Постанова

від 14.09.2023 по справі 640/21223/22

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 640/21223/22 Суддя (судді) першої інстанції: Марич Є.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 вересня 2023 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді: Чаку Є.В.,

суддів: Єгорової Н.М., Коротких А.Ю.

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державної служби України з безпеки на транспорті на рішення Київського окружного адміністративного суду від 19 червня 2023 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Старекс Транс" до Державної служби України з безпеки на транспорті, третя особа - ТОВ "Весткар" про визнання протиправною та скасування постанови,-

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Старекс Транс" звернулося до суду з позовом до Державної служби України з безпеки на транспорті, третя особа - ТОВ "Весткар" про визнання протиправною та скасування постанови про застосування адміністративного-господарського штрафу №345676 від 15.11.2022.

Київський окружний адміністративний суд рішенням від 19 червня 2023 року адміністративний позов задовольнив.

Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, Державна служба України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Оскільки апеляційна скарга подана на рішення суду першої інстанції, яке ухвалено в порядку спрощеного (в порядку письмового) позовного провадження, колегія суддів, керуючись пунктом 3 частини 1 статті 311 КАС України, вирішила розглядати справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Судом встановлено, що посадовими особами відповідача проведено рейдову перевірку транспортного засобу марки RENAULT, номерний знак НОМЕР_1 (серія і номер свідоцтва про реєстрацію НОМЕР_2 ), з напівпричепом марки WIELTON, номерний знак НОМЕР_3 (серія і номер свідоцтва про реєстрацію НОМЕР_4 ) на маршруті руху а/д М-05 «Київ-Одеса» км 442 + 811 (праворуч), стаціонарний пункт ГВК, яким перевозився подільний вантаж - соя (згідно ТТН).

Водій транспортного засобу надав до перевірки: свідоцтва про реєстрацію транспортних засобів (тягача та напівпричепа); товарно-транспортну накладну, посвідчення водія.

Результати перевірки оформлено Актом проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом від 27.09.2022 №339842, у висновках якого зазначено про порушення абз. 14 ч. 1 ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт», зокрема, перевищення вагових параметрів на 7,39% одиночної вісі, фактичне навантаження на одиничну вісь становило 12,35 т, при дозволених 11,5 т, згідно п. 22.5 Правил дорожнього руху.

У вказаному Акті зазначено, що транспортний засіб належить ТОВ "Старекс Транс" згідно ТТН від 07.04.2022 №19, яке також є перевізником. Зазначено, що згідно свідоцтва про реєстрацію, власником транспортного засобу є його водій - гр. ОСОБА_1 .

За результатами проведення зважування головним спеціалістом Укртрансбезпеки Орловським В.В. було складено довідку про результати здійснення габаритно-вагового контролю від 27.09.2022 №0063238, в якій вказано, що навантаження на осі є таким: 1) 6,34 тонн; 2) 12,35 тонн; 3) 7,18 тонн; 4) 7,51 т; 5) 6,94 тонн. Повна маса транспортного засобу - 40,37 тонн.

Головним спеціалістом Орловським В.В. складено акт про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів від 27.09.2022р. №0072284, в якому зазначено, що за результатами габаритно-вагового контролю транспортного засобу було встановлено, що навантаження на другу вісь становить 12,35 т. при нормативно допустимій в 11,5 т.

На підставі акта від 27.09.2022 №339842 про проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, Відділом державного нагляду (контролю) у Одеській області Державної служби України з безпеки на транспорті винесено постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу від 15.11.2022 №345676, якою на позивача на підставі абз. 14 ч. 1 ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» накладено штраф у розмірі 8500,00 грн.

Не погоджуючись із вказаною постановою, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що позивач в межах спірних правовідносин не виступав автомобільним перевізником у розумінні Закону України «Про автомобільний транспорт»

Надаючи оцінку встановленим обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне.

Спірним у цій справі є питання правомірності стягнення адміністративно-господарських санкцій саме з Товариства та визначення останнього перевізником.

Згідно ч. 1 ст. 60 Закону № 2344-III за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи за: перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 30 відсотків при перевезенні неподільного вантажу без відповідного дозволу або подільного вантажу - штраф у розмірі трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Згідно абз. 17 ч. 1 ст. 60 Закону № 2344-III суб`єктом відповідальності за перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм при перевезенні неподільного вантажу без відповідного дозволу або подільного вантажу є автомобільний перевізник.

Відповідно до ст. 48 Закону № 2344-III автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.

Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є: для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством; для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.

