Ухвала

від 07.09.2023 по справі 160/14020/23

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УХВАЛА

07 вересня 2023 року Справа № 160/14020/23 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіЗахарчук-Борисенко Н. В. за участі секретаря судового засіданняВасильченко Є.А. за участі: представник позивача представник відповідача Федотов О.П. Черніков С.І. розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою Лівобережної окружної прокуратури міста Дніпра до Дніпропетровського національного університету імені Олеся Гончара, треті особи на стороні позивача, що не заявляють самостійних вимог: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії, -

УСТАНОВИВ:

21.06.2023 Лівобережна окружна прокуратура міста Дніпра звернулась до Дніпропетровського національного університет імені Олеся Гончара в особі Машинобудівного фахового коледжу Дніпропетровського національного університету імені Олеся Гончара, треті особи на стороні позивача, що не заявляють самостійних вимог: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії.

Ухвалою від 26.06.2023 року позовну заяву залишено без руху.

14.06.2023 року представником позивача подано клопотання про усунення недоліків позовної заяви, в якому позовні вимог викладені у наступній редакції:

- визнати протиправною бездіяльність Дніпровського національного університету імені Олеся Гончара в особі структурного підрозділу університету Машинобудівного фахового коледжу Дніпровського національного університету імені Олеся Гончара щодо не нарахування та невиплати випускникам навчального закладу ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , одноразової грошової допомоги, передбаченої ч. 7 ст. 8 Закону України «Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування», в розмірі не менше шести прожиткових мінімумів;

- зобов`язати Дніпровський національний університет імені Олеся Гончара в особі структурного підрозділу університету Машинобудівного фахового коледжу Дніпровського національного університету імені Олеся Гончара нарахувати та виплатити випускникам навчального закладу ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , одноразову грошову допомогу, передбачену ч. 7 ст. 8 Закону України «Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування», у розмірі не менше шести прожиткових мінімумів для осіб відповідного віку, кожному.

Ухвалою від 07.07.2023 року прийнято адміністративний позов до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) учасників справи.

Ухвалою від 29.08.2023 року позовну заяву Лівобережної окружної прокуратури міста Дніпра до Дніпропетровського національного університет імені Олеся Гончара в особі Машинобудівного фахового коледжу Дніпропетровського національного університету імені Олеся Гончара, треті особи на стороні позивача, що не заявляють самостійних вимог: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 про визнання протиправними дії та зобов`язання вчинити певні дії - залишено без руху.

05.09.2023 представником Лівобережної окружної прокуратури міста Дніпра на усунення недоліків позовної заяви, викладених в ухвалі суду від 29.08.2023 року, надано заяву про усунення недоліків та наголошено, що змінився суб`єктний склад учасників, а саме: замість двох позивачів прокуратура діє в інтересах одного - Міністерства освіти і науки України, тому відсутня необхідність у доплаті судового збору.

Стосовно обґрунтування в чому полягає порушення інтересів держави, необхідності їх захисту, та зазначення визначених законом підстав для звернення до суду прокурора, останнім у заяві про усунення недоліків вказано, що державний інтерес полягає у забезпеченні прав і свобод людини, зокрема і дітей-сиріт, дітей, позбавлених батьківського піклування, а також осіб з їх числа або загроза їх спричинення завдають шкоди державним інтересам у сфері охорони дитинства та потребують ефективного захисту, в т.ч. через інститут представництва в прокуратурі. Невиконання закладом освіти вимог Закону щодо виплати випускникам з числа вищевказаних осіб суперечить принципам верховенства права, задоволення суспільної потреби у відновленні законності та, як наслідок, реалізації державних гарантій захисту прав і свобод дітей у т.ч. соціально вразливих категорій. Разом з тим, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого ст. 23 ЗУ «Про прокуратуру» і, якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва.

У судовому засіданні представник прокуратури підтримав вищевказану заяву на усунення недоліків та просив прийняти її.

Дослідивши матеріали справи, заяву представника Лівобережної окружної прокуратури міста Дніпра про усунення недоліків, заслухавши представників сторін у судовому засіданні, суд зазначає, що позовна заява підлягає поверненню з наступних підстав.

Згідно з пунктом 3 частини першої статті 131-1 Конституції України, в Україні діє прокуратура, яка здійснює, зокрема, представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Відповідно до частини 4 статті 53 Кодексу адміністративного судочинства України, прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, визначених статтею 169 цього Кодексу.

Відповідно до частини 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті, крім випадку, визначеного абзацом четвертим цієї частини.

Отже, виключними випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. Ключовим для застосування цієї норми є поняття "інтерес держави".

Конституційний Суд України у Рішенні від 08.04.1999 року №3-рп/99 у справі за конституційним поданням щодо офіційного тлумачення положень статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України (справа про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді), з`ясовуючи поняття «інтереси держави», зазначив, що державні інтереси закріплюються як нормами Конституції України, так і нормами інших правових актів. Інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо.

З урахуванням того, що «інтереси держави» є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту.

