Ухвала

від 04.09.2023 по справі 910/17590/18

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

УХВАЛА

про закриття апеляційного провадження

"04" вересня 2023 р. Справа№ 910/17590/18

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Корсака В.А.

суддів: Євсікова О.О.

Алданової С.О.

за участю секретаря судового засідання: Заборовської А.О.,

за участю представників учасників справи:

від апелянта (не учасник у справі): Саліхов О.О.

від позивача: Бабенко С.М.

від відповідача: не з`явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги особи, яка не брала участь у даній справі - ОСОБА_1

на рішення Господарського суду міста Києва від 28.02.2019, повний текст складено та підписано 06.03.2019

у справі № 910/17590/18 (суддя Гулевець О.В.)

за позовом Приватного акціонерного товариства "УКРАЇНСЬКИЙ ІНСТИТУТ ІЗ ПРОЕКТУВАННЯ І РОЗВИТКУ ІНФОРМАЦІЙНО-КОМУНІКАЦІЙНОЇ ІНФРАСТРУКТУРИ "ДІПРОЗВ`ЯЗОК"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕНЕНСІ ГРУП"

про стягнення 401 806,80 грн,

В С Т А Н О В И В:

Короткий зміст позовних вимог.

28 грудня 2018 року Приватне акціонерне товариство "УКРАЇНСЬКИЙ ІНСТИТУТ ІЗ ПРОЕКТУВАННЯ І РОЗВИТКУ ІНФОРМАЦІЙНО-КОМУНІКАЦІЙНОЇ ІНФРАСТРУКТУРИ "ДІПРОЗВ`ЯЗОК" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕНЕНСІ ГРУП" про стягнення 401 806,80 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору оренди № 18-027 від 03.05.2018.

Хід розгляду справи та короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 28.02.2019 у справі №910/17590/18 позов задоволено повністю. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕНЕНСІ ГРУП" на користь Приватного акціонерного товариства "УКРАЇНСЬКИЙ ІНСТИТУТ ІЗ ПРОЕКТУВАННЯ І РОЗВИТКУ ІНФОРМАЦІЙНО-КОМУНІКАЦІЙНОЇ ІНФРАСТРУКТУРИ "ДІПРОЗВ`ЯЗОК" заборгованість у розмірі 388 717,70 грн, пеню у розмірі 12 080,24 грн, 3 % річних у розмірі 1008,86 грн та судовий збір у розмірі 6027,10 грн.

Суд виходив з того, що оскільки, невиконане зобов`язання з оплати орендних платежів на виконання договору оренди №18-027 від 03.05.2018 у розмірі 388 717,70 грн підтверджується матеріалами справи, доказів оплати вказаної суми заборгованості відповідачем не надано, суд задовольняє позовні вимоги про стягнення заборгованості у сумі 388717,70 грн.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги.

Не погоджуючись з цим рішенням, особа, яка не брала участь у даній справі - ОСОБА_1 , в порядку ч. 1 ст. 254 ГПК України, звернулась з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позову повністю. Також в апеляційній скарзі викладено клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, посилаючись на те, що вона не брала участі у розгляді даної справи, а оскарженим рішенням суд порушив її права та інтереси.

Обґрунтовуючи наявність процесуального права на апеляційне оскарження рішення місцевого господарського суду, скаржник посилається на розгляд справи №754/18852/21 за позовом Приватного акціонерного товариства «Український інститут із проектування і розвитку інформаційно - комунікаційної інфраструктури «Дінрозв`язок» до ТОВ «Тененсі Груп», ОСОБА_1 , ТОВ «Рент 3000», за участю третьої особи, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору: Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Мельник Наталія Олександрівна про визнання недійсним договору купівлі-продажу та скасування державної реєстрації.

Апелянт зазначив, що 20.12.2022 Деснянським районним судом м. Києва ухвалено рішення у справі №754/18852/21, яким визнано договір купівлі-продажу від 18 липня 2018 року, укладений між ТОВ та ОСОБА_1 , нежитлового приміщення (громадянський будинок літ. «К»), площею 3885 кв.м., що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 , посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Мельник Наталією Олександрівною, зареєстровано в реєстрі № 7486 - недійсним.

На думку скаржника, обставини, встановлені рішенням Господарського суду міста Києва від 28.02.2019 у справі №910/17590/18, безпосередньо вплинули на інтереси та права заінтересованої особи - ОСОБА_1 , оскільки на підставі них було визнано недійсним договір купівлі-продажу між ОСОБА_1 та ТОВ «Тененсі Груп» у справі №754/18852/21.

