Рішення

від 22.06.2023 по справі 925/214/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 червня 2023 року м. Черкаси справа № 925/214/22

Господарський суд Черкаської області у складі головуючого судді Грачова В.М., при секретарі судового засідання Жежель А.В., за участі представників сторін: позивача - адвоката Коханія О.В., відповідача - 1 - Сліпченко І.С. за самопредставництвом, відповідача - 2 - прокурора відділу Черкаської обласної прокуратури Пидорича Д.М., третьої особи - Яроша С.В. за самопредставництвом, розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду в м. Черкаси справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Хімагроекспорт" до Головного управління Національної поліції в Черкаській області і Черкаської обласної прокуратури, за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів - Державної Казначейської служби України про стягнення 625700 грн.,

ВСТАНОВИВ:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Хімагроекспорт" звернувся в Господарський суд Черкаської області з позовом до Головного управління Національної поліції в Черкаській області (далі - відповідач-1) та Черкаської обласної прокуратури (далі - відповідач-2) про стягнення з Державного бюджету України через Державну казначейську службу України 425700 грн. матеріальної шкоди та 200000 грн. моральної шкоди, що разом становить 625700 грн., та відшкодування судових витрат.

Позов мотивований тим, що заявлена майнова шкода є збитками у виді грошового виразу ринкової вартості належних позивачу 33 тонн мінеральних добрив - складноазотно-фосфорно калійне комплексне марки NPK16:16:16, втрачених внаслідок протиправної бездіяльності відповідачів при здійсненні досудового розслідування у кримінальному провадженні № 12018250100000156 від 27.03.2018 року, а моральна шкода - грошовою компенсацією зневіри позивача до правоохоронних органів, у здатність держави в особі відповідачів виконувати свої зобов`язання і функції, приниженні ділової репутації позивача перед контрагентами. Протиправна бездіяльність відповідачів полягала в тому, що Уманське районне управління поліції, як територіальний орган поліції, не визнало мінеральне добриво речовим доказом, не передало його на зберігання позивачу, не забезпечило його збереження до закінчення досудового розслідування в кримінальному провадженні, внаслідок чого допустило його втрату. Черкаська обласна прокуратура і її територіальні органи, здійснюючи процесуальне керівництво досудового розслідування у цьому кримінальному провадженні, не забезпечило захист порушеного права власності позивача.

Як на правову підставу своїх вимог позивач послався на норми ст.ст. 13, 19, 41, 56 Конституції України, ст.ст. 11, 22, ч.ч 1, 2 ст. 1166, 1173, 1174, 1176 ЦК України, ч. 3 ст. 19 Закону України «Про національну поліцію», бездіяльність відповідачів суперечила нормам статей 13, 15, 17, 21, 59 Закону України «Про національну поліцію», Порядку зберігання речових доказів стороною обвинувачення, їх реалізації, технологічної переробки, знищення, здійснення витрат, пов`язаних з їх зберіганням і пересиланням, схоронності тимчасово вилученого майна під час кримінального провадження, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19.11.2012 року № 1104.

Ухвалами Господарського суду Черкаської області від 28.02.2022 року, 19.08.2022 року, 21.09.2022 року, 11.10.2022 року прийнято позовну заяву до розгляду, по ній відкрито провадження у справі № 925/214/22 за правилами загального позовного провадження, залучено до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Державну Казначейську службу України, у зв`язку з введенням воєнного стану в Україні підготовче засідання було відкладено і в подальшому призначено на 17.11.2022 року.

Відповідач-1 - Головне управління Національної поліції в Черкаській області в особі свого представника подав суду 21.03.2022 відзив на позовну заяву (за вх. № 3563, а.с. 97-105), за змістом якого заперечував проти позову з мотивів безпідставності і недоведеності позовних вимог. В обґрунтування своїх заперечень відповідач-1 зазначив, що в провадженні Слідчого відділу Уманського районного управління поліції ГУНП в Черкаській області перебувало кримінальне провадження № 12018250100000156, відкрите 27.03.2018 року за ознаками злочинів, передбачених ч. 1 ст. 190, ч. 2 ст. 186 КК України. В цьому кримінальному провадження оглядом місця події злочину було виявлено, що на території КСП «Родниківка» в складському приміщенні за адресою вул. Гагаріна, 1б в с. Родниківка Уманського району знаходяться 33 мішки з мінеральним добривом нітроамофоска (Азофоска) вагою по 1 тоні кожний, які і є об`єктом злочину. Право власності на це добриво заявляли позивач і КСП «Родниківка», до з`ясування обставин добриво залишили під розписку на тимчасове зберігання голові КСП «Родниківка». Вжитими заходам в кримінальному провадженні не було встановлено той факт, що добриво належить саме позивачу, тому і були відсутні підстави повертати добриво йому. З урахуванням цього відповідач-1 вважав, що у господарській справі позивачем не доведено подію заподіяння спірної майнової шкоди йому, причинно-наслідкового зв`язку між заподіяною шкодою та діями (бездіяльністю) відповідача-1, тому відсутні підстави відшкодування спірної шкоди позивачу.

В частині заперечень щодо вимог про стягнення моральної шкоди відповідач-1 зазначав про недоведеність позивачем наявності в діях відповідача-1 усіх ознак цивільного правопорушення, а саме завданої шкоди, її розміру, протиправної поведінки відповідача-1 і причинного зв`язку між шкодою і протиправною поведінкою відповідача-1, що також виключає можливість її відшкодування за наведених позивачем обставин. До відзиву на позов представниками відповідача-1 додано інформаційну довідку поро кримінальне провадження № 12021250320000842 від 11.08.2021 року (а.с. 108-116).

