Постанова

від 17.09.2024 по справі 903/877/20

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 вересня 2024 року

м. Київ

cправа № 903/877/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Васьковського О. В. - головуючого, Білоуса В. В., Погребняка В. Я.,

за участі секретаря судового засідання Аліференко Т.В.

розглянув касаційну скаргу ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро Таб" арбітражного керуючого Каленчук Оксани Іванівни

на ухвалу Господарського суду Волинської області (суддя Кравчук А.М.) від 22.05.2024

та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду (головуючий -Юрчук М.І., судді: Крейбух О.Г., Петухов М.Г.) від 24.07.2024

за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Фіто-Лек"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро Таб"

про визнання банкрутом.

Учасники справи:

представник кредитора - не з`явився,

представник боржника - не з`явився.

1. Короткий зміст вимог

1.1. 08.12.2020 Господарський суд Волинської області ухвалив відкрити за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Фіто-Лек" провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро Таб" (далі - Боржник) в порядку, передбаченому Кодексом України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ), ввести мораторій на задоволення вимог кредиторів, ввести процедуру розпорядження майном Боржника та призначити розпорядником майна Боржника арбітражного керуючого Григор`єва Валерія Васильовича тощо.

27.04.2021 Господарський суд Волинської області постановив визнати Боржника банкрутом, відкрити ліквідаційну процедуру та призначити ліквідатора Боржника тощо.

1.2. 22.07.2023 Головне управління Державної податкової служби в Одеській області (далі - Кредитор) подало заяву про визнання грошових вимог до Боржника в сумі 81 068 815 грн 00 коп. заборгованості Боржника зі сплати податку на прибуток, податку на додану вартість та штрафних санкцій.

1.3. Заява обґрунтована встановленням Кредитором за результатами проведеної щодо Боржника перевірки податкового боргу у Боржника перед бюджетом з податку на прибуток приватних підприємств та з податку на додану вартість, а також зобов`язання Боржника сплатити штрафні санкції через допущені Боржником порушення податкового законодавства.

2. Короткий зміст рішень судів першої і апеляційної інстанцій

2.1. Справа розглядалась судами неодноразово.

03.04.2024 Верховний Суд скасував ухвалу Господарського суду Волинської області від 11.08.2023 та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 24.10.2023, а справу передав на новий розгляд до суду першої інстанції.

2.2. При новому розгляді справи 22.05.2024 Господарський суд Волинської області постановив ухвалу (залишену без змін постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 24.07.2024) про часткове задоволення заяви Кредитора та визнання його грошових вимог до Боржника в сумі 81 067 795 грн 00 коп. з включенням їх до третьої черги задоволення вимог кредиторів, а також про відмову у визнанні грошових вимог Кредитора до Боржника в сумі 1020 грн 00 коп. штрафних санкцій.

2.3. Судові рішення мотивовані наявністю підстав для визнання грошових вимог на суми податкового боргу Боржника перед бюджетом з податку на прибуток та з податку на додану вартість як конкурсних вимог до Боржника, що виникли до відкриття провадження у цій справі, оскільки відповідні податкові зобов`язання нараховані за порушення Боржником податкового законодавства, допущеного за період з 2019 до 2020 року. Відхилення грошових вимог в сумі 1020 грн 00 коп. штрафних санкцій мотивовано неможливістю суду перевірити підстави нарахування та розрахунок цих санкцій через ненадання Кредитором податкового повідомлення рішення, яким така санкція визначена та нарахована Боржника, та розрахунку цієї санкції.

3. Встановлені судами обставини

3.1. Відповідно до здійсненого податковим органом (Кредитором) розрахунку у Боржника наявна непогашена податкова заборгованість/недоїмка в сумі 81 068 815 грн 00 коп., з яких:

- 1 020 грн 00 коп. - адміністративні штрафи та інші санкції (заборгованість виникла в результаті несплати зобов`язань, визначених контролюючим органом за результатами податкової перевірки, а саме: ППР № 0040532408 від 04.04.2023);

- 58 969 372 грн 00 коп. - податок на прибуток (з урахуванням часткової сплати у сумі 46 422 грн 00 коп. (за рахунок переплати); заборгованість виникла в результаті несплати зобов`язань, визначених контролюючим органом за результатами податкової перевірки, а саме: ППР № 0038740706 від 03.04.2023; Боржник подав скаргу на зазначене ППР, однак рішенням ДПС України №15102/6/99-00-06-01-01-06 від 13.06.2023 скаргу залишено без задоволення, отже ППР є узгодженим);

- 22 098 423 грн 00 коп. - податок на додану вартість (заборгованість виникла за результатами несплати зобов`язань, визначених контролюючим органом за результатами податкової перевірки, а саме: ППР №0038730706 від 03.04.2023; Боржник подав скаргу на зазначене ППР, однак рішенням ДПС України № 15102/6/99-00-06-01-01- 06 від 13.06.2023 скаргу залишено без задоволення, отже ППР є узгодженим).

3.2. За результатами документальної позапланової невиїзної перевірки Боржника ГУ ДПС у Волинській області склав акт № 2791/07-06/40388290 від 03.03.2023, яким встановлено, зокрема:

- заниження податку на прибуток в сумі 59 015 794 грн 00 коп., в тому числі за 2019 рік в сумі 43 607 952 грн 00 коп., за 2020 рік 15 407 842 грн 40 коп., завищенно від`ємне значення об`єкта оподаткування податок на прибуток в сумі 2 564 006 грн 00 коп.;

- неподання боржником декларації з податку на прибуток підприємств за 2020, 2021 року;

- заниження податку на додану вартість на загальну суму 22 098 423 грн 00 коп за період з січня 2019 року до липня 2020 року та завищення суми від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду за серпень 2020 року 24 568 грн 00 коп;

- платником не забезпечено зберігання первинних документів облікових та інших ресурсів, бухгалтерської звітності та інших документів, у зв`язку з чим є не можливим перевірити дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, нарахування та сплату податку на доходи фізичних осіб, єдиного внеску;

- не надано для перевірки первинних документів щодо обліку виплат зареєстрованим особам та нарахування єдиного внеску.

3.3. На підставі вищевказаного акту ГУ ДПС у Волинській області винесено податкові повідомлення-рішення від 03.04.2023:

- № 0038740706 на суму 59 015 794 грн 00 коп. податок на прибуток приватних підприємств;

- № 0038730706 на суму 22 098 423 грн 00 коп. податок на додану вартість;

- № 0038830706 на суму 24 568 грн 00 коп. - розмір зменшення від`ємного значення суми податку на додану вартість (дата реєстрації 18.09.2020, період фінансово-господарської діяльності платника податку, при здійсненні якої вчинено порушення, серпень 2020 року);

- № 0038840706 на суму 25 640 026 грн 00 коп. - розмір зменшення від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток (звітний період 2020 рік).

3.4. Згідно з податковими повідомленнями-рішеннями від 03.04.2023 сума нарахованого грошового зобов`язання підлягає сплаті протягом 10 робочих днів, що настають за днем їх отримання, а при проведенні адміністративного або судового оскарження протягом 10 робочих днів, наступних за днем узгодження.

3.5. Рішенням ДПС України від 13.05.2023 залишено без змін ППР ГУ ДПС у Волинській області від 03.04.2023 № 0038740706, № 0038730706, № 0038830706, № 0038840706.

3.6. Згідно із заявою Кредитора у Боржника була наявна сплата податку в сумі 46 422 грн 00 коп (за рахунок переплати), яка врахована Кредитором в рахунок часткового погашення заборгованості по податку на прибуток.

4. Короткий зміст вимог касаційної скарги

4.1. 13.08.2024 ліквідатор Боржника - арбітражний керуючий Каленчук О.І. подав касаційну скаргу, у якій просить скасувати постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 24.07.2024 та ухвалу Господарського суду Волинської області від 22.05.2024 і ухвалити нове рішення, яким у визнанні грошових вимог Кредитора до Боржника відмовити.

5. Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

5.1. Згідно з аргументами Боржника в касаційній скарзі підставою для касаційного оскарження судових рішень у цій справі є положення пунктів 1, 3, 4 частини другої статті 287 ГПК України, оскільки суди порушили норми статей 101, 102 Податкового кодексу України (далі - ПК України), не здійснивши перевірку дотримання контролюючим органом при зверненні Кредитора із грошовими вимогами до Боржника спеціального строку давності для стягнення податкового боргу, не дослідивши належним чином податкові повідомлення - рішення від 03.04.2023 та не врахувавши висновки Верховного Суду щодо застосування зазначених норм права, що викладені, зокрема, у постановах від 10.12.2020 у справі № 910/6705/19, від 03.03.2021 у справі № 173/436/18, від 06.02.2018 у справі № К/9901/99/17 (807/2097/16), від 04.09.2018 у справі № 813/4430/16, від 19.09.2019 у справі № 910/11620/18, від 31.10.2019 у справі № 925/1242/15, від 05.12.2019 у справі № 910/1678/19, від 02.05.2018 у справі № 923/1092/16, від 17.04.2019 № 43/75-15/7- б, від 19.09.2019 № 910/11620/18, від 24.10.2019 у справі № 906/665/17, від 13.05.2021 у справі № 913/84/20, а також висновків, викладених у постанові судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 17.01.2024 у справі № 903/51/20.

6. Позиція Верховного Суду та висновки щодо застосування норм права

Щодо грошових вимог податкового органу у справі про банкрутство

6.1. Предметом судового розгляду стали заперечувані Боржником та заявлені до нього як платника податку у ліквідаційній процедурі податковим органом грошові вимоги, які складають заборгованість Боржника зі сплати податків, зборів, інших обов`язкових платежів, що була нарахована за період до відкриття провадження у цій справі про банкрутство, однак визначена податковим органом за результатами перевірки, проведеної, та за рішеннями, прийнятими під час процедури ліквідації Боржника у справі про банкрутство (після визнання його банкрутом).

6.2. Визначення характеру вимог кредитора (конкурсні чи поточні) пов`язується безпосередньо з моментом виникнення цих вимог. При цьому набуття статусу кредитора у справі про банкрутство законодавець пов`язує з наявністю у особи (як фізичної, так і юридичної) грошових вимог до боржника, поданих у встановленому законом порядку, та прийняття судом відповідної ухвали про повне або часткове визнання її вимог. Відповідний висновок наведений Верховним Судом у постановах від 25.06.2020 у справі № 916/1965/13, від 21.09.2020 у справі № 916/2878/14, від 19.01.2021 у справі № 916/4181/14, від 04.11.2020 у справі № 904/9024/16, від 14.06.2023 у справі № 904/5743/20.

При цьому норми КУзПБ не містять заборони кредитору заявляти конкурсні вимоги до боржника у ліквідаційній процедурі. Аналогічні правові висновки викладені у постанові Верховного Суду від 25.07.2023 у справі № 922/5231/21, постанові судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного суду від 14.06.2023 у справі № 904/5743/20.

6.3. Верховний Суд у складі палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у постанові від 14.06.2023 у справі № 904/5743/20 дійшов висновку про те, що з огляду на положення статей 45 - 47 Кодексу України з процедур банкрутства, податковий орган, так само як і інші конкурсні кредитори, повинен подати до господарського суду вимоги до боржника щодо його грошових зобов`язань зі сплати податків і зборів, що виникли до дня відкриття провадження (проваджень) у справі про банкрутство разом з документами, що ці зобов`язання підтверджують.

6.4. Звертаючись до нормативного регулювання порядку та умов виникнення та визначення податкового зобов`язання Суд зазначає про таке.

Порядок виникнення грошових зобов`язань щодо сплати податків та зборів визначений ПК України.

Цей Кодекс надає визначення грошового зобов`язання, яке є спеціальним для цілей податкового законодавства, а саме - грошове зобов`язання платника податків - це сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету або на єдиний рахунок як податкове зобов`язання та/або інше зобов`язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв`язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності та пеня (пункт 14.1.39. ПК України).

Пункт 14.1.156 статті 14 ПК України визначає податкове зобов`язання як суму коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету або на єдиний рахунок як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк), та/або сума коштів, сформована за рахунок податкових пільг, що були використані платником податків не за цільовим призначенням чи з порушенням порядку їх надання, встановленим цим Кодексом та/або Митним кодексом України.

6.5. Щодо моменту виникнення у платника податків зобов`язання щодо сплати податку та збору, а відповідно і щодо виникнення у контролюючого (податкового) органу права вимоги щодо виконання такого зобов`язання, то згідно з пунктом 31.1 статті 31 ПК України строком сплати податку та збору є період, що розпочинається з моменту виникнення податкового обов`язку платника податку зі сплати конкретного виду податку і завершується останнім днем строку, протягом якого такий податок чи збір повинен бути сплачений у порядку, визначеному податковим законодавством. Податок чи збір, що не був сплачений у визначений строк, вважається не сплаченим своєчасно.

В податковому законодавстві податковий обов`язок включає в себе обов`язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи (пункт 36.1. ст. 36 ПК України).

Податковий обов`язок виникає у платника податку з моменту настання обставин, з якими цей Кодекс та закони з питань митної справи пов`язує сплату ним податку (пункт 37.2 статті 37 ПК України).

6.6. Положеннями пункту 58.1 статті 58 ПК України передбачено, що контролюючий орган надсилає (вручає) платнику податків податкове повідомлення-рішення, якщо сума грошового зобов`язання платника податків, передбаченого податковим або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, розраховується контролюючим органом відповідно до статті 54 цього Кодексу.

Зазначена стаття встановлює загальні підстави і порядок надсилання податкового повідомлення-рішення і не пов`язує із цією дією виникнення податкового зобов`язання у платника податку (пункти 6.15, 6.16. постанови Великої Палати Верховного Суду від 15.12.2020 у справі № 904/1693/19).

6.7. У постанові від 15.12.2020 у справі № 904/1693/19 Велика Палата Верховного Суду за результатами аналізу приписів податкового законодавства, в тому числі положень підпункту 14.1.175 пункту 14.1 статті 14, пункту 56.18 статті 56, пункту 57.3 статті 57 та інших положень ПК України також сформулювала правовий висновок, відповідно до якого, грошове зобов`язання платника податків для цілей здійснення адміністрування податків та зборів може існувати як узгоджене зобов`язання, набувши статусу податкового боргу після настання моменту його сплати, що надає податковому органу можливість здійснення заходів щодо стягнення суми такого зобов`язання, а також як неузгоджене зобов`язання, коли грошове зобов`язання існує, але заходи щодо адміністрування податків та зборів податковими органами не вживаються. Однак неузгодженість суми грошового зобов`язання не означає, що зобов`язання не існує або може не враховуватися при зверненні із заявою про визнання кредиторських вимог відповідно до приписів законодавства про банкрутство.

6.8. З посиланням, зокрема і на зазначену позицію Великої Палати Верховного Суду Верховний Суд у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду в постанові від 17.01.2024 у справі 903/51/20 дійшов висновку, що моментом виникнення грошових вимог податкового органу в розумінні КУзПБ слід вважати перший день несплати боржником податку, що настає за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого ПК України для подання податкової декларації за відповідним податком (пункт 69).

6.9. Що ж до порядку та умов стягнення з платника податків податкового боргу, який складає визначену податковим органом заборгованість зі сплати податків та зборів, то відповідно до пункту 102.1 статті 102 ПК України контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право провести перевірку та самостійно визначити суму грошових зобов`язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня (2555 дня - у разі проведення перевірки відповідно до статей 39 і 392, застосування вимог пункту 141.4 статті 141 цього Кодексу), що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, звіту про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації, визначеної пунктом 133.4 статті 133 цього Кодексу, та/або граничного строку сплати грошових зобов`язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов`язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов`язання (в тому числі від нарахованої пені), а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

Положеннями пункту 102.4 цієї ж статті ПК України передбачено, що у разі якщо грошове зобов`язання нараховане контролюючим органом до закінчення строку давності, визначеного у пункті 102.1 цієї статті, податковий борг, що виник у зв`язку з відмовою у самостійному погашенні такого грошового зобов`язання, може бути стягнутий протягом наступних 1095 календарних днів з дня виникнення податкового боргу, крім випадків, передбачених абзацом третім пункту 59.1 статті 59 цього Кодексу. Якщо платіж стягується за рішенням суду, строки стягнення встановлюються до повного погашення такого платежу або визначення боргу безнадійним.

6.10. За змістом також пунктів 101.1, підпункту 101.2.3 пункту 101.2 статті 101 ПК України списанню підлягає безнадійний податковий борг, у тому числі пеня та штрафні санкції, нараховані на такий податковий борг. Під терміном "безнадійний", зокрема, розуміється податковий борг платника податків, стосовно якого минув строк давності, встановлений цим Кодексом.

6.11. Звертаючись до висновків Верховного Суду в постанові від 17.04.2019 у справі № 43/75-15/7-б (пункти 22-23), Суд зазначає, що:

- при розгляді грошових вимог податкової інспекції до боржника, як платника податків, заявлених на підставі податкових повідомлень-рішень, прийнятих за наслідками проведення податкових перевірок боржника, господарському суду належить перевірити дотримання контролюючим органом спеціального строку давності заявлення до стягнення з боржника податкового боргу, який частиною 102.4 статті 102 ПК України встановлено у 1095 календарних днів з дня його виникнення та застосування якого є імперативним (висновок про застосування норм права, який викладений у пункті 32 постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.05.2018 у справі № 923/1092/16);

- якщо протягом зазначеного строку (1095 днів) контролюючий орган не визначає суму грошових зобов`язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов`язання (в тому числі від нарахованої пені), а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку (пункт 102.1. статті 102 ПК України);

- Верховний Суд у поставі від 06.02.2018 у справі № 807/2097/16 №К/9901/99/17 зазначив, що в разі спливу 1095 денного строку з дня виникнення податкового боргу, такий борг визнається безнадійним та підлягає списанню, у тому числі пеня та штрафні санкції, а відтак з того часу в контролюючого органу відсутнє право вживати будь-які заходи щодо стягнення такої суми боргу.

6.12. Отже, у статті 102 ПК України визначений граничний строк давності як для визначення контролюючим органом суми грошових зобов`язань платника податків, так і для стягнення контролюючим органом податкового боргу, нарахованого платнику податків за результатами податкової перевірки, який становить 1095 календарних днів з дня виникнення податкового боргу, який є універсальним.

Цей строк є спеціальним строком давності для звернення податкового органу до платника податків з вимогою про погашення податкового боргу та застосовується імперативно (в силу закону). Списання безнадійного податкового боргу, яким є податковий борг платника податків, щодо якого минув строк давності у 1095 днів, здійснюється контролюючим органом самостійно на підставі даних автоматизованої інформаційної системи станом на день виникнення безнадійного податкового боргу (аналогічного правового висновку дійшов Верховний Суд у постановах від 06.02.2018 у справі №К/9901/9917 (807/2097/16), від 04.09.2018 у справі № 813/4430/16, від 19.09.2019 у справі № 910/11620/18, від 31.10.2019 у справі № 925/1242/15, від 05.12.2019 у справі № 910/1678/19, від 16.08.2023 у справі № 922/5238/21).

6.13. У зв`язку з викладеним, Суд зазначає, що законодавець за правилами податкового законодавства встановив обмеження як для нарахування, так і для стягнення податкового боргу (в тому числі і штрафних санкцій) за межами встановленого законом граничного спеціального строку давності, що застосовується імперативно (в силу закону).

6.14. Суд також зазначає, що положення статті 102 ПК України щодо встановленого цим законом граничного спеціального строку давності застосовуються з урахуванням положень, зокрема, пункту 52--2 Підрозділу 10 "Інші перехідні положення" розділу XX "Перехідні положення" ПК України.

6.15. Між тим, апеляційний суд, надаючи оцінку заявленим Кредитором грошовим вимогам, керувався винятково вказівками касаційного суду в ухваленій в цій справі постанові від 03.04.2024, а саме надав оцінку грошовими вимогам податкового органу лише на предмет застосування положень КУзПБ при визначенні характеру (конкурсні чи поточні) грошових вимог податкового органу, які складають зобов`язання боржника як платника податку зі сплаті податків і зборів. Водночас апеляційний суд не врахував наведених висновків щодо порядку, умов та строків стягнення з платника податків податкового боргу (пункти 6.9-6.13), попри те, що аналогічні аргументи були наведені в апеляційній скарзі Боржника, а саме: не дослідив ні підстави, ні період нарахування податкового зобов`язання, визначеного у складі заявлених податковим органом до Боржника грошових вимог, не надав оцінки поданому Кредитором розрахунку в цій частині, акту перевірки, податковим повідомленням-рішенням тощо, попри те, що суди обох інстанцій встановили періоди нарахування зобов`язань за відповідними податками та зборами (обов`язковими платежами), періоди, протягом яких відбулось порушення строків сплати цих податків та платежів (3.2- 3.3).

6.16. Тоді як Верховний Суд у складі палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у постанові від 14.06.2023 у справі № 904/5743/20 дійшов висновку про те, що господарський суд зобов`язаний розглянути всі вимоги та заперечення проти них на підставі поданих кредитором і боржником документів, оцінити правомірність цих вимог незалежно від наявності в адміністративному суді спору щодо неузгодженого податкового зобов`язання, з якого сформована кредиторська вимога податкового органу.

6.17. Суд також зазначає, що обов`язок надання правового аналізу заявлених кредиторських вимог, підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, встановлення розміру та моменту виникнення цих грошових вимог, покладений на господарський суд, в провадженні якого перебуває справа про банкрутство. Під час розгляду заявлених грошових вимог суд користується правами та повноваженнями, наданими йому процесуальним законом. Суд самостійно розглядає кожну заявлену грошову вимогу, перевіряє її відповідність чинному законодавству та за результатами такого розгляду визнає або відхиляє частково чи повністю грошові вимоги кредитора (подібні правові позиції викладені у постановах Верховного Суду від 18.04.2018 у справі №914/1126/14, від 26.02.2019 у справі №908/710/18, від 24.10.2019 у справі №910/10542/18, від 02.06.2022 у справі №917/1384/20, від 01.12.2022 у справі №918/1154/21).

6.18. Отже апеляційний суд, ухвалюючи оскаржувану постанову за результатами перегляду ухвали місцевого суду застосував до спірних грошових вимог лише положення КУзПБ, однак не врахував наведені, встановлені ПК України правила визначення/нарахування контролюючим органом податкового зобов`язання (штрафних санкцій), правила звернення податкового органу до суду за захистом права щодо відповідної заборгованості платника податку, попри аналогічні аргументи Боржника в апеляційній скарзі, не надав оцінку обставинам щодо моменту виникнення та припинення за податковим законодавством права на нарахування податкового зобов`язання платника податку (штрафних санкцій) та права на захист в судовому порядку, зокрема, за відповідними грошовими вимогами податкового органу як кредитора у справі про банкрутство.

Дійшовши цього висновку, Суд погоджується з аналогічними аргументами скаржника (пункт 6.1) про наявність підстав для скасування оскаржуваної постанови апеляційного суду в заперечуваній Боржником частині, оскільки апеляційний суд, не надавши оцінки аргументам в апеляційній скарзі, допустив порушення відповідних положень матеріального і процесуального права.

6.19. Дійшовши наведених висновків, Суд погоджується з аргументами скаржника про наявність підстав для скасування оскаржуваної постанови (пункт 5.1) та, враховуючи викладене, визначені статтею 300 ГПК України межі розгляду справи судом касаційної інстанції, та з урахуванням положень пункту 2 частини першої статті 308, пункту 1 частини третьої статті 310 ГПК України, доходить висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, а оскаржувана постанова апеляційного суду щодо грошових вимог Кредитора до Боржника - скасуванню, з направленням справи на новий розгляд до апеляційного суду.

6.20. Дійшовши висновку про направлення справи на новий розгляд до апеляційного суду, судові витрати у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції не розподіляються.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 310, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Суд

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційну скаргу ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро Таб" арбітражного керуючого Каленчук Оксани Іванівни задовольнити частково.

2. Постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 24.07.2024 у справі № 903/877/20 скасувати.

3. Справу № 903/877/20 в скасованій частині направити до Північно-західного апеляційного господарського суду на новий розгляд.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя О. В. Васьковський

Судді В. В. Білоус

В. Я. Погребняк