Посилаючись на вказане, апелянт вважає що суд першої інстанції порушив права ОСОБА_1 , тому що на підставі таких преюдиційних обставин було ухвалено рішення Деснянського районного суду про визнання недійсним договору купівлі продажу між ОСОБА_1 та ТОВ "ТЕНЕНСІ ГРУП". При цьому, щодо суті оскарженого рішення скаржник вказує на те, що судом неповно досліджено матеріали справи, неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права. Зокрема, скаржник вказав, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про те, що у спірний період відповідач користувався відповідно до договору оренди нежитловими приміщеннями, загальною площею 1905,30 кв. м., що знаходяться за адресою: АДРЕСА_2 , оскільки позивач не надав жодного доказу, який би підтвердив факт користування майном, в тому числі на умовах оренди, ТОВ «Тененсі-Груп».

Рух апеляційної скарги.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.07.2023 апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя - Корсак В.А., судді: Євсіков О.О., Буравльов С.І.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 12.07.2023 постановлено витребувати у Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/17590/18 та невідкладено надіслати їх до Північного апеляційного господарського суду. Відкладено вирішення питань, пов`язаних з рухом апеляційної скарги, які визначені главою 1 розділу IV ГПК України, до надходження матеріалів справи №910/17590/18. Копію ухвали надіслано до Господарського суду першої інстанції.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 31.07.2023 поновлено ОСОБА_1 пропущений строк на подання апеляційної скарги на рішення Господарського суду міста Києва від 28.02.2019 у справі №910/17590/18. Відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Господарського суду міста Києва від 28.02.2019 у справі №910/17590/18. Закінчено проведення підготовчих дій. Повідомлено учасників справи про призначення апеляційної скарги до розгляду на 04.09.2023. Роз`яснено учасникам справи право подати до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу в письмовій формі до 28.08.2023. Встановлено учасникам справи строк для подачі заяв, клопотань, заперечень та пояснень в письмовій формі до 28.08.2023. Явка учасників справи не визнавалась обов`язковою.

Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи.

Позивач у відзиві від 28.08.2023 щодо апеляційної скарги зазначив, що " ОСОБА_1 не була стороною договору оренди № 18-027 від 03.05.2018, а тому незрозуміло яким чином у спорі між двома юридичними особами, у справі про стягнення боргу з юридичної особи (ТОВ «Тененсі Груп») Господарський суд м. Києва міг вирішити питання про права та інтереси фізичної особи ( ОСОБА_1 ), яка немає жодного відношення до цього договору оренди. Також, позивач додав, що у справі № 754/18852/21, яка розглядалась Деснянським районним судом м. Києва, з 14.12.2021 (дата відкриття загального позовного провадження у цій справі) ОСОБА_1 була її повноправним учасником, а саме відповідачем, з правами та обов`язками, що передбачені ЦПК України. Рішення Господарського суду м. Києва від 28.02.2019 у справі № 910/17590/18 було додатком до позовної заяви ПРАТ «Діпрозв`язок», а отже ОСОБА_1 була ознайомлена зі змістом цього рішення ще у грудні 2021 року, але чомусь стверджує, що про це рішення їй стало відомо лише 19.06.2023, після ознайомлення з метеріалами справи № 910/17590/18.

Клопотання.

Позивач у відзиві від 28.08.2023 просив приєднати до матеріалів справи додатково подані докази.

Протокольною ухвалою від 04.09.2023 у задоволенні цього клопотання було відмовлено.

Явка представників сторін.

В судове засідання 04.09.2023 представник апелянта з`явився та просив апеляційну скаргу задовольнити, а рішення суду першої інстанції скасувати.

В судовому засіданні 04.09.2023 представник позивача просив в задоволенні апеляційної скарги відмовити, а оскаржене рішення залишити без змін.

Відповідач в судове засідання 04.09.2023 не з`явився, про час та місце судового засідання належним чином повідомлявся у відповідності до ст. 120, 242 ГПК України, про що свідчать наявні в матеріалах справи докази.