Відповідач-2 - Черкаська обласна прокуратура в особі заступника керівника, теж подав суду 24.03.2022 року відзив на позовну заяву (за вх. № 3666/22, а.с. 118-122), в якому також заперечував проти позову з мотивів необґрунтованості і недоказаності позовних вимог, правова позиція відповідачів співпадає. На обґрунтування своїх заперечень відповідач-2, крім того, зазначив, що 02.08.2021 року кримінальне провадження № 12018250100000156 було закрите на підставі абз. 14 ч. 1 ст. 284 КПК України у зв`язку з закінченням строків досудового розслідування, визначених ст. 219 КПК України, натомість 11.08.2021 року СВ Уманського РУП ГУНП в Черкаській області було відкрите досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12021250320000842 за фактом шахрайських дій по заволодінню грошовими коштами КСП «Родниківка» та відкритим викраденням майна позивача - ТОВ «Хімагроекспорт» за ч. 3 ст. 190, ч. 2 ст. 186 КК України, в якому матеріали кримінального провадження № 12018250100000156 приєднані до кримінального провадження № 12021250320000842, на момент подачі відзиву досудове розслідування у цьому кримінальному провадженні триває. Матеріалами кримінального провадження № 12021250320000842, як і доказами, доданими позивачем до позовної заяви, не підтверджуються доводи позивача, на яких ґрунтується його вимога, про те, що орган досудового розслідування і його службові особи вилучили у позивача його майно - мінеральні добрива, вирішили його долю шляхом передачі директору ТОВ «Родниківка», не забезпечили його збереження і допустили втрату, яка і становить зміст отриманої матеріальної шкоди. До відзиву представником відповідача-2 додано письмові докази на обґрунтування доводів, викладених у ньому, а саме копії протоколу огляду місця події від 20.03.2018 і розписки ОСОБА_1 (а.с. 123-125, 126).

Третя особа - Головне управління Державної казначейської служби України в особі свого представника 05.10.2022 року подала суду пояснення (вх. № 11503/22, а.с. 158-160), в якому заперечувала проти задоволення позовних вимог повністю через їх необґрунтованість та безпідставність. Обгрунтовуючи свої заперечення представник третьої особи зазначив, що факт нанесення матеріальної шкоди позивач обґрунтовує втратою майна, а саме: добрива складноазотно-фосфорно-калійне комплексне марки 16:16:16 у кількості 33 тонни вартістю 425 700,00 грн. з вини відповідачів. Проте, спірне майно органом досудового розслідування у кримінальному провадженні не вилучалось, не арештовувалось і не зберігалось, тому у позивача, в разі підтвердження права власності на нього, не було перешкод в його отриманні і використанні, правоохоронними органами лише було зафіксовано перебування цих добрив у складських приміщеннях КСП «Родниківка». Відтак, в господарській справі позивачем не доведено факт нанесення йому майнової шкоди, незаконність дій працівників правоохоронних органів, наявність причинного зв`язку між діями працівників правоохоронних органів та фактом нанесення майнової шкоди, тому відсутні підстави відповідальності держави за їх дії (бездіяльність). Доводи представника третьої особи в цій частині заперечень ґрунтуються на правовій позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеній в постанові від 12.03.2019 у справі № 920/715/17 (п. 5.37).

В частині доводів щодо відсутності підстав стягнення з Державного бюджету України на користь позивача спірної моральної шкоди представником відповідача зазначено, що навіть доведені факти тривалого досудового розслідування, скасування судом постанови про закриття кримінального провадження, притягнення працівника органу Національної поліції до дисциплінарної відповідальності не можуть вважатися безумовним доказом заподіяння моральної шкоди, тому і в цій частині вимог представник третьої особи просив суд відмовити позивачу за їх недоведеністю.

Ухвалами суду від 17.11.2022, 17.01.2023, 21.02.2023 року підготовче провадження у справі № 925/214/22 закрито, справу призначено до судового розгляду по суті, який в подальшому відкладено на 30.03.2023 року.

Представник позивача подав через систему «Електронний суд»:

17.01.2023 року клопотання (за вх. № 730/23, а.с. 179) про долучення до матеріалів справи рішення Господарського суду Черкаської області від 19.11.2020 року у справі № 925/549/20;

22.05.2023 року додаткові пояснення (за вх. № 8477/23, а.с. 210-212), в яких спростовував доводи представників відповідачів і третьої особи, викладені відповідно в їх відзивах і поясненнях на позов, наполягав на задоволенні позову з викладених в ньому підстав.

В судовому засіданні 30.03.2023 року оголошено перерву до 23.05.2023 року.

Ухвалою суду від 23.05.2023 року розгляд справи по суті відкладено на 22.06.2023 року.

В судовому засіданні 22.06.2023 року представник позивача позов з підстав і в розмірі, викладених у позовній заяві і додаткових письмових поясненнях до неї, підтримав і просив суд задовольнити повністю, представники відповідачів і третьої особи позов не визнали і просили суд відмовити у його задоволенні повністю з підстав, викладених у їх заявах по суті справи.

Відповідно до ст.ст. 233, 240 ГПК України, у судовому засіданні 22.06.2023 року судом було проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши пояснення представників учасників справи, дослідивши їх заяви по суті справи, наявні в справі письмові докази та оцінивши їх у сукупності, суд відмовляє у задоволенні позову повністю з таких підстав.

На підтвердження своїх вимог позивачем подано суду письмові докази, із яких вбачається наступне.

03.01.2018 позивач - ТОВ «Хімагроекспорт» уклав з ТОВ «Українська агропромислова група» договір поставки товару № 3. Предметом договору є постачання товару, визначеного специфікацією, договір діє протягом 2018 року (а.с. 81).

Специфікацією № 3 від 19.03.2018, яка є невід`ємною частиною договору поставки від 03.01.2018 № 3, сторони договору обумовили поставку добрива складноазотно-фосфорно-калійного комплексного марки 16:16:16 у кількості 33 тонни вартістю в кількості 33,000 тонни загальною вартістю 300 300 грн. з ПДВ (а.с. 82).

По видатковій накладній від 19.03.2018 № 1111 позивач отримав від ТОВ «Українська агропромислова група» добриво складноазотно-фосфорно-калійне комплексне марки 16:16:16 у кількості 33 тонни вартістю 300 300 грн. з ПДВ (а.с. 83).

Того ж дня, 19.03.2018 позивач - ТОВ «Хімагроекспорт» замовив у перевізника ФОП Федоренка В.В. перевезення вантажним автомобілем Рено ДНЗ НОМЕР_1 з причепом ДНЗ НОМЕР_2 вантажу - мінеральних добрив NPK 16:16:16: в кількості 33 тонни (у біг-бегах) за маршрутом м. Черкаси - м. Умань, водій ОСОБА_2 , замовлення № 175 (а.с. 84).

