Постанова

від 12.09.2023 по справі 380/4943/23

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 вересня 2023 рокуЛьвівСправа № 380/4943/23 пров. № А/857/10123/23

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого суддіЗаверухи О.Б.,

суддівГінди О.М., Качмара В.Я.,

за участю секретаря судового засіданняЮрченко М.М.,

представника позивача Завади Т.Р.,

представника відповідача Рибака Н.Я.,

розглянувши у судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Львівської митниці на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 08 травня 2023 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮНІКОРН ТЕКС» до Львівської митниці про визнання протиправним та скасування рішення,

суддя (судді) в суді першої інстанції Мартинюк В.Я.,

час ухвалення рішення 13:33:29,

місце ухвалення рішення м. Львів,

дата складання повного тексту рішення 09 травня 2023 року,

В С Т А Н О В И В:

16 березня 2023 року Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮНІКОРН ТЕКС» (далі ТзОВ «ЮНІКОРН ТЕКС») звернулось в суд з адміністративним позовом до Львівської митниці, в якому просило визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості № UA209000/2023/000020/2 від 31 січня 2023 року.

На обґрунтування позовних вимог зазначає, що на виконання зовнішньоекономічного договору Контракту № 20102022-1 від 20 жовтня 2022 року із «Гуйчжоу Зерофос Кемікал Ко. ЛТД» здійснювало імпорт та подальше оформлення товару «монокальцій фосфат» у формі гранул для подальшої реалізації у рамках своєї господарської діяльності. У межах здійснення процедури митного оформлення вказаного товару 31 січня 2023 року Львівською митницею прийнято рішення про коригування митної вартості товарів № UA209000/2023/000020/2. Вказує, що не погоджується із таким рішенням, оскільки надало усі необхідні документи, які підтверджують митну вартість товару, такі документи не містять ознак підробки, а також узгоджуються між собою. Зазначає, що Львівська митниця безпідставно вимагала надати додаткові документи та без жодних підстав застосувала резервний метод визначення митної вартості товару. Стверджує, що приписи ч. 2 та ч. 3 ст.53 Митного кодексу України (далі - МК України) передбачають повний та вичерпний перелік документів, які можуть бути надані декларантом на підтвердження заявленої митної вартості товару. Вказує, що митний орган формально підійшов до вивчення наданих декларантом документів та не оцінив належним чином їх зміст. Вважає, що розбіжність заявленої митної вартості із митною вартістю товарів, що були ввезені раніше, не є підставою, за якої митний орган уповноважений витребувати у декларанта додаткові документи.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 08 травня 2023 року адміністративний позов задоволено повністю. Визнано протиправним та скасовано рішення про коригування митної вартості товарів прийняте Львівською митницею Державної митної служби України №UA209000/2023/000020/2 від 31.01.2023 року.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що наявні у матеріалах справи докази у повній мірі підтверджують факт постачання товару позивачу компанією Dorrenhaus GmbH Internationale Spedition як правонаступником щодо діяльності компанії TBN LOGISTIKTRADE GMBH. Суд першої інстанції звернув увагу на те, що подані документи у повній мірі дозволяли відповідачу встановити вартість імпортованого позивачем товару. Окрім того, зазначено, що в поясненнях позивача серед додатків для відповідача вказано рахунок-проформу № 20102022-1 від 20 жовтня 2022 року. Наведене може вказувати на допущення позивачем при поданні ним цих пояснень на вимогу відповідача технічної помилки, зокрема, помилкової заміни вірного номеру проформи-інвойсу ZP2022102001216 номером первинного контракту № 20102022-1 від 20 жовтня 2022 року. Враховуючи встановлений факт відсутності порушень при поданні позивачем митної декларації та, як наслідок, наявність у відповідача можливості визначити митну вартість імпортованого ним товару на підставі контракту № 20102022-1 від 20 жовтня 2022 року, додатку №1 від 20 жовтня 2022 року до згаданого контракту (за основним методом), суд першої інстанції прийшов висновку, що відповідачем не було дотримано порядку визначення митної вартості зазначеного товару позивача, передбаченого ч.1 ст.57 МК України. Зі змісту оскаржуваного позивачем рішення не вбачається, який саме показник ціни придбаного товару, на думку митного органу, був сумнівним чи помилковим. З огляду на вказане, суд першої інстанції прийшов до висновку, що подані позивачем документи не містять розбіжностей, натомість, містять усі відомості, які підтверджують числові значення складових митної вартості товару чи відомості щодо ціни. Оскаржуване рішення не містить жодних пояснень щодо зроблених контролюючим органом коригувань на обсяги партій ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов, тощо. Такі обставини також вказують на необґрунтованість спірного рішення при визначенні митної вартості за резервним методом, а тому позовні вимоги щодо визнання протиправним та скасування його є підставними та підлягають задоволенню.

Не погодившись з прийнятим рішенням, Львівська митниця подала апеляційну скаргу, в якій просила скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове, яким в задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Доводи апеляційної скарги обґрунтовує тим, що оскаржуване рішення є незаконним та необґрунтованим, прийняте з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Зокрема, зазначає, що у поданих документах виявлено розбіжності щодо відправника, підписів, дати прайс-листа, місця розвантаження, а також відсутність документів, визначених ч. 2 ст.53 МК України (інвойс, який зазначений як підстава платежу). Стверджує, що неможливо застосувати наступні методи визначення митної вартості, а саме методу 2а та методу 2б з причин відсутності інформації про ідентичні та подібні товари, методу 2в та методу 2г з причин відсутності вартісної основи для розрахунку митної вартості в органу доходів і зборів. Вказує, що позивач не лише не усунув розбіжності у поданих до митного оформлення документах, а навпаки, надавши комерційний інвойс № 20102022-1 від 09 листопада 2022 року, у якому продавцем товару значиться компанія Guizhou Zerophos Technology Co/Ltd, дає підстави вважати про наявність правовідносин із третіми особами, пов`язаними з договором про поставку товарів, митна вартість яких визначається. Вказує, що відсутні будь-які пояснення щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних товарів, умов поставки, комерційних умов. Зазначає, що при застосуванні шостого (резервного) методу визначення митної вартості використовується інформація з баз даних ЄАІС про вже проведені митні оформлення подібного товару, додаткові дії щодо віднімання, додавання певних складових не проводяться, адже вказане не притаманне даному методу визначення митної вартості товару.

Представником позивача подано відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначено, що суд першої інстанції прийшов до обгрунтованого висновку про задоволення позовних вимог. Вказує, що відповідачем як і в оскаржуваному рішенні, так і у процесуальних заявах по суті спору не доведено та не обґрунтовано належними та достатніми доводами й доказами наявність у поданих йому документах зазначених у частині 2 статті 53 Митного кодексу України розбіжностей, ознак підробки, відсутності всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена, що унеможливлює законне витребування додаткових документів за частиною 3 статті 53 Митного кодексу України. Вважає, що оскільки ним було надано усі документи, передбачені ст. 55 МК України, тобто вжито всіх можливих заходів щодо підтвердження митної вартості товарів, саме на відповідача покладається обов`язок доведення правомірності прийнятого ним рішення.

В судовому засіданні представник відповідача підтримав апеляційну скаргу, в своїх поясненнях покликався на доводи в ній викладені.

Представник позивача щодо апеляційної скарги заперечив, просив залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши обставини справи та доводи апеляційної скарги, відзиву на апеляційну скаргу, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції, 30.01.2023 позивачем було подано відповідачу електронну митну декларацію.

30.01.2023 відповідач відповідно до частин 3-4 ст.53 Митного кодексу України для підтвердження митної вартості товарів просив надати додаткові документи: 1) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 2) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 3) за наявності інші платіжні або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 4) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 5) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування; 6) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 7) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором; 8) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору; 9) виписку з бухгалтерської документації; 10) каталоги, специфікації, прейскуранти виробника товару; 11) копію митної декларації країни відправника; 12) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини; 13) переклади документів відповідно до вимог ст.254 МК України.

30.01.2023 позивачем у відповідь на вказану вимогу було надано додаткові документи.

31.01.2023 Львівською митницею прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №UA209000/2023/000020/2 (а.с.24)

У вказаному рішенні контролюючим органом зазначено наступні порушення:

- в 22 графі CMR 334143486444 від 25.01.2023 відправником зазначено TBN LOGISTIKTRADE GMBH, проте жодні документи про договірні відносини з TBN LOGISTIKTRADE GMBH до митного оформлення не подавались;

- в банківському платіжному документі від 31.10.2022 як підстава платежу вказано інвойс ZP2022102001216, при цьому даний документ до митного оформлення не подавався;

- в графі 3 CMR 334143486444 від 25.01.2023 місцем розвантаження вказано Київ, проте рахунок № 3 від 25.01.2023 року виданий на міжнародне перевезення Гамбург-Солонка. Також згідно додатку №1 від 20.10.2022 року місцем поставки є Солонка;

- специфікація № 1 до інвойсу №20102022-1 завірена тільки печаткою ТОВ Юнікорн Текс;

- контракт 20102022-1 від 20.10.2022 року, додаток №1 від 20.10.2022 року та специфікація до додатку №1 містять підписи продавця, що є ідентичними (є точними копіями);

- прайс-лист датований 28.10.2022 року, в той час як комерційний інвойс 20102022-1 та додаток №1 до контракту, в яких зазначена ціна товару, видані 20.10.2022, тобто ще до видачі прайсу;

- у звіті №270123/12 експертом взято цінові пропозиції інших виробників в інших країнах (Індія), в той час як заявлений до митного оформлення товар походженням з Китаю;

- калькуляція собівартості датована 30.01.2023, тобто через 3 місяці після складання комерційного інвойсу 20102022-1 та додатку №1 до контракту. В даному документі не вказано на який саме період здійснено розрахунок собівартості товару.

Вказано, що відповідно до вимог п.2 ч. 6 ст. 54 МК України у зв`язку із неподанням декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах 2-4 статті 53 МК України Львівська митниця не визнає заявлену митну вартість. Джерелом інформації для коригування митної вартості слугувала МД № UA100240/2022/686794 від 07 грудня 2022 року, 1,40 дол. США за кг.

31.01.2023 за результатами перевірки митної декларації або документа, що її замінює, а також інших документів, наданих відповідно до Митного кодексу України відповідачем було складено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA209140/2023/000055, якою позивача повідомлено про відмову у митному оформленні (випуску) товарів з наступних причин: неможливість завершення митного оформлення у зв`язку із рішенням про коригування митної вартості (UA209000/2023/000020/2 від 31.01.23) та необхідністю внесення змін у гр. МД. Постанова Кабінету Міністрів України від 21.05.2012 №450 «Питання, пов`язані із застосуванням митних декларацій», Наказ Міністерства фінансів від 30.05.2012 №631 «Про затвердження Порядку виконання митних формальностей при здійсненні митного оформлення товарів із застосуванням митної декларації на бланку єдиного адміністративного документа», наказ Міністерства фінансів від 30.05.2012 №651 «Про затвердження Порядку заповнення митних декларацій за формою єдиного адміністративного документа» (а.с.25).

Приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції прийшов до висновку про обгрунтованість позовних вимог.

Колегія суддів погоджується з обґрунтованістю такого висновку суду першої інстанції з наступних підстав.

Відносини з приводу митного контролю та митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що переміщуються через митний кордон України, справлянням митних платежів регулюються положеннями Митного кодексу України від 13.03.2012 № 4495-VI, з наступними змінами та доповненнями (далі МК України).

Статтею 49 МК України передбачено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно із ч. 1 ст. 52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації (ч. 2 ст. 52 МК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Частиною другою ст. 53 МК України передбачено, що документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Згідно з частиною третьою ст. 53 МК України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті (ч. 5 ст. 53 МК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Згідно із ч. 2 ст. 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

Частиною третьою ст. 54 МК України встановлено, що за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості (ч.6 ст.54 МК України).

Згідно із ч. 1 ст. 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Відповідно до ч. 1 ст. 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Згідно із ч. 2 ст. 57 МК України основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Частиною третьою ст. 57 МК України передбачено, що кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст.64 МК України у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GAТТ).

Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях (ч.2 ст.64 МК України).

