Постанова

від 14.09.2023 по справі 340/384/23

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

14 вересня 2023 року м. Дніпросправа № 340/384/23(суддя Кармазина Т.М., м. Кропивницький)

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого - судді Чередниченка В.Є. (доповідач),

суддів: Іванова С.М., Шальєвої В.А.,

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 28 квітня 2023 року у справі №340/384/23 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби у Кіровоградській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 01 лютого 2023 року звернувся до суду з позовом до Головного управління Державної податкової служби у Кіровоградській області згідно з яким просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 27 травня 2020 року № 23161-5207-1128.

Позов обґрунтовано тим, що спірним податковим повідомленням-рішенням йому визначено до сплати податкові зобов`язання з орендної плати з фізичних осіб у розмірі 70997,30 грн за 2020 рік в сумі, яке на його думку винесено з порушенням вимог чинного законодавства, з огляду на обставини дострокового розірвання договору оренди землі від 23 жовтня 2007 року. Також, позивач зазначає про те, що відповідач при нарахуванні йому податкового зобов`язання з орендної плати за 2020 рік виходив із нормативної грошової оцінки земельної ділянки, що згідно з витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 10 липня 2019 року № 5653 становила 709973,05 грн, а тому податковий орган, який не є суб`єктом цивільно-правових відносин за договором оренди землі, прийнявши оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 27 травня 2020 року №23161-5207-1128 та нарахувавши податкове зобов`язання з орендної плати виходячи із нормативної грошової оцінки 709973,05 грн, фактично самостійно змінив умови договору в частині збільшення розміру орендної плати, що в свою чергу є порушенням норм матеріального права та умов договору.

Рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 28 квітня 2023 року у задоволенні позову відмовлено повністю.

Рішення суду мотивовано тим, що при визначенні розміру орендної плати, у випадку передачі в оренду земель комунальної власності, має враховуватися нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до законодавства, а річна сума платежу не може бути меншою розміру земельного податку, встановленого для відповідної категорії земельних ділянок на відповідній території, однак і не може перевищувати 12 % нормативної грошової оцінки. Подібний правовий висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 09.11.2021 у справі №635/4233/19.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції позивач, зазначаючи про порушення судом першої інстанції норм матеріального права, оскаржив його в апеляційному порядку. Просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити повністю.

Апеляційна скарга фактично обґрунтована тим, що відповідачем розраховано податкові зобов`язання з орендної плати з фізичних осіб за 2020 рік з порушенням норм законодавства та умов договору оренди, а тому податкове повідомлення-рішення від 27 травня 2020 року №23161-5207-1128 є протиправним та підлягає скасуванню.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції з`ясовано та знайшло підтвердження під час апеляційного розгляду справи, що Головним управлінням ДПС у Кіровоградській області на підставі пп.54.3.3 п.54.3 ст.54 ПК України, відповідно до п.286.5 ст.286 ПК України винесено податкове повідомлення-рішення від 27.05.2020 року №23161-5207-1128, яким позивачу визначено суму податкового зобов`язання за платежем: орендна плати з фізичних осіб за 2020 рік, на суму 70997,30 грн (а.с.29), за земельну ділянку площею 245 м2, кадастровий номер 3510100000:36:260:0006, що знаходиться по АДРЕСА_1 (а.с.68).

23 жовтня 2007 року між Кіровоградської міською радою (орендодавець) та ОСОБА_1 (орендар) укладено договір оренди землі №659, відповідно до умов якого орендодавець на підставі рішення Кіровоградської міської ради від 28 лютого 2006 року № 1757 «Про регулювання земельних відносин», надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку для розміщення адміністративно-комерційного комплексу, яка знаходиться по АДРЕСА_1 (у дворі житлового будинку АДРЕСА_1 , кадастровий номер - 3510100000:36:260:0006 (а.с.18-21).

Згідно з п.3 зазначеного договору строк дії договору сорок дев`ять років (а.с.18).

Відповідно до п.4 орендна плата вноситься Орендарем у грошовій формі та розмірі 10% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки. На кожен наступний рік орендна плата переглядається протягом січня-лютого такого року, в тому числі у разі зміни розмірів земельного податку, підвищення цін і тарифів, зміни коефіцієнтів індексації, визначених законодавством (а.с.18).

Договір зареєстрований у Кіровоградській регіональній філії Державного підприємства Центру державного земельного кадастру при Деркомземі України по земельних ресурсах, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 23 жовтня 2007 року за № 99 (а.с.20).

В подальшому, речове право оренди позивача щодо вказаної земельної ділянки зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 14.07.2015 року (а.с.24).

Згідно з витягами із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області №3803 від 28.02.2019 та №6175 від 14.08.2019, нормативна грошова оцінка земельної ділянки за кадастровим - 3510100000:36:260:0006, загальною площею 245 м2, АДРЕСА_1 , становить 709973,05 грн (а.с.66, 68).

Позивачем подана до ДПС України скарга про скасування податкового повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Кіровоградській області № 23161-5207-1128 від 27 травня 2020 року (а.с.30-31).

Рішенням ДПС України про результати розгляду скарги від 21.07.2020 № 3089/М/99-00-06-02-04-09 скаргу залишено без задоволення, а оскаржуване рішення без змін (а.с.35-36).

При цьому на адвокатський запит надано відповідь від 11.01.2023 № 1014/6/99-00-06-02-02-06, згідно з якою рішення від 21.07.2020 № 3089/М/99-00-06-02-04-09 було направлено 21.07.2020 позивачу рекомендованим листом з повідомленням на адресу зазначену у скарзі та повернуто на адресу ДПС з відміткою про причини повернення: «за закінченням терміну зберігання» (а.с.32-33).

Законність та обґрунтованість податкового повідомлення-рішення від 27 травня 2020 року №23161-5207-1128 є предметом спору переданого на вирішення суду.

Колегія суддів, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при ухвалені оскарженого рішення виходить з наступного.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з пп.14.1.136 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України (надалі ПК України, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов`язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (далі у розділі XII - орендна плата).

Відповідно до п.п.14.1.147 п.14.1 ст.14 ПК України, плата за землю - обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Згідно з п.п.14.1.72. п.14.1 ст.14 ПК України земельний податок - обов`язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів (далі - податок для цілей розділу XII цього Кодексу).

Підпунктом 14.1.73. пункту 14.1 статті 14 ПК України визначено, землекористувачі - юридичні та фізичні особи (резиденти і нерезиденти), яким відповідно до закону надані у користування земельні ділянки державної та комунальної власності, у тому числі на умовах оренди.

Згідно з п.269.1 ст.269 ПК України платниками земельного податку є: 269.1.1. власники земельних ділянок, земельних часток (паїв); 269.1.2. землекористувачі.

Відповідно до п.270.1 ст.270 ПК України об`єктами оподаткування є: 270.1.1. земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні; 270.1.2. земельні частки (паї), які перебувають у власності.

Пунктом 271.1 статті 271 ПК України передбачено, що базою оподаткування є: 271.1.1. нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого цим розділом; 271.1.2. площа земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких не проведено.

Згідно з пунктами 288.1, 288.2, 288.3, 288.4 статті 288 ПК України підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки.

Органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування, які укладають договори оренди землі, повинні до 1 лютого подавати контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки переліки орендарів, з якими укладено договори оренди землі на поточний рік, та інформувати відповідний контролюючий орган про укладення нових, внесення змін до існуючих договорів оренди землі та їх розірвання до 1 числа місяця, що настає за місяцем, у якому відбулися зазначені зміни.

Платником орендної плати є орендар земельної ділянки.

Об`єктом оподаткування є земельна ділянка, надана в оренду.

Розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем.

Відповідно до пункту 288.5 статті 288 ПК України розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу: не може бути меншою за розмір земельного податку: 288.5.1. для земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких проведено, - у розмірі не більше 3 відсотків їх нормативної грошової оцінки, для земель загального користування - не більше 1 відсотка їх нормативної грошової оцінки, для сільськогосподарських угідь - не менше 0,3 відсотка та не більше 1 відсотка їх нормативної грошової оцінки; 288.5.2. не може перевищувати 12 відсотків нормативної грошової оцінки.

Тобто, законодавець визначив нижню та верхню граничні межі річної суми платежу по орендній платі за земельні ділянки незалежно від того, чи збігається її розмір із визначеним у договорі.

Таким чином, річний розмір орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, який підлягає перерахуванню до бюджету, має відповідати вимогам пункту 288.5 статті 288 цього Кодексу та є підставою для перегляду встановленого розміру орендної плати. При цьому, виходячи із принципу пріоритетності норм ПК України над нормами інших актів у разі їх суперечності, який закріплений у його пункті 5.2 статті 5, до моменту внесення до такого договору відповідних змін розмір орендної плати в будь-якому разі не може бути меншим, ніж встановлений підпунктом 288.5.1 пункту 288.5 статті 288 цього Кодексу.

Така правова позиція щодо застосування зазначених норм матеріального права вже була неодноразово висловлена у постановах Верховного Суду, зокрема, від 24.01.2018 у справі №817/206/15, від 07.03.2018 у справі №813/6875/14, від 28.03.2019 у справі № 814/1834/16, від 01.10.2019 у справі №824/2644/14-а.

Пунктом 288.7 статті 288 ПК України передбачено, що податковий період, порядок обчислення орендної плати, строк сплати та порядок її зарахування до бюджетів застосовується відповідно до вимог статей 285 - 287 цього розділу.

Відповідно до статті 285 ПК України базовим податковим (звітним) періодом для плати за землю є календарний рік. Базовий податковий (звітний) рік починається 1 січня і закінчується 31 грудня того ж року (для новостворених підприємств та організацій, а також у зв`язку із набуттям права власності та/або користування на нові земельні ділянки може бути меншим 12 місяців).

Пунктом 286.5 статті 286 ПК України нарахування фізичним особам сум плати за землю проводиться контролюючими органами (за місцем знаходження земельної ділянки), які надсилають платнику податку у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, до 1 липня поточного року податкове повідомлення-рішення про внесення податку за формою, встановленою у порядку, визначеному статтею 58 цього Кодексу.

У разі переходу права власності на земельну ділянку від одного власника - юридичної або фізичної особи до іншого протягом календарного року податок сплачується попереднім власником за період з 1 січня цього року до початку того місяця, в якому припинилося його право власності на зазначену земельну ділянку, а новим власником - починаючи з місяця, в якому він набув право власності.

У разі переходу права власності на земельну ділянку від одного власника - фізичної особи до іншого протягом календарного року контролюючий орган надсилає (вручає) податкове повідомлення-рішення новому власнику після отримання інформації про перехід права власності.

Якщо такий перехід відбувається після 1 липня поточного року, контролюючий орган надсилає (вручає) попередньому власнику нове податкове повідомлення-рішення. Попереднє податкове повідомлення-рішення вважається скасованим (відкликаним).

Згідно з п.287.1 ст.287 ПК України власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою. У разі припинення права власності або права користування земельною ділянкою плата за землю сплачується за фактичний період перебування землі у власності або користуванні у поточному році.

Облік фізичних осіб - платників податку і нарахування відповідних сум проводяться контролюючими органами за місцем знаходження земельної ділянки щороку до 1 травня (пункт 287.2 статті 287 ПК України).

Пунктом 287.5 статті 287 ПК України передбачено, що податок фізичними особами сплачується протягом 60 днів з дня вручення податкового повідомлення-рішення.

У разі надання в оренду земельних ділянок (у межах населених пунктів), окремих будівель (споруд) або їх частин власниками та землекористувачами, податок за площі, що надаються в оренду, обчислюється з дати укладення договору оренди земельної ділянки або з дати укладення договору оренди будівель (їх частин) (п.287.7 ст.287 ПК України).

Пунктом 289.1 статті 289 ПК України передбачено, що для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок.

Відповідно до статей 13, 14 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Істотними умовами договору оренди землі є зокрема орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.

Відповідно до статті 21 цього Закону розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України).

Згідно зі статтями 125, 126 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав. Право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Верховний Суд України, усуваючи розбіжності у застосуванні вказаних норм права, у постановах від 08.06.2016 року (справа №21-804а16), від 12.09.2017 року (справа №2а-10596/12/2670) вказав, що аналіз цих норм дає можливість визначити, хто саме є платником земельного податку, що є об`єктом оподаткування, з якого моменту виникає (набувається, переходить) обов`язок сплати цього податку, подію (явище), з якою припиняється його сплата, умови та підстави сплати цього платежу у разі вчинення правочинів із земельною ділянкою чи будівлею (її частиною), які на ній розташовані.

З огляду на викладене, у розумінні положень пп.14.1.72, 14.1.73 п.14.1 ст.14, пп. 269.1.1, 269.1.2 п. 269.1 ст.269, пп.270.1.1, 270.1.2 п.270.1 ст.270, п.287.7 ст.287 ПК України платником земельного податку є власник земельної ділянки або землекористувач, якими може бути фізична чи юридична особа. Обов`язок сплати цього податку для його платника виникає з моменту набуття (переходу) в установленому законом порядку права власності на земельну ділянку чи права користування нею і триває до моменту припинення (переходу) цього права.

При цьому, як правильно зауважив суд першої інстанції, для визначення розміру орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок. При цьому законодавцем визначено нижню (а в деяких випадках і верхню) граничну межу ставки орендної плати за земельні ділянки, незалежно від того, чи збігається її розмір із визначеним у договорі. Так, незалежно від того, чи вносилися зміни до змісту договору оренди в частині встановлення ставки або розміру орендної плати, ПК України вимагає, щоб річна сума платежу була не меншою розміру земельного податку, встановленого для земель сільськогосподарського призначення, й трикратного розміру земельного податку - для інших категорій земель (до 01 квітня 2014 року), та 3 % нормативної грошової оцінки (з 01 квітня 2014 року).

Нарахування фізичним особам сум земельного податку проводиться контролюючим органом на підставі даних ДЗК та з використанням нормативної грошової оцінки земельних ділянок, визначеної у встановленому порядку.

Такий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 13.07.2022 у справі №160/10944/20.

Дані державного земельного кадастру - сукупність відомостей і документів про місце розташування та правовий режим земельних ділянок, їх оцінку, класифікацію земель, кількісну та якісну характеристики, розподіл серед власників землі та землекористувачів, підготовлених відповідно до закону (підпункт 14.1.42 пункту 14.1 статті 14 ПК України).

Відповідно до статті 1 Закону України «Про оцінку земель» від 11 грудня 2003 року №1378-IV (далі - Закон №1378-IV) нормативна грошова оцінка земельних ділянок - капіталізований рентний дохід із земельної ділянки, визначений за встановленими і затвердженими нормативами.

Згідно з абзацом 3 частини 1 статті 13 Закону №1378-IV нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться, зокрема, у разі визначення розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності.

За змістом частини 2 статті 20 Закону №1378-IV дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель.

Витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки видається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин (частина 3 статті 23 Закону №1378-IV).

Частиною 1 статті 15 Закону України «Про Державний земельний кадастр» від 07 липня 2011 року №3613-VI (далі - Закон N 3613-VI) передбачено, що до Державного земельного кадастру включаються такі відомості про земельні ділянки: кадастровий номер; місце розташування; опис меж; площа; міри ліній по периметру; координати поворотних точок меж; дані про прив`язку поворотних точок меж до пунктів державної геодезичної мережі; дані про якісний стан земель та про бонітування ґрунтів; відомості про інші об`єкти Державного земельного кадастру, до яких територіально (повністю або частково) входить земельна ділянка; цільове призначення (категорія земель, вид використання земельної ділянки в межах певної категорії земель); склад угідь із зазначенням контурів будівель і споруд, їх назв; відомості про обмеження у використанні земельних ділянок; відомості про частину земельної ділянки, на яку поширюється дія сервітуту, договору суборенди земельної ділянки; нормативна грошова оцінка; інформація про документацію із землеустрою та оцінки земель щодо земельної ділянки та інші документи, на підставі яких встановлено відомості про земельну ділянку.

Відповідно до частини 1 статті 38 Закону №3613-VI відомості Державного земельного кадастру надаються державними кадастровими реєстраторами у формі: витягів з Державного земельного кадастру про об`єкт Державного земельного кадастру; довідок, що містять узагальнену інформацію про землі (території) за формою, встановленою Порядком ведення Державного земельного кадастру; викопіювань з кадастрової карти (плану) та іншої картографічної документації Державного земельного кадастру. Користування відомостями Державного земельного кадастру може також здійснюватися у формі надання доступу до нього в режимі читання.

