із землеустрою щодо інвентаризації земель запасу та резервного фонду, розташованих за межами населених пунктів на території Лозно-Олександрівської селищної ради та Дем?янівської, Курячівської, Нещеретівської, Олександропільської, Просторівської, Бунчуківської сільських рад Білокуракинського району Луганської області. Визначено і віднесено земельні ділянки загальною площею 843,3376 га до категорії земель сільськогосподарського призначення.

На підставі Технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земельних ділянок, зокрема земельній ділянці площею 23,3755 га присвоєно кадастровий номер 4420955700:10:001:0111.

20.04.2018 право державної власності на земельну ділянку площею 23,3755 га кадастровий номер 4420955700:10:001:0111 зареєстровано за Головним управлінням Держгеокадастру у Луганській області.

18.06.2019 наказом Головного управління Держгеокадастру у Луганській області «Про передачу земельних ділянок державної власності у комунальну власність» №1187-сг вирішено передати Лозно-Олександрівській селищній об`єднаній територіальній громаді, в особі Лозно-Олександрівської селищної ради, у комунальну власність земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, які розташовані за межами населених пунктів на території Лозно-Олександрівської селищної ради, Мирненської, Солідарненської сільських рад Білокуракинського району Луганської області, згідно акта приймання-передачі.

18.06.2019 між Головним управлінням Держгеокадастру у Луганській області та Лозно-Олександрівською селищною радою було підписано акт приймання-передачі земельної ділянки сільськогосподарського призначення із державної у комунальну власність, відповідно до якого Головне управління Держгеокадастру у Луганській області відповідно до наказу Головного управління Держгеокадастру у Луганській області від 18.06.2019 №1187-сг передало із державної власності сільськогосподарського призначення, а Лозно-Олександрівська селищна об`єднана територіальна громада прийняла у комунальну власність земельні ділянки у кількості 77, земельні ділянки загальною площею 1062,0328 га згідно з додатком, в тому числі земельну ділянку, площею 23,3755 га з кадастровим номером 4420955700:10:001:0111 (п.44 додатку до акту приймання-передачі).

14.07.2021 рішенням Лозно-Олександрівської селищної ради Луганської області «Про затвердження проекту землеустрою, щодо відведення земельних ділянок 19-ти громадянам у власність для ведення особистого селянського господарства, шляхом поділу земельної ділянки кадастровий номер 4420955700:10:001:0111» затверджено проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок 19-ти громадянам у власність для ведення особистого селянського господарства, шляхом поділу земельної ділянки кадастровий номер 4420955700:10:001:0111, що розташовані за межами населених пунктів, на території, яка за даними Державного земельного кадастру враховується в Лозно-Олександрівській селищній раді Білокуракинського району Луганської області.

Земельні ділянки, які утворилися шляхом поділу земельної ділянки комунальної власності площею 23,3755 га з кадастровим номером 4420955700:10:001:0111:

- земельна ділянка №l площею 1,2000 га (пасовища) кадастровий номер 4420955700:10:001:0120, цільове призначення - для ведення особистого селянського господарства;

- земельна ділянка №2 площею 1,2000 га (пасовища) кадастровий номер 4420955700:10:001:0121, цільове призначення - для ведення особистого селянського господарства;

- земельна ділянка №3 площею 1,2000 га (пасовища) кадастровий номер 4420955700:10:001:0122, цільове призначення - для ведення особистого селянського господарства;

- земельна ділянка №4 площею 1,2000 га (пасовища) кадастровий номер 4420955700:10:001:0123, цільове призначення - для ведення особистого селянського господарства;

- земельна ділянка №5 площею 1,2000 га (пасовища) кадастровий номер 4420955700:10:001:0124, цільове призначення - для ведення особистого селянського господарства;

- земельна ділянка №6 площею 1,2000 га (пасовища) кадастровий номер 4420955700:10:001:0125, цільове призначення - для ведення особистого селянського господарства;

- земельна ділянка №7 площею 1,2000 га (пасовища) кадастровий номер 4420955700:10:001:0126, цільове призначення - для ведення особистого селянського господарства;

- земельна ділянка №8 площею 1,2000 га (пасовища) кадастровий номер 4420955700:10:001:0127, цільове призначення - для ведення особистого селянського господарства;

- земельна ділянка №9 площею 1,2000 га (пасовища) кадастровий номер 4420955700:10:001:0128, цільове призначення - для ведення особистого селянського господарства;

- земельна ділянка № НОМЕР_1 площею 1,2000 га (пасовища) кадастровий номер 4420955700:10:001:0129, цільове призначення - для ведення особистого селянського господарства;

- земельна ділянка № НОМЕР_2 площею 1,2000 га (пасовища) кадастровий номер 4420955700:10:001:0130, цільове призначення - для ведення особистого селянського господарства;

- земельна ділянка № НОМЕР_3 площею 1,2000 га (пасовища) кадастровий номер 4420955700:10:001:0131, цільове призначення - для ведення особистого селянського господарства;

- земельна ділянка № НОМЕР_4 площею 1,2000 га (пасовища) кадастровий номер 4420955700:10:001:0132, цільове призначення - для ведення особистого селянського господарства;

- земельна ділянка № НОМЕР_5 площею 1,2000 га (пасовища) кадастровий номер 4420955700:10:001:0133, цільове призначення - для ведення особистого селянського господарства;

- земельна ділянка № НОМЕР_6 площею 1,2000 га (пасовища) кадастровий номер 4420955700:10:001:0134, цільове призначення - для ведення особистого селянського господарства;

- земельна ділянка № НОМЕР_7 площею 1,2000 га (пасовища) кадастровий номер 4420955700:10:001:0135, цільове призначення - для ведення особистого селянського господарства;

- земельна ділянка № НОМЕР_8 площею 1,2000 га (пасовища) кадастровий номер 4420955700:10:001:0136, цільове призначення - для ведення особистого селянського господарства;

- земельна ділянка № НОМЕР_9 площею 1,2000 га (пасовища) кадастровий номер 4420955700:10:001:0137, цільове призначення - для ведення особистого селянського господарства;

- земельна ділянка № НОМЕР_10 площею 1,2000 га (пасовища) кадастровий номер 4420955700:10:001:0138, цільове призначення - для ведення особистого селянського господарства;

- земельна ділянка площею 0,5755 га кадастровий номер 4420955700:10:001:0119, за цільовим призначенням землі запасу (земельні ділянки кожної категорії земель, які не надані у власність або користування громадянам чи юридичним особам), яка за даними Державного земельного кадастру враховується за межами населених пунктів Лозно-Олександрівської селищної ради Білокуракинського району Луганської області та є комунальною власністю Лозно-Олесандрівської селищної ради об`єднаної територіальної громади Білокуракинського району Луганської області.

Лозно-Олександрівська селищна рада листом від 01.09.2023 №827 повідомила Сватівську окружну прокуратуру про те, що на земельну ділянку кадастровий номер 4420955700:10:001:0111 надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства на 40 сесії Лозно-Олександрівської селищної ради 7 скликання (рішення №№40/87 40/105), дані рішення оприлюднено на офіційному сайті селищної ради: http://loznolex.gromada.org.ua/docs/310574/, та затверджено проект із землеустрою, щодо відведення даних земельних ділянок на 10 сесії Лозно-Олександрівської селищної ради 8 скликання (рішення від 14.07.2021 №10/101), яке оприлюднено на офіційному сайті селищної ради: http://loznolex.gromada.org.ua/docs/876624/.

ДП «Білокуракинське ЛМГ» листом від 08.09.2021 №596/05 повідомило Сватівську окружну прокуратуру про те, що станом на 08.09.2021 ДП «Білокуракинське ЛМГ», як постійному користувачу земельної ділянки кадастровий номер 4420955700:10:001:0111 не повідомлялося про передачу земельної ділянки з державної власності в комунальну власність Лозно-Олександрівської селищної ради; питання щодо передачі у комунальну власність Лозно-Олександрівської селищної ради земельної ділянки кадастровий номер 4420955700:10:001:0111, яка раніше надавалася у постійне користування ДП «Білокуракинське ЛМГ», не погоджувалося з ДП «Білокуракинське ЛМГ».

