Постанова

від 12.09.2023 по справі 569/19573/22

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 вересня 2023 року

м. Рівне

Справа № 569/19573/22

Провадження № 22-ц/4815/958/23

Рівненський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого Ковальчук Н. М.,

суддів: Гордійчук С. О., Шимківа С. С.

секретар судового засідання Пиляй І. С.

учасники справи:

позивач ОСОБА_1 ,

відповідач ОСОБА_2 ,

відповідач ОСОБА_3 ,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача державний реєстратор виконавчого комітету Грушвицької сільської ради

Рівненського району Рівненської області Насанович Наталія Анатоліївна,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача приватний нотаріус Рівненського міського нотаріального округу

Онофрейчук Світлана Йосипівна

розглянув у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу представника ОСОБА_4 адвоката Оспанова Романа Олеговича на рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 07 червня 2023 року у складі судді Галінської В. В., ухвалене в м. Рівне, повний текст рішення складено 12 червня 2023 року,

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , треті особи, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Державний реєстратор Виконавчого комітету Грушвицької сільської ради Рівненського району Рівненського району Рівненської області Насанович Н. А., приватний нотаріус Рівненського міського нотаріального округу Онофрейчук С.Й. про визнання протиправним та скасування рішення. Свої позовні вимоги обгрунтовував тим, що він є власником нерухомого майна, що знаходиться у АДРЕСА_1 , а саме: земельної ділянки з кадастровим номером 5610100000:01:021:0315, площею 0.06683 га, та будівлі складу сировини, площею 598.9 м2. Вказані об`єкти нерухомості знаходяться біля земельної ділянки з кадастровим номером 5610100000:01:021:0230 та будівлі цеху безалкогольних напоїв з естакадою для мийки ємностей. Частина будівлі складу сировини, площею 598,9 м2, знаходиться на земельній ділянці з кадастровим номером 5610100000:01:021:0315, інша частина будівлі складу сировини знаходиться на земельній ділянці комунальної власності. Маючи намір у порядку ст. 118 Земельного кодексу України звернутись до Рівненської міської ради з клопотанням про приватизацію земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 для обслуговування будівлі складу сировини, позивач звернувся до ПП «Експерт-Рівне-Земля» із замовленням на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), що замовляється громадянином без надання дозволу на її розроблення. При проведенні топографо-геодезичних робіт на земельній ділянці в АДРЕСА_1 ПП «Експерт-Рівне-Земля» було складено план із зазначенням бажаного місця розташування земельної ділянки площею 0,1133 га. 24 лютого 2021 року листом №62 ПП «Експерт-Рівне-Земля» повідомило позивача, що під час обстеження земельної ділянки в натурі (на місцевості) була виявлена металева конструкція невідомого призначення, балансоутримувача якої не вдалося встановити.

До листа додано графічний матеріал - викопіювання з плану території м. Рівного із зазначенням бажаного місця розташування земельної ділянки площею 0,1133 га, що пропонується до відведення у власність шляхом викупу гр. ОСОБА_1 для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості (код КВЦПЗ 11.02) (для обслуговування будівлі складу сировини) за адресою: АДРЕСА_1 . Із вказаного викопіювання слідує, що на ньому позначена металева споруда невідомого призначення (балансоутримувач невідомий), яка розташована частково на земельній ділянці, яка пропонувалась до відведення у власність шляхом викупу і частково на земельній ділянці з кадастровим номером 5610100000:01:021:0230.

Стверджував, що металева споруда невідомого призначення не є складовою будівлі складу сировини та йому не належить. Як встановлено з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 5610100000:01:021:0230, площею 0,1908 га (цільове призначення: для обслуговування цеху безалкогольних напоїв), зареєстровано за ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку, серія та номер: 011058300447, виданий 28.07.2010 Рівненською міською радою.

11 лютого 2019 року державним реєстратором виконавчого комітету Грушвицької сільської ради Насанович Наталією Анатоліївною зареєстровано за ОСОБА_2 право власності на об`єкт нерухомого майна - цех безалкогольних напоїв з естакадою для мийки технічних ємкостей площею 819,4 кв.м. (складові частини нерухомого майна: цех безалкогольних напоїв (Б-1): прибудова (Б-2), градирня (б); естакада для мийки технічних ємкостей (б1); замощення (І); бетонна площадка (ІІ).), підставою виникнення права власності зазначено біржову угоду купівлі-продажу нерухомості, серія та номер 567/99, видану 20.12.1999 Рівненською товарною біржою та реєстраційне посвідчення серії та номер 153, видане 13.10.2000 Рівненським міським бюро технічної інвентаризації та технічний паспорт, серія та номер 380, виданий 29.04.2018 ПП «Техно Ком». Вказаний об`єкт нерухомого майна розташований на земельній ділянці з кадастровим номером 5610100000:01:021:0230.