Відповідно до товарно-транспортної накладної №19032018-06 від 19.03.2018, перевізник прийняв для перевезення вантаж на умовах, визначених замовленням від 19.03.2018 № 175, записи в ТТН про розвантаження вантажу в місці призначення і про переадресацію відсутні (а.с. 85, 86).

Із розписки директора КСП «Родниківка» ОСОБА_1., адресованої тво начальника Уманського РВП ГУНП у Черкаській області, вбачається його зобов`язання зберігати добриво до вирішення спірних питань, але не довше двох місяців, оскільки добриво придбане ним на договірних умовах на посівну. Добриво обліковане по складу, що також вбачається із книги вагаря (а.с. 17, 18).

21.03.2018 року позивач в особі директора товариства, в порядку ст. 214 КПК України, звернувся до прокуратури Черкаської області з заявою за вих. № 159/21-03 в якій повідомив, що є власником добрива складноазотно-фосфорно калійного комплексного марки 16:16:16 в кількості 33 тонни вартістю 300 300,00 грн., яке придбав на договірних умовах 19.03.2018 у ТОВ «Українська агропромислова група». 20.03.2018 при перевезенні вантажу (добрива) автомобіль з причепом перевізника в с. Родниківка Уманського району було зупинено і розвантажено групою осіб на чолі з керівником КСП «Родниківка» ОСОБА_1 . Зі слів останнього слідує, що це добриво належить очолюваному ним підприємству, заперечення водія були проігноровані. Ці дії носять ознаки злочину, передбаченого ч. 2 ст. 186 Кримінального кодексу України, відомості про його вчинення заявник просив внести до ЄРДР, відкрити кримінальне провадження, розпочати досудове розслідування, визнати в цьому кримінальному провадженні ТОВ «Хімагроекспорт» потерпілим, з метою забезпечення права потерпілого на відшкодування збитків від злочину, забезпечити арешт і збереження добрива як доказу та передати його на зберігання потерпілому (а.с. 19-20).

Заява вих. № 159/21-03 від 21.03.2018 директора ТОВ «Хімагроекспорт» (позивача) прокуратурою Черкаської області перенапрапвлена для вирішення за територіальною юрисдикцією до Уманської місцевої прокуратури, про що повідомлено позивача супровідним листом від 23.03.2018 № 04/2/2-101-18 (а.с. 21).

02.04.2018 року керівником Уманської місцевої прокуратури листом № 1/141-65-18 повідомлено позивача, що за його зверненням вих. № 159/21-03 від 21.03.2018 СВ Уманського РВП ГУНП у Черкаській області відомості по фактам, викладеним у заяві, 26.03.2018 року внесені до ЄРДР, по ним відкрито кримінальне провадження за № 12018250100000156 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 190 КК України (а.с. 21 на звороті).

Із витягу з ЄРДР від 28.02.2018 вбачається, що за інформацією внесеною до ЄРДР 26.03.2018, 27.06.2018 зареєстроване кримінальне провадження № 12018250100000156 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 190 КК України (а.с. 16).

В межах кримінального провадження № 12018250100000156 від 27.03.2018 року позивач звертався з клопотаннями:

06.04.2018 року № 166/06-04 до Уманського РВП ГУНП у Черкаській області про забезпечення арешту добрив, визнання їх речовим доказом і передачу їх на зберігання йому (а.с. 22-23);

25.05.2018 поштою до Уманської місцевої прокуратури про вжиття заходів прокурорського реагування щодо дій слідчого СВ Уманського РВП ГУНП у Черкаській області Кірсарова С.О. і прокурора Уманської місцевої прокуратури Андрійчука С.В. про неналежне виконання ними вимог КПКУ (а.с. 26, 27);

11.06.2018 року нарочно слідчому СВ Уманського РВП ГУНП у Черкаській області Кірсарову С.О. про невідкладну перевірку наявності і збереження добрива, яке є речовим доказом у кримінальному провадженні, та передачу його на зберігання власнику і потерпілому - ТОВ «Хімагроекспорт» (а.с. 28-29);

18.07.2018 року до прокуратури Черкаської області про передачу матеріалів справи на розслідування вищестоящому слідчому органу - слідчому управлінню ГУНП у Черкаській області (а.с. 33-34);

07.12.2018 року слідчому СВ Уманського РВП ГУНП у Черкаській області Кірсарову С.О. про надання інформації і процесуальних документів у кримінальному провадженні № 12018250100000156, яке об`єднане із кримінальним провадженням № 420018251100000075 від 11.06.2018 року (а.с. 36, 37;

15.04.2021 року до Уманської місцевої прокуратури з пропозиціями щодо збирання доказів для з`ясування обставин, які підлягають доказуванню (а.с. 45-47, 48);

15.04.2021 року до Уманського районного управління поліції про проведення певних слідчих дій (а.с. 49-50, 51);

22.07.2021 року до Уманського районного управління поліції про повідомлення результатів розгляду клопотання від 15.04.2021 про проведення слідчих і розшукових дій та результат вирішення його клопотання про прийняття і приєднання до матеріалів кримінального провадження № 12018250100000156 його цивільного позову (а.с. 57, 58);

13.08.2021 року до Уманського районного управління поліції про повідомлення результатів розгляду клопотання від 22.07.2021 та про надання інформації про хід кримінального провадження і копій процесуальних документів у ньому (а.с. 61, 62);

13.08.2021 року до Черкаської обласної прокуратури про надання інформації щодо результатів службової перевірки про неналежний стан досудового розслідування у кримінальному провадженні № 12018250100000156 (а.с. 63);

08.10.2021 року до Уманської окружної прокуратури про надання копії постанови від 02.09.2021 про закриття кримінального провадження № 12018250100000156 і про рух його цивільного позову у цьому кримінальному провадженні (а.с. 67, 68);

08.10.2021 року до слідчого управління ГУНП у Черкаській області про надання копій матеріалів службового розслідування щодо неналежного стану досудового розслідування у кримінальному провадженні № 12018250100000156 та копії рішення за результатом цього службового розслідування (а.с. 69);

16.12.2021 року до Черкаської обласної прокуратури, ГУНП у Черкаській області, Уманської окружної прокуратури і Уманського районного управління поліції з вимогою повернути ТОВ «Хімагроекспорт» речові докази - добрива складноазотно-фосфорно калійного комплексного марки 16:16:16 в кількості 33 тонни у зв`язку з закриттям кримінального провадження № 12018250100000156 згідно з постановою від 02.08.2021 року (а.с. 77, 78).

