Постанова

від 31.01.2024 по справі 420/11808/23

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 січня 2024 р.м. ОдесаСправа № 420/11808/23

Перша інстанція: суддя Потоцька Н.В.,

повний текст судового рішення

складено 13.09.2023, м. Одеса

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

судді-доповідача: Димерлія О.О.,

суддів: Танасогло Т.М., Крусяна А.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ПАРКУС АВТО» на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 13.09.2023 у справі №420/11808/23 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Паркус Авто» до Одеської митниці як відокремлений підрозділ Державної митної служби України про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів

У С Т А Н О В И В:

23.05.2023 Товариство з обмеженою відповідальністю «ПАРКУС АВТО» звернулось до Одеського окружного адміністративного суду із позовною заявою, у якій просило суд визнати протиправним та скасувати рішення Одеської митниці про коригування митної вартості товарів №500000/2022/000019/2 від 30.12.2022.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що ним до контролюючого органу подано усі необхідні документи з метою підтвердження митної вартості товару за першим (основним) методом за ціною договору. Як стверджує декларант, поставка авто здійснювалась на умовах CFR Одеса без страхування. Також, позивачем не понесено жодних витрат із навантаження товару. Крім того, ТОВ «ПАРКУС АВТО» зауважує, що доставлення товару в порт Констанца (Румунія), відповідно до коносаменту від 18.02.2022 №COSU6326632770, а згодом до м.Одеси, відповідно до міжнародної товарно-транспортної накладної від 08.12.2022 №547043, було обов`язком продавця та не вплинуло на митну вартість. Позивач акцентував також увагу на тому, що документ, який стосується іншого авто митному органу подано помилково. Між тим, декларант стверджував, що оплата товару відбулась після отримання товару, що відповідає умова зовнішньоекономічного контракту, а акт про проведення фізичного огляду товарів та інших предметів від 11.12.2022 не спростовує чинності експертного висновку від 26.12.2022 та не вказує на наявність ознак його підробки. Позивач також вказує про помилковість висновку митного органу стосовно строків експлуатації транспортного засобу, митне оформлення якого є спірним у даному випадку. Отже, на думку позивача, Одеською митницею безпідставно було прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №500000/2022/000019/2 від 30.12.2022. Крім того, ТОВ «ПАРКУС АВТО» вказує, що в спірному індивідуальному акті митним органом невірно зазначено реквізити митної декларації.

Відповідач із позовними вимогами не погоджується з підстав викладених у відзиві на позовну заяву вказуючи про те, що в документах, які подано декларантом до контролюючого органу з метою підтвердження митної вартості, містяться розбіжності, а також такі документи не містять усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягала сплаті за ці товар. Означене зумовило необхідність витребування додаткових документів. Натомість, декларантом виявлених розбіжностей усунуто не було, що власне й слугувало підставою для коригування митної вартості товару за резервним методом.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 13.09.2023 у справі № 420/11808/23 у задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Паркус Авто» відмовлено.

Приймаючи оскаржуване рішення суд першої інстанції виходив із того, що декларантом до митного органу не подано документів, які підтверджують витрати на транспортування авто. При цьому, у позивача були всі можливості та час для перевірки пакету документів для митного оформлення, виявлення їх недоліків та надання належних документів. З урахуванням наведеного, митний орган був позбавлений можливості дослідити відповідні документи на момент проведення перевірки та у посадової особи виникли цілком обґрунтовані сумніви щодо достовірності визначеної декларантом ціни товару. Між тим, окружний адміністративний суд відхилив подану позивачем до матеріалів справи довідку від 09.12.2022 відносно транспортних витрат, адже її оформлено без дотримання вимог до її обов`язкових реквізитів та неможливо ідентифікувати підписанта. З огляду на вищеозначене, суд першої інстанції дійшов висновку, що подані ТОВ «ПАРКУС АВТО» до митного органу документи та наведені в них відомості не є достатніми для перевірки або підтвердження заявленої декларантом митної вартості товару.

Не погодившись із вищеозначеним рішенням суду першої інстанції позивачем подано апеляційну скаргу у якій, з посиланням на неправильне застосування окружним адміністративним судом норми матеріального права та порушення норм процесуального права, викладено прохання скасувати оскаржуваний судовий акт та прийняти нове судове рішення про задоволення позовних вимог.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу ТОВ «ПАРКУС АВТО» акцентує увагу на тому, що подані декларантом до митного органу документи не містять розбіжностей, ознак підробки, а навпаки підтверджують заявлену позивачем митну вартість товару. Як зауважує скаржник, Смокотін М.С. мав повноваження від ТОВ «ПАРКУС АВТО» здійснювати митне оформлення товару.

Згідно із поданим відповідачем до суду апеляційної інстанції відзивом на апеляційну скаргу, рішення від 13.09.2023 у справі № 420/11808/23 Одеським окружним адміністративним судом прийнято із повним дотриманням норм матеріального та процесуального права. При цьому, на думку Одеської митниці, наведені в апеляційній скарзі доводи позивачам не спростовують висновків суду першої інстанції.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, у системному зв`язку із положеннями чинного митного законодавства, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга ТОВ «ПАРКУС АВТО» задоволенню не підлягає, з урахуванням такого.

Зокрема, колегією суддів установлено, що 02.01.2020 між PARCUS SHIPPING LLC (Продавець) та ТОВ «ПАРКУС АВТО» (Покупець) укладено контракт №PS-PA/01, за умовами якого Продавець зобов`язується продати, а Покупець придбати Товар за асортиментом, цінами, термінами і в кількості згідно інвойсів.

На виконання умов вищевказаного контракту від 02.01.2020 №PS-PA/01 PARCUS SHIPPING LLC LLC поставлено, а ТОВ «ПАРКУС АВТО» імпортовано в Україну легковий автомобіль марки AUDI А6 2.0Т QUATTRO PREMIUM PLUS 2017 року виготовлення, ідентифікаційний номер: НОМЕР_1 .

З метою здійснення митного оформлення товарів, 27.12.2022 уповноваженою особою ТОВ «ПАРКУС АВТО» до Одеської митниці подано митну декларацію № 22UA500020021923U4, у якій митну вартість товару декларантом визначено за ціною контракту, а саме в сумі 6073 USD.

На підтвердження обґрунтованості заявленої у митній декларації митної вартості товару та обраного методу її визначення уповноваженою особою ТОВ «ПАРКУС АВТО» до контролюючого органу, разом з декларацією, подано наступні документи: коносамент №25471 від 18.02.2022; коносамент №COSU6326632770 від 18.02.2022; сертифікат №57 0716 0556 від 12.09.2021; автотранспортну накладну № 547043 від08.12.2022; контракт № PS-PA/01 від 02.01.2020; додаткову угоду №1 від 15.09.2020 до контракту № PS-PA/01 від 02.01.2020; інвойс №25471 від 14.12.2021; договір щодо надання послуг митного брокера № 4569 від 01.12.2019; акт проведення фізичного огляду від 11.12.2022; довідку №2022-16463 від 26.12.2022; довідку транспортних витрат від 09.12.2022; висновок експерта № 1218/22 від 26.12.2022; довіреність №1428 від 09.12.2022; довіреність №1834 від 01.01.2022; знімок екрану веб-сайту auto Astat.com від 09.12.2022; знімок екрану веб-сайту Auto auctions.іо від 27.12.2022; знімок екрану веб-сайту Bidf ах.info від 09.12.2022; контрольний талон за документом №UA500020/2022/020971; тимчасовий талон-перепустка №22492.

Під час перевірки документів, які подано декларантом на підтвердження митної вартості товару, фахівцями контролюючого органу установлено, що вони не містять всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за товар, а саме:

1) надані до митного оформлення документи (контракт, інвойс, коносамент, довідка про транспортні витрати тощо) не містять інформації щодо здійснення/не здійснення страхування КТЗ, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення митної вартості самого товару;

2) надані до митного оформлення документи (контракт, інвойс, довідка про транспортні витрати тощо) не містять відомостей щодо навантаження товару (як у порту Нью-Йорк, США, так і у порту Констанца, Румунія), внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення митної вартості товару;

3) у поданому коносаменті від 18.02.2022 № COSU6326632770 портом завантаження зазначено Нью-Йорк, США, а портом розвантаження - Констанца, Румунія. А у коносаменті від 18.02.2022 № 25471 - портом завантаження зазначено Нью-Йорк, США, а портом розвантаження - Одеса, Україна. При цьому, документи з перевезення не містять відомостей щодо здійснення перевантаження та про її вартість;

4) до митного оформлення подано довідку про транспортні витрати від 09.12.2022 б/н від ОСОБА_1 , який не має відношення до КТЗ, що оцінюється. Крім того, у даній довідці зазначено інше авто;

5) надані до митного оформлення документи (контракт, інвойс тощо) не містять інформації про умови оплати за товар;

6) у поданому висновку про технічні характеристики зазначено, що експерт здійснював огляд КТЗ, який є обов`язковим для здійснення експертизи відповідно до Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Мін`юсту, Фонду Держмайна від 24.11.2013 № 142/5/2092. Проте, акт фізичного огляду не містить інформації про присутність експерта. Зазначене вище свідчить про наявні ознаки підробки поданих до митного оформлення документів;

7) у поданому висновку про технічні характеристики зазначено дату виготовлення КТЗ 04.2017, а термін експлуатації - 5,75 років. Таким чином, з інформації у наданому висновку випливає, що вказаний КТЗ експлуатувався 5 років 9 місяців, тобто з 04.2017 по січень 2023.

У зв`язку із встановленням митним органом означених розбіжностей, останнім на підставі вимог ч.3 ст.53 Митного кодексу України, було зобов`язано декларанта протягом 10-ти календарних днів надати додаткові документи, зокрема: копію митної декларації країни відправлення; калькуляцію транспортних витрат за межами митної території України з урахуваннях, і вартості фрахту, вартості інших складових вартості транспортування транспортного засобу, що декларується, у тому числі територією країни експортера; страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування; банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару.

Апеляційним судом установлено, що уповноваженою особою декларанта (ТОВ «ПІК-ТАЙМ») до контролюючого органу надіслано лист від 27.12.2022 щодо затримки в оформленні ГТД № 22UA500020021923U4 у зв`язку з необхідністю подання додаткових документів для подальшого митного оформлення.

Однак, впевнившись, що митному органу подано всі необхідні документи, 29.12.2022 уповноваженою особою декларанта (ТОВ «ПІК-ТАЙМ») до митного органу надіслано лист, у якому зазначено, що додаткових документів немає та викладено прохання завершити оформлення МД № 22UА500020021923U4.

За результатом розгляду питання щодо митного оформлення зазначеного у митній декларації товару Одеською митницею прийнято оспорюване рішення про коригування митної вартості товарів №500000/2022/000019/2 від 30.12.2022.

Не погодившись із коригуванням митним органом заявленої декларантом у митній декларації митної вартості товару позивач за захистом прав, свобод та охоронюваних законом інтересів звернувся до суду з даним позовом.

Здійснюючи перегляд справи в апеляційному порядку в межах доводів апеляційної скарги колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Спірні правовідносини виникли у сфері митної справи і стосуються порядку визначення митної вартості товарів, правомірності рішення відповідача щодо коригування митної вартості товару, який імпортується на митну територію України.

Такі правовідносини урегульовано положеннями Митного кодексу України, відповідно до статті 49 якого митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно із ч.1 ст.52 Митного кодексу України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

За приписами ч.2 ст.52 Митного кодексу України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; 2) подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.

Відповідно до ч.1 ст.53 Митного кодексу України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Частиною 2 статті 53 Митного кодексу України передбачено, що документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Отже, Митним кодексом України визначено вичерпний перелік документів, що подається декларантом до митного органу з метою підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.

Відповідно до ч.ч.3-5 ст.53 Митного кодексу України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

У разі якщо орган доходів і зборів має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи: 1) виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; 2) довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; 3) розрахунок ціни (калькуляцію).

Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару (ч.6 ст.53 Митного кодексу України).

Частиною 2 статті 54 Митного кодексу України передбачено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

Відповідно до ч.6 ст.54 Митного кодексу України орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Згідно із частинами 1 та 2 статті 55 Митного кодексу України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною органом доходів і зборів; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному органом доходів і зборів відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.

Згідно із ст.57 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Згідно із ст.58 Митного кодексу України метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо: 1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару; 2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів; 3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті; 4) покупець і продавець не пов`язані між собою особи або хоч і пов`язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.

Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу.

Із системного аналізу вищенаведених законодавчих приписів убачається, що митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості.

Водночас, дискреційні функції митних органів мають законодавчі обмеження у випадках незгоди із задекларованою митною вартістю. До таких, зокрема, належить процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості та обов`язок послідовного вибору методів (від першого до резервного) визначення митної вартості.

При цьому, законом чітко окреслено умову, за наявності якої у митного органу виникає право на застосування таких повноважень, як витребування додаткових документів та відмови у митному оформленні, а саме наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів.

Відтак, приписи вказаних норм права зобов`язують митний орган чітко зазначити обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі поданих декларантом документів та обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей із зазначенням документів, надання яких зможе усунути сумніви у їх достовірності.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з даною обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти відповідні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Між тим, витребовувати контролюючий орган має лише ті документи, які надають змогу пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості та жодним чином не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом, зокрема, тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Так, як з`ясовано колегією суддів, на підтвердження обґрунтованості визначеного методу митної вартості ТОВ «ПАРКУС АВТО» до контролюючого органу, у тому числі, подано довідку щодо транспортних витрат від 09.12.2022 за підписом ОСОБА_1 .

За наслідками дослідження змісту такого документу апеляційним судом з`ясовано, що в ній відображено відомості щодо транспортного засобу марки CHEVROLET, модель: CRUZE, 2013 - го року виготовлення (VIN № НОМЕР_2 ).

Водночас, у досліджуваній ситуації ТОВ «ПАРКУС АВТО» здійснює митне оформлення транспортного засобу марки AUDI А6 2.0Т QUATTRO PREMIUM PLUS 2017 року виготовлення, ідентифікаційний номер: НОМЕР_1 .

Отже, поданий декларантом для підтвердження митної вартості імпортованого в Україну товару стосується зовсім іншого транспортного засобу.

До того ж, суд апеляційної інстанції уважає за доцільне акцентувати увагу на тому, що в інвойсі №25471 до ціни товару продавцем включено вартість доставки 400 доларів США, а відповідно до довідки від 09.12.2022 сума витрат на транспортування товару становить 1200 USD.

В контексті означеного колегія суддів також враховує, що уповноваженою особою декларанта (ТОВ «ПІК-ТАЙМ») до контролюючого органу надіслано лист від 27.12.2022 щодо затримки в оформленні ГТД № 22UA500020021923U4 у зв`язку з необхідністю подання додаткових документів для подальшого митного оформлення.

Однак, впевнившись, що митному органу подано всі необхідні документи, 29.12.2022 уповноваженою особою декларанта (ТОВ «ПІК-ТАЙМ») до митного органу надіслано лист, у якому зазначено, що додаткових документів немає та викладено прохання завершити оформлення МД № 22UА500020021923U4.

З урахуванням наведеного апеляційний адміністративний суд погоджується з позицією суду першої інстанції стосовно того, що в декларанта були всі можливості та час для перевірки пакету документів стосовно митного оформлення, виявлення їх недоліків та надання належних документів.

Між тим, митний орган був позбавлений можливості дослідити відповідні документи на момент проведення перевірки та у посадової особи виникли цілком обґрунтовані сумніви щодо достовірності визначеної декларантом вартості товару.

Відповідно до ч.2 ст.53 Митного кодексу України документи, які підтверджують митну вартість товарів - це транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів.

Вичерпного переліку документів, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів, та, які можуть бути подані під час митного оформлення оцінюваних товарів, законодавством України з питань державної митної справи не визначено.

Перелік окремих документів, які можуть бути подані декларантом або уповноваженою ним особою для підтвердження витрат на транспортування, наведено у Правилах заповнення декларації митної вартості, затверджених наказом Мінфіну від 24.05.2012 № 599, згідно із якими у графі 20 зазначаються витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України, якщо ці витрати відповідно до умов поставки (графа 3 ДМВ) не були включені до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті (графа 14(а) ДМВ).

Після тексту "Витрати на транспортування до" зазначається літерний код альфа-2 відповідно до Класифікації країн світу країни (адміністративно-територіальної одиниці у складі країни, що має власний літерний код за цією Класифікацією), на території якої міститься географічний пункт, до якого понесені витрати на транспортування товарів, наведені у цій графі, через пропуск - назва цього географічного пункту.

Для підтвердження витрат на транспортування декларантом відповідно до частини другої статті 53 Кодексу подаються транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів. До зазначених документів можуть належати:

- рахунок-фактура (акт виконаних робіт (наданих послуг)) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів;

- банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка-фактури;

- калькуляція транспортних витрат (якщо перевезення товарів здійснюється з використанням власного транспортного засобу), що містить відомості про маршрут перевезення, його протяжність у кілометрах до місця ввезення на митну територію України та по митній території України, розмір тарифної ставки на перевезення за одиницю виміру (вагу) товару за 1 кілометр маршруту.

Якщо відсутні будь-які відомості про фактичні витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України, для розрахунку зазначених витрат використовуються тарифи, які застосовуються перевізниками для відповідного виду транспорту, що діяли на дату транспортування товару.

Якщо додатковий аркуш А заповнюється на товари декількох найменувань, то витрати на транспортування їх у місце ввезення розподіляються між товарами різних найменувань пропорційно вазі брутто цих товарів.»

Відповідно до частини шостої ст. 53 Митного кодексу України декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням можуть подати будь-які інші додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.

Підприємство, яке надало документи, що містять відомості про вартість перевезення, зокрема, рахунок-фактуру (акт виконаних робіт (наданих послуг)), повинно однозначно ідентифікуватись з підприємством, що здійснило перевезення оцінюваного товару.

Якщо, перевезення здійснювало інше підприємство, ніж те, що надало довідку, необхідно надати документ, який підтверджує уповноваження такого підприємства на підтвердження ним витрат на транспортування з відповідними реквізитами.

За наслідком з`ясованих фактичних обставин справи колегія суддів дійшла висновку, що декларантом до митного органу не подано належних та допустимих доказів на підтвердження витрат на транспортування.

При цьому, апеляційний адміністративний суд відхиляє посилання скаржника на наявність довідки щодо витрат на транспортування транспортного засобу AUDI А6 2.0Т QUATTRO PREMIUM PLUS 2017 року виготовлення, ідентифікаційний номер: НОМЕР_1 , оскільки такий документ не подавався до митного оформлення.

До того ж, слід відмітити, що довідку про транспортні витрати від 09.12.2022 підписано ОСОБА_1 , який не має жодного відношення до підприємства-перевізника транспортного засобу.

Як стверджує скаржник, Смокотін М.С. є представником ТОВ «ПАРКУС АВТО» тобто покупця товару, а не перевізника (продавця за контрактом від 02.01.2020 №PS-PA/01).

Позивач вказує, що згідно контракту від 02.01.2020 №PS-PA/01 доставка товару до м.Одеси є обов`язком продавця, тобто PARCUS SHIPPING LLC.

У зв`язку з чим, відповідний документ щодо витрат на транспортування AUDI А6 2.0Т QUATTRO PREMIUM PLUS 2017 року виготовлення, ідентифікаційний номер: НОМЕР_1 , мало б видавати PARCUS SHIPPING LLC (продавець за контрактом від 02.01.2020 №PS-PA/01).

