Рішення

від 28.02.2019 по справі 910/17590/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

28.02.2019Справа № 910/17590/18

Господарський суд міста Києва у складі судді Гулевець О.В. за участю секретаря судового засідання Письменної О.М., розглянувши матеріали господарської справи

за позовом Приватного акціонерного товариства "УКРАЇНСЬКИЙ ІНСТИТУТ ІЗ ПРОЕКТУВАННЯ І РОЗВИТКУ ІНФОРМАЦІЙНО-КОМУНІКАЦІЙНОЇ ІНФРАСТРУКТУРИ "ДІПРОЗВ'ЯЗОК"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕНЕНСІ ГРУП"

про стягнення 401 806,80 грн.

за участю представників:

від позивача: Іваненко М.В.

від відповідача: не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне акціонерне товариство "УКРАЇНСЬКИЙ ІНСТИТУТ ІЗ ПРОЕКТУВАННЯ І РОЗВИТКУ ІНФОРМАЦІЙНО-КОМУНІКАЦІЙНОЇ ІНФРАСТРУКТУРИ "ДІПРОЗВ'ЯЗОК" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕНЕНСІ ГРУП" про стягнення 401 806,80 грн. з яких: 388 717,70 грн. - основний борг, 12 080,24 грн. - пеня, 1 008,86 грн. - 3 % річних.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору оренди № 18-027 від 03.05.2018.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.01.2019 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі № 910/17590/18, призначено підготовче засідання у справі на 07.02.2019.

В судовому засіданні 07.02.2019 враховуючи відсутність клопотань та повідомлень учасників судового процесу про намір вчинити дії, строк вчинення яких обмежений підготовчим провадженням, відсутність інших клопотань, заяв від сторін, судом закрито підготовче провадження та призначено справу №910/17590/18 до судового розгляду по суті на 28.02.2019, про що постановлено ухвалу, яка занесена до протоколу судового засідання та направлено відповідачу ухвалу про виклик у судове засідання 28.02.2019.

Представник позивача у судовому засіданні 28.02.2019 надав пояснення по суті позову, позовні вимоги підтримав, просив суд позов задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання 28.02.2019 не з'явився, відзиву на позов не надав.

Про розгляд справи відповідача було повідомлено ухвалами суду від 11.01.2019 та від 07.02.2019, направленими на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Згідно із ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Також у відповідності до ч. 7 ст. 120 Господарського процесуального кодексу України, у разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

З матеріалів справи вбачається, що ухвала суду від 11.01.2019 повернута на адресу суду поштовим відділенням зв'язку.

Станом на дату розгляду справи повідомлення про вручення відповідачу ухвали від 07.02.2019 до суду не повернулось. Відповідно до відомостей з офіційного веб-сайту ПАТ "Укрпошта", 11.02.2019 поштове повідомлення №013049450404 не було вручене під час доставки.

Зі змісту пункту 5 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України, день невдалої спроби вручення поштового відправлення за адресою місцезнаходження відповідача, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, вважається днем вручення відповідачу ухвали.

Крім того, судом враховано, що у відповідності до ч. 2 ст. 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання. Судові рішення також можуть публікуватися в друкованих виданнях із додержанням вимог цього Закону.

Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень (ч. 2 ст. 3 Закону України "Про доступ до судових рішень").

Згідно із ч. 1 ст. 4 Закону України "Про доступ до судових рішень" судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України.

З урахуванням наведеного відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись, зокрема, з ухвалами суду від 11.01.2019, від 07.02.2019 у Єдиному державному реєстрі судових рішень.

Відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Також, згідно із ч. 1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

За таких обставин, приймаючи до уваги, що відповідач так і не скористався наданими йому процесуальними правами, а за висновками суду у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

В судовому засіданні 28.02.2019 відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши надані документи та матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

03.05.2018 між Приватним акціонерним товариством "УКРАЇНСЬКИЙ ІНСТИТУТ ІЗ ПРОЕКТУВАННЯ І РОЗВИТКУ ІНФОРМАЦІЙНО-КОМУНІКАЦІЙНОЇ ІНФРАСТРУКТУРИ "ДІПРОЗВ'ЯЗОК" (орендодавець, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ТЕНЕНСІ ГРУП" (орендар, відповідач) був укладений договір оренди № 18-027 (надалі - договір), відповідно до п.1.1. якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування нежитлові приміщення, які перебувають у власності ПрАТ "Діпрозв'язок", за адресою м. Київ, вул. Солом'янська 3 загальною площею 1905,30 кв. м, згідно План-схем орендованих приміщень, що є додатком до даного договору та його невід'ємною частиною, (далі разом - майно, а кожне окремо - приміщення).

Відповідно до п.1.2 договору, вказане майно надається орендареві з метою розміщення ділового офісу для здійснення господарської діяльності

Залишкова вартість майна, переданого в оренду за цим договором, становить 47962270,95 грн. (п.1.4 договору).

Згідно з п.2.1 договору, вступ орендаря у тимчасове користування майном настає після підписання сторонами Акта приймання-передачі (набуття) орендованого майна (надалі - Акт передачі майна), вказаного у п.1.1 договору.

У п. 2.5 договору визначено, що майно, передане орендарю, повертається орендодавцеві не пізніше 02 квітня 2021 року включно за Актом приймання-передачі (здачі) майна в належному стані.

Пунктом 2.6 договору сторони погодили, що у випадку припинення (розірвання) цього договору орендар сплачує орендну плату до дня повернення майна згідно акту при його - його.

Відповідно до п. 3.1 договору, сторони узгодили розмір орендної плати за договором на рівні 80 грн. (без ПДВ) за користування 1 кв. м орендованого майна, крім того ПДВ 20 % - 16 грн., разом - 96 грн. з ПДВ. Орендна плата за користування майном складає 152424,00 грн., крім того - ПДВ 20 % - 30484,80 грн., всього розмір орендної плати за договором становить 182908,80 грн. за місяць. Орендар сплачує орендну плату з урахуванням її індексації. Розмір орендної плати за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування розміру місячної орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за поточний місяць, крім випадків дефляції. Орендна плата сплачується орендарем грошовими коштами в безготівковій формі шляхом перерахування коштів на банківський рахунок орендодавця.

Орендодавець до 25-го числа кожного місяця виставляє орендарю рахунки-фактури, за оренду майна або приміщень у наступному місяці, згідно яких останній здійснює авансові платежі до 5 числа місяця (п.3.4 договору).

Згідно з п.3.5 договору, орендар зобов'язаний самостійно забирати рахунки-фактури, зазначені в п. 3.4 цього договору за адресою: м. Київ, вул. Солом'янська 3. За відсутності доказів або обставин, що доводять зворотне, орендар вважається таким, що своєчасно отримав обумовлені п. 3.4 цього договору рахунки за відповідні місяці.

У п.3.6 договору сторони погодили, що рахунки-фактури на комунальні послуги, експлуатаційні витрати та компенсацію земельного податку і компенсацію податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, виставляються орендодавцем. Орендар перераховує орендодавцю кошти за відповідними рахунками-фактурами до 15-го числа наступного розрахункового місяця. За відсутності доказів або обставин, що доводять зворотне, орендар вважається таким, що своєчасно отримав обумовлені даним пунктом цього договору рахунки за відповідні місяці.

Орендар зобов'язаний самостійно забирати рахунки-фактури, зазначені в п.3.6 цього договору за адресою: м. Київ, вул. Солом'янська 3 (п.3.7 Договору).

Відповідно до п. 3.8 договору, орендар зобов'язаний самостійно забирати Акти надання послуг згідно цього договору за адресою м. Київ, вул. Солом'янська 3. Орендар зобов'язаний повертати орендодавцеві оформлені зі свого боку Акти надання послуг протягом десяти робочих днів з моменту їх отримання. У разі неповернення Актів наданих послуг орендодавцеві у визначений термін така послуга вважається наданою.

Згідно з п.3.9 Договору, сторони дійшли згоди, що відшкодування орендарем вартості комунальних послуг (водопостачання, водовідведення, скид стічних вод, теплопостачання), відшкодування комунальних послуг за електропостачання буде проводитись згідно показників лічильників, додаткові витрати (виклик поліції, використання пожежної та охоронної сигналізації, вивіз сміття, прибирання місць загального користування, профдезінфекція (дезінфекція, дезінсекція, дератизація тощо), обслуговування ліфтів та електроустановок в місцях загального користування), відшкодування податку на землю та відшкодування податку на нерухомість буде проводитись на підставі рахунків орендодавця, виставлених у відповідності з рахунками підприємств та осіб, що надають по відношенню до орендодавця зазначені послуги в пропорційному відношенні загальної площі, що орендує орендар, до загальної площі будівлі за адресою: м. Київ, вул. Смоленська 3. Відшкодування комунальних витрат за електропостачання проводиться згідно з показниками лічильників.

Відповідно до п.4.2 договору, орендар зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі сплачувати на користь орендодавця орендну плату та інші платежі, передбачені цим договором.

