Постанова

від 14.09.2023 по справі 562/2167/22

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 вересня 2023 року

м. Рівне

Справа № 562/2167/22

Провадження № 22-ц/4815/798/23

Рівненський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючий суддя Шимківа С.С.,

суддів: Боймиструка С.В., Гордійчук С.О.,

секретар судового засідання Ковальчук Л.В.,

учасники справи:

позивач ОСОБА_1 ,

відповідач Товариство з обмеженою відповідальністю "Західна

агровиробнича компанія"

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Західна агровиробнича компанія" на заочне рішення Здолбунівського районногосуду Рівненськоїобласті від 28лютого 2023року (ухвалене у складі судді Кушніра О.Г.) у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Західна агровиробнича компанія" про витребування земельної ділянки та скасування рішень державного реєстратора, -

в с т а н о в и в :

У жовтні 2022 року ОСОБА_1 звернулася з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Західна агровиробнича компанія" про витребування земельної ділянки та скасування записів у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Позовні вимоги обґрунтовувавала тим, що їй на праві власності належить земельна ділянка площею 1,6574 га, кадастровий номер 5622687000:11:001:0189, призначена для ведення особистого селянського господарства, що підтверджується свідоцтвом про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_2 та Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухомого майно.

Пояснює, що з інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно вона довідалася, що 25 березня 2019 року між нею та ТзОВ "Західна агровиробнича компанія" укладено договір оренди вищевказаної земельної ділянки.

Станом на дату укладення вказаного договору вказана земельна ділянка не перебувала у її власності, правовстановлюючі документи на земельну ділянку нею було отримано лише 19.04.2019 року.

Оскільки вона не укладала з ТзОВ "Західна агровиробнича компанія" договір оренди земельної ділянки, відповідач користується земельною ділянкою без відповідної правової підстави, а тому земельна ділянка підлягає поверненню її власнику.

При цьому, з метою ефективного захисту порушених прав, ухвалення рішення обов`язкового має супроводжуватися одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства.

З огляду на те, що земельна ділянка вибула з володіння власника поза її волею, витребування такої ділянки з чудового незаконного володіння відповідає вимогам ст. 387 ЦК України.

Просила суд скасувати скасувати державну реєстрацію права оренди земельної ділянки з кадастровим номером 5622687000:11:001:0189 площею 1,6574 га в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (номер запису 31258454) та витребувати у ТОВ "Західна агровиробнича компанія" на її користь вказану земельну ділянку.

Заочним рішенням Здолбунівського районногосуду Рівненськоїобласті від 28 грудня 2022 року позов задоволено.

Скасовано рішення державного реєстратора Веснянської сільської ради Корецького району Рівненської області Музики Ігоря Євгеновича, індексний номер 46554371 від 19 квітня 2019 року, про державну реєстрацію права оренди Товариства з обмеженою відповідальністю "Західна агровиробнича компанія" на земельну ділянку з кадастровим номером 5622687000:11:001:0189 площею 1,6574 га.

Зобов`язано Товариство з обмеженою відповідальністю "Західна агровиробнича компанія" (35601, Рівненська область, м.Дубно, провул.Центральний, 1, код ЄДРПОУ 41099127) повернути ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрована по АДРЕСА_1 ) земельну ділянку з кадастровим номером 5622687000:11:001:0189 площею 1,6574 га, яка розташована на території Уїдецької сільської ради Здолбунівського району Рівненської області.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Західна агровиробнича компанія" на користь ОСОБА_1 992 (дев`ятсот дев`яносто дві) грн. 40 коп. судових витрат.

Рішення мотивовано тим, що оскільки відповідач володіє спірною земельною ділянкою за відсутності вчиненого правочину, це порушує права позивача як власника - позбавляє можливості вільно розпоряджатися та користуватися земельною ділянкою.

Не погоджуючись із рішенням місцевого суду, ТзОВ "Західна агровиробнича компанія" оскаржила його в апеляційному порядку.

У поданій апеляційній скарзі зазначає, що факт того, що право власності на земельну ділянку зареєстровано за ОСОБА_1 пізніше дати укладення договору оренди землі не є підставою для визнання такого договору неукладеним.

