Рішення

від 13.09.2023 по справі 172/1134/23

ВАСИЛЬКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 172/1134/23

Провадження № 2/172/279/23

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13.09.2023 року Васильківський районний суд Дніпропетровської області в складі: головуючого судді Битяка І.Г.

за участі: секретаря судового засідання Глушко О.М.

представника позивача Скалецького В.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні в сел. Васильківка цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Демурінський гірничо-збагачувальний комбінат» про стягнення заборгованості по заробітній платі та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, -

В С Т А Н О В И В

До суду надійшов вищевказаний позов, в обґрунтування якого представник позивача ОСОБА_2 вказує, що 08.01.2020 року ОСОБА_1 був прийнятий на посаду директора ТОВ «Демурінський гірничо-збагачувальний комбінат». 25.05.2023 року позивача звільнено з посади генерального директора на підставі наказу № 295к від 25.05.2023 року. В порушення ч. 1 ст. 47 КЗпП України відповідач у день звільнення позивача не видав йому копію наказу № 295к від 25.05.2023 року та письмове повідомлення про нараховані і виплачені позивачу суми при звільненні. Вказані документи відповідач видав позивачу лише 12.06.2023 року. Відповідно до цього повідомлення відповідач мав у день звільнення позивача виплатити йому нараховану заробітну плату за лютий-травень 2023 року, з урахуванням суми компенсації за 67 календарних днів невикористаної щорічної відпустки за період роботи з 08.01.2020 по 25.05.2023 року та заборгованості в розмірі 5809,92 грн. на загальну суму 275988,72 грн., з яких 98581,22 грн. сума, що підлягала виплаті за лютий 2023 року, 25331,30 грн. за березень 2023 року, 152076,20 грн. за травень 2023 року. Однак, відповідач свій обов`язок, передбачений ст. 116 КЗпП України не виконав, що призвело до виникнення заборгованості з виплати заробітної плати. 20.06.2023 року позивач подав відповідачу заяву з проханням негайно виплатити нараховані й1ому при звільненні суми та середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. На день звернення до суду відповідач ніякої відповіді на заяву не надав та не виплатив заборгованість із заробітної плати. Згідно з повідомленням ТОВ «Демурінський ГЗК» від 12.06.2023 року між сторонами відсутній спір про розмір сум, належних позивачу при звільненні, оскільки відповідач підтверджує всі нараховані до виплати суми заробітної плати позивача за лютий-травень 2023 року, з урахуванням суми компенсації за 67 календарних днів невикористаної щорічної основної відпустки. При цьому, відповідач на запит позивача не надав довідку про середньоденну заробітну плату позивача за останні два відпрацьовані місяці, тому розрахунок середньоденної заробітної плати позивача здійснено на підставі інформації, зазначеної відповідачем у повідомленні про нараховані суми при звільненні. Таким чином, середньоденна заробітна плата позивача становить 5317,14 грн.

Просить суд, з урахуванням зменшених позовних вимог, стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість по виплаті заробітної плати у сумі 4589,95 грн. та середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні по день ухвалення рішення включно, а також стягнути судові витрати.

Ухвалою від 29.06.2023 року провадження у справі відкрито та постановлено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження.

У судовому засіданні представник позивача уточнені позовні вимоги підтримав та просив стягнути з відповідача на користь ОСОБА_1 заборгованість по виплаті заробітної плати у сумі 4589,95 грн. та середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні по день ухвалення рішення включно, а також стягнути судові витрати.

Представник відповідача ОСОБА_3 надав суду відзив на позовну заяву, в якому просить суд відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 , посилаючись на те, що вини роботодавця у несвоєчасності розрахунку з працівником немає, тому відсутня і відповідальність роботодавця, передбачена ст. 117 КЗпП України. В трудових відносинах між позивачем та відповідачем виникли обставини, які відповідач не міг передбачити чи відвернути зміна права власності в статутному капіталі та керівництва відповідача, вилучення майна в дохід держави, накладення арешту на майно, знищення бухгалтерського обліку тощо, та в період існування яких останній об`єктивно, з незалежних від нього причин був позбавлений можливості виконати зобов`язання щодо виплати заробітної плати та виплаті належних позивачу при звільненні сум, у строки зазначені в ст. 116 КЗпП України. При цьому, відповідач вжив всіх залежних від нього заходів щодо належного виконання зобов`язання щодо виплати належних позивачу при звільненні сум, у строки зазначені ст. 116 КЗпП України. Крім того, в ході розгляду справи представник відповідача надав суду докази виплати ОСОБА_1 заборгованості із заробітної плати в повному обсязі та компенсацію за затримку виплати заробітної плати.

Представник позивача надав суду відповідь на відзив.

Вислухавши представника позивача, дослідивши матеріали справи суд встановив таке.

Відповідно до копії трудової книжки наданої позивачем, ОСОБА_1 з 08.01.2020 року прийнятий на посаду генерального директора ТОВ «Демурінський гірничо-збагачувальний комбінат».

Згідно з наказом ТОВ «Демурінський гірничо-збагачувальний комбінат» № 293к ОСОБА_1 звільнено з 25.05.2023 року відповідно до ч. 4 ст. 36 КЗпП України у зв`язку з припиненням повноважень генерального директора на підставі наказу Фонду державного майна України від 25.05.2023 року № 942.

У вказаному вище наказі зазначено про виплату компенсації за 67 календарних днів невикористаної щорічної основної відпустки за період роботи з 08.01.2020 по 25.05.2023 року.

З розрахункового листка за лютий, березень, травень 2023 року вбачається, що ТОВ «Демурінський ГЗК» має заборгованість перед ОСОБА_1 в сумі 260761,34 грн.

Факт сплати ТОВ «Демурінський ГЗК» позивачу заборгованості із заробітної плати підтверджується такими документами, дослідженими у судовому засіданні: довідкою товариства від 21.07.23 про виплату частини заборгованості ОСОБА_1 у розмірі 41747,09 грн. за лютий 2023 року; виписками, наданими представником позивача, з рахунку ОСОБА_1 в АТ «Ощадбанк», згідно з якими останньому на картковий рахунок НОМЕР_1 зарахована заробітна плата за лютий 2023 року в сумі 41747,09 грн., за травень 2023 року в сумі 76038,10 грн. і в сумі 141355,54 грн., лікарняні за 03/2023 в сумі 12258,04 грн.; довідкою товариства від 07.09.23 про перерахування ОСОБА_4 існуючої заборгованості по заробітній платі на загальну суму 271398,77 грн. та компенсації за затримку виплати заробітної плати в сумі 1515,49 грн.

Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (ст.4 ЦПК України).

Відповідно до статті 43 Конституції України, кожна особа має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Згідно з ч. 1 ст. 47 КЗпП України роботодавець зобов`язаний у день звільнення видати працівникові копію наказу (розпорядження) про звільнення, письмове повідомлення про нараховані та виплачені йому суми при звільненні (стаття 116) та провести з ним розрахунок у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, а також на вимогу працівника внести належні записи про звільнення до трудової книжки, що зберігається у працівника.

Частиною 1 статті 116 КЗпП України встановлено, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про суми, нараховані та виплачені працівникові при звільненні, із зазначенням окремо кожного виду виплати (основна та додаткова заробітна плата, заохочувальні та компенсаційні виплати, інші виплати, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до законодавства, у тому числі при звільненні) роботодавець повинен письмово повідомити працівника в день їх виплати.

Положеннями частини 1 статті 117 КЗпП України у разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначеністаттею 116цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців.

З матеріалів справи вбачається, що позивач працював в ТОВ «Демурінський ГЗК», був звільнений з підприємства у зв`язку з припиненням повноважень генерального директора у травні 2023 року, відповідачем виданий розрахунковий листок, згідно з яким ТОВ «Демурінський ГЗК» дійсно станом на день звільнення 25.05.2023 року, має заборгованість з виплати заробітної плати перед ОСОБА_1 в сумі 260761,34 грн. В ході розгляду цієї справи відповідачем у повному обсязі виплачено заборгованість із заробітної плати перед позивачем.