Дослідивши біржову угоду купівлі-продажу нерухомості від 20.12.1999 року, позивач встановив, що продавець (ВАТ «Рівненський завод безалкогольних напоїв») продав, а покупець (ПП ОСОБА_2 ) купив цех безалкогольних напоїв, за планом літера Б-1 загальною площею 819,6 кв.м., який складається з: 1-1 тамбура, 1-2 цеха, 1-3 склада. 1-4 цеха, 1-5 склада, 1-66 компресорної, 1-7 цеха, 1-8 склада, 1-9 підсобної, 1-10 підсобної, 1-11 кладової, 1-12 кладової, 1-13 склада, 1-14 кабінета, 1-15 кладової, 1-16 склада, 1-17 кладової, 1-18 склада, 1-19 кабінета, 1-20 роздягальні, 1-21 душової, 1-22 кабінета, 1-23 кабінета, І-коридора та градирні за планом літера 6-1 (площа градирні не зазначена), що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 . Таким чином, до ОСОБА_2 за біржовою угодою від 20.10.1999 перейшло право власності на будівлю цеху безалкогольних товарів (Б-1) та градирню (6-1). Для державної реєстрації ОСОБА_2 також подано технічний паспорт на цех безалкогольних напоїв з естакадою для мийки технічних ємкостей у АДРЕСА_1 , виготовлений 29.04.2018 ПП «Тсхно ком». У експлікації приміщень до плану нежитлової будівлі АДРЕСА_2 , що є складовою технічного паспорту від 29.04.2018 визначено, що цех безалкогольних напоїв (літер за планом Б-1) загальною площею 819,4 кв.м. у своєму складі має 23 приміщення та коридор (1), що за кількістю та призначенням кореспондуються із інформацією про цех безалкогольних напоїв, що зазначена у біржовій угоді купівлі- продажу нерухомості від 20.12.1999.

Складовою технічного паспорту є схематичний план земельної ділянки та розміщених на ній нежитлових будівель: цеху безалкогольних напоїв (Б-1), прибудови (Б-2). градирні (б), естакади для мийки технічних ємкостей (б1), замощення (І) та бетонної площадки (ІІ). З такого схематичного плану вбачається, що естакада для мийки технічних ємкостей (б1) та бетонна площадка (ІІ) розміщуються частково на земельній ділянці з кадастровим номером 5610100000:01:021:0230, що належить ОСОБА_2 , а частково на земельній ділянці комунальної власності, що із іншого боку межує із земельною ділянкою з кадастровим номером 5610100000:01:021:0315 та будівлею складу сировини (літ. Ф-1), що належать позивачу.

Порівнявши схематичний план, що є складовою технічного паспорту від 29.04.2018 з викопіюванням з плану території м. Рівного із зазначенням бажаного місця розташування земельної ділянки площею 0,1 133 га, що пропонується до відведення у власність шляхом викупу позивачу для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості (код КВЦПЗ 11.02) (для обслуговування будівлі складу сировини) за адресою: АДРЕСА_1 , позивачем було встановлено, що металевою спорудою невідомого призначення, про яку зазначали ПП «Експерт-Рівне-Земля» у своєму листі є естакада для мийки технічних ємностей.

У технічному паспорті від 29.04.2018, що подавався до реєстрації, за наслідками проведеної технічної інвентаризації об`єкту нерухомого майна наведено характеристики будинку, господарських будівель та споруд та описано складові такого об`єкту:

- Цех безалкогольних напоїв (літер Б-1) площею 876,5 кв.м.;

- Прибудова (літер. Б-2) площею 59,4 кв.м.;

- Градирня (б) без зазначення площі;

- Естакада для мийки технічних ємкостей (металева площадка з металевими маршами та обладнанням для миття ємкостей) площею 2,4 кв.м.;

- Замощення (І) площею 927,2 кв.м.;

- Бетонна площадка площею 61,11 кв.м.

Порівнюючи біржову угоду купівлі-продажу нерухомості від 20.12.1999, що була підставою виникнення права власності та технічний паспорт від 29.04.2018, позивачем встановлено, що до ОСОБА_2 не переходило право власності на прибудову (літ.Б-2), замощення (І), бетонну площадку (II) та естакаду для мийки технічних ємностей. Вважав, що вказані споруди не були зареєстровані як окремі об`єкти нерухомого майна, а з`явились у технічному паспорті №380 від 29.04.2018 після технічної інвентаризації, тобто були введені до складу нерухомого майна (цеху безалкогольних напоїв) неправомірно.

18 вересня 2020 року ОСОБА_2 звернувся до Рівненської міської ради з клопотанням про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 444 кв.м. на АДРЕСА_1 у власність шляхом викупу для розміщення та експлуатації основних, підсобних та допоміжних будівель і споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості (для обслуговування цеху безалкогольних напоїв з естакадою для мийки технічних ємкостей). Управлінням земельних відносин Виконавчого комітету Рівненської міської ради підготувало проект рішення Рівненської міської ради «Про надання дозволу па розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність шляхом викупу земельної ділянки на АДРЕСА_1 громадянину ОСОБА_2 (на земельній ділянці розташований об`єкт нерухомого майна)». 05 листопада 2020 року адвокатом Оспановим Р.О. на адресу Рівненської міської ради було направлено адвокатський запит щодо отримання інформації та копій документів, що були підставою для прийняття рішення Рівненської міської ради про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 444 кв.м. на АДРЕСА_1 громадянину ОСОБА_2 . На вказаний адвокатський запит Рівненською міською радою витребуваних документів не було надано, причини відмови не повідомлено, при тому зазначено, що станом на 12.11.2020 проект рішення Рівненської міської ради «Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність шляхом викупу земельної ділянки на АДРЕСА_1 громадянину ОСОБА_2 (на земельній ділянці розташований об`єкт нерухомого майна)» не розглядався.

