Постанова
від 05.09.2023 по справі 910/2722/22
КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 вересня 2023 року

м. Київ

cправа № 910/2722/22

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Багай Н. О. - головуючого, Дроботової Т. Б., Чумака Ю. Я.,

секретар судового засідання - Письменна О. М.,

за участю представників:

позивача - Грекової Л. В. (адвоката),

відповідача-1 - не з`явилися,

відповідача-2 - Сергеєва Д. С. (адвоката),

відповідача-3 - не з`явилися,

третьої особи-1 - не з`явилися,

третьої особи-2 - не з`явилися,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Міністерства юстиції України

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 20.04.2023 (колегія судів: Ткаченко Б. О. - головуючий, Алданова С. О., Гаврилюк О. М.) і рішення Господарського суду міста Києва від 12.10.2022 (суддя Баранов Д. О.)

та розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ЄВРО РІЕАЛ ЕСТЕЙТ"

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 20.04.2023 (колегія судів: Ткаченко Б. О. - головуючий, Алданова С. О., Гаврилюк О. М.) у справі

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "БАРСЕЛОНА"

до: 1) Міністерства юстиції України, 2) Товариства з обмеженою відповідальністю "ЄВРО РІЕАЛ ЕСТЕЙТ", 3) ОСОБА_1 ,

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача (Товариства з обмеженою відповідальністю "ЄВРО РІЕАЛ ЕСТЕЙТ"): 1) ОСОБА_2 , 2) Товариства з обмеженою відповідальністю "ДЖЕЙ ЕН МІНЕРАЛ",

про визнання незаконним та скасування наказу, витребування майна з чужого незаконного володіння та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст позовних вимог

1.1. У лютому 2022 року Товариство з обмеженою відповідальністю "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "БАРСЕЛОНА" (далі - ТОВ "ФК "БАРСЕЛОНА") звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Міністерства юстиції України, Товариства з обмеженою відповідальністю "ЄВРО РІЕАЛ ЕСТЕЙТ" (далі - ТОВ "ЄВРО РІЕАЛ ЕСТЕЙТ") та ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 ), в якому просило:

- визнати незаконним та скасувати наказ Міністерства юстиції України "Про задоволення скарги" від 30.09.2021 № 3456/5;

- витребувати з чужого незаконного володіння ТОВ "ЄВРО РІЕАЛ ЕСТЕЙТ" на користь ТОВ "ФК "БАРСЕЛОНА" житловий будинок літ. "А" загальною площею 454,2 м2, розташований за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 738547780000); земельну ділянку площею 0,0730 га з кадастровим номером: 8000000000:82:079:0029, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 758794180000);

- скасувати рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Кузьменко Інни Петрівни про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 22.09.2021 з індексним номером: 60517296, згідно з яким зареєстровано заборону на житловий будинок (номер запису про обтяження: 44093878; реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 738547780000);

- скасувати рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Кузьменко Інни Петрівни про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 24.09.2021 з індексним номером: 60582211, згідно з яким зареєстровано заборону на земельну ділянку (номер запису про обтяження: 44151652; реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 758794180000).

1.2. Позовні вимоги ТОВ "ФК "БАРСЕЛОНА" обґрунтовані тим, що, скасовуючи рішення приватного нотаріуса Михайленка Сергія Анатолійовича (далі - приватний нотаріус Михайленко С. А.) від 02.10.2020 № 54387300, на підставі якого за ТОВ "ФК "БАРСЕЛОНА" було зареєстровано право власності на житловий будинок та земельну ділянку відповідно до положень статті 37 Закону України "Про іпотеку" (в порядку процедури позасудового звернення стягнення на предмет іпотеки), колегія Міністерства юстиції України виходила з того, що до заяви про державну реєстрацію права власності не було додано всіх необхідних документів для проведення державної реєстрації прав, а саме письмової вимоги про усунення порушення основного зобов`язання та / або умов іпотечного договору, надісланої ТОВ "ФК "БАРСЕЛОНА" Товариству з обмеженою відповідальністю "Компанія "Пром-Інвест" (далі - ТОВ "Компанія "Пром-Інвест"), яке було боржником за зобов`язаннями.

1.3. Проте, на думку позивача, наведений висновок є безпідставним та необґрунтованим, оскільки ТОВ "Компанія "Пром-Інвест" не має жодного відношення до спірних зобов`язань та не є стороною ні за кредитним договором від 09.09.2011 № 017/2-2011/840, ні за іпотечним договором від 22.03.2011, посвідченим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Корнієць Л. І. за реєстровим номером 804. Тому позивач вважав, що в нього були відсутні підстави для направлення письмової вимоги про усунення порушення основного зобов`язання та / або умов іпотечного договору на адресу ТОВ "Компанія "Пром-Інвест", яке не є боржником за зазначеним договором та іпотекодавцем житлового будинку і земельної ділянки.

1.4. Щодо позовної вимоги про витребування майна з чужого незаконного володіння, позивач зазначав, що 02.07.2021 внаслідок несанкціонованого втручання сторонніх осіб до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, факт якого встановлено у висновках до наказів колегії Міністерства юстиції України від 15.09.2021 № 3275/5, від 30.09.2021 № 3457/5, від 21.10.2021 № 3758/5, право власності ТОВ "ФК "БАРСЕЛОНА" на житловий будинок та земельну ділянку було незаконно перереєстровано на ОСОБА_3 (далі - ОСОБА_3 ) (попереднього власника), що дозволило протягом трьох днів без відома позивача вчинити ланцюг правочинів, за якими кінцевим набувачем житлового будинку та земельної ділянки стало ТОВ "ЄВРО РІЕАЛ ЕСТЕЙТ".

1.5. Оскільки житловий будинок та земельна ділянка вибули з володіння позивача поза його волею і на цей час право власності на зазначені об`єкти нерухомості зареєстровано за ТОВ "ЄВРО РІЕАЛ ЕСТЕЙТ", то належним способом захисту порушених прав позивача як законного власника, на думку ТОВ "ФК "БАРСЕЛОНА", є пред`явлення вимоги про витребування житлового будинку та земельної ділянки з чужого незаконного володіння ТОВ "ЄВРО РІЕАЛ ЕСТЕЙТ" без оспорювання ланцюга правочинів щодо цього майна.

2. Короткий зміст судових рішень

2.1. Рішенням Господарського суду міста Києва від 12.10.2022 у справі № 910/2722/22 позовні вимоги ТОВ "ФК "БАРСЕЛОНА" до Міністерства юстиції України, ТОВ "ЄВРО РІЕАЛ ЕСТЕЙТ, ОСОБА_1 про визнання незаконним та скасування наказу, витребування майна з чужого незаконного володіння та зобов`язання вчинити дії задоволено частково.

Визнано незаконним та скасовано наказ Міністерства юстиції України "Про задоволення скарги" від 30.09.2021 № 3456/5.

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

2.2. Частково задовольняючи позовні вимоги, господарський суд першої інстанції виходив із того, що у позивача були відсутні підстави для направлення письмової вимоги про усунення порушення основного зобов`язання та / або умов іпотечного договору на адресу ТОВ "Компанія "Пром-Інвест". Разом з тим підставою для прийняття оспорюваного наказу Міністерства юстиції України "Про задоволення скарги" від 30.09.2021 № 3456/5 було саме неповідомлення ТОВ "Компанія "Пром-Інвест". За таких обставин суд першої інстанції дійшов висновку, що цей наказ прийнято з неповним з`ясуванням всіх обставин справи.

2.3. Крім того, місцевий господарський суд дійшов висновку про недоведення позивачем обставин, з якими пов`язується набуття права власності на майно. Суд зазначив, що позивачем не подано вірогідних доказів того, що ТОВ "ФК "БАРСЕЛОНА" є власником майна у розумінні пункту 1 частини 2 статті 37 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", а тому дійшов висновку про відсутність правових підстав для застосування такого способу захисту як витребування майна з чужого незаконного володіння, оскільки, як зазначив суд, саме власник наділений правом витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним, і в якої майно фактично знаходиться та є індивідуально визначеним.

2.4. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 20.04.2023 скасовано рішення Господарського суду міста Києва від 12.10.2022 у справі № 910/2722/22 та ухвалено нове рішення, яким позовні вимоги ТОВ "ФК "БАРСЕЛОНА" до Міністерства юстиції України, ТОВ "ЄВРО РІЕАЛ ЕСТЕЙТ, ОСОБА_1 про визнання незаконним та скасування наказу, витребування майна з чужого незаконного володіння та зобов`язання вчинити дії задоволено частково.

Визнано незаконним та скасовано наказ Міністерства юстиції України "Про задоволення скарги" від 30.09.2021 № 3456/5.

Витребувано з чужого незаконного володіння ТОВ "ЄВРО РІЕАЛ ЕСТЕЙТ" на користь ТОВ "ФК "БАРСЕЛОНА" житловий будинок літ. "А" загальною площею 454,2 м2, розташований за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомо майна: 738547780000), земельну ділянку площею 0,0730 га з кадастровим номером: 8000000000:82:079:0029, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 758794180000).