У п. 4.8 договору сторони погодили, що орендар зобов'язаний у випадку припинення цього договору протягом 3-х робочих днів повернути орендодавцеві майно в належному стані, не гіршому, ніж на час прийняття його в оренду, згідно Акта приймання-передачі (повернення) орендованого майна, з урахуванням його нормативного зносу. Майно вважається поверненим орендодавцеві з моменту підписання сторонами та скріплення печатками відповідного Акта приймання-передачі (повернення) орендованих приміщень або майна в цілому.

Пунктом 7.5 договору визначено, що орендодавець має паво обмежити доступ до майна персоналу орендаря у випадку невиконання п.п. 3.1 та 4.2 цього договору (всіх або окремо) до моменту погашення існуючої заборгованості, для чого орендодавець вправі закрити й опечатати майно або приміщення. За час закриття й опечатування майна або приміщення на підставі цього пункту орендна плата продовжує нараховуватись на загальних умовах, передбачених договором. Також у випадку невиконання орендарем п.п.3.1 та 4.2 цього договору (всіх або окремо) орендодавець звільняється від обов'язку щодо забезпечення майна або приміщення комунальними та експлуатаційними послугами (п.п.3.9, 6.2 договору) до усунення порушень (погашення заборгованості у повному обсязі).

Відповідно до п.8.2 договору, за прострочення перерахування орендодавцю грошових коштів за будь-яким з платежів обумовлених в п.п.3.1 - 3.9, орендар зобов'язаний сплатити орендодавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.

Згідно з п.11.1 договору, цей договір набуває чинності з 03.05.2018, але не пізніше моменту його підписання та скріплення печатками обома сторонами та діє до 02.04.2021 включно, а в частині розрахунків - до повного виконання.

Умовами п.11.4 договору визначено, що договір може бути достроково розірваний за ініціативою орендодавця, якщо орендар не сплачує орендну плату понад 2 (двох) місяців підряд.

Як підтверджено наявними в матеріалах справи актами здачі-приймання послуг та рахунками-фактурами, у період з липня 2018 року по жовтень 2018 року загальна сума орендних платежів по договору оренди №18-027 від 03.05.2018 становить 299178,30 грн., загальна сума заборгованості за комунальні послуги складає 89539,40 грн., що разом становить 388717,70 грн.

Відповідачем не здійснено оплати орендних платежів у розмірі 299178,30 грн. та оплати комунальних послуг в сумі 89539,40 грн., у зв'язку із чим заборгованість відповідача за розрахунком позивача становить 388717,70 грн.

У зв'язку із простроченням грошового зобов'язання, позивачем нараховані пеня у сумі 12080,24 грн. та 3% річних у сумі 1008,86 грн.

Дослідивши наявні матеріали справи, оцінюючи надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частина 1 статті 759 ЦК України передбачає, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Приписами ч. 1 ст. 283 Господарського кодексу України визначено, що за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Відповідно до ч. 1, ч. 5 ст. 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Пунктами 1, 4 ст. 285 Господарського кодексу України визначено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

Матеріалами справи підтверджено, що у спірний період відповідач користувався обумовленими договором нежитловими приміщеннями загальною площею 1905,30 кв. м, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Солом'янська 3.

За розрахунком позивача за період липня 2018 року по жовтень 2018 року у відповідача виникла заборгованість у сумі 299178,30 грн. зі сплати орендних платежів, а також заборгованість зі сплати комунальних послуг за період з травня 2018 року по жовтень 2018 року в сумі 89539,40 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно із ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічна правова норма передбачена частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Доказів в спростування заборгованості по договору оренди №18-027 від 03.05.2018 в загальному розмірі 388717,70 грн. відповідачем не надано.

Враховуючи викладене вище, оскільки, невиконане зобов'язання з оплати орендних платежів на виконання договору оренди №18-027 від 03.05.2018 у розмірі 388717,70 грн. підтверджується матеріалами справи, доказів оплати вказаної суми заборгованості відповідачем не надано, суд задовольняє позовні вимоги про стягнення заборгованості у сумі 388717,70 грн.

Позивачем заявлено до стягнення з відповідача суму пені у загальному розмірі 12080,24 грн., нарахованої на заборгованість з орендної плати за період з 06.10.2018 по 30.11.2018 в розмірі 6014,41 грн. та нарахованої на заборгованість зі сплати комунальних платежів за період з 16.06.2018 по 30.11.2018 в розмірі 6065,83 грн., а також 3% річних у загальному розмірі 1008,86 грн.

В пункті 1.3. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" визначено, що з урахуванням приписів статті 549, частини другої статті 625 ЦК України та статті 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" правовими наслідками порушення грошового зобов'язання, тобто зобов'язання сплатити гроші, є обов'язок сплатити не лише суму основного боргу, а й неустойку (якщо її стягнення передбачене договором або актами законодавства), інфляційні нарахування, що обраховуються як різниця добутку суми основного боргу на індекс (індекси) інфляції, та проценти річних від простроченої суми основного боргу.