При цьому перелік необхідних документів для здійснення внутрішніх перевезень вантажів не є вичерпним, оскільки статтею 48 цього Закону визначено, що законодавством можуть бути передбачені інші документи необхідні для внутрішніх перевезень вантажів.

Аналіз наведених норм законодавства дає підстави для висновку, відповідальність за порушення законодавства про автомобільний транспорт, зокрема, за перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм покладається виключно на автомобільних перевізників, а не на власників/користувачів транспортного засобу, яким перевозиться вантаж.

Приписами п. 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених Наказом Міністерства транспорту та зв`язку № 363 від 14 жовтня 1997 року, визначено, що перевізник - фізична або юридична особа суб`єкт господарювання, який надає послуги з перевезень вантажів чи здійснює за власний кошт перевезення вантажів автомобільними транспортними засобами.

Товарно-транспортна документація - комплект юридичних документів, на підставі яких здійснюють облік, приймання, передавання, перевезення, здавання вантажу та взаємні розрахунки між учасниками транспортного процесу.

Товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу документ, призначений для обліку товарно-матеріальних цінностей на шляху їх переміщення, розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи, та є одним із документів, що може використовуватися для списання товарно-матеріальних цінностей, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, що може бути складений у паперовій та/або електронній формі та має містити обов`язкові реквізити, передбачені цими Правилами.

Згідно п. 11.1 зазначених Правил, основним документом на перевезення вантажів є товарно-транспортна накладна, форму якої наведено в додатку 7до цих Правил.

Товарно-транспортну накладну суб`єкт господарювання може оформлювати без дотримання форми, наведеної в додатку 7 до цих Правил, за умови наявності в ній інформації про назву документа, дату і місце його складання, найменування (прізвище, ім`я, по батькові) Перевізника та/або експедитора, замовника, вантажовідправника, вантажоодержувача, найменування та кількість вантажу, його основні характеристики та ознаки, які дають можливість однозначно ідентифікувати цей вантаж, автомобіль (марка, модель, тип, реєстраційний номер), причіп/напівпричіп (марка, модель, тип, реєстраційний номер), пункти навантаження та розвантаження із зазначенням повної адреси, посади, прізвища та підписів відповідальних осіб вантажовідправника, вантажоодержувача, водія та/або експедитора.

Сторони можуть внести до товарно-транспортної накладної будь-яку іншу інформацію, яку вони вважають необхідною.

Судом встановлено, що відповідач визначив суб`єктом правопорушення ТОВ "Старекс Транс", як автомобільного перевізника вантажу з наданої водієм транспортного засобу ТТН серії від 07.04.2022р. №19, в якій зазначено, що замовником сої є ТОВ «Весткар», вантажовідправником є ТОВ «Тіс-Міндобрива», автомобільним перевізником є ТОВ «Старекс Транс».

У позовній заяві ТОВ "Старекс Транс" зазначило, що не є суб`єктом відповідальності, передбаченої абз. 14 ч. 1 ст. 60 Закону України №2344-ІІІ, оскільки таку відповідальність має нести саме автомобільний перевізник, тоді як не має жодного відношення до транспортного засобу, що перевірявся 27.09.2022.

Колегія суддів зазначає, що згідно свідоцтва про реєстрацію, власником транспортного засобу є його водій - гр. ОСОБА_1 , а не ТОВ «Старекс Транс», як про це зазначено у Акті перевірки.

Згідно ч. 1 статті 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

В розумінні використання, надання в оренду транспортного засобу мають виконуватись визначені законодавчі дії, зокрема, які відображені у визначені належного користувача транспортного засобу, фізичної або юридичної особа, яка на законних підставах користується транспортним засобом, що їй не належить, а саме: внесення відомостей про належного користувача транспортного засобу.

Порядок державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 7 вересня 1998 року № 1388 (далі Порядок № 1388).

Згідно п. 16 Порядку № 1388 на зареєстровані в уповноважених органах МВС транспортні засоби видаються свідоцтва про реєстрацію, а також номерні знаки (крім тимчасово ввезених на митну територію України транспортних засобів особистого користування), що відповідають вимогам, установленим МВС: два номерні знаки - на автотранспорт, один - на мототранспорт, мопед, причіп та напівпричіп, дозволи на встановлення на транспортних засобах спеціальних світлових і (або) звукових сигнальних пристроїв.

За бажанням власника транспортного засобу - фізичної особи надати право керування таким засобом іншій фізичній особі чи за бажанням фізичної або юридичної особи, якій власник транспортного засобу передав у встановленому порядку право користування і (або) розпорядження транспортними засобами, сервісний центр МВС видає за зверненням такого власника тимчасовий реєстраційний талон на строк, зазначений у його заяві, або документах, які підтверджують право користування і (або) розпорядження транспортним засобом.