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

2.5. Апеляційний господарський суд погодився з висновком господарського суду першої інстанції про наявність правових підстав для визнання незаконним та скасування наказу Міністерства юстиції України "Про задоволення скарги" від 30.09.2021 № 3456/5, оскільки ТОВ "Компанія "Пром-Інвест" було позичальником за іншою кредитною угодою від 08.02.2011 № 002/1-2011/980, водночас виконання зобов`язання було забезпечено тим самим договором іпотеки від 22.03.2011, тобто одним майном. За таких обставин апеляційний господарський суд констатував, що у позивача були відсутні підстави для направлення письмової вимоги про усунення порушення зобов`язання та / або умов іпотечного договору саме на адресу ТОВ "Компанія "Пром-Інвест", яке не є іпотекодавцем житлового будинку та земельної ділянки.

2.6. При цьому апеляційний господарський суд установив, що житловий будинок та земельна ділянка вибули з власності позивача внаслідок протиправних дій третіх осіб, які отримали несанкціонований доступ до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та змінили відомості в ньому, що, за висновком суду, свідчить про відсутність волі позивача на вибуття майна зі свого володіння.

2.7. Апеляційний господарський суд констатував, що як на момент звернення з позовною заявою, так і на момент проголошення рішення Господарського суду міста Києва від 12.10.2022 у справі № 910/2722/22, останнім набувачем житлового будинку та земельної ділянки за ланцюгом правочинів, вчинених за наслідками несанкціонованого втручання у реєстр та зміни відомостей про власника майна з позивача на ОСОБА_3 , є ТОВ "ЄВРО РІЕАЛ ЕСТЕЙТ".

2.8. При цьому апеляційний господарський суд зазначив, що позовні вимоги в частині скасування рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Кузьменко Інни Петрівни про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 22.09.2021 № 60517296 та від 24.09.2021 № 60582211 колегією суддів не переглядаються в апеляційному порядку, оскільки відмова в задоволенні цих позовних вимог не оскаржувалася учасниками апеляційного провадження.

3. Короткий зміст касаційних скарги та заперечень на них

3.1. Не погоджуючись із постановою Північного апеляційного господарського суду від 20.04.2023 та рішенням Господарського суду міста Києва від 12.10.2022 у справі № 910/2722/22, до Верховного Суду звернулося Міністерство юстиції України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати зазначені судові рішення та ухвалити нове рішення, яким відмовити у повному обсязі в задоволенні позовних вимог до Міністерства юстиції України.

3.2. Обґрунтовуючи підстави касаційного оскарження, Міністерство юстиції України зазначає, що оскаржувані судові рішення господарських судів попередніх інстанцій в частині задоволення позовних вимог до Міністерства юстиції України ухвалені з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права. Міністерство юстиції України, звертаючись із касаційною скаргою, посилається на підстави касаційного оскарження, передбачені пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

3.3. Міністерство юстиції України вважає, що господарські суди попередніх інстанцій, ухвалюючи оскаржувані судові рішення, неправильно застосували положення статей 35, 36, 37 Закону України "Про іпотеку" та не врахували висновки щодо застосування цих норм права у подібних правовідносинах, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 23.06.2020 у справі № 645/1979/15-ц.

3.4. Також, на думку Міністерства юстиції України, господарські суди попередніх інстанцій, ухвалюючи оскаржувані судові рішення не врахували висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 29.01.2021 у справі № 640/12666/19.

3.5. Крім того, не погоджуючись із постановою Північного апеляційного господарського суду від 20.04.2023 у справі № 910/2722/22, до Верховного Суду звернулося ТОВ "ЄВРО РІЕАЛ ЕСТЕЙТ" з касаційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржувану постанову апеляційного господарського суду в частині задоволення позовної вимоги про витребування майна та ухвалити в цій частині нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовної вимоги про витребування майна у ТОВ "ЄВРО РІЕАЛ ЕСТЕЙТ".

3.6. Обґрунтовуючи підстави касаційного оскарження, ТОВ "ЄВРО РІЕАЛ ЕСТЕЙТ" зазначає, що оскаржувана постанова в частині задоволення позовної вимоги про витребування майна ухвалена з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права. ТОВ "ЄВРО РІЕАЛ ЕСТЕЙТ", звертаючись із касаційною скаргою, посилається на підстави касаційного оскарження, передбачені пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

3.7. ТОВ "ЄВРО РІЕАЛ ЕСТЕЙТ" вважає, що апеляційний господарський суд, ухвалюючи оскаржувану постанову, неправильно застосував положення пункту 2 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України та не врахував висновки щодо застосування цієї норми права у подібних правовідносинах, викладені у постановах Верховного Суду від 17.04.2018 у справі № 523/9076/16-ц, від 21.06.2021 у справі № 904/1039/20, від 20.06.2018 у справі № 308/3162/15-ц, від 21.11.2018 у справі № 127/93/17-ц, від 12.12.2018 у справі № 570/3439/16-ц, від 12.12.2018 у справі № 372/51-16-ц, від 05.05.2019 у справі № 554/10058/17, від 19.02.2020 у справі № 910/7290/19, від 26.06.2019 у справі № 13/51-04.

3.8. Крім того, на думку ТОВ "ЄВРО РІЕАЛ ЕСТЕЙТ", апеляційний господарський суд, ухвалюючи оскаржувану постанову не врахував висновки щодо застосування статей 328, 387, 388 Цивільного кодексу України, викладені у постановах Верховного Суду від 15.03.2023 у справі № 725/1824/20, від 20.11.2018 у справі № 907/50/16, від 14.12.2022 у справі № 461/12525/15-ц, від 02.11.2021 у справі № 925/1351/19, від 23.10.2019 у справі № 922/3537/17, від 07.11.2018 у справі № 488/6211/14-ц, від 01.04.2020 у справі № 610/1030/18, від 15.06.2021 у справі № 922/2416/17.

3.9. 08.08.2023 Верховним Судом зареєстровано відзив ТОВ "ФК "БАРСЕЛОНА" на касаційні скарги Міністерства юстиції України та ТОВ "ЄВРО РІЕАЛ ЕСТЕЙТ". Оскільки відзив поданий з порушенням строку (на 8 днів), встановленого Верховним Судом, ТОВ "ФК "БАРСЕЛОНА" просить поновити строк для подання відзиву на касаційну скаргу. Клопотання про поновлення строку для подання відзиву на касаційну скаргу обґрунтовано тим, що представник позивача з 25.07.2023 до 06.08.2023 перебував у відпустці поза межами України.

3.10. Верховний Суд, розглянувши зазначене клопотання, дійшов висновку про відсутність правових підстав для його задоволення, оскільки заявником не подано жодних доказів на підтвердження поважності причин пропуску строку на подання відзиву на касаційну скаргу. За таких обставин Верховний Суд дійшов висновку про те, що відзив ТОВ "ФК "БАРСЕЛОНА" має бути залишений без розгляду на підставі частини 2 статті 118 Господарського процесуального кодексу України.

4. Обставини справи, встановлені судами

4.1. Господарські суди попередніх інстанцій установили, що 09.09.2011 між Публічним акціонерним товариством "Банк Камбіо" (далі - ПАТ "Банк Камбіо") (кредитор) та ОСОБА_4 (далі - ОСОБА_4 ) (позичальник) було укладено кредитний договір № 017/2-2011/840, за умовами якого позичальнику надано кредит у розмірі 3 220 000,00 доларів США на споживчі потреби з кінцевим строком погашення 25.08.2014.

4.2. 16.01.2012 в забезпечення виконання зобов`язання позичальника за кредитним договором між ПАТ "Банк Камбіо" (іпотекодержатель) та ОСОБА_5 (далі - ОСОБА_5 ) (іпотекодавець) було укладено договір іпотеки, посвідчений 22.03.2011 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Корнієць Л. І. за реєстровим номером 804 (в редакції договору від 16.01.2012 про внесення змін та доповнень до договору іпотеки, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Корнієць Л. І. за реєстровим номером 153), за умовами якого в іпотеку ПАТ "Банк Камбіо" передано:

- житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами загальною площею 454,2 м2, розташований за адресою: АДРЕСА_1 ;

- земельну ділянку площею 0,0730 гa з кадастровим номером: 8000000000:82:079:0029, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 .

4.3. 26.10.2015 між ОСОБА_5 (іпотекодавець, дарувальник) та ОСОБА_3 (обдаровуваний) було укладено договір дарування, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Корнієць Л. І. за реєстровим номером 2059, за умовами якого право власності на об`єкт іпотеки (житловий будинок та земельну ділянку) перейшло до ОСОБА_3 (малолітній син іпотекодавця).

4.4. У зв`язку з неналежним виконанням позичальником зобов`язань за кредитним договором ПАТ "Банк Камбіо" 17.10.2018 направило на адреси ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_3 повідомлення-вимогу від 04.10.2018 № 22/2011 у порядку, передбаченому статтями 35, 36, 37 Закону України "Про іпотеку", в якій вимагало у 30-денний строк виконати порушені зобов`язання за кредитним договором, а також попередило про можливість звернення стягнення на предмет іпотеки (житловий будинок та земельну ділянку) у порядку, визначеному статтями 37, 38 Закону України "Про іпотеку".