Оскільки явка представників учасників справи в судове засідання не була визнана обов`язковою про що свідчать ухвали суду, зважаючи на наявні в матеріалах справи докази належного повідомлення учасників справи про місце, дату і час судового розгляду, враховуючи наявність достатніх у матеріалах справи доказів для вирішення даної справи, та те, що від учасників справи не надходило будь-яких заяв чи клопотань, зокрема щодо відкладення розгляду справи, а також що судочинство здійснюється, серед іншого, на засадах рівності та змагальності сторін і учасники судового провадження на власний розсуд користуються наданими ним процесуальними правами, зокрема, правом на участь у судовому засіданні, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про можливість здійснення розгляду даної справи у відсутності представника відповідача.

Мотиви і джерела права, що підлягають застосуванню

Вирішуючи питання про порушення оскаржуваним рішенням прав та законних інтересів апелянта, наявності правового зв`язку між скаржниками і сторонами у справі, колегією суддів зазначає про наступне.

У статті 1 Конституції України закріплено, що Україна є правовою державою. Як будь-яка правова держава, Україна гарантує захист прав і законних інтересів людини і громадянина в суді шляхом здійснення правосуддя.

Обов`язок держави забезпечувати право кожної людини на доступ до ефективних та справедливих послуг у сфері юстиції та правосуддя закріплені як основоположні принципи у Конституції України, національному законодавстві та її міжнародних зобов`язаннях, у тому числі міжнародних договорах, стороною яких є Україна.

У статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) закріплено принцип доступу до правосуддя. Під доступом до правосуддя згідно зі стандартами Європейського суду з прав людини розуміється здатність особи безперешкодно отримати судовий захист як доступ до незалежного і безстороннього вирішення спорів за встановленою процедурою на засадах верховенства права.

У своїх рішеннях Європейський суд з прав людини, здійснюючи тлумачення положень Конвенції, указав, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитись у світлі Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права частиною спільної спадщини Договірних Сторін.

Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності (рішення у справі "Брумареску проти Румунії"). Юридична визначеність передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішень. Цей принцип наголошує, що жодна зі сторін не має права вимагати перегляду остаточного і обов`язкового рішення лише з метою повторного розгляду справи та її нового вирішення.

Принцип юридичної визначеності є одним із суттєвих елементів принципу верховенства права. В його основі лежить відоме з римського права положення res judicata (лат. "вирішена справа"), відповідно до якого остаточне рішення правомочного суду, яке вступило в силу, є обов`язковим для сторін і не може переглядатися. Забезпечення принципу res judicata є однією з найважливіших засад гарантування державою реалізації права людини на справедливий суд.

Згідно зі статтею 55 Конституції України кожному гарантується право на судовий захист.

Відповідно до статті 129 Конституції України забезпечення права на апеляційний перегляд справи є однією із засад судочинства, яка застосовується з дотриманням принципу верховенства права, змагальності, рівності всіх учасників перед законом і судом, розумності строків розгляду справи.

Зазначена конституційна норма конкретизована законодавцем у статті 14 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", згідно з якою учасники судового процесу та інші особи мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Реалізацією права особи на судовий захист є можливість оскарження судових рішень у судах апеляційної та касаційної інстанцій. Перегляд судових рішень в апеляційному та касаційному порядку гарантує відновлення порушених прав і охоронюваних законом інтересів людини і громадянина (абзац третій підпункту 3.1 пункту 3 рішення Конституційного Суду України від 11.12.2007 № 11-рп/2007).

Отже, конституційний принцип забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду гарантує право звернення до суду зі скаргою в апеляційному чи в касаційному порядку, яке має бути реалізоване, за винятком встановленої законом заборони на таке оскарження. Конституційне право на судовий захист передбачає як невід`ємну частину такого захисту можливість поновлення порушених прав і свобод громадян, правомірність вимог яких установлена в належній судовій процедурі та формалізована в судовому рішенні, і конкретні гарантії, які дозволили б реалізувати його в повному обсязі та забезпечити ефективне поновлення в правах за допомогою правосуддя, яке відповідає вимогам справедливості, що узгоджується також зі статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція).

Конституційні гарантії захисту прав та інтересів в апеляційній інстанції конкретизовано в главі 1 розділу І, главі 1 розділу ІV ГПК України, де врегульовано порядок і підстави для апеляційного оскарження судових рішень у господарському судочинстві.

Відповідно до частини 1 статті 17 ГПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Згідно з частиною 1 статті 254 ГПК України учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.

Тобто частиною 1 статті 254 ГПК України визначено право особи подати апеляційну скаргу на рішення, яким, зокрема розглянуто і вирішено спір про право у правовідносинах, учасником яких є скаржник, або містяться судження про права, інтереси та (або) обов`язки такої особи у відповідних правовідносинах, виходячи з предмету та підстав позову.

