Постанова

від 10.04.2008 по справі 9/307-07

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

9/307-07

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

10002, м.Житомир, майдан Путятинський, 3/65  тел.(8-0412) 48-16-02

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 "10" квітня 2008 р.                                                          Справа №  9/307-07

Житомирський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді                                                     Іоннікової І.А.

суддів:                                                                        Веденяпіна О.А.

                                                                                    Черпака Ю.К.

при секретарі                                                             Гаврилюк Т.В. ,

за участю представників сторін:

від позивача: не з'явився,

від відповідача: не з'явився,

розглянувши апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Спільне діло", м. Вінниця

на рішення господарського суду Вінницької області

від "20" листопада 2007 р. у справі № 9/307-07 (суддя Балтак О.О.)

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Дастор", м. Вінниця  

до товариства з обмеженою відповідальністю "Спільне діло", м. Вінниця

про визнання договору постачання недійсним, -

 ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Вінницької області від 20.11.2007 рокуу справі №9/307-07 позов товариства з обмеженою відповідальністю "Дастор" до  товариства з обмеженою відповідальністю "Спільне діло" задоволено: визнано недійсним договір постачання № 068/06 від 06.06.2006р., укладений між товариством з обмеженою відповідальністю «Дастор» та товариством з обмеженою відповідальністю «Спільне діло».

Крім того, стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю "Спільне діло" на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Дастор" 85 грн. витрат по сплаті державного мита та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Вважаючи, що рішення місцевим господарським судом прийняте з порушенням норм матеріального, процесуального права та неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, відповідач звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить дане рішення господарського суду першої інстанції скасувати та прийняти новий судовий акт, яким в задоволенні позовних вимог - відмовити.

Мотивуючи апеляційну скаргу відповідач стверджує, що:

- суд першої інстанції не прийняв до уваги постанову Житомирського апеляційного господарського суду від 06.06.2007р. по справі №9/30-07, якою скасовано рішення господарського суду Вінницької області від 01.02.2007р. в частині відмови у задоволенні позову ТОВ "Спільне діло" до ТОВ "Дастор" на суму 783,89 грн. та прийнято у цій частині нове рішення про стягнення з ТОВ "Дастор" на користь ТОВ "Спільне діло" 383,83грн. пені, 60,60грн. річних та судові витрати. Вказана постанова Житомирського апеляційного господарського суду була залишена Вищим господарським судом України в силі;

- господарський суд Вінницької області прийшов до помилкового висновку з приводу того, що при підписанні договору постачання №068/06 від 06.06.2006р. сторонами не було визначено найменування (номенклатуру, асортименту), ціну та кількість продукції, а також вимоги до якості, оскільки відповідно до п.2.1 договору покупець передає постачальникові на узгодження наряд - замовлення, у якому вказується кількість, вид, якість товару, його ціна, термін і місце отримання, а також умови оплати, якщо вони відрізняються від умов встановлених сторонами в договорі, згідно з п.3.1 договору постачання ціна товару визначається на підставі прайс-листів постачальника, а п.3.5 договору передбачено умови оплати за товар, крім того, п.5.2, п.6.1, п.6.3 договору встановлено вимоги до якості.

Представники сторін в судове засідання не з'явилися, хоча про розгляд апеляційної скарги на 10.04.2008р. були повідомлені належним чином, про причини нез"явлення представники сторін суд апеляційної інстанції не повідомлено.

Крім того, представник позивача в судовому засіданні - 25.03.2008р. надавав  пояснення щодо своєї правової позиції.

Зважаючи на те, що ст.96 Господарського процесуального кодексу України не встановлює обов'язку подання до апеляційного господарського суду письмового відзиву на апеляційну скаргу, а також, враховуючи ст.101 Господарського процесуального кодексу України про межі перегляду справ в апеляційній інстанції, колегія суддів визнала можливим здійснювати перегляд справи без письмового відзиву товариства з обмеженою відповідальністю "Дастор" та без участі представників сторін за наявними в матеріалах справи доказами.

Розглянувши та обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та юридичну оцінку обставин справи, повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, судова колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

06.06.2006р. між ТОВ "Спільне діло" (постачальник) та ТОВ "Дастор" (покупець) був укладений договір постачання за №068/06, за умовами якого постачальник зобов'язався передати у власність покупця, а покупець  прийняти та оплатити товар.

Відповідно до п.2.1 договору покупець передає постачальникові на узгодження наряд - замовлення, у якому вказується кількість, вид, якість товару, його ціна, термін і місце отримання, а також умови оплати, якщо вони відрізняються від умов встановлених сторонами в договорі.

Пунктом 2.2 договору передбачено, що асортимент і вартість товару, що поставляється, а також умови постачань погоджуються сторонами в специфікації (додаток №1), що є невід'ємною частиною даного договору. У погоджену сторонами ціну товару входять усі витрати, що несе постачальник при отриманні товару.

Згідно з п.3.1 договору ціна товару визначається на підставі  прайс-листів постачальника і узгоджених ними знижок, і може бути змінена винятково за попереднім узгодженням з покупцем, не ніж за 5 робочих днів до моменту такої зміни. Зміна ціни без попередження покупця і до виконання всіх діючих і не виконаних такої зміни замовлень покупця - не допускається.

Відповідно до п.3.5 договору товар, що поставляється за даним договором підлягає оплаті на умовах фактичної реалізації товару кожних 28 банківських днів після надання звітності реальної реалізації товару. Звітність постачальнику надається кожних 7 календарних днів. Вартість браку, або іншого товару, не прийнятого покупцем оплаті не підлягає.

Згідно з п.5.2 договору товарні і супровідні документи повинні відповідати уніфікованим формам первинної облікової документації. Товар повинен супроводжуватися товарною накладною в кількості не менше трьох екземплярів. Разом з товаром покупцеві повинні передаватися відповідні до нього документи, що підтверджують його якість і безпеку, включаючи сертифікати, якісні посвідчення, ветеринарні довідки/посвідчення органом, що видали, особою, власником оригіналу або нотаріусом), а також інші, передбачені законом або іншими правовими актами документи. Постачальник несе відповідальність за достовірність вищевказаних документів. У випадку відсутності таких документів, і надання недостовірних або неналежних документів покупець може відмовитися від приймання такого товару.

Відповідно до п.6.1. договору -  товар, що поставляється за договором, по своїй якості повинен відповідати міжнародним, українським стандартам і вимогам відносно міри екологічної і людської безпеки, пропонованим ДСТ і УкрЦСМ до даної групи товарів, а також не мати дефектів товарного виду. Підакцизний товар забезпечується марками акцизного збору, які не мають порушень цілісності й ушкоджень, що перешкоджають ідентифікації партії.

Пунктом 6.3 договору передбачено, що термін придатності товару на дату його постачання повинен бути не менше 2/3 від установленого виробником, для даного виду продукції, терміну придатності.

Таким чином, із змісту договору №068/06 від 06.06.2006р. вбачається, що у ньому передбачені всі істотні умови, а саме погоджено предмет, визначено найменування (номенклатуру, асортименту), ціну, строк договору, кількість продукції, а також вимоги до їх якості.  

Враховуючи положення ст.35 ГПК України, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що постановою Житомирського апеляційного господарського суду від 06.06.2007р. по справі №9/30-07 встановлені факти, які мають значення для вирішення  спору у даній справі,  а саме апеляційним господарським судом встановлено, що між позивачем та відповідачем існували відносини, на підставі договору №068/06 від 06.06.06р.

Стаття 11 ЦК України встановлює, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною 8 ст.181 ГК України передбачено, що у разі якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних умов господарського договору, такий договір вважається неукладеним (таким, що не відбувся). Якщо одна із сторін здійснила фактичні дії щодо його виконання, правові наслідки таких дій  визначаються нормами ЦК України.

Відповідно до ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо  сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Постановою Вищого господарського суду України від 23.10.2007р. по справі №9/30-07 встановлено, що договір постачання №068/06 від 06.06.2006р. відповідно до ст. 638 Цивільного кодексу України є укладеним.

Статтею 509 ЦК України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до ч.2 ст.16 ЦК України суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Тобто, за наявності достатніх підстав суд може визнати договір неукладеним, однак, у даному випадку такі підстави відсутні.

Згідно ч.1 ст.626 цього ж Кодексу договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до частин 1-3 ст.180 Господарського кодексу України зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення,  зміну або припинення господарських зобов'язань,  як погоджені сторонами, так і ті,  що  приймаються  ними  як  обов'язкові  умови  договору відповідно до законодавства.

Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

Проаналізувавши укладений сторонами договір постачання за №068/06 від 06.06.2006р., судова колегія апеляційного господарського суду приходить до висновку, що даний договір містить всі істотні умови, необхідні для договору даного виду та відповідає вимогам діючого законодавства.

Крім посилань позивача на те, що в оспорюваному договорі відсутні істотні умови, що є на його думку, підставою визнання даного правочину недійсним, жодних інших порушень, які мали місце при його укладенні - позивач не зазначив. У рішенні місцевого господарського суду вказаного лише на те, що сторони не дійшли згоди щодо істотних умов при укладенні оспорюваного договору, що і стало підставою визнання його недійсним.

Апеляційна інстанція вважає безпідставним висновок господарського суду у даній справі стосовно того, що у справі №9/30-07 не досліджувалось питання дійсності чи недійсності договору постачання №068/06 від 06.06.06р., а тому не можна застосовувати ч.2 ст.35 ГПК України. Як було вищевказано, судовими інстанціями у справі №9/30-07 і досліджувались обставини, з якими позивач саме пов`язує свої позовні вимоги. Рішення суду у справі №9/30-07 набуло чинності і тому апеляційна інстанція вважає за необхідне зазначити про застосування положення ст. 35 ГПК України, оскільки факти, встановлені рішенням господарського суду під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Як передбачено ч.2 ст.99 Господарсько-процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

З урахуванням зазначеного, апеляційний господарський суд, перевіривши в повному обсязі законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, дійшов висновку, що місцевим господарським судом неповно з'ясовані обставини, що мають значення для справи та допущено невідповідність висновків, викладених в оскаржуваному рішенні фактичним обставинам справи.

Тому, апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення місцевого господарського суду - скасуванню з прийняттям нового рішення про відмову в задоволенні позову.

  Керуючись ст.ст. 101,103-105 Господарського процесуального кодексу України, Житомирський апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Спільне діло" (м. Вінниця) задовольнити.

2. Рішення господарського суду Вінницької області від "20" листопада 2007 р. у справі № 9/307-07 скасувати.

Прийняти нове рішення.

В позові відмовити.

3. Справу № 9/307-07 повернути до господарського суду Вінницької області.

 Головуючий - суддя:                                                              Іоннікова І. А.

 судді::

                                                                                           Веденяпін О.А.  

                                                                                           Черпак Ю.К.  

 віддрук. 4 прим.:

1 - до справи

2,3 - сторонам

4 - в наряд