Із матеріалів справи слідує, що у рішенні про коригування митної вартості товарів № UA209000/2023/000020/2 від 31 січня 2023 року контролюючим органом зазначено наступні порушення:

- в 22 графі CMR 334143486444 від 25.01.2023 відправником зазначено TBN LOGISTIKTRADE GMBH, проте жодні документи про договірні відносини з TBN LOGISTIKTRADE GMBH до митного оформлення не подавались;

- в банківському платіжному документі від 31.10.2022 як підстава платежу вказано інвойс ZP2022102001216, при цьому даний документ до митного оформлення не подавався;

- в графі 3 CMR 334143486444 від 25.01.2023 місцем розвантаження вказано Київ, проте рахунок № 3 від 25.01.2023 року виданий на міжнародне перевезення Гамбург-Солонка. Також згідно додатку №1 від 20.10.2022 року місцем поставки є Солонка;

- специфікація № 1 до інвойсу №20102022-1 завірена тільки печаткою ТОВ «Юнікорн Текс»;

- контракт 20102022-1 від 20.10.2022 року, додаток №1 від 20.10.2022 року та специфікація до додатку №1 містять підписи продавця, що є ідентичними (є точними копіями);

- прайс-лист датований 28.10.2022 року, в той час як комерційний інвойс 20102022-1 та додаток №1 до контракту, в яких зазначена ціна товару, видані 20.10.2022, тобто ще до видачі прайсу;

- у звіті №270123/12 експертом взято цінові пропозиції інших виробників в інших країнах (Індія), в той час як заявлений до митного оформлення товар походженням з Китаю;

- калькуляція собівартості датована 30.01.2023, тобто через 3 місяці після складання комерційного інвойсу 20102022-1 та додатку №1 до контракту. В даному документі не вказано на який саме період здійснено розрахунок собівартості товару.

Щодо зазначення в 22 графі CMR 334143486444 від 25.01.2023 року відправником TBN LOGISTIKTRADE GMBH, колегія суддів зазначає наступне.

В матеріалах справи наявний контракт про транспортно-експедиторський супровід вантажів № 04012023-1 від 04.01.2023, укладений між компанією «Дорренхаус ДжіЕмБіЕйч Інтернатіонале Спедішн» (експедитор) та позивачем (клієнт), відповідно до якого експедитор надає клієнту послуги з транспортно-експедиційного обслуговування експортних/імпортних та інших вантажів клієнта, що включають: організацію перевезення всіма необхідними видами транспорту, оплату послуг перевізників, організацію зберігання, огляду, вантажно-розвантажувальних робіт, інші послуги відповідно до заявок клієнта згідно з нормами застосовного права.

Підпунктом 2.2.1 п.2.2 вказаного контракту передбачено, що експедитор має право залучати третіх осіб до участі у виконанні своїх обов`язків за цим контрактом.

Крім того, в матеріалах справи наявний також лист, адресований TBN LOGISTIKTRADE GMBH позивачу, який вказує на те, що з 01.02.2023 компанія Dorrenhaus GmbH Internationale Spedition (Дорренхаус ДжіЕмБіЕйч Інтернатіонале Спедішн) бере на себе зобов`язання щодо діяльності та співробітників компанії TBN LOGISTIKTRADE GMBH.

Колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що вказані докази у повній мірі підтверджують факт постачання товару позивачу компанією Dorrenhaus GmbH Internationale Spedition як правонаступником щодо діяльності компанії TBN LOGISTIKTRADE GMBH.

При цьому, порушення, на які посилається скаржник, носять формальний характер та не перешкоджали йому перевірити достовірність зазначеної позивачем інформації.

Щодо неподання до митного оформлення інвойсу ZP2022102001216, який вказано в банківському платіжному документі від 31.10.2022 як підстава платежу, суд апеляційної інстанції вказує наступне.

В матеріалах справи наявна проформа-інвойс № ZP2022102001216 від 20.10.2022 відповідно до контракту № 20102022-1 щодо оплати позивачем як імпортером вартості товару (монокальцій фосфат) компанії «Guizhou Zerophos Chemical Co., Ltd» як експортеру на суму 157680 доларів США.

Крім того, в матеріалах справи наявний також і сам контракт № 20102022-1 від 20.10.2022, укладений між компанією «Guizhou Zerophos Chemical Co., Ltd» та позивачем щодо постачання вищевказаного товару, а також додаток № 1 від 20.10.2022 до контракту № 20102022-1 від 20.10.2022.

У вказаних документах зазначена така ж вартість товару (монокальцію фосфату) у розмірі 157680 доларів США, яку позивач сплатив компанії «Guizhou Zerophos Chemical Co., Ltd» відповідно до згаданої проформи-інвойсу.