На свої звернення позивач ТОВ «Хімагроекспорт» отримав такі письмові повідомлення:

17.05.2018 № 1/141-98-18 (а.с. 24), 25.06.2018 № 1/141-98-18 (а.с. 32), 19.04.2021 № 53-226вих21 (а.с. 52), 19.10.2021 № 53-96-21 (а.с. 70), 29.12.2021 № 53-96-21 (а.с. 79) від Уманської (місцевої) окружної прокуратури, якими повідомлялось позивача, що вивченням матеріалів кримінального провадження № 12018250100000156 встановлено, що 20.03.2018 у вказаному кримінальному провадженні було проведено огляд місця події на території КСП «Родниківка», під час якого виявлено мінеральне добриво в кількості 33 тонни, яке передане на відповідальне зберігання голові КСП ОСОБА_1. Це мінеральне добриво у вказаному кримінальному провадженні речовим доказом не визнавалось, органами досудового розслідування не вилучалось, а тому не може бути повернуте ТОВ «Хімагроекспорт». 22.06.2021 до матеріалів кримінального провадження № 12018250100000156 був приєднаний цивільний позов ТОВ «Хімагроекспорт» від 03.06.2021 року. В кримінальному провадженні № 12018250100000156 службовими особами Уманського РВП ГУНП в Черкаській області проводяться всі необхідні слідчі дії;

02.07.2021 № 09/1-101-18 (а.с. 53), 06.07.2021 № 09/1-101-18 (а.с. 54), 02.08.2021 № 09/1-2974вих21 (а.с. 59, 60), 17.08.2021 № 09/1-101-18 (а.с. 64) від Черкаської обласної прокуратури, якими повідомлялось, що Уманською місцевою прокуратурою на підставі ухвали Уманського міськрайонного суду від 11.06.2018 внесено відомості до ЄРДР № 420018251100000075 за ознаками складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України. 23.07.2018 кримінальне провадження № 12018250100000156 об`єднано з кримінальним провадженням № 420018251100000075, якому присвоєно № 12018250100000156 за фактом шахрайських дій по заволодінню грошових коштів КСП «Родниківка» та відкритого викрадення майна ТОВ «Хімагроекспорт» за ч. 1 ст. 190, ч. 2 ст. 186 КК України. Постановою першого заступника керівника Черкаської обласної прокуратури від 02.08.2021 року у задоволенні клопотання представника ТОВ «Хімагроекспорт» про доручення здійснення досудового розслідування у кримінальному провадженні № 12018250100000156 слідчому підрозділу вищого рівня відмовлено. 11.08.2021 року СВ Уманського РУП ГУНП в Черкаській області розпочато досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12021250320000842 за фактом шахрайських дій по заволодінню грошовими коштами КСП «Родниківка» за ч. 3 ст. 190 КК України, досудове розслідування триває;

17.12.2019 № 8997 (а.с. 38), 29.12.2021 № 14496/14 (а.с. 80) від СВ Уманського РУП ГУНП в Черкаській області про те, що добрива у кримінальному провадженні № 12018250100000156 не арештовувались, речовим доказом не визнавались, тому при закритті кримінального провадження їх доля як речового доказу не вирішувалась;

26.08.2021 № 24/К-77аз (а.с. 65), 13.10.2021 № 24/К-86аз (а.с. 73, 74-76) від СУ ГУНП в Черкаській області про результати службового розслідування. До повідомлень додано висновок службового розслідування від 10.08.2021 із якого вбачається, що дисциплінарною комісією за результатами службового розслідування, проведеного за листом Уманської окружної прокуратури від 30.06.2021 № 53-656вих21, встановлені порушення ст. 18 ЗУ «Про Національну поліцію» ст. 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, ст. 2, ч. ч. 1, 2, ст. 9, ч. 1 ст. 28, ч 4 ст. 38, ч. 1 ст. 40, ст. 219 КПК України щодо всебічного, повного і неупередженого розслідування та дослідження обставин кримінального провадження, виконання в розумні строки процесуальних дій та прийняття процесуальних рішень, не вжито, всіх передбачених законом заходів для забезпечення ефективності досудового розслідування, строків досудового розслідування у кримінальному провадженні № 12018250100000156, слідчий СВ Уманського РВП УВП ГУНП в Черкаській області Кісаров С.О. заслуговує дисциплінарної відповідальності, але враховуючи що він звільнений з органів НПУ, вирішено обмежитись цим.

Ухвалою Уманського міськрайонного суду від 22.05.2018 року у справі № 705/1534/18 задоволено скаргу позивача ТОВ «Хімагроекспорт», зобов`язано службових осіб Уманської місцевої прокуратури внести відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань на підставі заяви ТОВ «Хімагроекспорт» від 21.03.2018 року за вих. № 159/21-03 про вчинення кримінального правопорушення, що має ознаки складу злочину передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України (а.с. 25).

Постановою слідчого СВ Уманського РВП УВП ГУНП в Черкаській області від 29.06.2020 року кримінальне провадження № 12018250100000156 від 27.03.2018 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 190, ч. 2 ст. 186 КК України, закрите у зв`язку з закінченням строку проведення досудового розслідування (а.с. 39).

Ухвалою Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 07.04.2021 року у справі № 705/1959/18, провадження 1-кс/705/300/21, задоволено скаргу представника ТОВ «Хімагроекспорт» адвоката Коханія О.В., постанову слідчого від 29.06.2020 року про закриття вказаного кримінального провадження № 12018250100000156 скасовано (а.с. 40-43, 44-45).