Одночасно вказана стаття визначає коло осіб, які наділені процесуальним правом на апеляційне оскарження судового рішення, і поділяються на дві групи - учасники справи, а також особи, які участі у справі не брали, але судове рішення прийнято щодо їх прав, інтересів та (або) обов`язків. При цьому, на відміну від оскарження судового рішення учасником справи, не залучена до участі у справі особа повинна довести наявність у неї правового зв`язку зі сторонами спору або безпосередньо судовим рішенням через обґрунтування наявності трьох критеріїв: вирішення судом питання про її (1) право, (2) інтерес, (3) обов`язок; такий правовий зв`язок має бути очевидним та безумовним, а не ймовірним.

У вирішенні цього питання суд має з`ясувати, чи буде у зв`язку з прийняттям судового рішення з даної справи таку особу наділено новими правами чи покладено на неї нові обов`язки, або змінено її наявні права та/або обов`язки, або позбавлено певних прав та/або обов`язків у майбутньому тощо.

Отже, у розумінні наведених норм процесуального права судове рішення, оскаржуване особою, яка не брала участі у справі, повинно безпосередньо стосуватися прав, інтересів та (або) обов`язків цієї особи. Тобто суд має розглянути та вирішити спір про право у правовідносинах, учасником яких є скаржник, або міститься судження про права, інтереси та (або) обов`язки цієї особи у відповідних правовідносинах. Тобто, судовим рішенням безпосередньо зачіпаються права, інтереси та (або) обов`язки такої особи, в тому числі створюються перешкоди для реалізації її суб`єктивного права чи законного інтересу або реального виконання обов`язку стосовно однієї з сторін спору.

Суд апеляційної інстанції наголошує на тому, що судове рішення, оскаржуване не залученою особою, повинно безпосередньо стосуватися прав, інтересів та обов`язків цієї особи, тобто судом має бути розглянуто й вирішено спір про право у правовідносинах, учасником яких на момент розгляду справи та прийняття рішення господарським судом першої інстанції є скаржник, або міститься судження про права та обов`язки цієї особи у відповідних правовідносинах. Рішення є таким, що прийняте про права та обов`язки особи, яка не була залучена до участі у справі, якщо в мотивувальній частині рішення містяться висновки суду про права та обов`язки цієї особи, або у резолютивній частині рішення суд прямо вказав про права та обов`язки таких осіб. В такому випадку рішення порушує не лише матеріальні права осіб, не залучених до участі у справі, а й їх процесуальні права, що витікають із сформульованого в пункті 1 статті 6 Європейської конвенції про захист прав людини і основних свобод положення про право кожного на справедливий судовий розгляд при визначенні його цивільних прав і обов`язків. Будь-який інший правовий зв`язок між скаржником і сторонами спору не може братися до уваги.

Після прийняття апеляційної скарги особи, яка не брала участі у справі, суд апеляційної інстанції з`ясовує, чи прийнято оскаржуване судове рішення безпосередньо про права, інтереси та (або) обов`язки скаржника і які конкретно. Встановивши такі обставини, суд вирішує питання про залучення скаржника до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору та, як наслідок, скасування судового рішення на підставі пункту 4 частини 3 статті 277 ГПК України, оскільки таке порушення норм процесуального права є в будь - якому випадку підставою для скасування рішення місцевого господарського суду, якщо господарський суд прийняв судове рішення про права, інтереси та (або) обов`язки осіб, що не були залучені до участі у справі.

Якщо при цьому буде встановлено, що судовим рішенням питання про права, інтереси та (або) обов`язки такої особи не вирішувалися, то апеляційний господарський суд своєю ухвалою закриває апеляційне провадження на підставі пункту 3 частини 1 статті 264 ГПК, оскільки у такому випадку не існує правового зв`язку між скаржником і сторонами у справі, в зв`язку з чим відсутній суб`єкт апеляційного оскарження.

Зазначене узгоджується з правовою позицією, викладеною в постановах Верховного Суду від 17.05.2018 у справі №904/5618/17, від 21.09.2018 у справі №909/68/18, від 18.12.2018 у справі № 911/1316/17, від 27.02.2019 у справі №903/825/18, від 17.10.2019 у справі №910/21156/16

З вищенаведеного слідує наступний алгоритм дій суду апеляційної інстанції у разі надходження апеляційної скарги від особи, яка не приймала участі у розгляді справи, але вважає, що судом в оскаржуваному рішенні вирішено питання про її права та інтереси: суд має першочергово з`ясувати, чи стосується оскаржуване судове рішення безпосередньо прав та обов`язків скаржника і лише після встановлення таких обставин вирішити питання про залучення такої особи у якості третьої особи та про скасування судового рішення, а у випадку встановлення, що права заявника оскаржуваним судовим рішенням не порушені та питання про її права і обов`язки стосовно сторін у справі судом першої інстанції не вирішувалися - закрити апеляційне провадження, оскільки в останньому випадку така особа не має права на апеляційне оскарження рішення суду.