Позивачем до справи долучено також його пояснення на вимогу контролюючого органу від 30.01.2023, з яких слідує, що ним надавався сам контракт № 20102022-1 від 20.10.2022.

Ці обставини вказують на відсутність розбіжностей, зокрема щодо вартості товару, зазначеної позивачем у поданій декларації.

При цьому, суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що подані документи у повній мірі дозволяли відповідачу встановити вартість імпортованого позивачем товару.

Окрім того, слід зазначити, що в уже згаданих поясненнях позивача серед додатків для відповідача він зазначив рахунок-проформу №20102022-1 від 20.10.2022.

Наведене може вказувати на допущення позивачем при поданні ним цих пояснень на вимогу відповідача технічної помилки, зокрема, помилкової заміни вірного номеру проформи-інвойсу ZP2022102001216 номером первинного контракту № 20102022-1 від 20.10.2022.

Щодо зазначення в графі 3 CMR 334143486444 від 25.01.2023 місця розвантаження Київ, що суперечить рахунку № 3 від 25.01.2023 виданого на міжнародне перевезення Гамбург-Солонка, та додатку №1 від 20.10.2022 із місцем поставки Солонка, колегія суддів зазначає наступне.

Серед додатків до позовної заяви міститься лист від 01.02.2023, адресований позивачу компанією Dorrenhaus GmbH Internationale Spedition як експедитором, з якого слідує, що в графі 3 CMR334143486444 ним було допущено помилку, а саме вірне місце доставки товару Україна, Львівська область, с.Солонка, вул.Стрийська, 55 було зазначено як інша адреса доставки:Україна, Київ.

Таким чином, вищевказане спростовує доводи скаржника щодо розбіжностей про місце розвантаження товару.

Щодо завірення специфікації № 1 до інвойсу №20102022-1 лише печаткою ТОВ «Юнікорн Текс» суд апеляційної інстанції наголошує, що вказана обставина жодним чином не впливає на можливість визначення митної вартості імпортованого позивачем товару.

Більше того, як уже згадувалось раніше, в матеріалах справи достатньо інших доказів, які вказують на відсутність порушень при поданні позивачем митної декларації.

Щодо ідентичності підписів продавця на контракті № 20102022-1 від 20.10.2022, додатку № 1 від 20.10.2022 та специфікації до додатку №1, суд апеляційної інстанції зазначає, що для встановлення ідентичності (точна копія) підписів на окремих документах необхідною умовою для встановлення цієї обставини є проведення відповідної експертизи.

В матеріалах справи відсутні будь-які відомості щодо проведення контролюючим органом вказаної експертизи, а тому такі посилання є лише припущенням.

Крім того, розділ 15 контракту № 20102022-1 від 20.10.2022, укладений між компанією «Guizhou Zerophos Chemical Co., Ltd» та позивачем, містить наступні умови: «сторони в процесі виконання цього контракту згодні приймати будь-які документи (угоди, доповнення, тощо), відповідним чином оформлені та передані за допомогою факсимільного зв`язку або електронною поштою, як такі, що мають силу оригіналу, до моменту обміну оригіналами».

Враховуючи викладене, наведена відповідачем обставини не може свідчити про підробку позивачем зазначених документів.

Щодо відмінності дат на прайс-листі (28.10.2022) та комерційному інвойсі 20102022-1, додатку № 1 до контракту (20.10.2022); дат на калькуляції собівартості (30.01.2023) та комерційного інвойсу 20102022-1 та додатку №1 до контракту (20.10.2022), колегія суддів вважає за необхідне вказати наступне.

Суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що прайс-лист як перелік товарів з коротким описом їх характеристик і зазначенням цін (довідник цін) та калькуляція собівартості товару як розрахунок, за допомогою якого обраховується планова собівартість товару, не можуть бути основними документами, на підставі яких позивачем визначається та контролюючим органом перевіряється митна вартість імпортованого товару.

Вказані документи є допоміжними елементи для встановлення майбутньої вартості товару, який покупець планує придбати.

Колегія суддів зазначає, що прайс-лист та калькуляція, на які посилається контролюючий орган, можуть містити орієнтовну вартість такого товару, а не ту, яка була заявлена позивачем у декларації та є додатковими доказами.