Оскільки, матеріалами справи підтверджено факт наявності прострочення відповідачем виконання грошового зобов'язання, то позивачем правомірно здійснено нарахування пені та 3% річних.

За змістом з ч. 2 ст. 217 ГК України одним з видів господарських санкцій є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню (ч. 1 ст. 230 ГК України).

За приписами ч.1 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України).

Згідно із ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

В пункті 8.2 договору сторони погодили, що за прострочення перерахування орендодавцю грошових коштів за будь-яким з платежів обумовлених в п.п.3.1 - 3.9, орендар зобов'язаний сплатити орендодавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.

Проаналізувавши зміст наведеного пункту договору. враховуючи наведені приписи законодавства, судом встановлено, що за прострочення оплати орендних платежів сторонами погоджено відповідальність у вигляді пені.

Нарахування штрафу (пені) здійснено позивачем на заборгованість зі сплати орендних платежів за період з 06.10.2018 по 30.11.2018, на заборгованість зі сплати комунальних послуг за період з 16.06.2018 по 30.11.2018.

Частиною 6 статті 232 ГК України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до. 2.5. постанови Пленуму Вищого господарського суду України, від 17.12.2013 № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань", щодо пені за порушення грошових зобов'язань застосовується припис частини шостої статті 232 ГК України. Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. Необхідно також мати на увазі, що умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов'язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 ГК України, строку, за який нараховуються штрафні санкції.

Отже, початком для нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання буде день, наступний за днем, коли воно мало бути виконано. Нарахування санкцій триває протягом шести місяців.

За змістом пункту 5.2. договору, вбачається, що сторони, реалізуючи при укладенні договору своє законодавчо визначене право забезпечення виконання грошових зобов'язань встановленням відповідальності у вигляді пені, не узгодили іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 ГК України, строку, за який нараховується пеня.

Здійснивши перерахунок пені за визначені позивачем періоди за допомогою інформаційно-пошукової системи "Ліга" судом встановлено, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума пені у загальному розмірі 12080,24 грн., у зв'язку із чим вимоги у цій частині підлягають задоволенню.

Частиною 2 статті 625 Цивільного Кодексу України передбачено, що за прострочення виконання грошового зобов'язання настає відповідальність у вигляді сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також сплати трьох процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачені вищевказаними нормами законодавства наслідки прострочення виконання боржником грошового зобов'язання у вигляді відшкодування інфляційних втрат та 3% річних, що нараховуються на суму основного боргу не є штрафними санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті та отриманні від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові (постанова Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань").

Розрахунок 3% річних у сумі 1008,86 грн. є арифметично вірними, а тому вимоги у цій частині також підлягають задоволенню.

Частиною 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

У відповідності до ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Встановленими вище обставинами підтверджено обґрунтованість заявлених позивачем вимог.

Приписами ст. ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно із ст. ст. 78, 79 Господарського процесуального кодексу України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи встановлені вище судом обставини, дослідивши повно та всебічно матеріали справи, на день розгляду справи, суд задовольняє позовні вимоги Приватного акціонерного товариства "УКРАЇНСЬКИЙ ІНСТИТУТ ІЗ ПРОЕКТУВАННЯ І РОЗВИТКУ ІНФОРМАЦІЙНО-КОМУНІКАЦІЙНОЇ ІНФРАСТРУКТУРИ "ДІПРОЗВ'ЯЗОК" повністю.

Судовий збір за розгляд справи відповідно до ст. 129 ГПК України покладається на відповідача.

Керуючись ст. ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 237-238, 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕНЕНСІ ГРУП" (02105, м. Київ, ВУЛИЦЯ ПАВЛА УСЕНКА, будинок 8; ідентифікаційний код 41401432) на користь Приватного акціонерного товариства "УКРАЇНСЬКИЙ ІНСТИТУТ ІЗ ПРОЕКТУВАННЯ І РОЗВИТКУ ІНФОРМАЦІЙНО-КОМУНІКАЦІЙНОЇ ІНФРАСТРУКТУРИ "ДІПРОЗВ'ЯЗОК" (03110, м. Київ, ВУЛИЦЯ СОЛОМ'ЯНСЬКА, будинок 3; ідентифікаційний код 01168185) заборгованість у розмірі 388 717,70 грн., пеню у розмірі 12 080,24 грн., 3 % річних у розмірі 1008,86 грн. та судовий збір у розмірі 6027,10 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржено у порядку і строк, встановлені ст.ст. 256, 257 ГПК України.

Повний текст рішення складено та підписано: 06.03.2019 .

Суддя О.В. Гулевець