Аналогічна правова позиція наведена у постанові Верховного Суду від 11.07.2018 у справі №911/2635/17, від 12.05.2020 у справі №910/18271/16.

Щодо права ОСОБА_1 на апеляційне оскарження рішення Господарського суду міста Києва від 28.02.2019 у справі № 910/17590/18.

ОСОБА_1 у апеляційній скарзі просить рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного суду скасувати. При цьому посилається на те, що обставини, встановлені рішенням Господарського суду м. Києва від 28.02.2019 у справі №910/17590/18, безпосередньо вплинули на інтереси та права заінтересованої особи ОСОБА_1 , оскільки на підставі них було визнано недійсним договір купівлі-продажу між ОСОБА_1 та ТОВ «Тененсі Груп» у справі №754/18852/21. Зокрема, скаржник вказав, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про те, що у спірний період відповідач користувався відповідно до договору оренди нежитловими приміщеннями, загальною площею 1905,30 кв. м., що знаходяться за адресою: АДРЕСА_2 , оскільки позивач не надав жодного доказу, який би підтвердив факт користування майном, в тому числі на умовах оренди, ТОВ «Тененсі-Груп».

Спір у даній справі виник в результаті порушення останнім умов договору оренди №18-027 від 03.05.2018, в частині обов`язку сплати орендних та інших платежів.

Так, 03.05.2018 між Приватним акціонерним товариством "УКРАЇНСЬКИЙ ІНСТИТУТ ІЗ ПРОЕКТУВАННЯ І РОЗВИТКУ ІНФОРМАЦІЙНО-КОМУНІКАЦІЙНОЇ ІНФРАСТРУКТУРИ "ДІПРОЗВ`ЯЗОК" (орендодавець, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ТЕНЕНСІ ГРУП" (орендар, відповідач) був укладений договір оренди № 18-027 (надалі - договір), відповідно до п.1.1. якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування нежитлові приміщення, які перебувають у власності ПрАТ "Діпрозв`язок", за адресою АДРЕСА_2 загальною площею 1905,30 кв. м, згідно План-схем орендованих приміщень, що є додатком до даного договору та його невід`ємною частиною, (далі разом - майно, а кожне окремо - приміщення).

Скаржник - ОСОБА_1 не була стороною спірного договору оренди №18-027 від 03.05.2018 у цій справі та не довела наявність правового зв`язку між скаржником і сторонами у справі щодо розгляду спору про стягнення спірної заборгованості.

Колегія вважає, що рішення є таким, що прийняте про права, інтереси та (або) обов`язки особи, яка не була залучена до участі у справі, лише тоді, якщо в мотивувальній частині рішення містяться висновки суду про права, інтереси та (або) обов`язки цієї особи, або у резолютивній частині рішення суд прямо вказав про права, інтереси та (або) обов`язки такої особи. Будь-який інший правовий зв`язок між скаржником і сторонами спору не може братися до уваги.

У даному випадку, мотивувальна та резолютивна частини рішення не містять висновків про права та (або) обов`язки ОСОБА_1 , у зв`язку з чим ОСОБА_1 не набула статусу суб`єкта апеляційного оскарження. Саме лише подання апеляційної скарги не є доказами порушення її прав, інтересів та обов`язків оскарженим рішенням суду першої інстанції.

Враховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційне провадження за скаргою ОСОБА_1 не може бути здійснене та підлягає закриттю.

Керуючись ст. 234, п. 3 ч. 1 ст. 264 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Закрити апеляційне провадження за апеляційною скаргою особи, яка не брала участь у даній справі - ОСОБА_1 на рішення Господарського суду міста Києва від 28.02.2019 у справі №910/17590/18.

Матеріали справи повернути до Господарського суду міста Києва.

Ухвала набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст ухвали складено та підписано, - 14.09.2023.

Головуючий суддя В.А. Корсак

Судді О.О. Євсіков

С.О. Алданова