Рішення

від 25.06.2024 по справі 910/7860/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

25.06.2024Справа № 910/7860/22

Господарський суд міста Києва у складі:

судді - Бондаренко - Легких Г. П.,

за участю секретаря - Ковачової В. В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві матеріали господарської справи №910/7860/22

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Інноваційна транспортна компанія» (02081, м. Київ, вул. Здолбунівська, 7Д, корп. 3)

До Товариства з обмеженою відповідальністю «Інноваційні транспортні технології» (01042, м. Київ, бульв. Марії Приймаченко, 1/27, оф. 306; код ЄДРПОУ: 42177899)

про стягнення 1736748,61 грн

За участі представників сторін:

Від позивача: Хілінський А. О. - адвокат, ордер серії ВН №148497 від 07.11.2022;

Від позивача: Самчук С. С. - наказ №8 від 24.02.2021, довіреність №3 від 08.12.2023 (заступник директора позивача);

Від відповідача: Логачова Ю. А. - адвокат, ордер серії АН №1150891 від 18.04.2023;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Інноваційна Транспортна Компанія" (далі - позивач) звернулося до господарського суду міста Києва із позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Інноваційні Транспортні Технології" (далі - відповідач) про стягнення 1736748,61 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем порушено грошове зобов`язання за укладеним між сторонами спору договором про надання транспортно-експедиторських послуг від 10.11.2020 № 42/20, що призвело до звернення позивача до господарського суду з вимогою про стягнення з відповідача 1736748,61 грн. плати за надані послуги.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 23.01.2023 (суддя Балац С.В.), яке залишене без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 30.05.2023, позовні вимоги задоволені повністю.

Не погодившись з рішенням Господарського суду міста Києва від 23.01.2023 та , постановою Північного апеляційного господарського суду від 30.05.2023, ТОВ «Інноваційні транспортні технології» звернулося до суду касаційної інстанції з відповідною касаційною скаргою.

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 13.09.2023 касаційну скаргу ТОВ «Інноваційні транспортні технології» задоволено. Рішення Господарського суду міста Києва від 23.01.2023 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 30.05.2023 скасовано. Справа передана на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

02.10.2023 справа надійшла до Господарського суду міста Києва

За результатами автоматизованого розподілу судової справи, проведеного 02.10.2023, справа передана судді Бондаренко - Легких Г.П.

19.10.2023 суд ухвалою прийняв позовну заяву до розгляду, розгляд справи ухвалив здійснювати у порядку загального позовного провадження, підготовче засідання призначив на 21.11.2023.

13.11.2023 до суду від відповідача надійшов відзив.

У судовому засіданні 13.11.2023 суд на місці ухвалив: (1) зобов`язати представника відповідача на наступне судове засідання надати належним чином засвідчену копію договору про надання правової допомоги, на підставі якого був виписаний ордер, (2) задовольнити усне клопотання позивача про продовження строку для подання відповіді на відзив, (3) оголосити перерву в підготовчому судовому засіданні до 16.01.2024.

У судове засідання 16.01.2024 сторони або їх уповноважені представники не прибули, про причини неявки суд не повідомили, у зв`язку з чим, суд на місці ухвалив закрити підготовче провадження та призначити розгляд справи по суті на 02.04.2024.

У судовому засіданні 02.04.2024 суд на місці ухвалив: (1) зобов`язати відповідача надати пояснення щодо виконання пункту 2 додаткової угоди, а саме чи здійснювалася відповідачем передплата, (2) зобов`язати директора відповідача надати письмові пояснення, за яких обставин він отримав акт від 31.12.2021 і чи відповідає інформація внесена в акт дійсності, (3) зобов`язати сторін надати письмові пояснення щодо надання/отримання письмової заявки на заплановані до перевезення вантажі, (4) оголосити перерву у судовому засіданні по суті справи на 14.05.2024.

У судовому засіданні 14.05.2024 суд на місці ухвалив оголосити перерву в судовому засіданні по суті справи на 25.06.2024.

25.06.2024 до суду від відповідача надійшло клопотання про долучення пояснень з відповідними доказами до матеріалів справи.

У судове засідання 25.06.2024 прибули представники сторін. Суд, дослідивши наявні в матеріалах справи та заслухавши виступи у судових дебатах представників сторін, які підтримали власні правові позиці, що викладені у заявах по суті справи, Суд -

ВСТАНОВИВ:

1. Фактичні обставини, що стали підставою спору (підстави позову).

Між позивачем, як експедитором (ТОВ «Інноваційна транспортна компанія»), та відповідачем, як клієнтом (ТОВ «Інноваційні транспортні технології»), укладено Договір про надання транспортно-експедиторських послуг від 10.11.2020 №42/20 (далі - Договір), відповідно до предмету якого позивач приймає на себе зобов`язання за дорученням відповідача, за винагороду, здійснювати від свого імені і за рахунок відповідача організацію перевезень вантажів відповідача в залізничному рухомому складі.

Відповідач відшкодовує позивачу всі витрати, пов`язані з перевезенням і транспортно-експедиційним обслуговуванням вантажів, сплачує позивачу винагороду (плату) за надані відповідно до цього Договору послуги (п. 1.1, 1.2 Договору).