В подальшому, позивачем повідомлено Рівненську міську раду, що естакада для митгя технічних ємкостей, тобто будівля, що стала підставою для звернення ОСОБА_2 до Рівненської міської ради з клопотанням про надання дозволу на відведення земельної ділянки у АДРЕСА_1 набута ОСОБА_2 незаконно, вона не є об`єктом нерухомого майна та в розумінні Закону України «Про державну реєстрацію речових прав па нерухоме майно та їх обтяжень» не може бути зареєстрована як об`єкт нерухомого майна, тому не може бути підставою для визначення меж земельної ділянки з метою передачі у власність, внаслідок чого дана обставина буде оскаржуватись до суду. Також позивачем вказано, що проект рішення та металева споруда порушують права та інтереси позивача в частині користування своїм майном та облаштуванням в`їзду на його територію.

29 квітня 2021 року Рівненською міською радою прийнято рішення №560 «Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення фізичній особі - підприємцю ОСОБА_3 в оренду земельної ділянки на АДРЕСА_1 , на якій розташований об`єкт нерухомого майна», зі змісту якого вбачається, що ОСОБА_3 надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 428 м2 на АДРЕСА_1 в оренду на 10 (десять) років для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості (для будівництва та обслуговування будівель і споруд).

Позивач вважає, що реєстрація права власності за ОСОБА_2 об`єкту нерухомого майна - цеху безалкогольних напоїв з естакадою для мийки технічних ємкостей порушує його права та інтереси. У разі передачі в користування земельної ділянки ОСОБА_2 для обслуговування об`єктів нерухомого майна, що знаходяться на ній (вбачається, що це бетонна площадка та естакада для миття технічних ємкостей), у позивача буде відсутня можливість доїзду до свого нерухомого майна та він буде позбавлений можливості належним чином обслуговувати об`єкт нерухомого майна - будівлю складу сировини. Естакада для миття технічних ємкостей та бетонна площадка були набуті ОСОБА_2 без достатніх правових підстав, адже при поданні заяви про державну реєстрацію права власності на об`єкт нерухомого майна не було додано правовстановлюючих документів, що свідчать про перехід права власності на таку естакаду та бетонну площадку до ОСОБА_2 , документів, що свідчать про створення ОСОБА_2 таких об`єктів. Документи, що були підставою для державної реєстрації свідчать, що естакада та бетонна площадка з`явились у складі об`єкту нерухомого майна після здійснення технічної інвентаризації, тобто на підставі технічного паспорта №380 від 29.04.2018. Відтак, за відсутності правовстановлюючих документів на цех безалкогольних напоїв з естакадою для мийки технічних ємностей державний реєстратор не мав права здійснити державну реєстрацію права власності за ОСОБА_2 на таке майно. З урахуванням змінених позовних вимог просив визнати протиправним та скасувати рішення державного реєстратора виконавчого комітету Грушвицької сільської ради Рівненського району Рівненської області Насанович Н.А. індексний номер 45510049 від 13.02.2019 року про державну реєстрацію права власності на об`єкт нерухомого майна цех безалкогольних напоїв з естакадою для миття технічних ємностей за ОСОБА_2 .

Рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 07 червня 2023 року у задоволенні вказаного позову відмовлено.

Рішення суду першої інстанції вмотивоване цивільно-процесуальною гарантією кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання в судовому порядку та обґрунтоване належними і достатніми доказами, які свідчать про те, що рішення Рівненської міської ради (у випадку його прийняття) про надання ОСОБА_2 дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність не встановлює обмежень щодо реалізації ОСОБА_1 права на звернення із клопотанням про розроблення проекту землеустрою та отримання у подальшому у встановленому законом порядку цієї земельної ділянки, оскільки на даній земельній ділянці знаходиться також частина майна, що належить і йому. Судом також враховано, що реєстрація права власності за ОСОБА_2 на об`єкт нерухомого майна цех безалкогольних напоїв з естакадою для миття технічних ємностей (індексний номер 45510049 від 13.02.2019 року) не порушує на час звернення з цим позовом будь-яких прав ОСОБА_1 на доїзд до нерухомого майна, що йому належить, не створює йому перешкод в його обслуговуванні.

