Рішення

від 11.09.2023 по справі 914/1580/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.09.2023 Справа № 914/1580/23

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю Торгово-транспортна компанія Санрайз, м. Кам"янське Дніпропетровська область,

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю ЮА Лайвсток експорт, м. Львів,

про стягнення 324 935, 68 грн

Суддя Манюк П.Т.

за участю секретаря Лазаренко С.В.

Представники:

від позивача: Борисенко Дмитро Вікторович представник,

від відповідача: не з`явився.

Товариство з обмеженою відповідальністю Торгово-транспортна компанія Санрайз звернулося в Господарський суд Львівської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю ЮА Лайвсток експорт про стягнення 324 935, 68 грн за договором від 29.03.2022 № 29/03/2022.

Ухвалою суду від 24.05.2023 провадження у справі відкрито за правилами загального позовного провадження та підготовче судове засідання призначено на 19.06.2023. Ухвалою суду від 19.06.2023 продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів та підготовче судове засідання відкладено на 31.07.2023. Ухвалою суду від 31.07.2023 підготовче засідання відкладено на 14.08.2023. Ухвалою суду від 14.08.2023 підготовче засідання відкладено на 28.08.2023. Ухвалою суду від 28.08.2023 закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті в судовому засідання 11.09.2023.

В судове засідання 11.09.2023, яке відбулося в режимі відеоконференції, представник позивача з`явився, позовні вимоги підтримав з підстав викладених у позовній заяві та у відповіді на відзив на позовну заяву.

Представник відповідача у судові засідання не з`явився, 13.07.2023 на поштову адресу суду надіслав відзив на позовну заяву в якому позовні вимоги заперечив та просив відмовити у їх задоволенні.

Відповідно до ч. 3 ст. 202 ГПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Враховуючи те, що зібраних в матеріалах справи доказів достатньо для з`ясування обставин справи і прийняття судового рішення, в судовому засіданні 11.09.2023 справу розглянуто по суті, оголошено вступну та резолютивну частини судового рішення у справі.

Позиція позивача.

Товариство з обмеженою відповідальністю Торгово-транспортна компанія Санрайз (надалі позивач, покупець) звернулося в Господарський суд Львівської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю ЮА Лайвсток експорт (надалі відповідач, продавець) про стягнення 324 935, 68 грн за договором від 29.03.2022 № 29/03/2022.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на те, що між сторонами у справі був укладений договір від 29.03.2022 № 29/03/2022 (надалі договір).

На виконання умов договору відповідач виставив рахунок на оплату позивачем товару (свинина тушкована ж/б 525 г. - загальною кількістю 40 000 штук за ціною продажу 69,00 грн), а позивач в свою чергу, перерахував на користь відповідача грошові кошти в загальному розмірі 2 760 000,00 грн у період з 29.03.2022 по 05.04.2022.

Однак, відповідачем було фактично передано на користь позивача товар у кількості 37 296 шт на загальну суму 2 573 424,00 грн. Відтак, продавець не поставив покупцю товар загальною кількістю 2 704 штуки на суму 186 576, 00 грн.

15.02.2023 позивачем на адресу відповідача була надіслана претензія щодо повернення грошових коштів та жодної відповіді від відповідача позивач не отримував.

Такі обставини, на думку позивача, свідчать про порушення його прав та охоронюваних законом інтересів і є підставою для їх захисту у судовому порядку, у зв`язку з чим позивач звернувся до суду з цим позовом. Крім стягнення основного боргу, позивач просить стягнути з відповідача на свою користь пеню в розмірі 92 572, 35 грн та на підставі ст. 625 ЦК України, 6 088, 00 грн 3 % річних та 39 699, 33 грн інфляційних втрат.

Позиція відповідача.

Заперечуючи позовні вимоги відповідач посилається на те, що договором від 29.03.2022 № 29/03/2022 не було встановлено та погоджено сторонами терміни поставки товару, а поставка здійснювалась на вимогу покупця. За увесь період співпраці позивачем не надавалось жодної вимоги про поставку товару, а отже відповідач не може рахуватись таким, що прострочив зобов`язання, а отже і відсутні підстави для нарахування штрафних санкцій, інфляційних та трьох відсотків річних.

Єдиним документом надісланим позивачем була претензія про повернення коштів, яку було надіслано лише в березні 2023 року, однак дана претензія була передчасною, та не містила вимог позивача про поставку товару, отже не є вимогою про виконання нами зобов`язань в розумінні ст. 530 ЦК України.

Відповідач визнає, що сума коштів надміру сплачена позивачем та не використана в порядку виконання договору становить 186 576,00 грн, однак підстав вважати, що відповідачем було порушено зобов`язання не має, у зв`язку з чим вважає, що нарахування пені, інфляційні нарахування та 3 % річних є безпідставним. Крім того, сторонами в укладеному між ними договорі взагалі не було передбачено нарахування пені за прострочення поставки товару.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши докази по справі у їх сукупності, суд прийшов до висновків про те, що позовні вимоги підлягають до задоволення частково виходячи з таких мотивів.

Згідно з ст. 174 ГК України, однією з підстав виникнення господарського зобов`язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать. Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Частинами першою та другою статті 712 ЦК України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Як встановлено судом, між сторонами у справі був укладений договір поставки від 29.03.2022 № 29/03/2022.

Відповідно до п. 1.1 договору, в порядку та на умовах, визначених цим договором, продавець зобов`язується систематично передавати у власність покупцю консерви м`ясні та м`ясо-рослинні походження Україна в асортименті, з необхідними документами та передавати товар у власність покупця, а покупець зобов`язується приймати цей товар та своєчасно здійснювати його оплату на умовах даного договору.

Пунктами 1.2. та 1.3 договору встановлено, що загальний об`єм належного до постачання товару вказується в накладних. Об`єм разової поставки вказується в накладній.