Державне підприємство «Харківська державна лісовпорядна експедиція» листом від 27.09.2021 №564 та доданою схемою розташування земельної ділянки з кадастровий номер 4420955700:10:001:0111 повідомило Сватівську окружну прокуратуру що земельна ділянка кадастровий номер 4420955700:10:001:0111 має частковий перетин з землями державного лісового фонду ДП «Білокуракинське ЛМГ» Лозно-Олександрівського лісництва кв.21, орієнтовна площа перетину становить 21,5670 га з загальної площі 23,3755 га.

Луганська обласна державна адміністрація листом від 13.10.2021 №4/01.01-13-5150 повідомила Сватівську окружну прокуратуру про те, що інформація про перебування земельної ділянки кадастровий номер 4420955700:10:001:0111 у постійному користуванні ДП «Білокуракинське ЛМГ» в облдержадміністрації відсутня. Питання передачі вказаної земельної ділянки в комунальну власність Лозно-Олександрівської селищної ради Головним управлінням Держгеокадастру Луганської області з облдержадміністрацією не погоджувалося. Зазначила, що відповідно до відомостей, розміщених на публічній кадастровій карті України, земельна ділянка площею 23,3755 га з кадастровим номером 4420955700:10:001:0111 припинила своє існування як об`єкт цивільних прав, а її державна реєстрація скасована та сформовано 19 нових земельних ділянок площею 1,2 га з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства та 1 земельну ділянку площею 0,5755 га з цільовим призначенням землі запасу.

Державне підприємство «Харківська державна лісовпорядна експедиція» листом від 14.12.2021 №760 повідомило Луганську обласну прокуратуру, що діючий на даний час Проект організації та розвитку лісового господарства державного підприємства «Білокуракинське лісомисливське господарство» було згідно діючого на той час законодавства погоджено Державним управлінням охорони навколишнього природного середовища в Луганській області і затверджено Луганським обласним управлінням лісового та мисливського господарства. Новий Проект організації та розвитку лісового господарства державного підприємства «Білокуракинське лісомисливське господарство» знаходиться на стадії погодження і затвердження, тому на даний час діє проект минулого лісовпорядкування.

Як убачається з матеріалів справи, відповідно до інформації про право власності з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна №273974794 від 09.09.2021 право комунальної власності на земельну ділянку, площею 23.3755 га, з кадастровим номером 4420955700:10:001:0111, на підставі наказу Головного управління Держгеокадастру у Луганській області від 18.06.2018 №1187-сг, акту приймання передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення із державної у комунальну власність від 18.06.2018 зареєстровано 26.11.2019 за Лозно-Олександрівською селищною радою.

В подальшому, 10.08.2021, до реєстру внесено відомості про поділ об`єкта нерухомого майна на підставі рішення Лозно-Олександрівської селищної ради від 14.07.2021 №10/101.

У результаті поділу земельної ділянки площею 23,3755 га, з кадастровим номером 4420955700:10:001:0111 було утворено 20 земельних ділянок з кадастровими номерами 4420955700:10:001:0119, 4420955700:10:001:0120, 4420955700:10:001:0121, 4420955700:10:001:0122, 4420955700:10:001:0123, 4420955700:10:001:0124, 4420955700:10:001:0125, 4420955700:10:001:0126, 4420955700:10:001:0127, 4420955700:10:001:0128, 4420955700:10:001:0129, 4420955700:10:001:0130, 4420955700:10:001:0131, 4420955700:10:001:0132, 4420955700:10:001:0133, 4420955700:10:001:0134, 4420955700:10:001:0135, 4420955700:10:001:0136, 4420955700:10:001:0137, 4420955700:10:001:0138, право комунальної власності на які, 06.08.2021, відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, зареєстровано за Лозно-Олександрівською селищною радою (т.1, а.с.171-190).

14.12.2021 на 16 сесії 8 скликання Лозно-Олександрівської селищної ради прийнято рішення про передачу 12-ти земельних ділянок у приватну власність громадян для ведення особистого селянського господарства (т.1, а.с.111-122).

Прокурор вважає, що спірна земельна ділянка з кадастровим номером 4420955700:10:001:0111 передана Лозно-Олександрівській селищній раді незаконно, та перебування спірної земельної ділянки у чужому незаконному володінні Лозно-Олександрівської селищної ради створює умови для подальшого незаконного розпорядження земельною ділянкою лісогосподарського призначення. Внаслідок поділу та фактичного припинення існування земельної ділянки з кадастровим номером 4420955700:10:001:0111, новостворені земельні ділянки з кадастровими номерами 4420955700:10:001:0119, 4420955700:10:001:0120, 4420955700:10:001:0121, 4420955700:10:001:0122, 4420955700:10:001:0123, 4420955700:10:001:0124, 4420955700:10:001:0125, 4420955700:10:001:0126, 4420955700:10:001:0127, 4420955700:10:001:0128, 4420955700:10:001:0129, 4420955700:10:001:0130, 4420955700:10:001:0131, 4420955700:10:001:0132, 4420955700:10:001:0133, 4420955700:10:001:0134, 4420955700:10:001:0135, 4420955700:10:001:0136, 4420955700:10:001:0137, 4420955700:10:001:0138 незаконно вибули з державної власності та передані до комунальної власності, та перебувають в незаконному володінні Лозно-Олександрівської селищної ради.

Указане стало підставою для звернення прокурором до суду з відповідним позовом.

Відповідно до ст.14 Конституції України, земля є основним національним багатством, що знаходиться під особливою охороною держави.

Згідно зі ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За змістом ч.ч.1, 2 ст.3 Земельного кодексу України (далі ЗК України) (у редакції на момент виникнення спірних правовідносин) земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами. Земельні відносини, що виникають при використанні надр, лісів, вод, а також рослинного і тваринного світу, атмосферного повітря, регулюються цим Кодексом, нормативно-правовими актами про надра, ліси, води, рослинний і тваринний світ, атмосферне повітря, якщо вони не суперечать цьому Кодексу.

Відповідно до ст.3 Лісового кодексу України (далі ЛК України) (у редакції на момент виникнення спірних правовідносин) ліс - це сукупність землі, рослинності, в якій домінують дерева та чагарники, тварин, мікроорганізмів та інших природних компонентів, що в своєму розвитку біологічно взаємопов`язані, впливають один на одного і на навколишнє середовище. Ліси України є її національним багатством і за своїм призначенням та місцерозташуванням виконують переважно екологічні (водоохоронні, захисні, санітарно-гігієнічні, оздоровчі, рекреаційні), естетичні, виховні та інші функції, мають обмежене експлуатаційне значення і підлягають державному обліку та охороні.

Абзацами 1, 2 ст.4 ЛК України передбачено, що усі ліси на території України становлять її лісовий фонд. До лісового фонду належать також земельні ділянки, не вкриті лісовою рослинністю, але надані для потреб лісового господарства.

Відповідно до ст.5 ЛК України землі лісового фонду поділяються на: а) лісові:вкриті лісовою (деревною і чагарниковою) рослинністю; не вкриті лісовою рослинністю, які підлягають залісенню (зруби, згарища, рідколісся, пустирі та інші), зайняті лісовими шляхами, просіками, протипожежними розривами тощо; б) нелісові: зайняті спорудами, пов`язаними з веденням лісового господарства, трасами ліній електропередач, продуктопроводів та підземними комунікаціями тощо; зайняті сільськогосподарськими угіддями (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища, надані для потреб лісового господарства); зайняті болотами і водоймами в межах земельних ділянок лісового фонду, наданих для потреб лісового господарства. Віднесення земельних ділянок до складу земель лісового фонду, визначення їх меж провадиться в порядку, встановленому земельним законодавством.

Відтак застосування норм земельного та лісового законодавства при визначенні правового режиму земель лісогосподарського призначення має базуватися на пріоритетності норм земельного законодавства перед нормами лісового законодавства, а не навпаки.

Викладене відповідає висновкам Верховного Суду України наведеним у постанові від 24.12.2014 у справі №6-212цс14.

Згідно зі ст.19 ЗК України землі України за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії: а) землі сільськогосподарського призначення; б) землі житлової та громадської забудови; в) землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення; г) землі оздоровчого призначення; ґ) землі рекреаційного призначення; д) землі історико-культурного призначення; е) землі лісового фонду; є) землі водного фонду; ж) землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення. Земельні ділянки кожної категорії земель, які не надані у власність або користування громадян чи юридичних осіб, можуть перебувати у запасі.

Частинами 1, 2 ст.20 ЗК України передбачено, що віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень. Зміна цільового призначення земель провадиться органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про передачу цих земель у власність або надання у користування, вилучення (викуп) земель і затверджують проекти землеустрою або приймають рішення про створення об`єктів природоохоронного та історико-культурного призначення.

Статтею 55 ЗК України встановлено, що до земель лісового фонду належать землі, вкриті лісовою рослинністю, а також не вкриті лісовою рослинністю, нелісові землі, які надані та використовуються для потреб лісового господарства. До земель лісового фонду не належать землі, зайняті: а) зеленими насадженнями у межах населених пунктів, які не віднесені до категорії лісів; б) полезахисними лісовими смугами, захисними насадженнями на смугах відводу залізниць, захисними насадженнями на смугах відводу автомобільних доріг, захисними насадженнями на смугах відводу каналів, гідротехнічних споруд та водних об`єктів; в) окремими деревами і групами дерев, чагарниками на сільськогосподарських угіддях, присадибних, дачних і садових ділянках.

Відповідно до ст.56 ЗК України землі лісового фонду можуть перебувати у державній, комунальній та приватній власності. Громадянам та юридичним особам за рішенням органів місцевого самоврядування та органів виконавчої влади можуть безоплатно або за плату передаватись у власність замкнені земельні ділянки лісового фонду загальною площею до 5 гектарів у складі угідь селянських, фермерських та інших господарств. Громадяни і юридичні особи в установленому порядку можуть набувати у власність земельні ділянки деградованих і малопродуктивних угідь для залісення.

Частиною 1 ст.57 ЗК України встановлено, що земельні ділянки лісового фонду за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування надаються у постійне користування спеціалізованим державним або комунальним лісогосподарським підприємствам, а на умовах оренди - іншим підприємствам, установам та організаціям, у яких створено спеціалізовані лісогосподарські підрозділи, для ведення лісового господарства, спеціального використання лісових ресурсів і для потреб мисливського господарства, культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних, туристичних цілей, проведення науково-дослідних робіт тощо.

Згідно з п. «б» ч.3 ст.122 ЗК України районні державні адміністрації на їх території надають земельні ділянки із земель державної власності у постійне користування юридичним особам у межах сіл, селищ, міст районного значення для всіх потреб та за межами населених пунктів для ведення лісового і водного господарства, крім випадків, передбачених частиною сьомою цієї статті.

Відповідно до ч.1 ст.125 ЗК України право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації.

Пунктами 4.2, 4.3 розділу 4 Тимчасового порядку ведення державного реєстру земель, затвердженого наказом Держкомзему України від 02.07.2003 №174, передбачено, що державна реєстрація державного акта на право власності на земельну ділянку, державного акта на право постійного користування земельною ділянкою, договору оренди землі здійснюється шляхом внесення записів реєстрації до книги реєстрації. У книзі реєстрації реєструються: державні акти на право власності на земельну ділянку; державні акти на право постійного користування земельною ділянкою; договори оренди землі.

Статтею 126 ЗК України передбачено, що право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою посвідчується державними актами. Форми державних актів затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Частинами 1-4 ст.9 ЛК України передбачено, що користування земельними ділянками лісового фонду може бути постійним або тимчасовим. У постійне користування земельні ділянки лісового фонду надаються спеціалізованим лісогосподарським підприємствам, іншим підприємствам, установам, організаціям, у яких створено спеціалізовані підрозділи (далі - постійні лісокористувачі), для ведення лісового господарства, а також для спеціального використання лісових ресурсів, потреб мисливського господарства, культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних і туристичних цілей та проведення науково-дослідних робіт в порядку, передбаченому цим Кодексом. У постійне користування для цієї ж мети окремі земельні ділянки лісового фонду площею до п`яти гектарів, якщо вони входять до складу угідь селянських (фермерських) господарств, можуть також надаватися громадянам із спеціальною підготовкою. Право постійного користування земельними ділянками лісового фонду посвідчується державним актом на право постійного користування землею.

Суд зауважує, що заявником доказів отримання Білокуракинським ДЛМГ державного акта на право постійного користування спірною земельною ділянкою та його державної реєстрації на момент прийняття головою Білокуракинської районної державної адміністрації Луганської області розпорядження від 06.02.2006 №35 «Про надання згоди на розробку проекту землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельні ділянки під заліснення, які надаються в постійне користування Білокуракинському ДЛМГ на території, яка за даними державного земельного кадастру враховується в Білокуракинському районі» не надано.

Також суд ураховує наступне.

Відповідно до ст.116 ЗК України у редакції, чинній на час прийняття розпорядження від 06.02.2006 №35 громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування та державних органів приватизації щодо земельних ділянок, на яких розташовані об`єкти, які підлягають приватизації, в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Отже, підставою набуття права постійного користування земельною ділянкою із земель державної чи комунальної власності є відповідне рішення органу державної влади чи органу місцевого самоврядування, а не державний акт на право постійного користування земельною ділянкою.

Викладене відповідає висновкам Верховного Суду, викладеним у постанові Великої Палати від 14.11.2018 у справі №183/1617/16.

Оцінюючи вказане розпорядження голови Білокуракинської районної державної адміністрації Луганської області розпорядження від 06.02.2006 №35 «Про надання згоди на розробку проекту землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельні ділянки під заліснення, які надаються в постійне користування Білокуракинському ДЛМГ на території, яка за даними державного земельного кадастру враховується в Білокуракинському районі» суд виходить з наступного.

У розпорядженні від 06.02.2006 №35 міститься посилання, зокрема на висновки Білокуракинської районної ради від 03.02.2006 №№16-24 «Про погодження надання в постійне користування та розробку технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку Білокуракинському ДЛМГ із земель державної власності на території Білокуракинського району», рішення Білокуракинської селищної ради від 30.08.2005 №40/14 та від 20.10.2005 №41/8, рішення Лозно-Олександрівської селищної ради від 16.11.2005 №39/2 та від 06.12.2005 №39/2.

Також у п.1 указаного розпорядження зазначено: дати згоду на надання в постійне користування та на розробку технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право постійного користування на земельні ділянки загальною площею 860 га, в т.ч. пасовищ 476,6 га та сіножатей 383,4 га під заліснення, в т.ч. по Тимошинській сільській раді 125,6 га, з них пасовищ 99,6 га, сіножатей 26 га, по Червоноармійській сільській раді 124,9 га, з них пасовищ 124,9 га, по Дем`янівській сільській раді 77,87 га, з них пасовищ 25,7 га та сіножатей 52,1 га, по Шарівській сільській раді 9,1 га, з них сіножатей 9,1 га, по Курячівській сільській раді 31,7 га, з них сіножатей 31,7 га, по Білокуракинській селищній раді 26,1 га, з них пасовищ 26,1 га, по Лозно-Олександрівській селищній раді 333,2 га, з них пасовищ 100,4 га та сіножатей 232,8 га, по Олексіївській сільській раді 6,4 га, з них 6,4 га пасовищ, які надаються в постійне користування Білокуракинському ДЛМГ із земель державної власності на території, які за даними державного земельного кадастру враховуються в Тимошинській, Червоноармійській, Дем`янівській, Шарівській, Курячівській, Олександрівській, Олексіївській сільських радах та Білокуракинській, Лозно-Олександрівській селищних радах.

Статтею 73 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України) встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Відповідно до ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з ч.1 ст.77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Суд зауважує, що заявником документів, на які міститься посилання у розпорядженні голови Білокуракинської районної державної адміністрації Луганської області від 06.02.2006 №35 «Про надання згоди на розробку проекту землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельні ділянки під заліснення, які надаються в постійне користування Білокуракинському ДЛМГ на території, яка за даними державного земельного кадастру враховується в Білокуракинському районі» до матеріалів справи не надано, клопотання про їх витребування прокурором не подавалось.

Суд зазначає, що зі змісту вказаного розпорядження неможливо достеменно встановити, до якої групи земель відносилась спірна земельна ділянка (пасовища чи сіножаті) та чи увійшла вона до складу земель загальною площею 333,2 га, які передавались у постійне користування Білокуракинському ДЛМГ.