Разом з тим, відповідачем у відзиві на позовну заяву наведені об`єктивні обставини, що унеможливили здійснення своєчасного розрахунку з працівником ОСОБА_1 при звільненні останнього з ТОВ «Демурінський ГЗК» та надані письмові докази на підтвердження вказаного. Зокрема, у період який передував звільненню позивача, на підприємстві відбулися зміни форми власності держава в особі Фонду державного майна України встановила повний контроль на ТОВ «Демурінський ГЗК» і стала власником 100% частки в статутному капіталі відповідача, в дохід держави було стягнуто майно товариства, яке є необхідним для використання у виробництві в процесі господарської діяльності підприємства, також на майно товариства було накладено арешт ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва, який лише 08.06.2023 року було скасовано. Крім того, на підприємстві відбулися кадрові зміни, зокрема, припинено повноваження генерального директора ОСОБА_1 та призначено нового керівника підприємства ОСОБА_5 . Також з товариства звільнилися головний бухгалтер та всі працівники бухгалтерії, після звільнення яких було виявлено, що бухгалтерський облік по підприємству знищено, що підтверджується заявою про вчинення кримінального правопорушення, поданою до правоохоронних органів та ухвалою слідчого судді Васильківського районного суду Дніпропетровської області від 27.07.2023 року, з якої вбачається, що слідчим відділом Відділення поліції № 1 Синельниківського РУП ГУНП в Дніпропетровській області 27.07.2023 року відкрите кримінальне провадження за фактом знищення первісної бухгалтерської документації та бухгалтерської бази даних ТОВ «Демурінський ГЗК» за період з 2020 по 05.06.2023 року.

Представник позивача у відповіді на відзив зазначив, що зміна підпорядкованості підприємства не припиняє дії трудового договору, тому й не звільняє відповідача від відповідальності, передбаченої ст. 117 КЗпП України щодо затримки розрахунку при звільненні. Також представник позивача зазначає, що на момент звільнення позивача 25.05.2023 року, бухгалтерська документація у відповідача була в наявності, тому відповідач вводить суд в оману, стверджуючи зворотне.

Окремо суд вважає за необхідне зазначити, що у період виникнення заборгованості з виплати ОСОБА_1 заробітної плати за лютий, березень, травень 2023 року, останній обіймав посаду генерального директора ТОВ «Демурінський ГЗК» і саме на нього була покладена передбачена законодавством відповідальність за виплату працівникам товариства заробітної плати в строки, встановлені законодавством про працю, колективним договором тощо. При цьому, позивач покладає провину з невиплати заборгованості із заробітної плати після звільнення з товариства на ТОВ «Демурінський ГЗК» та його нове керівництво. З вказаного вбачається спроба умисного створення умов для виникнення заборгованості із виплати заробітної плати з метою отримання відповідних компенсаційних виплати за затримку розрахунку при звільненні з боку позивача.

За змістом статей12, 13, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Суд розглядає цивільні справи в межах заявлених фізичними або юридичними особами вимог і на підставі наданих ними доказів. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Згідно зі ст. 89 ЦПК України виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Таким чином, аналізуючи вищевикладені доводи, беручи до уваги всі встановлені судом факти і відповідні їм правовідносин, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позову ОСОБА_1 про стягнення заборгованості по заробітній платі та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, оскільки заборгованість із заробітної плати та компенсація за затримку виплати заробітної плати сплачена позивачу відповідачем у повному обсязі, а хоча факт несвоєчасності здійснення розрахунку при звільненні позивача і мав місце, але існували об`єктивні обставини, за яких ТОВ «Демурінськимй ГЗК» не мало можливості розрахуватися зі звільненим працівником ОСОБА_1 у встановлені законом строки.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 47, 116, 117 КЗпП України, 12, 13, 81, 89, 258, 263-265, 279 ЦПК України, -

У Х В А Л И В

Відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Демурінський гірничо-збагачувальний комбінат» про стягнення заборгованості по заробітній платі та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено шляхом подання апеляційної скарги до Дніпровського апеляційного суду через Васильківський районний суд Дніпропетровської області протягом 30 днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення виготовлено 15.09.2023 року.

Суддя І.Г. Битяк