Рішення

від 13.09.2023 по справі 420/11808/23

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 420/11808/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 вересня 2023 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Потоцької Н.В.

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження (в порядку ст. 262 КАС України) адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Паркус Авто» до Одеської митниці як відокремлений підрозділ Державної митної служби України про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів,

ВСТАНОВИВ:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Паркус Авто» до Одеської митниці як відокремлений підрозділ Державної митної служби України в якому позивач просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів №500000/2022/000019/2 від 30.12.2022 року.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 02.01.2020 року між PARCUS SHIPPING LLC LLC (Продавець) та ТОВ «ПАРКУС АВТО» (Покупець) укладено Контракт №PS-PA/01, за умовами якого Продавець зобов`язується продати, а Покупець придбати Товар за асортиментом, цінами, термінами і в кількості згідно інвойсів.

30.12.2022 року за результатами перевірки митної декларації №22UА500020021923U4 від 27.12.2022, поданої ТОВ «Паркус Авто», Одеською митницею прийнято Рішення про коригування митної вартості №500000/2022/000019/2.

Позивач не погоджується із вищевказаними рішенням про коригування митної вартості, вважає його прийнятими без повного та об`єктивного дослідження поданих разом із митною декларацією документів, які у повній мірі підтверджують заявлену митну вартість товарів, без обґрунтування вказаних у Рішенні розбіжностей, не відповідають правилам Розділу 3 Митного кодексу України.

Коригування митної вартості є, фактично, її збільшенням, як бази обчислення митних платежів. На більшу базу нараховується більша сума податку на додану вартість. Своїми незаконними рішеннями Відповідач порушив майнові права Позивача, право власності на належні йому грошові кошти.

За захистом свого права власності Позивач звертається до суду з проханням ухвалити рішення про скасування незаконного Рішення про коригування митної вартості №500000/2022/000019/2 від 30.12.2022 року.

Процесуальні дії

Ухвалою суду від 29.05.2023 року відкрито провадження по справі в порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами в порядку ст. 262 КАС України.

09.06.2023 року до суду за вхід. №ЕС/5859/23 надійшов відзив на позовну заяву, який обґрунтований наступним.

У зв`язку з тим, що по МД №22UА500020021923U4 від 27.12.2022 автоматизованою системою управління ризиками були встановлені форми митного контролю щодо вжиття заходів з метою перевірки числових значень складових митної вартості товарів, та вони є обов`язковими для виконання посадовими особами митних органів митниця відповідно до ст. 320 МКУ, Одеською митницею повідомлено декларанта про необхідність подання протягом 10 календарних днів додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості.

Оскільки в документах, які надані позивачем до Одеської митниці разом з митною декларацією №22UА500020021923U4 від 27.12.2022 містились розбіжності та були відсутні всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та відомості щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, а також декларантом не подані витребувані митницею додаткові документи, які підтверджують митну вартість товарів, то зазначені обставини, у відповідності до п.2 ч.6 ст. 54 Митного кодексу України від 13.03.2012 № 4495-VI, були підставою для прийняття митницею рішень про коригування митної вартості товарів та відмови митним органом у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю.

Згідно з Методичними рекомендаціями щодо роботи посадових осіб органів доходів і зборів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, які затверджені наказом Державної фіскальної служби України від 11.09.2015 № 689, митна вартість, визначена згідно з положеннями 64 статті Кодексу (резервного методу), повинна щонайбільшою мірою ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) митними органами за методами митних вартостях, однак при визначенні митної вартості відповідно до цієї статті допускається гнучкість при застосуванні методів 1-5. Наприклад, вартість операції з ідентичними або подібними (аналогічними) товарами може бути "гнучко застосована", аби дозволити митному органу використати вартість операції ввізних товарів того самого "класу або виду" та/ або виготовлених в різних країнах походження.

За допомогою інформації, отриманої за результатами здійснення митного контролю із зазначенням номерів відповідних митних декларацій, яка міститься у спеціалізованому програмно-інформаційному комплексі Єдиної автоматизованої інформаційної системи (ЄАІС), АСМО «Інспектор» встановлено, що рівень митної вартості товарів, митне оформлення яких вже здійснено, є більшим та становить 11573 дол. США та ґрунтується на раніше визнаної (визначеної) митним органам митної вартості за митною декларацією від 31.08.2022 № UA500080/2022/007282.

У зв`язку з вищевикладеним та у відповідності до ч.2 ст. 55 Митного кодексу України від 13.03.2012 № 4495-VI Одеською митницею прийняте рішення про коригування митної вартості товарів №500000/2022/000019/2 від 30.12.2022 року.

У рішенні про коригування митної вартості №500000/2022/000019/2 від 30.12.2022 року наведено достатнє обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано, також у цих рішеннях про коригування митної вартості визначені джерела інформації, що використовувалися митним органом для визначення митної вартості, а саме: спеціалізовані програмно-інформаційні комплекси Єдиної автоматизованої інформаційної системи (ЄАІС), у яких міститься інформація, отримана за результатами здійснення митного контролю.

Враховуючи вищевикладені причини, та положення частини 6 статті 54, ч. 1, 2, 3 статті 256 Митного кодексу України від 13.03.2012 № 4495-VI, Одеською митницею була видана картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA500020/2022/000732 та роз`яснено вимоги, виконання яких забезпечує можливість прийняття митної декларації, митного оформлення, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення.

Товар, який надійшов на адресу позивача, було випущено у вільний обіг за митною декларацією № UA500000/2022/022123 від 30.12.2022 за умови забезпечення сплати різниці між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною митним органом, шляхом надання гарантій відповідно до розділу X Митного кодексу України від 13.03.2012 № 4495-VI.