4.5. Господарські суди попередніх інстанцій установили, що 25.10.2019 за результатами проведення відкритих торгів (аукціону) з продажу майна неплатоспроможного ПАТ "Банк Камбіо", між ПАТ "Банк Камбіо" (первісний кредитор та іпотекодержатель) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фінмарк" (далі - ТОВ "ФК "Фінмарк") (новий кредитор та іпотекодержатель) укладено договір № 15 про відступлення прав вимоги за кредитним договором та договором іпотеки, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Швецем Р. О. за реєстровим номером 5431, за умовами якого право вимоги за кредитним та іпотечним договорами перейшло на користь ТОВ "ФК "Фінмарк".

4.6. 01.11.2019 між ТОВ "ФК "Фінмарк" (кредитор, іпотекодержатель) та ТОВ "ФК "БАРСЕЛОНА" (новий кредитор, іпотекодержатель) було укладено договір № 1111/10-19-К про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги та майнових прав, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Швецем Р. О. за реєстровим номером 5546, за умовами якого право вимоги за кредитним та іпотечним договорами перейшли на користь ТОВ "ФК "БАРСЕЛОНА".

4.7. У зв`язку з неналежним виконанням позичальником зобов`язань за кредитним договором ТОВ "ФК "БАРСЕЛОНА" 04.12.2019 направило на адресу ОСОБА_4 повідомлення-вимогу № 1/2 від 03.12.2019 в порядку, передбаченому статтями 35, 36, 37 Закону України "Про іпотеку", в якій ТОВ "ФК "БАРСЕЛОНА" вимагало у 30-денний строк виконати порушені зобов`язання за кредитним договором з попередженням про можливе звернення стягнення на предмет іпотеки у порядку, визначеному статтями 36, 37, 38 Закону України "Про іпотеку", в разі невиконання зазначеної вимоги.

4.8. У зв`язку з неналежним виконанням позичальником зобов`язань за кредитним договором ТОВ "ФК "БАРСЕЛОНА" 03.01.2020 направило на адресу ОСОБА_3 повідомлення-вимогу від 03.01.2020 № 01/03 у порядку, передбаченому статтями 35, 36, 37 Закону України "Про іпотеку", в якій вимагало у 30-денний строк виконати порушені зобов`язання за кредитним договором з попередженням про можливе звернення стягнення на предмет іпотеки у порядку, визначеному статтями 36, 37, 38 Закону України "Про іпотеку", в разі невиконання цієї вимоги.

4.9. Господарські суди попередніх інстанцій установили, що 02.10.2020 ТОВ "ФК "БАРСЕЛОНА" у зв`язку з невиконанням позичальником та іпотекодавцем зазначених вимог звернуло стягнення на предмет іпотеки (житловий будинок та земельну ділянку) у порядку, визначеному статтею 37 Закону України "Про іпотеку", шляхом реєстрації за собою права власності на зазначені об`єкти в Держаному реєстрі речових прав на нерухоме майно (рішення приватного нотаріуса Михайленка С. А. від 02.10.2020 № 54387300, записи про право власності № 38484927, № 38484775).

4.10. Господарські суди зазначили, що 30.09.2021 на підставі наказу Міністерства юстиції України "Про задоволення скарги" від 30.09.2021 № 3456/5 скасовано рішення приватного нотаріуса Михайленка С. A. від 02.10.2020 № 54387300, на підставі якого право власності на предмет іпотеки було зареєстровано за ТОВ "ФК "БАРСЕЛОНА". Підстава задоволення скарги: не додано всіх необхідних документів для реєстрації права власності на предмет іпотеки за іпотекодержателем.

4.11. Скасовуючи рішення приватного нотаріуса Михайленка С. А. від 02.10.2020 № 54387300, на підставі якого за ТОВ "ФК "БАРСЕЛОНА" було зареєстровано право власності на житловий будинок та земельну ділянку відповідно до положень статті 37 Закону України "Про іпотеку" (у порядку процедури позасудового звернення стягнення на предмет іпотеки), колегія Міністерства юстиції України виходила з того, що до заяви про державну реєстрацію права власності, за результатами розгляду якої прийнято зазначене рішення, не було додано всіх необхідних документів для проведення державної реєстрації прав, а саме письмової вимоги про усунення порушення основного зобов`язання та / або умов іпотечного договору, надісланої ТОВ "ФК "БАРСЕЛОНА" ТОВ "Компанія "Пром-Інвест", яке відповідно до відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно було боржником за зобов`язаннями.

4.12. Крім того, 15.09.2021, 30.09.2021 та 21.10.2021 на підставі наказів Міністерства юстиції України "Про задоволення скарги" від 15.09.2021 № 3275/5, від 30.09.2021 № 3457/5, від 21.10.2021 № 3758/5 скасовано всі реєстраційні дії, проведені 02.07.2021 ОСОБА_6 (рішення від 15.01.2021 № 56167762, від 04.02.2021 № 56462477, від 22.05.2021 № 58287519); скасовано реєстраційні дії, на підставі яких право власності на житловий будинок та земельну ділянку були зареєстровані за ОСОБА_7 , Товариством з обмеженою відповідальністю "Гардиан" та ТОВ "ЄВРО РІЕАЛ ЕСТЕЙТ". Підстава для задоволення скарг: несанкціонований доступ до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно з використанням електронного ключа доступу ОСОБА_6 .

4.13. Висновки колегії Міністерства юстиції України, які є додатками до наказів від 15.09.2021 № 3275/5, від 30.09.2021 № 3457/5, від 21.10.2021 № 3758/5, свідчать про те, що перереєстрація права власності на житловий будинок та земельну ділянку з ТОВ "ФК "БАРСЕЛОНА" на інших осіб стала наслідком несанкціонованого доступу до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно з використанням електронного ключа доступу державного нотаріуса Мартинюк Є. Р .

4.14. Відповідно до листа Державного підприємства "Національні інформаційні системи" від 03.09.2021 № 4382/19.2-11, цим підприємством виявлено ряд користувачів, які для доступу до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно використовують техніку, уражену шкідливим програмним забезпеченням, та від імені яких упродовж червня-серпня 2021 року вчинялися несанкціоновані дії в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, зокрема, реєстраційні дії, здійснені державним нотаріусом Мартинюк Є. Р.

4.15. Таким чином, 02.07.2021 внаслідок несанкціонованого втручання сторонніх осіб до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, факт якого встановлено у висновках колегії Міністерства юстиції України від 15.09.2021 № 3275/5, від 30.09.2021 № 3457/5, від 21.10.2021 № 3758/5, право власності ТОВ "ФК "БАРСЕЛОНА" на житловий будинок та земельну ділянку, на переконання позивача, було незаконно перереєстровано на ОСОБА_3 (попереднього власника), що дозволило протягом трьох днів вчинити ланцюг правочинів, за якими кінцевим набувачем житлового будинку та земельної ділянки стало ТОВ "ЄВРО РІЕАЛ ЕСТЕЙТ".

4.16. Крім того, суди зазначили, що на цей час наведені накази Міністерства юстиції України не були виконані (реалізовані) шляхом скасування у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно незаконних реєстраційних дій, а тому за даними з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно право власності на житловий будинок та земельну ділянку залишається зареєстрованим за ТОВ "ЄВРО РІЕАЛ ЕСТЕЙТ".

4.17. За таких обставин позивач, вважаючи, що оспорюваний наказ Міністерства юстиції України є незаконним, а житловий будинок та земельна ділянка вибули з володіння поза його волею, звернувся до Господарського суду міста Києва з цим позовом.

5. Розгляд касаційної скарги та позиція Верховного Суду

5.1. Ухвалою Верховного Суду від 12.07.2023 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Міністерства юстиції України на постанову Північного апеляційного господарського суду від 20.04.2023 і рішення Господарського суду міста Києва від 12.10.2022 у справі № 910/2722/22.

Ухвалою Верховного Суду від 12.07.2023 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ТОВ "ЄВРО РІЕАЛ ЕСТЕЙТ" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 20.04.2023 у справі № 910/2722/22.

До Верховного Суду надійшла заява ТОВ "ФК "БАРСЕЛОНА" про залучення правонаступників ТОВ "ЄВРО РІЕАЛ ЕСТЕЙТ". У цій заяві ТОВ "ФК "БАРСЕЛОНА" просить замінити ТОВ "ЄВРО РІЕАЛ ЕСТЕЙТ" на його правонаступників, а саме: ОСОБА_2 , Товариство з обмеженою відповідальністю "ДЖЕЙ ЕН МІНЕРАЛ" (далі - ТОВ "ДЖЕЙ ЕН МІНЕРАЛ"). Крім того, ТОВ "ФК "БАРСЕЛОНА" просить залучити ТОВ "ЄВРО РІЕАЛ ЕСТЕЙТ" в якості третьої особи на стороні відповідачів.

