Рішення

від 20.11.2007 по справі 9/307-07

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

9/307-07

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

21036, м. Вінниця,  Хмельницьке шосе, 7  тел. 66-03-00, 66-11-31       http://vn.arbitr.gov.ua

І м е н е м     У к р а ї н и

РІШЕННЯ

20 листопада 2007 р.           Справа 9/307-07

Господарський суд Вінницької області у складі - головуючого судді:  Балтак О.О. , при секретарі судового засідання Пилипчак О.І.

За участю представників

          позивача :   Приленський І.Г.-представник за довіреністю  б/н від 26.02.2007р.

          відповідача : Лісунь М.В.-представник за довіреністю № 6 від 04.06.2007р.

       Розглянувши у відкритому судовому засіданні, в приміщенні суду, справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Дастор" (21021, проспект Юності, 18, м. Вінниця) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Спільне діло" (21029, вул. Квятека, 1а/111, м. Вінниця) про визнання договору постачання недійсним

ВСТАНОВИВ :

Подано позов про визнання недійсним договору постачання № 068/06 від 06.06.2006 року укладеного між товариством з обмеженою відповідальністю "Дастор" та товариством з обмеженою відповідальністю "Спільне діло".

В обгрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що  договір постачання № 068/06 від 06.06.2006 року  не відповідає вимогам  Цивільного кодексу України і Господарського кодексу України, зокрема сторонами не  погоджено предмет та ціну, а тому  договір не був спрямований  на  реальне  настання  правових  наслідків, що передбачені ним.

Ухвалою про порушення провадження  у справі  від 09.10.2007 року  справу до розгляду призначено на 30.10.2007 року.

В зв"язку з неявкою представника відповідача та  необхідністю витребування додаткових доказів, що мають значення для правильного вирішення спору судове засідання було відкладено на 20.11.2007 року.

20.11.2007 року представник позивача, позовні вимоги підтримав  в повному обсязі, просить позов задовольнити.

Відповідач у відзиві (вх. № канцелярії 16195 від 20.11.2007р. ) та представник відповідача, в судовому засіданні,  позов не  визнає з тих підстав, що постановою Житомирського апеляційного господарського суду від 06.06.2007 року у справі № 9/30-07 за позовом ТОВ "Спільне діло" до ТОВ "Дастор" про стягнення 21792 грн. 86 коп. заборгованості, рішення  господарського суду Вінницької області  було скасоване  в частині відмови у задоволенні позову в сумі 783 грн. 89 коп. та прийнято у цій частині нове рішення. Водночас, в постанові зазначено, що висновок місцевого господарського суду про те, що договір № 068/06 від 06.06.2006 року був  неукладений, а тому він не може слугувати підставою для виникнення цивільних прав і обов"язків є помилковим. На підставі наведеного, відповідач вважає, що в задоволенні позову слід відмовити, оскільки згідно ч. 2 ст. 35 ГПК України, факти, встановлені рішенням господарського суду, іншого органу, який вирішує господарські спори, під час розгляду однієї справи не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Заслухавши пояснення представників сторін,  дослідивши надані докази та матеріали справи, судом встановлено, що 06.06.2006 року між Товариством з обмеженою відповідальністю „Дастор" та Товариством з обмеженою відповідальністю „Спільне діло" було укладено договір постачання № 068/06.

Відповідно до ст. 215 ЦК України «Недійсність правочину», Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою ст. 203 цього Кодексу.

Так, ст. 203 ЦК України серед іншого, зокрема, передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Позивач вважає, що договір постачання № 068/06 від 06.06.2006р.  не був спрямований на реальне настання правових наслідків, що передбачені ним, а тому є недійсним.

В силу ст. 626 ЦК України договором   є   домовленість   двох   або  більше  сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно   до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з    урахуванням вимог цього  Кодексу,   інших  актів  цивільного законодавства,  звичаїв  ділового  обороту,  вимог   розумності та справедливості.

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. ( ст. 638 ЦК України "Укладення договору").

Статтею 180 ГК України передбачено, що  зміст  господарського  договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства.

Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Умови про предмет у господарському договорі повинні визначати найменування (номенклатуру, асортимент) та кількість продукції (робіт, послуг), а також вимоги до їх якості. Вимоги щодо якості предмета договору визначаються відповідно до обов'язкових для сторін нормативних документів, зазначених у статті 15 цього Кодексу, а у разі їх відсутності - в договірному порядку, з додержанням умов, що забезпечують захист інтересів кінцевих споживачів товарів і послуг.

Ціна у господарському договорі визначається в порядку, встановленому цим Кодексом, іншими законами, актами Кабінету Міністрів України. За згодою сторін у господарському договорі може бути передбачено доплати до встановленої ціни за продукцію (роботи, послуги) вищої якості або виконання робіт у скорочені строки порівняно з нормативними.

У разі визнання погодженої сторонами в договорі ціни такою, що порушує вимоги антимонопольно-конкурентного законодавства, антимонопольний орган має право вимагати від сторін зміни умови договору щодо ціни.

Строком дії господарського договору є час, впродовж якого існують господарські зобов'язання сторін, що виникли на основі цього договору. На зобов'язання, що виникли у сторін до укладення ними господарського договору, не поширюються умови укладеного договору, якщо договором не передбачено інше. Закінчення строку дії  господарського договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, що мало місце під час дії договору.

При  підписані  договору  постачання  №   068/06   від  06.06.2006р.   сторонами не було визначено найменування (номенклатуру, асортименту) та кількість  продукції, а також вимоги до їх якості. У оспорюваному договорі не було визначено ціни на товари/продукцію яка повинна була постачатись.

В силу ст. 265 ГК України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. Договір поставки укладається на розсуд сторін або відповідно до державного замовлення. Сторонами договору поставки можуть бути суб'єкти господарювання, зазначені у пунктах 1, 2 частини другої статті 55 цього Кодексу. Умови договорів поставки повинні викладатися сторонами відповідно до вимог Міжнародних правил щодо тлумачення термінів "Інкотермс". Поставка товарів без укладення договору поставки може здійснюватися лише у випадках і порядку, передбачених законом. Реалізація суб'єктами господарювання товарів негосподарюючим суб'єктам здійснюється за правилами про договори купівлІ-продажу. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Статтею 266 ГК України, передбачено, що предметом поставки є визначені родовими ознаками продукція, вироби з найменуванням, зазначеним у стандартах, технічних умовах, документації до зразків (еталонів), прейскурантах чи товарознавчих довідниках. Предметом поставки можуть бути також продукція, вироби, визначені індивідуальними ознаками. Загальна кількість товарів, що підлягають поставці, їх часткове співвідношення (асортимент, сортамент, номенклатура) за сортами, групами, підгрупами, видами, марками, типами, розмірами визначаються специфікацією за згодою сторін, якщо інше не передбачено законом.

Натомість, при підписані оспорюваного договору сторонами не було визначено продукції яка мала поставлятись: за родовими ознаками, виробів з найменуванням, зазначеним у стандартах, технічних умовах, документації до зразків (еталонів), прейскурантах чи товарознавчих довідниках. Також при підписані договору не визначено загальної кількості товарів, що підлягають поставці, їх часткового співвідношення (асортимент, сортамент, номенклатура) за сортами, групами, підгрупами, видами, марками, типами, розмірами, а також не було підписано відповідної специфікації, хоча цього вимагав п. 2.2. договору № 068/06 від 06.06.2006 року.

Відповідно до п. 2.2, договору постачання № 068/06 від 06.06.2006р. асортимент і вартість товару, що поставляється, а також умови постачань відображаються сторонами в специфікації (Додаток №1), що є невід'ємною частиною даного договору.

Однак, сторонами не було затверджено відповідної специфікації, і як наслідок не було визначено асортименту і вартості товару, що повинен був поставлятися, а також умов постачання. З аналізу наведеного можна дійти висновку, що між сторонами не було визначено предмету договору. Не визначення предмету договору свідчить про його недійсність, оскільки це суперечить положенням ст. 638, 712 ЦК України та ст. 180, 265, 266 ГК України, так як при відсутності предмету договору, договір суперечить положенням закону та не міг бути спрямованим на реальне настання правових наслідків, що передбачені ним.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Таким чином, суд дійшов висновку, що позов є обгрунтованим, а тому підлягає задоволенню.

Відповідач обставин на які посилається позивач належними доказами передбаченим процесуальним законом порядком не спростував. У справі № 9/30-07 не досліджувалось питання дійсності чи недійсності договору постачання № 068/06 від 06.06.2006 року, а  тому не можна застосовувати ч. 2 ст. 35 ГПК України.

Витрати по сплаті держмита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу підлягають віднесенню на відповідача відповідно до вимог ст. 49 ГПК України.   

          Керуючись керуючись ст.ст. 203, 215, 626, 638, 712 ЦК України, ст.ст. 181, 255,266 ГК України, ст.ст. ст.4-3, 4-5, 28, 43, 44, 49, 82, 83, 84, 115, 116  ГПК України, -

ВИРІШИВ :

Позов задовольнити.

Визнати недійсним договір постачання № 068/06   від   06.06.2006р.  укладений  між Товариством з обмеженою відповідальністю «Дастор» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Спільне діло».

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Спільне діло" (21029, вул. Квятека, 1а/111, м. Вінниця, код ЄДРПОУ 23109633, п/р 26002188 в ВФКБ "Кредитпромбанк" м. Вінниця, МФО 302623) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Дастор" (21021, просп. Юності, 18, м. Вінниця, код ЄДРПОУ 32604164, п/р 26005011544300 в АКІБ "УкрСіббанк", МФО 351005) 85 грн. витрат по сплаті державного мита та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Копію рішення направити сторонам рекомендованим листом.

Суддя                                             Балтак О.О.

          Повний текст рішення суду оформлено і підписано відповідно до вимог ст.84 ГПК України  21 листопада 2007 р.