Сплату різниці митних платежів за митною вартістю, визначеною декларантом, та митною вартістю, визначеною митним органом, при митному оформленні товарів забезпечено фінансовою гарантією у розмірі 50 318,39 грн. шляхом внесення коштів на відповідний рахунок митного органу.

Таким чином, Одеська митниця під час здійснення контролю митної вартості товарів позивача та прийняття рішення про коригування митної вартості товару №500000/2022/000019/2 від 30.12.2022 року та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA500020/2022/000732 діяла у відповідності до вимог законів та інших нормативно-правових актів України, не порушувала права та законні інтереси позивача, а тому відсутні підстави для задоволення адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Паркус Авто».

ОБСТАВИНИ СПРАВИ ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ.

02.01.2020 року між PARCUS SHIPPING LLC LLC (Продавець) та ТОВ «ПАРКУС АВТО» (Покупець) укладено Контракт №PS-PA/01, за умовами якого Продавець зобов`язується продати, а Покупець придбати Товар за асортиментом, цінами, термінами і в кількості згідно інвойсів.

Декларантом позивача для здійснення митного оформлення товару «Легковий автомобіль, що оснащений тільки поршневим двигуном внутрішнього згорання з іскровим, запалюванням та з зворотно-поступальним рухом, поршня, такий що використовувався - 1 шт. Марка - «AUDI» ; Модель «А6 2.ОТ QUATTRO PREMIUM PLUS»; Ідентифікаційний номер WAUG8AFC1HN125471 ; Тип двигуна - бензиновий з робочим об`ємом циліндрів - 1984смЗ; Загальна кількість місць, включаючи місце водія - 5; Призначення - для використання по дорогах загального користування; Номер двигуна - немає даних; Тип кузова - седан; Кількість дверей - 4; Колісна формула - 4x4; Пробіг - не встановлено; КТЗ ( далі - колісний транспортний засіб) має пошкодження: КТЗ пошкоджено водою: підлогове покриття в візуально доступній зоні в передній частині та задній частині забруднене, має сліди цвілі та бруду; оббивки сидінь та кермо мають яскраво виражені сліди бруду та цвілі; ремені безпеки, в місцях, закритих пластиковими накладками, (центральні стійки, багажне відділення), забруднені, мають сліди бруду; в незахищених частинах кузова під передньою панеллю, педальному вузлі, рульовому валу, рульовому кардані, металевих і алюмінієвих частинах механізму переміщення рульового вала присутні сліди корозії і характерний для тривачої підвищеної вологості білий наліт (окислення); в моторному відсіку видимих зовнішніх пошкоджень силового агрегату і навісних вузлів не виявлено, цілісність джгутів проводки нероз`ємних ділянках не порушена; алюмінієві елементи подушок двигуна, генератора, ГБЦ механічних пошкоджень не мають, вкриті білим, нальотом(оксидом); ролики натяжні та шківи генератора і компресора мають сліди корозії і характерний для тривалої підвищеної, вологості білий наліт (окислення) ; корпус прикурювача на центральній консолі має сліди корозії, що характерно для тривалої підвищеної вологості. Календарний рік виготовлення: 2017 рік; Модельний рік виготовлення - 2017 рік; Торгівельна марка: «AUDI»; Виробник: «AUDI AG»; Країна виробництва: DE. Вивантажено з контейнера CCLU7498406» до Одеської митниці подано митну декларацію деклараціями (МД) № 22UA500020021923U4 від 27.12.2022.

Для підтвердження заявленої митної вартості товару разом з митними деклараціями (МД) № 22UA500020021923U4 від 27.12.2022 позивачем подані документи, які зазначені у графі 44 МД, а саме:

- Коносамент №25471 від 18.02.2022;

- Коносамент №COSU6326632770 від 18.02.2022;

- Сертифікат №57 0716 0556 від 12.09.2021 ;

- Автотранспортна накладна № 547043 від08.12.2022;

- Контракт № PS-PA/01 від 02.01.2020;

- Додаткова угода №1 від 15.09.2020 до Контракту № PS-PA/01 від 02.01.2020;

- Інвойс №25471 від 14.12.2021;

- Договір щодо надання послуг митного брокера № 4569 від 01.12.2019;

- Акт проведення фізичного огляду від 11.12.2022;

- Довідка №2022-16463 від 26.12.2022;

- Довідка транспортних витрат від 09.12.2022;

- Висновок Експерта № 1218/22 від 26.12.2022;

- Довіреність №1428 від 09.12.2022;

- Довіреність №1834 від 01.01.2022;

- Знімок екрану веб-сайту auto Astat.com від 09.12.2022;

- Знімок екрану веб-сайту Auto auctions.іо від 27.12.2022;

- Знімок екрану веб-сайту Bidf ах.info від 09.12.2022;

- Контрольний талон за документом №UA500020/2022/020971;

- Тимчасовий талон-перепустка №22492.Митним органом все одно, відповідно до частини 3 статті 53 МКУ, було зобов`язано

протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:

1) копію митної декларації країни відправлення;

2) калькуляцію транспортних витрат за межами митної території України з урахуваннях, і вартості фрахту, вартості інших складових вартості транспортування транспортного засобу, що декларується, у тому числі територією країни експортера;

3) згідно п.8 ч.2 cm.53 МКУ - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування;

4) згідно п.4 ч.2 cm. 5З МКУ - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару.

Листом декларанта від 27.12.2022 директор ТОВ «ПІК-ТАЙМ» просив провести затримку в оформленні ГТД № 22UA500020021923U4 для можливості надати додаткові документи для подальшого митного оформлення, про що в рішенні про коригування митної вартості КТЗ зазначено не було, але впевнившись, що митному органу вже було надано всі необхідні документи, 29.12.2022 листом декларанта було заявлено, що додаткових документів немає та прохання завершити оформлення МД № 22UА500020021923U4.

Листа про відсутність додаткових документів та прохання завершити митне оформлення декларантом було надіслано 29.12.2022 о 19:29.

30.12.2022 року за результатами опрацювання поданої ЕМД митним органом винесено рішення про коригування митної вартості товарів №500000/2022/000019/2, у зв`язку з тим, що в поданих документах містяться розбіжності, також надані позивачем документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, про що повідомлено декларанту та обґрунтовано у графі 33 Рішення про коригування митної вартості товарів, а саме:

1) відповідно до ч.10 ст.58 Митного кодексу України (далі - МКУ) при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються, зокрема, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, витрати на страхування цих товарів. Пунктом 8 ч.2 ст.53 МКУ визначено, якщо здійснювалося страхування, документами, які підтверджують митну вартість товару, є - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування. Згідно статті 368 МКУ при визначенні фактурної вартості товарів, які переміщуються у несупроводжуваному багажі та вантажному відправленні, крім вартості самих товарів враховується вартість їх страхування та перевезення (фрахту) до моменту перетинання ними митного кордону України. Поставка КТЗ здійснюється на умовах CFR Констанца.

У наданих до митного оформлення документах (контракті, інвойсі, коносаменті, довідці про транспортні витрати тощо) відсутня інформація щодо здійснення/не здійснення страхування КТЗ, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення митної вартості самого товару;

2) відповідно до п.6 ч.10 ст.58 МКУ при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті додається така складова митної вартості, як витрати на навантаження оцінюваних товарів, пов`язана з їх транспортуванням до порту ввезення на митну територію України.

Проте, у наданих до митного оформлення документах (контракті, інвойсі, довідці про транспортні витрати тощо) відсутні дані щодо даної складової митної вартості товару (як у порту Нью-Йорк, США, так і у порту Констанца, Румунія), внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення митної вартості самого товару;

3) у поданому коносаменті від 18.02.2022 № COSU6326632770 портом завантаження зазначено Нью-Йорк, США, а портом розвантаження - Констанца, Румунія. А у коносаменті від 18.02.2022 № 25471 портом завантаження зазначено Нью-Йорк, США, а портом розвантаження - Одеса, Україна.

У документах з перевезення відсутня інформація щодо здійснення перевантаження та про її вартість;

4) для підтвердження витрат на транспортування декларантом відповідно до ч. 2 ст. 53 МКУ подаються транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів. Згідно наказу МФУ від 24.05.2012 № 599 до зазначених документів можуть належати:- рахунок-фактура (акт виконаних робіт (наданих послуг)) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів; - банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка - фактури. Проте, до митного оформлення жоден з наведених документів не надано.

Проте, надано довідку про транспортні витрати від 09.12.2022 б/н від ОСОБА_1 , який не має відношення до КТЗ, що оцінюється. Крім того, у даній довідці зазначено інше авто;

5) згідно п.4 ч.2 ст.53 МКУ, якщо рахунок сплачено, документами, які підтверджують митну вартість товару, є - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару. Згідно інформації, зазначеної у поданому інвойсі, вартість транспортного засобу сплачено. Проте, у наданих до митного оформлення документах (контракті, інвойсі тощо) відсутня інформація про умови оплати за товар;

6) у поданому висновку про технічні характеристики зазначено, що експерт здійснював огляд КТЗ, який є обов`язковим для здійснення експертизи відповідно до Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортнихзасобів, затвердженої наказом Мін`юсту, Фонду Держмайна від 24.11.2013 № 142/5/2092.

Проте, в акті фізичного огляду відсутня інформація про присутність експерта. Зазначене вище свідчить про наявні ознаки підробки поданих до митного оформлення документів;

7) у поданому висновку про технічні характеристики зазначена дата виготовлення КТЗ 04.2017, а термін експлуатації - 5,75 років.

Таким чином, з інформації у наданому висновку випливає, що вказаний КТЗ експлуатувався 5 років 9 місяців, тобто з 04.2017 по січень 2023.

Рішенням Одеської митниці про коригування митної вартості товарів №500000/2022/000019/2 від 30.12.2022 року було відкоригована вартість товару з 7273,00 доларів США (як вказував декларант) до 11573,00 доларів США.

Одеською митницею прийнято карту відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску транспортних засобів комерційного призначення №UА500020/2022/000732, якою відмовлено у митному оформленні (випуску) товарів.

Товар, який надійшов на адресу позивача, було випущено у вільний обіг за митною декларацією № UA500000/2022/022123 від 30.12.2022 за умови забезпечення сплати різниці між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною митним органом, шляхом надання гарантій відповідно до розділу X Митного кодексу України від 13.03.2012 № 4495-VI.

Позивач, вважаючи прийняте відповідачем Рішення про коригування митної вартості товарів протиправним звернувся до суду.

РЕЛЕВАНТНІ ДЖЕРЕЛА ПРАВА ТА ВИСНОВКИ СУДУ.

У ч. 2 ст. 19 Конституції України згадано, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

При цьому, у ч.1 ст.68 Конституції України також згадано, що кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.

Отже, усі без виключення суб`єкти права на території України зобов`язані дотримуватись існуючого у Державі правового порядку, а суб`єкти владних повноважень (органи публічної адміністрації) додатково обтяжені ще й обов`язком виконувати доведені законом завдання виключно за наявності приводів та способом, чітко обумовленими законом.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Відповідно до ч. 1 ст. 49 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно зі ст. 51 Митного кодексу України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.

Частинами 1-2 ст. 53 Митного кодексу України визначено, що у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Зокрема, документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:

1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій ст. 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу);

4) якщо рахунок сплачено - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;

8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Частиною 3 ст. 53 Митного кодексу України встановлено, що в разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:

1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;

2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);

3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);

4) виписку з бухгалтерської документації;

5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;

6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;

7) копію митної декларації країни відправлення;

8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

В силу вимог ч. 5 ст. 53 Митного кодексу України, забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

В свою чергу, відповідно до ч. 1 ст. 54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Згідно з ч. 2 ст. 54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

Частиною 3 ст. 54 Митного кодексу України передбачено, що за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Частиною 6 ст. 54 Митного кодексу України визначено, що орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі:

1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості;

2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;

3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу;

4) надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Частиною 1 ст. 55 Митного кодексу України встановлено, що рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

При цьому, ч. 1 ст. 57 Митного кодексу України закріплено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:

1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);

2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

В силу вимог ч.ч. 2-3 ст. 57 Митного кодексу України основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією (ч. 4 ст. 57 МК України).

Таким чином, до виключних повноважень органу доходів і зборів належить здійснення контролю за правильністю визначення декларантом митної вартості імпортованих товарів, яке полягає у перевірці числового значення та методу визначення заявленої митної вартості.

Разом з тим, з урахуванням положень ч. 3 ст. 318 Митного кодексу України, яка встановлює, що митний контроль передбачає виконання органами доходів і зборів мінімуму митних формальностей, реалізація зазначених повноважень повинна відбуватись із обмеженим втручанням у процедуру самостійного визначення декларантом митної вартості імпортованих товарів, котрому повинна передувати наявність в органу доходів і зборів обґрунтованих сумнiвiв у правильності визначення заявленої митної вартості товарів.

Відповідно до ч. 4 ст. 58 Митного кодексу України, митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.

Згідно з ч. 5 цієї статті, ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

Частиною 10 ст. 58 Митного кодексу України передбачено, що при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті:

1) витрати, понесені покупцем: а) комісійні та брокерська винагорода, за винятком комісійних за закупівлю, що є платою покупця своєму агентові за надання послуг, пов`язаних із представництвом його інтересів за кордоном для закупівлі оцінюваних товарів; б) вартість ящиків тари (контейнерів), в яку упаковано товар, або іншої упаковки, що для митних цілей вважаються єдиним цілим з відповідними товарами; в) вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із пакуванням;

2) належним чином розподілена вартість нижчезазначених товарів та послуг, якщо вони поставляються прямо чи опосередковано покупцем безоплатно або за зниженими цінами для використання у зв`язку з виробництвом та продажем на експорт в Україну оцінюваних товарів, якщо така вартість не включена до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті: а) сировини, матеріалів, деталей, напівфабрикатів, комплектувальних виробів тощо, які увійшли до складу оцінюваних товарів; б) інструментів, штампів, шаблонів та аналогічних предметів, використаних у процесі виробництва оцінюваних товарів; в) матеріалів, витрачених у процесі виробництва оцінюваних товарів (мастильні матеріали, паливо тощо); г) інженерних та дослідно-конструкторських робіт, дизайну, художнього оформлення, ескізів та креслень, виконаних за межами України і безпосередньо необхідних для виробництва оцінюваних товарів;

3) роялті та інші ліцензійні платежі, що стосуються оцінюваних товарів та які покупець повинен сплачувати прямо чи опосередковано як умову продажу оцінюваних товарів, якщо такі платежі не включаються до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті.

4) відповідна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу товарів, що оцінюються, їх використання або розпорядження ними на митній території України, яка прямо чи опосередковано йде на користь продавця;

5) витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України;

6) витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов`язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України;

7) витрати на страхування цих товарів.

Частиною 11 ст. 58 Митного кодексу України встановлено, що при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, не допускається включення ніяких інших витрат, крім тих, що передбачені у цій статті.

Частиною 9 ст. 58 Митного кодексу України визначено, що розрахунки згідно із цією статтею робляться лише на основі об`єктивних даних, які підтверджуються документально та піддаються обчисленню.

В силу вимог ч. 2 ст. 58 Митного кодексу України, метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

А відповідно до ч. 3 цієї статті, у разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої ст. 57 цього Кодексу

З аналізу вищенаведених норм права вбачається, що обов`язок доведення митної вартості товару лежить на імпортерові. Але, при цьому, митний орган може витребувати додаткові документи лише у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Тобто імперативною умовою є наявність обґрунтованих сумнiвiв у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів. При цьому, в розумінні вищенаведених статей, сумніви митниці є обґрунтованими тоді, коли:

- надані декларантом документи містять розбіжності,

- або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари,

- або наявні ознаки підробки.

Відповідно, наведені норми зобов`язують митницю зазначати конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

Ненаведення митницею в рішенні про коригування митної вартості товарів належних та допустимих доказів того, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, витребування митницею додаткових документів без зазначення обставин, які ці документи мають підтвердити, свідчать про протиправність рішення щодо застосування іншого, ніж основний метод, визначення митної вартості товарів.

Частиною 4 ст. 54 Митного кодексу України передбачено обов`язок митного органу письмово надавати інформацію декларанту про причини, за яких заявлена ним митна вартість не може бути визначена.

Відповідно до Правил заповнення рішення про коригування митної вартості, затверджених наказом Міністерства фінансів України № 598 від 24.05.2012 року, що зареєстрований в Міністерстві юстиції України 01.06.2012 року за №883/21195, митним органом при визначенні митної вартості товарів у графі 33 зазначаються причини, через які митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), у тому числі:

- неподання основних документів, які підтверджують відомості про заявлену митну вартість товарів (згідно з переліком та відповідно до умов, наведених у статті 53 Кодексу);

- невірно проведений розрахунок митної вартості;

- невідповідність обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 розділу III Кодексу;

- надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Щодо включення до митної вартості витрат на страхування товарів, що була фактично сплачена або підлягає сплаті.