Вважаючи рішення суду першої інстанції незаконним, необґрунтованим, ухваленим з порушенням норм матеріального та процесуального права, за невідповідності висновків суду фактичним обставинам справи, представник ОСОБА_4 адвокат Оспанов Роман Олегович оскаржив його в апеляційному порядку. В поданій апеляційній скарзі вказує на неповне з`ясування судом першої інстанції фактичних обставин справи та вказує, що суд залишив поза увагою очевидний факт незаконної реєстрації права власності на об`єкт нерухомого майна - цеху безалкогольних напоїв з естакадою для мийки технічних ємностей за ОСОБА_2 . Додає, що для реєстрації права власності ОСОБА_2 було подано біржову угоду купівлі-продажу нерухомості, видану 20.12.1999 року Рівненською товарною біржою та реєстраційне посвідчення від 13.10.2000, видане Рівненським міським БТІ та технічний паспорт від 29.04.2018, виданий ПП «Техно Ком». Встановлено, що складовими частинами н6ерухомомго майна цеху безалкогольних напоїв з естакадою для мийки технічних ємностей є цех безалкогольних напоїв (Б-1), прибудова (Б-2), градирня (б), естакада для мийки технічних ємностей (б1), замощення (І), бетонна площадка (ІІ). Звертає увагу, що на підставі цих правовстановлюючих документів до ОСОБА_2 за біржовою угодою не переходило право власності на прибудову (літ.Б-2), замощення (І), бетонну площадку (ІІ) та естакаду для мийки технічних ємностей, а, отже, державна реєстрація права власності на цех безалкогольних напоїв, у складі якого є естакада для мийки технічних ємностей, була проведена на підставі документів, що не підтверджують набуття права власності на таке майно. Стверджує, що наявний факт порушення законодавства та вчинення незаконної реєстраційної дії судом проігноровано, хоча вона має ключове значення для вирішення спору. Пояснює, що хоча ОСОБА_2 і має правомірні очікування на отримання у власність земельної ділянки під нерухомістю, однак на земельній ділянці комунальної власності, щодо якої він вчиняє дії для отримання у власність, знаходиться частина об`єкту нерухомого майна, що належить позивачу будівля складу сировини. Додає, що у разі передачі у власність земельної ділянки ОСОБА_2 для обслуговування об`єктів нерухомого майна, що знаходяться у ній, у позивача буде відсутня можливість доїзду до будівлі складу сировини, а також позивач буде позбавлений можливості належним чином обслуговувати об`єкт нерухомості, що є його власністю. З наведених міркувань просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення про задоволення позову ОСОБА_1 у повному обсязі, а також стягнути на його користь судові витрати.

У поданому на апеляційну скаргу відзиві представник ОСОБА_2 - адвокат Твердий Микола Кузьмович вважає рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим, просить залишити його без зміни, а апеляційну скаргу відхилити як безпідставну.

Дослідивши матеріали та обставини справина предмет повноти їх встановлення, надання їм судом першої інстанції належної юридичної оцінки, вивчивши доводи апеляційної скарги стосовно дотримання норм матеріального і процесуального права судом першої інстанції, апеляційний суд прийшов до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно ч. 1 ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Судом із копії договору купівлі-продажу частки будівлі складу від 18.05.2016 та копії Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, встановлено, що ОСОБА_1 придбав 458/1000 частки будівлі складу сировини, загальна площа 598,9 кв.м., що складають підвальні приміщення, які знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідно до копії договору дарування земельної ділянки від 04.10.2019 та копії витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 183590395 від 04.10.2019 - ОСОБА_1 прийняв в дарунок земельну ділянку несільськогосподарського призначення площею 0,0683 га (в т.ч. за земельними угіддями: землі, які використовуються в комерційних цілях -0,0064 га; землі, які використовуються в комерційних цілях - 0,0196 га; землі, які використовуються в комерційних цілях - 0,0417 га; землі, які використовуються в комерційних цілях - 0,0006 га), що знаходиться в АДРЕСА_1 , кадастровий номер 5610100000:01:021:0315.

Вказані об`єкти нерухомості, що належать позивачу, знаходяться біля земельної ділянки з кадастровим номером 5610100000:01:021:0230 та будівлі цеху безалкогольних напоїв з естакадою для мийки ємностей. Частина будівлі складу сировини, площею 598,9 м2, знаходиться на земельній ділянці з кадастровим номером 5610100000:01:021:0315, інша частина будівлі складу сировини знаходиться на земельній ділянці комунальної власності.

З метою приватизації земельної ділянки ОСОБА_1 , при проведенні топографо-геодезичних робіт на земельній ділянці в АДРЕСА_1 , ПП «Експерт-Рівне-Земля» було складено план із зазначенням бажаного місця розташування земельної ділянки площею 0,1133 га. Згідно з листом №62 ПП «Експерт-Рівне-Земля» від 24 лютого 2021 року спеціалістом даного підприємства під час обстеження земельної ділянки в натурі (на місцевості) була виявлена металева конструкція невідомого призначення, балансоутримувача якої не вдалося встановити.

До листа додано графічний матеріал викопіювання з плану території м. Рівного із зазначенням бажаного місця розташування земельної ділянки площею 0,1133 га, що пропонується до відведення у власність шляхом викупу гр. ОСОБА_1 для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та спору підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості (код КВЦПЗ 11.02) (для обслуговування будівлі складу сировини) за адресою: АДРЕСА_1 . Із вказаного викопіювання слідує, що на ньому позначена металева споруда невідомого призначення (балансоутримувач невідомий), яка розташована частково на земельній ділянці, яка пропонувалась до відведення у власність шляхом викупу і частково на земельній ділянці з кадастровим номером 5610100000:01:021:0230. Так, позивач стверджує, що металева споруда невідомого призначення не є складовою будівлі складу сировини та йому не належить.

Як встановлено з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 5610100000:01:021:0230, площею 0,1908 га (цільове призначення: для обслуговування цеху безалкогольних напоїв), зареєстровано за ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку, серія та номер: 011058300447, виданий 28.07.2010 Рівненською міською радою.

11 лютого 2019 року державним реєстратором виконавчого комітету Грушвицької сільської ради Насанович Наталією Анатоліївною зареєстровано за ОСОБА_2 право власності на об`єкт нерухомого майна - цех безалкогольних напоїв з естакадою для мийки технічних ємкостей площею 819,4 кв.м. (складові частини нерухомого майна: цех безалкогольних напоїв (Б-1): прибудова (Б-2), градирня (б); естакада для мийки технічних ємкостей (б1); замощення (І); бетонна площадка (ІІ).), підставою виникнення права власності зазначено біржову угоду купівлі-продажу нерухомості, серія та номер 567/99, видану 20.12.1999 Рівненською товарною біржою та реєстраційне посвідчення серії та номер 153, видане 13.10.2000 Рівненським міським бюро технічної інвентаризації та технічний паспорт, серія та номер 380, виданий 29.04.2018 ПП «Техно Ком». Вказаний об`єкт нерухомого майна розташований на земельній ділянці з кадастровим номером 5610100000:01:021:0230.

Згідно з копією біржової угоди купівлі-продажу нерухомості від 20.12.1999, продавець (ВАТ «Рівненський завод безалкогольних напоїв») продав, а покупець (ПП ОСОБА_2 ) купив цех безалкогольних напоїв, за планом літера Б-1 загальною площею 819,6 кв.м., який складається з: 1-1 тамбура, 1-2 цеха, 1-3 склада. 1-4 цеха, 1-5 склада, 1-66 компресорної, 1-7 цеха, 1-8 склада, 1-9 підсобної, 1-10 підсобної, 1-11 кладової, 1-12 кладової, 1-13 склада, 1-14 кабінета, 1-15 кладової, 1-16 склада, 1-17 кладової, 1-18 склада, 1-19 кабінета, 1-20 роздягальні, 1-21 душової, 1-22 кабінета, 1-23 кабінета, І-коридора та градирні за планом літера 6-1 (площа градирні не зазначена), що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 . Таким чином, до ОСОБА_2 за біржовою угодою від 20.10.1999 перейшло право власності на будівлю цеху безалкогольних товарів (Б-1) та градирню (6-1). Для державної реєстрації ОСОБА_2 також подано технічний паспорт на цех безалкогольних напоїв з естакадою для мийки технічних ємкостей у АДРЕСА_1 , виготовлений 29.04.2018 ПП «Тсхно ком». У експлікації приміщень до плану нежитлової будівлі АДРЕСА_2 , що є складовою технічного паспорту від 29.04.2018 визначено, що цех безалкогольних напоїв (літер за планом Б-1) загальною площею 819,4 кв.м. у своєму складі має 23 приміщення та коридор (1), що за кількістю та призначенням кореспондуються із інформацією про цех безалкогольних напоїв, що зазначена у біржовій угоді купівлі- продажу нерухомості від 20.12.1999.

Складовою технічного паспорту є схематичний план земельної ділянки та розміщених на ній нежитлових будівель: цеху безалкогольних напоїв (Б-1), прибудови (Б-2). градирні (б), естакади для мийки технічних ємкостей (б1), замощення (І) та бетонної площадки (ІІ). За результатами дослідження схематичного плану судом встановлено, що естакада для мийки технічних ємкостей (б1) та бетонна площадка (ІІ) розміщуються частково на земельній ділянці з кадастровим номером 5610100000:01:021:0230, що належить ОСОБА_2 , а частково на земельній ділянці комунальної власності, що із іншого боку межує із земельною ділянкою з кадастровим номером 5610100000:01:021:0315 та будівлею складу сировини (літ. Ф-1), що належать позивачу. При цьому, металевою спорудою невідомого призначення, про яку зазначали ПП «Експерт-Рівне-Земля» у своєму листі є естакада для мийки технічних ємкостей.

Відповідно до технічного паспорта від 29.04.2018, що подавався до реєстрації, за наслідками проведеної технічної інвентаризації об`єкту нерухомого майна наведено характеристики будинку, господарських будівель та споруд та описано складові такого об`єкту:

- Цех безалкогольних напоїв (літер Б-1) площею 876,5 кв.м.;

- Прибудова (літер. Б-2) площею 59,4 кв.м.;

- Градирня (б) без зазначення площі;

- Естакада для мийки технічних ємкостей (металева площадка з металевими маршами та обладнанням для миття ємкостей) площею 2,4 кв.м.;

- Замощення (І) площею 927,2 кв.м.;

- Бетонна площадка площею 61,11 кв.м.

