Рішення

від 04.09.2023 по справі 922/2116/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.09.2023м. ХарківСправа № 922/2116/23

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Ольшанченка В.І.

при секретарі судового засідання Красовському В.С.

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ВКФ Електробритва-Харків" (61052, м. Харків, вул. Лозівська, 5) до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) простягнення 583371,17 грн,за участю представників:

позивача - адв. Бабіча Ю.В;

відповідача - не з`явився;

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ВКФ Електробритва-Харків" (позивач) надало Господарському суду Харківської області позовну заяву до ОСОБА_1 (відповідач), в якій просить стягнути з відповідача на свою користь кошти попередньої оплати за договором поставки від 02.04.2018 №05/04-2018 у сумі 513500,00 грн, пеню у сумі 57680,82 грн, три відсотки річних у сумі 3460,85 грн, інфляційні втрати у сумі 8729,50 грн. Також, позивач просить вирішити питання щодо розподілу судових витрат.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань за договором поставки від 02.04.2018 №05/04-2018 щодо поставки товару, посилаючись при цьому на ч. 2 ст. 693 ЦК України.

Вказаний договір укладений між позивачем та відповідачем, як фізичною особою-підприємцем, проте на час звернення до суду відповідач припинив свою підприємницьку діяльність.

Судом з метою вирішення питання щодо відкриття провадження у справі направлено запит до Відділу обліку та моніторингу інформації про реєстрацію місця проживання м. Харкова та Харківської області щодо встановлення адреси місця проживання відповідача у справі ОСОБА_1

06.06.2023 до Господарського суду Харківської області надійшла відповідь Відділу обліку та моніторингу інформації про реєстрацію місця проживання м. Харкова та Харківської області із вказанням місця проживання відповідача: АДРЕСА_1 .

Враховуючи, що суддя Ольшанченко В.І. у період з 05.06.2023 по 16.06.2023 включно знаходився на лікарняному, що унеможливило вирішення питання щодо відкриття провадження у справі, однак не було підставою для проведення повторного автоматизованого розподілу справи, ухвалу про відкриття провадження у справі постановлено у перший робочий день судді.

Ухвалою від 19.06.2023 Господарський суд Харківської області прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначив на 11 липня 2023 року о 15:30 год, про що повідомив учасників справи.

10.07.2023 відповідач надав клопотання про поновлення строку на подання відзиву на позов. Також відповідач надав відзив на позовну заяву, в якому проти позову заперечує та просить у його задоволенні відмовити, оскільки ОСОБА_1 не підписувала спірний договір, жодних дій щодо його укладення або фактичного виконання не вчиняла. Зазначив, що надані позивачем у якості доказів платіжні доручення, в яких вказано призначення платежу: "сплата за комплектуючі та матеріали згідно договору №05/04-2018 від 02.04.2018 без ПДВ, іншої документації, зокрема, рахунки-фактури, заявки на поставку товару та будь-яке листування за договором не надано.

11.07.2023 відповідач надав клопотання про витребування доказів, в якому просить витребувати у позивача оригінал договору поставки від 02.04.2018 №05/04-2018, а також всі наявні документи, що стосуються договору поставки.

Протокольними ухвалами від 11.07.2023 суд: задовольнив клопотання відповідача про поновлення строку на подання відзиву на позов; прийняв відзив на позов до розгляду; відхилив клопотання на витребування доказів, оскільки воно подане з порушенням встановленого процесуального строку без заяви про його поновлення та відклав підготовче засідання на 31.07.2023 о 14:30 год, про що повідомив учасників справи.

12.07.2023 позивач надав заяву про виконання ухвали суду, до якої надав письмове уточнення позовних вимог, в якій просить стягнути з відповідача кошти попередньої оплати за договором від 02.04.2018 №05/04-2018 у сумі 513500,00 грн, пеню у сумі 57680,82 грн (за період з 02.03.2023 по 22.05.2023), три відсотки річних у сумі 3460,85 грн (за період з 02.03.2023 по 22.05.2023), інфляційні втрати у сумі 8729,50 грн (за період з 02.03.2023 по 22.05.2023), вирішити питання про розподіл судових витрат.

14.07.2023 позивач надав відповідь на відзив, в якій позивач відхиляє доводи, викладені відповідачем у відзиві на позов, та просить позов задовольнити.

19.07.2023 відповідач надав заперечення на відповідь на відзив.

Протокольними ухвалами від 31.07.2023 суд: прийняв до розгляду заяву на виконання ухвали суду та приєднав її до матеріалів справи; прийняв письмове уточнення позовних вимог до розгляду; прийняв відповідь на відзив позивача до розгляду та відклав підготовче засідання на 15.08.2023 о 14:00 год, про що повідомив учасників справи.

01.08.2023 позивач надав заяву про надання письмового уточнення позовних вимог (уточненого) з відповідними розрахунками. До вказаної заяви позивач надав письмове уточнення позовних вимог (уточнених) з відповідними розрахунками, в якому позивач уточнює зокрема період нарахування інфляційних втрат у сумі 8729,50 грн (за період з березень 2023 року, квітень 2023 року).

Протокольними ухвалами від 15.08.2023 суд: прийняв до розгляду письмове уточнення позовних вимог (уточнене), як уточнення позовних вимог; закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті на 04.09.2023 о 14:30 год, про що повідомив учасників справи.

31.08.2023 відповідач надав додаткові пояснення, в яких просив у задоволенні позову відмовити та долучити до матеріалів справи довідки стосовно того, що вона є ВПО та що пошкоджено майно. Також зазначила, що відповідачем не було отримано нею вимогу, оскільки з 19.07.2022 відповідач зареєстрований як внутрішньопереміщена особа в АДРЕСА_2 , що підтверджується скріном з телефону у застосунку Дія. Стосовно пошкодження квартири (власником якої відповідач не є) за місцем реєстрації було подано повідомлення про пошкодження нерухомого майна, реєстраційний номер 1П-25.08.2023-143281.

Протокольною ухвалою від 04.09.2023 суд відхилив додаткові пояснення відповідача.

Присутній представник позивача у судовому засіданні 04.09.2023 позовні вимоги підтримував та просив позов задовольнити.

Представник відповідача у судове засідання 04.09.2023 не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, хоча відповідач був належним чином повідомлений про день, час та місце розгляду заяви.

Враховуючи те, що неявка відповідача не перешкоджає розгляду зазначеної справи по суті, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності відповідача.

Дослідивши матеріали справи та вислухавши пояснення представника позивача, суд встановив наступне.

Між Товариством з обмеженою відповідальністю "ВКФ Електробритва-Харків" (далі - покупець) та фізичною особою-підприємцем Калініною Тетяною Іванівною (далі - продавець) був підписаний договір поставки №05/04-2018 (далі - договір), за яким продавець зобов`язується поставити та передати у власність покупця товар (партію товару), а покупець зобов`язується прийняти товар та оплатити його на умовах цього договору.

Згідно з п. 1.2 договору одиниця виміру, загальна кількість товару та його асортимент визначається відповідно до видаткової накладної.

Загальна вартість товару за цим договором визначається сумою здійснених сторонами поставок партій товару (п. 2.1 договору).

Відповідно п. 2.2 договору вартість кожної окремої партії товару визначається згідно видаткової накладної на кожну окрему партію товару.

Згідно з п. 2.3 договору оплата здійснюється покупцем шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок продавця в гривнях України.

Пунктом 2.4 визначено, що покупець має право на відстрочку платежу протягом 120 календарних днів з моменту відвантаження товару продавцем.

Термін дії договору складає один рік. В разі відсутності ініціативи будь-якої зі сторін до розірвання договору - договір автоматично вважається пролонгованим на наступний рік (п. 4.5 договору).