Митним органом в рішенні (пункт 1) про коригування митної вартості товарів зазначено: «відповідно до ч.10 ст.58 Митного кодексу України (далі - МКУ) при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються, зокрема, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, витрати на страхування них товарів. Пунктом 8 ч.2 ст.53 МКУ визначено, якщо здійснювалося страхування, документами, які підтверджують митну вартість товару, є - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування. Згідно статті 368 МКУ при визначенні фактурної вартості товарів, які переміщуються у несупроводжуваному багажі та вантажному відправленні, крім вартості самих товарів враховується вартість їх страхування та перевезення (фрахту) до моменту перетинання ними митного кордону України. Поставка КТЗ здійснюється на умовах СFR Констанца. У наданих до митного оформлення документах (контракті, інвойсі, коносаменті, довідці про транспортні витрати тощо) відсутня інформація щодо здійснення/не здійснення страхування КТЗ, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення митної вартості самого товару».

У поданих до митного оформлення документах не міститься інформація, щодо страхування КТЗ у зв`язку з тим, що таке страхування Позивачем не здійснювалося. При цьому, жодним нормативно - правовим актом України не встановлено обов`язку страхування, а відсутність інформації щодо страхування в поданих документах лише підтверджує факт відсутності страхування на КТЗ.

Більш того, контракт № PS-PA/01 від 02.01.2020 та Додаткова угода №1 від 15.09.2020 до Контракту № PS-PA/01 від 02.01.2020 визначали умови придбання вказаного авто, а саме: відповідно до пункту 3.1 встановлено, що умови поставки товару формулюються згідно з ІНКОТЕРМС - 2010 і вказуються в інвойсі.

Інвойс №25471 від 14.12.2021 встановлено, що поставка авто здійснюється на умовах CFR Одеса.

Відповідно до правил ІНКОТЕРМС «Офіційні правила тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати (редакція 2010 року) (україномовний варіант))» - терміни CFR означають COST AND FREIGHT (... named port of destination) ВАРТІСТЬ І ФРАХТ (... назва порту призначення), що в включає в себе:

«Термін "вартість і фрахт" означає, що поставка є здійсненою продавцем, коли товар перейшов через поручні судна в порту відвантаження. Продавець зобов`язаний понести витрати та оплатити фрахт, необхідні для доставки товару до названого порту призначення, проте, ризик втрати чи пошкодження товару, а також будь-які додаткові витрати, спричинені подіями, що виникають після здійснення поставки, переходять з продавця на покупця. Термін CFR зобов`язує продавця здійснити митне очищення товару для експорту. Цей термін може застосовуватися тільки у випадках перевезення товару морським або внутрішнім водним транспортом. Якщо сторони не мають намірів щодо здійснення поставки товару через поручні судна, слід застосовувати термін СРТ».

При цьому пунктом Б.З. Правил Інкотермс встановлено, що у Покупця відсутні обов`язки: а) за Договором перевезення - Немає зобов`язань, б) за договором страхування - Немає зобов`язань. Таким чином, за умовами постачання відповідно до пункту 3.1 Контракту № PS-PA/01 від 02.01.2020, Додаткова угода №1 від 15.09.2020 до Контракту № PS-PA/01 від 02.01.2020 та інвойсу №25471 від 14.12.2021 поставка авто здійснюється на умовах CFR Одеса без страхування.

З точки зору суду, в межах предмету спору даної справи, для обґрунтованості митної вартості має значення те, що витрати на страхування товарів не були фактично сплачені і не підлягають сплаті Позивачем, а відповідальність сторін за не виконання умов цивільно-правових договорів не можуть бути розглянуті в рамках адміністративного судочинства.

Щодо виявлених в Коносаментах розбіжностей у портах розвантаження товару.

В Рішенні митного органу вказано: «у поданому коносаменті від 18.02.2022 MCOSU6326632770 портом завантаження зазначено Нью-Йорк, США, а портом розвантаження - Констанца, Румунія. А у коносаменті від 18.02.2022 №25471 портом завантаження зазначено Нью-Йорк, США, а портом розвантаження - Одеса, Україна. У документах з перевезення відсутня інформація щодо здійснення перевантаження та про її вартість».

Як свідчать фактичні обставини справи, декларантом було подано до митного оформлення 2 коносаменти від 18.02.2022: №COSU6326632770 (Коносамент - Bill of landing) та №25471 (Bill of landing).

В зв`язку з цим, Відповідачем вказано, що це різні коносаменти на підставі яких було прийнято Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №500020/2022/000732.

В той же час Відповідачем не враховано той факт що коносамент - Bill of landing за №25471 в пункті 5 містив номер COSU6326632770 коносаменту - Bill of landing відповідно це були два коносамента на один і той же товар, що визначали шлях транспортування автомобілю.

Більш того, в обов`язки Продавця входило доставка авто в місто Одеса і Покупець не може впливати на процес, маршрут, шлях, транспорт, який вибрав Продавець задля виконання обов`язків за Контрактом № PS-PA/01 від 02.01.2020.

Таким чином, доставка в порт Констанца, Румунія відповідно до Коносаменту - Bill of landing 18.02.2022: №COSU6326632770, а згодом відповідно до міжнародної товарно-транспортної накладної №547043 від 08.12.2022 року в м. Одесу було обов`язком продавця за контрактом, що не суперечить митному законодавству, оскільки доставкою займався Продавець та він визначав перевізників по всьому маршруту до міста Одеса.

На думку суду, зауваження митного органу, що у документах з перевезення відсутня інформація щодо здійснення перевантаження та про її вартість, є безпідставною та нічим не обґрунтованою.

Щодо відсутності інформації у поданих до митного оформлення документів про умови оплати за товару.

Одеською митницею зазначено: «згідно п.4 ч.2 cm.53 МКУ, якщо рахунок сплачено. документами, які підтверджують митну вартість товару, є - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару. Згідно інформації, зазначеної у поданому інвойсі, вартість транспортного засобу сплачено. Проте, у наданих до митного оформлення документах (контракті, інвойсі тощо) відсутня інформація про умови оплати за товар».