Позивачкою не доведено, що нею не укладався договір оренди земельної ділянки.

Просить суд скасувати оскражуване рішення та ухвалити нове про відмову у задоволенні позову.

10 липня 2023 року ОСОБА_1 подано відзив на апеляційну скаргу, у якому вона покликається на законність рішення суду.

Вказує, що підставою виникнення права власності на земельну ділянку є рішення Уїздецької сільської ради Здолбунівського району Рівненської області від 05 квітня 2019 року № 672.

Згідно положень чинного законодавства право власності або право постійного користування землею посвідчується державними актами, які видаються і реєструються сільськими, селищними, міськими, районними радами народних депутатів. Приступати до користування наданою земельною ділянкою до встановлення відповідними землевпорядними органами меж цієї ділянки в натурі і видачі документа, який засвідчує право користування землею забороняється.

Пояснює, що не укладала договір оренди землі, яка на момент укладення не перебувала у її власності.

Сторони в судове засідання апеляційного суду не з"явилися. Вони були належним чином повідомлені про день, час та місце розгляду справи. Їх неявка не перешкоджає судовому розгляду. Заяв чи клопотань про відкладення розгляду справи не надходило.

Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку про її задоволення.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 з 19 квітня 2019 року є власником земельної ділянки з кадастровим номером 5622687000:11:001:0189 площею 1,6574 га, яка розташована на території Уїздецької сільської ради Здолбунівського району Рівненської області, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №164200075.

Підставою виникнення права власності у позивача на вказану земельну ділянку є рішення Уїздецької сільської ради Здолбунівського району Рівненської області №672 від 05 квітня 2019 року (а.с. 11).

Згідно інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №299792361 від 16 лютого 2022 року вбачається, що 17 квітня 2019 року державним реєстратором Веснянської сільської ради Корецького району Рівненської області Музикою І.Є. внесено запис за №31258454 про прийняте рішення про державну реєстрацію прав та обтяжень, індексний номер 46554371 від 19 квітня 2019 року на договору оренди землі від 25 березня 2019 року, укладеного між ОСОБА_1 між ТзОВ "Західна агровиробнича компанія", за яким в оренду відповідача передається спірна земельна ділянки строком до 25 грудня 2026 року (а.с. 12).

У матеріалах справи наявна копія договору оренди землі, за яким ОСОБА_1 передала в оренду ТзОВ "Західна агровиробнича компанія" земельну ділянку з кадастровим номером 5622687000:11:001:0189 площею 1,6574 га, яка розташована на території Уїздецької сільської ради Здолбунівського району Рівненської області (а.с. 9-10).

ОСОБА_1 категорично заперечує укладення з ТзОВ "Західна агровиробнича компанія" вищезазначеного договору оренди землі від 25 березня 2019 року з наведених у позовній заяві підстав.

За змістом статті 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини, інші юридичні факти.

Згідно із частиною першою статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін (частина четверта цієї ж статті).

Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (стаття 204 ЦК України).

Презумпція правомірності правочину означає те, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що зумовлює набуття, зміну чи припинення породжує, змінює або припиняє цивільних прав та обов`язків, доки ця презумпція не буде спростована.

Відповідно до законодавчого визначення правочином є перш за все вольова дія суб`єктів цивільного права, що характеризує внутрішнє суб`єктивне бажання особи досягти певних цивільно-правових результатів набути, змінити або припинити цивільні права та обов`язки. Здійснення правочину законодавством може пов`язуватися з проведенням певних підготовчих дій учасниками правочину (виготовленням документації, оцінкою майна, інвентаризацією), однак сутністю правочину є його спрямованість, наявність вольової дії, що полягає в згоді сторін взяти на себе певні обов`язки (на відміну, наприклад, від юридичних вчинків, правові наслідки яких наступають у силу закону незалежно від волі їх суб`єктів). У двосторонньому правочині волевиявлення повинно бути взаємним, двостороннім і спрямованим на досягнення певної мети; породжуючи правовий наслідок, правочин це завжди дії незалежних та рівноправних суб`єктів цивільного права.

