Постанова

від 13.09.2023 по справі 910/7860/22

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 вересня 2023 року

м. Київ

cправа № 910/7860/22

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Бакуліна С.В. - головуючий, Кібенко О.Р., Кролевець О.А.

за участю секретаря судового засідання - Федорченка В.М.,

представників учасників справи:

позивача - Хілінського А.О.,

відповідача - Ніколаєнка Ю.А., Логачової Ю.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Інноваційні транспортні технології"

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 30.05.2023 (головуючий суддя - Шапран В.В., судді: Андрієнко В.В., Буравльов С.І.) та рішення Господарського суду міста Києва від 23.01.2023 (суддя Балац С.В.)

у справі №910/7860/22

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Інноваційна транспортна компанія"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інноваційні транспортні технології"

про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

1.Короткий зміст позовних вимог

1.1.Товариство з обмеженою відповідальністю "Інноваційна транспортна компанія" (далі - ТОВ "Інноваційна транспортна компанія") звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інноваційні транспортні технології" (далі - ТОВ "Інноваційні транспортні технології") про стягнення заборгованості у розмірі 1 736 748,61 грн.

1.2.Позовні вимоги обґрунтовані посиланням на обставини порушення відповідачем грошового зобов`язання з оплати наданих послуг за укладеним між сторонами договором про надання транспортно-експедиторських послуг від 10.11.2020 №42/20.

1.3.Заперечення проти позову мотивовані тим, що (1) позиція позивача ґрунтується на хибному тлумаченні умови п.3 додатку від 26.11.2021 щодо плати за понаднормове користування вагонами; (2) останні операції з навантаження 158 вагонів відбулись не в рамках договору про надання транспортно-експедиторських послуг від 10.11.2020 №42/20; (3) позивач не вжив необхідних заходів для направлення відповідачу акта від 19.01.2022, рахунку від 19.01.2022 №Э01001 та звіту експедитора з розрахунку плати за користування вагонами та вимоги від 20.06.2022 №523; (4) надані позивачем копії накладних СМГС не підтверджують надання послуг про які йдеться в акті виконаних робіт від 19.01.2022.

2.Стислий виклад обставин справи, встановлених судами першої та апеляційної інстанцій

2.1.10.11.2020 ТОВ "Інноваційна транспортна компанія" (експедитор) та ТОВ "Інноваційні транспортні технології" (клієнт) уклали договір про надання транспортно-експедиторських послуг №42/20, за умовами п.п.1.1, 1.2 якого експедитор приймає на себе зобов`язання за дорученням клієнта, за винагороду здійснювати від свого імені і за рахунок клієнта організацію перевезень вантажів клієнта в залізничному рухомому складі. Клієнт відшкодовує експедитору всі витрати, пов`язані з перевезенням і транспортно-експедиційним обслуговуванням вантажів, сплачує експедитору винагороду (плату) за надані відповідно до цього договору послуги.

2.2.Згідно з п. п. 3.1, 3.2 договору клієнт відшкодовує експедитору витрати, пов`язані зі здійсненням перевезень вантажів та транспортно-експедиційним обслуговуванням вантажів клієнта на підставі рахунків експедитора. Клієнт здійснює 100% попередню оплату вартості послуг з організації перевезень вантажів до початку кожного місяця здійснення перевезень. За згодою експедитора можлива оплата послуг (їхньої частини) з організації перевезень вантажів за фактом надання відповідних послуг впродовж 3-х банківських днів з моменту надання рахунку експедитором.

2.3.Пунктом 3.8 договору визначено, що узгоджена вартість послуг з організації перевезень вантажів за кожний перевезений вагон згідно з наданими клієнтом заявками, розмір винагороди експедитора, порядок оплати винагороди та інші витрати, пов`язані з конкретним перевезенням, зазначаються у додатках до цього договору, які є його невід`ємною частиною.

2.4.Сторони підписують акт виконаних робіт та акт звірки розрахунків. В акті виконаних робіт експедитор зазначає суму всіх фактично понесених витрат у зв`язку з виконанням зобов`язань (п.3.9 договору).

2.5.Згідно з п.3.10 договору акт виконаних робіт та акт звірки розрахунків повинні бути розглянуті клієнтом впродовж 3-х робочих днів з дня отримання від експедитора та повернуті йому підписаними (з розшифруванням посади, прізвища, ім`я та по-батькові особи, що підписала акт) та скріпленими печаткою або з мотивованими запереченнями до акта. Якщо впродовж 3-х робочих днів з дати передачі актів по факсу або електронною поштою не надійде мотивованих заперечень клієнта до акта виконаних робіт та акта звірки розрахунків, експедитор вважає їх підписаними та приймає для відображення в бухгалтерському обліку. Акти надаються клієнту не пізніше 15-го числа місяця, наступного за звітним.

2.6.Остаточний розрахунок здійснюється сторонами впродовж 5-ти банківських днів з дати підписання акта виконаних робіт (дати визнання актів підписаними згідно з п.3.10 договору) та акта звірки розрахунків (п.3.11 договору).

2.7.Пунктами 10.1, 10.2 договору сторони узгодили, що договір набирає чинності з дати підписання сторонами і діє до 30.12.2020 включно. Договір вважається пролонгованим на кожен наступний календарний рік якщо жодна зі сторін не менш, ніж за 30 днів до закінчення його дії не повідомить іншу сторону в письмовій формі про розірвання договору. Закінчення строку дії договору не звільняє сторін від виконання своїх зобов`язань за договором у повному обсязі.

2.8.На виконання умов п.3.8 договору сторони 26.11.2021 підписали додаток до договору, відповідно до п.1 якого узгодили, що вартість послуг з організації перевезень вантажу "окатиші залізорудні" у власних (орендованих) вагонах експедитора територією України зі ст. Золотнишине Південної залізниці з призначенням на станції Західних прикордонних переходів за кожний перевезений вагон згідно з наданими клієнтом заявками становить 18 500,04 грн. Вартість послуг з організації перевезень вантажу у власних (орендованих) вагонах експедитора територією України за вищевказаним маршрутом експедирування включає: плату за користування власним (орендованим) вагоном; винагороду (плату) експедитору.

2.9.Пунктом 2 додатку до договору сторони визначили, що оплата вартості послуг з організації перевезень сплачується клієнтом на умовах 100% попередньої оплати впродовж 3-х робочих днів з дати виставлення експедитором рахунку.

2.10.Відповідно до п.3 додатку до договору клієнту надається пільговий час з дати навантаження (операція ПГР) до дати наступного навантаження (операція ПГР) 240 годин (10 діб). Після спливу зазначеного пільгового часу клієнт сплачує експедитору плату за користування вагонами з 241-ї години за вартістю 77,08 грн (з ПДВ) за 1 вагон за кожну наступну за пільговим періодом годину. Кожна розпочата година вважається як повна.

2.11.Станом на 01.12.2021 у ТОВ "Інноваційні транспортні технології" була наявна заборгованість за договором про надання транспортно-експедиторських послуг від 10.11.2020 №42/20 у розмірі 74 002,69 грн.

2.12.На виконання умов договору сторони підписали та скріпили печатками акт виконаних робіт за грудень 2021 від 31.12.2021 на суму 2 183 004,72 грн, звіт експедитора №13120114502, а також акт звірки взаємних розрахунків за грудень 2021 на вказану суму.

2.13.ТОВ "Інноваційна транспортна компанія" виставило відповідачу рахунок на оплату від 31.12.2021 №Э01220027 на суму 2 183 004,72 грн.

2.14.Оплату отриманих послуг за договором відповідач здійснив частково в сумі 2 076 504,00 грн, що підтверджується наявними у матеріалах справи копіями платіжних доручень. Відповідач сплатив заборгованість в сумі 74 002,69 грн, яка існувала станом на 01.12.2021, та частково оплатив послуги за актом виконаних робіт від 31.12.2021 на суму 2 002 501,31 грн.

2.15.Позивач склав та направив відповідачу акт виконаних робіт за січень 2022 від 19.01.2022 на суму 1 556 245,20 грн, рахунок на оплату від 19.01.2022 №Э01001, звіт експедитора з розрахунку плати за користування вагонами за період з 28.11.2021 по 31.12.2021 №13120114502, а також акт звірки взаємних розрахунків за період з 01.01.2022 по 20.01.2022 на вказану суму.

2.16.Акт звірки розрахунків за грудень 2021, акт виконаних робіт від 31.12.2021, рахунок від 31.12.2021 №Э01220027, звіт експедитора №13120114502 до рахунку від 31.12.2021 №Э01220027, акт звірки розрахунків за період 01.01.2022 по 20.01.2022, акт виконаних робіт від 19.01.2022, рахунок від 19.01.2022 №Э01001 та звіт експедитора з розрахунку плати за користування вагонами до рахунку від 19.01.2022 №Э01001 позивач надіслав на адресу місцезнаходження відповідача за допомогою служби кур`єрської доставки національного оператора поштового зв`язку, а також на його офіційну електронну адресу, зазначену в розділі 12 договору.

2.17.На підтвердження факту надсилання вказаних документів на адресу ТОВ "Інноваційні транспортні технології" позивач надав копії накладної служби кур`єрської доставки "Нова пошта" від 31.01.2022 №59000789080627, конверту з трек-номером поштового відправлення 0208108026308 з описом вкладення до цінного листа та фіскальним чеком від 10.02.2022.

2.18.Відповідач не отримав від позивача вказані документи та не підписав акт звірки розрахунків за період з 01.01.2022 по 20.01.2022 та акт виконаних робіт від 19.01.2022.

2.19.З метою досудового врегулювання спору позивач 06.07.2022 звернувся до відповідача з вимогою від 20.06.2022 №523 про сплату заборгованості за спірним договором у розмірі 1 736 748,61 грн впродовж семи робочих днів з моменту отримання даної вимоги.

2.20.Позивач стверджує, що вказану вимогу також надіслав на адресу місцезнаходження відповідача рекомендованим листом з описом вкладення, проте, докази вручення останньої у матеріалах справи відсутні.

2.21.22.07.2022 позивач здійснив надсилання первинних документів, на підставі яких нарахована плата за понаднормативне користування вагонами в сумі 1 556 245,20 грн (згідно акта виконаних робіт від 19.01.2022), на офіційну електронну адресу відповідача, зазначену у розділі 12 договору - itt2018@ukr.net. На підтвердження зазначеного надав роздруківку електронного листа від 22.07.2022 та додатків до нього.

2.22.Відповідач не надав відповіді на вимогу позивача та, відповідно, не підписав акт виконаних робіт від 19.01.2022 і не здійснив сплату заборгованості за спірним договором.

2.23.Додатково на підтвердження факту надання послуг за договором позивачем надано копії залізничних накладних та відомості з бази даних філії "ГІОЦ" АТ "Укрзалізниця", які містять інформацію про вагонні операції.

3.Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції

3.1.Госпрдарський суд міста Києва рішенням від 23.01.2023 у справі №910/7860/22, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 30.05.2023, позов ТОВ "Інноваційна транспортна компанія" задовольнив повністю.

3.2.Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, виходив з того, що факт наявності заборгованості у відповідача перед позивачем належним чином доведений, документально підтверджений та відповідачем не спростований, відтак позовна вимога про стягнення з відповідача заборгованості є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню повністю в сумі 1 736 748,61 грн.

3.3.Водночас, апеляційний суд відхилив доводи відповідача про те, що відсутність в акті звірки розрахунків за грудень 2021 дати його підписання унеможливлює у розумінні п.3.11 договору встановлення початку перебігу строку для остаточного розрахунку, а отже заборгованість за актом виконаних робіт від 31.12.2021 не може вважатися простроченою, зазначивши, що (1) вказані аргументи відповідача суперечать його попередній поведінці - здійсненню оплати за актом від 31.12.2021 на загальну суму 2 002 501,31 грн; (2) відповідно до п.3.11 укладеного правочину остаточний розрахунок здійснюється сторонами впродовж 5-ти банківських днів з дати підписання акта виконаних робіт (дати визнання актів підписаними згідно з п.3.10 договору) та акта звірки розрахунків. Тобто, остаточний розрахунок за актом від 31.12.2021 відповідач повинен був здійснити у строк до 11.01.2022 включно; (3) відсутність в акті звірки взаємних розрахунків дати його підписання жодним чином не свідчить про відсутність у відповідача обов`язку з оплати послуг, оскільки сторонами підписано акт виконаних робіт, який є достатньою і самостійною підставою для оплати.

3.4.Апеляційний суд констатував, що позивач здійснив всі необхідні дії з метою належного вручення відповідачу акта виконаних робіт від 19.01.2022 на суму 1 556 245,20 грн, акта звірки розрахунків за період 01.01.2022 по 20.01.2022, рахунку №Э01001 від 19.01.2022 та звіту експедитора з розрахунку плати за користування вагонами до рахунку №Э01001 від 19.01.2022.

4.Короткий зміст вимог касаційної скарги та її обґрунтування. Доводи інших учасників справи

4.1.ТОВ "Інноваційні транспортні технології" звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить постанову Північного апеляційного господарського суду від 30.05.2023 та рішення Господарського суду міста Києва від 23.01.2023 у справі №910/7860/22 - скасувати, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

4.2.Обґрунтовуючи підстави касаційного оскарження, передбачені пунктами 1, 3, 4 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодекс України (далі - ГПК), скаржник зазначає, що: суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норми права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду; відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; судами попередніх інстанцій порушено пункт 1 частини третьої статті 310 ГПК.

4.3.Доводи скаржника зводяться до того, що:

(1) факт сплати грошових коштів на виконання обов`язку, який не є простроченим, не може розцінюватися як визнання факту прострочення цього грошового зобов`язання, оскільки грошове зобов`язання може виконуватися та зазвичай виконується ще до закінчення строку його виконання. Суд апеляційної інстанції не врахував, що необхідно розрізняти обставини визнання особою наявності грошового зобов`язання та факту його прострочення;

(2) відсутній висновок Верховного Суду щодо застосування доктрини venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки) та пункту 6 частини першої статті 3, частин першої-третьої статті 13 та частини першої 531 Цивільного кодексу України (далі - ЦК) в аспекті того, чи відповідає засаді добросовісності поведінка боржника у грошовому зобов`язанні щодо заперечення факту прострочення такого зобов`язання за умови, що ним попередньо здійснювалися платежі з метою часткового погашення такої заборгованості;

(3) відсутній висновок Верховного Суду щодо застосування норм пунктів 21 та 91 Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 (далі - Правила), у частині того, чи є передбачені у них способи інформування адресата про надходження реєстрованого поштового відправлення альтернативними або ж вкладення до поштової скриньки бланку повідомлення здійснюється лише в тому випадку, якщо відсутні відомості про номер мобільного телефону адресата;

(4) системне тлумачення цих пунктів Правил дає підстави стверджувати, що способи інформування адресата про надходження на його адресу реєстрованого поштового відправлення (надсилання смс-повідомлення; вкладення до поштової скриньки бланку повідомлення) не є альтернативними, оскільки другий спосіб застосується лише в тому випадку, якщо номер мобільного телефону адресата не було зазначено, у даному ж випадку у поштовому відправленні, згідно з яким відповідачу направлялись, зокрема, акт виконаних робіт від 19.01.2022, акт звірки розрахунків за період з 01.01.2022 по 20.01.2022, рахунок від 19.01.2022 №301001 та звіт експедитора з розрахунку плати за користування вагонами до рахунку від 19.01.2022 №301001, позивач зазначив не належний відповідачу номер мобільного телефону;

(5) суд апеляційної інстанції неправильно застосував приписи Правил щодо рекомендованих листів та не врахував, що наведене ним тлумачення пунктів 11, 17, 19, 116 та 117 Правил, яке також відображено в наведених скаржником постановах Верховного Суду від 13.01.2020 у справі №910/22873/17, від 14.08.2020 у справі №904/2584/19 та від 17.11.2021 у справі №908/1724/19, (1) викладено у контексті направлення судових рішень у рекомендованих поштових відправленнях та не стосувалися обміну сторонами договору документами; (2) стосуються правових приписів щодо рекомендованих, а не інших реєстрованих листів, зокрема листів з оголошеною цінністю та описом вкладення;

(6) висновки апеляційного суду стосовно того, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати документи врученими, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, що відображено в постановах Верховного Суду від 27.11.2019 у справі №913/879/17, від 21.05.2020 у справі №10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі №24/260-23/52-6 та від 17.11.2021 у справі №908/1724/19, також стосується правових приписів щодо рекомендованих, а не інших реєстрованих листів, зокрема листів з оголошеною цінністю та описом вкладення;

(7) суд апеляційної інстанції не застосував до спірних відносин норми частини другої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та неправильно застосував висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 15.07.2022 у справі №914/1003/21, оскільки у цій постанові зазначено, що якщо використання електронного підпису є обов`язковим, то за відсутності такого підпису документ не може вважатися отриманим адресатом. Проте, позивач не надав жодних доказів наявності на первинних документах, направлених на офіційну електронну адресу скаржника, електронного підпису, що спростовує висновок суду апеляційної інстанції про отримання скаржником цих первинних документів;

(8) відсутній правовий висновок Верховного Суду щодо питання застосування норм пунктів 42, 91 та 102 Правил у подібних правовідносинах, а саме в частині того, чи є факт направлення документів реєстрованим листом з оголошеною цінністю та з описом вкладення достатнім для того, щоб вважати такі документи врученими, за умови, що відправник такого листа не зазначив належний адресату номер мобільного телефону, який при цьому був відомий такому відправнику;

(9) суди попередніх інстанцій належним чином не дослідили пункт 3 додатка до договору від 26.11.2021, а саме не встановили, що цією умовою передбачено обов`язок скаржника вносити плату за понаднормативне користування лише, якщо скаржником перевищено пільговий час користування вагонами, що обчислюється як проміжок часу між двома операціями з навантаження, що виконуються саме скаржником.

5.Позиція Верховного Суду

5.1.Згідно з частиною першою статті 509 ЦК зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

5.2.Відповідно до частини другої статті 509 ЦК зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

5.3.За змістом пункту першого частини другої статті 11 ЦК підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

5.4.Частиною першою статті 626 ЦК визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

5.5.Статтею 627 ЦК встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

5.6.За договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов`язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов`язаних з перевезенням вантажу (частина перша статті 929 ЦК).

5.7.Відповідно до частини першої статті 931 ЦК розмір плати експедиторові встановлюється договором транспортного експедирування, якщо інше не встановлено законом. Якщо розмір плати не встановлений, клієнт повинен виплатити експедитору розумну плату.

5.8.Як зазначалось, пунктом 3.8 договору сторони погодили, що узгоджена вартість послуг з організації перевезень вантажів за кожний перевезений вагон згідно з наданими клієнтом заявками, розмір винагороди експедитора, порядок оплати винагороди та інші витрати, пов`язані з конкретним перевезенням, зазначаються у додатках до цього договору, які є його невід`ємною частиною.

5.9.На виконання умов п.3.8 договору сторони 26.11.2021 підписали додаток до договору, відповідно до п.1 якого узгодили, що вартість послуг з організації перевезень вантажу "окатиші залізорудні" у власних (орендованих) вагонах експедитора територією України зі ст. Золотнишине Південної залізниці з призначенням на станції Західних прикордонних переходів за кожний перевезений вагон згідно з наданими клієнтом заявками становить 18 500,04 грн. Вартість послуг з організації перевезень вантажу у власних (орендованих) вагонах експедитора територією України за вищевказаним маршрутом експедирування включає: плату за користування власним (орендованим) вагоном; винагороду (плату) експедитору.

5.10.Відповідно до п.3 додатку до договору клієнту надається пільговий час з дати навантаження (операція ПГР) до дати наступного навантаження (операція ПГР) 240 годин (10 діб). Після спливу зазначеного пільгового часу клієнт сплачує експедитору плату за користування вагонами з 241-ї години за вартістю 77,08 грн (з ПДВ) за 1 вагон за кожну наступну за пільговим періодом годину. Кожна розпочата година вважається як повна.

5.11.Звертаючись з даним позовом до суду, позивач стверджував, що заборгованість відповідача становить 1 736 748,61 грн і складається із заборгованості: за актом виконаних робіт від 31.12.2021 в сумі 180 503,41 грн (неоплачена частина вартості наданих позивачем транспортно-експедиторських послуг за цим актом) та актом виконаних робіт від 19.01.2022 в сумі 1 556 245,20 грн (плата за понаднормове користування вагонами, нарахована відповідно до п.3 додатку до договору).

5.12.Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, виходив з того, що факт наявності заборгованості у відповідача перед позивачем належним чином доведений, документально підтверджений та відповідачем не спростований, відтак, позовна вимога про стягнення з відповідача заборгованості є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню повністю в сумі 1 736 748,61 грн.

5.13.Проте, Верховний Суд вважає, що такі висновки судів попередніх інстанцій є передчасними, зробленими без належного з`ясування всіх обставин, що мають значення для розгляду заявлених у цій справі позовних вимог.

5.14.Відповідно до статті 86 ГПК суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

5.15.Обов`язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів.

5.16.Усебічність та повнота розгляду передбачає з`ясування всіх юридично значущих обставин на підставі оцінки наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв`язками, відносинами і залежностями. Таке з`ясування запобігає однобічності та забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення.

5.17.З`ясування відповідних обставин має здійснюватися із застосуванням критеріїв оцінки доказів передбачених статтею 86 ГПК щодо відсутності у жодного доказу заздалегідь встановленої сили та оцінки кожного доказу окремо та їх сукупності в цілому.

5.18.Задовольняючи позов про стягнення з відповідача на користь позивача 1 736 748,61 грн, суди попередніх інстанцій виходили зі встановлених ними обставин стосовно того, що: (1) станом на 01.12.2021 у відповідача перед позивачем була наявна заборгованість за договором в розмірі 74 002,69 грн; (2) позивач надав відповідачу послуги на загальну суму 3 739 249,92 грн, що підтверджується наявними в матеріалах справи актами виконаних робіт, а саме: атом від 31.12.2021 на суму 2 183 004,72 грн, який підписаний відповідачем та частково ним оплачений, та актом від 19.01.2022 на суму 1 556 245,20 грн, який не підписаний відповідачем, проте був направлений йому позивачем.

5.19.При цьому, ні суд першої інстанції, ні апеляційний суд не надали належної оцінки тому, що заявлена до стягнення сума не є повністю вартістю наданих позивачем транспортно-експедиторських послуг за укладеним між сторонами договором, а складається з вартості наданих позивачем, проте, не оплачених відповідачем транспортно-експедиторських послуг в сумі 180 503,41 грн, та плати за понаднормове користування вагонами, нарахованої на підставі п.3 додатку до договору, в сумі 1 556 245,20 грн.

5.20.Так, зазначаючи про наявність у відповідача обов`язку сплатити позивачу 1 556 245,20 грн, суди попередніх інстанцій не врахували, що: (1) вказана сума в позовній заяві визначена позивачем саме як плата за понаднормове користування вагонами, яка нараховано відповідно до п.3 додатку до договору від 10.11.2020 №42/20, а в акті виконаних робіт за період січень 2022 від 19.01.2022 (а. с. 128, т.1), який не підписаний відповідачем, ця сума визначена як транспортно-експедиторські послуги, надані експедитором (позивачем) на підставі укладеного сторонами договору від 10.11.2020 №42/20; (2) рахунок від 19.01.2022 № Э01001 (а.с.129, т.1) на оплату вказаної суми виставлений позивачем із зазначенням, що ця сума є транспортно-експедиторськими послугами, а не платою за понаднормове користування вагонами, хоча в рахунку міститься посилання на звіт експедитора з розрахунку плати за користування вагонами.

5.21.Стягнувши з відповідача на користь позивача заборгованість в сумі 1 556 245,20 грн, суди фактично погодились з розрахунком цієї суми, втім, не дослідили та не надали жодної оцінки ні звіту експедитора з розрахунку плати за користування вагонами за період з 28.11.2021 по 31.12.2021 (а.с.130-133), ні інформації про вагонні операції (а.с.134-200, т. 1), зокрема на предмет правильності здійснених розрахунків, визначення дати початку та кінця періоду нарахування такої плати, хоча відповідач неодноразово звертав увагу судів на те, що: (1) строк другого навантаження (кінцева точка пільгового періоду) залежить не від нього (не від його контрагента); (2) відповідне навантаження здійснювалось не в рамках укладеного сторонами договору. Вказані доводи були проігноровані судами попередніх інстанції, останні не дослідили здійснені позивачем нарахування, зокрема, в контексті правильності визначення кінцевої дати такого нарахування, встановлення події (наступного навантаження) та осіб, щодо яких здійснено таке навантаження та від яких залежить визначення такої дати (закінчення періоду нарахування плати за понаднормове користування вагонами).

5.22.В контексті наведеного, поза увагою судів також залишились доводи відповідача стосовно того, що користування вагонами припинилось в момент початку слідування вагонів під навантаження іншому контрагенту, тобто, що вагони могли перебувати у користуванні відповідача лише з моменту першого навантаження до моменту відправлення вагонів у порожньому стані під чуже наступне навантаження. Відповідно, що лише в межах цього періоду та з урахуванням наданого п.3 додатку пільгового періоду відповідачу могло бути здійснено нарахування відповідної плати за понаднормове користування вагонами.

5.23.Зазначення про те, що нарахування плати за понаднормове користування вагонами передбачено п.3 додатку до договору, не може свідчити про належне дослідження та спростування доводів відповідача стосовно того, що послуги, по які йдеться в акті виконаних робіт від 19.01.2022, (1) не є послугами, які позивач надає відповідачу в рамках укладеного між сторонами договору; (2) взагалі не надавались відповідачу в рамках цього договору.

5.24.Без встановлення та дослідження вищенаведених обставин, які впливають на правильність здійснених позивачем нарахувань, суди попередніх інстанцій передчасно виснували про належне та документальне підтвердження факту наявності у відповідача перед позивачем заборгованості у заявленій до стягнення сумі, яка, в тому числі, включає плату за понаднормове користування вагонами в сумі 1 556 245,20 грн, правильність визначення якої суди не встановили.

5.25.Виснуючи про належне та документальне підтвердження факту наявності у відповідача заборгованості перед позивачем, суд першої інстанції виходив також з того, що факт направлення позивачем відповідачу первинних документів, які підтверджують заявлену до стягнення суму заборгованості (акти звірки розрахунків, акти виконаних робіт, рахунки та звіти експедитора до рахунків), а також вимоги про сплату заборгованості підтверджується описами вкладення до поштового відправлення, які наявні в матеріалах справи у вигляді засвідчених копій.

5.26.При цьому, апеляційний суд встановив, що акт виконаних робіт від 19.01.2022 на суму 1 556 245,20 грн, акт звірки розрахунків за період з 01.01.2022 по 20.01.2022, рахунок №Э01001 від 19.01.2022 та звіт експедитора з розрахунку плати за користування вагонами до рахунку №Э01001 від 19.01.2022 були надіслані позивачем на адресу місцезнаходження відповідача спочатку за допомогою служби кур`єрської доставки, потім за допомогою засобів поштового зв`язку, а також на офіційну електронну адресу ТОВ "Інноваційні транспортні технології", зазначену в розділі 12 договору.

5.27.Вказуючи на те, що на підтвердження факту направлення позивачем вказаних документів останній надав суду докази направлення на адресу відповідача цінного листа з описом вкладення, апеляційний суд застосував Правила надання послуг поштового зв`язку, в частині, яка регулює направлення та вручення рекомендованих поштових відправлень, однак не встановив чи здійснено позивачем таке поштове відправлення саме рекомендованим листом.

5.28.Крім цього, апеляційний суд вважав, що незазначення або зазначення неправильного номеру телефону адресата на поштовому відправленні жодним чином не свідчить про відсутність можливості отримання адресатом сповіщення про надходження на його адресу відправлення в інший спосіб, аніж через смс-повідомлення, проте не встановив та не дослідив обставин того, чи дійсно у відповідному відправленні було вказано невірний номер відповідача та чи було в такому випадку здійснено його сповіщення у інший спосіб, а саме шляхом повідомлення у паперовому вигляді за встановленим оператором поштового зв`язку зразком, як це визначено п.21 Правил.

5.29.З огляду на зазначене, Верховний Суд вважає передчасними висновки про те, що направлені позивачем документи вважаються належним чином врученими відповідачу.

5.30.Також, Верховний Суд вважає, що, відхиляючи доводи відповідача про те, що акт звірки розрахунків за грудень 2021 не містить дати його підписання, що унеможливлює, у розумінні п.3.11 договору, встановлення початку перебігу строку для остаточного розрахунку в частині оплати заборгованості за актом виконаних робіт від 31.12.2021 в розмірі 180 503,41 грн, апеляційний суд помилково застосував доктрину venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки) та виснував про суперечливу поведінку відповідача, який за актом від 31.12.2021 здійснив часткову оплату наданих послуг на загальну суму 2 002 501,31 грн. Адже здійснення відповідачем часткової оплати за надані послуги не нівелює його право в подальшому (при судовому розгляді справи про стягнення вартості (неоплаченої частини вартості) наданих послуг) заперечувати факт настання обов`язку здійснити остаточний розрахунок за такі послуги, з огляду на відсутність в акті звірки дати його підписання. Суд апеляційної інстанції не врахував, що необхідно розрізняти обставини визнання особою наявності у неї грошового зобов`язання та факту його прострочення. Суд виснує, що засаді добросовісності відповідає поведінка боржника у грошовому зобов`язанні щодо заперечення, по факту виникнення спору у суді, обставин його прострочення, за умови, що ним попередньо лише здійснювалися платежі з метою часткового погашення наявного у нього, втім не простроченого, як він намагається довести, грошового зобов`язання.

5.31.Констатуючи, що відсутність в акті звірки взаємних розрахунків дати його підписання жодним чином не свідчить про відсутність у відповідача обов`язку з оплати послуг, оскільки сторони підписали акт виконаних робіт, який є достатньою і самостійною підставою для оплати, апеляційний суд не врахував умови п.3.11 укладеного між сторонами договору, який визначає, що остаточний розрахунок здійснюється сторонами протягом 5-ти банківських днів з дати підписання не лише акта виконаних робіт (дати визнання актів підписаними згідно з п.3.10 договору), а й акта звірки розрахунків.

5.32.В контексті зазначеного, розглядаючи вимоги про стягнення частини вартості наданих позивачем послуг за актом від 31.12.2021, судам необхідно встановити не лише наявність у відповідача обов`язку оплатити надані послуги з огляду на підписання ним акта виконаних робіт та здійснення часткової оплати, а й наявність/відсутність у нього обов`язку здійснити саме остаточний розрахунок, на підставі чого можна було б виснувати про наявність підстав для стягнення таких коштів з відповідача на користь позивача.

5.33.Частиною п`ятою статті 236 ГПК передбачено, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

5.34.Згідно із частиною четвертою статті 238 ГПК в мотивувальній частині рішення суду зазначається серед іншого, мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.

5.35.Відповідно до пункту 3 частини першої статті 282 ГПК у мотивувальній частині постанови суду апеляційної інстанції мають бути зазначені мотиви прийняття або відхилення кожного аргументу, викладеного учасниками справи в апеляційній скарзі та відзиві на апеляційну скаргу.

5.36.В порушення наведених вище приписів законодавства, суди попередніх інстанцій не надали належної правової оцінки доказам щодо обставин справи стосовно: (1) наявності/відсутності підстав для нарахування позивачем плати за понаднормове користування вагонами; (2) правильності здійснених позивачем нарахувань такої плати на загальну суму 1 556 245,20 грн; (3) належності та достатності доказів на підтвердження направлення відповідачу документів стосовно цієї плати; (4) наявності/відсутності у відповідача обов`язку здійснити остаточний розрахунок в частині оплати 180 503,41 грн вартості наданих послуг за актом від 31.12.2021, що унеможливлює встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи за заявленими позивачем вимогами.

5.37.Відсутність у Верховного Суду процесуальної можливості з`ясувати дійсні обставини справи перешкоджає прийняттю законного рішення у справі, оскаржувані судові рішення підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

5.38.Під час нового розгляду справи необхідно дослідити всі наявні у справі докази у їх сукупності та на підставі їх оцінки встановити фактичні обставини справи, які мають значення для її правильного вирішення, а також надати належну правову оцінку доводам сторін та наданим на їх підтвердження доказам з урахуванням викладеного в цій постанові та на підставі норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, а отже, вжити всі передбачені законом заходи для всебічного, повного і об`єктивного розгляду даної справи.

6.Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

6.1.Відповідно до частин першої та другої статті 300 ГПК, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

6.2.Згідно з приписами пункту 2 частини першої статті 308 ГПК суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.

6.3.За змістом частини третьої статті 310 ГПК підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.

6.4.Господарські суди першої та апеляційної інстанцій припустились порушень норм процесуального права, неповно з`ясувавши обставини, що мають значення для розгляду справи, відтак дійшли передчасних висновків про задоволення позову.

6.5.Ураховуючи викладене вище, касаційна скарга підлягає задоволенню, а ухвалені у справі судові рішення по суті спору - скасуванню із направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

6.6.Під час нового розгляду справи суду слід урахувати наведене, дослідити та об`єктивно оцінити аргументи учасників справи і всі зібрані у справі докази в їх сукупності, всебічно і повно з`ясувати фактичні обставини справи та, залежно від встановленого, прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.

7. Розподіл судових витрат

7.1.Відповідно до статті 129 ГПК у зв`язку із скасуванням ухвалених судових рішень і передачею справи на новий розгляд розподіл судових витрат у справі здійснює господарський суд, який приймає рішення за результатами нового розгляду справи, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 310, 314, 315-317 ГПК України, Верховний Суд

П О С Т А Н О В И В :

1.Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Інноваційні транспортні технології" задовольнити.

2.Постанову Північного апеляційного господарського суду від 30.05.2023 та рішення Господарського суду міста Києва від 23.01.2023 у справі №910/7860/22 скасувати.

3.Справу №910/7860/22 направити на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий С.В. Бакуліна

Судді О.Р. Кібенко

О.А. Кролевець