Ухвалою Верховного Суду від 05.09.2023 відмовлено у задоволенні заяви ТОВ "ФК "БАРСЕЛОНА" про залучення правонаступників у справі № 910/2722/22.

5.2. Згідно зі статтею 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 310, частиною другою статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

5.3. Заслухавши суддю-доповідача, представників учасників справи, дослідивши доводи, наведені у касаційних скаргах, перевіривши матеріали справи щодо правильності застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційні скарги не можуть бути задоволені з огляду на таке.

5.4. Предметом позову в цій справі є вимоги ТОВ "ФК "БАРСЕЛОНА" до Міністерства юстиції України, ТОВ "ЄВРО РІЕАЛ ЕСТЕЙТ" та ОСОБА_1 про визнання незаконним та скасування наказу, витребування майна з чужого незаконного володіння та зобов`язання вчинити дії.

5.5. Підставою позовних вимог є незаконність, на думку ТОВ "ФК "БАРСЕЛОНА", оспорюваного наказу Міністерства юстиції України. Крім того, позивач вважає, що житловий будинок та земельна ділянка вибули з володіння поза його волею.

5.6. Відповідно до частини 1 статті 317 Цивільного кодексу України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

5.7. Частиною 1 статті 319 Цивільного кодексу України передбачено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

5.8. Згідно зі статтею 387 Цивільного кодексу України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

5.9. Відповідно до статті 388 Цивільного кодексу України якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом. Майно не може бути витребувано від добросовісного набувача, якщо воно було продане у порядку, встановленому для виконання судових рішень. Якщо майно було набуте безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати його від добросовісного набувача у всіх випадках.

5.10. Колегія суддів зазначає, що віндикаційний позов належить до речово-правових способів захисту; захищає право власності в цілому, оскільки він пред`являється у тих випадках, коли порушено права володіння, користування та розпорядження одночасно. Сторонами у віндикаційному позові є власник речі, який не лише позбавлений можливості користуватися і розпоряджатися річчю, але вже й фактично нею не володіє, та незаконний фактичний володілець речі (як добросовісний, так і недобросовісний). Витребування майна шляхом віндикації застосовується до відносин речово-правового характеру, зокрема, якщо між власником і володільцем майна немає договірних відносин і майно перебуває у володільця не на підставі укладеного з власником договору. Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 25.07.2023 у справі № 914/106/22, від 27.06.2023 у справі № 916/2851/17.

5.11. Отже, з урахуванням положень статті 387 Цивільного кодексу України особа, яка звернулася до суду з позовом про витребування майна із чужого незаконного володіння, повинна довести своє право власності на майно, що знаходиться у володінні відповідача, при цьому власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним і в якої майно фактично знаходиться та є індивідуально визначеним. Об`єктом позову про витребування майна із чужого незаконного володіння може бути річ, яка існує в натурі на момент подання позову. Подібний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.12.2019 у справі № 522/1029/18 та постановах Верховного Суду від 05.10.2022 у справі № 910/8298/21, від 25.07.2023 у справі № 914/106/22.

5.12. У спорах про витребування майна суд має встановити обставини незаконного вибуття майна у власника на підставі наданих сторонами належних, допустимих і достатніх доказів. При цьому закон не вимагає встановлення судом таких обставин у іншій судовій справі, зокрема, не вимагає визнання незаконними рішень, відповідно до яких відбулось розпорядження майном на користь фізичних осіб, у яких на підставі цих рішень виникли права. Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 01.03.2023 у справі № 915/690/19, від 09.02.2023 у справі № 904/4140/21, від 21.03.2023 у справі № 925/1288/20, від 25.07.2023 у справі № 917/1058/22.

5.13. Тобто можливість витребування майна з володіння іншої особи законодавець ставить у залежність насамперед від змісту правового зв`язку між позивачем та спірним майном, його волевиявлення щодо вибуття майна, а також від того, чи є володілець майна добросовісним чи недобросовісним набувачем та від характеру набуття майна (оплатно чи безоплатно). Подібний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 02.11.2021 у справі № 925/1351/19 та постановах Верховного Суду від 09.08.2023 у справі № 910/9990/21, від 30.08.2023 у справі № 909/171/21, від 30.11.2022 у справі № 906/779/21.

5.14. Частиною 1 статі 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

5.15. Частиною 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено. що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

5.16. Частково задовольняючи позовні вимоги, господарський суд першої інстанції виходив із того, що у позивача були відсутні підстави для направлення письмової вимоги про усунення порушення основного зобов`язання та / або умов іпотечного договору на адресу ТОВ "Компанія "Пром-Інвест". Разом з тим підставою для прийняття оспорюваного наказу Міністерства юстиції України "Про задоволення скарги" від 30.09.2021 № 3456/5 було саме неповідомлення ТОВ "Компанія "Пром-Інвест". За таких обставин суд першої інстанції дійшов висновку, що цей наказ прийнято з неповним з`ясуванням всіх обставин справи.

5.17. Крім того, місцевий господарський суд дійшов висновку про недоведення позивачем обставин, з якими пов`язується набуття права власності на майно. Суд зазначив, що позивачем не представлено вірогідних доказів того, що ТОВ "ФК "БАРСЕЛОНА" є власником майна у розумінні пункту 1 частини 2 статті 37 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", а тому дійшов висновку про відсутність правових підстав для застосування такого способу захисту як витребування майна з чужого незаконного володіння, оскільки, як зазначив суд, саме власник наділений правом витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним, і в якої майно фактично знаходиться та є індивідуально визначеним.

5.18. Апеляційний господарський суд погодився з висновком господарського суду першої інстанції про наявність правових підстав для визнання незаконним та скасування наказу Міністерства юстиції України "Про задоволення скарги" від 30.09.2021 № 3456/5, оскільки ТОВ "Компанія "Пром-Інвест" було позичальником за іншою кредитною угодою від 08.02.2011 № 002/1-2011/980, водночас виконання зобов`язання було забезпечено тим самим договором іпотеки від 22.03.2011, тобто одним майном. За таких обставин апеляційний господарський суд констатував, що у позивача були відсутні підстави для направлення письмової вимоги про усунення порушення зобов`язання та / або умов іпотечного договору саме на адресу ТОВ "Компанія "Пром-Інвест", яке не є іпотекодавцем житлового будинку та земельної ділянки.

5.19. При цьому апеляційний господарський суд установив, що житловий будинок та земельна ділянка вибули з власності позивача внаслідок протиправних дій третіх осіб, які отримали несанкціонований доступ до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та змінили відомості в ньому, що, за висновком суду, свідчить про відсутність волі позивача на вибуття майна зі свого володіння.

5.20. Апеляційний господарський суд констатував, що як на момент звернення з позовною заявою, так і на момент проголошення рішення Господарського суду міста Києва від 12.10.2022 у справі № 910/2722/22, останнім набувачем житлового будинку та земельної ділянки за ланцюгом правочинів, вчинених за наслідками несанкціонованого втручання у реєстр та зміни відомостей про власника майна з позивача на ОСОБА_3 , є ТОВ "ЄВРО РІЕАЛ ЕСТЕЙТ".

5.21. Міністерство юстиції України не погоджується з висновками господарських судів попередніх інстанцій про наявність правових підтавав для задоволення позову до Міністерства юстиції України, а тому звернулося з касаційною скаргою на судові рішення. Міністерство юстиції України, звертаючись із касаційною скаргою, посилається на підстави касаційного оскарження, передбачені пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

5.22. Крім того, ТОВ "ЄВРО РІЕАЛ ЕСТЕЙТ" не погоджується з висновками апеляційного господарського суду в частині задоволення позовної вимоги про витребування майна, а тому звернулося з касаційною скаргою на постанову Північного апеляційного господарського суду. ТОВ "ЄВРО РІЕАЛ ЕСТЕЙТ", звертаючись із касаційною скаргою, посилається на підстави касаційного оскарження, передбачені пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

5.23. Пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини 1 цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадку, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

Розгляд касаційної скарги Міністерства юстиції України

5.24. Касаційну скаргу з посиланням на положення пункту 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України мотивовано тим, що господарські суди попередніх інстанцій, ухвалюючи оскаржувані судові рішення, неправильно застосували положення статей 35, 36, 37 Закону України "Про іпотеку" та не врахували висновки щодо застосування цих норм права у подібних правовідносинах, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 23.06.2020 у справі № 645/1979/15-ц.

5.25. Крім того, на думку Міністерства юстиції України, господарські суди попередніх інстанцій, ухвалюючи оскаржувані судові рішення, не врахували висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 29.01.2021 у справі № 640/12666/19.

5.26. За змістом пункту 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України оскарження судових рішень з підстав, зазначених у пункті 1 частини 2 цієї статті, можливе за наявності таких складових: неоднакове застосування одних і тих самих норм матеріального права апеляційним судом у справі, в якій подано касаційну скаргу, та у постанові Верховного Суду, яка містить висновок щодо застосування цієї ж норми права у подібних правовідносинах; ухвалення різних за змістом судових рішень у справі, у якій подано касаційну скаргу, і у справі, в якій винесено постанову Верховного Суду; спірні питання виникли у подібних правовідносинах.

5.27. Дослідивши доводи, наведені у касаційній скарзі Міністерства юстиції України, Верховний Суд зазначає, що обставини, які стали підставами для відкриття касаційного провадження відповідно до пункту 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, у цьому випадку не можуть слугувати підставами для скасування оскаржуваних судових рішень господарських судів попередніх інстанцій з огляду на таке.

5.28. Верховний Суд установив, що постанова Великої Палати Верховного Суду від 23.06.2020 у справі № 645/1979/15-ц, на яку посилається Міністерство юстиції України, ухвалена за позовом ОСОБА_8 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Кредитні ініціативи" про визнання виконавчого напису приватного нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, та за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Кредитні ініціативи" до ОСОБА_8 про звернення стягнення на предмет іпотеки. У зазначеній постанові Великої Палати Верховного Суду викладено висновок, який, на думку скаржника, не було враховано господарськими судами попередніх інстанцій під час ухвалення оскаржуваних судових рішень:

"46. Частинами першою, другою статті 35 цього Закону визначено, що у разі порушення основного зобов`язання та / або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов`язань, вимога про виконання порушеного зобов`язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі розпочати звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону".

5.29. При цьому Міністерство юстиції України зазначає, що ТОВ "Компанія "Пром-Інвест" є боржником, виконання зобов`язання якого було забезпечено договором іпотеки від 22.03.2011, тобто одним спірним майном. Однак ТОВ "ФК "БАРСЕЛОНА" до заяви про державну реєстрацію прав не додало письмову вимогу про усунення порушення основного зобов`язання та / або умов іпотечного договору, надіслану ТОВ "Компанія "Пром-Інвест".

5.30. З урахуванням доводів скаржника, колегія суддів зазначає, що відповідно до статті 35 Закону України "Про іпотеку" (тут і далі в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) у разі порушення основного зобов`язання та / або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов`язань, вимога про виконання порушеного зобов`язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі прийняти рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Положення частини 1 цієї статті не є перешкодою для реалізації права іпотекодержателя звернутись у будь-який час за захистом своїх порушених прав до суду у встановленому законом порядку. Вимога, встановлена частиною 1 цієї статті, не перешкоджає іпотекодержателю здійснювати свої права, визначені цим Законом та / або іпотечним договором, без попереднього повідомлення іпотекодавця, якщо викликана таким повідомленням затримка може спричинити знищення, пошкодження чи втрату предмета іпотеки.

5.31. Частинами 1-3 статті 36 Закону України "Про іпотеку" встановлено, що сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем і іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, що підлягає нотаріальному посвідченню, який може бути укладений одночасно з іпотечним договором або в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки. Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, яким також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі, визначає можливий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону. Визначений договором спосіб задоволення вимог іпотекодержателя не перешкоджає іпотекодержателю застосувати інші встановлені цим Законом способи звернення стягнення на предмет іпотеки. Договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками, може передбачати, зокрема, передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання у порядку, встановленому статтею 37 цього Закону;

5.32. Частинами 1-3 статті 37 Закону України "Про іпотеку" передбачено, що іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання. Договір про задоволення вимог іпотекодержателя чи іпотечний договір, який містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, є документами, що підтверджують перехід права власності на предмет іпотеки до іпотекодержателя та є підставою для внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Право власності іпотекодержателя на предмет іпотеки виникає з моменту державної реєстрації права власності іпотекодержателя на предмет іпотеки на підставі договору про задоволення вимог іпотекодержателя чи відповідного застереження в іпотечному договорі.

5.33. Місцевий господарський суд установив, що ТОВ "Компанія "Пром-Інвест" було позичальником за іншою кредитною угодою від 08.02.2011 № 002/1-2011/980, але виконання зобов`язань було забезпечено тим самим договором іпотеки від 22.03.2011, тобто одним спірним майном. Таким чином, господарський суд першої інстанції установив, що ТОВ "Компанія "Пром-Інвест" є боржником за іншим кредитним договором.

5.34. За таких обставин місцевий господарський суд дійшов висновку про те, що у ТОВ "ФК "БАРСЕЛОНА" були відсутні підстави для направлення письмової вимоги для усунення порушення основного зобов`язання та / або умов іпотечного договору саме на адресу ТОВ "Компанія "Пром-Інвест", яке не є іпотекодавцем житлового будинку та земельної ділянки.

5.35. Апеляційний господарський суд, перевіривши наведені обставини, погодився з висновком господарського суду першої інстанції про наявність правових підстав для визнання незаконним та скасування наказу Міністерства юстиції України "Про задоволення скарги" від 30.09.2021 № 3456/5, оскільки підставою для прийняття оспорюваного наказу Міністерства юстиції України "Про задоволення скарги" від 30.09.2021 № 3456/5 було саме неповідомлення ТОВ "Компанія "Пром-Інвест".

5.36. З урахуванням наведеного, проаналізувавши висновок Великої Палати Верховного Суду, на який посилається Міністерство юстиції України, колегія суддів констатує, що оскаржувані судові рішення господарських судів попередніх інстанцій не суперечать висновкам, на які посилається скаржник, оскільки, як установили суди в цій справі, у ТОВ "ФК "БАРСЕЛОНА" були відсутні підстави для направлення письмової вимоги для усунення порушення основного зобов`язання та / або умов іпотечного договору саме на адресу ТОВ "Компанія "Пром-Інвест", яке не є іпотекодавцем житлового будинку та земельної ділянки.

5.37. Верховний Суд установив, що постанова Верховного Суду від 29.01.2021 у справі № 640/12666/19, на яку посилається Міністерство юстиції України, ухвалена за позовом приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Сазонової Олени Миколаївни до Міністерства юстиції України про визнання протиправним та скасування наказу. У зазначеній постанові Верховного Суду викладено висновок, який, на думку скаржника, не було враховано господарськими судами попередніх інстанцій під час ухвалення оскаржуваних судових рішень:

"31. Суд звертає увагу, що нетотожність чи відсутність хоча б одного елементу (ті самі сторони, той самий предмет і ті самі підстави) виключає таку підставу для відмови у задоволенні скарги, що наведена у пункті 4 частини 8 статті 37 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень"".

5.38. Розглянувши доводи скаржника, проаналізувавши наведений висновок Верховного Суду, колегія суддів вважає необґрунтованим посилання скаржника на необхідність врахування висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 29.01.2021 у справі № 640/12666/19, оскільки господарські суди попередніх інстанцій у процесі розгляду цієї справи дійшли висновку про наявність правових підстав для визнання незаконним та скасування наказу Міністерства юстиції України "Про задоволення скарги" від 30.09.2021 № 3456/5 саме через відсутність обов`язку у ТОВ "ФК "БАРСЕЛОНА" для направлення письмової вимоги для усунення порушення основного зобов`язання та / або умов іпотечного договору на адресу ТОВ "Компанія "Пром-Інвест", а не через наявність судового спору щодо нерухомого майна.

5.39. Отже, Верховний Суд з урахуванням установлених фактичних обставин у цій справі, проаналізувавши судові рішення, висновки щодо застосування норм права в яких, на думку Міністерства юстиції України, не було враховано при ухваленні оскаржуваних судових рішень, установив, що оскаржувані судові рішення в цій справі в частині задоволення позовної вимоги до Міністерства юстиції України не суперечать висновкам, викладеним у постанові Великої Палати Верховного Суду та постанові Верховного Суду, на які посилається скаржник. Водночас оскаржувані судові рішення в цій справі у відповідній частині ухвалені з урахуванням наведених висновків.

5.40. Таким чином, Верховний Суд констатує, що наведені скаржником підстави касаційного оскарження, передбачені пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, не підтвердилися під час касаційного провадження, що виключає скасування оскаржуваних судових рішень господарських судів попередніх інстанцій в частині задоволення позовної вимоги до Міністерства юстиції України з цих підстав.

Розгляд касаційної скарги ТОВ "ЄВРО РІЕАЛ ЕСТЕЙТ"

5.41. ТОВ "ЄВРО РІЕАЛ ЕСТЕЙТ" вважає, що апеляційний господарський суд, ухвалюючи оскаржувану постанову, неправильно застосував положення пункту 2 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України та не врахував висновки щодо застосування цієї норми права у подібних правовідносинах, викладені у постановах Верховного Суду від 17.04.2018 у справі № 523/9076/16-ц, від 21.06.2021 у справі № 904/1039/20, від 20.06.2018 у справі № 308/3162/15-ц, від 21.11.2018 у справі № 127/93/17-ц, від 12.12.2018 у справі № 570/3439/16-ц, від 12.12.2018 у справі № 372/51-16-ц, від 05.05.2019 у справі № 554/10058/17, від 19.02.2020 у справі № 910/7290/19, від 26.06.2019 у справі № 13/51-04.