У свою чергу прокурором належними та допустимими доказами цього також не доведено, оскільки не надано відповідних висновків, схем, картографічних матеріалів тощо, які б дали змогу суду ідентифікувати спірну земельну ділянку.

Підсумовуючи викладене суд приходить до висновку, що прокурором не доведений факт набуття Білокуракинським ДЛМГ права постійного користування спірною земельною ділянкою на підставі розпорядження голови Білокуракинської районної державної адміністрації Луганської області від 06.02.2006 №35 «Про надання згоди на розробку проекту землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельні ділянки під заліснення, які надаються в постійне користування Білокуракинському ДЛМГ на території, яка за даними державного земельного кадастру враховується в Білокуракинському районі».

Законом України від 08.02.2006 №3404-IV «Про внесення змін до Лісового кодексу України», який набув чинності 29.03.2006, внесено відповідні зміни до ЛК України та викладено його в новій редакції.

Відповідно до п.5 розділу «Прикінцеві положення» до одержання в установленому порядку державними лісогосподарськими підприємствами державних актів на право постійного користування земельними лісовими ділянками, документами, що підтверджують це право на раніше надані землі, є планово-картографічні матеріали лісовпорядкування.

Прокурором до матеріалів справи надані проект організації і розвитку лісового господарства ДП «Білокуракинське ЛМГ», складений Харківською державною лісовпорядною експедицією у 2009 році, план лісонасаджень Лозно-Олександрівського лісництва ДП «Білокуракинське ЛМГ» Луганської області, складений у 2007 році.

Згідно зі ст.45 ЛК України лісовпорядкування включає комплекс заходів, спрямованих на забезпечення ефективної організації та науково обґрунтованого ведення лісового господарства, охорони, захисту, раціонального використання, підвищення екологічного та ресурсного потенціалу лісів, культури ведення лісового господарства, отримання достовірної і всебічної інформації про лісовий фонд України.

Відповідно до ст.47 ЛК України лісовпорядкування є обов`язковим на всій території України та ведеться державними лісовпорядними організаціями за єдиною системою в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади з питань лісового господарства. У лісах, що перебувають у державній власності, лісовпорядкування ведеться за рахунок коштів державного бюджету, у лісах комунальної власності - місцевого бюджету, у лісах приватної власності - за кошти їх власників. Ведення лісовпорядкування може здійснюватися за рахунок інших джерел, не заборонених законом.

Статтею 48 ЛК України встановлено, що у матеріалах лісовпорядкування дається якісна і кількісна характеристика кожної лісової ділянки, комплексна оцінка ведення лісового господарства, що є основою для розроблення на засадах сталого розвитку проекту організації та розвитку лісового господарства відповідного об`єкта лісовпорядкування. Проект організації та розвитку лісового господарства передбачає екологічно обґрунтоване ведення лісового господарства і розробляється відповідно до нормативно-правових актів, що регулюють організацію лісовпорядкування. У проекті організації та розвитку лісового господарства визначаються і обґрунтовуються основні напрями організації і розвитку лісового господарства об`єкта лісовпорядкування з урахуванням стану та перспектив економічного і соціального розвитку регіону. Матеріали лісовпорядкування затверджуються в установленому порядку органом виконавчої влади з питань лісового господарства Автономної Республіки Крим, територіальними органами центрального органу виконавчої влади з питань лісового господарства за погодженням відповідно з органом виконавчої влади з питань охорони навколишнього природного середовища Автономної Республіки Крим, територіальними органами центрального органу виконавчої влади з питань охорони навколишнього природного середовища. Затверджені матеріали лісовпорядкування є обов`язковими для ведення лісового господарства, планування і прогнозування використання лісових ресурсів.

Відповідно до судової практики для визначення дії нормативно-правового акта у часі та, відповідно, для з`ясування того, чи поширюється його юридична сила на конкретні правовідносини, необхідно встановити: 1) момент набуття чинності нормативно-правового акта; 2) наявність або відсутність у новоприйнятому нормативно-правовому акті порядку та строків набрання ним чинності в цілому та/або окремих його положень, а також особливості застосування нормативно-правового акта у певний період часу (як правило, це визначається у «Перехідних положеннях»); 3) момент виникнення та закінчення правовідносин, на регулювання яких спрямована дія акта; 4) чи був чинним на момент виникнення та закінчення правовідносин нормативно-правовий акт; 5) чи містить нормативно-правовий акт положення, які скасовують або пом`якшують відповідальність особи.

На думку суду, під «раніше наданими» слід розуміти землі надані до дати набрання чинності п.5 «Перехідних положень» ЛК України, тобто до 28.03.2006 включно. І щоб застосувати цей пункт і підтвердити право користування державних лісогосподарських підприємств земельними лісовими ділянками планово-картографічними матеріалами лісовпорядкування треба достеменно встановити, що ці земельні ділянки були надані у користування до 28.03.2006 включно.

Ураховуючи викладене суд наголошує, що умовою застосування положень п.5 розділу «Прикінцеві положення» ЛК України до спірних правовідносин є підтвердження факту надання спірної земельною ділянки у постійне користування Білокуракинському ДЛМГ саме до 28.03.2006 включно.

З огляду на недоведеність прокурором факту передачі спірної земельної ділянки у користування згідно з розпорядженням голови Білокуракинської районної державної адміністрації Луганської області від 06.02.2006 №35 «Про надання згоди на розробку проекту землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельні ділянки під заліснення, які надаються в постійне користування Білокуракинському ДЛМГ на території, яка за даними державного земельного кадастру враховується в Білокуракинському районі», чи будь-яким іншим чином до 28.03.2006, положення п.5 розділу «Прикінцеві положення» ЛК України до спірних правовідносин застосовуватись не можуть, а тому надані заявником матеріали лісовпорядкування судом до уваги не беруться.

Суд зауважує, що така редакція п.5 Прикінцевих положень ЛК України була чинною до 26.05.2021 включно, а отже і на момент прийняття розпоряджень Білокуракинської районної державної адміністрації від 24.07.2013 №145 та від 18.10.2013 №227, державної реєстрації земельної ділянки кадастровий номер 4420955700:10:001:0111 та видачі наказу Головного управління Держгеокадастру у Луганській області від 18.06.2019 №1187-сг.

Відтак, з огляду на недоведеність прокурором набуття Білокуракинським ДЛМГ права постійного користування спірною земельною ділянкою на підставі розпорядження голови Білокуракинської районної державної адміністрації Луганської області розпорядження від 06.02.2006 №35, відсутні підстави вважати, що зазначені вище розпорядження, державна реєстрація земельної ділянки та наказ не відповідали приписам земельного та/або лісового законодавства або порушували їх.

Судом відхиляються посилання прокурора на постанови Верховного Суду України від 24.12.2014 у справі №6-212цс14, від 27.01.2015 у справі №21-570а14 та постанову Великої Палати Верховного Суду від 23.10.2019 у справі №488/402/16-ц, оскільки вказані постанова не є релевантними до правовідносин сторін у даній справі, так як склад учасників у справі №913/50/22 є відмінним від складу у вказаних справах та обставини у зазначених справах є відмінними від справи №913/50/22.

Щодо обраного прокурором способу захисту про витребування на користь держави в особі Луганської обласної державної адміністрації з чужого незаконного володіння Лозно-Олександрівської селищної військової адміністрації Сватівського району Луганської області земельних ділянок загальною площею 23,3755 га, суд зазначає наступне.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення. З цією метою суд повинен з`ясувати характер спірних правовідносин сторін (предмет та підставу позову), характер порушеного права позивача та можливість його захисту в обраний ним спосіб.

Слід зауважити, що надаючи правову оцінку належності обраного заінтересованою особою способу захисту, належить зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. У пункті 145 рішення від 15.11.1996 у справі «Чахал проти Об`єднаного Королівства» (Chahal v. the United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни. Таким чином, суть цієї статті зводиться до вимоги надати людині такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави - учасники Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов`язань. Крім того, Суд вказав на те, що за деяких обставин вимоги статті 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, що передбачаються національним правом.

Стаття 13 вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності «небезпідставної заяви» за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов`язань за статтею 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається згаданою статтею повинен бути «ефективним» як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (пункт 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Афанасьєв проти України» від 05.04.2005 (заява №38722/02)).

Таким чином, у кінцевому результаті ефективний засіб повинен забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування. Тим більше, що пріоритет міжнародного договору за наявності колізій з внутрішнім законодавством надає судам України досить широкі повноваження при обранні джерела права для вирішення конкретного спору.

Отже, держава несе обов`язок перед заінтересованими особами забезпечити ефективний засіб захисту порушених прав, зокрема, через належний спосіб захисту та відновлення порушеного права.

Статтею 4 ГПК України передбачено, що право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин і забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною. Спосіб захисту може бути визначено як концентрований вираз змісту (суті) міри державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи, право чи інтерес якої порушені, правового результату.

Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягти суб`єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинено порушення (чи оспорювання) його прав чи законного інтересу, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав чи інтересу.

Способи захисту цивільних прав та інтересів передбачені ст.20 Господарського кодексу України та ст.16 Цивільного кодексу України

Суд зауважує, що за наслідками задоволення позову має відбуватися поновлення (захист) майнових прав позивача або ж його інтереси можуть бути реалізовані, внаслідок чого він здатний буде набути прав.

Обрання позивачем неналежного способу захисту своїх прав також є самостійною підставою для відмови в позові.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 06.04 2021 в справі № 910/10011/19.

У постанові від 05.06.2018 у справі №338/180/17 Велика Палата Верховного Суду вже звертала увагу на те, що право чи інтерес мають бути захищені судом у належний спосіб, який є ефективним.

Згідно ст.387 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Статтею 387 ЦК України встановлено, що якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом. Майно не може бути витребувано від добросовісного набувача, якщо воно було продане у порядку, встановленому для виконання судових рішень. Майно не може бути витребувано від добросовісного набувача, якщо воно було продане такому набувачеві на електронному аукціоні у порядку, встановленому для приватизації державного та комунального майна. Якщо майно було набуте безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати його від добросовісного набувача у всіх випадках.

Відповідно до висновку Верховного Суду України, викладеного у постанові від 17.12.2014 у справі №6-140цс14 захист порушених прав особи, що вважає себе власником майна, яке було неодноразово відчужене, можливий пред`явленням віндикаційного позову до останнього набувача цього майна з підстав, передбачених статтями 387 та 388 Цивільного кодексу України.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 14.11.2018 у справі №183/1617/16 зазначила, що погоджується з цим висновком Верховного Суду України, оскільки задоволення вимоги про витребування майна з незаконного володіння особи, за якою воно зареєстроване на праві власності, відповідає речово-правовому характеру віндикаційного позову та призводить до ефективного захисту прав власника. У тих випадках, коли має бути застосована вимога про витребування майна з чужого незаконного володіння, вимога власника про визнання права власності чи інші його вимоги, спрямовані на уникнення застосування приписів статей 387 і 388 ЦК України, є неефективним.

Також зазначила, що власник з дотриманням вимог статей 387 і 388 ЦК України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача. Для такого витребування оспорювання наступних рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, договорів, інших правочинів щодо спірного майна і документів, що посвідчують відповідне право, не є ефективним способом захисту права власника.

Кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів (стаття 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція)).

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) стаття 1 Першого протоколу до Конвенції закріплює три правила: 1) у першому реченні першого абзацу - загальне правило, що фіксує принцип мирного володіння майном; 2) у другому реченні того ж абзацу - охоплює питання позбавлення майна й обумовлює таке позбавлення певними критеріями; 3) у другому абзаці - визнає право договірних держав, серед іншого, контролювати використання майна в загальних інтересах. Друге та третє правила, які стосуються конкретних випадків втручання у право мирного володіння майном, мають тлумачитися у світлі загального принципу, закладеного у першому правилі (див.mutandis рішення ЄСПЛ у справі «East/West Alliance Limited» проти України» від 23 січня 2014 року (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява №19336/04), § 166-168).

Критеріями сумісності заходу втручання у право на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу до Конвенції є те, чи ґрунтувалося таке втручання на національному законі, чи переслідувало легітимну мету, що випливає зі змісту вказаної статті, а також, чи є відповідний захід пропорційним легітимній меті втручання у право.

Втручання держави у право мирного володіння майном повинно мати нормативну основу у національному законодавстві, яке є доступним для заінтересованих осіб, чітким, а наслідки його застосування - передбачуваними.

Якщо можливість втручання у право мирного володіння майном передбачена законом, Конвенція надає державам свободу розсуду щодо визначення легітимної мети такого втручання: або з метою контролю за користуванням майном відповідно до загальних інтересів, або для забезпечення сплати податків, інших зборів чи штрафів.

Втручання у право мирного володіння майном, навіть якщо воно здійснюється згідно із законом і з легітимною метою, буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, якщо не буде встановлений справедливий баланс між інтересами суспільства, пов`язаними з цим втручанням, й інтересами особи, яка зазнає такого втручання. Отже, має існувати розумне співвідношення (пропорційність) між метою, досягнення якої передбачається, та засобами, які використовуються для її досягнення. Справедливий баланс не буде дотриманий, якщо особа-добросовісний набувач внаслідок втручання в її право власності понесе індивідуальний і надмірний тягар, зокрема, якщо їй не буде надана обґрунтована компенсація чи інший вид належного відшкодування у зв`язку з позбавленням права на майно (див. рішення ЄСПЛ у справах «Рисовський проти України» від 20 жовтня 2011 року (Rysovskyy v. Ukraine, заява №29979/04), «Кривенький проти України» від 16 лютого 2017 року (Kryvenkyy v. Ukraine, заява №43768/07)).

Порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції ЄСПЛ констатує, якщо хоча б один із зазначених критеріїв не буде дотриманий. І навпаки: встановлює відсутність такого порушення, якщо дотримані всі три критерії.

Як зазначено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 23.11.2021 у справі №359/3373/16-ц (п.п.68-72 постанови), виходячи з викладеного Велика Палата Верховного Суду відступає від висновків Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постановах від 04 лютого 2020 року по справах №911/3311/17, №911/3574/17, №911/3897/17 та від 03 вересня 2020 року у справі №911/3449/17 про те, що заволодіння громадянами та юридичними особами землями означає перехід до них права володіння цими землями, та про те, що заволодіння громадянами та юридичними особами землями лісогосподарського призначення є неможливим.

У постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 04 лютого 2020 року по справах №911/3311/17, №911/3574/17, №911/3897/17 та від 03 вересня 2020 року у справі №911/3449/17 також сформульований висновок про те, що зайняття спірної земельної ділянки з порушенням положень ЗК України та ЛК України треба розглядати як не пов`язане з позбавленням володіння порушення права власності держави чи відповідної територіальної громади; у такому разі позовну вимогу про зобов`язання повернути земельну ділянку слід розглядати як негаторний позов, який можна заявити впродовж усього часу тривання порушення прав законного володільця відповідної земельної ділянки.

Велика Палата Верховного Суду погоджується з цим висновком по суті попри його неналежне обґрунтування у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду. У зазначеному висновку йдеться не про державну реєстрацію права власності за порушником (яке і розглядається як фактичне заволодіння), а про вчинення фізичних дій щодо земельної ділянки - її зайняття (яке не є заволодінням). Відповідно до принципу реєстраційного підтвердження володіння нерухомим майном його фізичне зайняття особою, за якою не зареєстроване право власності на таке майно, не позбавляє власника фактичного володіння, але створює перешкоди у здійсненні ним права користування своїм майном. У таких випадках підлягає застосуванню стаття 391 ЦК України, відповідно до якої власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном (негаторний позов). Тому Велика Палата Верховного Суду не вбачає підстав для відступлення від наведеного висновку Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду.

Велика Палата Верховного Суду звертає увагу, що вона вже викладала подібні за змістом висновки у своїй постанові від 16 червня 2020 року у справі № 145/2047/16-ц (провадження № 14-499цс19). У пункті 7.27 цієї постанови зазначено: «Зайняття земельних ділянок фактичним користувачем (тимчасовим володільцем) треба розглядати як таке, що не є пов`язаним із позбавленням власника його права володіння на цю ділянку. Тож у цьому випадку ефективним способом захисту права, яке позивач як власник земельних ділянок вважає порушеним, є усунення перешкод у користуванні належним йому майном, зокрема шляхом заявлення вимоги про повернення таких ділянок. Більше того, негаторний позов можна заявити впродовж усього часу тривання порушення прав законного володільця відповідних земельних ділянок». Водночас використання у першому реченні слів «(тимчасовим володільцем)» може справляти хибне враження, ніби зайняття земельної ділянки може означати заволодіння (хоч би і тимчасове) цією ділянкою порушником, за яким не зареєстроване право власності, що не відповідало би принципу реєстраційного посвідчення володіння; тому зазначені слова є зайвими. Крім того, за змістом статті 391 ЦК України негаторний позов застосовується для захисту від порушень, не пов`язаних із позбавленням володіння, а не права володіння (яке належить власнику незалежно від вчинених щодо нього порушень); тому слово «права» у першому реченні є зайвим. З метою більш чіткого і ясного викладення своєї правової позиції Велика Палата Верховного Суду відступає від наведеного висновку шляхом уточнення, виклавши його перше речення так: зайняття земельних ділянок, зокрема фактичним користувачем, треба розглядати як таке, що не є пов`язаним із позбавленням власника його володіння цими ділянками.

Питання розмежування віндикаційного та негаторного позовів висвітлювалось і в постанові Великої Палати Верховного Суду від 4 липня 2018 року у справі №653/1096/16-ц (провадження № 14-181цс18). Зокрема, в пункті 39 зазначено, що визначальним критерієм для розмежування віндикаційного та негаторного позовів є наявність або відсутність в особи права володіння майном на момент звернення з позовом до суду; в пункті 89 зазначено, що особа, яка зареєструвала право власності на об`єкт нерухомості, набуває щодо нього всі правоможності власника. З огляду на усталену практику Великої Палати Верховного Суду, з метою більш чіткого і ясного викладення своєї правової позиції Велика Палата Верховного Суду вважає доцільним частково відступити від зазначених висновків шляхом такого уточнення: визначальним критерієм для розмежування віндикаційного та негаторного позовів є відсутність або наявність у позивача володіння майном; відсутність або наявність в особи володіння нерухомим майном визначається виходячи з принципу реєстраційного підтвердження володіння; особа, до якої перейшло право власності на об`єкт нерухомості, набуває щодо нього всі правоможності власника, включаючи право володіння.

Також суд зауважує наступне.

Відповідно до ст.18 ЗК України у редакцій, чинній на момент прийняття розпорядження від 06.02.2006 №35 «Про надання згоди на розробку проекту землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельні ділянки під заліснення, які надаються в постійне користування Білокуракинському ДЛМГ на території, яка за даними державного земельного кадастру враховується в Білокуракинському районі» до земель України належать усі землі в межах її території, в тому числі острови та землі, зайняті водними об`єктами, які за основним цільовим призначенням поділяються на категорії. Категорії земель України мають особливий правовий режим. Україна за межами її території може мати на праві державної власності земельні ділянки, правовий режим яких визначається законодавством відповідної країни.

Згідно зі ст.20 ЗК України землі України за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії: а) землі сільськогосподарського призначення; б) землі житлової та громадської забудови; в) землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення; г) землі оздоровчого призначення; ґ) землі рекреаційного призначення; д) землі історико-культурного призначення; е) землі лісового фонду; є) землі водного фонду; ж) землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення. Земельні ділянки кожної категорії земель, які не надані у власність або користування громадян чи юридичних осіб, можуть перебувати у запасі.

Як убачається з матеріалів справи, зокрема з викопіювання з плану землекористування спірна земельна ділянка належала до земель колишнього КСП «Правда» Білокуракинського району та відносилась до земель державної власності (запасу) сільськогосподарського призначення.

Суд бере до уваги, що і згідно розпорядження від 06.02.2006 №35 землі Лозно-Олександрівської селищної ради площею 333,2 га, згоду на надання яких у постійне користування Білокуракинському ДЛМГ надавалось вказаним розпорядженням, за своїм цільовим призначенням обліковувались як землі сільськогосподарського призначення, до складу яких входили пасовища площею 100,4 га та сіножаті площею 232,8 га.

З огляду на недоведеність прокурором факту набуття Білокуракинським ДЛМГ права постійного користування спірною земельною ділянкою на підставі розпорядження голови Білокуракинської районної державної адміністрації Луганської області від 06.02.2006 №35 «Про надання згоди на розробку проекту землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельні ділянки під заліснення, які надаються в постійне користування Білокуракинському ДЛМГ на території, яка за даними державного земельного кадастру враховується в Білокуракинському районі», суд приходить до висновку, що спірна земельна ділянка за своїм цільовим призначенням ані до прийняття розпорядження від 06.02.2006 №35, ані після його прийняття, до земель лісового фонду не належала.

24.07.2013 на підставі клопотання Відділу Держземагентства у Білокуракинському районі Луганської області від 24.07.2013 №924 про надання дозволу на розробку технічної документації із землеустрою щодо проведення інвентаризації земель державної та комунальної власності не переданих у власність (користування), які обліковуються відповідно до форми державної статистичної звітності 6-зем, у землях запасу за межами населених пунктів на території Білокуракинського району Луганської області орієнтовною площею 828 га, з метою формування земельних ділянок, визначення їх угідь, встановлення кількісних та якісних характеристик земель, а також віднесення таких земельних ділянок до певних категорій, головою Білокуракинської районної державної адміністрації прийнято відповідне розпорядження №145 «Про надання дозволу на розробку технічної документації із землеустрою щодо проведення інвентаризації земель».

Відповідно до ч.ч.1-5 ст.791 ЗК України у редакції, чинній на момент прийняття вказаного розпорядження від 24.07.2013 №145 передбачено, що формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Формування земельних ділянок здійснюється: у порядку відведення земельних ділянок із земель державної та комунальної власності; шляхом поділу чи об`єднання раніше сформованих земельних ділянок; шляхом визначення меж земельних ділянок державної чи комунальної власності за проектами землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів. Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера. Формування земельних ділянок (крім випадків, визначених у частинах шостій - сьомій цієї статті) здійснюється за проектами землеустрою щодо відведення земельних ділянок.

Частинами 9, 10 вказаної статті встановлено, що земельна ділянка може бути об`єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї. Державна реєстрація речових прав на земельні ділянки здійснюється після державної реєстрації земельних ділянок у Державному земельному кадастрі.

Висновком відділу Держземагентства у Білокуракинському районі Луганської області від 18.10.2013 №1424 погоджено Технічну документацію із землеустрою щодо інвентаризації земель запасу та резервного фонду за межами населених пунктів на території Лозно-Олександрівської селищної ради та Дем`янівської, Курячівської, Нещеретівської, Олександрівської, Просторівської, Бунчуківської сільських рад Білокуракинського району Луганської області.

Розпорядженням голови Білокуракинської районної державної адміністрації від 18.10.2013 №227 «Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель» затверджено технічну документацію із землеустрою щодо інвентаризації земель запасу та резервного фонду, розташованих за межами населених пунктів на території Лозно-Олександрівської селищної ради та Дем`янівської, Курячівської, Нещеретівської, Олександрівської, Просторівської, Бунчуківської сільських рад Білокуракинського району Луганської області (п.1 розпорядження); визначено та віднесено земельні ділянки загальною площею 842,3376 га до категорії земель сільськогосподарського призначення (п.2 розпорядження).

На підставі технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земельної ділянки земельній ділянці площею 23,3755 га присвоєно кадастровий номер 4420955700:10:001:0111.

Також вирішено здійснити від імені Головного управління Держгеокадастру у Луганській області реєстрацію права державної власності на земельну ділянку площею 23,3755 га, кадастровий номер 4420955700:10:001:0111.

20.04.2018 право державної власності на спірну земельну ділянку зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за Головним управлінням Держгеокадастру у Луганській області (рішення про державну реєстрацію, індексний номер 40802843 від 20.04.2018).

Відтак, 20.04.2018 у відповідності до приписів ст.791 ЗК України земельна ділянка кадастровий номер 4420955700:10:001:0111 вперше сформована як об`єкт цивільних прав.

У подальшому, відповідно до акту приймання-передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення із державної у комунальну власність від 18.06.2019 Головне управління Держгеокадастру у Луганській області відповідно до наказу Головного управління Держгеокадастру у Луганській області №1187-сг передало із державної власності земельні ділянки, зокрема і земельну ділянку площею 23,3755 га кадастровий номер 4420955700:10:001:0111, сільськогосподарського призначення, а Лозно-Олександрівська селищна рада прийняла у комунальну власність земельні ділянки у кількості 77 загальною площею 1 062,0328 га. Також до Єдиного державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено відповідні зміни щодо власника вказаної земельної ділянки.

Рішенням Лозно-Олександрівської селищної ради від 14.07.2021 №10/101 затверджено проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок 19-ти громадянам у власність для ведення особистого селянського господарства шляхом поділу земельної ділянки кадастровий номер 4420955700:10:001:0111.

У результаті поділу земельної ділянки кадастровий номер 4420955700:10:001:0111 утворено 20 земельних ділянок загальною площею 23,3755 га кадастрові номери: 4420955700:10:001:0119, 4420955700:10:001:0120, 4420955700:10:001:0121, 4420955700:10:001:0122, 4420955700:10:001:0123, 4420955700:10:001:0124, 4420955700:10:001:0125, 4420955700:10:001:0126, 4420955700:10:001:0127, 4420955700:10:001:0128, 4420955700:10:001:0129, 4420955700:10:001:0130, 4420955700:10:001:0131, 4420955700:10:001:0132, 4420955700:10:001:0133, 4420955700:10:001:0134, 4420955700:10:001:0135, 4420955700:10:001:0136, 4420955700:10:001:0137, 4420955700:10:001:0138.

Підсумовуючи викладене, з огляду на встановлені та зазначені вище судом обставини щодо відсутності підстав набуття Білокуракинським ДЛМГ права постійного користування спірною земельною ділянкою на підставі розпорядження голови Білокуракинської районної державної адміністрації Луганської області від 06.02.2006 №35, ураховуючи, що спірна земельна ділянка як об`єкт цивільних прав сформувалась тільки 20.04.2018, суд приходить до висновку, що обраний прокурором спосіб захисту права є неефективним, а відновлення порушених прав шляхом задоволення віндикаційного позову у даному випадку є неможливим.

Судом відхиляються посилання прокурора на постанови Верховного Суду України від 17.12.2014 у справі №6-140цс14 та Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 у справі №183/1617/16, де віндикація визнана належним способом захисту прав позивача. Оскільки у тих справах позивач був визнаний зареєстрованим власником спірного майна. У даній справі частина спірної земельної ділянки площею 21,5670 га, яка не мала кадастрового номеру та не була сформована як самостійний об`єкт нерухомості.

Спосіб захисту повинен забезпечувати поновлення прав позивача до стану, який мав місце до стверджуваного прокурором порушення права, а не безпідставно надавати позивачеві нові блага, у вигляді зареєстрованого права власності на земельну ділянку, площа якої більша (23,3755 га), ніж площа земельної ділянки, яка в силу перехідних положень ЛК України, на думку прокурора, перебувала на праві користування у лісгоспу (21,5670 га).

Задоволення цього позову призведе до того, що на користь позивача буде витребувана частина спірної земельної ділянки площею 1,8085 (23,3755-21,5670), відносно якої відсутні відомості щодо її перебування у користування лісгоспу та належності до земель лісогосподарського призначення. Тобто фактично йдеться про набуття позивачем додаткового майна (більшої площі земель) за судовим рішенням.

Наведе суперечить змісту віндикаційного позову, за яким на користь власника витребовується саме належне йому майно, яке вибуло з його володіння в результаті порушень, а не майно, більше за обсягом.

Також обраний прокурором спосіб захисту не враховує наявний статус спірної земельної ділянки її віднесення до земель сільськогосподарського призначення, не скасовує віднесення спірної земельної ділянки саме до цієї категорії та не поновлює її категорію цільового використання як земель лісогосподарського призначення.

Спірна земельна ділянка площею 23,3755 га у її теперішньому вигляді до моменту стверджуваного прокурором порушення не існувала, і навіть більше її створення з теперішніми характеристиками є безпосереднім результатом цих порушень з боку Головного управління Держгеокадастру у Луганській області.

Частинами 1-2, 8-11 ст.24 Закону України «Про Державний земельний кадастр» встановлено, що державна реєстрація земельної ділянки здійснюється при її формуванні шляхом відкриття Поземельної книги на таку ділянку. Державна реєстрація земельних ділянок здійснюється державним кадастровим реєстратором центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин. На підтвердження державної реєстрації земельної ділянки заявнику безоплатно видається витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку. Витяг містить всі відомості про земельну ділянку, внесені до Поземельної книги. Складовою частиною витягу є кадастровий план земельної ділянки. При здійсненні державної реєстрації земельної ділянки їй присвоюється кадастровий номер. Державна реєстрація земельної ділянки скасовується Державним кадастровим реєстратором, який здійснює таку реєстрацію, у разі: поділу чи об`єднання земельних ділянок; якщо протягом одного року з дня здійснення державної реєстрації земельної ділянки речове право на неї не зареєстровано з вини заявника; ухвалення судом рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки. Ухвалення судом рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки допускається виключно з одночасним припиненням таким рішенням усіх речових прав, їх обтяжень, зареєстрованих щодо земельної ділянки (за наявності таких прав, обтяжень). Ухвалення судом рішення про визнання нечинним рішення органу виконавчої влади, органу місцевого самоврядування про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою, за якою була сформована земельна ділянка, щодо якої виникли речові права, а також про скасування державної реєстрації такої земельної ділянки, що допускається за умови визнання нечинним рішення про затвердження такої документації (за його наявності) та припинення таких прав (за їх наявності). У разі скасування державної реєстрації з підстав, зазначених в абзацах третьому і четвертому частини десятої, державний кадастровий реєстратор у десятиденний строк повідомляє про це особу, за заявою якої здійснено державну реєстрацію земельної ділянки, а в разі наявності зареєстрованих речових прав на неї - суб`єктів таких прав.

Відповідно до п.5 ч.1 ст.14 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» розділ Державного реєстру прав та реєстраційна справа закриваються в разі набрання законної сили судовим рішенням, яким скасовується рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, на підставі якого відкрито відповідний розділ.

Частиною 7 ст.14 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» передбачено, що у разі ухвалення судом рішення про закриття розділу Державного реєстру прав у випадках, передбачених цією статтею, закриття відповідного розділу допускається виключно у разі, якщо таким судовим рішенням вирішується питання щодо набуття та/або припинення речових прав, обтяжень речових прав на об`єкт нерухомого майна, об`єкт незавершеного будівництва, майбутній об`єкт нерухомості, щодо якого закривається розділ у Державному реєстрі прав.

Підсумовуючи викладене, суд приходить до висновку, що належним способом захисту у даному випадку може бути скасування державної реєстрації земельної ділянки з одночасним скасуванням всіх прав на неї.

Саме цей спосіб відновить попереднє становище та не порушить прав відповідача та третьої особи на розпорядження землями, які відповідно до встановлених судом обставин цієї справи ніколи не входили до складу земель лісогосподарського призначення.

Таким чином суд приходить до висновку про необґрунтованість вимог прокурора та про відмову у їх задоволенні.

Відносно заяви відповідача від 21.07.2023 про застосування позовної давності та клопотання прокурора від 10.08.2023 №15/1-217 вих-23 про визнання поважними причин пропущення позовної давності суд зазначає наступне.

Відповідно до ст.256 ЦК України позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно з ст.257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до ч.ч.3-4 ст.267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Разом з тим, за приписами ч.5 ст.267 ЦК України позивач вправі отримати судовий захист у разі визнання поважними причин пропущення позовної давності. Питання щодо поважності цих причин, тобто наявності обставин, які з об`єктивних, незалежних від позивача підстав унеможливлювали або істотно утруднювали своєчасне подання позову, вирішується господарським судом у кожному конкретному випадку з урахуванням наявних фактичних даних про такі обставини.

Якщо позовні вимоги господарським судом визнано обґрунтованими, а стороною у справі заявлено про сплив позовної давності, то суд зобов`язаний застосувати до спірних правовідносин положення ст.267 ЦК України та вирішити питання про наслідки такого спливу.