Інструкцію про порядок здійснення підрозділами Державтоінспекції МВС державної реєстрації, перереєстрації та обліку транспортних засобів, оформлення і видачі реєстраційних документів, номерних знаків на них затверджено наказом МВС від 11.08.2010 року № 379 (далі Інструкція № 379).

За п. 6.3 Інструкції № 379, якщо власник ТЗ передав у встановленому порядку право користування і (або) розпорядження ТЗ іншій фізичній або юридичній особі (особам), то їм за письмовою заявою (додатки 1 і 2), поданою ними особисто або уповноваженим представником (за винятком випадків, коли в Центрі наявна інформація про анулювання таких повноважень), працівниками Центру оформляється і видається тимчасовий реєстраційний талон на період дії документа, який підтверджує право користування і (або) розпорядження ТЗ.

Копія документа, який підтверджує право користування і (або) розпорядження ТЗ, долучається працівниками Центру до матеріалів видачі тимчасового реєстраційного талона.

Таким чином, вказаними нормативно-правовими актами на виконання вимог Закону № 2344 передбачено, що для транспортних засобів, що перебувають у користуванні у фізичних чи юридичних осіб, реєстраційним документом, наявність яких є обов`язковою згідно з вимогами статей 39, 49 Закону № 2344, є тимчасовий реєстраційний талон на транспортний засіб.

Станом на дату розгляду справи апелянтом не надано належних та допустимих доказів на підтвердження наявності відомостей про належного користувача транспортного засобу марки RENAULT, номерний знак НОМЕР_1 (серія і номер свідоцтва про реєстрацію НОМЕР_2 ), з напівпричепом марки WIELTON, номерний знак НОМЕР_3 (серія і номер свідоцтва про реєстрацію НОМЕР_4 ) в Єдиному державному реєстрі транспортних засобів.

Крім того у матеріалах справи відсутні і будь-які документи на підтвердження наявності трудових або господарських відносин між гр. ОСОБА_1 та ТОВ "Старекс Транс".

Колегія суддів зазначає, що автомобільний перевізник має використовувати транспортний засіб для перевезення вантажу на законних підставах. Проте автомобільним перевізником є той, хто за умовами договору (із замовником) про перевезення вантажу надає відповідну послугу (статті 33, 50 Закону № 2344-III).

У матеріалах справи відсутні належні докази того, що позивач за умовами договору про перевезення вантажу надав відповідну послугу чи був належним користувачем вказаного транспортного засобі.

Колегія суддів враховує практику Верховного Суду (постанову від 01 червня 2023 року у справі № 640/39442/21), на яку у апеляційній скарзі посилається апелянт, проте вважає, що обставини справи є відмінними від тих що є у даній справі.

Так у справі № 640/39442/21 до матеріалів справи, окрім ТТН було долучено договір оренди транспортних засобів, що дало змогу суду встановити належного користувача транспортних засобів станом на проведення перевірки.

У цій справі окрім ТТН, в якій зазначено позивача автомобільним перевізником, інші докази відсутні.

Суд вважає, що товарно-транспортна накладна, як єдиний документ у якому зазначено перевізника товару, без наявності інших доказів та враховуючи позицію позивача, який заперечує будь-які господарські відносини із замовником вказаним у ТТН, не може підтверджувати факт того, що позивач дійсно був автомобільним перевізником та користувачем транспортного засобу..

З огляду на викладене у сукупності колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що відповідач не навів суду переконливих аргументів та не підтвердив належними доказами, що саме ТОВ "Старекс Транс" на дату проведення перевірки виступало перевізником в розумінні норм чинного законодавства та використовувало описаний вище транспортний засіб саме як перевізник.

Суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність підстав для задоволення позову та скасування постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу.

Судом апеляційної інстанції враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

В даному випадку доводи апеляційної скарги не дають підстави для висновку про порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання, тобто прийняте рішення відповідає матеріалам справи та вимогам закону, і не підлягає скасуванню.

Згідно з п.1 ч.1 ст.315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З урахуванням вище викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається, апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст.ст. 242, 240,238, 240, 311,316, 322 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Державної служби з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) - залишити без задоволення.

Рішення Київського окружного адміністративного суду від 19 червня 2023 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України.

Головуючий суддя: Є.В. Чаку

Судді: А.Ю. Коротких

Н.М. Єгорова