5.42. Крім того, на думку ТОВ "ЄВРО РІЕАЛ ЕСТЕЙТ", апеляційний господарський суд, ухвалюючи оскаржувану постанову не врахував висновки щодо застосування статей 328, 387, 388 Цивільного кодексу України, викладені у постановах Верховного Суду від 15.03.2023 у справі № 725/1824/20, від 20.11.2018 у справі № 907/50/16, від 14.12.2022 у справі № 461/12525/15-ц, від 02.11.2021 у справі № 925/1351/19, від 23.10.2019 у справі № 922/3537/17, від 07.11.2018 у справі № 488/6211/14-ц, від 01.04.2020 у справі № 610/1030/18, від 15.06.2021 у справі № 922/2416/17.

5.43. Дослідивши доводи, наведені у касаційній скарзі ТОВ "ЄВРО РІЕАЛ ЕСТЕЙТ", Верховний Суд зазначає, що обставини, які стали підставами для відкриття касаційного провадження відповідно до пункту 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, у цьому випадку не можуть слугувати підставами для скасування оскаржуваної постанови апеляційного господарського суду з огляду на таке.

5.44. Верховний Суд установив, що постанова Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 910/7290/19, на яку посилається ТОВ "ЄВРО РІЕАЛ ЕСТЕЙТ", ухвалена за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Білтім" до Акціонерного товариства "Укргазвидобування" про зобов`язання вчинити дії. У зазначеній постанові Верховного Суду викладено висновок, який, на думку скаржника, не було враховано апеляційним господарським судом під час ухвалення оскаржуваної постанови:

"Закриття провадження у справі - це форма закінчення розгляду господарської справи без прийняття судового рішення у зв`язку з виявленням після порушення провадження у справі обставин, з якими закон пов`язує неможливість судового розгляду справи.

…господарський суд закриває провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмета спору, зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплати суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв`язку з цим не залишилося неврегульованих питань".

5.45. Колегія суддів установила, що постанова Верховного Суду від 26.06.2019 у справі № 13/51-04, на яку посилається ТОВ "ЄВРО РІЕАЛ ЕСТЕЙТ", ухвалена за позовом Державного підприємства "Енергоринок" до Відкритого акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Вінницяобленерго" про стягнення 288 941 397,64 грн. У зазначеній постанові Верховного Суду викладено висновок, який, на думку скаржника, не було враховано апеляційним господарським судом під час ухвалення оскаржуваної постанови:

"4.16. Одночасно слід зазначити, що предмет спору - це об`єкт спірного правовідношення, з приводу якого виник спір. Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення".

5.46. При цьому ТОВ "ЄВРО РІЕАЛ ЕСТЕЙТ" зазначає, що до початку розгляду апеляційної скарги ТОВ "ФК "БАРСЕЛОНА", виходячи з комерційних міркувань, ТОВ "ЄВРО РІЕАЛ ЕСТЕЙТ" замовило проведення поділу земельної ділянки площею 0,0730 га з кадастровим номером: 8000000000:82:079:0029, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 на дві окремі земельні ділянки. Результатом такого поділу стало виникнення двох земельних ділянок. У подальшому 08.02.2023 ТОВ "ЄВРО РІЕЛ ЕСТЕЙТ" продало ТОВ "ДЖЕЙ ЕН МІНЕРАЛ" та ОСОБА_2 відповідне нерухоме майно.

5.47. За таких обставин ТОВ "ЄВРО РІЕАЛ ЕСТЕЙТ" наголошує, що станом на день ухвалення оскаржуваної постанови апеляційного господарського суду земельна ділянка з кадастровим номером: 8000000000:82:079:0029, щодо якої заявлялась позовна вимога, не існувала. А тому, на думку ТОВ "ЄВРО РІЕАЛ ЕСТЕЙТ", апеляційний господарський суд повинен був закрити провадження у справі в частині позовної вимоги про витребування земельної ділянки.

5.48. Колегія суддів враховує, що, за висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 04.07.2023 у справі № 373/626/17, формування земельних ділянок їх володільцем, зокрема, внаслідок поділу та об`єднання, із присвоєнням їм кадастрових номерів, зміною інших характеристик, не впливає на можливість захисту права власності чи інших майнових прав у визначений цивільним законодавством спосіб, зокрема, і шляхом витребування цих ділянок. Подібний висновок також викладений у постановах Великої Палати Верховного Суду від 29.05.2019 у справі № 367/2022/15-ц, від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц, від 18.04.2023 у справі № 357/8277/19.

5.49. Крім того, встановлені фактичні обставини цієї справи свідчать про те, що на момент ухвалення судового рішення господарського суду першої інстанції, земельна ділянка площею 0,0730 га з кадастровим номером: 8000000000:82:079:0029 існувала як об`єкт цивільних прав.

5.50. Верховний Суд установив, що постанова Верховного Суду від 17.04.2018 у справі № 523/9076/16-ц, на яку посилається ТОВ "ЄВРО РІЕАЛ ЕСТЕЙТ", ухвалена за позовом ОСОБА_9 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Норма Плюс", ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 про визнання дій засновників Товариства з обмеженою відповідальністю "Норма Плюс" незаконними, відміну статуту товариства та відшкодування моральної шкоди. У зазначеній постанові Верховного Суду викладено висновок, який, на думку скаржника, не було враховано апеляційним господарським судом під час ухвалення оскаржуваної постанови:

"41. Тобто, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи, а не на стадії відкриття провадження".

5.51. Колегія суддів установила, що постанова Верховного Суду від 21.06.2021 у справі № 904/1039/20, на яку посилається ТОВ "ЄВРО РІЕАЛ ЕСТЕЙТ", ухвалена за позовом Акціонерного товариства комерційного банку "Приватбанк" до Науково-виробничого Товариства з обмеженою відповідальністю "Океанмаш" про стягнення штрафу в розмірі 229 108 034, 99 грн. У зазначеній постанові Верховного Суду викладено висновок, який, на думку скаржника, не було враховано апеляційним господарським судом під час ухвалення оскаржуваної постанови:

"Виходячи з наведеного, визначення відповідачів, предмета та підстав позову є правом позивача. Натомість установлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який він виконує під час розгляду справи. Встановивши, що позов пред`явлений до неналежного відповідача та відсутні визначені процесуальним законом підстави для заміни неналежного відповідача належним, суд відмовляє у позові до такого відповідача".

5.52. При цьому скаржник зазначає, що подібні висновки також викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 20.06.2018 у справі № 308/3162/15-ц, від 21.11.2018 у справі № 127/93/17-ц, від 12.12.2018 у справі № 570/3439/16-ц, від 12.12.2018 у справі № 372/51-16-ц, від 05.05.2019 у справі № 554/10058/17.

5.53. З урахуванням доводів скаржника, колегія суддів зазначає, що відповідно до частин 1, 2 статті 48 Господарського процесуального кодексу України суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання, залучити до участі у ній співвідповідача. Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання, за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі.

5.54. Отже, у разі якщо під час судового розгляду за позовом про витребування майна із чужого незаконного володіння спірне майно було відчужено відповідачем іншій особі та передано їй у володіння, суд відповідно до статті 48 Господарського процесуального кодексу України за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем або залучає до участі у справі цю особу як співвідповідача.

5.55. Господарські суди попередніх інстанцій установили, що, звертаючись із позовом у цій справі ТОВ "ФК "БАРСЕЛОНА", зокрема, просило витребувати з чужого незаконного володіння ТОВ "ЄВРО РІЕАЛ ЕСТЕЙТ" на користь ТОВ "ФК "БАРСЕЛОНА" земельну ділянку площею 0,0730 га з кадастровим номером: 8000000000:82:079:0029.

5.56. При цьому апеляційний господарський суд констатував, що як на момент звернення з позовною заявою, так і на момент проголошення рішення Господарського суду міста Києва від 12.10.2022 у справі № 910/2722/22, останнім набувачем житлового будинку та земельної ділянки за ланцюгом правочинів, вчинених за наслідками несанкціонованого втручання у реєстр та зміни відомостей про власника майна з позивача на ОСОБА_3 , є ТОВ "ЄВРО РІЕАЛ ЕСТЕЙТ". Наведене свідчить про необґрунтованість доводів скаржника щодо неврахування зазначених висновків Верховного Суду.

5.57. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 30.06.2020 у справі № 19/028-10/13, визнаючи необґрунтованими доводи про те, що господарські суди витребували майно в особи, яка на момент розгляду справи не була його власником, оскільки предметом спору вже володіла інша особа, зазначила таке.

5.58. Метою віндикаційного позову є забезпечення введення власника у володіння майном, якого він був позбавлений. У випадку позбавлення власника володіння нерухомим майном означене введення полягає у внесенні запису про державну реєстрацію за власником права власності на нерухоме майно, а функцією державної реєстрації права власності є оголошення належності нерухомого майна певній особі (особам). Рішення суду про витребування з незаконного володіння відповідача нерухомого майна саме по собі є підставою для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про державну реєстрацію за позивачем права власності на нерухоме майно, зареєстроване у цьому реєстрі за відповідачем. На підставі такого рішення суду для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про державну реєстрацію за позивачем права власності на нерухоме майно, зареєстроване у цьому реєстрі за відповідачем, не потрібно окремо скасовувати запис про державну реєстрацію права власності за відповідачем. Подібний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 07.11.2018 у справі № 488/5027/14-ц.