29 квітня 2021 року рішенням Рівненської міської ради №560 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення фізичній особі підприємцю ОСОБА_3 в оренду земельної ділянки на АДРЕСА_1 , на якій розташований об`єкт нерухомого майна на підставі витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 30 грудня 2013 року надано ФОП ОСОБА_3 дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 428 кв.м. на АДРЕСА_1 в оренду на 10 років для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості (для будівництва та обслуговування будівель і споруд).

Як вбачається із відповіді Рівненської міської ради від 13.11.2020 року №05-1918 на запит адвоката Оспанова Р. від 09.11.2020 року на підставі заяви ОСОБА_2 від 18.09.2020 року, витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 11.02.2019 року №30277247, графічних матеріалів щодо відведення земельної ділянки площею 444 кв.м. на АДРЕСА_1 відповідно до ст.. 12, 79-1, 122, 128 Земельного кодексу України, Управлінням земельних відносин 29.09.2020 року на розгляд сесії Рівненської міської ради підготовлено проєкт рішення про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 444 кв.м на АДРЕСА_1 у власність шляхом викупу для розміщення та експлуатації підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості (для обслуговування цеху безалкогольних напоїв з естакадою для мийки технічних ємностей). Після погодження в установленому порядку проект рішення згідно з Регламентом Рівненської міської ради, 22.10.2020 року переданий секретарю міської ради для розгляду його у постійних комісіях та на сесії міської ради. Станом на 12.11.2020 року проект рішення «Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність шляхом викупу земельної ділянки на АДРЕСА_1 громадянину ОСОБА_5 (на земельній ділянці розташований об`єкт нерухомого майна) на сесії міської ради не розглядався.

Звертаючись до суду з цим позовом, ОСОБА_1 заперечував правомірність реєстрації права власності за ОСОБА_2 на об`єкт нерухомого майна цех безалкогольних напоїв з естакадою для миття технічних ємностей (індексний номер 45510049 від 13.02.2019 року) та стверджував, що реєстрація права власності за ОСОБА_2 об`єкту нерухомого майна - цеху безалкогольних напоїв з естакадою для мийки технічних ємкостей порушує його права та інтереси. У разі передачі в оренду земельної ділянки ОСОБА_2 для обслуговування об`єктів нерухомого майна, що знаходяться на ній (вбачається, що це бетонна площадка та естакада для миття технічних ємкостей), у позивача буде відсутня можливість доїзду до свого нерухомого майна та він буде позбавлений можливості належним чином обслуговувати об`єкт нерухомого майна - будівлю складу сировини. Естакада для миття технічних ємкостей та бетонна площадка були набуті ОСОБА_2 без достатніх правових підстав. Окрім того, вказує, що має намір у порядку ст. 118 ЗК України звернутись до Рівненської міської ради з клопотанням про приватизацію земельної ділянки.

Відповідно до ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Відповідно до ст.15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Верховним Судом у постанові від 19.01.2022 по справі №924/316/21 вказано, що наведена норма визначає об`єктом захисту саме порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язано із позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, спричинена поведінкою іншої особи.

Встановивши наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, про захист яких подано позов, суд з`ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення і відповідно ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачу у захисті, встановивши безпідставність та необґрунтованість заявлених вимог.

У рішенні №18-рп/2004 від 01.12.2004 р. Конституційного суду України (справа про охоронюваний законом інтерес) визначено поняття «охоронюваний законом інтерес», що вживається в ч.1 ст.4 Цивільного процесуального кодексу України та інших законах України у логічно-смисловому зв`язку з поняттям «права», яке треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об`єктивного і прямо не опосередкований у суб`єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.

Конституційний суд України у вказаному рішенні зазначає, що види і зміст охоронюваних законом інтересів, що перебувають у логічно-смисловому зв`язку з поняттям «права» як правило не визначаються у статтях закону, а тому фактично є правоохоронюваними. Охоронюваний законом інтерес перебуває під захистом не тільки закону, а й об`єктивного права в цілому, що панує у суспільстві, зокрема, справедливості, оскільки інтерес у вузькому розумінні зумовлюється загальним змістом такого права та є його складовою.

Щодо порушеного права, то таким слід розуміти такий стан суб`єктивного права, при якому воно зазнавало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок якого суб`єктивне право уповноваженої особи зазнало зменшення або ліквідації як такого. Порушення права пов`язане з позбавленням його носія можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.

При цьому позивач, тобто особа, яка подала позов, самостійно визначається з порушеним, невизнаним чи оспорюваним правом або охоронюваним законом інтересом, які потребують судового захисту. Обґрунтованість підстав звернення до суду оцінюються судом у кожній конкретній справі за результатами розгляду позову. Аналогічний правову позицію висловлено Верховним Судом у постанові від 10.11.2021 по справі №910/8060/19 (ЄДРСРУ № 101163526).

Статтею 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод визнається право людини на доступ до правосуддя, а відповідно до статті 13 Конвенції (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження. При цьому, під ефективним способом слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Отже, способи захисту за своїм призначенням можуть вважатися визначеним законом механізмом матеріально-правових засобів здійснення охорони цивільних прав та інтересів, що приводиться в дію за рішенням суду у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення. При цьому, метою застосування певного способу захисту є усунення невизначеності у взаємовідносинах суб`єктів, створення необхідних умов для реалізації права й запобігання дій зі сторони третіх осіб, які перешкоджають його здійсненню. Аналогічну позицію викладено у листі Верховного Суду України від 01.04.2014 р. «Аналіз практики застосування судами ст. 16 Цивільного кодексу України».

