Рішення

від 12.09.2023 по справі 903/877/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10

E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

12 вересня 2023 року Справа № 903/877/20 (903/490/23)

Господарський суд Волинської області у складі:

головуючого судді - Гарбара Ігоря Олексійовича

секретар судового засідання - Гандзілевська Яна Вікторівна

за участю представників сторін:

від позивача: Нестерук Р.В. - ордер серія АС №1062828 від 12.06.2023

від відповідача-1: Веремчук В.В. - ордер серія АС №1040188 від 10.07.2023

від відповідача-2: Третьякова Н.В. - ордер серія АХ №1138662 від 06.07.2023

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Луцьку в режимі відеоконференції у приміщенні Господарського суду Волинської області справу №903/490/23 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро Таб" від імені та інтересах якого діє ліквідатор ТОВ "Агро Таб" арбітражний керуючий Перепелиця Василь Володимирович до Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІТАСАН", Товариства з обмеженою відповідальністю "Аліша Естейт" про визнання недійсним правочину та витребування майна з чужого незаконного володіння в межах справи №903/877/20 за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Фіто-Лек" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро Таб" про банкрутство,

ВСТАНОВИВ:

12.05.2023 на поштову адресу суду арбітражний керуючий Перепелиця Василь Володимирович надіслав позов до Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІТАСАН", Товариства з обмеженою відповідальністю "Аліша Естейт", в якому просить суд:

1. Визнати недійсним договір купівлі-продажу, посвідчений Тищенко О. приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу Миколаївської області 18 травня 2020 року за реєстровим № 281, укладений ТОВ "ТАБЛЕТКА А" та ТОВ "ВІТАСАН".

2. Витребувати від ТОВ "АЛІША ЕСТЕЙТ" на користь ТОВ "АГРО ТАБ" нежитлову будівлю оздоровчого комплексу за літ. Е-2, Е'-2 з літнім майданчиком спорудами, загальною площею 706,7 кв.м., що знаходиться за адресою: Миколаївсь обл., м. Миколаїв, провулок Корабелів, будинок 2-Б (Реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1043643848101).

3. Стягнути з відповідачів на користь ТОВ "АГРО ТАБ" судові витрати, а саме: судовий збір в сумі 5368, грн. та витрати на проведення судової експертизи в сумі 40000,00 грн.

Разом з позовної заявою надіслано заяву про забезпечення позову, в якій просить суд з метою забезпечення позову накласти арешт на об`єкт нерухомого майна, що належить ТОВ "АЛІША ЕСТЕЙТ" (код в ЄДРПОУ: 43463354), а саме - нежитлову будівлю оздоровчого комплексу за літ. Е-2, Е'-2 з літнім майданчиком та спорудами, загальною площею 706,7 кв.м., що знаходиться за адресою: Миколаївська "обл., м. Миколаїв, провулок Корабелів, будинок 2-Б (Реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1043643848101).

Ухвалою суду від 17.05.2023 заяву ТОВ "Агро Таб" від імені та інтересах якого діє ліквідатор ТОВ "Агро Таб" арбітражний керуючий Перепелиця Василь Володимирович про забезпечення позову - задоволено частково. Заборонено відчуження об`єкта нерухомого майна, що належить ТОВ "АЛІША ЕСТЕЙТ" (код в ЄДРПОУ: 43463354), а саме - нежитлову будівлю оздоровчого комплексу за літ. Е-2, Е'-2 з літнім майданчиком та спорудами, загальною площею 706,7 кв.м., що знаходиться за адресою: Миколаївська обл., м. Миколаїв, провулок Корабелів, будинок 2-Б (Реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1043643848101). В іншій частині заяви відмовити (т.1, а.с.93-96).

Ухвалою Господарського суду Волинської області від 17.05.2023 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження (т.1, а.с.50).

Ухвала суду від 17.05.2023, яка була направлена рекомендованим листом на юридичну адресу Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІТАСАН" (вул.Корабелів,2-Б, м.Миколаїв, 54020) повернута з відміткою відділення поштового зв`язку "адресат відсутній за вказаною адресою" (т.1, а.с.105-111).

Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців місцезнаходження Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІТАСАН": вул.Корабелів,2-Б, м.Миколаїв, 54020, отже суд направив ухвалу від 17.05.2023 за місцем державної реєстрації останнього.

Також, ухвала суду від 17.05.2023, яка була направлена рекомендованим листом на юридичну адресу Товариства з обмеженою відповідальністю "Аліша Естейт" (вул.Іскринська,37, м.Харків, 61001) повернута з відміткою відділення поштового зв`язку "адресат відсутній за вказаною адресою" (т.1, а.с.98-104).

Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців місцезнаходження Товариства з обмеженою відповідальністю "Аліша Естейт": вул.Іскринська,37, м.Харків, 61001, отже суд направив ухвалу від 17.05.2023 за місцем державної реєстрації останнього.

Тобто, надіслання судом процесуальних документів на адресу, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань у разі відсутності повідомлення особою іншої адреси для направлення поштової кореспонденції, є належним виконанням приписів процесуального закону щодо надсилання судових рішень учасникам справи (аналогічна позиція викладена в постанові Верховного Суду від 11.09.2018 по справі № 911/3309/17).

Строк для подання відзивів - до 13.06.2023 включно.

Відзив відповідачів на адресу суду не надходив.

12.06.2023 та 13.06.2023 представники ТОВ "Аліша Естейт" надіслали на електронну адресу суду заяву, в якій просили відкласти підготовче засідання та зобов`язати позивача направити копію позовної заяви з копіями доданих до неї документів до Відповідача ТОВ "АЛІША ЕСТЕЙТ", код ЄДРПОУ 43463354, за адресою реєстрації: 61001, місто Харків, вулиця Іскринська, будинок №37, оскільки ТОВ "АЛІША ЕСТЕЙТ" не отримувало копію позовної заяви з копіями доданих до неї документів у зв`язку з чим Відповідачу не відомий зміст позовних вимог, виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, невідомі докази, які підтверджують кожну обставину, наявність підстав для звільнення від доказування, тобто не відомі підстави для визнання недійсним правочину та витребування майна з чужого незаконного володіння (т.1, а.с.114-121).

Ухвалою суду від 13.06.2023 (т.1, а.с.123-124) відкладено розгляд підготовчого засідання на 11.07.2023 о 10:45 год.

06.007.2023 представник ТОВ "АЛІША ЕСТЕЙТ" надіслав на адресу суду відзив на позовну заяву, в якому просить суд поновити строк для подання відзиву та відмовити в задоволенні позову в повному обсязі. (т.1, а.с.147-206).

Протокольною ухвалою від 11.07.2023 суд зобов`язав представника ТОВ "Аліша Естейт" подати письмові пояснення щодо поважності поновлення строку для подання відзиву на позовну заяву. З власної ініціативи продовжив строк підготовчого провадження на 30 днів та відклав розгляд справи в підготовчому судовому засіданні на 25.07.2023 о 11:15 год в режимі відеоконференції (т.1, а.с.217-218).

14.07.2023 ліквідатор ТОВ «Агро Таб» надіслав на адресу суду відповідь на відзив ТОВ «Аліша Естейт» (т.1, а.с.221-225).

20.07.2023 представник ТОВ «Аліша Естейт» сформувала в системі «Електронний суд» пояснення щодо поважності поновлення строку для подання відзиву на позовну заяву (т.1, а.с.227-231).

20.07.2023 представник ТОВ «Аліша Естейт» сформувала в системі «Електронний суд» заперечення на відповідь на відзив відповідача-2 (т.1, а.с.233-240).

Протокольною ухвалою від 25.07.2023 суд поновив строк ТОВ «Аліша Естейт» для подання відзиву на позовну заяву та приєднав відзив до матеріалів справи. Відклав розгляд справи в підготовчому судовому засіданні на 10.08.2023 о 11:15 год. в режимі відеоконференції (т.1, а.с.244-246).

25.07.2023 представник Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІТАСАН" надіслав на адресу суду відзив на позовну заяву, в якому просить суд визнати поважними причини пропуску строку для подання відзиву та поновити строк для подання відзиву, та відмовити в задоволенні позову в повному обсязі. (т.2, а.с.1-31).

09.08.2023 ліквідатор ТОВ «Агро Таб» надіслав на електронну та пощтову адресу суду:

- клопотання про приєднання письмових доказів, в якому просить суд поновити позивачу ТОВ "АГРО ТАБ" процесуальний строк на подання письмового доказу та приєднати до матеріалів справи письмовий доказ - копію іпотечного договору від 11.06.2018, посвідчений приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу Філіпенко В.В. за реєстровим номером 409. (т.2, а.с.33-43,71-84), оскільки позивач не міг надати суду раніше цей доказ, оскільки отримав його від ПАТ «БАНК ВОСТОК» лише 04.08.2023, що підтверджується листом ПАТ «БАНК ВОСТОК» від 18.07.2023 та інформацією з сайту АТ «Укрпошта» про відстеження рекомендованого відправлення № 0600036171631.

-клопотання про витребування письмових доказів (т.2, а.с.45-49), в якому просить суд витребувати у Фонду державного майна України (Код ЄДРПОУ: 00032945. Адреса: Україна, 01133, місто Київ, ВУЛИЦЯ ГЕНЕРАЛА АЛМАЗОВА, будинок 18/9), як розпорядника та адміністратора Єдиної бази даних звітів про оцінку, завірену копію повного Звіту про оцінку майна, виконаного 27.03.2020р. суб`єктом оціночної діяльності ФОП Левченко Оленою Павлівною (оцінювач Павлов Андрій Володимирович) щодо об`єкту оцінки: нежитлова будівля за адресою: м. Миколаїв, пров. Корабелів, 2Б (пароль пошуку звіту про оцінку НОЕЮЦФ585718, Унікальний номер звіту про оцінку 12-20200327-0001042638) з усіма додатками. Витребувати у Левченко Олени Павлівни (РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 , тел. НОМЕР_2 ) оригінал (або за неможливості - завірену копію) повного Звіту про оцінку майна, виконаного 27.03.2020р. суб`єктом оціночної діяльності ФОП Левченко Оленою Павлівною (оцінювач Павлов Андрій Володимирович) щодо об`єкту оцінки: нежитлова будівля за адресою: м. Миколаїв, пров. Корабелів, 2Б (пароль пошуку звіту про оцінку НОЕЮЦФ585718, Унікальний номер звіту про оцінку 12-20200327-0001042638) з усіма додатками.