5.59. Отже, судове рішення про витребування з незаконного володіння відповідача нерухомого майна є підставою для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про державну реєстрацію за позивачем права власності на нерухоме майно виключно у разі, якщо право власності на це майно зареєстроване саме за відповідачем, а не за іншою особою. Подібний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 07.04.2020 у справі № 504/2457/15-ц.

5.60. Також Велика Палата Верховного Суду в постанові від 30.06.2020 у справі № 19/028-10/13 звернула увагу не те, що судове рішення, ухвалене у справі, ні за яких обставин не може бути протиставлене особі, яка не брала участі у цій справі. Зокрема, судове рішення про задоволення позову стосується особи, щодо якої ухвалено це рішення, і не визначає права чи обов`язки інших осіб.

5.61. Таким чином, посилання скаржника на висновки, викладені у постановах від 17.04.2018 у справі № 523/9076/16-ц, від 21.06.2021 у справі № 904/1039/20, від 20.06.2018 у справі № 308/3162/15-ц, від 21.11.2018 у справі № 127/93/17-ц, від 12.12.2018 у справі № 570/3439/16-ц, від 12.12.2018 у справі № 372/51-16-ц, від 05.05.2019 у справі № 554/10058/17, від 19.02.2020 у справі № 910/7290/19, від 26.06.2019 у справі № 13/51-04, є необґрунтованим.

5.62. Колегія суддів установила, що постанова Верховного Суду від 15.03.2023 у справі № 725/1824/20, на яку посилається ТОВ "ЄВРО РІЕАЛ ЕСТЕЙТ", ухвалена за позовом ОСОБА_13 , ОСОБА_14 до ОСОБА_15 , ОСОБА_16 про визнання нерухомого майна спільною частковою власністю подружжя (по частці за кожним) та витребування майна з чужого незаконного володіння. У зазначеній постанові Верховного Суду викладено висновок, який, на думку скаржника, не було враховано апеляційним господарським судом під час ухвалення оскаржуваної постанови:

"…Факт незаконного відчуження та допущення продажу майна не може породжувати правових наслідків для добросовісного набувача.

Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом (частина друга статті 328 ЦК України, у редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин).

Якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до статті 388 цього Кодексу майно не може бути витребуване у нього (частина перша статті 330 ЦК України).

Виникнення права власності у добросовісного набувача відбувається за таких умов: факт відчуження майна; майно відчужене особою, яка не мала на це права; відчужене майно придбав добросовісний набувач; відповідно до статті 388 ЦК, майно, відчужене особою, яка не мала на це право, не може бути витребуване у добросовісного набувача.

Власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним (стаття 387 ЦК України).

…Правила частини першої статті 388 ЦК України стосуються випадків, коли набувач за відплатним договором придбав майно в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач). У такому випадку власник має право витребувати це майно від набувача лише в разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом. У частині третій цієї ж статті передбачено самостійне правило: якщо майно було набуте безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати його від добросовісного набувача в усіх випадках. За змістом частини п`ятої статті 12 Цивільного кодексу України добросовісність набувача презюмується, тобто незаконний набувач вважається добросовісним, поки не буде доведено протилежне. Якщо судом буде встановлено, що набувач знав чи міг знати про наявність перешкод до вчинення правочину, в тому числі про те, що продавець не мав права відчужувати майно, це може свідчити про недобросовісність набувача й є підставою для задоволення позову про витребування у нього майна (див. пункти 28, 29 постанови Великої Палати Верховного Суду від 20 листопада 2018 року у справі № 907/50/16 (провадження № 12-122гс18).

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 30 листопада 2022 року в справі № 522/14900/19 (провадження № 61-10361св22) вказано, що: "можливість витребування майна з володіння іншої особи законодавець ставить у залежність насамперед від змісту правового зв`язку між позивачем та спірним майном, його волевиявлення щодо вибуття майна, а також від того, чи є володілець майна добросовісним чи недобросовісним набувачем та від характеру набуття майна (оплатно чи безоплатно)" (див. постанова Великої Палати Верховного Суду від 02 листопада 2021 року у справі № 925/1351/19 (провадження № 12-35гс21).

…Добросовісна особа, яка придбаває нерухоме майно у власність або набуває інше речове право на нього, вправі покладатися на відомості про речові права інших осіб на нерухоме майно та їх обтяження (їх наявність або відсутність), що містяться у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Тому за відсутності в цьому реєстрі відомостей про права інших осіб на нерухоме майно або їх обтяжень особа, яка добросовісно покладалася на ці відомості, тобто не знала і не мала знати про існування таких прав чи обтяжень, набуває право на таке майно вільним від незареєстрованих прав інших осіб та обтяжень (пункт 38 постанови Великої Палати Верховного Суду від 23 жовтня 2019 року у справі № 922/3537/17)".

5.63. Верховний Суд установив, що постанова Великої Палати Верховного Суду від 14.12.2022 у справі № 461/12525/15-ц, на яку посилається ТОВ "ЄВРО РІЕАЛ ЕСТЕЙТ", ухвалена за позовом Львівської міської ради до ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , першої львівської державної нотаріальної контори про визнання спадщини відумерлою, визнання свідоцтва про право на спадщину за законом і договору купівлі-продажу квартири недійсними, скасування рішень про державну реєстрацію права власності та витребування майна із чужого незаконного володіння. У зазначеній постанові Великої Палати Верховного Суду викладено висновок, який, на думку скаржника, не було враховано апеляційним господарським судом під час ухвалення оскаржуваної постанови:

"58. Розглядаючи справи щодо застосування положень статті 388 ЦК України у поєднанні з положеннями статті 1 Першого Протоколу до Конвенції, суди повинні самостійно, з урахуванням усіх встановлених обставин справи дійти висновку про наявність підстав для втручання у мирне володіння майном особи, що набула це майно за відплатним договором, виходячи з принципів мирного володіння майном (див. постанова Великої Палати Верховного Суду від 07 листопада 2018 року у справі № 488/6211/14-ц), а також надати оцінку тягаря, покладеного на цю особу таким втручанням. Такими обставинами можуть бути, зокрема, підстави та процедури набуття майна добросовісним набувачем, порівняльна вартість цього майна з майновим станом особи, спрямованість волевиявлення учасників правовідносин та їх фактичні наміри щодо цього майна тощо".

5.64. Колегія суддів установила, що постанова Великої Палати Верховного Суду 02.11.2021 у справі № 925/1351/19, на яку посилається ТОВ "ЄВРО РІЕАЛ ЕСТЕЙТ", ухвалена за заявою Державного підприємства "Машинобудівний завод "Оризон" до ОСОБА_19 про витребування майна, скасування запису про право власності, реєстрацію права власності у межах справи № 10/2180. У зазначеній постанові Великої Палати Верховного Суду викладено висновок, який, на думку скаржника, не було враховано апеляційним господарським судом під час ухвалення оскаржуваної постанови:

"6.45. Якщо спірне майно є об`єктом нерухомості, то для визначення добросовісності його набувача крім приписів статті 388 ЦК України слід застосовувати спеціальну норму пункту 1 частини першої статті 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", відповідно до якої державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Отже, добросовісна особа, яка придбаває нерухоме майно у власність або набуває інше речове право на нього, вправі покладатися на відомості про речові права інших осіб на нерухоме майно та їх обтяження (їх наявність або відсутність), що містяться у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

6.46. Тому за відсутності в цьому реєстрі відомостей про права інших осіб на нерухоме майно або їх обтяжень особа, яка добросовісно покладалася на ці відомості, тобто не знала і не мала знати про існування таких прав чи обтяжень, набуває право на таке майно вільним від незареєстрованих прав інших осіб та обтяжень. Такі висновки сформульовані у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23 жовтня 2019 року у справі № 922/3537/17 (провадження № 12-127гс19, пункти 37, 38), від 01 квітня 2020 року у справі № 610/1030/18 (провадження № 14-436цс19, пункти 46.1, 46.2), від 15 червня 2021 року у справі № 922/2416/17 (провадження № 12-44гс20, пункти 7.15, 7.16).

…добросовісний набувач не повинен перевіряти історію придбання нерухомості та робити висновки щодо правомірності попередніх переходів майна, а може діяти, покладаючись на такі відомості, за відсутності обставин, які з точки зору розумного спостерігача можуть викликати сумнів у достовірності цих відомостей".

5.65. При цьому скаржник зазначає, що подібні висновки також викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.10.2019 у справі № 922/3537/17, від 01.04.2020 у справі № 610/1030/18, від 15.06.2021 у справі № 922/2416/17.

5.66. Розглянувши доводи скаржника, проаналізувавши наведені висновки Великої Палати Верховного Суду та Верховного Суду, колегія суддів зазначає таке.