У постанові Об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 16.10.2020 у справі №910/12787/17 зауважено, що під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин і забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною, внаслідок чого реально відбудеться припинення порушення (чи оспорювання) прав цього суб`єкта, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

Під захистом легітимного інтересу розуміється відновлення можливості досягнення прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом. Спосіб захисту може бути визначено як концентрований вираз змісту (суті) міри державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи, право чи інтерес якої порушені, правового результату. Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягти суб`єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинено порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав. Під ефективним способом необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Верховний Суд у постанові від 21.12.2021 по справі №917/664/19 зауважив, що гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб твердження позивача про порушення було обґрунтованим. Таке порушення прав має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав або інтересів особи, яка стверджує про їх порушення. Отже, захисту підлягає наявне законне порушене право (інтерес) особи, яка є суб`єктом (носієм) порушених прав чи інтересів та звернулася за таким захистом до суду. Тому для того, щоб особі було надано судовий захист, суд встановлює, чи особа дійсно має порушене право (інтерес), і чи це право (інтерес) порушено відповідачем.

Верховний Суд у постанові від 13.01.2022 по справі №921/591/20 зауважив, що додатково, в контексті обраного способу захисту, розглядаючи справу, суд має з`ясувати: 1) з яких саме правовідносин сторін виник спір; 2) чи передбачений обраний позивачем спосіб захисту законом або договором; 3) чи передбачений законом або договором ефективний спосіб захисту порушеного права позивача; 4) чи є спосіб захисту, обраний позивачем, ефективним для захисту його порушеного права у спірних правовідносинах. Якщо суд дійде висновку, що обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором та/або є неефективним для захисту порушеного права позивача у цих правовідносинах, позовні вимоги останнього не підлягають задоволенню (пункт 43 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.01.2021 у справі № 916/1415/19).

Верховний Суд у постанові від 10.11.2021 по справі №910/8060/19 вказав, що під ефективним способом слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Під ефективністю судового захисту розуміється спроможність судового рішення (за наслідками його виконання) призвести до усунення невизначеності у праві позивача та відновити права та законні інтереси особи, на захист яких було подано відповідний позов.

Поняття «ефективний засіб» передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Причому ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними (рішення Європейського суду з прав людини від 31.07.2003 у справі «Дорани проти Ірландії» (Doran v. Ireland)).

Ефективність означає як попередження стверджуваного порушення чи його продовження, так і надання відповідного відшкодування за будь-яке порушення, яке вже відбулося (рішення ЄСПЛ від 26.10.2000 у справі "Кудла проти Польщі" (Kudla v. Poland)).

У рішенні Європейського суду з прав людини від 05.04.2005 у справі "Афанасьєв проти України" зазначено, що засіб захисту, що вимагається, повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, зокрема у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави.

Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац десятий пункту 9 Рішення Конституційного Суду України від 30.01.2003 № 3-рп/2003).

Таким чином, виходячи зі змісту ст.ст.15, 16 Цивільного кодексу України, застосування певного способу судового захисту вимагає доведеності належними доказами сукупності таких умов:

наявності у позивача певного суб`єктивного права (інтересу);

порушення (невизнання або оспорювання) такого права (інтересу) з боку відповідача;

належності обраного способу судового захисту (адекватність наявному порушенню та придатність до застосування як передбаченого законодавством - ефективність);

відсутність (недоведеність) будь-якої з означених умов унеможливлює задоволення позову.

Отже, обрання позивачем неналежного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови у позові. Такий висновок сформульований, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.01.2021 у справі № 916/1415/19 (провадження № 12-80гс20, пункт 6.21), від 02.02.2021 у справі № 925/642/19 (провадження № 12-52гс20, пункт 52), від 22.06.2021 у справі № 200/606/18 (провадження № 14-125цс20, пункт 76).

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Як вбачається із матеріалів справи станом на 12.11.2020 року проект рішення «Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність шляхом викупу земельної ділянки ОСОБА_2 на сесії Рівненської міської ради не розглядався.

Дозвіл і проект землеустрою, розроблений на його підставі, є стадіями єдиного процесу надання земельної ділянки у власність чи користування. Передача (надання) земельної ділянки у власність є завершальним етапом визначеної процедури безоплатної приватизації земельних ділянок. При цьому, отримання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не означає позитивного рішення про надання її у власність.

Таку правову позицію висловлено у постанові Верховного Суду України від 13 грудня 2016 року у справі №815/5987/14 та постановах Верховного Суду від 27 лютого 2018 року у справі № 545/808/17, від 22 лютого 2019 року у справі № 813/1631/14.

Згідно статті 79-1 ЗК України, метою надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок є формування земельної ділянки, яке полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Формування земельних ділянок здійснюється, зокрема, у порядку відведення земельних ділянок із земель державної та комунальної власності. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера.