Підпунктом 2.3 п.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 №10 «Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішення господарських спорів» передбачено, що якщо позовні вимоги господарським судом визнано обґрунтованими, а стороною у справі заявлено про сплив позовної давності, то суд зобов`язаний застосувати до спірних правовідносин положення статті 267 ЦК України та вирішити питання про наслідки такого спливу (тобто або відмовити в позові у зв`язку зі спливом позовної давності, або, за наявності поважних причин її пропущення, захистити порушене право, але в будь-якому разі вирішити спір з посиланням на зазначену норму ЦК України).

З огляду на висновок суду про необґрунтованість позовних вимог та відмову в їх задоволенні, указані заява відповідача та клопотання прокурора залишаються судом без розгляду.

Також суд бере до уваги, що до звернення з позовом до суду прокурором було подано заяву від 14.01.2022 №15/1-24вих-22 про вжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на земельні ділянки загальною площею 23,3755 га, утворені внаслідок поділу земельної ділянки з кадастровим номером 4420955700:10:001:0111 на земельні ділянки з кадастровими номерами: 4420955700:10:001:0119, 4420955700:10:001:0120, 4420955700:10:001:0121, 4420955700:10:001:0122, 4420955700:10:001:0123, 4420955700:10:001:0124, 4420955700:10:001:0125, 4420955700:10:001:0126, 4420955700:10:001:0127, 4420955700:10:001:0128, 4420955700:10:001:0129, 4420955700:10:001:0130, 4420955700:10:001:0131, 4420955700:10:001:0132, 4420955700:10:001:0133, 4420955700:10:001:0134, 4420955700:10:001:0135, 4420955700:10:001:0136, 4420955700:10:001:0137, 4420955700:10:001:0138.

Ухвалою суду від 19.01.2022 у справі №113/22 указана заява задоволена; вжиті заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на земельні ділянки загальною площею 23,3755 га, утворені внаслідок поділу земельної ділянки з кадастровим номером 4420955700:10:001:0111; заборонено будь-яким фізичним та юридичним особам, зокрема, державним реєстраторам, на час розгляду справи та до набрання законної сили рішенням у справі, здійснювати будь-які дії щодо передачі у власність, іншим чином відчуження, поділу, об`єднання, реєстрації права власності щодо земельних ділянок кадастрові номери 4420955700:10:001:0119, 4420955700:10:001:0120, 4420955700:10:001:0121, 4420955700:10:001:0122, 4420955700:10:001:0123, 4420955700:10:001:0124, 4420955700:10:001:0125, 4420955700:10:001:0126, 4420955700:10:001:0127, 4420955700:10:001:0128, 4420955700:10:001:0129, 4420955700:10:001:0130, 4420955700:10:001:0131, 4420955700:10:001:0132, 4420955700:10:001:0133, 4420955700:10:001:0134, 4420955700:10:001:0135, 4420955700:10:001:0136, 4420955700:10:001:0137, 4420955700:10:001:0138 загальною площею 23,3755 га, утворених внаслідок поділу земельної ділянки з кадастровим номером 4420955700:10:001:0111, що розташовані на території Лозно-Олександрівської селищної ради Сватівського району Луганської області.

Відповідно до ч.9 ст.145 ГПК України у випадку залишення позову без розгляду, закриття провадження у справі або у випадку ухвалення рішення щодо повної відмови у задоволенні позову, суд у відповідному судовому рішенні зазначає про скасування заходів забезпечення позову.

Відтак, з огляду на відмову у позові, вжиті ухвалою суду від 19.01.2022 у справі №113/22 заходи забезпечення позову підлягають скасуванню.

Розв`язуючи питання розподілу судових витрат суд виходить з наступного.

Відповідно до ст.123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Судові витрати зі сплати судового збору в сумі 49 620 грн 00 коп. підлягають покладенню на Луганську обласну прокуратуру відповідно до ст.129 ГПК України.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Частиною 1 ст.124 ГПК України передбачено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

У відповідності до ч.3 ст.124 ГПК України попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.

Відповідно до ч.8 ст.129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

У відзиві на позовну заяву відповідач зазначив, що попередній розмір витрат на професійну правничу допомогу за розгляд справи складає фіксований гонорар 30 000 грн 00 коп. плюс компенсація відряджень до суду для участі у судових засіданнях.

Доказів понесення інших судових витрат на дату ухвалення цього рішення відповідачем суду не надано, з огляду на що питання про розподіл інших судових витрат Лозно-Олександрівської селищної військової адміністрації Сватівського району Луганської області буде вирішено судом після надання таких доказів.

Керуючись ст.ст.126, 129, 145, 232, 233, 236 238 ГПК України, господарський суд

В И Р І Ш И В:

1. У задоволенні позову Заступника керівника Луганської обласної прокуратури в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах Луганської обласної державної адміністрації обласної військово-цивільної адміністрації до Лозно-Олександрівської селищної військової адміністрації Сватівського району Луганської області про витребування земельних ділянок відмовити повністю.

2. Судові витрати зі сплати судового збору в сумі 49 620 грн 00 коп. покласти на Луганську обласну прокуратуру.

3. Скасувати заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою Господарського суду Луганської області від 19.01.2022 у справі №113/22, шляхом накладення арешту на земельні ділянки загальною площею 23,3755 га, утворені внаслідок поділу земельної ділянки з кадастровим номером 4420955700:10:001:0111; заборони будь-яким фізичним та юридичним особам, зокрема, державним реєстраторам, на час розгляду справи та до набрання законної сили рішенням у справі, здійснювати будь-які дії щодо передачі у власність, іншим чином відчуження, поділу, об`єднання, реєстрації права власності щодо земельних ділянок кадастрові номери 4420955700:10:001:0119, 4420955700:10:001:0120, 4420955700:10:001:0121, 4420955700:10:001:0122, 4420955700:10:001:0123, 4420955700:10:001:0124, 4420955700:10:001:0125, 4420955700:10:001:0126, 4420955700:10:001:0127, 4420955700:10:001:0128, 4420955700:10:001:0129, 4420955700:10:001:0130, 4420955700:10:001:0131, 4420955700:10:001:0132, 4420955700:10:001:0133, 4420955700:10:001:0134, 4420955700:10:001:0135, 4420955700:10:001:0136, 4420955700:10:001:0137, 4420955700:10:001:0138 загальною площею 23,3755 га, утворених внаслідок поділу земельної ділянки з кадастровим номером 4420955700:10:001:0111, що розташовані на території Лозно-Олександрівської селищної ради Сватівського району Луганської області.

4. Учасники справи:

Заявник: Заступник керівника Луганської обласної прокуратури (вул. Богдана Ліщини, буд. 27, м. Сєвєродонецьк Луганської області, 93400, ідентифікаційний код 02909921).

Позивач: Луганська обласна державна адміністрація - обласна військова адміністрація (просп. Центральний, буд. 59, м. Сєвєродонецьк Луганської області, 93405, ідентифікаційний код 00022450).

Відповідач: Лозно-Олександрівська селищна військова адміністрація Сватівського району Луганської області (вул. Центральна, буд. 1, смт Лозно-Олександрівка Сватівського району Луганської області, 92211, ідентифікаційний код 44695621).

Третя особа-1, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача: Державне підприємство «Білокуракинське лісомисливське господарство» (вул. Магістральна, буд. 2, смт Білокуракине Луганської області, 92200, ідентифікаційний код 25359239).

Третя особа-2, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача: Державне спеціалізоване господарське підприємство «Ліси України» (вул. Шота Руставелі, буд. 9А, м. Київ, 01601, ідентифікаційний код 44768034).

Третя особа-3, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача: Державне підприємство «Старобільське лісомисливське господарство» (с. Запорізьке Старобільського району Луганської області, 92741, ідентифікаційний код 00993646).

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Головне управління Держгеокадастру у Луганській області (вул. Сахарова Академіка, буд. 34, м. Івано-Франківськ, 76014, ідентифікаційний код 39771244).

Відповідно до ст.241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції у строки, передбачені ст.256 ГПК України та порядку, визначеному ст.257 ГПК України.

Повне рішення складено 14.09.2023.

Суддя Тетяна КОСЕНКО