Ці міркування Конституційний Суд зробив у контексті офіційного тлумачення Арбітражного процесуального кодексу України, який уже втратив чинність. Однак висловлене Судом розуміння поняття «інтереси держави» має самостійне значення і може застосовуватися для тлумачення цього ж поняття, вжитого у статті 131-1 Конституції України та статті 23 Закону «Про прокуратуру».

Звертаючись до суду з даним адміністративним позовом із подальшими уточненнями, прокурор послався на порушення інтересів держави в особі Міністерства освіти і науки України з метою захисту інтересів держави у сфері охорони прав і свобод людини, зокрема і дітей-сиріт, дітей, позбавлених батьківського піклування, які вказані третіми особами у межах даної адміністративної справи.

Водночас, підставою для звернення прокурора до суду з відповідним позовом зазначено обставину, що органи, уповноважені державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах не вбачають порушення та протягом розумного строку після того, як їм стало відомо про порушення інтересів держави у сфері забезпечення та охорони прав і свобод осіб із числа дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, заходів щодо захисту їх права на отримання одноразової допомоги у розмірі 6 прожиткових мінімумів не вжили.

Проте, суд наголошує, що спір у даних правовідносинах стосується захисту прав конкретних осіб, а саме: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , але не інтересу держави, як потреби у здійсненні загальнодержавних дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо.

Крім того, протиправність бездіяльності Міністерства освіти і науки України щодо невиплати оспорюваної допомоги, установленої частиною сьомою статті 8 Закону №2342-IV у розмірі шести прожиткових мінімумів для осіб відповідного віку, у тому числі з мотивів, наведених прокурором, може бути перевірена у разі вирішення спору за позовом належного позивача, оскільки предмет позову за взаємопов`язаними вимогами стосується не захисту інтересів держави та суспільства у певних взаємовідносинах між органами державної влади та місцевого самоврядування, а прав громадян, тобто конкретно визначених осіб.

Частиною першою статті 5 КАС України встановлено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси. Відповідно до частини третьої статті 5 КАС України, до суду можуть звертатися в інтересах інших осіб органи та особи, яким законом надано таке право.

Частиною першою статті 56 КАС України визначено, що права, свободи та інтереси малолітніх та неповнолітніх осіб, які не досягли віку, з якого настає адміністративна процесуальна дієздатність, а також недієздатних фізичних осіб захищають у суді їхні законні представники - батьки, усиновлювачі, опікуни чи інші особи, визначені законом.

Суд зазначає, що, відповідно до матеріалів справи, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 на момент звернення прокурора із даним позовом досягли повноліття та набули адміністративно процесуальної дієздатності в розумінні частини другої статті 43 КАС України та у спорах з приводу публічно-правових відносин можуть самостійно брати участь, у тому числі звернутися за захистом оспорюваного чи порушеного права.

Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 18.11.2021 року у справі №140/4953/20.

Одночасно, у матеріалах справи відсутні докази того, що треті особи надали згоду прокурору щодо подання позовної заяви стосовно стягнення на їх користь вказаних у вимогах виплат.

Судом наголошується, що вирішення спору у спосіб визначений прокурором, спрямований на захист оспорюваних чи порушених прав безпосередньо ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , а не Міністерства освіти та науки України.

Відповідно до ч. 2 статті 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор здійснює представництво в суді інтересів громадянина (громадянина України, іноземця або особи без громадянства) у випадках, якщо така особа не спроможна самостійно захистити свої порушені чи оспорювані права або реалізувати процесуальні повноваження через недосягнення повноліття, недієздатність або обмежену дієздатність, а законні представники або органи, яким законом надано право захищати права, свободи та інтереси такої особи, не здійснюють або неналежним чином здійснюють її захист. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.

Частиною 4 цієї статті передбачено, що наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень.

Тобто, закон дозволяє прокурору звернутись до суду в інтересах громадян, чиї права порушені з боку держави.

З огляду на викладене, а також з урахуванням предмета та підстав даного позову, суд дійшов висновку, що у спірних правовідносинах фактично порушені інтереси фізичних повнолітніх осіб, однак, прокурором подано позов в інтересах держави в особі Міністерства освіти і науки України (з урахуванням уточненої позовної заяви).

Про зазначене судом зверталась увага в ухвалі про залишення позовної заяви без руху.

Зазначене, на думку суду, виключає можливість звернення до суду за захистом інтересів держави, оскільки в даних правовідносинах порушені інтереси громадянина, а прокуратурою не доведено наявність підстав для представництва у межах даної справи.

Відповідно до пункту 7 частини 4 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України, позовна заява повертається позивачеві, якщо відсутні підстави для звернення прокурора до суду в інтересах держави або для звернення до суду особи, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи.

Таким чином, керуючись статтями 44, 53, 169, 294, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Позовну заяву Лівобережної окружної прокуратури міста Дніпра до Дніпропетровського національного університет імені Олеся Гончара в особі Машинобудівного фахового коледжу Дніпропетровського національного університету імені Олеся Гончара, треті особи на стороні позивача, що не заявляють самостійних вимог: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 про визнання протиправними дії та зобов`язання вчинити певні дії - повернути заявнику.

Ухвала набирає законної сили відповідно до ст. 256 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в порядку та строки, встановлені ст. 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвала суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Н.В. Захарчук-Борисенко