Розділом 3 Договору визначений порядок розрахунків, а саме, зокрема:

- узгоджена вартість послуг з організації перевезень вантажів за кожний перевезений вагон згідно з наданими відповідачем заявками, розмір винагороди позивача, порядок оплати винагороди та інші витрати, пов`язані з конкретним перевезенням, зазначаються у додатках до цього договору, які є його невід`ємною частиною (п. 3.8 Договору);

- сторони підписують акт виконаних робіт та акт звірки розрахунків. В акті виконаних робіт позивач зазначає суму всіх фактично понесених витрат, у зв`язку із виконанням зобов`язань (п. 3.9 Договору);

- акт виконаних робіт та акт звірки розрахунків повинні бути розглянуті відповідачем протягом 3-х робочих днів з дня отримання від позивача та повернуті позивачу підписаними (з розшифруванням посади, прізвища, ім`я та по-батькові особи, що підписала акт) та скріпленими печаткою або з мотивованими запереченнями до акту. Якщо протягом 3-х робочих днів з дати передачі актів по факсу або електронною поштою не надійде мотивованих заперечень відповідача до акту виконаних робіт та акту звірки розрахунків, позивач вважає їх підписаними та приймає для відображення в бухгалтерському обліку. Акти надаються відповідачу не пізніше 15-го числа місяця, наступного за звітним (п. 3.10 Договору);

- остаточний розрахунок здійснюється сторонами протягом 5-ти банківських днів з дати підписання акту виконаних робіт (дати визнання актів підписаними згідно п. 3.10 договору) та акту звірки розрахунків (п. 3.11 Договору).

Пунктами 10.1 та 10.2 укладеного правочину сторонами узгоджено, що договір набирає чинності з дати підписання сторонами (10.11.2020) і діє до 30.12.2020 включно. Договір вважається пролонгованим на кожен наступний календарний рік, якщо жодна зі сторін не менш, ніж за 30 днів до закінчення його дії не повідомить іншу сторону в письмовій формі про розірвання договору. Закінчення строку дії договору не звільняє сторін від виконання своїх зобов`язань за договором у повному обсязі.

На виконання умов п. 3.8 Договору, 26.11.2021 між сторонами договору (спору) підписано додаток до договору (далі по тексту Додаток до договору), відповідно до п. 1 якого сторони узгодили, що вартість послуг з організації перевезень вантажу "окатиші залізорудні" у власних (орендованих) вагонах експедитора територією України зі ст. Золотнишине Південної залізниці з призначенням на станції Західних прикордонних переходів за кожний перевезений вагон згідно з наданими клієнтом заявками становить 18500,04 грн. Вартість послуг з організації перевезень вантажу у власних (орендованих) вагонах експедитора територією України за вищевказаним маршрутом експедирування включає:

- плату за користування власним (орендованим) вагоном;

- винагороду (плату) експедитору.

Пунктом 2 додатку до Договору визначено, що оплата вартості послуг з організації перевезень сплачується клієнтом на умовах 100% попередньої оплати впродовж 3-х робочих днів з дати виставлення експедитором рахунку.

Відповідно до п. 3 додатку до Договору клієнту надається пільговий час з дати навантаження (операція ПГР) до дати наступного навантаження (операція ПГР) 240 годин (10 діб). Після спливу зазначеного пільгового часу клієнт сплачує експедитору плату за користування вагонами з 241-ї години за вартістю 77,08 грн (з ПДВ) за 1 вагон за кожну наступну за пільговим періодом годину. Кожна розпочата година вважається як повна.

Станом на 01.12.2021 у Товариства з обмеженою відповідальністю "Інноваційні транспортні технології" була наявна заборгованість за договором про надання транспортно-експедиторських послуг №42/20 від 10.11.2020 у розмірі 74002,69 грн.

Також позивач стверджує, що ним у грудні 2021 та січні 2022 надані відповідачу послуги за Договором на загальну суму 3739 249,92 грн згідно актів виконаних робіт та звітів , а саме:

- за актом виконаних робіт від 31.12.2021 № б/н в розмірі 2 183 004,72 грн (акт за грудень 2021);

- за актом виконаних робіт від 19.01.2022 № б/н в розмірі 1 556 245,20 грн. (акт зва січень 2022)

Акт виконаних робіт за грудень 2021 на суму 2183004,72 грн підписаний сторонами та скріплений відбитками їх печаток.

Акт виконаних робіт за січень 2022 року на суму 1 556 245,20 грн підписаний тільки зі сторони позивача.

При цьому, позивач стверджує, що враховуючи положення пункту 3.10 Договору, такий акт вважається підписаним зі сторони відповідача, приймаючи до уваги направлення, зокрема, такого акту та акту звірки розрахунків на адресу місцезнаходження відповідача та відсутність мотивованих заперечень останнього щодо його підписання.

Оплата отриманих послуг за Договором здійснена відповідачем частково в сумі 2 076 504,00 грн згідно платіжних доручень №3458 від 03.12.2021 у розмірі 795 504, 00 грн, №3476 від 06.12.2021 у розмірі 851 000, 00 грн, №3510 від 10.12.2021 у розмірі 200 000, 00 грн, №3890 від 04.02.2022 у розмірі 50 000, 00 грн, №3922 від 08.02.2022 у розмірі 50 000, 00 грн, №3968 від 15.02.2022 у розмірі 50 000, 00 грн, №3993 від 18.02.2022 у розмірі 50 000, 00 грн, №4018 від 22.02.2022 у розмірі 30 000, 00 грн.

Як встановлено судом з матеріалів справи, вказаними платежами відповідачем сплачена заборгованість в сумі 74 002,69 грн., яка існувала станом на 01.12.2021, за попередньо здійснені перевезення та частково оплачений акт виконаних робіт від 31.12.2021 № б/н, а саме: на суму 2 002 501,31 грн.

Таким чином, підставами позову є неналежне виконання відповідачем своїх зобов`язань щодо повної та своєчасної оплати позивачу вартості наданих послуг, внаслідок чого у відповідача утворилась перед позивачем заборгованості за актами виконаних робіт від 31.12.2021 № б/н та від 19.01.2022 № б/н у загальному розмірі 1 736 748,61 грн, а саме

- за актом виконаних робіт від 31.12.2021 № б/н в розмірі 180 503,41 грн.;

- за актом виконаних робіт від 19.01.2022 № б/н в розмірі 1 556 245,20 грн.

2. Предмет позову.

Предметом позову є матеріально-правові вимоги позивача до відповідача про стягнення суми основного боргу у розмірі 1 736 748, 61 грн.за надані послуги з первезення.

3. Доводи позивача щодо суті позовних вимог.

(1) оригінали актів виконаних робіт від 31.12.2021 та від 19.01.2022, звіти експедитора із розрахунками вартості наданих транспортно-експедиторських послуг до цих актів та рахунків на оплату № Э01220027 від 31.12.2021 та № Э01001 від 19.01.2022 направлялись відповідачу спочатку на адресу місцезнаходження відповідача за допомогою служби кур`єрської доставки, а потім цінним листом з описом вкладення, але були повернуті позивачеві «за закінченням терміну зберігання»;

(2) факт надання транспортно-експедиторських послуг, окрім, актів виконаних робіт від 31.12.2021 та від 19.01.2022 підтверджуються також міжнародними залізничними накладними (СМГС);

(3) позивачем було вчинено достатні дії для вручення відповідачеві всіх документів, які стосуються плати за користування вагонами у розмірі 1566245, 20 грн;

(4) сторони у п. 3 додатку від 26.11.2021 до Договору чітко визначили, що після спливу 240 годин (10 діб), які обчислюються з дати однієї операції з навантаження до дати другої операції з навантаження незалежно від того, хто саме здійснює друге навантаження (відповідач, його контрагент чи інша особа) нараховується плата за користування вагонами;

(5) додатком від 26.11.2021 до Договору сторони не погоджували, що позивач зобов`язується надавати відповідачу транспортно-експедиторські послуги за кільцевим маршрутом ст. Золотнишине Південної залізниці - ст. Західних прикордонних переходів - ст. Золотнишине Південної залізниці.

4. Заперечення відповідача щодо суті позовних вимог.

(1) пункт 3 додатку від 26.11.2021 до Договору передбачає внесення плати за користування наданими позивачем вагонами лише у тому разі, якщо вагони позивача надаються під навантаження саме відповідачу. Якщо ж наступна операція з навантаження відбувається поза процесом надання послуг відповідачу, то й користування вагонами за період між цими двома операціями з його боку відсутнє;

(2) кінцева точка пільгового періоду, визначеного пунктом 3 додатку від 26.11.2021 до Договору не залежить від відповідача. Отже, відповідач не повинен вносити плату за користування вагонами, якщо друге навантаження на залізничній станції виконується вже не відповідачем та не в рамках укладеного договору з відповідачем;

(3) із 165 вагонів, вказаних у звіті експедитора з розрахунку плати за користування вагонами до рахунку №Э01001 від 19.01.2022 лише 7 вагонів були використані після другої операції з навантаження для організації перевезень вантажів за Договором №42/20 від 10.11.2020. Інші 158 вагонів, попередньо подані позивачем відповідачу для організації перевезень останнього, були повернуті на ст. Золотнишине Південної залізниці під операції з навантаження, що відбулися вже не в рамках виконання умов укладеного з відповідачем договору (додаткової угоди до такого договору);

(4) вказане підтверджується тим, що відповідач не виступав платником провізних платежів по 158 вагонах щодо яких позивач не надав в матеріали справи накладні СМГС;

(5) позивач не вчинив достатніх дій для вручення відповідачу документів, які стосуються плати за користування вагонами у розмірі 1 566 245, 20 грн (зазначив у поштовому відправленні не вірний номер телефону відповідача та здійснив надіслання не рекомендованим повідомленням);

Також, з урахуванням висновків Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду, що зазначені в постанові від 13.09.2023 відповідач додатково зазначив, що строк остаточного розрахунку за обома сумами у розумінні п. 3.11. Договору не настав. Також відповідач провів контррозрахунок плати за користування 165 вагонами у розмірі 375996, 24 грн.

5. Оцінка доказів судом та висновки суду.

Висновки суду касаційної інстанції, у зв`язку з якими скасовано судові рішення, є обов`язковими для суду першої чи апеляційної інстанції під час нового розгляду справи (частина 5 статті 310 ГПК України).

Враховуючи вказівки Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду, що зазначені в постанові від 13.09.2023, господарський суд при новому розгляді справи має надати відповіді на такі ключові питання:

- наявності/відсутності у відповідача обов`язку здійснити остаточний розрахунок в частині оплати 180 503,41 грн вартості наданих послуг за актом від 31.12.2021.

- належності та достатності доказів на підтвердження направлення відповідачу первинних документів, в тому числі, стосовно плати за понаднормове користування вагонами у розмірі 1 556 245, 20 грн;

- наявності/відсутності підстав для нарахування позивачем плати за понаднормове користування вагонами;

- правильності здійснених позивачем нарахувань за понаднормове користування вагонами на загальну суму 1 556 245,20 грн;

Оцінивши наявні в справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, Суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають повному задоволенню, виходячи з наступного.

За договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов`язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов`язаних з перевезенням вантажу (частина перша статті 929 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 931 ЦК України розмір плати експедиторові встановлюється договором транспортного експедирування, якщо інше не встановлено законом. Якщо розмір плати не встановлений, клієнт повинен виплатити експедитору розумну плату.

Звертаючись з даним позовом до суду, позивач стверджує, що заборгованість відповідача становить 1 736 748,61 грн і складається із заборгованості:

за актом виконаних робіт №б/н від 31.12.2021 в сумі 180 503,41 грн (неоплачена частина вартості наданих позивачем транспортно-експедиторських послуг за цим актом)

за актом виконаних робіт №б/н від 19.01.2022 в сумі 1 556 245,20 грн (плата за понаднормове користування вагонами, нарахована відповідно до п.3 додатку від 26.11.2021 до Договору).

Відповідач зазначає, що остаточний розрахунок здійснюється сторонами впродовж 5-ти банківських днів з дати підписання акту виконаних робіт (дати визнання актів підписаними згідно з п. 3.10 договору) та акту звірки розрахунків (п. 3.11 Договору).

Натомість, пунктом 3.8 Договору сторони погодили, що узгоджена вартість послуг з організації перевезень вантажів за кожний перевезений вагон згідно з наданими клієнтом заявками, розмір винагороди експедитора, порядок оплати винагороди та інші витрати, пов`язані з конкретним перевезенням, зазначаються у додатках до цього договору, які є його невід`ємною частиною.

На виконання умов п.3.8 договору сторони 26.11.2021 підписали додаток до Договору, відповідно до п. 1 якого узгодили, що вартість послуг з організації перевезень вантажу "окатиші залізорудні" у власних (орендованих) вагонах експедитора територією України зі ст. Золотнишине Південної залізниці з призначенням на станції Західних прикордонних переходів за кожний перевезений вагон згідно з наданими клієнтом заявками становить 18 500,04 грн.

Вартість послуг з організації перевезень вантажу у власних (орендованих) вагонах експедитора територією України за вищевказаним маршрутом експедирування включає:

плату за користування власним (орендованим) вагоном;

винагороду (плату) експедитору.

В межах виконання Договору експедитор організовує перевезення і здійснює приймання, зберігання, перевалку, відправку і транспортно-експедиційне обслуговування вантажів клієнта за його заявками і за його рахунок (п. 2.1.1. Договору).

Отже, суд встановив, що додатком від 26.11.2021 до Договору, сторони погодили порядок оплати вартості послуг з організації перевезень, що включає плату за користування власним (орендованим) вагоном та винагороду (плату) експедитору під конкретне перевезення - вантажу "окатиші залізорудні" у власних (орендованих) вагонах експедитора територією України зі ст. Золотнишине Південної залізниці з призначенням на станції Західних прикордонних переходів.

Оскільки, як Акт виконаних робіт №б/н від 31.12.2021, так і Акт виконаних робіт №б/н від 19.01.2022, що не заперечується самим сторонами, стосується саме організації перевезення зі станції Золотнишине Південної залізниці з призначенням на станції Західних прикордонних переходів, то щодо визначення порядку оплати вартості наданих послуг слід застосувати саме умови п. 2 додатку від 26.11.2021 до Договору, а не п. 3.11. Договору, як це зазначено відповідачем.

Акт виконаних робіт №б/н від 31.12.2021 на суму 2 183 004, 72 грн є належним чином підписаний сторонами без будь-яких зауважень з боку відповідача щодо обсягу наданих послуг.

Таким чином, суд прийшов до висновку, що факт надання позивачем відповідачеві послуг за Актом виконаних робіт №б/н від 31.12.2021 є доведеним та підлягає оплаті у порядку п. 2 додатку від 26.11.2021 до Договору - на умовах 100 % попередньої оплати протягом 3-х робочих днів з дати виставлення експедитором рахунку, а не у порядку п. 3.11. Договору з дати підписанні акту виконаних робіт та акту звірки розрахунків, як помилково зазначає позивач.

при цьому, судом встановлено, що не заперечується і самими сторонами договору (сторонами спору), що попередню оплату не було здійснено відповідачем.

Суд встановив, що рахунок №Э01220027 від 31.12.2021 на оплату у розмірі 2 183 004, 72 грн був направлений позивачем на адресу місцезнаходження відповідача, що підтверджується описом вкладення до поштового відправлення №0208108026308, який наявний в матеріалах справи у вигляді засвідченої копії (том 1, а.с. 211-213).

Згідно опису вкладення до поштового відправлення №0208108026308, разом з рахунком №Э01220027 від 31.12.2021 відповідачу також надсилались: акт звірки розрахунків за грудень 2021, акт виконаних робіт від 31.12.2021, звіт експедитора до рахунку № Э01220027 від 31.12.2021, акт звірки розрахунків за період 01.01.2022 по 20.01.2022, акт виконаних робіт від 19.01.2022, рахунок № Э01001 від 19.01.2022 та звіт експедитора з розрахунку плати за понаднормове користування вагонами до рахунку №Э01001 від 19.01.2022 (том 1, а.с. 211-213).

На переконання суду, відправлення поштової кореспонденції не рекомендованим повідомлення, а цінним листом з описом вкладення, можливість відправлення якого (цінного листа з описом вкладення) передбачена Правилами надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №270 від 05.03.2009, жодним чином не свідчить про неналежне направлення позивачем відповідачеві поштової кореспонденції, оскільки, з наданих суду доказів можливо достеменно встановити кореспонденція якого саме змісту направлялась на адресу місцезнаходження відповідача.

Дійсно у поштовому відправленні №0208108026308 зазначено номер телефону 0933108371, що згідно відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань не належить відповідачу.

Проте, направлення листів з описом вкладення на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним. При цьому, отримання зазначених листів адресатом перебуває поза межами контролю відправника.

Отже, саме відповідач, як суб`єкт господарювання, який здійснює листування з своїми контрагентами, податковими органами, органами судової влади тощо має самостійно контролювати та перевіряти поштові повідомлення, що надходять відповідачеві на його адресу місцезнаходження, а також повідомляти Укрпошту, інші органи державної влади тощо про зміну ним адреси листування та отримання кореспонденції.

Натомість, відповідачем, не вчинено жодних дій для забезпечення вчасного отримання поштової кореспонденції.

Згідно календарного штемпеля на конверті поштового відправлення №0208108026308, останнє було направлено 10.02.2022 по м. Києву.

Згідно Нормативів і нормативних строків пересилання поштових відправлень, затверджених наказом Міністерства інфраструктури України №958 від 28.11.2013, строки пересилання простої письмової кореспонденції операторами поштового зв`язку, у межах області та між обласними центрами України (у тому числі для міст Києва, Сімферополя, Севастополя) - Д+3, пріоритетної - Д+2, де Д - день подання поштового відправлення до пересилання в об`єкті поштового зв`язку або опускання простого листа чи поштової картки до поштової скриньки до початку останнього виймання; 1, 2, 3, 4, 5 - кількість днів, протягом яких пересилається поштове відправлення.

Отже, згідно нормативів поштових пересилань, відповідач повинен був отримати поштове відправлення №0208108026308 - 13.02.2022/14.02.2022.

Встановити більш точну дату доставки поштового відправлення не вбачається за можливе, оскільки, минуло понад 2 роки з дати направлення, а згідно Правил надання послуг поштового зв`язку адресат (одержувач) має право подати в установленому оператором поштового зв`язку порядку заяву на розшук відправленого йому реєстрованого поштового відправлення, поштового переказу протягом шести місяців з дня прийняття їх для пересилання (п. 107, 108 Правил).

Суд також встановив, що позивач 22.07.2022 здійснив надсилання документів: акт звірки розрахунків за грудень 2021, акт виконаних робіт від 31.12.2021, рахунок № Э01220027 від 31.12.2021, звіт експедитора до рахунку № Э01220027 від 31.12.2021, акт звірки розрахунків за період 01.01.2022 по 20.01.2022, акт виконаних робіт від 19.01.2022, рахунок № Э01001 від 19.01.2022 та звіт експедитора з розрахунку плати за понаднормове користування вагонами до рахунку №Э01001 від 19.01.2022 - на офіційну електронну адресу відповідача, зазначену у розділі 12 договору - itt2018@ukr.net.

На підтвердження зазначеного позивачем надано до матеріалів справи роздруківку електронного листа від 22.07.2022 та додатків до нього.

Відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду від 15.07.2022 у справі №914/1003/21, лист електронної пошти є таким, що містить відомості про факт відправлення повідомлення із відповідної електронної адреси, час відправлення, адресатів листа - осіб, до відома яких було доведено таке повідомлення тощо. У випадку, якщо позивач подає позов у паперовій формі, то електронний лист може бути наданий суду у вигляді відповідної роздруківки. Така роздруківка електронного листа та додатків до нього є паперовою копією електронного доказу.

Верховний Суд неодноразово зазначав, що листування шляхом надіслання електронних листів уже давно стало частиною ділових звичаїв в Україні, а здійснення електронної переписки як усталеного звичаю ділового обороту в Україні, що не вимагає договірного врегулювання, визнається цивільним звичаєм за ст. 7 ЦК України (постанови Верховного Суду від 27.11.2018 у справі №914/2505/17 та 13.10.2021 у справі №923/1379/20).

Також, у постанові від 29.01.2021 у справі №922/51/20 Верховний Суд вказав, що подання електронного доказу в паперовій копії саме по собі не робить такий доказ недопустимим. Суд може не взяти до уваги копію (паперову копію) електронного доказу, лише у випадку якщо оригінал електронного доказу не поданий, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (паперової копії) оригіналу.

У вже згаданій постанові Верховного Суду від 15.07.2022 у справі №914/1003/21 касаційним судом зазначено, що чинним законодавством визначені випадки, коли використання електронного підпису є обов`язковим і за відсутності такого підпису документ не буде вважатися отриманим від певної особи. Але ці випадки не охоплюють комерційне, ділове чи особисте листування електронною поштою між приватними особами (якщо інше не встановлено домовленістю між сторонами). У таких відносинах презюмується, що повідомлення є направленим тим, хто зазначений як відправник електронного листа чи хто підписав від свого імені текст самого повідомлення. Отже, відсутність кваліфікованого електронного підпису на повідомленні не свідчить про те, що особу неможливо ідентифікувати з достатнім ступенем вірогідності як відправника такого повідомлення, направленого електронною поштою, тобто поширювача інформації. Таким чином, Верховний Суд застосував відомий у світі принцип самоідентифікації автора. Більш того, щодо електронних доказів широко застосовується й доктрина "листа у відповідь". Якщо доведено, що лист чи повідомлення було відправлено певній особі, то повідомлення, яке є відповіддю, вважатиметься автентичним без додаткових доказів. Адже малоймовірно, що хтось окрім цієї особи, може отримати та відповісти на повідомлення з урахуванням його змісту, обговорюваних деталей.

З урахуванням вищезазначеного, суд констатує, що позивач здійснив всі необхідні дії з метою належного вручення відповідачеві акту звірки розрахунків за грудень 2021, акту виконаних робіт від 31.12.2021, рахунку № Э01220027 від 31.12.2021, звіту експедитора до рахунку № Э01220027 від 31.12.2021, а також акту звірки розрахунків за період 01.01.2022 по 20.01.2022, акту виконаних робіт від 19.01.2022, рахунку № Э01001 від 19.01.2022 та звіту експедитора з розрахунку плати за понаднормове користування вагонами до рахунку №Э01001 від 19.01.2022.

За таких обставин, в силу п. 2 додатку від 26.11.2021 до Договору суд вважає, що остаточний строк оплати в частині оплати 180 503,41 грн вартості наданих послуг за актом виконаних робіт від 31.12.2021 на момент звернення з позовом у серпні 2022 настав.

Отже, позовні вимоги в частині стягнення суми основного боргу за актом виконаних робіт від 31.12.2021 у розмірі 180503,41 грн є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Враховуючи вище встановлене, суд також вважає підтвердженим факт належного надсилання позивачем відповідачеві всіх первинних документів (в тому числі рахунку № Э01001 від 19.01.2022 на підставі якого проводиться оплата згідно п. 2 додатку від 26.11.2021 до Договору), що стосуються надання послуги за понаднормове користування вагонами згідно Акту виконаних робіт від 19.01.2022 у розмірі 1 556 245, 20 грн.

Акт виконаних робіт та акт звірки розрахунків повинні бути розглянуті клієнтом впродовж 3-х робочих днів з дня отримання від експедитора та повернуті йому підписаними (з розшифруванням посади, прізвища, ім`я та по-батькові особи, що підписала акт) та скріпленими печаткою або з мотивованими запереченнями до акта. Якщо впродовж 3-х робочих днів з дати передачі актів по факсу або електронною поштою не надійде мотивованих заперечень клієнта до акта виконаних робіт та акта звірки розрахунків, експедитор вважає їх підписаними та приймає для відображення в бухгалтерському обліку. Акти надаються клієнту не пізніше 15-го числа місяця, наступного за звітним (п. 3.10. Договору).

Таким чином, з урахування змісту п. 3.10 Договору, оскільки від відповідача не надійшло мотивованих заперечень до акту виконаних робіт від 19.01.2022 та акту звірки розрахунків, такі документи вважаються підписаними, а послуги підлягають оплаті на підставі п. 2 додатку від 26.11.2021 до Договору.

Суд вважає необґрунтованими доводи відповідача щодо узгодження умовами Договору кільцевого маршруту перевезення та те, що послуги за актом виконаних робіт від 19.01.2022 у розмірі 1 556 245, 20 грн надавались не в рамках виконання спірного договору з відповідачем.

Зокрема, згідно п. 1 додатку від 26.11.2020 до Договору сторони передбачили організацію перевезень вантажу у власних (орендованих) вагонах експедитора територією України зі станції Золотнишине Південної залізниці призначенням на станції Західних прикордонних переходів.

Відтак, з огляду на погодження сторонами організації перевезень по території України, суд не вбачає підстав вважати, що позивач зобов`язувався надавати відповідачеві транспортно-експедиторські послуги лише за маршрутом ст. Золотнишине - станції Західних прикордонних переходів - ст. Золотнишине.

Відповідно до п. 3 додатку від 26.11.2021 до договору клієнту надається пільговий час з дати навантаження (операція ПГР) до дати наступного навантаження (операція ПГР) 240 годин (10 діб). Після спливу зазначеного пільгового часу клієнт сплачує експедитору плату за користування вагонами з 241-ї години за вартістю 77,08 грн (з ПДВ) за 1 вагон за кожну наступну за пільговим періодом годину. Кожна розпочата година вважається як повна.

Дослідивши наданий суду звіт експедитора з розрахунку плати за понаднормове користування вагонами до рахунку №Э01001 від 19.01.2022 (том 1, а.с. 130-133), інформації про вагонні операції (том 1, а.с. 134-200), а також відповіді філій АТ «Українська залізниця» №ГІОЦ-54/89 від 01.11.2023, №ЄРЦ-05/420 від 07.11.2023, що надані самим відповідачем під час нового розгляду справи (том 6, а.с. 107-109, а.с. 117-120), суд встановив, що 165 вагонів слідували зі станції Золотнишине до станцій Західних прикордонних переходів, а в подальшому повертались із-за кордону у порожньому стані під наступне навантаження до станції Золотнишине, що узгоджується із умовами Договору та додатку від 26.11.2021.

Щодо викладеного в пункті 5.22 Постанови КГС ВС від 13.03.2023 у даній справі, то суд, оцінюючи докази наявні у справі у їх сукупності відповідно до статті 86 ГПК України за принципом вірогідності, встановленим статтею 79т ГПК України, вважає, що відповідачем не доведено, що позивач надавав послуги з транспортного експедирування ще одному клієнту, а також не вказав, ким саме був такий клієнт, і яким саме був для такого гіпотетичного клієнта маршрут перевезення, оскільки як вбачається з даних Укрзалізниці вагони повертались на станцію призначення в порожньому вигляді.

Суд звертає увагу, що згідно статті 2 ГПК України однією з основних засад (принципів) господарського судочинства визначено принцип змагальності сторін, сутність якого розкрита у статті 13 цього Кодексу.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом (ч. 3 ст. 13 ГПК України).

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій (ч. 4 ст. 13 ГПК України).

Верховний Суд неодноразово наголошував щодо необхідності застосування категорій стандартів доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний. При цьому, певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс (пункт 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц, а також постанови Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17).

Доводи відповідача щодо того, що по акту виконаних робіт №б/н від 19.01.2022 послуги з понаднормового користування 158 вагонами надавались не відповідачу, а іншій особі, оскільки, відповідач не був платником провізних платежів суд відхиляє, оскільки матеріали справи не містять жодних вірогідних доказів на підтвердження заперечень відповідача в цій частині, а також і пояснень, хто саме був замовником послуг з перевезення вантажу.

Разом з тим, суд зазначає, що за загальним правилом порядок користування вагонами визначається Правилами користування вагонами і контейнерами, затвердженими наказом Мінтранспорту України №113 від 25.02.1999, п. 3, 6, 8-10, 12 яких передбачено, що облік часу користування вагонами і контейнерами та нарахування плати за користування ними провадиться на станціях відправлення та призначення за Відомістю плати за користування вагонами форми ГУ-46 (додаток 1), Відомістю плати за користування контейнерами форми ГУ-46к (додаток 11), які складаються на підставі Пам`яток про подавання/забирання вагонів форми ГУ-45 (додаток 2), Пам`яток про видачу/приймання контейнерів форми ГУ-45к (додаток 8), Повідомлення про закінчення вантажних операцій з вагонами (додаток 12), Актів про затримку вагонів форми ГУ-23а (додаток 3), Актів загальної форми ГУ-23 (додаток 6).

Усі завантажені вагони, а також порожні вагони, які належать підприємствам, організаціям, портам, установам і громадянам та орендовані ними, що знаходяться на станціях і на підходах до них в очікуванні подавання під вантажні або інші операції, з причин, які залежать від вантажовласника, є такими, що перебувають у користуванні вантажовласника.

Суд також зазначає щодо викладених вказівок у п. 5.20 Постанови КГС ВС від 13.03.2023 року у даній справі, що не правильне зазначення позивачем в акті за січень 2022 року та в рахунку від 19.01.2022 послуги як транспорно-експедиторської, хоча по суті це була плата за понаднормове користування вагонів в рамках наданих позивачем транспортно-експедиційних послуг, не свідчить про це, що ці додаткові послуги (надання вагонів в користування) були здійснені не в рамках договору транспортного експедирування, укладеного між сторонами.

Як визначено абзацем 3 ч. 1 статті 929 ЦК України, договором транспортного експедирування може бути передбачено надання додаткових послуг, необхідних для доставки вантажу (перевірка кількості та стану вантажу, його завантаження та вивантаження, сплата мита, зборів і витрат, покладених на клієнта, зберігання вантажу до його одержання у пункті призначення, одержання необхідних для експорту та імпорту документів, виконання митних формальностей тощо). Положення цієї глави поширюються також на випадки, коли обов`язки експедитора виконуються перевізником.

Отже, надання в користування вагонів, які належали на відповідному речовому праві експедитору, також охоплюється поняттям надання послуг транспортного експедирування, а тому на переконання суду неточна назва наданої послуги в первинних бухгалтерських документах. а саме акті наданих послуг та рахунку, не позбавляє відповідача обов`язку оплати наданої послуги відповідно до умов договору.

Відповідно до Додаткової угоди від 26.11.2021 року сторони основного договору № 42/20 від 10.11.2020 самостійно встановили, що послуга з організації перевезення складає плату за користування вагоном та плату експедитора, яку визначили в фіксованому розмірі за один вагон 18500,04 грн. При цьому, така плата включається за десять діб (240 годин), а кожна наступна година використання вагону до прибуття його на станцію Золотнишине рахується як плата за користування вагоном.

Разом з тим, суд встановив, що як позивач, так і відповідач здійснюють господарську діяльність на ринку надання послуг експедиторських компаній (організація перевезень). Вказане, зокрема, вбачається з відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, згідно яких основним видом діяльності, як позивача, так і відповідача є КВЕД 52.29 - Інша допоміжна діяльність у сфері транспорту.

Корисний ефект від діяльності з надання послуги полягає не у вигляді певного осяжного матеріального результату, як це має місце при виконанні роботи, а полягає в самому процесі надання послуги. Сама ж послуга споживається у процесі її надання, тому її визначають як діяльність, спрямовану на задоволення будь-яких потреб.

Отже, в даному випадку, корисний ефект полягав саме в наданні позивачем послуги як організації перевезення, так і фактично послуги щодо користування вагоном, в якому здійснювалось таке перевезення.

Таким чином, оплата провізних платежів на відповідні рахунки АТ «Укрзалізниця» іншою особою (позивачем, вантажоодержувачем, клієнтом відповідача або клієнтом іншого експедитора, як про це зазначає відповідач, проте не надає доказів щодо таких тверджень, для якого здійснювалось перевезення тощо) не спростовує факт того, що транспортно-експедиторська послуга споживалась в процесі її надання саме відповідачем відповідно до умов договору.

Таким чином, суд, з урахуванням умов укладеного між сторонами Договору, дійшов висновку, що транспортно-експедиторські послуги, які в тому числі включають плату за понаднормове користування вагонами з більшою вірогідністю надавались відповідачеві в межах виконання позивачем умов спірного Договору №42/20 від 10.11.2020, а зокрема за погодженим перевезенням згідно додатку від 26.11.2021.

Дати навантаження, що зазначені у звіті експедитора №Э01001 від 19.01.2022 відповідають датам навантаження, що значаться у інформації по вагонним операціям з бази даних філії "ГІОЦ" АТ "Укрзалізниця", що долучені до позову (том 1, а.с. 134-200), а також відповідях філій АТ «Українська залізниця» №ГІОЦ-54/89 від 01.11.2023, №ЄРЦ-05/420 від 07.11.2023, що надані самим відповідачем під час нового розгляду справи (том 6, а.с. 107-109, а.с. 117-120).

Отже, суд встановив, що по 165 вагонам зазначеним у звіті експедитора №Э01001 від 19.01.2022 дата наступного навантаження відбулась пізніше пільгового періоду (240 годин - 10 діб).

Дослідивши проведений у звіті експедитор №Э01001 від 19.01.2022 розрахунок плати за понаднормове користування вагонами до рахунку, суд встановив, що позивач вірно розрахував закінчення пільгового періоду після спливу якого (з 241-години) відповідач у порядку п. 3.8. додатку від 26.11.2021 до Договору сплачує плату за понаднормове користування вагонами за вартістю 77,08 грн (з ПДВ) за 1 вагон за кожну наступну за пільговим періодом годину.

Відтак, в даному випадку наявні підстави для нарахування та стягнення з відповідача плати за користування вагонами у розмірі 1 556 245, 20 грн, а отже позовні вимоги в цій частині визнаються судом також обґрунтованими.

З оглядку на вище встановлене, суд задовольняє позов в повному обсязі.

6. Розподіл судових витрат.

Позивач у позові зазначив, що ним понесено судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 62 889, 52 грн.

У зв`язку із задоволенням позовних вимог у повному обсязі за результатами нового розгляду справи, суд відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України дійшов висновку, що витрати понесені Товариством з обмеженою відповідальністю "Інноваційні транспортні технології" за подання позовної заяви покладаються на відповідача.

Про понесення будь-яких інших судових витрат позивач під час нового розгляду справи суду не повідомляв.

Керуючись ст.ст. 74, 76, 77, 78, 79, 86, 123, 129, 233, 236, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва,

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Інноваційні транспортні технології" (Україна, 01133, місто Київ, провулок Лабораторний, будинок 1, кімната 175, ідентифікаційний код: 42177899) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Інноваційна транспортна компанія" (Україна, 02081, місто Київ, вулиця Здолбунівська, будинок 7Д, корпус З, ідентифікаційний код: 41428805) заборгованість в сумі 1736м и748 (один мільйон сімсот тридцять шість тисяч сімсот сорок вісім) грн 61 коп. та витрати по сплаті судового збору в сумі 26 051 (двадцять шість тисяч п`ятдесят одна) грн 23 коп.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 27.09.2024.

Суддя Г. П. Бондаренко - Легких