10.08.2023 ліквідатор ТОВ «Агро Таб» надіслав на електронну та пощтову адресу суду: відповідь на відзив ТОВ «Вітасан» (т.2, а.с.50-55, 85-91).

10.08.2023 представники відповідачів надіслали на електронну адресу суду клопотання про відкладення підготовчого судового засідання (т.2, а.с.56-60).

Протокольною ухвалою від 10.08.2022 суд в задоволенні заяви представника ТОВ «Аліша Естейт» та клопотанні представника ТОВ "ВІТАСАН" про відкладення підготовчого засідання відмовив, оскільки відсутній строк для відкладення підготовчого провадження. Клопотання представника ТОВ "ВІТАСАН" про поновлення строку для надання відзиву задовольнив, визнав поважними причини пропуску строку для подання відзиву, поновив строк для подання даного відзиву та приєднав останній до матеріалів справи. Відповідь ТОВ «Агро Таб» на відзив ТОВ "ВІТАСАН" приєднав до матеріалів справи. Клопотання ліквідатора ТОВ «Агро Таб» про поновлення процесуального строку на подання письмового доказу задовольнив, поновив процесуальний строк на подання письмового доказу та приєднав докази до матеріалів справи. Задовольнив клопотання ліквідатора ТОВ «Агро Таб» про витребування письмових доказів в порядку ст.81 ГПК України. Закрив підготовче засідання та призначив розгляд справи по суті на 12.09.2023 о 11:30 год. в режимі відеоконференції за заявою представника ТОВ «Аліша Естейт» (т.2, а.с.62-66).

Ухвалою суду від 10.08.2023 зобов`язано Фонд державного майна України, як розпорядника та адміністратора Єдиної бази даних звітів про оцінку, подати до суду в строк до 31.08.2023: завірену копію повного Звіту про оцінку майна, виконаного 27.03.2020р. суб`єктом оціночної діяльності ФОП Левченко Оленою Павлівною (оцінювач Павлов Андрій Володимирович) щодо об`єкту оцінки: нежитлова будівля за адресою: м. Миколаїв, пров. Корабелів, 2Б (пароль пошуку звіту про оцінку НОЕЮЦФ585718, Унікальний номер звіту про оцінку 12-20200327-0001042638) з усіма додатками. Зобов`язано Левченко Олену Павлівну подати до суду в строк до 31.08.2023: оригінал (або за неможливості - завірену копію) повного Звіту про оцінку майна, виконаного 27.03.2020р. суб`єктом оціночної діяльності ФОП Левченко Оленою Павлівною (оцінювач Павлов Андрій Володимирович) щодо об`єкту оцінки: нежитлова будівля за адресою: м. Миколаїв, пров. Корабелів, 2Б (пароль пошуку звіту про оцінку НОЕЮЦФ585718, Унікальний номер звіту про оцінку 12-20200327-0001042638) з усіма додатками. Повідомлено ТОВ "ВІТАСАН" про закриття підготовчого провадження у справі та призначення справи до розгляду по суті на 12.09.2023 о 11:30 год (т.2, а.с.67-69).

09.08.2023 ліквідатор ТОВ «Агро Таб» надіслав на поштову адресу суду відповідь на відзив ТОВ «Аліша Естейт», яка надійшла на адресу суду 16.08.2023 (т.2, а.с.92-102).

31.08.2023 Фонд державного майна України надіслав лист від 31.08.2023, яким долучив до матеріалів справи інформацію зі звіту про оцінку щодо об`єкта нежитлової нерухомості від 27.03.2020 (т.2, а.с.109-113).

Представник позивача в судовому засіданні просив суд позов задовольнити повністю.

Представники відповідачів в судовому засіданні в задоволенні позову просили відмовити.

Суд вважає, що ним, в межах наданих йому повноважень, створені належні рівні умови сторонам для представлення своєї правової позиції та надання доказів і вважає за можливе розгляд справи проводити за наявними в ній матеріалами.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов до висновку, що наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення у відповідності до ст.240 ГПК України.

Заслухавши пояснення представників позивача та відповідачів, дослідивши матеріали справи, господарський суд прийшов до наступного висновку.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 7 Кодексу України з процедур банкрутства спори, стороною в яких є боржник, розглядаються господарським судом за правилами, передбаченими Господарським процесуальним кодексом України, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.

Господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, в межах цієї справи вирішує всі майнові спори, стороною в яких є боржник: спори з позовними вимогами до боржника та щодо його майна; спори про визнання недійсними результатів аукціону; спори про визнання недійсними будь-яких правочинів, укладених боржником; спори про повернення (витребування) майна боржника або відшкодування його вартості відповідно; спори про стягнення заробітної плати; спори про поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника; спори щодо інших вимог до боржника.

Відповідно до ч. 1 ст. 42 Кодексу України з процедур банкрутства правочини, вчинені боржником після відкриття провадження у справі про банкрутство або протягом трьох років, що передували відкриттю провадження у справі про банкрутство, можуть бути визнані недійсними господарським судом у межах провадження у справі про банкрутство за заявою арбітражного керуючого або кредитора, якщо вони завдали збитків боржнику або кредиторам, з таких підстав:

боржник виконав майнові зобов`язання раніше встановленого строку;

боржник до відкриття провадження у справі про банкрутство взяв на себе зобов`язання, внаслідок чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов`язань перед іншими кредиторами повністю або частково стало неможливим;

боржник здійснив відчуження або придбав майно за цінами, відповідно нижчими або вищими від ринкових, за умови що в момент прийняття зобов`язання або внаслідок його виконання майна боржника було (стало) недостатньо для задоволення вимог кредиторів;

боржник оплатив кредитору або прийняв майно в рахунок виконання грошових вимогу день, коли сума вимог кредиторів до боржника перевищувала вартість майна;

боржник узяв на себе заставні зобов`язання для забезпечення виконання грошових вимог.

Кодекс України з процедур банкрутства введено в дію 21.10.2019.

Ухвалою Господарського суду. Волинської області від 08.12.2020 відкрито провадження у справі № 903/877/20 про банкрутство боржника ТОВ "АГРО ТАБ" (Україна, 44350, Волинська обл., Любомльський р-н, с. Римачі, вул. Миру, будинок 22, офіс 7, код ЄДРПОУ 40388290).

Постановою Господарського суду Волинської області від 27.04.2021 по справі №903/877/20 ТОВ "АГРО ТАБ" (надалі - "Боржник") визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру. Ліквідатором ТОВ "АГРО ТАБ" призначено арбітражного керуючого Перепелицю В.В. (т.1, а.с.9-17).

На даний час у справі триває ліквідаційна процедура.

Верховний Суд неодноразово висловлювався, що обов`язок ліквідатора здійснити повноту дій, спрямованих на виявлення та повернення активів боржника (частина перша статті 65 КУзПБ), кореспондується з правовою презумпцією сумнівності правочинів прі дослідженні угод боржника у справі про банкрутство (постанови Верховного Суду від 30.01.2019 у справі № 910/6179/17, від 19.07.2022 у справі № 904/6251/20 (904/316/21)).

Як слідує з матеріалів справи, у власності Боржника, який на той момент мав назву ТОВ «ТАБЛЕТКА А», перебував наступний об`єкт нерухомого майна (надалі - «Об`єкт»): нежитлова будівля оздоровчого комплексу за літ. Е-2, Е'-2 з літнім майданчиком та спорудами, загальною площею 706,7 кв.м., що знаходиться за адресок Миколаївська обл., м. Миколаїв, провулок Корабелів, будинок 2-Б, який належав Боржнику на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого Тищенко О.О. приватний нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу Миколаївської області 07 червня 2018 року за реєстровим № 471 (а.с.3-18-24). Реєстраційний номер об`єкі нерухомого майна: 1043643848101.

Відповідно до договору купівлі-продажу, посвідченого Тищенко О.О приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу Миколаївської області 18 травня 2020 року за реєстровим №281, Боржник продав, а ТОВ "ВІТАСАН" (надалі - Відповідач-1) купило з ціною 848040,00 грн. з ПДВ Об`єкт (т.1, .с.25-26).

Як слідує з матеріалів справи, а саме інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, власником Об`єкту є ТОВ "АЛІША ЕСТЕЙТ" на підставі договору купівлі-продажу нежитлової будівлі, посвідченого Подкуйко Т.Е. приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Харківської області 24.02.2021 за реєстр.№213 (т.1, а.с.27-38).

Відповідно до п. 2.1. оскаржуваного правочину, Боржник продав, а Відповідач купив Об`єкт за ціною 848 040,00 грн.

В п. 2.2. оскаржуваного правочину, згідно звіту про оцінку майна, розробленого СОД ФОП « Левченко Олена Павлівна » 27.03.2020 (НОЕЮЦФ585718) оціночна (ринкова) вартість вищевказаного нерухомого майна 706700,00 гривень.

Згідно з п. 1.3. правочину самочинних або будь-яких інших перебудов чи перепланувань у відчужуваному нерухомому майні Продавець не здійснював, на день укладання цього договору усі технічні характеристики відчужуваного майна відповідають даним у правовстановлюючому документі та технічному паспорті. Майно не має якихось властивостей, в результаті яких може виникнути його порча, втрата або псування, будь-яка заборгованість за комунальними платежами щодо відчужуваного нерухомого майна відсутня.

Також відповідно до п. 1.6 оскаржуваного правочину відчужуване майно оглянуте Покупцем. Недоліків, які б перешкоджали його використанню за цільовим призначенням, а також будь-які перебудови чи перепланування, не застережені у правовстановлюючому документі та в технічному паспорті на майно на момент огляду не виявлено. Претензій до Продавця щодо якісних характеристик відчужуваного майна Покупець не має і приймає його у стані, придатному для використання за цільовим призначенням.

Позивач доводить, що є очевидним заниження ціни продажу Об`єкту, оскільки об`єкт був придбаний попереднім перед Боржником власником - ОСОБА_2 09.09.2016 за 1309850,00 грн., що підтверджується Свідоцтвом про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів, серія та номер: 583, виданий 09.09.2016р. Добриновою Л. А., приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу (т.1, а.с.39).

Позивачем з метою з`ясування дійсної ринкової вартості об`єкту на момент вчинення оспорюваного правочину, замовлено експерту судових будівельно-технічних досліджень Беляєвій Людмилі Іванівні, яка має кваліфікацію судового експерта зі спеціальності 10.6. «Дослідження об`єктів нерухомості, будівельних матеріалів, конструкцій та відповідних документів», 10,7. „Розподіл земель та визначення порядку користування земельними ділянками", 10.10 ''Визначення оціночної вартості будівельних об`єктів та споруд", 10.14 "Оцінка земельних ділянок", (кваліфікаційне свідоцтво № 951 діє по 26.10.2021р.), проведення оціночно-будівельної експертизи, на вирішення якої було поставлено наступні питання:

Яка ринкова вартість оздоровчого комплексу, загальною площею 706,7 кв.м. з літнім майданчиком та спорудами, за адресою: Миколаївська область, м. Миколаїв, провулок Корабелів, будинок 2-Б), станом на 18.05.2020 року?

Відповідно до Висновку експерта №03/2023 за результатами проведення судового оціночно-будівельного дослідження, виконаного 05.05.2023 року (т.1, а.с.40-65), ринкова вартість оздоровчого комплексу, загальною площею 706,7 кв.м. з літнім майданчиком та спорудами, за адресою: Миколаївська область, м. Миколаїв, провулок Корабелів, будинок 2-Б), станом на 18.05.2020р. складає: 5 067 656,00 гривень (п`ять мільйонів шістдесят сім тисяч шістсот п`ятдесят шість гривень), з врахуванням ПДВ.

Отже, з вищевикладеного слідує, що Боржник за оскаржуваним правочином здійснив продаж Об`єкту за ціною 848 040,00 грн. з ПДВ, за ринкової вартості на це майно 5067656,00 грн. з ПДВ.

Тобто, ціна майна Боржника за оскаржуваним правочином була нижчою від ринкової на 4219616,00 грн. (5067656,00 грн. - 848040,00 грн.), або нижчою від ринкової у 6 разів.

Також, з матеріалів справи слідує, що Боржник здійснив відчуження спірного майна за цінами, нижчими від ринкових, що підтверджується іпотечним договором від 11.06.2018, який посвідчений приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу Філіпенко В.В. за реєстровим номером 409 (т.2, а.с.34-40). Відповідно до вказаного договору ТОВ «Таблетка А» передало іпотеку ПАТ «БАНК ВОСТОК» спірне нерухоме майно - нежитлову будівлю заг.площею 706,7 кв.м., за адресою: адресою: м. Миколаїв, пров. Корабелів, 2Б (предмет іпотеки).

Як встановлено пунктом 1.3 іпотечного договору, згідно висновку суб`єкта оціночної діяльності - ПП «ВІТАЛ-ПРОФІ» (Сертифікат суб`єкта оціночної діяльності ФГИ України №458/17 від 24.05.2017) станом на 08.06.2018, ринкова вартість предмету іпотеки становить 2473100,0 грн. (два мільйони чотириста сімдесят три тисячі сто гривень 00 коп.).

Таким чином, іпотечним договором також підтверджується заниження сторонами у спірному договорі від 18.05.2020 ціну спірного майна в сумі 848 040 грн. 00 коп. з ПДВ.

Позивач доводить, що внаслідок виконання оспорюваного правочину майна Боржника стало достатньо для задоволення вимог кредиторів.

Як слідує з доводів позивача та матеріалів справи, станом на дату вчинення оспорюваного правочину - 18.05.2020 - Боржник мав наступні зобов`язання перед кредиторами.

1.)Заборгованість перед ТОВ "ФІТО-ЛЕК" (вулиця Катерининська, будинок 46, місто Харків, 61125, код ЄДРПОУ 21194014):

Рішенням господарського суду Одеської області від 13.11.2019 у справі №916/2308/19 (т.1, а.с.66-68) позов ТОВ "ФІТО-ЛЕК" задоволено, стягнуто з ТОВ «ТАБЛЕТКА А» 3712260,77 грн. основного боргу, 899084,87 грн. пені. 86891,13 грн. інфляційних втрат, 74923,74 грн. 3% річних та 71597,41 грн. витрат по сплаті судового збору.

Згідно з постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 12.03.2020 (т.1, а.с.69-70) рішення Господарського суду Одеської області від 13.11.2019 у справі № 916/2308/19 в частині стягнення пені в сумі 242 029,76 грн., 3% річних в сумі 94,85 грн., інфляційних втрат в сумі 14811,18 грн. та судового збору в сумі 3854,00 грн. визнано нечинним, провадження у справі в цій частині закрито у зв`язку з відмовою позивача від позову в цій частині. В іншій частині рішення Господарського суду Одеської області від 13.11.2019р. у справі № 916/2308/19 залишено без змін.

Отже, на дату вчинення оспорюваного правочину - 18.05.2020, у Боржника перед ТОВ "ФІТО-ЛЕК" існувала підтверджена судовим рішенням, що набрало законної сили, заборгованість в розмірі 3712260,77 грн. основного боргу, 657055,11 грн. пені., 72079,95 грн. інфляційних втрат, 74828,89 грн. 3% річних та 67743,41 грн. витрат по сплаті судового збору, всього - 4583 968,13 грн.

2.) Заборгованість перед ТОВ "Дельта Медікел" (вул.Чорновола,43, м. Вишневе, Києво-Святошинський р-н, Київська обл., 08132, код ЄДРПОУ 39448817):

Ухвалою Господарського суд Волинської області від 26 січня 2021 року по справі №903/877/20 встановлено, що борг Боржника перед ТОВ "Дельта Медікел" відповідно до:

-рішення Господарського суду Одеської області від 12.08.2020 по справі № 916/459/20 становить: заборгованість у сумі 1099 477,74 грн., пеня у сумі 36 903,15 грн., З % річних у сумі 4 088,41 грн., судовий збір у сумі 17 107,04 грн. (т.1, .с.73-74).

-рішення Господарського суду Одеської області від 15.07.2020р. по справі №916/318/20 становить: основний борг в розмірі 48 335,86 грн., пеня в сумі 1 622,97 грн., 3% річних в сумі 179,85 грн., судовий збір в розмірі 2 102,00 грн.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 15.07.2020 по справі №916/318/20, яке набрало законної сили 01.08.2020 (т.1,а.с.71-72), встановлено наступне.

10.05.2016 між ТОВ "Дельта Медікел" (Продавець) та ТОВ Таблетка А (чинна назва ТОВ "АГРО ТАБ") (Покупець) був укладений договір поставки № 36/Р, за умовами Продавець зобов`язується передати у власність Покупцю лікарські засоби, косметичні засоби, вироби медичного призначення, харчові продукти для спеціального дієтичного споживання, інші фармацевтичні товари (далі - товар) згідно з заявками відповідача, а Покупець зобов`язується прийняти цей товар та оплатити його, відповідно до умов зазначеного договору.

ТОВ "Дельта Медікел" в період з 17 квітня 2019 по 02 жовтня 2019 поставив Боржнику товару на загальну суму 48 335,86 грн.

Пунктом 2.3 договору встановлено, що оплата кожної поставленої партії товару здійснюється Покупцем в наступні строки: відстрочення платежу 45 календарних днів з Дати поставки (оплата здійснюється на 45-й календарний день з дати поставки).

Станом на момент настання строку оплати (зазначається у видаткових накладних) за поставлений товар Боржник не розрахувався, чим порушив умови договору та норми чинного законодавства України, та його заборгованість на 31.01.2020 за грошовими зобов`язаннями, строк виконання яких настав за договором купівлі-продажу №36/Р складає 48335,86 грн.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 12.08.2020 по справі № 916/459/20, яке набрало законної сили 15.09.2020, встановлено наступне.

16.10.2016 між ТОВ "Дельта Медікел" (Продавець) та ТОВ "Таблетка А" (чинна назва ТОВ "АГРО ТАБ") (Покупець) було укладено договір купівлі-продажу № 294, відповідно до якого Продавець зобов`язався передати у власність покупцеві лікарські засоби, косметичні засоби, вироби медичного призначення, харчові продукти для спеціального дієтичного споживання, інші фармацевтичні товари, а Покупець зобов`язався прийняти цей товар та оплатити його відповідно до умов даного договору.

Згідно п. 2.3. договору оплата кожної поставленої партії товару здійснюється покупцем в наступні строки: відстрочення платежу 45 календарних днів з дати поставки (оплата здійснюється на 45-й календарний день з дати поставки).

У період з вересня 2019 по січень 2020 здійснювалась поставки Боржнику лікарських засобів.

Як свідчить наявний в матеріалах справи підписаний сторонами та скріплений печатками акт звірки взаєморозрахунків за період з 01.07.2019 по 30.09.2019, заборгованість відповідача станом на 30.09.2019 складала 1 286 667,62 грн.

Внаслідок несплати відповідачем в повному обсязі товару, отриманого за наявними в матеріалах справи накладними, у ТОВ "АГРО ТАБ" виникла заборгованість у сумі 1099477,74 грн.

Таким чином, з тексту судових рішень, які набрали законної сили, вбачається, що на дату вчинення оспорюваного правочину - 18.05.2020, у Боржника перед ТОВ "Дельта Медікел" існувала заборгованість за договором купівлі-продажу № 36/Р від 10.05.2016 в розмірі основного боргу - 48 335,86 грн., за договором купівлі-продажу № 294 від 16.10.2016 в розмірі основного боргу - 1 099 477,74 грн., що разом складає 1 147 813,60 грн.

Відчуження Боржником 18.05.2020 за оспорюваним правочином майна реальною ринковою вартістю 5 067 656, 00 грн. (з ПДВ) за ціною 848 040,00 грн. (з ПДВ), тобто нижче від ринкової на 4 219 616,00 грн. або у 6 разів нижчою ціною від ринкової, призвела до неможливості задовольнити вимог кредиторів.

Спірний договір купівлі-продажу було укладено сторонами 18.05.2020, тобто після введення в дію Кодекс України з процедур банкрутства, та протягом трьох років, що передували відкриттю провадження у справі про банкрутство.

Згідно п. 1 і 2 ч. 2, ч. 3 ст. 12 КУзПБ арбітражний керуючий зобов`язаний: неухильно дотримуватися вимог законодавства; здійснювати заходи щодо захисту майна боржника; під час реалізації своїх прав та обов`язків арбітражний керуючий зобов`язаний діяти добросовісно, розсудливо та з метою, з якою ці права та обов`язки надано (покладено).

За умовами ч. 1 ст. 61 КУзПБ ліквідатор з дня свого призначення здійснює такі повноваження: приймає у своє відання майно боржника, забезпечує його збереження; виконує функції з управління та розпорядження майном банкрута; (…) аналізує фінансовий стан банкрута; виконує повноваження керівника (органів управління) банкрута; формує ліквідаційну масу; заявляє до третіх осіб вимоги щодо повернення банкруту сум дебіторської заборгованості (…); подає до суду заяви про визнання недійсними правочинів (договорів) боржника; вживає заходів, спрямованих на пошук, виявлення та повернення майна банкрута, що знаходиться у третіх осіб; (…) продає майно банкрута для задоволення вимог, внесених до реєстру вимог кредиторів, у порядку, передбаченому цим Кодексом.

За ч. 1 ст. 62 КУзПБ усі види майнових активів (майно та майнові права) банкрута, які належать йому на праві власності або господарського відання, включаються до складу ліквідаційної маси.

Відповідно до частини першої статті 42 КУзПБ правочини, вчинені боржником після відкриття провадження у справі про банкрутство або протягом трьох років, що передували відкриттю провадження у справі про банкрутство, можуть бути визнані недійсними господарським судом у межах провадження у справі про банкрутство за заявою арбітражного керуючого або кредитора, якщо вони завдали збитків боржнику або кредиторам, з таких підстав: боржник виконав майнові зобов`язання раніше встановленого строку; боржник до відкриття провадження у справі про банкрутство взяв на себе зобов`язання, внаслідок чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов`язань перед іншими кредиторами повністю або частково стало неможливим; боржник здійснив відчуження або придбав майно за цінами, відповідно нижчими або вищими від ринкових, за умови що в момент прийняття зобов`язання або внаслідок його виконання майна боржника було (стало) недостатньо для задоволення вимог кредиторів; боржник оплатив кредитору або прийняв майно в рахунок виконання грошових вимог у день, коли сума вимог кредиторів до боржника перевищувала вартість майна; боржник узяв на себе заставні зобов`язання для забезпечення виконання грошових вимог.

Правочини, вчинені боржником протягом трьох років, що передували відкриттю провадження у справі про банкрутство, можуть бути визнані недійсними господарським судом у межах провадження у справі про банкрутство за заявою арбітражного керуючого або кредитора також з таких підстав: боржник безоплатно здійснив відчуження майна, взяв на себе зобов`язання без відповідних майнових дій іншої сторони, відмовився від власних майнових вимог; боржник уклав договір із заінтересованою особою; боржник уклав договір дарування (частина друга статті 42 КУзПБ).

У разі визнання недійсними правочинів боржника з підстав, передбачених частиною першою або другою цієї статті, кредитор зобов`язаний повернути до складу ліквідаційної маси майно, яке він отримав від боржника, а в разі неможливості повернути майно в натурі - відшкодувати його вартість грошовими коштами за ринковими цінами, що існували на момент вчинення правочину. За результатами розгляду заяви арбітражного керуючого або кредитора про визнання недійсним правочину боржника господарський суд постановляє ухвалу (частини третя, четверта статті 42 КУзПБ).

Стаття 42 Кодексу України з процедур банкрутства передбачає спеціальні підставі заявлення вимог про визнання правочинів недійсними та по суті розширює підстави для визнання недійсними правочинів, які визначені в статті 215 Цивільного кодексу України та надає можливість визнати недійсним правочин, який відповідає вимогам цивільного та господарського законодавства, проте вчинений у період протягом трьох років, що передували відкриттю процедури банкрутства або після порушення справи про банкрутство, та вчинена на шкоду боржнику або його кредиторам.

Правочини боржника, які вчинені у підозрілий період, можуть свідчити про намір ухилення від розрахунків із контрагентами та спрямовані на завдання шкоди кредиторам.

Частиною першою статті 2 ГПК України завданням господарського судочинства визначено справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Відповідно до частин першої, другої статті 5 ГПК України, здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Способи захисту цивільного права чи інтересу - це закріплені законом матеріально-правові заходи охоронного характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав, інтересів і вплив на правопорушника (пункт 5.5 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.08.2018 у справі № 925/1265/16). Інакше кажучи, це дії, спрямовані на попередження порушення або на відновлення порушеного, невизнаного, оспорюваного цивільного права чи інтересу. Такі способи мають бути доступними й ефективними (пункт 14 постанови Великої Палати Верховного Суду від 29.05.2019 у справі № 310/11024/15-ц та пункт 40 постанови Великої Палати Верховного Суду від 01.04.2020 у справі № 610/1030/18).

Застосування конкретного способу захисту цивільного права або інтересу залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (див. висновки сформульовані у постановах Великої Палати Верховного Суду від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16, від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15-ц, від 01.10.2019 у справі № 910/3907/18).

Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац десятий пункту 9 Рішення Конституційного Суду України від 30.01.2003 № 3-рп/2003).

Статтею 16 ЦК України, положення якої кореспондуються з положеннями статті 20 ГК України визначено способи захисту прав та інтересів, і цей перелік не є вичерпним.

Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках (абзац дванадцятий частини другої статті 16 ЦК України).

Провадження у справі про банкрутство, на відміну від позовного провадження, призначенням якого є визначення та задоволення індивідуальних вимог кредиторів, має на меті задоволення сукупності вимог кредиторів неплатоспроможного боржника. Досягнення цієї мети є можливим за умови гарантування: 1) охорони інтересів кредиторів від протизаконних дій інших кредиторів; 2) охорони інтересів кредиторів від недобросовісних дій боржника, інших осіб; 3) охорони боржника від протизаконних дій кредиторів, інших осіб.

До таких засобів віднесено інститут визнання недійсними правочинів боржника у межах справи про банкрутство, закріплений у статті 42 КУзПБ, який є універсальним засобом захисту у відносинах неплатоспроможності та частиною єдиного механізму правового регулювання відносин неплатоспроможності, що спрямована на дотримання балансу інтересів не лише осіб, які беруть участь у справі про банкрутство, а й осіб, залучених у справу про банкрутство, наприклад, контрагентів боржника.

Стаття 42 КУзПБ є спеціальною щодо загальних, установлених ЦК України підстав для визнання правочинів боржника недійсними, оскільки наведена норма передбачає додаткові, специфічні підстави для визнання правочинів недійсними, які характерні виключно для правовідносин, що виникають між боржником і кредитором у процесі відновлення платоспроможності боржника чи визнання його банкрутом.

Визнання недійсними правочинів боржника у межах справи про банкрутство спрямоване на досягнення однієї з основних цілей процедури неплатоспроможності - максимально можливе справедливе задоволення вимог кредиторів.

КУзПБ є частиною цивільного/господарського законодавства, тому до правовідносин, які регулює цей Кодекс як спеціальний нормативно-правовий акт, можуть застосовуватися також норм ЦК України, зокрема щодо загальних підстав для визнання недійсними правочинів за участі боржника.

Визнання правочину недійсним є одним з передбачених законом способів захисту цивільних прав та інтересів за статтею 16 ЦК України, статтею 20 ГК України. Загальні вимоги щодо недійсності правочину встановлені статтею 215 цього Кодексу.

Відповідно до статей 16, 203, 215 ЦК України, для визнання судом оспорюваного правочину недійсним необхідним є: пред`явлення позову однією із сторін правочину або іншою заінтересованою особою; наявність підстав для оспорення правочину; встановлення, чи порушується (не визнається або оспорюється) суб`єктивне цивільне право або інтерес особи, яка звернулася до суду. Таке розуміння визнання правочину недійсним як способу захисту є усталеним у судовій практиці, що підтверджується висновками, які містяться у постановах Верховного Суду України від 25.12.2013 у справі № 6-78цс13, від 11.05.2016 у справі № 6-806цс16, постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 28.11.2019 у справі № 910/8357/18, від 17.06.2020 у справі № 910/12712/19, від 20.01.2021 у справі № 910/8992/19 (910/20867/17), від 16.03.2021 у справі № 910/3356/20, від 18.03.2021 у справі № 916/325/20, від 19.02.2021 у справі № 904/2979/20 тощо.

Тому в кожній справі про визнання правочину недійсним суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов`язує визнання правочину недійсним і настання певних юридичних наслідків.

Відповідно до статті 234 ЦК України фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином.

Фіктивний правочин характеризується тим, що сторони вчиняють такий правочин лише "про людське око", знаючи заздалегідь, що він не буде виконаним; вчиняючи фіктивний правочин, сторони мають інші цілі, ніж ті, що передбачені правочином. Фіктивним може бути визнаний будь-який правочин, якщо він не має на меті встановлення правових наслідків, які встановлені законом для цього виду правочину (висновок викладений у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 07.12.2018 у справі № 910/7547/17).

Основними ознаками фіктивного правочину є введення в оману (до або в момент укладення угоди) третьої особи щодо фактичних обставин правочину або дійсних намірів учасників; свідомий намір невиконання зобов`язань договору; приховування справжніх намірів учасників правочину.

Таким чином, суд, з`ясовуючи питання щодо фіктивності договору, як укладеного всупереч інтересам позивача, має з`ясувати дійсні наміри сторін, тобто чи була мета укладення договору іншою, аніж це випливає зі змісту договору.

Суд звертає увагу, що однією з основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України) і дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними, відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

Тобто цивільний оборот ґрунтується на презумпції добросовісності та чесності учасників цивільних відносин, які вправі розраховувати саме на таку поведінку інших учасників, яка відповідатиме зазначеним критеріям і уявленням про честь та совість.

Частиною третьою статті 13 ЦК України визначено, що не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

Формулювання "зловживання правом" необхідно розуміти як суперечність, оскільки якщо особа користується власним правом, то його дія дозволена, а якщо вона не дозволена, то саме тому відбувається вихід за межі свого права та дію без права. Сутність зловживання правом полягає у вчиненні уповноваженою особою дій, які складають зміст відповідного суб`єктивного цивільного права, недобросовісно, в тому числі всупереч меті такого права.

Зловживання правом і використання приватно-правового інструментарію всупереч його призначенню проявляється в тому, що:

- особа (особи) "використовувала/використовували право на зло";

- наявні негативні наслідки (різного прояву) для інших осіб (негативні наслідки являють собою певний стан, до якого потрапляють інші суб`єкти, чиї права безпосередньо пов`язані з правами особи, яка ними зловживає; цей стан не задовольняє інших суб`єктів; для здійснення ними своїх прав не вистачає певних фактів та/або умов; настання цих фактів/умов безпосередньо залежить від дій іншої особи; інша особа може перебувати у конкретних правовідносинах з цими особами, які "потерпають" від зловживання нею правом, або не перебувають);

- враховується правовий статус особи /осіб (особа перебуває у правовідносинах і як їх учасник має уявлення не лише про обсяг своїх прав, а і про обсяг прав інших учасників цих правовідносин та порядок їх набуття та здійснення; особа не вперше перебуває у цих правовідносинах або ці правовідносини є тривалими, або вона є учасником й інших аналогічних правовідносин).

Правочини, які укладаються учасниками цивільних відносин, повинні мати певну правову та фактичну мету, яка не має бути очевидно неправомірною та недобросовісною. Правочин не може використовуватися учасниками цивільних відносин для уникнення сплати боргу або виконання судового рішення.

Обираючи варіант добросовісної поведінки, боржник зобов`язаний піклуватися про те, щоб його юридично значимі вчинки були економічно обґрунтованими. Також поведінка боржника, повинна відповідати критеріям розумності, що передбачає, що кожне зобов`язання, яке правомірно виникло, повинно бути виконано належним чином, а тому кожний кредитор вправі розраховувати, що усі існуючі перед ним зобов`язання за звичайних умов будуть належним чином та своєчасно виконані. Доброчесний боржник повинен мати на меті добросовісно виконати усі свої зобов`язання, а в разі неможливості такого виконання - надати справедливе та своєчасне задоволення (сатисфакцію) прав та правомірних інтересів кредитора (див. висновок викладений у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 28.11.2019 у справі № 910/8357/18).

Договором, що вчиняється на шкоду кредиторам (фраудаторний договір), може бути як оплатний, так і безоплатний договір. Застосування конструкції "фраудаторності" при оплатному цивільно-правовому договорі має певну специфіку, яка проявляється в обставинах, що дають змогу кваліфікувати оплатний договір як такий, що вчинений на шкоду кредитору. До таких обставин, зокрема, відноситься: момент укладення договору; контрагент, з яким боржник вчиняє оспорюваний договір (наприклад, родич боржника, пасинок боржника, пов`язана чи афілійована юридична особа); ціна (ринкова/неринкова), наявність/відсутність оплати ціни контрагентом боржника.

Вчинення власником майна правочину з розпорядження належним йому майном з метою унеможливити задоволення вимоги іншої особи - стягувача за рахунок майна цього власника може бути кваліфіковане як зловживання правом власності, оскільки власник використовує правомочність розпорядження майном на шкоду майновим інтересам кредитора (висновок викладений у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 07.12.2018 у справі № 910/7547/17).

Особа, яка є боржником перед своїми контрагентами, повинна утримуватися від дій, які безпідставно або сумнівно зменшують розмір її активів. Угоди, що укладаються учасниками цивільних відносин, повинні мати певну правову та фактичну мету, яка не має бути очевидно неправомірною та недобросовісною. Угода, що укладається "про людське око", таким критеріям відповідати не може.

Боржник, який відчужує майно (вчиняє інші дії, пов`язані, із зменшенням його платоспроможності) після виникнення у нього зобов`язання діє очевидно недобросовісно та зловживає правами стосовно кредитора.

Тому правопорядок не може залишати поза реакцією такі дії, які хоч і не порушують конкретних імперативних норм, але є очевидно недобросовісними та зводяться до зловживання правом, спрямованим на недопущення (уникнення) задоволення вимог такого кредитора.

Водночас, категорія фраудаторності у галузі банкрутства спрямована на недопущення недобросовісного виведення активів з метою уникнення відповідальності цим майном перед кредиторами, зважаючи, що частина друга статті 96 ЦК України вимагає, щоби юридична особа відповідала за своїми зобов`язаннями усім належним їй майном. Тобто, боржник має усвідомлювати повне виконання свого обов`язку перед кредитором. У зв`язку з цим можна розмежувати також критерії фраудаторності: об`єктивний - коли вчиняється правочин цілеспрямовано на ухилення від виконання обов`язку за наявності існуючої вже заборгованості; суб`єктивний - усвідомлення боржником появи боргу в результаті укладення правочину, що повинно аналізуватися через призму економічної мети договору, сумлінність та добросовісність дій боржника, які спрямовані на погашення боргу, а не навпаки, на неможливість виконай зобов`язання.

Таким чином, саме у сфері підприємницької діяльності допоки суд не встановить правомірного інтересу боржника при укладенні правочину, а також відсутність зв`язку між укладенням правочину та уникненням відповідальності перед кредиторами виконання зобов`язань, не можна стверджувати про відсутність ознак фраудаторності договору» (висновок викладений у постанові Верховного Суду від 06.10.2022 у справі № 904/624/19).

Отже, будь-який правочин, вчинений боржником у період настання у нього зобов`язання з погашення заборгованості перед кредитором, внаслідок якого боржник перестає бути платоспроможним, має ставитися під сумнів у частині його добросовісності та набуває ознак фраудаторного правочину - правочину, що вчинений боржником на шкоду кредиторам (див. висновки викладені у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 28.11.2019 у справі № 910/8357/18, від 03.03.2020 у справі № 910/7976/17, від 03.03.2020 у справі № 904/7905/16, від 03.03.2020 у справі № 916/3600/15, від 26.05.2020 у справі № 922/3796/16, від 04.08.2020 у справі № 04/14-10/5026/2337/2011, від 17.09.2020 у справі № 904/4262/17, від 22.04.2021 у справі № 908/794/19 (905/1646/17)).

Таким чином, обставини, що дозволяють кваліфікувати оспорюваний правочин, як такий, що вчинений недобросовісно, зі зловживанням правами, та направлені на шкоду Боржнику і кредиторам, є наступні:

1) на момент укладення оспорюваного правочину, у Боржника перед кредиторами вже існувала заборгованість у загальній сумі 5731781,73 грн., про яку посадові особи Боржника достеменно знали, оскільки приймали участь в судових справах про стягнення цієї заборгованості;

2) Боржник здійснив відчуження Об`єкту за цінами, суттєво нижчими від ринкових (у 6 разів);

3) виконання оспорюваних правочинів призвело до зменшення обсягу майнових активів боржника та його неплатоспроможності,

4) відчуження майна Боржника було здійснено без огляду на права кредиторів щодо забезпечення їхніх вимог активами боржника.

5) вчинення правочину боржником після відкриття провадження у справі про банкрутство або протягом трьох років, що передували відкриттю провадження у справі про банкрутство (доведено, правочин вчинено менше ніж за 7 місяців до відкриття провадження у справі про банкрутство).

Отже, з врахуванням викладеного, суд приходить до наступного висновку :

-оспорюваний правочин не був економічно обґрунтованим (не мав очевидної економічної мети),

-оспорюваний правочин вчинені з метою уникнення сплати боргу та унеможливлених задоволення вимог інших осіб (кредиторів);

- боржник безпідставно та сумнівно зменшив розмір активів;

- сторони оспорюваних правочинів діяли очевидно недобросовісно та зловживали правами стосовно кредиторів та самого Боржника;

- оспорювані правочини мають ознаки фраудаторних, тобто таких, що вчинені на шкоду кредиторам.

Разом з цим, у постанові Господарського суду Волинської області від 27.04.2021 по справі № 903/877/20 судом досліджено звіт за результатами проведення аналізу фінансово-господарської діяльності Боржника за період 2018 - 2020 років, з якого вбачається, що на останню звітну дату 30 вересня 2020 року присутні всі ознаками надкритичної неплатоспроможності ТОВ "АГРО ТАБ".

Отже, оспорюваним правочином завдано збитків Боржнику, оскільки його укладення призвело до його неплатоспроможності, а причинно-наслідковий зв`язок між укладенням цього правочину та його неплатоспроможністю і неможливістю виконати зобов`язання перед кредиторами підтверджується висновками наявного у матеріалах справи звіту за результатами проведення аналізу фінансово-господарської діяльності Боржника.

Оспорюваним правочином Боржника позбавлено майна, право на задоволення вимог з вартості якого належало кредиторам, на погашення яких не було вжито жодних заходів, й виконання грошових зобов`язань боржника перед кредиторами повністю стало неможливим.