Згідно з п. 5.3 договору продавець за договором у випадку несвоєчасної поставки товару (партії товару) зобов`язаний сплатити покупцю пеню за кожен день прострочування в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми несвоєчасно поставленого товару.

Позивач вказує, що перерахував відповідачу попередню плату у сумі 513500,00 грн, що підтверджується платіжними дорученнями, які містяться у матеріалах справи.

Позивач у позовній заяві вказує, що станом на 24.02.2023 жодних поставок товару відповідачем не здійснено, у зв`язку із чим на адресу відповідача: м. Харків, вул. Лозівська, 5 - 30.03.2023 була надіслана вимога №В/2023/к від 24.02.2023 про здійснення поставки товару за договором поставки від 02.04.2018 №05/04-2018, в якій позивач вимагав на виконання умов договору, у семиденний строк від дня отримання цієї вимоги, поставити за місцезнаходженням позивача партію комплектуючих та матеріалів для електроприладів, що викладені у вимозі.

18.05.2023 позивач надіслав відповідачу на адресу: АДРЕСА_1 вимогу №В/2023/к3 від 01.05.2023 про здійснення поставки товару за договором поставки від 02.04.2018 №05/04-2018, в якій вдруге вимагав поставити товар у 7-ти денний строк.

Відповідач відповіді на вищевказані вимоги не надав і поставку товару не здійснив, що зумовило звернення позивача до суду з цим позовом.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 4 ГПК України юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Згідно з ч. 1 ст. 128 ГК України громадянин визнається суб`єктом господарювання у разі здійснення ним підприємницької діяльності за умови державної реєстрації його як підприємця без статусу юридичної особи відповідно до ст. 58 цього Кодексу.

Господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності, зокрема, справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці (п. 1 ч. 1 ст. 20 ГПК України).

З аналізу вказаних норм права вбачається, що фізичні особи, які на час пред`явлення до них позову не є підприємцями, можуть бути відповідачами в господарському суді. Припинення підприємницької діяльності однієї із сторін до звернення з позовом до суду не є перешкодою для розгляду справи в порядку господарського судочинства, але лише в тому випадку, якщо спірні правовідносини виникли за наслідком її господарської діяльності.

Предметом позову в даній справі є стягнення з відповідача коштів попередньої оплати, що отримані за договором поставки від 02.04.2018 №05/04-2018, як з фізичною особою-підприємцем.

На момент укладення договору ОСОБА_1 була зареєстрована, як фізична особа-підприємець.

Господарська діяльність ОСОБА_1 припинена 24.05.2022, про що був внесений відповідний запис до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

За наведених обставин та правових норм, позивач обґрунтовано визначив належність спору до господарської юрисдикції відповідно до суб`єктного складу та змісту правовідносин сторін як таких, що виникли з господарського договору, зобов`язання за яким у відповідача із втратою його статусу, як ФОП не припинилися.

Зазначена правова позиція також викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду: від 05.06.2018 у справі №338/180/17 (провадження №14-144цс18), від 13.02.2019 у справі №910/8729/18 (провадження №12-294гс18), від 25.06.2019 у справі №904/1083/18 (провадження №12-249гс18), від 09.06.2019 у справі №127/23144/18 (провадження №14-460цс19).

Згідно з ч. 1 ст. 193 ГК України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно з ч. 1 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Отже істотними умовами договору поставки є: предмет договору, його ціна та строк поставки товару (продукції).

Відповідно до ст. 266 ГК України предметом поставки є визначені родовими ознаками продукція, вироби з найменуванням, зазначеним у документації до зразків (еталонів), прейскурантах чи товарознавчих довідниках. Предметом поставки можуть бути також продукція, вироби, визначені індивідуальними ознаками.