Щодо заявлення позивачем до митного оформлення товару походженням з Китаю (натомість, у звіті №270123/12 експертом взято цінові пропозиції інших виробників з інших країн (Індія)), колегія суддів зазначає наступне.

Встановлення контролюючим органом правильності заявленої декларантом митної вартості товару наступним чином (на підставі звіту експерта) відноситься до другорядних методів визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну, передбачених ч.1 ст.57 МК України.

Застосування митним органом другорядних методів визначення митної вартості товарів відбувається у випадку неможливості застосування ним у даному випадку основного методу (за ціною договору (контракту) щодо товару, який імпортується).

Враховуючи встановлений факт відсутності порушень при поданні позивачем митної декларації та, як наслідок, наявність у відповідача можливості визначити митну вартість імпортованого ним товару на підставі контракту № 20102022-1 від 20.10.2022, додатку № 1 від 20.10.2022 до згаданого контракту (за основним методом), суд першої інстанції прийшов до обгрунтованого висновку про те, що відповідачем не було дотримано порядку визначення митної вартості зазначеного товару позивача, передбаченого ч. 1 ст. 57 МК України.

Колегія суддів зазначає, що митний орган при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості зобов`язаний перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись в достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у статті 58 МК України (у разі визначення декларантом митної вартості імпортованого товару за першим методом).

При цьому, митний орган має право відійти від наведених вище законодавчих обмежень, пов`язаних з перевіркою основного переліку документів, які підтверджують митну вартість товарів, та витребувати від декларанта додаткові документи лише у тому випадку, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або ці документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, або ж у разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість.

Водночас приписи вказаних статей зобов`язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких зможе усунути сумніви у їх достовірності; у випадку ж коригування митним органом митної вартості товару рішення про таке коригування повинно містити мотиви його прийняття.

Вищевказане узгоджується із правовою позицією Верховного Суду, викладеному у постанові від 29 квітня 2021 року у справі № 810/1822/16.

У спірних правовідносинах встановлені факти спростовують викладені відповідачем посилання, які викликали у нього сумніви та зумовили зазначені ним причини щодо неможливості перевірки наданих позивачем документів.

При цьому, зі змісту оскаржуваного позивачем рішення неможливо встановити, який саме показник ціни придбаного товару, на думку митного органу, був сумнівним чи помилковим.

Таким чином, суд першої інстанції прийшов до обгрунтованого висновку про те, що подані позивачем документи не містять розбіжностей.

Крім того, вказані документи містять усі відомості, які підтверджують числові значення складових митної вартості товару чи відомості щодо ціни.

Щодо визначення митної вартості за резервним методом, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з пунктами 1, 2, 4 ч.2 ст. 55 МК України прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.

Відповідно до п.2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 № 598, з наступними змінами та доповненнями, посилання на використання цінової бази Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби у Рішенні допускається тільки при визначенні митної вартості відповідно до положень статей 59, 60 та 64 Кодексу з обов`язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, з поясненнями щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо.

У постанові від 08 лютого 2019 року у справі № 825/648/17 Верховний Суд зазначив наступне: «У рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням другорядних методів».

Проте, оскаржуване рішення не містить жодних пояснень щодо зроблених контролюючим органом коригувань на обсяги партій ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов, тощо.

Враховуючи вищевказане, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про необгрунтованість рішення про коригування митної вартості № UA209000/2023/000020/2 від 31 січня 2023 року при визначенні митної вартості за резервним методом, тому наявні правові підстави для задоволення позовних вимог.

Колегія суддів також враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок, крім іншого, акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Також згідно позиції Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформованої, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).

Відповідно до ч. 2 ст. 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, а ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачає, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Таким чином, доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об`єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи.

За наведених обставин колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, тому оскаржуване рішення слід залишити без змін.

Керуючись ст. 243, ст. 308, ст. 310, п. 1 ч. 1 ст. 315, ст. 316, ч. 1 ст. 321, ст. 322, ст. 325 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Львівської митниці залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 08 травня 2023 року у справі № 380/4943/23 без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення, шляхом подання до Верховного Суду касаційної скарги.

Головуючий суддя О. Б. Заверуха судді О. М. Гінда В. Я. Качмар Повне судове рішення складено 14 вересня 2023 року.