Ухвалою Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 09.07.2021 року у справі № 705/1959/18, провадження № 1-кс/705/652/21 задоволено скаргу представника ТОВ «Хімагроекспорт» адвоката Коханія О.В., зобов`язано прокурора Черкаської обласної прокуратури розглянути клопотання представника потерпілого ТОВ «Хімагроекспорт» від 03.06.2021 вх. № 154/54-2 у кримінальному провадженні № 12018250100000156 від 27.03.2018 року в порядку та строки, встановлені ст. 220 КПК України. Під час розгляду скарги слідчим-суддею була встановлена бездіяльність керівника Черкаської обласної прокуратури у кримінальному провадженні № 12018250100000156, яка полягала у тому, що ним не розглянуте клопотання представника потерпілого - ТОВ «Хімагроекспорт» адвоката Коханія О.В. щодо вжиття заходів до активізації досудового розслідування (а.с. 55-56).

Постановою слідчого СВ Уманського РВП УВП ГУНП в Черкаській області від 02.08.2021 року кримінальне провадження № 12018250100000156 від 27.03.2018 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 190, ч. 2 ст. 186 КК України, закрите на підставі абз. 14 ч. 1 ст. 284 КПК України у зв`язку з закінченням строків проведення досудового розслідування, визначених ст. 219 КПК України. При винесенні цієї постанови слідчим також було враховано, що в ході досудового розслідування не встановлено осіб, які вчинили ці злочини (а.с. 71-72).

11.08.2021 року СВ Уманського РУП ГУНП в Черкаській області розпочато досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12021250320000842 за фактом шахрайських дій по заволодінню грошовими коштами КСП «Родниківка» за ч. 3 ст. 190 КК України.

22.09.2021 року проведено тимчасовий доступ до матеріалів закритого кримінального провадження № 12018250100000156, в ході якого зазначені матеріали вилучено та долучено до матеріалів кримінального провадження № 12021250320000842 від 11.08.2021 року.

Рішенням господарського суду Черкаської області від 19.11.2020 у справі № 925/549/20 повністю відмовлено у задоволенні позову ТОВ «Хімагроекспорт» до КСП «Родниківка» про стягнення 425700,00 грн. шкоди. Позовні вимоги були мотивовані тим, що внаслідок помилки перевізника відповідач отримав, розвантажив у себе в сховищі на території господарства в с. Родниківка і привласнив 33 тонни мінеральних добрив, які належали позивачу, заявлена до стягнення шкода є збитками у виді грошового виразу вартості втрачених добрив (а.с. 184-185).

Відповідно до експертного висновку Черкаської торгово-промислової палати № 0-850 від 27.11.2019 року, складеного за замовленням ТОВ «Хімагроекспорт», станом на 27.11.2019 р. середній діапазон ринкової вартості добрива Нітроамофоски (Азофоски) NPK 16-16-16 в Україні становив 10980,00-12900,00 грн. за одну тонну (а.с. 87).

За розрахунком позивача, з урахуванням ринкової вартості добрива Нітроамофоски (Азофоски) NPK 16-16-16 в Україні, підтвердженої висновком Черкаської торгово-промислової палати № 0-850 від 27.11.2019 року, вартість 33 тонн втрачених добрив складає 425 700 грн. Моральну шкоду позивачем оцінено у розмірі 200 000 грн.

Таким чином, предметом позову у справі, що розглядається, є вимога позивача про стягнення з Державного бюджету України на його користь майнової і моральної шкоди, завданих протиправною бездіяльністю відповідачів, як органу, що здійснює досудове розслідування і прокуратури, при здійсненні ними своїх повноважень.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи, зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 56 Конституції України встановлено, що кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Статтею 3 Цивільного кодексу (далі - ЦК) України визначено загальні засади цивільного законодавства. Згідно з пунктами 2, 5, 6 ч. 1 цієї статті ЦК, ними зокрема, є: неприпустимість позбавлення права власності, крім випадків, встановлених Конституцією України та законом; судовий захист цивільного права та інтересу; справедливість, добросовісність та розумність.

Цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі (ч. 1, п. 3 ч. 2 ст. 11 ЦК України).

Статтями 13 і 14 ЦК України встановлено, відповідно, межі здійснення цивільних прав та загальні засади виконання цивільних обов`язків. Зокрема, і цивільні права і цивільні обов`язки здійснюються (виконуються) в межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Частиною 1 ст. 15 ЦК України встановлено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно з ч. 1, ч. 2 п.п. 8, 9 ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди, відшкодування моральної (немайнової) шкоди. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

За загальними положеннями ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). На вимогу особи, якій завдано шкоди, та відповідно до обставин справи майнова шкода може бути відшкодована і в інший спосіб, зокрема, шкода, завдана майну, може відшкодовуватися в натурі (передання речі того ж роду та тієї ж якості, полагодження пошкодженої речі тощо), якщо інше не встановлено законом (ч.ч. 1, 2, 4 ст. 22).

Статтею 23 ЦК України унормовано відшкодування моральної шкоди. Згідно з ч. 1, п. 4 ч. 2, ч.ч. 3, 4 цієї статті ЦК, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Якщо інше не встановлено законом, моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування.

Обґрунтовуючи вимогу про стягнення з Державного бюджету України на його користь майнової і немайнової шкоди, позивач, будучи юридичною особою, зазначив, що ця шкода завдана йому протиправною бездіяльністю відповідачів, як органу, що здійснює досудове розслідування і прокуратури, при здійсненні ними своїх повноважень.

Отже, крім загальних підстав відшкодування майнової і немайнової шкоди, визначених ст.ст. 22, 23 ЦК України, спірні правовідносини сторін перебувають також у сфері регулювання параграфа 1 глави 82 «Відшкодування шкоди» Цивільного кодексу України.

Загальні підстави відповідальності за завдану майнову шкоду встановлені ст. 1166 Цивільного кодексу України, відповідно до ч. 1 якої майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Статтею 1167 ЦК України визначено підстави відповідальності за завдану моральну шкоду. Згідно з ч. 1 ст. 1167 ЦК, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті. Відповідно до п. 3 ч. 2 цієї статті, моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала, у випадках, встановлених законом.

Спеціальною нормою, яка регулює порядок відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду, є стаття 1176 ЦК України. Нормами частин 6, 7 статті 1176 ЦК України встановлено, що шкода, завдана фізичній або юридичній особі внаслідок іншої незаконної дії або бездіяльності чи незаконного рішення органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органу досудового розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується на загальних підставах. Порядок відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органу досудового розслідування, прокуратури або суду, встановлюється законом.

Порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду визначено Законом України від 01.12.1994 № 266/94-ВР. Відповідно до ст. 1 цього Закону, ним регулюється відшкодування шкоди, завданої громадянинові і положення цього Закону не можуть за аналогією застосовуватися до відносин щодо відшкодування шкоди, завданої злочином юридичній особі.

Загальні підстави відшкодування шкоди, завданої органом державної влади та посадовою або службовою особою органу державної влади, передбачені статтями 1173, 1174 ЦК України. Застосовуючи статті 1173, 1174 ЦК України, суд має встановити: по-перше, невідповідність рішення, дії чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування чи відповідно їх посадової або службової особи вимогам закону чи іншого нормативного акта; по-друге, факт заподіяння цим рішенням, дією чи бездіяльністю шкоди фізичній або юридичній особі. За наявності цих умов є підстави покласти цивільну відповідальність за завдану шкоду саме на державу, Автономну Республіку Крим або орган місцевого самоврядування.

Згідно з ч. 1 ст. 1192, ч. 1 ст. 1193 ЦК України, якщо інше не встановлено законом, з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов`язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Шкода, завдана потерпілому внаслідок його умислу, не відшкодовується.

Відшкодування збитків є одним із видів цивільно-правової відповідальності і для застосування такої міри відповідальності необхідна наявність всіх елементів складу правопорушення, а саме: протиправної поведінки, дії чи бездіяльності особи; шкідливого результату такої поведінки (збитків), наявності та розміру понесених збитків; причинного зв`язку між протиправною поведінкою та збитками; вини особи, яка заподіяла шкоду. У разі відсутності хоча б одного з елементів відповідальність у вигляді відшкодування збитків не наступає.

За загальними правилами судового процесу, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Виходячи з цього, позивач повинен довести факт спричинення збитків і моральної шкоди у названому ним виді, обґрунтувати їх розмір, довести безпосередній причинний зв`язок між правопорушенням та заподіянням збитків і розмір відшкодування. Важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення причинного зв`язку між протиправною поведінкою та шкодою потерпілої сторони.

У постанові від 12.03.2019 року у справі № 920/715/17 Велика Палата Верховного Суду дійшла висновків щодо застосування норм статей 1173, 1174, 1176 ЦК України, за змістом яких особою, відповідальною перед потерпілим за шкоду, завдану органами державної влади, їх посадовими та службовими особами, відповідно до цих положень ЦК України, та відповідачем у справі є держава, яка набуває і здійснює свої цивільні права та обов`язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом. Таким органом є особа, відповідальна за спричинення збитків, та Казначейська служба, яка здійснює списання коштів з державного бюджету на підставі рішення суду. Крім того, положення частини першої статті 225 ГК України регулюють склад збитків, що підлягають відшкодуванню особами, які допустили господарське правопорушення, порушили господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності. В силу статті 42 ГК України підприємницька діяльність здійснюється суб`єктами господарювання самостійно на власний ризик і майнові втрати від такої діяльності, обумовлені договірними зобов`язаннями сторін, не можуть покладатися на державу за самим лише фактом їх понесення в будь-якому разі (пункти 5.28., 5.37 постанови).

Верховний Суд у складі колегії суддів КГС у постанові від 02.07.2020 р. у справі № 910/11621/16 сформулював правову позицію, за змістом якої, визначивши характер спірних правовідносин, для застосування до них приписів статей 1167, 1173, 1174, 1176 ЦК України суд має встановити, зокрема: кому завдана шкода (фізичній чи юридичній особі з урахуванням суб`єктного складу злочину відповідно до статті 172 КК України); чим підтверджується заподіяння позивачеві втрат немайнового характеру та в чому конкретно вони полягали/проявилися (наприклад, у приниженні ділової репутації юридичної особи, у посяганні на фірмове найменування, товарний знак, виробничу марку, розголошення комерційної таємниці або у вчиненні дій, спрямованих на зниження престижу чи підрив довіри до її діяльності), за яких обставин та якими конкретно рішеннями, діями, бездіяльністю вони заподіяні; невідповідність цих рішень, дій чи бездіяльності органу державної влади чи їх посадової або службової особи вимогам закону чи іншого нормативного акта; факт заподіяння цими рішеннями, діями чи бездіяльністю шкоди саме юридичній особі та її розмір; причино-наслідковий зв`язок між незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю. За наявності цих умов є підстави покласти цивільну відповідальність за завдану шкоду згідно з цими статтями саме на державу, Автономну Республіку Крим або орган місцевого самоврядування.

Із постанови Великої Палати Верховного суду від 12.03.2019 № 920/715/17|12-199гс18 вбачається, що статті 1173, 1174 ЦК України є спеціальними і передбачають певні особливості, характерні для розгляду справ про деліктну відповідальність органів державної влади та посадових осіб, які відмінні від загальних правил деліктної відповідальності. Так, зокрема, цими правовими нормами передбачено, що для застосування відповідальності посадових осіб та органів державної влади наявність їх вини не є обов`язковою. Втім, цими нормами не заперечується обов`язковість наявності інших елементів складу цивільного правопорушення, які є обов`язковими для доказування у спорах про стягнення збитків. Необхідною підставою для притягнення органу державної влади до відповідальності у вигляді стягнення шкоди є наявність трьох умов: неправомірні дії цього органу, наявність шкоди та причинний зв`язок між неправомірними діями і заподіяною шкодою, і довести наявність цих умов має позивач, який звернувся з позовом про стягнення шкоди на підставі статті 1173 ЦК України (п.п. 5.9., 5.10.).

У постанові від 14.04.2020 року у справі № 925/1196/18 Велика Палата Верховного Суду зауважила, що збитки - це об`єктивне зменшення будь-яких майнових благ сторони, що обмежує його інтереси як учасника певних господарських відносин і проявляється у витратах, зроблених кредитором, втраті або пошкодженні майна, а також у не одержаних кредитором доходах, які б він одержав, якби зобов`язання було виконано боржником. Доведення факту наявності таких збитків та їх розміру, а також причинно-наслідкового зв`язку між правопорушенням і збитками покладено на позивача. Причинний зв`язок як обов`язковий елемент відповідальності за заподіяні збитки полягає в тому, що шкода повинна бути об`єктивним наслідком поведінки завдавача шкоди, отже, доведенню підлягає факт того, що протиправні дії заподіювача є причиною, а збитки є наслідком такої протиправної поведінки.

Відповідно до вищевикладених обставин суд вбачає, що поданими позивачем письмовими доказами підтверджуються обставини придбання позивачем 19.03.2018 році у ТОВ «Українська агропромислова група» добрива складноазотно-фосфорно-калійного комплексного марки 16:16:16 у кількості 33 тонни вартістю 300300 грн. з ПДВ і його перевезення автомобільним транспортом найнятого перевізника до м. Умань. Того ж дня перевізник прийняв для перевезення вантаж, але до місця призначення вантаж не прибув.

21.03.2018 року позивач в особі директора ТОВ «Хімагроекспорт» ОСОБА_3 звернувся до Прокуратури Черкаської області із заявою про вчинення стосовно нього кримінального правопорушення, в якій зазначив, що вантаж добрив, які належать йому, при перевезенні 20.03.2018 відкрито викрадено і привласнено групою осіб, серед яких був голова КСП «Родниківка» ОСОБА_1 . Відомості про означену в заяві подію позивач просив внести до ЄРДР, за його заявою просив розпочати досудове розслідування діянь, які мають ознаки злочину, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України.

Зі своєї сторони голова КСП «Родниківка» ОСОБА_1 заявляв, що означені добрива на законних підставах придбані очолюваним ним підприємством і належать йому.

27.03.2018 року СВ Уманського РВП УВП ГУНП в Черкаській області по факту заволодіння грошовими коштами КСП «Родниківка» шляхом шахрайських дій внесено відомості до ЄРДР і розпочато кримінальне провадження № 12018250100000156.

Ухвалою Уманського міськрайонного суду від 22.05.2018 року у справі № 705/1534/18 задоволено скаргу позивача ТОВ «Хімагроекспорт», зобов`язано службових осіб Уманської місцевої прокуратури внести відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань на підставі заяви ТОВ «Хімагроекспорт» від 21.03.2018 року про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України.

27.06.2018 року Уманською місцевою прокуратурою, на підставі ухвали Уманського міськрайонного суду від 22.05.2018 року, внесено відомості до ЄРДР за № 420018251100000075 про відкрите викрадення майна ТОВ «Хімагроекспорт» за ознаками складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України.

23.07.2018 року постановою прокурора Уманської місцевої прокуратури кримінальне провадження № 12018250100000156 об`єднано з кримінальним провадженням № 420018251100000075, якому присвоєно № 12018250100000156 за ч. 1 ст. 190, ч. 2 ст. 186 КК України, по ньому вчинялись слідчі дії, ТОВ «Хімагроекспорт» визнано потерпілим, прийнято до провадження його цивільний позов.

29.06.2020 року постановою слідчого СВ Уманського РВП УВП ГУНП в Черкаській області Юхименка О.І. кримінальне провадження № 12018250100000156 було закрите у зв`язку з закінченням строку досудового розслідування.

Ухвалою Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 07.04.2021 року у справі № 705/1959/18 за скаргою представника ТОВ «Хімагроекспорт» адвоката Коханія О.В. постанову слідчого від 29.06.2020 року про закриття кримінального провадження № 12018250100000156 було скасовано.

16.06.2021 року кримінальне провадження № 12018250100000156 було відновлене, проведення досудового розслідування було доручене слідчому СВ Уманського РУП ГУНП в Черкаській області Юхименку О.І.

Ухвалою Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 09.07.2021 року у справі № 705/1959/18 за скаргою представника ТОВ «Хімагроекспорт» адвоката Коханія О.В. на неефективність здійснюваного досудового розслідування була встановлена бездіяльність керівника Черкаської обласної прокуратури у кримінальному провадженні № 12018250100000156, у зв`язку з цим було зобов`язано прокурора Черкаської обласної прокуратури розглянути клопотання представника потерпілого ТОВ «Хімагроекспорт» від 03.06.2021 року у цьому кримінальному провадженні в порядку та строки, встановлені ст. 220 КПК України.

Постановою слідчого СВ Уманського РВП УВП ГУНП в Черкаській області від 02.08.2021 року кримінальне провадження № 12018250100000156 від 27.03.2018 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 190, ч. 2 ст. 186 КК України, закрите на підставі абз. 14 ч. 1 ст. 284 КПК України у зв`язку з закінченням строків проведення досудового розслідування, визначених ст. 219 КПК України. При винесенні цієї постанови слідчим також було враховано, що в ході досудового розслідування не встановлено осіб, які вчинили ці злочини.

Постановою першого заступника керівника Черкаської обласної прокуратури від 02.08.2021 року, у зв`язку з закриттям кримінального провадження № 12018250100000156, у задоволенні клопотання представника ТОВ «Хімагроекспорт» про доручення здійснення досудового розслідування у цьому кримінальному провадженні слідчому підрозділу вищого рівня через неефективність досудового розслідування, що проводилось, відмовлено.

11.08.2021 року СВ Уманського РУП ГУНП в Черкаській області розпочато досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12021250320000842 за фактом шахрайських дій по заволодінню грошовими коштами КСП «Родниківка» за ч. З ст. 190 КК України.

22.09.2021 року проведено тимчасовий доступ до матеріалів закритого кримінального провадження № 12018250100000156, в ході якого зазначені матеріали вилучено та долучено до матеріалів кримінального провадження № 12021250320000842 від 11.08.2021 року, досудове розслідування триває.

У задоволенні позову ТОВ «Хімагроекспорт» до КСП «Родниківка» про стягнення 425700,00 грн. збитків, завданих йому протиправним привласненням відповідачем належного позивачу майна - 33 тонни мінеральних добрив, рішенням господарського суду Черкаської області від 19.11.2020 у справі № 925/549/20 повністю відмовлено.

Отже, захист свого порушеного спірного майнового права позивач вчиняє в порядку цивільного і кримінального провадження.

У задоволенні його цивільного позову, заявленого в порядку господарського судочинства, до винної особи, про відшкодування збитків, завданих втратою майна, позивачу господарським судом відмовлено, рішення суду набрало законної сили.

Кримінальне провадження, відкрите за його заявою про відкрите викрадення його майна, закрите на підставі абз. 14 ч. 1 ст. 284 КПК України у зв`язку з закінченням строків проведення досудового розслідування, визначених ст. 219 КПК України, в ході досудового розслідування осіб, які вчинили цей злочин, не встановлено. Із матеріалів кримінального провадження не вбачається, що майно, вимога про відшкодування збитків за його втрату у розмірі його вартості, вибуло із володіння позивача внаслідок бездіяльності органів досудового слідства і прокуратури.

Враховуючи недоведеність протиправної бездіяльності органів досудового розслідування і прокуратури, наслідком якої була б втрата належного позивачу майна, відсутність причинно-наслідкового зв`язку між їх діями (бездіяльністю) та завданою позивачу шкодою, суд не вбачає в діях (бездіяльності) відповідачів ознак правопорушення, відповідальність за яке могла б настати у виді відшкодування спірних збитків.

Разом з тим, в діях відповідачів встановлено ознаки неефективності проведення досудового розслідування у кримінальному провадженні № 12018250100000156, відкритому за заявою позивача, надмірна необґрунтована тривалість досудового розслідування у справі, яка не є надто складною.

Надмірна тривалість кримінального провадження здатна призвести до моральних страждань особи, зумовлених тривалою невизначеністю спірних правовідносин, необхідністю відвідування органів досудового розслідування, неможливістю здійснювати звичайну щоденну діяльність, підривом репутації тощо.

Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) позивач може претендувати на компенсацію за шкоду, спричинену надмірною тривалістю кримінального провадження, якщо доведе факт надмірної тривалості досудового розслідування і те, що тим самим йому було завдано матеріальної чи моральної шкоди, та обґрунтує її розмір.

Позивач в обґрунтування підстав завдання моральної шкоди йому, як юридичній особі, зазначив, що сама завдана йому моральна шкода полягає в зневірі до правоохоронних органів, органів досудового розслідування, у здатності виконання державою своїх зобов`язань і функцій. Надмірна тривалість досудового розслідування, не вчинення необхідних слідчих дій зумовило зневіру у правосуддя. Неповернення майна позивачу призвело до невиконання ним власних зобов`язань перед контрагентом - покупцем, що призводить до приниження його ділової репутації. Доказів на підтвердження викладених обставин, розрахунок розміру заявленої до стягнення моральної шкоди позивач суду не надав.

Відтак, і в цій частині позову вимоги позивача суд визнає недоведеними, безпідставними і у їх задоволенні також відмовляє повністю.

При ухваленні цього рішення суд керується правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеною в постанові від 03.09.2016 року у справі № 916/1423/17, провадження № 12-208гс18.

Відповідно до частин 5, 6 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів в Україні», висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов`язковими для всіх суб`єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Відповідно до частин 1, 4 статті 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 45 Закону України від 02.06.2016 N 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів», саме Велика Палата Верховного Суду у визначених законом випадках здійснює перегляд судових рішень у касаційному порядку з метою забезпечення однакового застосування судами норм права.

Крім того, Велика Палата Верховного Суду при розгляді справи № 755/10947/17 зазначила, що незалежно від того, чи перераховані усі постанови, у яких викладена правова позиція, від якої відступила Велика Палата, суди під час вирішення тотожних спорів мають враховувати саме останню правову позицію Великої Палати.

Відповідно до п. 2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 № 6 "Про судове рішення", рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з`ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору. Господарський суд у прийнятті судового рішення керується (та відповідно зазначає у ньому) не лише тими законодавчими та/або нормативно-правовими актами, що на них посилалися сторони та інші учасники процесу, а й тими, на які вони не посилалися, але якими регулюються спірні правовідносини у конкретній справі (якщо це не змінює матеріально-правових підстав позову).

Враховуючи положення ч. 1ст. 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 № 475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7, 11 до Конвенції та прийняття Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

Зокрема, Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" у рішенні від 18.07.2006 та у справі "Трофимчук проти України" у рішенні від 28.10.2010 зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент сторін. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

Нормами Господарського процесуального кодексу України, зокрема, встановлено, що:

учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається (ч. 1 ст. 43);

кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (ч.ч. 1, 3 ст. 74);

належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування (ч. 1 ст. 76);

обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ч. 1 ст. 77);

достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ч. 1 ст. 78);

наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ч.ч. 1, 2 ст. 79);

учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду (ч. 1 ст. 80);

суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили (ч.ч. 1, 2 ст. 86).

Згідно з ч.ч. 1, 3 ст. 13, ч. 1 ст. 14 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відтак, з огляду на викладені обставини справи, наведені норми законодавства, правові позиції Верховного Суду, суд надає перевагу запереченням відповідачів і третьої особи, наведеним у відзивах на позов, щодо спростування наявності підстав відшкодування державою завданої позивачу спірної шкоди, а поданий позов з урахуванням його предмета і підстав визнає необґрунтованим, недоказаним і таким, що задоволенню не підлягає.

Відповідно до п. 13 ч. 2 ст. 3 Закону України «Про судовий збір», судовий збір не справляється за подання позовної заяви про відшкодування шкоди, заподіяної особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їх посадовою або службовою особою, а так само незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури або суду.

Беручи до уваги те, що судом відмовлено у задоволенні позову повністю, а позивач згідно з п. 13 ч. 2 ст. 3 Закону України «Про судовий збір» звільнений від сплати судового збору, немає підстав для здійснення розподілу судових витрат у порядку, визначеному ст. 129 ГПК України, а також стягнення витрат понесених позивачем на правничу допомогу.

Керуючись ст.ст. 129, 233, 236-240, 255, 256 ГПК України, господарський суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Хімагроекспорт» до Головного управління Національної поліції в Черкаській області і Черкаської обласної прокуратури, за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Державної Казначейської служби України про стягнення 625700 грн. - відмовити повністю.

Рішення може бути оскаржене до Північного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складене 14.09.2023 року.

Суддя В.М. Грачов