Частиною третьою статті 203 ЦК України передбачено, що волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

За частиною першою статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Статтею 207 ЦК України встановлено загальні вимоги до письмової форми правочину. Так, на підставі частини першої цієї статті правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Частиною ж другою цієї статті визначено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Отже, особисті підписи сторін договору є невід`ємним елементом, реквізитом письмової форми такого договору, наявність таких підписів зазвичай має підтверджувати наміри та волевиявлення учасників правочину, а також забезпечувати їх ідентифікацію.

Відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627).

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (частина перша статті 638 ЦК України).

За частиною першою статті 14 Закону України "Про оренду землі"

(тут і далі у редакції, чинній на дати, зазначені в спірних договорах)договір оренди землі укладається у письмовій формі і за бажанням однієї із сторін може бути посвідчений нотаріально.

За частиною першою статті 15 Закону України "Про оренду землі" істотними умовами договору оренди землі є об`єкт оренди (місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату; умови використання та цільове призначення земельної ділянки, яка передається в оренду; умови збереження стану об`єкта оренди; умови і строки передачі земельної ділянки орендарю; умови повернення земельної ділянки орендодавцеві; існуючі обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки; визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об`єкта оренди чи його частини; відповідальність сторін.

Відсутність у договорі оренди землі однієї з істотних умов, передбачених цією статтею, а також порушення вимог статей 46, 11, 17, 19 цього Закону є підставою для відмови в державній реєстрації договору оренди, а також для визнання договору недійсним відповідно до закону (частина друга цієї ж статті).

У разі ж якщо сторони такої згоди не досягли, договір є неукладеним, тобто таким, що не відбувся, а наведені в ньому умови не є такими, що регулюють спірні відносини.

Велика Палата Верховного Суду у пунктах 6.216.24 постанови від 26 жовтня 2022 року у справі № 227/3760/19-ц (провадження № 14-79цс21) зазначає, що: "увипадку, коли сторона не виявляла свою волю до вчинення правочину, до набуття обумовлених ним цивільних прав та обов`язків, то правочин є таким, що не вчинений, права та обов`язки за таким правочином особою взагалі не набуті, а правовідносини за ним не виникли.

Законодавець за загальним правилом, викладеним у статті 218 ЦК України, не передбачає наслідків у виді недійсності правочину у разі недотримання вимог щодо письмової форми правочину, встановлюючи водночас коло доказів, якими одна із сторін може заперечувати факт вчинення правочину або окремих його частин (письмові докази, засоби аудіо-, відеозапису, інші докази, крім свідчень свідків).

Натомість виконання правочину його учасниками може бути способом волевиявлення до вчинення правочину, відповідно до його суттєвих умов, передбачених законодавством".

За змістом статей 15 і 16 ЦК України кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Задовольняючи позов ОСОБА_1 , суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідач володіє спірною земельною ділянкою за відсутності вчиненого правочину.

Водночас, судом залишено поза увагою той факт, що позивачка по справі успадкувала право на земельну ділянку, що була передана в оренду ТзОВ "Західна агровиробнгича компанія" 01 жовтня 2018 року на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом ННР 443131, а тому доводи позовної заяви про неможливість укладення договору оренди від 25 березня 2019 року з підстав відсутності прав на земельну ділянку не заслуговують на увагу.

Стверджуючи, що договір між сторонами не укладався та не підписувався, суд мав врахувати, що позивач повинен доводити не лише те, що він не підписував договір як окремий документ, а й не укладав такий договір (тобто тут двосторонні правочини як результат домовленості двох сторін, спрямованої на встановлення певних цивільних прав та обов`язків), відповідно що між сторонами не виникли правові відносини з договору оренди землі, оскільки позивач не виявив своєї волі на укладення таких правочинів.

Вказане відповідає правовій позиції Верховного Суду, що висловлена ним у постанові від 01 лютого 2023 року у справі № 530/130/21.

Зробивши висновок про неукладеність договору оренди землі, суд першої інстанції обмежив предмет доказування у справі лише встановленнямфакту підписання чи не підписання договору.