Орендна плата за користування землею комунальної власності за своїм правовим статусом є обов`язковим платежем, який орендар вносить орендодавцю, а також це і загальнодержавний податок, який справляється у формі земельного податку.

Подвійний статус орендної плати зумовлює ту обставину, що при визначенні її розміру, окрім норм цивільного, земельного законодавства та Закону №161-XIV необхідно враховувати і вимоги ПК України.

Тобто, при визначенні розміру орендної плати, у випадку передачі в оренду земель комунальної власності, має враховуватися нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до законодавства, а річна сума платежу не може бути меншою розміру земельного податку, встановленого для відповідної категорії земельних ділянок на відповідній території, однак і не може перевищувати 12 % нормативної грошової оцінки.

Подібний правовий висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 09.11.2021 у справі №635/4233/19.

Крім того, слід вказати, що витяг з технічної документації про грошову оцінку землі носить інформаційний характер та є документом, який оформлюється за результатом проведення нормативної грошової оцінки, відображаючи дані стосовно конкретної земельної ділянки.

Як правильно зазначив суд першої інстанції, використовувані податковим органом відомості про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, що перебувала в користуванні позивача, відповідають даним наведеним у витягах Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області, наданих на запит як позивача так й податкової, а також і суду першої інстанції, жодних доказів на спростування такої інформації, зокрема, що відповідачем застосовано інший розмір нормативно-грошової оцінки земельної ділянки з кадастровим номером 3510100000:36:260:0006, що розташована за адресою АДРЕСА_1 ), позивачем до матеріалів справи не подано.

Про можливість використання податковим органом лише інформації, відображеної в державному земельному кадастрі, Верховний Суд також вказував у постановах від 13 травня 2021 року (справа № 826/13362/17), від 18 листопада 2021 року (справа №160/7381/19).

Враховуючи те, що за нормами ПК України річна сума платежу з земельного податку в будь-якому разі не може бути меншою, ніж встановлено підпунктом 288.5.1 пункту 288.5 статті 288 цього Кодексу незалежно від того, чи збігається її розмір із визначеним у договорі, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про законність нарахування позивачу грошового зобов`язання податковим повідомленням-рішенням від 27 травня 2020 року №23161-5207-1128, як наслідок позов задоволенню не підлягає.

Відповідно до п.29 Рішення Європейського суду з прав людини від 09.12.1994 справа «Руїз Торіха проти Іспанії» суд наголошує на тому, що згідно з його установленою практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції і зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтованості рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Між тим, інші аргументи наведені позивачем в апеляційній скарзі фактично зводяться до загального, а саме незгоди з розміром податкового зобов`язання визначеним відповідачем у податковому повідомленні-рішенні від 27 травня 2020 року №23161-5207-1128, проте враховуючи те, що судовим рішенням у цій справі надано необхідне та достатнє обґрунтування щодо наявності у позивача обов`язку зі сплати річної суми платежу з земельного податку не меншою, ніж встановлено підпунктом 288.5.1 пункту 288.5 статті 288 цього ПК України, при цьому суд дослідив усі основні питання віднесені на його розгляд, суд апеляційної інстанції вважає, що всі інші аргументи апеляційної скарги не є доречними і важливими аргументами, оскільки не спростовують висновок суду щодо законності та обґрунтованості податкового повідомлення-рішення від 27 травня 2020 року №23161-5207-1128.

На підставі зазначеного, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції під час розгляду цієї справи об`єктивно, повно та всебічно дослідив обставини, які мають суттєве значення для вирішення справи, дав їм правильну юридичну оцінку і ухвалив законне, обґрунтоване рішення без порушень норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, тому рішення суду першої інстанції у цій справі необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Керуючись: пунктом 1 частини 1 статті 315, статтями 316, 321, 322, 327, 329 КАС України, Третій апеляційний адміністративний суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 28 квітня 2023 року у справі №340/384/23 без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду за наявності підстав, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повне судове рішення складено 14 вересня 2023 року.

Головуючий - суддяВ.Є. Чередниченко

суддяС.М. Іванов

суддяВ.А. Шальєва