Надання дозволу на розробку проекту землеустрою має на меті лише формування земельної ділянки як окремого об`єкта. При цьому, не суттєво за чиїм замовленням такий проект буде розроблено. Закон не виключає ситуації, коли проекти одночасно розробляються різними замовниками.

Під час розробки проекту, серед іншого, визначаються (узгоджуються) її межі та з`ясовується наявність правових та фактичних перешкод для надання її у власність, зокрема спірність прав щодо ділянки. Ці обставини повинні враховуватися органом, що розпоряджається землями, під час затвердження проекту та надання земельної ділянки у власність, а не на стадії надання дозволу на розробку проекту землеустрою.

Надання дозволу на розробку проекту відведення не свідчить, що проект місцевою радою буде затверджено. Якщо буде виявлено обставини, що за законом є підставами для відмови у затвердженні проекту, місцевою рада може відмовити.

Аналіз статей 116, 118 ЗК України вказує на те, що місцева рада не має права визначати пріоритетність того чи іншого заявника на стадії надання дозволу на розробку проекту землеустрою на одну й ту ж саму земельну ділянку. У даному випадку надання такого дозволу вказує про відсутність обтяжень щодо бажаної земельної ділянки і ще не означає позитивного рішення місцевої ради про передачу у власність цієї земельної ділянки після виготовлення проекту землеустрою.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 27.03.2018 №463/3375/15-а та від 27.02.2020 у справі №120/1491/19-а (22 липня 2021 року Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду в рамках справи № 320/1177/19, адміністративне провадження №К/9901/29552/19 (ЄДРСРУ № 98493756).

Таким чином, рішення Рівненської міської ради (у випадку його прийняття) про надання ОСОБА_2 дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність не встановлює обмежень щодо реалізації ОСОБА_1 його права на звернення із клопотанням про розроблення проекту землеустрою та отримання у подальшому у встановленому законом порядку цієї земельної ділянки, оскільки на даній земельній ділянці знаходиться також частина майна, що належить і йому.

Реєстрація права власності за ОСОБА_2 на об`єкт нерухомого майна цех безалкогольних напоїв з естакадою для миття технічних ємностей (індексний номер 45510049 від 13.02.2019 року) станом на час розгляду цього позову будь-яким чином не порушує прав ОСОБА_1 на доїзд до нерухомого майна, що йому належить, не створює йому перешкод в його обслуговуванні, а отже, відсутній факт порушення права та охоронюваного законом інтересу, за захистом якого ОСОБА_1 звернувся до суду У межах заявлених вимог у цій справі, не доведено належними, достовірними та достатніми доказами наявність станом на день звернення до суду, порушення прав позивача.

Згідно із частиною першою статті 15, частиною першою статті 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Для застосування того чи іншого способу захисту необхідно встановити, які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду. При оцінці обраного позивачем способу захисту потрібно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, та забезпечити поновлення порушеного права.

Процесуальне законодавство передбачає, що обставини цивільних справ з`ясовуються судом на засадах змагальності, в межах заявлених вимог і на підставі наданих сторонами доказів. Щодо обов`язку доказування і подання доказів, то кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень. Однак, будь-яких доказів, які б спростовували висновки суду першої інстанції, особою, яка подала апеляційну скаргу, не надано. Доводи апеляційної скарги апеляційним судом оцінюються критично, оскільки зводяться до незгоди з висновками суду першої інстанції стосовно установлення обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судом, який їх обґрунтовано спростував.

Оцінюючи встановлені обставини справи та даючи їм правову оцінку, апеляційний суд приходить до висновку про недоведеність належними, достатніми, достовірними доказами факту порушення прав чи охоронюваних законом інтересів ОСОБА_1 майбутнім рішенням Рівненської міської ради (у випадку його прийняття) про надання ОСОБА_2 дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність. Суд враховує, що таке рішення органу самоврядування не встановлює жодних обмежень ОСОБА_1 у реалізації ним свого права на звернення із клопотанням про розроблення проекту землеустрою та отримання у подальшому у встановленому законом порядку цієї земельної ділянки, де знаходиться частина належного йому майна. Окрім того, реєстрація права власності за ОСОБА_2 на об`єкт нерухомого майна цех безалкогольних напоїв з естакадою для миття технічних ємностей (індексний номер 45510049 від 13.02.2019 року) не порушує прав ОСОБА_1 на доїзд до нерухомого майна, що йому належить, не створює йому перешкод в його обслуговуванні, у зв`язку з цим відсутні підстави для задоволення зазначених позовних вимог.

Таким чином,апеляційний судприходить довисновку,що судомпершої інстанції булиправильно,всебічно іповно встановлені обставинисправи,характер правовідносин,які виниклиміж сторонамита застосованоправові норми,які підлягализастосуванню привирішенні даногоспору,в зв`язкуіз чимрішення підлягає залишенню без змін, як ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до ч. 1. ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 367, 375, 381-384, 389-391 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_4 адвоката Оспанова Романа Олеговича залишити без задоволення.

Рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 07 червня 2023 року залишити без зміни.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 15 вересня 2023 року.

Головуючий Ковальчук Н. М.

Судді: Гордійчук С. О.

Шимків С. С.