Такі висновки суперечать правовим висновкам Великої Палати Верховного Суду, зробленим у постанові від 26 жовтня 2022 року у справі № 227/3760/19-ц (провадження № 14-79цс21), що виконання правочину його учасниками може бути способом волевиявлення до вчинення правочину відповідно до його істотних умов, передбачених законодавством.

Загальні засади (принципи) цивільного права мають фундаментальний характер, й інші джерела правового регулювання, насамперед, акти цивільного законодавства, мають відповідати змісту загальних засад. Це, зокрема, виявляється в тому, що загальні засади (принципи) є по своїй суті нормами прямої дії та повинні враховуватися, зокрема, при тлумаченні норм, що містяться в актах цивільного законодавства.

Для приватного права апріорі властивою є така засада, як розумність.

Розумність характерна як для оцінки/врахування поведінки учасників цивільного обороту, тлумачення матеріальних приватно-правових норм, що здійснюється при вирішенні спорів, так і для тлумачення процесуальних норм (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 16 червня 2021 року у справі № 554/4741/19, постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 квітня 2022 року у справі № 520/1185/16-ц, постанову Великої Палати Верховного Суду від 08 лютого 2022 року у справі № 209/3085/20).

Добросовісність (пункт 6 статті 3 ЦК України) - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. У схожій правовій ситуації Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17 по своїй суті застосовано доктрину venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки), яка базується ще на римській максимі - "non concedit venire contra factum proprium" (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці). В основі доктрини venire contra factum proprium знаходиться принцип добросовісності. Наприклад, у статті I.-1:103 Принципів, визначень і модельних правил європейського приватного права вказується, що поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них (див. постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 10 квітня 2019 року у справі № 390/34/17 (провадження №61-22315сво18).

Процесуальне законодавство передбачає, що обставини цивільних справ з`ясовуються судом на засадах змагальності, в межах заявлених вимог і на підставі наданих сторонами доказів. Щодо обов`язку доказування і подання доказів, то кожна сторона, згідно вимог ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.

Позивачкою не доведено за допомогою належних та допустимих доказів факту відсутності між нею та ТзОВ "Західна агровиробнича компанія" правовідносин з договору оренди землі (не спростовано факт використання спірного майна орендарем, внесення орендарем плати за таке використання та прийняття такої оплати).

Також нею не доведено, що вона не підписувала договір оренди землі, оскільки із клопотанням про призначення відповідної експертизи вона не зверталася.

У зв`язку з наведеним висновок суду першої інстанції про неукладеність між сторонами договору оренди землі та, як наслідок, наявність підстав для повернення земельної ділянки є передчасним та помилковим.

Ураховуючи те, що судом першої інстанції неповно з`ясовано фактичні обставини справи, висновки суду не відповідають обставинам справи, судом неправильно застосовано норми матеріального права, постановлене ним рішення підлягає скасуванню з ухваленням нового про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Західна агровиробнича компанія" про витребування земельної ділянки та скасування рішень державного реєстратора.

На підставі ст.ст. 6, 15, 16, 202, ч. 3 ст. 203, 205, 207, 218 ЦК України, ст.ст. 14,15 Закону України "Про оренду землі", ст.ст. 76, 102 ЦПК України, керуючись ст.ст. 367, 376, 381-384, 389-391 ЦПК України, Рівненський апеляційний суд, -

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргуТовариства зобмеженою відповідальністю "Західна агровиробнича компанія" задовольнити.

Заочне рішення Здолбунівського районногосуду Рівненськоїобласті від 28лютого 2023року скасувати.

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Західна агровиробнича компанія" про витребування земельної ділянки та скасування рішень державного реєстратора відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Західна агровиробнича компанія" 1342 грн судові витрати сплачені за подання заяви про перегляд заочного рішення, а також 2977,20 грн судові витрати за розгляд справи судом апеляційної інстанції.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне судове рішення не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.

Головуючий суддя Шимків С.С.

Судді: Боймиструк С.В.

Гордійчук С.О.