В той же час, в розділі 4 Контракту №PS-PA/01 від 20.01.2022 визначений Порядок розрахунків між Продавцем та Покупцем. Так, пунктом 4.1 Контракту визначено, що платежі за Товар за даним контрактом можуть бути у вигляді 100% або часткової передоплати шляхом перерахування грошових коштів Покупцем суми, визначеної в інвойсі на рахунок вказаний Продавцем, так і на умовах оплати протягом 90 днів з моменту отримання товару на склад Покупця.

Більш того, відповідно до інвойсу №25471 від 14.12.2021 не міститься ні графи ні фрази, що вартість сплачено, оскільки оплата відбувається тільки після отримання товару.

Таким чином положення Контракту №PS-PA/01 від 20.01.2022 та інвойсу №25471 від 14.12.2021 спростовують доводи митниці, що у Позивача був обов`язок надати до митного оформлення банківські платіжні документи.

Щодо розбіжностей в Довідці транспортних витрат №б/н від 09.12.2022.

Орган доходів і збрів вказав: «для підтвердження витрат на транспортування декларантом, відповідно до ч. 2 cт. 53 МКУ подаються транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів. Згідно наказу МФУ від 24.05.2012 №599 до зазначених документів можуть належати:

- рахунок-фактура (акт виконаних робіт (наданих послуг)) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів:

- банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка-фактури. Проте, до митного оформлення жоден з наведених документів не надано. Проте, надано довідку про транспортні витрати від 09.12.2022 б/н від ОСОБА_1 , який не має відношення до КТЗ, що оцінюється. Крім того, у даній довідці зазначено інше авто».

Суд вважає рішення митного органу в цій частині обґрунтованим з огляду на наступне.

Як вже зазначалось, частинами 1-2 ст. 53 Митного кодексу України визначено, що у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, зокрема є транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів.

Відповідно Інвойсу №25471 до ціни товару продавцем включена вартість доставки 400 доларів США.

В той же час, на підтвердження додаткових витрат понесених позивачем на перевезення товару в сумі 1200 доларів США, які ним враховані в ціну товару при поданні митної декларації, підтверджуються, на думку позивача, довідкою від 09.12.2022 року про транспортні витрати.

Разом з тим, судом встановлено, та позивачем підтверджується, що у поданій разом з митною декоарацієб довідці транспортних витрат №б/н від 09.12.2022 зазначений інший транспортний засіб, а саме марки: CHEVROLET, модель: CRUZE, 2013 - го року виготовлення (VIN № НОМЕР_1 ), замість вірного «марка: «AUDI»; модель «А6 2.ОТ QUATTRO PREMIUM PLUS»; 2017-гороку виготовлення; Ідентифікаційний номер НОМЕР_2 » .

Позивач зазначає, що ОСОБА_1 було помилково подано документ, що стосується іншого КТЗ. Про дану помилку ТОВ «ПАРКУС АВТО» (Позивач) дізналося вже після митного оформлення, під час ознайомленням з оскаржуваним Рішенням і відповідно Позивач надає до суду довідку, що стосується КТЗ марки: «AUDI»; моделі «А6 2.ОТ QUATTRO PREMIUM PLUS»; 2017- го року виготовлення; Ідентифікаційний номер НОМЕР_2 .

Також представник позивача наполягає на тому, що сума в розмірі 1200 доларів США на транспортування КТЗ на враховані в Митній декларації № 22UA500020022123U0 в графі 47 декларації нарахування платежів сума вказана з врахуванням 1200 доларів США - 7273, що в гривні склало 265963,43 гривні.

Також суд підкреслює, що листом декларанта від 27.12.2022 директор ТОВ «ПІК-ТАЙМ» просив провести затримку в оформленні ГТД № 22UA500020021923U4 для можливості надати додаткові документи для подальшого митного оформлення, про що в рішенні про коригування митної вартості КТЗ зазначено не було, але впевнившись, що митному органу вже було надано всі необхідні документи, 29.12.2022 листом декларанта було заявлено, що додаткових документів немає та прохання завершити оформлення МД № 22UА500020021923U4.

Листа про відсутність додаткових документів та прохання завершити митне оформлення декларантом було надіслано 29.12.2022 о 19:29.

З огляду на вищезазначене, суд робить висновок, що у позивача були всі можливості та час для перевірки пакету документів для митного оформлення, виявлення їх недоліків та надання належних документів.

Отже митний орган був позбавлений можливості дослідити відповідні документи на момент проведення перевірки та у посадової особи виникли цілком обґрунтовані сумніви щодо достовірності визначеної декларантом ціни товару.

Окремо суд надає оцінку довідці від 09.12.2022 року щодо КТЗ марки: «AUDI»; моделі «А6 2.ОТ QUATTRO PREMIUM PLUS»; 2017- го року виготовлення; Ідентифікаційний номер WAUG8AFC 1 HN125471, яка була надана до суду разом з позовною заявою.

Документи, які підтверджують митну вартість товарів - це транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів (ч. 2 ст. 53 МКУ).

Вичерпного переліку документів, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів, та, які можуть бути подані під час митного оформлення оцінюваних товарів, законодавством України з питань державної митної справи не встановлено.

Окремі документи, які можуть бути подані декларантом або уповноваженою ним особою для підтвердження витрат на транспортування, наведені у Правилах заповнення декларації митної вартості, затверджених наказом Мінфіну від 24.05.2012 р. № 599, а саме Графа 20:

«Зазначаються витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України, якщо ці витрати відповідно до умов поставки (графа 3 ДМВ) не були включені до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті (графа 14(а) ДМВ).