Збитками є втрати, які зазнав Боржник внаслідок вчинення оспорюваних правочинів (реальні збитки) (п. 1 ч. 2 ст. 22 ЦК України).

Розмір збитків за оспорюваними правочинами склав 4219616,00 грн., що підтверджено висновком експерта №03/2023 від 05.05.2023..

Відповідно до правової позиції, висловленої Верховним Судом у постанові від 30.01.2019 по справі № 910/6179/17, застосування принципу правової презумпції сумнівності правочинів та майнових дій боржника при дослідженні угод боржника, що мають сумнівний характер з точки зору відповідності їх чесним звичаям у підприємницькій діяльності, є обов`язковим.

Отже, оспорюваний правочин підлягає визнанню недійсним з підстав, передбачених ч. 1 ст. 42 КУПБ, а саме, як такий що:

-вчинений протягом трьох років, що передували відкриттю провадження у справі про банкрутство;

-завдав збитків боржнику та кредиторам;

-боржник здійснив відчуження майна за цінами, нижчими від ринкових,

-внаслідок виконання зобов`язання майна боржника було (стало) недостатньо для задоволення вимог кредиторів.

З врахуванням вищевикладеного, суд приходить до висновку, про визнання недійсним договір купівлі-продажу, посвідчений Тищенко О.О. приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу Миколаївської області 18 травня 2020 року за реєстровим № 281, укладений Товариством з обмеженою відповідальністю «ТАБЛЕТКА А» та Товариством з обмеженою відповідальністю "ВІТАСАН".

Щодо вимоги про витребування від Товариства з обмеженою відповідальністю "АЛІША ЕСТЕЙТ" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРО ТАБ" нежитлову будівлю оздоровчого комплексу за літ. Е-2, Е'-2 з літнім майданчиком спорудами, загальною площею 706,7 кв.м., що знаходиться за адресою: Миколаївсь обл., м. Миколаїв, провулок Корабелів, будинок 2-Б (Реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1043643848101), судом враховано наступне.

Відповідно до ч3 ст. 42 Кодексу України з процедур банкрутства у разі визнання недійсними правочинів боржника з підстав, передбачених частиною першою або другою цієї статті, сторона за таким правочином зобов`язана повернути боржнику майно, яке вона отримала від боржника, а в разі неможливості повернути майно в натурі - відшкодувати його вартість грошовими коштами за ринковими цінами, шо існували на момент вчинення правочину.

Згідно з абз. 2 ч. 1 ст. 216 ЦК України, у разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, -відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Однак, вимога про повернення майна, переданого на виконання недійсного правочину, за правилами реституції може бути адресована тільки стороні цього правочину. Крім цього, реституцію можна застосувати лише у випадку, коли предмет недійсного правочину (станом на час вирішення відповідного питання) перебуває в тієї сторони недійсного правочину, якій він був переданий.

На даний час, право власності на Об`єкт зареєстроване не за стороною оспорюваного правочину, а за наступним набувачем - Відповідачем-2 ТОВ "АЛІША ЕСТЕЙТ".

Власник з дотриманням вимог ст.ст. 387 і 388 ЦК України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача. Для такого витребування оспорювання наступних рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, договорів, інших правочинів щодо спірного майна і документів, що посвідчують відповідне право, не є ефективним способом захисту права власника (правова позиція, викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018р. у справі № 183/1617/16 та постанові Верховного Суду у складі колегії судців Касаційного господарського суду від 26 травня 2022 року у справі №5013/458/11 (912/596/21).

Верховний Суд у складі колегії судців Касаційного господарського суду у постанові від 03 жовтня 2018 року по справі № 906/1765/15, висловив наступну правову позицію:

«Відповідно до приписів ч. 1 ст. 388 ЦК України, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно:

1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння;

2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння;

3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 216 ЦК України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю.

Враховуючи те, що майно, витребування якого є предметом заяви ліквідатора, вибуло на підставі правочину, котрий було визнано судом недійсним, з урахуванням приписів ст. ст. 216 та 388 ЦК України, колегія судців дійшла до висновку, що за умови, коли договори купівлі-продажу від 10.07.2015 року було судовим рішенням визнано недійсними, то зазначена обставина є свідченням того, що майно за такими договорами вибуло всупереч волі власника. Аналогічний висновок про застосування норм права викладений у постанові Верховного Суду України від 11.06.2014р. у справі №6-52цс14.»

Факт вчинення Боржником та Відповідачем-1 оспорюваного правочину, який є недійсними з підстав, передбачених ст.ст. 3,13 ЦК України, ч. 1 ст. 42 КУПБ, сам по собі свідчить про зловживання з боку Боржника своїми правами щодо розпорядження майном, спрямовані на порушення прав кредиторів. У такому випадку воля Боржника при укладенні правочинів спрямована не на досягнення розумної ділової мети, а на виведення активів Боржника з метою порушення прав кредиторів.

Укладення Боржником правочину, що підпадає під ознаки фраудаторного, не може вважатися вираженням волі власника майна на відчуження майна Боржника, оскільки має на меті уникнення боржником відповідальності за своїми зобов`язаннями.

ТОВ «Аліша Естейт» називаючи себе добросовісним набувачем спірного майна, посилається на положення законодавства щодо захисту права власності.

Однак, добросовісний набувач не є власником, а є особою, у володінні якої знаходиться майно іншої особи-власника, в даному випадку - Позивача.

Добросовісний набувач набуває право власності на майно тільки у випадку, прямо встановленого законом (ст.ст. 330,388 ЦК України), а саме, якщо власник майна не може бути витребуване це майно у нього.

Наразі власник майна і звернувся до суду із вимогою про витребування майна у набувача.

Вимога про витребування майна у Відповідача-2 є похідною вимогою від первісної - визнання недійсним договору купівлі-продажу від 18 травня 2020 року, укладений ТОВ «ТАБЛЕТКА А» та ТОВ "ВІТАСАН".

У випадку задоволення господарським судом первісної вимоги врахуванню підлягатимуть наступні висновки Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду, висловлені у постанові від 03 жовтня 2018 року по справі № 906/1765/15.

« 23. Враховуючи те, що майно, витребування якого є предметом заяви ліквідатора, вибуло на підставі правочину, котрий було визнано судом недійсним, з урахуванням приписів ст. ст. 216 та 388 ЦК України, колегія суддів дійшла до висновку, що за умови, коли договори купівлі-продажу від 10.07.2015 року було судовим рішенням визнано недійсними, то зазначена обставина є свідченням того, що майно за такими договорами вибуло всупереч волі власника. Аналогічний висновок про застосування норм права викладений у постанові Верховного Суду України від 11.06.2014р. у справі № 6-52цс14.».

Таким чином, оскільки визнано недійсним правочин, внаслідок якого Об`єкт вибув із власності Боржника, вимога про витребування у ТОВ "АЛІША ЕСТЕЙТ" на користь ТОВ "АГРО ТАБ" також підлягає до задоволення.

Велика Палата Верховного Суду у пункті 122 постанови від 15 вересня 2020 року у справі № 469/1044/17 звернула увагу на те, що в разі повернення земельної ділянки від кінцевого набувача законодавство України надає йому додаткові ефективні засоби юридичного захисту. Кінцевий набувач не позбавлений можливості відновити своє право, зокрема, пред`явивши вимогу до проміжної набувачки, в якої придбав земельну ділянку, про відшкодування збитків на підставі статті 661 ЦК України. Таку саму вимогу може заявити і проміжна набувачка до первинного набувача. Вказане відповідає висновку Верховного Суду України, викладеному у постанові від 16 грудня 2015 року у справі № 6-2510цс15 (див. також постанови Великої Палати Верховного Суду від 07 листопада 2018 року у справі № 488/5027/14-ц (пункт 93), від 29 травня 2019 року у справі № 367/2022/15-ц (пункт 63), від 12 червня 2019 року у справі № 487/10128/14-ц (пункт 125.6.3)).

Тобто, як слідує з вищевикладеного, ТОВ "АЛІША ЕСТЕЙТ" має право пред`являти вимоги про відшкодування збитків до ТОВ "ВІТАСАН" на підставі ст. 661 ЦК України.

Щодо доводів ТОВ «Аліша Естейт» та ТОВ «Вітасан» а саме, що ціна 380204,00 грн, за яку ТОВ «Таблетка А» (чинна назва - ТОВ "АГРО ТАБ") придбало спірне майно у 2018 році у ОСОБА_2 , є ринковою вартістю, так само, як і подальші договірні ціни, за які спірне майно відчужувалося від ТОВ «Таблетка А» на користь ТОВ "ВІТАСАН" (848040 грн, 00 коп.), та від ТОВ "ВГГАСАН" на користь ТОВ "АЛППА ЕСТЕЙТ" (851887 грн. 20 коп.), судом враховано наступне.

Основними перевагами проведення аукціонів є те, що ціни на аукціоні формуються вільно; нікому з учасників аукціону переваги щодо розміру ціни не надаються. В результаті чого отримується вільна ринкова ціна, тобто така що встановлюються на основі попиту та пропозиції на даному ринку.

На аукціонах, завдяки конкуренції учасників, формується реальна ринкова вартість.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду розглянув справу № 818/35/17, досліджував питання визначення звичайної ціни товару.

Відповідно до абзацу першого підпункту 14.1.71 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України звичайна ціна - ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору, якщо інше не встановлено цим Кодексом. Якщо не доведено зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню ринкових цін.

Згідно з абзацом четвертим підпункту 14.1.71 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України під час проведення аукціону (публічних торгів) звичайною вважається ціна, яка склалася за результатами такого аукціону (публічних торгів), обов`язковість проведення якого передбачено законом.

ВС наголосив, що згідно з пунктом 39.11 статті 39 Податкового кодексу України для визначення звичайних цін органи державної податкової служби використовують: статистичні дані державних органів і установ; ціни спеціалізованих аукціонів з торгівлі окремими видами продукції, біржові котирування; довідкові ціни спеціалізованих комерційних видань та публікацій, у тому числі електронних та інших банків даних; звіти та довідки відділів з економічних питань у складі дипломатичних представництв України за кордоном; інші інформаційні джерела, що визнаються офіційними в установленому порядку.

Таким чином, ціна за результатами відкритого аукціону є реальною ринковою ціною, на відміну від договірних цін, що визначаються двома сторонами правочину, адже в останньому випадку не виключені зловживання сторін.

Отже, предметом доказування у даній справі є ринкова вартість спірного майна станом на дату продажу його Боржником в підозрілий період -18 травня 2020 року.

Саме на цю дату судовим експертом було визначено дійсну ринкову ціну спірного майна.

Отже, безпідставними є посилання Відповідача-2 на балансову вартість спірного майна станом на 14.05.2020 в розмірі 326455,00 грн., та станом на інші дати, оскільки підставою недійсності правочину є продаж майна боржником за ціною, нижче від ринкової, а не балансової.

Щодо доводів ТОВ «Аліша Естейт», що оціночно-будівельна експертиза від 05.05.2023 (висновок експерта №03/2023) за результатами якої експертом встановлена ринкова вартість оздоровчого комплексу, загальною площею 706,7 кв.м. з літнім майданчиком та спорудами, за адресою: Миколаївська область, м. Миколаїв, провулок Корабелів, будинок №2-Б, станом на 18.05.2020 у сумі 5 067 656,00 грн. є недостовірною і неповною, та такою яка проведена за документами наданими арбітражним керуючим Перепелицею В.В., з використанням електронної інформації розмішеної в Інтернеті без підтвердження достовірності такої інформації, без фактичного огляду та обстеження стану приміщення об`єкта оцінки, судом враховано наступне.

Відповідач-2 у відзиві надає перевагу звітам про оцінку нерухомого майна, виконаними суб`єктами оціночної діяльності на замовлення власників спірного майна, перед Висновком судового експерта № 03/2023 за результатами проведення судового будівельно-технічного дослідження, виконаного 27.04.2023 року.

Разом з цим, що на відміну від суб`єктів оціночної діяльності, які робили Звіти оцінки, у висновку судового експерта Беляєвої Людмили Іванівни зазначено, що експерт обізнаний про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок, що також спростовує доводи представника ТОВ «Вітасан».

Відповідач-2 не спростував Висновку судового експерта № 03/2023 за результатами проведення судового будівельно-технічного дослідження, виконаного 27.04.2023, а отже факт заниження ціни спірного майна за договором купівлі-продажу від 18 травня 2020 року, укладеним ТОВ «ТАБЛЕТКА А» та ТОВ "ВІТАСАН", підтверджено належним чином.

Відповідач-2 посилається, що до Висновку судового експерта №03/2023 за результатами проведення судового будівельно-технічного дослідження, виконаного 27.04.2023 року не надано документів, які підтверджують право експерта на проведення даної експертизи. Разом з цим, актуальна інформація про судового експерта Беляєву Людмилу Іванівну розміщена в загальному доступі на офіційному сайті Міністерства юстиції України.

Відповідач-2 не спростував належними доказами Висновок експерта № 03/2023 за результатами проведення судового оціночно-будівельного дослідження, виконаного 05.05.2023, лише заявив про неналежність цього доказу та послався на витяг зі Звіту про оцінку майна (т.1, а.с.184), виконаного 27.03.2020 суб`єктом оціночної діяльності ФОП Левченко Оленою Павлівною.

Щодо вказаного витягу зі звіту судом враховано наступне.

В матеріалах справи наявний не повний текст Звіту про оцінку майна, розробленого СОД ФОП «Левченко Олена Павлівна» 27.03.2020 року (НОЕЮЦФ585718), а лише дві сторінки зі Звіту про оцінку майна, розробленого СОД ФОП «Левченко Олена Павлівна» 27.03.2020 року (НОЕЮЦФ585718), та Витяг із єдиної бази даних звітів про оцінку від 08.05.2020.

Окрім того, відповідно абз. 4 ч. 4 ст. 4 до Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» рецензування звіту про оцінку майна (акту оцінки майна) полягає в їх критичному розгляді та наданні висновків щодо їх повноти, правильності виконання та відповідності застосованих процедур оцінки майна вимогам нормативно-правових актів з оцінки майна, в порядку, визначеному цим Законом та нормативно-правовими актами з оцінки майна.

Відповідно до розділу ІІІ Положення про порядок рецензування звітів про оцінку майна та майнових прав рецензентами, що працюють у штаті Фонду державного майна України, його регіональних відділень та представництв, затв. Наказом Фонду державного майна України від 31.10.2011р. № 1585/1, з подальшими змінами та доповненнями, до письмового запиту на проведення рецензування додається оригінал звіту про оцінку майна (а у виключних випадках - його копію). Для проведення рецензування на підставі копії звіту текст документа відтворюється повністю. Обсяг копії звіту про оцінку майна має бути однаковим з оригіналом звіту (описова частина, розрахункова частина та всі додатки). У копіях повинні відображатися всі виправлення, зроблені в оригіналі. Копія звіту про оцінку майна має бути виконана якісно: всі аркуші копії звіту про оцінку майна (з додатками до нього у повному обсязі, що містить оригінал звіту), мають бути чіткими. Копія звіту про оцінку майна не може містити у додатках інших документів, окрім тих, що містить оригінал звіту про оцінку майна. Замовники рецензії не можуть доповнювати копію звіту про оцінку майна, що додається до запиту про рецензування, іншими документами. Копія звіту про оцінку майна виготовляється та засвідчується в установленому законодавством порядку.

Тобто основний доказ, на які посилаються Відповідачі, не наданий у повному обсязі, що виключає можливість його всесторонньо дослідити та надати оцінку його обґрунтованості. Провести рецензування цього звіту про оцінку майна без його оригіналу або повної копії також неможливо.

Відповідно до ч. 5 ст. 12 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» підписаний звіт про оцінку майна підлягає зберіганню оцінювачами та суб`єктом оціночної діяльності - суб`єктом господарювання в електронній формі протягом трьох років з дати складення такого звіту, якщо більший строк не встановлено законодавством.

Згідно з п. 5 розділу ІІ Порядку ведення єдиної бази даних звітів про оцінку, затв. Наказом ФМДУ від 17 травня 2018 року № 658 (у редакції наказу ФМДУ від 12 січня 2021 року № 24), зареєстровано в МЮ України 24 лютого 2021р. за № 239/35861, суб`єкти оціночної діяльності (оцінювачі) зобов`язані зберігати електронну версію повного звіту про оцінку разом з додатками до нього в Єдиній базі, а також в архіві суб`єкта оціночної діяльності у паперовій формі протягом п`яти років після дати оцінки.

Суб`єкт оціночної діяльності ФОП Левченко Олена Павлівна (код НОМЕР_1 ):

15.01.2020р. - зареєструвалась як фізична особа-підприємець (т.2, а.с.95)).

19.02.2020р. - отримала сертифікат суб`єкта оціночної діяльності на підставі Наказу Фонду державного майна України від 19.02.2020р. № 303

(https://www.spfu.gov.ua/ua/documents/press-list/spf-estimate-registers-diyalnist-subiektiv-ocinochnoi-diyalnosti/14547.html);

27.03.2020р. - розробила Звіт про оцінку нежитлової будівлі за адресою: м. Миколаїв, пров. Корабелів, 2Б,

30.04.2020р. - позбавлена доступу до єдиної бази даних звітів про оцінку на підставі Наказу Фонду державного майна України від 30.04.2020р. № 721 (т.1,а.с.96);

07.05.2020р. - зареєструвала припинення підприємницької діяльності.

18.05.2020р. - анульовано сертифікат суб`єкта оціночної діяльності від 19 лютого 2020 року № 117/20, виданий Фондом державного майна України ФОП Левченко Олені Павлівні (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) на підставі Наказу Фонду державного майна України від 18.05.2020р. № 824 (т.1, а.с.98).

Також Наказом Фонду державного майна України від 15.07.2020 № 1195 оцінювача Павлова Андрія Володимировича, який безпосередньо виконував Звіт про оцінку майна, розробленого СОД ФОП « Левченко Олена Павлівна » 27.03.2020 року (НОЕЮЦФ585718), позбавлено (анулювано) спеціалізації 1.1 «Оцінка нерухомих речей (нерухомого майна, нерухомості), у тому числі земельних ділянок, та майнових прав на них» з кваліфікаційного свідоцтва оцінювача МФ № 156, виданого 30.11.2019р. Фондом державного майна України та ДВНЗ «Придніпровська державна академія будівництва та архітектури», з дати видання цього наказу (т.2, а.с.99).

Таким чином, і суб`єкт оціночної діяльності і оцінщик, які розробили Звіту про оцінку майна від 27.03.2020 року (НОЕЮЦФ585718) (Унікальний номер звіту про оцінку 12-20200327-0001042638) позбавлені (анулювано) спеціалізації 1.1 «Оцінка нерухомих речей (нерухомого майна, нерухомості), у тому числі земельних ділянок, та майнових прав на них» з кваліфікаційного свідоцтва оцінювача МФ № 156, виданого 30.11.2019р. Фондом державного майна України та ДВНЗ «Придніпровська державна академія будівництва та архітектури», з дати видання цього наказу (а.с.99 т.2).

Таким чином, і суб`єкт оціночної діяльності і оцінщик, які розробили Звіту про оцінку майна від 27.03.2020 року (НОЕЮЦФ585718) (Унікальний номер звіту про оцінку 12-20200327-0001042638) після цього були позбавлені права займатися оціночною діяльністю.

Цей Звіт спростовано Висновком експерта № 03/2023 за результатами проведення судового оціночно-будівельного дослідження, виконаного 05.05.2023 року.

На відміну від Звіту про оцінку майна від 27.03.2020 року (який представлений в копіях двох сторінок), в матеріалах справи наявний оригінал повного Висновком експерта №03/2023 за результатами проведення судового оціночно-будівельного дослідження, виконаного 05.05.2023 року.