Не є юридично спроможними також посилання скаржника на довіреність №1428 від 09.12.2022, адже згідно із фактичними обставинами справи транспортний засіб марки AUDI А6 2.0Т QUATTRO PREMIUM PLUS 2017 року виготовлення, ідентифікаційний номер: НОМЕР_1 , був пошкоджений водою та з наявними несправностями не міг транспортуватись «власним ходом».

До того ж, для виконання повноважень за довіреністю №1428 від 09.12.2022 ОСОБА_1 надано наступні права:

- представляти інтереси ТОВ «ПАРКУС АВТО» у митних органах, органах ДАІ УМВС України та інших підприємствах, установах організаціях, незалежно від їх підпорядкування, форми власності та галузевої належності, при перегоні (перевезенні) автомобіля своїм ходом або супроводі його при транспортуванні;

- заповнювати у разі необхідності також підписувати та подавати документи, надавати відповідні пояснення, інформацію, а також вчиняти всі інші юридично значущі дії, пов`язані з цією довіреністю;

- сплачувати належні грошові суми, в тому числі податки та збори (обов`язкові платежі), нараховані митним органом, органом ДАІ тощо.

Системний аналіз наданих ОСОБА_1 згідно довіреності повноважень свідчить про те, що безпосередньо він не здійснював транспортування транспортного засобу, а лише представляв інтереси ТОВ «ПАРКУС АВТО» у визначених підприємствах, установах та організаціях.

З урахуванням наведеного, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що в Одеської митниці виник обґрунтований сумнів щодо правильності заявленої ТОВ «ПАРКУС АВТО» митної вартості товару, яка була нижчою від цін на такий товар, за якими вже здійснено митне оформлення.

Такі сумніви є законодавчо передбаченою підставою для витребування у декларанта додаткових документів з метою підтвердження заявленої за основним методом митної вартості.

Натомість, витребуваних митним органом документів позивачем подано не було, як і не обґрунтовано неможливості їх подання.

Інших же способів, ніж витребування контролюючим органом додаткових документів, для узгодження із декларантом митної вартості товару законодавчими нормами не передбачено.

Відтак, оскільки позивачем не подано додаткових документів в Одеської митниці не було можливості застосувати визначену ним митну вартість, що, в свою чергу, послугувало підставою для коригування останньої за резервним методом.

При цьому, відповідачем послідовно доведено неможливість застосування попередніх методів оцінки.

Враховуючи викладене, апеляційний адміністративний суд уважає правильним висновок суду першої інстанції стосовно того, що заявлені ТОВ «ПАРКУС АВТО» позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Відтак, установлені в межах розгляду даної справи вищенаведені фактичні обставини у повному обсязі спростовують доводи позивача, які наведено в обґрунтування заявлених позовних вимог.

Між тим, судом апеляційної інстанції не надається оцінка іншим порушенням, які виявлено митним органом під час митного оформлення товару, адже за наслідком надання їм оцінки окружним адміністративним судом визнано їх необґрунтованими. ТОВ «ПАРКУС АВТО» з відповідною частиною рішення Одеського окружного адміністративного суду від 13.09.2023 у справі №420/11808/23 погоджується, а Одеська митниця не оскаржує.

Відповідно до п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Згідно із практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд, що і вчинено судом у даній справі.

Відповідно до частини 1 статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

За таких обставин, рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, а викладені позивачем в апеляційній скарзі доводи не свідчать про порушення судом норм матеріального чи процесуального права, які могли б призвести до неправильного вирішення справи.

Отже, при ухваленні оскаржуваного рішення судом першої інстанції було дотримано усіх вимог законодавства, а тому підстав для його скасування немає.

З підстав визначених статтею 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст.308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, апеляційний суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ПАРКУС АВТО» залишити без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 13.09.2023 у справі №420/11808/23 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Паркус Авто» до Одеської митниці як відокремлений підрозділ Державної митної служби України про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її підписання суддями та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня отримання сторонами копії судового рішення.

Суддя-доповідач О.О. ДимерлійСудді Т.М. Танасогло А.В. Крусян