Після тексту "Витрати на транспортування до" зазначається літерний код альфа-2 відповідно до Класифікації країн світу країни (адміністративно-територіальної одиниці у складі країни, що має власний літерний код за цією Класифікацією), на території якої міститься географічний пункт, до якого понесені витрати на транспортування товарів, наведені у цій графі, через пропуск - назва цього географічного пункту.

Для підтвердження витрат на транспортування декларантом відповідно до частини другої статті 53 Кодексу подаються транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів. До зазначених документів можуть належати:

- рахунок-фактура (акт виконаних робіт (наданих послуг)) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів;

- банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка-фактури;

- калькуляція транспортних витрат (якщо перевезення товарів здійснюється з використанням власного транспортного засобу), що містить відомості про маршрут перевезення, його протяжність у кілометрах до місця ввезення на митну територію України та по митній території України, розмір тарифної ставки на перевезення за одиницю виміру (вагу) товару за 1 кілометр маршруту.

Якщо відсутні будь-які відомості про фактичні витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України, для розрахунку зазначених витрат використовуються тарифи, які застосовуються перевізниками для відповідного виду транспорту, що діяли на дату транспортування товару.

Якщо додатковий аркуш А заповнюється на товари декількох найменувань, то витрати на транспортування їх у місце ввезення розподіляються між товарами різних найменувань пропорційно вазі брутто цих товарів.»

Крім того, відповідно до частини шостої ст. 53 МКУ декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням можуть подати будь-які інші додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.

Підприємство, яке надало документи, що містять відомості про вартість перевезення, зокрема рахунок-фактуру (акт виконаних робіт (наданих послуг)), повинно однозначно ідентифікуватись з підприємством, що здійснило перевезення оцінюваного товару.

Якщо, перевезення здійснювало інше підприємство, ніж те, що надало довідку, необхідно надати документ, який підтверджує уповноваження такого підприємства на підтвердження ним витрат на транспортування з відповідними реквізитами.

На підтвердження понесених витрат, позивачем надана довідка, що оформлена без дотримання вимог до її обов`язкових реквізитів, а її підписанта неможливо ідентифікувати як особу, яка має хоч якесь відношення до КТЗ марки: «AUDI»; моделі «А6 2.ОТ QUATTRO PREMIUM PLUS»; 2017- го року виготовлення; Ідентифікаційний номер НОМЕР_2 .

З наявних в матеріалах справи доказів та пояснень сторін, підписант довідки, ОСОБА_1 , не є власником КТЗ, не є працівником жодного з контрагентів та у довідці не визначений за ним статус перевізника, відповідно до укладеної між ним та ТОВ «Паркус Авто» угоди про транспортні послу.

Окремо суд зауважує на тому, що в довідках від 09.12.2022 року підпис особи ( ОСОБА_1 ) є абсолютно ідентичним, розташований у тому ж місці на аркушах та чітко відрізняється від іншого тексту довідки.

З огляду на наявні порушення в оформленні довідки транспортних витрат, суд не приймає її до уваги як належний та допустимий доказ.

Щодо включення до митної вартості такої складової, як витрати на навантаження оцінюваних товарів, пов`язаних з їх транспортуванням до порту ввезення на митну територію України.

Одеською митницею в Рішенні (пункт 2) зазначено: «відповідно до п.6 ч.10 cт.58 МКУ при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті додається така складова митної вартості, як витрати на навантаження оцінюваних товарів, пов`язана з їх транспортуванням до порту ввезення на митну територію України. Проте, у наданих до митного оформлення документах (контракті, інвойсі, довідці про транспортні витрати тощо) відсутні дані щодо даної складової митної вартості товару (як у порту Нью Йорк, США, так і у порту Констанца, Румунія), внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення митної вартості самого товару».

Позивачем зазначено, що при митному оформленні була подана Довідка транспортних витрат від 09.12.2022 №б/н від ОСОБА_1 , якою було підтверджено вищенаведене та зазначено окремо, що ані навантаження, ані страхування вантажу - не здійснювалося, додаткові витраті в розмірі 1 200 доларів США на транспортування КТЗ були надані Відповідачу та вказані графі 47 декларації в сумі - 7273 дол. США/шт, що в гривні склало 265963,43 гривні за Митною декларацією № 22UA500020022123U0 від 30.12.2022 року, яка загальна вартість автомобіля.

Більш того, у поданих до митного оформлення документах, не міститься інформація, щодо навантаження КТЗ у зв`язку з тим, що таке навантаження не здійснювалося, оскільки надана довідка про додаткові витраті в розмірі 1200 доларів США на транспортування КТЗ.

Разом з тим, як вже зазначалось судом, вищенаведена довідка до митного оформлення не надавалась, митним органом при винесенні спірного рішення не могла бути врахована та судом при розгляді справи не прийнята.

Згідно положень п.п. 4, 5 ст. 54 МК України, митний орган зобов`язаний, зокрема, здійснювати контроль заявленої декларантом митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення.

Відповідно до ч. 1 ст. 254 МК України, документи, необхідні для здійснення митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України при здійсненні зовнішньоекономічних операцій, подаються митному органу українською мовою, офіційною мовою митних союзів, членом яких є Україна, або іншою іноземною мовою міжнародного спілкування. Митні органи вимагають переклад українською мовою документів, складених іншою мовою, ніж офіційна мова митних союзів, членом яких є Україна, або іншою іноземною мовою міжнародного спілкування, тільки у разі, якщо дані, які містяться в них, є необхідними для перевірки або підтвердження відомостей, зазначених у митній декларації. У такому разі декларант забезпечує переклад зазначених документів за власний рахунок.

Таким чином, суд вважає, що надані позивачем документи та дані, які в них містяться не є достатніми для перевірки або підтвердження відомостей, зазначених у митній декларації.

Зважаючи на вищевикладене, суд вважає, що у задоволенні позовних вимог необхідно відмовити повністю.