Відповідачі Висновку експерта № 03/2023 за результатами проведення судового оціночно-будівельного дослідження, виконаного 05.05.2023 року, будь-якими доказами не спростували.

Щодо того факту, що експерт не провів огляду спірного об`єкту, судом враховано наступне.

Оскільки об`єкт перебуває у володінні Відповідача-2, то позивач, не міг забезпечити судовому експерту можливість огляду спірного об`єкту. Разом з цим, жодний нормативний акт не пов`язує проведення оцінки об`єкту без його огляду з недійсністю висновків такої оцінки.

Так, у п. 56 Національного Стандарту №1 "Загальні засади оцінки майна і майнових прав", на який посилається Відповідач-2, не зазначено, що оцінка не може проводитись без огляду об`єкта, або що відсутність огляду тягне за собою необ`єктивність, неякісність (недостовірність) оцінки.

Навпаки, у п. 56 Національного Стандарту №1 "Загальні засади оцінки майна і майнових прав" передбачено можливість проведення оцінки і без особистого огляду, про що має бути зазначено у звіті.

Як слідує з Висновку експерта № 03/2023 за результатами проведення судового оціночно-будівельного дослідження, виконаного 05.05.2023, проведено ретроспективну оцінку, тобто 05,05.2023 визначалась вартість об`єкту станом на 18.05.2020.

З врахуванням викладеного, Відповідач-2 у своїх запереченнях не обґрунтував, яким чином проведення огляду об`єкта у 2023 році могло вплинути на висновки експерта про ринкову вартість об`єкта, яка була у 2020 році, адже у позивача, експерта та в матеріалах справи відсутні беззаперечні докази незмінності характеристик об`єкта за останні три роки.

Щодо доводів Відповідача-2, а саме належне виконання покупцем об`єкту обов`язку з оплати ціни майна, визначеної у оспорюваному договорі.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у п. 73 постанови від 28 листопада 2019 року по справі № 910/8357/18 зазначив:

«При цьому, та обставина, що правочин із третьою особою, за яким боржник відчужив майно, реально виконаний, не виключає тієї обставини, що він направлений на уникнення звернення стягнення на майно боржника та, відповідно, може бути визнаний недійсним на підставі загальних засад цивільного законодавства».

Отже, реальність виконання правочину не впливає на можливість визнання його фраудаторним.

Оскільки спір до розгляду суду доведено з вини Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІТАСАН" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Аліша Естейт", то витрати по сплаті судового збору в сумі 5368,00 грн. відповідно до ст. 129 ГПК України слід віднести відповідачів порівну (5368,00 грн. : 2 = 2684,00 грн.)

Також, позивачем заявлено до стягнення з відповідачів 40000,00 грн витрат, пов`язаних із проведенням судової експертизи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема витрати на професійну правничу допомогу та витрати, пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи (пункти 1,2 частини третьої статті 123 Господарського процесуального кодексу України).

За змістом ст. 127 ГПК України, розмір витрат на підготовку експертного висновку на замовлення сторони, проведення експертизи, залучення спеціаліста, оплати робіт перекладача встановлюється судом на підставі договорів, рахунків та інших доказів.

За приписами частин п`ятої - сьомої статті 127 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату робіт залученого стороною експерта, спеціаліста, перекладача має бути співмірним із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. У разі недотримання вимог щодо співмірності витрат суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на оплату послуг експерта, спеціаліста, перекладача, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат, які підлягають розподілу між сторонами.

Судом встановлено, що 19.04.2023 між ліквідатором ТОВ "Агро Таб", арбітражним керуючим Перепелиця В.В (далі - замовник) та ПП «Оцінка і право» (виконавець) укладено Договір № 03/2023 (т.1,а.с.75).

Згідно п.1.1.договру, виконавець бере на себе зобов`язання виконати за завданням Замовника роботи, Замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконані Роботи, а саме: експертом, Беляєвою Людмилою, провести оціночно-будівельне дослідження та надати відповідь на поставлене питання:

«Яка ринкова вартість оздоровчого комплексу, загальною площею 706,7 кв.м. з літнім майданчиком та спорудами, за адресою: Миколаївська область, м. Миколаїв, провулок Корабелів, будинок 2-Б), станом на 18.05.2020 року?»

Відповідно до 2.1.договру, вартість робіт, виконуваних за цим Договором складає: 40000 (Сорок тисяч) гривень 00 коп., без ПДВ (ПКУ розділ XIV, глава 1).

Після підписання даного Договору Платник перераховує на р/рахунок Виконавця всю вказану в п.2.1 суму. Виконавець є платником Єдиного податку (п. 2.2.договору).

ПП «Оцінка і Право» виставлено ліквідатору ТОВ «Агро Таб» рахунок №4 від 27.04.2023 на оплату за оціночно-будівельне дослідження, договір №03/2023 від 19.04.2023, без ПДВ на суму 40000,00 грн (т.1, а.с.76).

На виконання умов зазначеного договору позивач сплатив на рахунок ПП «Оцінка і Право» грошові кошти у розмірі 20000,00 грн, що підтверджується квитанціями (т.1, а.с.77).

08.05.2023 Виконавець передав, а Замовник прийняв виконані згідно з Договором №03/2023 роботи, а саме: висновок експерта з поставленого питання (п.1.1 договору), що підтверджується актом прийому-передачі робіт згідно договору №03/2023 (т.1, а.с.78).

Відтак, враховуючи, що позивачем було надано належні та допустимі докази на підтвердження понесення витрат на проведення експертизи у розмірі 40000 грн, тоді як відповідачі не довели неспівмірності цих витрат зі складністю виконуваної роботи, то такі витрати підлягають розподілу між відповідачами за правилами ст. 129 ГПК України порівну (40000,00 грн. : 2 = 20000,00 грн.)

Відповідно до частин 3, 4 ст. 13 ГПК кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018 у справі №910/18036/17, від 23.10.2019 у справі №917/1307/18). Тобто певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс (п.43 постанови Верховного Суду від 23.10.2019 у справі №917/1307/18). Аналогічна позиція викладена у п.81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі №129/1033/13-ц.

Відповідно до ч. 1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно зі ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ст.77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Згідно зі ст.78 ГПК України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). Частинами 1, 2, 3 ст. 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008 зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Відповідно до частини 1 статті 14 ГПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. Проте, якщо подання сторони є вирішальним для результату проваджень, воно вимагає конкретної та прямої відповіді ("Руїс Торіха проти Іспанії").

Завданням національних судів є забезпечення належного вивчення документів, аргументів і доказів, представлених сторонами ("Ван де Гурк проти Нідерландів)".

Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті ("Гірвісаарі проти Фінляндії").

Згідно ж із статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Отже, вказані рішення Європейського суду з прав людини суд застосовує у даній справі як джерело права.

Керуючись ст. 129, 233, 236, 237, 238, 240, 256 ГПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Визнати недійсним договір купівлі-продажу, посвідчений Тищенко О.О. приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу Миколаївської області 18 травня 2020 року за реєстровим № 281, укладений Товариством з обмеженою відповідальністю «ТАБЛЕТКА А» та Товариством з обмеженою відповідальністю "ВІТАСАН".

3. Витребувати від Товариства з обмеженою відповідальністю "АЛІША ЕСТЕЙТ" (вул.Іскринська,37, м.Харків, 61001, код ЄДРПОУ 43463354) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРО ТАБ" (вул.Миру,22, оф.7, с.Римачі, Любомльський р-н, Волинська обл., 44350, код ЄДРПОУ 40388290) нежитлову будівлю оздоровчого комплексу за літ. Е-2, Е'-2 з літнім майданчиком спорудами, загальною площею 706,7 кв.м., що знаходиться за адресою: Миколаївсь обл., м. Миколаїв, провулок Корабелів, будинок 2-Б (Реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1043643848101).

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІТАСАН" (вул.Корабелів,2-Б, м.Миколаїв, 54020, код ЄДРПОУ 42761325) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро Таб" (вул.Миру,22, оф.7, с.Римачі, Любомльський р-н, Волинська обл., 44350, код ЄДРПОУ 40388290) від імені та інтересах якого діє ліквідатор ТОВ "Агро Таб" арбітражний керуючий Перепелиця Василь Володимирович, 2684,00 грн. (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири гривні) витрат по сплаті судового збору.

5. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Аліша Естейт" (вул.Іскринська,37, м.Харків, 61001, код ЄДРПОУ 43463354) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро Таб" (вул.Миру,22, оф.7, с.Римачі, Любомльський р-н, Волинська обл., 44350, код ЄДРПОУ 40388290) від імені та інтересах якого діє ліквідатор ТОВ "Агро Таб" арбітражний керуючий Перепелиця Василь Володимирович, 2684,00 грн. (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири гривні) витрат по сплаті судового збору.

6. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІТАСАН" (вул.Корабелів,2-Б, м.Миколаїв, 54020, код ЄДРПОУ 42761325) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро Таб" (вул.Миру,22, оф.7, с.Римачі, Любомльський р-н, Волинська обл., 44350, код ЄДРПОУ 40388290) від імені та інтересах якого діє ліквідатор ТОВ "Агро Таб" арбітражний керуючий Перепелиця Василь Володимирович, 20000,00 грн (двадцять тисяч гривень) витрат на проведення судової експертизи.

7. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Аліша Естейт" (вул.Іскринська,37, м.Харків, 61001, код ЄДРПОУ 43463354) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро Таб" (вул.Миру,22, оф.7, с.Римачі, Любомльський р-н, Волинська обл., 44350, код ЄДРПОУ 40388290) від імені та інтересах якого діє ліквідатор ТОВ "Агро Таб" арбітражний керуючий Перепелиця Василь Володимирович, 20000,00 грн (двадцять тисяч гривень) витрат на проведення судової експертизи.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене до Північно-західного апеляційного господарського суду відповідно до ст. 255-256, п. 17.5 Перехідних положень ГПК України.

Повний текст рішення виготовлений 15.09.2023.

Суддя І. О. Гарбар