Згідно п.п. 2.1., 2.2, 2.3 договору, ціна товару за даним договором встановлюється на момент поставки на кожну партію товару, і вказується в накладних, які є невід`ємною частиною даного договору. Загальна сума даного договору визначається як наростаюча сума по всіх поставках, зроблених протягом усього терміну даного договору. Ціна визначається в національній валюті України. Розрахунки за придбаний товар, за даними договором здійснюються шляхом перерахування коштів на поточний рахунок продавця по факту завантаження товару на складі за адресою: Чернівецька область, м. Новоселиця, вул. Центральна 93. За взаємною згодою можлива передоплата. Датою оплати вважається дата зарахування коштів на банківський рахунок продавця.

Відповідно до п.п. 4.4., 4.5 договору, перехід права власності на товар відбувається в момент передачі товару покупцю по видатковій накладній. Факт приймання покупцем кожної партії товару по кількості оформляється видатковою накладною, підписаною представниками продавця і покупця. Фактом приймання покупцем товару по якості вважається час передачі документів, що засвідчують якість товару.

На виконання умов договору відповідач виставив рахунок на оплату позивачем товару (свинина тушкована ж/б 525 г. - загальною кількістю 40 000 штук за ціною продажу 69,00 грн), а позивач в свою чергу у період з 29.03.2022 по 05.04.2022, перерахував на користь відповідача грошові кошти в загальному розмірі 2 760 000,00 грн (29.03.2022 - 1 500 000,00 грн, 31.03.2022 - 550 000,00 грн, 04.04.2022 - 200 000,00 грн, 05.04.2022 - 510 000,00 грн.

Відповідачем фактично було передано на користь позивача товар у кількості 37 296 шт на загальну суму 2 573 424,00 грн, що підтверджується видатковою накладною від 05 квітня 2022 року № 4 та товарно-транспортною накладною від 05 квітня 2022 року № Р4.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно ст. 662 ЦК України, продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Відтак, продавець не поставив покупцю товар загальною кількістю 2 704 штуки на суму 186 576, 00 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 693 ЦК України, у покупця виникає право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати від продавця, який одержав суму попередньої оплати товару і не поставив його у встановлений строк.

Згідно статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Оскільки, відповідачем не було виконано належним чином взятих на себе зобов`язань щодо передачі всієї кількості оплаченої партії товару, 15.02.2023 позивачем на адресу відповідача була надіслана претензія щодо повернення грошових коштів (отримана відповідачем 17.03.2023), однак жодної відповіді від відповідача позивач не отримував.

У відповідності до ст. 193 ГК України, зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Аналогічно, відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частиною 1 ст. 615 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов`язання однією стороною друга сторона має право частково або в повному обсязі відмовитися від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом.

Станом на дату подання даної позовної заяви відповідач так і не поставив позивачу весь обсяг товару, за який останнім були перераховані грошові кошти. Грошові кошти в частині непоставленого товару, сплачені позивачем відповідачу, також не були повернуті позивачу.

З огляду на викладене суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення основного боргу в розмірі 186 576, 00 грн є обгрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідно до 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно п. 3.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 № 14 Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання. Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові (п. 4.1 зазначеної постанови Пленуму).

Позивачем при поданні позовної заяви заявлено до стягнення з відповідача інфляційні втрати в розмірі 39 699, 33 грн та 3 % річних в розмірі 6 088, 00 грн. Суд, перевіривши розрахунок 3 % річних та інфляційних втрат (з квітня 2022 по квітень 2023), вважає його неправильним, оскільки він помилково розрахований з 06.04.2022, в той час як позивач повинен був його здійснити з 25.03.2023 (з 8-го дня після отримання відповідачем вимоги позивача про повернення коштів). Відтак, позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача 3 % річних підлягають до задоволення частково в розмірі 705, 41 грн, а в іншій частині стягнення 3 % річних та в частині стягнення з відповідача інфляційних втрат слід відмовити.

Також, позивач просить стягнути з відповідача 92 572, 35 грн пені за період з 06.04.2022 по 08.05.2023.

Відповідно до ч. 3 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з ч. 1 ст. 230 ГК України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до ч. 4 ст. 231 ГК України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Нараховуючи пеню позивач, застосовуючи аналогію закону, посилається на п. 7.2 договору, однак цей пункт договору стосується покупця (позивача) щодо його відповідальності за несвоєчасну оплату товару та не передбачає відповідальності відповідача (продавця) у вигляді сплати ним пені за порушення умов договору в частині непередачі товару. Таким чином, в задоволенні позовних вимог в частині стягнення пені слід відмовити.

Відшкодування витрат, пов`язаних зі сплатою судового збору, відповідно до ст. 129 ГПК України, покладається на відповідача пропорційно до задоволення позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 2, 13, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 129, 236-241, 327 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

вирішив:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю ЮА Лайвсток Експорт (79071, місто Львів, вул. Кульпарківська, буд. 139, кім. 1011, код ЄДРПОУ 43896193) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Торгово-транспортна компанія Санрайз (51931, м. Кам`янське Дніпропетровської області, вул. Любавичського Ребе, будинок 16, код ЄДРПОУ 41642760):

- 186 576, 00 грн основної заборгованості;

- 705, 41 грн 3 % річних;

- 2 802, 09 грн судового збору.

3. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4. Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили в порядку та строки, визначені статтею 241 ГПК України, та може бути оскаржено до Західного апеляційного господарського суду в порядку та строки, визначені статтями 256, 257 ГПК України.

Веб-адреса Єдиного державного реєстру судових рішень, розміщена на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет: http://reyestr.court.gov.ua/.

Повний текст рішення складено 15 вересня 2023 року.

Суддя Манюк П.Т.