Згідно зі статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 2 статті 2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Решта доводів та заперечень сторін висновків суду по суті заявлених позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п. 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Згідно ч.2 ст. 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Принцип обґрунтованості рішення суб`єкта владних повноважень полягає в тому, що рішення повинно бути прийнято з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, на оцінці всіх фактів та обставин, що мають значення. В рішенні №37801/97 від 1 липня 2003 р. по справі Суомінен проти Фінляндії Європейський суд вказав, що орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень, а в рішенні від 10 лютого 2010 р. у справі Серявін та інші проти України Європейський суд відзначив, що у рішеннях судів та органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. В рішенні від 27 вересня 2010 р. по справі Гірвісаарі проти Фінляндії Європейський суд зазначив, що призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті.

Згідно з ч.1 ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

При розв`язанні спору, суд зважає на практику Європейського суду з прав людини щодо застосування ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі за текстом - Конвенція; рішення від 21.01.1999р. у справі "Гарсія Руїз проти Іспанії", від 22.02.2007р. у справі "Красуля проти Росії", від 05.05.2011р. у справі "Ільяді проти Росії", від 28.10.2010р. у справі "Трофимчук проти України", від 09.12.1994р. у справі "Хіро Балані проти Іспанії", від 01.07.2003р. у справі "Суомінен проти Фінляндії", від 07.06.2008р. у справі "Мелтекс ЛТД (MELTEX LTD) та Месроп Мовсесян (MESROP MOVSESYAN) проти Вірменії") і тому надав оцінку усім обставинам справи, котрі мають юридичне значення для правильного вирішення спору, та дослухався до усіх аргументів сторін, які ясно і чітко сформульовані та здатні вплинути на результат вирішення спору.

З урахуванням того, що судом не встановлено протиправність оскаржуваного рішення, позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Паркус Авто» не підлягає задоволенню у повному обсязі.

Щодо витрат на правничу допомогу.

У відповідності з ч.ч. 1, 3 ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; 3) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Згідно ч. 7 ст. 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

У відповідності з ч. 9 ст. 139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи на якій такі дії вчинялись.

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (ч.3 ст. 134 КАС України).

За приписами ч.5 ст. 134 КАС України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до ч.6 ст. 134 КАС України, у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч.7 ст. 134 КАС України).

Представник Відповідача виклав свої заперечення щодо розміру витрат на правничу допомогу у поданому до суду відзиві.

Таким чином, суд визначає розмір суми витрат на правничу допомогу, що має бути стягнута з відповідача на користь позивача згідно з умовами договору про подання професійної правничої допомоги та доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Як вбачається з матеріалів справи, 23.03.2023 року між ТОВ «Паркус Авто» та адвокатом Попелюком Вадимом Павловичем укладено договір про надання правової допомоги.

Умовами даного договору сторони погодили гонорарні відносини шляхом укладення додаткової угоди №1 від 23.03.2023 року у фіксованому розмірі 21000 грн.

На підтвердження фактичного виконання послуг між сторонами складений акт приймання - передачі наданих послуг від 10.05.2023 року, відповідно якого адвокатом виконані наступні послуги:

- консультування клієнта та попередній аналіз наданих документів (8 годин) - 5600 грн;

- збір доказів (підготовка та подання документів для перекладу) (2 години) - 1400 грн;

- підготовка позовної заяви (12 год.) - 8400 грн;

- участь у судових засіданнях (2 засідання) - 5600 грн.

Окремо суд звертає увагу, що справа розглянута в порядку письмового провадження без призначення судових засідань з огляду на незначну складність справи та предмет доказування.

На підтвердження понесених витрат на професійну правову допомогу представником позивача до суду не надано (квитанції, рахунки, тощо).

Разом з тим, загальна сума витрат на правову допомогу, заявлена в позові, складає 21000 грн.

В свою чергу, суд зазначає, що вирішуючи питання про визначення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, суд має враховувати складність справи, час витрачений адвокатом на виконання робіт, обсяг наданих послуг та ціну позову, чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору.

Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат, про що зазначено в постанові Верховного Суду від 23.05.2018 року по справі №61-3416св18.

В постанові від 24.01.2019 року по справі №910/15944/17 Верховний Суд зауважив, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у пункті 95 рішення у справі «Баришевський проти України» (Заява № 71660/11), пункті 80 рішення у справі «Двойних проти України» (Заява № 72277/01), пункті 88 рішення у справі «Меріт проти України» (заява № 66561/01), заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Крім того, у пункті 154 рішення Європейського суду з прав людини у справі Lavents v. Latvia (заява 58442/00) зазначено, що згідно зі статтею 41 Конвенції Суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов`язково понесені та мають розумну суму.

З урахуванням зазначеного, у зв`язку з не наданням доказів фактичних витрат на правову допомогу, суд вважає, що розмір понесених позивачем витрат на правничу допомогу адвоката у розмірі 21000,00 грн є не підтвердженим, необґрунтованим, не пропорційним до предмета спору та складності справи.

Керуючись ст.ст. 2-9, 12, 72, 77, 90, 139, 246, 255, 295, 297 КАС України, суд,

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Паркус Авто» до Одеської митниці як відокремлений підрозділ Державної митної служби України про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів - відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили, відповідно ст.255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в порядку та у строки, встановлені ст.295, ст.297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Паркус Авто» (адреса: 65122, м. Одеса, вул. Шишкіна, буд. 50, кв. 2, ЄДРПОУ 43289426, тел. 380675581010)

Одеська митниця як відокремленого підрозділу Державної митної служби України (адреса: 65078, м. Одеса, вул. Лип Івана та Юрія, 21А, код ЄДРПОУ 44005631, телефон: (048) 734-28-00, електронна пошта: od.post@customs.gov.ua)

Головуючий суддя Н.В. Потоцька

.