Загальна кількість товарів, що підлягають поставці, їх часткове співвідношення (асортимент, сортамент, номенклатура) за сортами, групами, підгрупами, видами, марками, типами, розмірами визначаються специфікацією за згодою сторін, якщо інше не передбачено законом.

Частиною 2 статті 267 ГК України передбачено, що строки поставки встановлюються сторонами в договорі з урахуванням необхідності ритмічного та безперебійного постачання товарів споживачам, якщо інше не передбачено законодавством.

Оскільки договір поставки №05/04-2018 від 02.04.2018 не містить всіх істотних умов договору поставки (ціну та строку поставки товару), то він є неукладеним.

Отже, оскільки вищевказаний договір є неукладеним, то відповідно строк поставки товару не встановлений сторонами.

Згідно з ч. 2 ст. 693 ЦК України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Відповідно до ч. 2 ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Позивач надав вимогу від 24.02.2023 за №В/2023/к, що направлена на адресу відповідача: м. Харків, вул. Лозівська, 5 - 24.02.2023, проте дана вимога судом не приймається як належний та допустимий доказ направлення вимоги, оскільки: по-перше, позивач вказує перелік товару, який нібито має поставити відповідач, проте сторонами він ніяким чином не узгоджений; по-друге, зазначена адреса збігається з адресою позивача у справі.

Також, судом не приймається як належний та допустимий доказ направлення вимоги вимога №В/2023/к3 від 01.05.2023, направлена відповідачу на адресу: АДРЕСА_1, оскільки в ній позивач вказує перелік товару, що має поставити відповідач, який сторонами нічим не узгоджений.

Згідно з ч. 2 ст. 551 ЦК України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Оскільки вищевказаний договір є неукладеним, то відповідно і немає підстав для застосування пені, передбаченої пунктом 5.3 договору.

Крім того п. 2.4 договору сторони погодили право покупця на відстрочку платежу протягом 120 календарних днів з моменту відвантаження товару, а отже перерахування коштів у вигляді попередньої оплати у сумі 513500,00 грн, як те здійснив позивач, від нього не вимагалося.

Згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На підставі вказаної норми позивач нарахував відповідачу три відсотки річних за період з 02.03.2023 по 22.05.2023 у сумі 3460,85 грн, інфляційні втрати за період з березень - квітень 2023 року у сумі 8729,50 грн.

Позовні вимоги про стягнення з відповідача інфляційних втрат та 3% річних суд вважає безпідставними та не підлягаючими задоволенню в повному обсязі, оскільки статтею 625 ЦК України передбачена відповідальність за прострочення саме грошового зобов`язання, а за договором поставки у відповідача відсутнє грошове зобов`язання, а наявне лише зобов`язання передати майно (товар).

Посилання позивача в обґрунтуванні свого позові на ч. 2 ст. 693 ЦК України, суд вважає безпідставними, оскільки ця норма застосовується до правовідносин, що виникли на підставі договору купівлі-продажу (поставки) товару. Оскільки договір поставки №05/04-2018 від 02.04.2018 є неукладеним, то спірні відносини регулюються ст. 1212 ЦК України, яка застосовується до зобов`язань у зв`язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави. Проте, позивач не заявив відповідних позовних вимог.

Згідно з ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Позивач не надав доказів в обґрунтування своїх позовних вимог.

За таких обставин, суд вважає позовні вимоги необґрунтованими, недоведеними та не підлягаючими задоволенню в повному обсязі.

З огляду на те, що позовна заява залишається без задоволення, згідно зі ст. 129 ГПК України судові витрати покладаються судом на позивача.

Керуючись ст. 128, 193, 266, 267 ГК України, ст. 530, 551, 625, 638, 693, 712 ЦК України, ст. 73, 74, 76 - 80, 86, 123, 129, 233, 237, 238 ГПК України,

ВИРІШИВ:

В позові відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повне рішення складено "14" вересня 2023 р.

Суддя В.І. Ольшанченко

Веб-адреса сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі - http://reyestr.court.gov.ua.