5.67. Згідно з правовою позицією, сформованою Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 11.02.2020 у справі № 922/614/19 у контексті застосування, зокрема, статті 388 Цивільного кодексу України, власник з дотриманням вимог статті 388 Цивільного кодексу України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача.

5.68. Задоволення вимоги про витребування майна з незаконного володіння особи, за якою воно зареєстроване на праві власності, відповідає речово-правовому характеру віндикаційного позову та призводить до ефективного захисту прав власника. У тих випадках, коли має бути застосована вимога про витребування майна з чужого незаконного володіння, вимога власника про визнання права власності чи інші його вимоги, спрямовані на уникнення застосування приписів статей 387 і 388 Цивільного кодексу України, є неефективними.

5.69. У постанові від 21.08.2019 у справі № 911/3681/17 Велика Палата Верховного Суду звертала увагу на те, що власник з дотриманням вимог статті 388 Цивільного кодексу України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача. Для такого витребування оспорювання рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, ланцюгу договорів, інших правочинів щодо спірного майна і документів, що посвідчують відповідне право, не є ефективним способом захисту права власника. Подібний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 у справі № 183/1617/16.

5.70. При цьому до кола обставин, що підлягають доказуванню за віндикаційним позовом, належить, зокрема, встановлення судом факту виникнення (набуття) позивачем права власності на спірне майно, а отже, чи є особа власником індивідуально-визначеного майна, яке вона просить витребувати. Обов`язок доказування таких обставин покладається на позивача, в той час, коли відповідач має право спростувати такі обставини.

5.71. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення господарського суду першої інстанції, правильно зазначив, що в контексті спірних правовідносин та обраного позивачем способу захисту має бути встановлено, чи є позивач законним власником спірного майна та чи набуто таке майно, у спосіб, що не суперечить закону та інтересам суспільства.

5.72. Апеляційний господарський суд установив, що надана позивачем інформаційна довідка з Державного реєстру прав свідчить про те, що до рішення приватного нотаріуса Михайленка С. А. з номером запису: 54387300 внаслідок несанкціонованих дій реєстратором внесені зміни у особу власника, а саме: видалено ТОВ "ФК "БАРСЕЛОНА" та додано Онищенка О. О., і в документах, що стали підставами для державної реєстрації, видалено дублікат договору іпотеки та додано договір дарування.

5.73. Апеляційний господарський суд установив, що як зміст скарги Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Офісу Генерального прокурора від 06.09.2021 №16/1/4-40411-15, так і зміст оспорюваного наказу Міністерства юстиції України свідчить про те, що саме рішення приватного нотаріуса Михайленка С. А. від 02.10.2020 № 54387300 було підставою переходу права власності на житловий будинок та земельну ділянку (шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки) від ОСОБА_3 до ТОВ "ФК "БАРСЕЛОНА".

5.74. Таким чином, апеляційний господарський суд установив, що як на момент розгляду скарги Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Офісу Генерального прокурора від 06.09.2021 №16/1/4-40411-15, так і на момент прийняття оспорюваного наказу Міністерства юстиції України, саме за ТОВ "ФК "БАРСЕЛОНА" було зареєстровано право власності на спірне майно.

5.75. Крім того, апеляційний господарський суд установив, що висновки колегії Міністерства Юстиції України, які є додатками до наявних в матеріалах справи наказів від 15.09.2021 № 3275/5, від 30.09.2021 №3457/5, від 21.10.2021 №3758/5, свідчать про те, що перереєстрація права власності на житловий будинок та земельну ділянку з ТОВ "ФК "БАРСЕЛОНА" на інших осіб стала наслідком несанкціонованого доступу до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно з використанням електронного ключа доступу державного нотаріуса Мартинюк Є. Р. Відповідно до листа Державного підприємства "Національні інформаційні системи" від 03.09.2021 №4382/19.2-11, цим підприємством виявлено ряд користувачів, які для доступу до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно використовують техніку, уражену шкідливим програмним забезпеченням, та від імені яких упродовж червня-серпня 2021 року вчинялися несанкціоновані дії в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, зокрема, реєстраційні дії здійснені державним нотаріусом Мартинюк Є. Р.

5.76. Таким чином, апеляційний господарський суд установив, що спірне майно вибуло з власності позивача в результаті несанкціонованих дій з використанням ключів доступу до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що підтверджується низкою наказів Міністерства юстиції України. На підставі викладеного апеляційний господарський суд також установив відсутність волі позивача на вибуття майна зі свого володіння.

5.77. За таких обставин колегія суддів визнає необґрунтованим посилання скаржника на висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 15.03.2023 у справі № 725/1824/20, від 20.11.2018 у справі № 907/50/16, від 14.12.2022 у справі № 461/12525/15-ц, від 02.11.2021 у справі № 925/1351/19, від 23.10.2019 у справі № 922/3537/17, від 07.11.2018 у справі № 488/6211/14-ц, від 01.04.2020 у справі № 610/1030/18, від 15.06.2021 у справі № 922/2416/17.

5.78. Отже, Верховний Суд з урахуванням установлених фактичних обставин у цій справі, проаналізувавши судові рішення, висновки щодо застосування норм права в яких, на думку ТОВ "ЄВРО РІЕАЛ ЕСТЕЙТ", не було враховано при ухваленні оскаржуваної постанови, установив, що оскаржувана постанова апеляційного господарського суду в цій справі не суперечить висновкам, викладеним у постановах Великої Палати Верховного Суду та постановах Верховного Суду, на які посилається скаржник. Водночас оскаржувана постанова апеляційного господарського суду в цій справі ухвалена з урахуванням наведених висновків та установлених фактичних обставин у цій справі.

5.79. Таким чином, Верховний Суд констатує, що наведені скаржником підстави касаційного оскарження, передбачені пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, не підтвердилися під час касаційного провадження, що виключає скасування оскаржуваної постанови апеляційного господарського суду з цих підстав.

5.80. При цьому деякі доводи ТОВ "ЄВРО РІЕАЛ ЕСТЕЙТ" та Міністерства юстиції України зводяться до незгоди з обставинами, що були встановлені судами при вирішенні спору, до незгоди з оцінкою доказів у справі, а також до незгоди з висновками суду, які покладені в основу оскаржуваної постанови апеляційного господарського суду в цій справі.

5.81. Крім того, колегія суддів враховує, що судові рішення в частині позовних вимог про скасування рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Кузьменко Інни Петрівни про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 22.09.2021 № 60517296 та від 24.09.2021 № 60582211 не оскаржуються в касаційному порядку, а тому Верховний Суд з урахуванням положень статті 300 Господарського процесуального кодексу України переглядає у касаційному порядку оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційних скарг, які стали підставами для відкриття касаційного провадження.

6. Висновки Верховного Суду

6.1. Відповідно до частин 1- 5 статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

6.2. Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 308 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

6.3. За змістом частини 1 статті 309 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

6.4. З урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції, колегія суддів вважає, що доводи, викладені у касаційних скаргах, не підтвердилися, не спростовують висновків апеляційного господарського суду, а тому касаційні скарги слід залишити без задоволення, а оскаржувану постанову - без змін.

7. Судові витрати

Судовий збір за подання касаційних скарг в порядку, передбаченому статтею 129 Господарського процесуального кодексу України, покладається на скаржників.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційні скарги Міністерства юстиції України, Товариства з обмеженою відповідальністю "ЄВРО РІЕАЛ ЕСТЕЙТ" залишити без задоволення.

2. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 20.04.2023 у справі № 910/2722/22 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Н. О. Багай

Судді Т. Б. Дроботова

Ю. Я. Чумак

СудКасаційний господарський суд Верховного Суду
Дата ухвалення рішення05.09.2023
Оприлюднено19.09.2023
Номер документу113484970
СудочинствоГосподарське

Судовий реєстр по справі —910/2722/22

Ухвала від 20.06.2024

Господарське

Північний апеляційний господарський суд

Ткаченко Б.О.

Ухвала від 13.06.2024

Господарське

Північний апеляційний господарський суд

Ткаченко Б.О.

Ухвала від 27.05.2024

Господарське

Північний апеляційний господарський суд

Ткаченко Б.О.

Постанова від 05.09.2023

Господарське

Касаційний господарський суд Верховного Суду

Багай Н.О.

Ухвала від 05.09.2023

Господарське

Касаційний господарський суд Верховного Суду

Багай Н.О.

Ухвала від 29.08.2023

Господарське

Касаційний господарський суд Верховного Суду

Багай Н.О.

Ухвала від 12.07.2023

Господарське

Касаційний господарський суд Верховного Суду

Багай Н.О.

Ухвала від 12.07.2023

Господарське

Касаційний господарський суд Верховного Суду

Багай Н.О.

Ухвала від 19.06.2023

Господарське

Касаційний господарський суд Верховного Суду

Багай Н.О.

Ухвала від 19.06.2023

Господарське

Касаційний господарський суд Верховного Суду

Багай Н.О.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2023Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні