Постанова

від 07.09.2023 по справі 757/6286/23-ц

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Головуючий у І інстанції Батрин О.В.

Провадження №22-ц/824/8062/2023 Доповідач у ІІ інстанції Матвієнко Ю.О.

ПОСТАНОВА

Іменем України

07 вересня 2023 року Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді: Матвієнко Ю.О.,

суддів: Гуля В.В., Мельника Я.С.,

при секретарі: Ковтун М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Київського апеляційного суду справуза апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «А.Т.К. ІНВЕСТ» на ухвалу Печерського районного суду міста Києва від 10 березня 2023 року про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «А.Т.К. ІНВЕСТ», третя особа: ОСОБА_2 , про відшкодування збитків, завданих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди,

В С Т А Н О В И В :

У лютому 2023 року ОСОБА_1 звернулась до Печерського районного суду міста Києва з позовом до ТОВ «А.Т.К. ІНВЕСТ», третя особа: ОСОБА_2 , про відшкодування збитків, завданих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.

10 березня 2023 року ОСОБА_1 подала до суду заяву про забезпечення позову шляхомнакладення арешту із забороною вчиняти будь-які дії, на майно, що належить ТОВ «А.Т.К. ІНВЕСТ», а саме: автомобіль КАМАЗ 4310 д.н.з. НОМЕР_1 , № кузову НОМЕР_2 ; напівпричіп СЗАП 83571 д.н.з. НОМЕР_3 , № шасі НОМЕР_4 , свідоцтво про реєстрацію ТЗ серії НОМЕР_5 .

Обгрунтовуючи заяву, позивач посилалась на те, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду в разі його ухвалення на користь позивача, оскільки ігнорування судом достатніх підстав для забезпечення позову дозволить відповідачу здійснити продаж вказаного майна.

Ухвалою Печерського районного суду міста Києва від 10 березня 2023 року заяву представника позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_3 про забезпечення позову задоволено.

Накладено арешт на майно та заборонено вчиняти будь-які реєстраційні дії стосовно нього, що належить ТОВ «А.Т.К. ІНВЕСТ», а саме: автомобіль КАМАЗ 4310 д.н. НОМЕР_1 , № кузову НОМЕР_6 ; напівпричіп СЗАП 83571 д.н. НОМЕР_3 , № шасі НОМЕР_4 , свідоцтво про реєстрацію ТЗ серії НОМЕР_5 .

Не погоджуючись з ухвалою, відповідач ТОВ «А.Т.К. ІНВЕСТ» подав на неї апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення судом норм процесуального права, просив ухвалу скасувати.

Обгрунтовуючи апеляційну скаргу, відповідач посилався на те, що арешт майна, належного ТОВ «А.Т.К. ІНВЕСТ», є абсолютно передчасним. Суд не з`ясував всіх обставин справи та не встановив підстав для застосування заходів забезпечення позову та підстав для притягнення відповідача у якості відповідальної особи за спричинену шкоду. При цьому позивач не довів, в чому полягає зв`язок між підприємством відповідача та заподіяною позивачу шкодою. Крім цього, оскаржувана ухвала виносилась за відсутності повідомлення апелянта про наявність судового розгляду заяви про застосування заходів забезпечення позову та без його участі.

Також вказував, що позивач, зловживаючи своїм правом визначення відповідача, абсолютно безпідставно визначив ТОВ «А.Т.К. ІНВЕСТ» відповідачем по справі. Скаржник зазначив, що відповідно до постанови Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц встановлення належності відповідачів й обґрунтування позову - є обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи.

Відповідач не має жодного відношення до ситуації, що склалась між позивачем та третьою особою, проте позивач, за незрозумілих обставин вимагає стягнення заподіяних йому збитків саме з відповідача.

Реєстр юридичних осіб містить схожі назви компаній TOB "АТК ІНВЕСТ" код ЄДРПОУ 35979966, TOB «АТКІНВЕСТ» код ЄДРПОУ 40845125, TOB «АТК-ІНВЕСТ» код ЄДРПОУ 33885390, які можливо мають відношення до обставин, викладених у позовній заяві.

При цьому доказами, що відповідач не пов`язаний з обставинами позовних вимог, є той факт, що відповідач не має та ніколи не мав трудових відносин з третьою особою по справі. Посилання позивача на той факт, що третя особа є працівником відповідача не підтверджений жодним документом. Про зазначене свідчить довідка № 27/03/23 від 27.03.2023 року, додана до апеляційної скарги.

Також апелянт посилається на те, щовідповідач не має та ніколи не мав у власності транспортних засобів, на які накладено арешт: КАМАЗ 4310 д.н. НОМЕР_7 , номер кузову НОМЕР_2 , напівпричіп СЗАП 83571 д.н. НОМЕР_3 , № шасі НОМЕР_4 , свідоцтво про реєстрацію ТЗ серії НОМЕР_5 . Зазначені ТЗ ніколи не належали відповідачу.

Апелянт у скарзі зазначає, що винесенням зазначеної ухвали відповідачу завдано значної шкоди, як репутаційної, так і матеріальної. Господарська діяльність ТОВ «А.Т.К. ІНВЕСТ» полягає у наданні фінансових послуг, що передбачає бездоганну репутацію на ринку. Відповідно, будь-який арешт майна або відкрите виконавче провадження суттєво впливає на ділову репутацію підприємства на цьому ринку та вкрай негативно відображається на господарській діяльності підприємства. Вже станом на сьогоднішній день в аналітичних системах аналізу підприємств міститься інформація про наявність зазначеного судового спору за участю відповідача, що найближчим часом може вплинути на вартість цінних паперів компанії та котирування підприємства на ринку. В подальшому відповідачем буде вжито заходів щодо притягнення до відповідальності позивача за спричинену шкоду. Проте, в будь-якому разі, до участі у розгляді справи по суті, зазначена ухвала завдає збитків відповідачу, відтак підлягає скасуванню.

Апеляційним судом виконаний процесуальний обов`язок щодо направлення позивачу копії апеляційної скарги та ухвали про відкриття провадження. Позивач ОСОБА_1 , яка повідомлялася про розгляд справи, не скористалася своїм правом на подання до суду відзиву на апеляційну скаргу, своїх заперечень щодо доводів і вимог апеляційної скарги до апеляційного суду не направила.

В судовому засіданні представник відповідача ТОВ «А.Т.К. ІНВЕСТ» - адвокат Рубченко О.І., апеляційну скаргу підтримав та просив її задовольнити з викладених у ній підстав.

Інші учасники процесу, які повідомлялись про час та місце розгляду справи, до суду не з`явились; колегія суддів вважає за можливе розглянути справу за їхньої відсутності за наявними у справі матеріалами.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника відповідача, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про залишення скарги без задоволення, виходячи з наступного.

Забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. Точне і неухильне додержання судами України норм чинного законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову є необхідною умовою здійснення завдань цивільного судочинства, які полягають у справедливому, неупередженому та своєчасному розгляді й вирішенні цивільних справ із метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

У відповідності до ч.ч.1-2 ст.150 ЦПК України позов забезпечується: накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною вчиняти певні дії; встановленням обов`язку вчинити певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов`язання; зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку; передачею речі, яка є предметом спору, на зберігання іншим особам, які не мають інтересу в результаті вирішення спору; зупиненням митного оформлення товарів чи предметів; арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1-9 цієї частини. Суд може застосувати кілька видів забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, тимчасових заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання можливого судового рішення, якщо його буде ухвалено на користь позивача, у тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення. Суд застосовує заходи забезпечення позову у разі, якщо існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в справі.

Забезпечення позову по суті є обмеженням суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Зазначені обмеження встановлює суд в ухвалі, вони діють до заміни судом виду забезпечення позову або скасування заходів забезпечення позову.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам (п.3-4 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» від 22 грудня 2006 року N 9).

З сукупного аналізу вищевказаних положень законодавства вбачається, що застосування у справі заходів забезпечення позову є виправданим, якщо з обставин справи встановлено об`єктивну можливість вчинення відповідачем дій, які можуть утруднити чи унеможливити виконання рішення суду в разі задоволенні позову.

При цьому варто враховувати, що підтвердити за допомогою реально існуючих доказів подію, яка ймовірно настане або може настати в майбутньому, фактично неможливо, а тому наявність чи відсутність підстав для забезпечення позову оцінюються судом в залежності від кожного конкретного випадку, з урахуванням фактичних обставин справи і змісту позовних вимог.

Окрім цього, вирішуючи питання про забезпечення позову та виходячи з приписів ст.ст.11, 12, 81 ЦПК України (змагальність сторін та пропорційність у цивільному судочинстві, обов`язок доказування і подання доказів), суд також має здійснити оцінку обґрунтованості доводів протилежної сторони (відповідача) щодо відсутності підстав та необхідності вжиття відповідних заходів забезпечення позову з урахуванням зокрема того, чи порушує вжиття відповідних заходів забезпечення позову (у вигляді заборони третім особам вчиняти певні дії щодо предмета спору тощо) права відповідача або вказаних осіб, а відповідно чи порушується при цьому баланс інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу та яким чином; чи спроможний відповідач фактично (реально) виконати судове рішення в разі задоволення позову, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав та чи спроможний позивач захистити їх в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду, якщо захід забезпечення позову не буде вжито судом.

Постановляючи ухвалу про забезпечення позову, суд першої інстанції виходив з того, що між сторонами виник спір та існує ризик, що відповідач в подальшому може здійснити будь-яким чином відчуження належного йому на праві власності майна, що унеможливить виконання рішення суду у справі у разі його ухвалення на користь позивача. При цьому судом обґрунтовано враховано те, що розмір позовних вимог ОСОБА_1 є значним, а заходи забезпечення позову, які вона просила застосувати, є співмірними із її позовними вимогами та стосуються накладення арешту на автомобіль, який під керуванням третьої особи ОСОБА_2 у зв`язку із порушенням останнім Правил дорожнього руху став причиною заподіяння ОСОБА_1 матеріальних збитків.

Такі висновки суду є правильними і такими, що відповідають обставинам справи і вимогам процесуального закону.

Погоджуючись із ухвалою суду, колегія суддів враховує те, що вжиті заходи у вигляді накладення арешту не призведуть до суттєвого обмеження прав ТОВ «А.Т.К. ІНВЕСТ», та лише перешкоджають розпорядженню даними об`єктами рухомого майна на час розгляду спору, що є співмірним із вимогами позивача.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 вказала, що: «співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.. [...] Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів. [...] Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову».

Отже, вжиті судом заходи стосуються предмета спору та поновлення прав позивача, за захистом яких вона звернулася до суду. Такі заходи є співмірними, розумними і адекватними, в тому числі такими, що не перешкоджають відповідачу у здійсненні прав власника, зокрема, володінні і користуванні майном.

Доводи апеляційної скарги фактично зводяться до невизнання відповідачем позовних вимог позивача ОСОБА_1 , з тих підстав, що відповідач ніколи не перебував у трудових відносинах з водієм ОСОБА_2 , з вини якого було пошкоджено автомобіль, належний позивачу. Разом з тим, ці доводи не являються підставою для скасування ухвали суду про забезпечення позову, оскільки при вирішенні питання про забезпечення позову суд керується іншими міркуваннями, встановлює та оцінює інші обставини та факти, не даючи при цьому оцінки обгрунтованості доводів позивача по суті його вимог.

Даючи оцінку доводам, викладеним у апеляційній скарзі, апеляційний суд вважає за необхідне зазначити, що згідно з усталеною практикою ЄСПЛ, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони грунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення ЄСПЛ у справах «Серявін та інші проти України», «Трофимчук проти України», «Проніна проти України»). Отже, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо наведення обґрунтування рішення, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Колегія суддів враховує, що викладені в цій постанові висновки прийнятого рішення та його мотивування є достатніми і зрозумілими та відповідають вимогам закону.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідно до ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки судом першої інстанції судове рішення ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права і доводи апеляційної скарги відповідача цього не спростовують, колегія суддів дійшла висновку про залишення судового рішення без змін, а скарги ТОВ «А.Т.К. ІНВЕСТ» - без задоволення.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 382, 383 ЦПК України, Київський апеляційний суд в складі колегії суддів

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «А.Т.К. ІНВЕСТ» - залишити без задоволення.

Ухвалу Печерського районного суду міста Києва від 10 березня 2023 року про забезпечення позову - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.

Головуючий:

Судді: