Постанова

від 13.09.2023 по справі 754/5477/22

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

справа № 754/5477/22 головуючий у суді І інстанції Гринчак О.І.

провадження № 22-ц/824/6502/2023 суддя-доповідач у суді ІІ інстанції Березовенко Р.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 вересня 2023 року м. Київ

Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:

головуючого судді -Березовенко Р.В., суддів:Лапчевської О.Ф., Мостової Г.І.,

розглянувши в порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на рішення Деснянського районного суду м. Києва від 21 грудня 2022 року у справі за позовом Обслуговуючого кооперативу «Житлово-будівельний кооператив «Суднобудівник-21» до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за спожиті житлово-комунальні послуги,-

В С Т А Н О В И В:

У липні 2022 року Обслуговуючий кооператив «Житлово-будівельний кооператив «Суднобудівник-21» звернувся до суду з позовом до відповідачів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , в якому просить суд:

- стягнути з ОСОБА_1 на користь Обслуговуючого кооперативу «Житлово-будівельний кооператив «Суднобудівник-21» заборгованість за спожиті житлові послуги в сумі 9 816,75 гривень; втрати від інфляції в сумі 3 352,68 гривні, 3 % річних в сумі 696,75 гривень, а всього 13 865,96 гривень;

- стягнути з ОСОБА_2 , на користь Обслуговуючого кооперативу ««Житлово-будівельний кооператив «Суднобудівник-21» заборгованість за спожиті житлові послуги в сумі 9 816,75 гривень; втрати від інфляції в сумі 3 352,68 гривні, 3 % річних в сумі 696,75 гривень, а всього 13 865,96 гривень.

Позовні вимоги мотивовані тим, що Обслуговуючий кооператив «Житлово-будівельний кооператив «Суднобудівник-21» відповідно до власного статуту, здійснює обслуговування будинку АДРЕСА_1 .

Відповідачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є власниками квартири АДРЕСА_2 . Крім того, відповідачі зареєстровані і проживають у вказаній квартирі. Відповідачі оплату за спожиті житлові послуги вносять не своєчасно та не у повному обсязі, внаслідок чого утворилась заборгованість, яка станом на 01 червня 2022 року становить 19 633,05 гривні. Зазначена заборгованість виникла з лютого 2017 року.

Оскільки на неодноразові звернення позивача з вимогою погасити суму заборгованості за спожиті послуги відповідачі належним чином не реагують, позивач змушений звернутись до суду із даним позовом. Позивач також здійснив нарахування інфляційних втрат в розмірі 6705,38 грн. та 3% річних в розмірі 1393,50 грн. Зважаючи на те, що квартира АДРЕСА_2 належить відповідачам в рівних долях, позивач вважає, що з кожного підлягає стягненню по 1/2 суми заборгованості.

Рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 21 грудня 2022 року позов Обслуговуючого кооперативу «Житлово-будівельний кооператив «Суднобудівник-21» до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за спожиті житлово-комунальні послуги задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Обслуговуючого кооперативу «Житлово-будівельний кооператив «Суднобудівник-21» заборгованість за спожиті житлово-комунальні послуги в розмірі 9 816,52 грн., інфляційні втрати у розмірі 3 352,68 грн., 3 % річних у розмірі 696,75 грн. та судовий збір за подання позовної заяви в сумі 1 240,50 грн.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь Обслуговуючого кооперативу «Житлово-будівельний кооператив «Суднобудівник-21» заборгованість за спожиті житлово-комунальні послуги в розмірі 9 816,52 грн., інфляційні втрати у розмірі 3 352,68 грн., 3 % річних у розмірі 696,75 грн. та судовий збір за подання позовної заяви в сумі 1 240,50 грн.

У решті позовних вимог відмовлено.

Не погодившись із вказаним судовим рішенням, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 подали апеляційну скаргу.

У апеляційній скарзі апелянти, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права та невідповідність висновків суду обставинам справи, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими, просили скасувати рішення Деснянського районного суду м. Києва від 21 грудня 2022 року та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову. Також апелянти просили стягнути судові витрати на професійну правничу допомогу у сумі 3 000 грн.

Обґрунтовують апеляційну скаргу тим, що суд першої інстанції повинен був відкласти розгляд справи, оскільки неявка в судове засідання через оголошення повітряної тривоги не може бути неповажною причиною. Вказують, що 13 грудня 2022 року о 14 годині 40 хвилин в Україні розпочалася масштабна повітряна тривога, про відбій якої у м. Києві сповістили о 15 год. 55 хв. Наголошують, що, з урахуванням відсутності у приміщенні суду укриття та необхідність певного часу для прибуття працівників суду та учасників справи з найближчого укриття, вбачається об`єктивна неможливість проведення судового засідання у призначений для розгляду час. Відтак, апелянти вважають, що судове засідання 13 грудня 2022 року не відбулося і зазначення в рішенні суду від 21 грудня 2022 року про те, що 13 грудня 2022 року суд прийшов до висновку про можливість розгляду справи за відсутності відповідачів, які повідомлені належним чином та не повідомили суду причини своєї неявки, є порушенням прав відповідачів, що передбачені п. 2 ч. 1 ст. 43 ЦПК України. Окрім того, зазначають, що ч. 8 ст. 178 ЦПК України застосовується у разі, якщо відповідачем не надано відзиву на позов, тобто, підстава застосування цієї норми за наявності відзиву на позов не відповідає процесуальному закону.

Поряд цим, апелянти звертали увагу суду на те, що неправомірна зміна позивачем своєї назви є незрозумілою та може свідчити лише про намагання отримати статус юридичної особи, яка має право надавати послуги стороннім суб`єктам правовідносин, тобто, у розумінні позивача, називатись «обслуговуючим» кооперативом, але така назва та діяльність позивача, на думку апелянтів, не відповідає його Статуту, приєднаному до матеріалів справи. Наголошують, що ЖБК «Суднобудівник-21» фактично станом на 10 липня 2017 року мав згідно даними ЄДРСР 115 фізичних осіб-членів кооперативу, що складало лише 59,5%. Станом, зокрема, на 01 січня 2020 року - залишилось 93 члени кооперативу.

Апелянти переконані, що суд, посилаючись на положення Статуту Житлово-будівельного кооперативу «Суднобудівник-21», дійшов хибного висновку про те, що дія вказаного Статуту позивача розповсюджується на відповідачів, співвласників будинку, які не є членами кооперативу. Вважають, що в силу цього статуту у них не виник обов`язок перед позивачем зі сплати вартості отриманих житлових послуг.

У апеляційній скарзі також вказано, що положення Статуту ЖБК «Суднобудівник-21» в частині повноважності рішень загальних зборів щодо управління будинком є нікчемними, і позивач не мав права без співвласників будинку - не членів кооперативу, тобто самовільно, визначитись з виконавцем послуги з утримання будинку та прибудинкової території, ухвалювати рішення членів кооперативу з питань, пов`язаних з управлінням будинком та прибудинковою територією, встановлення та отримання плати за таку послугу та, відповідно, вимагати від відповідачів сплати коштів за послуги, які відповідачі не замовляли. Вказують, що у визначенні порядку утримання будинку та вартості цього утримання відповідачі участі не брали. Вказують, що позивачем не було проведено загальні збори співвласників будинку з питання визначення управителя будинку, його повноважень, умов договору на виконання ним функцій управителя, зокрема, вартості таких послуг, матеріали справи не містять такого протоколу загальних зборів співвласників будинку.

На думку апелянтів, до правовідносин між позивачем та відповідачами має бути застосована лише одна норма - абз. 5 п. 5 ст. 13 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку».

В ухвалі про відкриття апеляційного провадження сторонам було надано строк для подачі відзиву на апеляційну скаргу.

20 квітня 2023 року на адресу Київського апеляційного суду надійшов відзив позивача на апеляційну скаргу. У вказаному відзиві позивач просив у задоволенні вимог апеляційної скарги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 відмовити у повному обсязі.

При цьому зазначав, що відповідачі жодним чином не зафіксували факт нібито свого завчасного прибуття у судове засідання, не повідомили секретаря про свою явку і бажання взяти участь у судовому засіданні та не скористалися засобами електронного, телефонного або поштового зв`язку для подання клопотання про відкладення судового розгляду. Окрім того, вказує, що відповідачі не надали доказів кількості членів кооперативу та обставин щодо припинення членства декого з таких осіб. При цьому й не спростовують факт належності їм на праві власності квартири АДРЕСА_2 . Наголошує, що відповідачі не спростували той факт, що обслуговування будинку АДРЕСА_1 здійснюється саме позивачем, факт чого підтверджується наданими доказами з боку позивача.

Позивач зазначав, що відповідачі як власники квартири і співвласники багатоквартирного будинку, здійснюючи покладений на них законом обов`язок з утримання майна не ініціювали і не провели збори співвласників будинку для обрання управителя, не оскаржили рішення загальних зборів кооперативу про встановлення розміру витрат на утримання будинку, натомість користуються житловими послугами, оплаченими за рахунок добросовісних власників. Зазначає, що відповідачі не оплачували рахунки як кооперативу, так і ОСББ, що, на думку позивача, свідчить про свідоме ухиляння від обов`язку з утримання належного їм майна. Також вважали за необхідне зазначити, що посилання відповідачів на нікчемність окремих положень статуту позивача може вважатись обґрунтованим лише з 10 жовтня 2022 року - дати набрання чинності змінами до положень статті 384 ЦК України. Натомість позивач вимагає від відповідачів оплати спожитих житлових послуг за період з лютого 2017 року по червень 2022 року.

Також позивач вказував, що наразі у чинному законодавстві України відсутня методика розрахунку фактично понесених витрат на утримання будинку та прибудинкової території для окремо взятого співвласника багатоквартирного будинку. Для обліку таких витрат відповідачами мав би надаватись щомісячний звіт про кількість використаної саме ними електроенергії для освітлення місць загального користування, кількість та тривалість користування ліфтами, обсяг вивезеного сміття, тощо, що об`єктивно не є можливим. Кошторис витрат на утримання будинку і прибудинкової території складений з урахуванням середньомісячного споживання усіма співвласниками будинку житлових послуг: вартості обслуговування комунікацій будинку, ліфтів, поточних ремонтних робіт, електроенергії тощо. 3 урахуванням таких витрат визначено вартість утримання 1 кв.м. загальної площі належних співвласникам квартир, що і дозволяє відшкодовувати фактично понесені витрати на утримання будинку та прибудинкової території. Тобто виставлені відповідачам рахунки цілком відповідають фактичним витратам Позивача на утримання будинку. При цьому позивач вважав за потрібне звернути увагу на те, що відповідачі не звертались до позивача із заявами про неотримання ними будь-яких послуг, незгоду з їх якістю або кількістю, необхідність проведення перерахунку.

09 травня 2023 року на адресу Київського апеляційного суду надійшли письмові пояснення апелянтів, у яких відповідачі, зокрема, наголошували на тому, що спір виник через те, що позивач не бажає повідомити більшості співвласників будинку, які не є членами кооперативу, про фактично понесені кооперативом витрати саме на утримання будинку та прибудинкової території, щоб співвласники будинку - не члени кооперативу, могли свідомо знати суму цих витрат та виконувати свій обов`язок співвласника будинку у певному розмірі коштів, про який останні мають право знати, перевірити та зобов`язані сплатити. Відповідачі наполягають на тому, що між ними та позивачем існують правовідносини співвласників, а не виконавця житлової послуги та споживача, і ці відносини чітко урегульовані Законом України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» від 14 травня 2015 року, відповідно до положень ч.1 ст.9 якого управління багатоквартирним будинком здійснюється його співвласниками і лише за рішенням співвласників усі або частина функцій з управління багатоквартирним будинком можуть передаватися управителю або всі функції - об`єднанню співвласників багатоквартирного будинку. Частина співвласників будинку, яка є членами кооперативу, не має права вирішувати питання утримання будинку без участі всіх співвласників будинку, оскільки всі співвласники будинку мають рівні права на управління будинком, і це гарантується законом. Наголошують, що позивачем не надано суду рішення загальних зборів співвласників будинку про обрання управителя будинку та ціни його послуги, тому його вимоги про стягнення заборгованості за житлову послугу не можуть бути задоволені.

Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Враховуючи ціну позову та те, що дана справа не відноситься до тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження відповідно до приписів ч. 13 ст. 7 ЦПК України, без повідомлення учасників справи.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, виходячи з такого.

Відповідно до ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду, обставинам справи, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судом першої інстанції встановлено, що згідно із свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи, випискою з ЄДРЮОФОПГФ Житлово-будівельний кооператив «Суднобудівник-21», ідентифікаційний код юридичної особи 23493229, зареєстровано 13.06.1991.

З 30.03.2017 Житлово-будівельний кооператив «Суднобудівник-21» внесено до Реєстру неприбуткових установ та організацій.

Обслуговуючий кооператив «Житлово-будівельний кооператив «Суднобудівник-21» здійснює утримання та обслуговування будинку АДРЕСА_1 .

Згідно з ст. 1 розділу І статуту Житлово-будівельного кооперативу «Суднобудівник-21», затвердженого загальними зборами членів ЖБК «Суднобудівник-21» (протокол № 2/17 від 05 березня 2017 року), даний кооператив організовано з метою забезпечення житлом членів кооперативу і їхніх сімей шляхом будівництва багатоповерхового будинку, квартири за кошти членів кооперативу, а також для наступного управління та експлуатації цього будинку.

Відповідно до ст. 10 розділу І статуту Житлово-будівельного кооперативу «Суднобудівник-21» дія статуту ЖБК, рішень загальних зборів та зборів уповноважених членів ЖБК, а також правління ЖБК поширюється на всіх членів ЖБК та інших власників (співвласників) житлових/нежитлових приміщень у будинку ЖБК.

Статтею 2 розділу ІІІ статуту Житлово-будівельного кооперативу «Суднобудівник-21» визначено, що житлово-будівельний кооператив здійснює утримання, експлуатацію та ремонт належного йому житлового фонду і прибудинкової території за рахунок коштів кооперативу.

Статтею 1 розділу V статуту Житлово-будівельного кооперативу «Суднобудівник-21» встановлено, що житлово-будівельний кооператив зобов`язаний своєчасно здійснювати ремонт житлового будинку, забезпечити безперебійну роботу інженерного обладнання будинку та житлових приміщень, належним чином утримувати під`їзди та нежитлові приміщення (підвал, технічний поверх, ліфтову шахту, кліткові сходи, електрощитову), інші місця загального користування будинку та прибудинкову територію.

Згідно із ст. 11 розділу V статуту Житлово-будівельного кооперативу «Суднобудівник-21» житлово-будівельний кооператив зобов`язаний забезпечувати своєчасне надходження платежів від власників/співвласників квартир у будинку ЖБК за утримання будинку та прибудинкової території, комунальні та інші послуги.

Відповідно до ст. 1 розділу VI статуту Житлово-будівельного кооперативу «Суднобудівник-21» встановлено, що кошти житлово-будівельного кооперативу складаються з: пайових внесків, внесків на проведення капітального та вибірково-капітального ремонтів житлового будинку, внесків на експлуатацію житлового будинку та утримання прибудинкової території і штату кооперативу, цільових надходжень коштів з бюджетів будь-якого рівня та благодійних фондів, інших надходжень.

Відповідно до ст. 3 розділу VI статуту Житлово-будівельного кооперативу «Суднобудівник-21» члени житлово-будівельного кооперативу зобов`язанні своєчасно вносити платежі на покриття витрат кооперативу з експлуатації, капітального, поточного ремонту житлового будівельного та утримання прибудинкової території, внески до спеціальних фондів та плату за комунальні послуги.

У 2017 році було створено Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Оберіг-63б». Згідно з протоколом засідання правління ОСББ «Оберіг-63б» від 22.09.2020 вирішено перерахувати кошти з рахунку ОСББ «Оберіг-63б» на рахунок ЖБК «Суднобудівник-21» у розмірі 300 000 грн. для обслуговування будинку за адресою: АДРЕСА_1, оскільки ОСББ «Оберіг-63б» не обслуговує будинок у зв`язку з відсутністю договорів з надавачами житлово-комунальних послуг та згідно з договором № 1, укладеним між ЖБК «Суднобудівник-21» та ОСББ «Оберіг-63б».

04.08.2021 припинено юридичну особу - Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Оберіг-63б».

Відповідно до протоколу засідання Правління ЖБК «Суднобудівник-21» № 5/20 від 29.09.2020 ухвалено провести взаєморозрахунки між ЖБК «Суднобудівник-21» та ОСББ «Оберіг-63б» з 01.11.2020 та донарахувати різницю між кошторисами ЖБК «Суднобудівник-21» та ОСББ «Оберіг - 63» за 2017-2020 роки.

Також у вказаному протоколі зафіксовано, що в 2017 році Зборами затверджено тариф на надання житлово-комунальних послуг в ЖБК «Суднобудівник-21» 4,34 грн. за 1 кв.м. для 2-16 поверхів і 3,90 грн. за 1 кв.м. для 1-го поверху (протокол 2/17 від 05.03.2017); в 2018 році Зборами затверджено тариф на надання житлово-комунальних послуг в ЖБК «Суднобудівник-21» 5,98 грн. за 1 кв.м. для 2-16 поверхів і 5,05 грн. за 1 кв.м. для 1-го поверху (протокол 1/18 від 11.05.2018).

У матеріалах справи містяться складові нормативних витрат з утримання будинків, споруд та прибудинкових територій, розрахованих відповідно до Порядку формування тарифів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.06.2011 № 869 з урахуванням змін, внесених постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2015 № 515, а також Деталізований звіт щодо складових нормативних витрат з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, розрахованих відповідно до Порядку формування тарифів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.06.2011 № 869 з урахуванням змін, внесених постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2015 № 515.

На підтвердження надання ЖБК «Суднобудівник-21» послуг з обслуговування будинку АДРЕСА_1 позивачем надано, зокрема, копії: договору № 1640057 на постачання теплової енергії у гарячій воді від 01 січня 1999 року; договору № 210/1198-03 на співпрацю виконавця послуг з централізованого постачання холодної (питної) води та водовідведення (з використанням внутрішньо будинкових мереж) з Балансоутримувачем під час надання послуг з централізованого постачання (питної) холодної води та приймання стічних вод (з використанням внутрішньо будинкових мереж) від 11 червня 2015 року; договору № 0843 про надання послуг з технічного обслуговування ліфтів від 01 липня 2017 року та акти звірки взаємних розрахунків за 2017-2022 роки; договору на постачання електричної енергії № 3515221 від 12 січня 2005 року та акт звірки взаєморозрахунків за 2019-2022 роки; договору № 4019 на вивезення твердих побутових відходів від 01 травня 2017 року та акти звіряння розрахунків за 2017-2022 роки; договору № 134/20/КП про надання комплексних послу від 01 січня 2021 року та акти звірки за 2021-2022 роки.

Відповідачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є власниками квартири АДРЕСА_2 , що підтверджується листом Комунального підприємства Київської міської ради «Київське міське бюро технічної інвентаризації» за № 062/14-10596 (И-2017) від 04 вересня 2017 року. Зазначена квартира належить їм на праві власності в рівних частинах. Вказана обставина відповідачами не заперечується.

Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції виходив з того, що судом встановлено, що Обслуговуючий кооператив «Житлово-будівельний кооператив «Суднобудівник-21» належним чином виконує свої зобов`язання шляхом утримання, експлуатації, обслуговування будинку кооперативу та прибудинкової території та постійно надає житлово-комунальні послуги. Натомість відповідачі з лютого 2017 року свої зобов`язання перед позивачем не виконували, у зв`язку з чим станом на 01 червня 2022 року утворилась заборгованість у розмірі 19 633,05 грн. Вказаний розмір заборгованості підтверджується наявними в справі доказами. Розрахунок, наданий позивачем, є обґрунтованим, у зв`язку з чим з кожного з відповідачів на користь позивача підлягають стягненню інфляційні втрати у розмірі 3 352,68 грн. та 3 % річних в сумі 696,75 грн.

При перевірці висновків суду першої інстанції, у контексті доводів апеляційної скарги, колегія суддів виходить з такого.

Відповідно до ч.ч.1-5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до статей 64, 66, 67, 162 ЖК України, власники квартир, наймачі повинні своєчасно вносити квартирну плату та плату за комунальні послуги відповідно до умов договору з організацією, яка обслуговує будинок, а також приймати участь у витратах на утримання будинку та прибудинкової території. Члени сім`ї наймача, які проживають разом з ним, користуються нарівні з наймачем усіма правами і несуть усі обов`язки, що випливають з договору найму житлового приміщення. Повнолітні члени сім`ї несуть солідарну з наймачем майнову відповідальність.

Відповідно до положень пункту 5 статті 13 «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» від 14 травня 2015 року № 417-VIII співвласники багатоквартирних будинків, утримання яких до дня набрання чинності цим Законом здійснювали житлово-будівельні (житлові) кооперативи, продовжують відшкодовувати витрати на утримання відповідних будинків і споруд та прибудинкових територій таким кооперативам до моменту створення в багатоквартирному будинку об`єднання співвласників багатоквартирного будинку (у тому числі шляхом реорганізації кооперативу) або прийняття співвласниками рішення про форму управління багатоквартирним будинком.

Згідно з п. 7 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» від 14 травня 2015 року № 417-VIII співвласники зобов`язані своєчасно сплачувати за спожиті житлово-комунальні послуги.

Основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов`язки, регулюються Законом України «Про житлово-комунальні послуги» від 24 червня 2004 року № 1875-IV (у редакції, що була чинною на момент виникнення спірних правовідносин) та Законом України «Про житлово-комунальні послуги» від 09 листопада 2017 року № 2189-VIII (який набрав чинності з дня, наступного за днем його опублікування, та введений в дію з 1 травня 2019 року, крім: статті 1, частини першої статті 2, статей 3-7, 9, 11, 12, частини другої статті 26, статей 27 та 29 (в частині регулювання послуги з управління багатоквартирним будинком), частини другої статті 2, частин третьої та четвертої статті 8, частин другої та третьої статті 10, статті 15, частин першої, третьої та п`ятої статті 16, статті 18, частини п`ятої статті 28, пунктів 2, 3-1, 6, підпункту 1, підпункту «б» підпункту 2, підпунктів 5 та 11 пункту 8 цього розділу, які вводяться в дію через шість місяців з дня набрання чинності цим Законом; частини третьої статті 11, абзаців першого та другого частини п`ятої статті 18, які вводяться в дію з 1 січня 2019 року.).

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 24 червня 2004 року № 1875-IV учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг є: власник, споживач, виконавець, виробник.

Згідно із ч. 1 ст. 6 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 09 листопада 2017 року № 2189-VIII учасниками правовідносин у сфері надання житлово-комунальних послуг є: 1) споживачі (індивідуальні та колективні); 2) управитель; 3) виконавці комунальних послуг.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 24 червня 2004 року № 1875-IV залежно від функціонального призначення житлово-комунальні послуги поділяються на:

1) комунальні послуги (централізоване постачання холодної води, централізоване постачання гарячої води, водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), газопостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо);

2) послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, санітарно-технічне обслуговування, обслуговування внутрішньобудинкових мереж, утримання ліфтів, освітлення місць загального користування, поточний ремонт, вивезення побутових відходів тощо);

3) послуги з управління будинком, спорудою або групою будинків (балансоутримання, укладання договорів на виконання послуг, контроль виконання умов договору тощо);

4) послуги з ремонту приміщень, будинків, споруд (заміна та підсилення елементів конструкцій та мереж, їх реконструкція, відновлення несучої спроможності несучих елементів конструкцій тощо).

Частиною 1 статті 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 24 червня 2004 року № 1875-IV та ч. 1 ст. 12 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 09 листопада 2017 року № 2189-VIII передбачено, що відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах.

Проте відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 24 червня 2004 року № 1875-IV, п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 09 листопада 2017 року № 2189-VIII споживач має право, зокрема, одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг.

Водночас такому праву прямо відповідає визначений п. 5 ч. 3 ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 24 червня 2004 року № 1875-IV та п. 5 ч. 2 ст. 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 09 листопада 2017 року № 2189-VIII обов`язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Відсутність письмово оформленого договору з позивачем не позбавляє відповідача обов`язку оплачувати надані йому послуги.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 20 квітня 2016 року у справі № 6-2951цс15, постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 вересня 2018 року у справі № 751/3840/15-ц.

Як вбачається з письмових матеріалів справи, відповідачі оплату за спожиті у квартирі АДРЕСА_2 житлові послуги вносять несвоєчасно та не у повному обсязі, внаслідок чого утворилася заборгованість.

При цьому доводи апелянтів про те, що вони не є членами кооперативу, а тому відсутні правові підстава для стягнення з них заборгованості, спростовуються доказами періодичної сплати відповідачами житлово-комунальних послуг, що фактично свідчить про визнання відповідачами факту отримання ними таких послуг та наявність боргу.

Станом на 01 червня 2022 року за відповідачами рахується заборгованість у розмірі 19 633,05 грн.

Зазначена заборгованість виникла з лютого 2017 року, на доказ чого позивачем було надано копію оборотно-сальдової відомості щодо квартири АДРЕСА_2 за 2017-2022 роки.

На неодноразові звернення щодо сплати заборгованості відповідачі не реагують.

Згідно з вимогами ч.1 ст.509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботи, надати послу сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, кредитор має право вимагати боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлено статтею 11 Цивільного Кодексу України, де зокрема в пункті 3 зазначено, що цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства. Норми цивільного права поширюються на всі види зобов`язальних відносин.

Відповідно до вимог ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного Кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно із ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за ввесь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Станом на час звернення позивача до суду із даним позовом заборгованість відповідачами не погашена.

Відповідно до наданого суду позивачем розрахунку у зв`язку з простроченням оплати спожитих житлово-комунальних послуг відповідачам нараховано 3 % річних у розмірі 696,75 грн. та інфляційні втрати у розмірі 3 352,68 грн.

Відповідачами не надано до суду жодного належного та допустимого доказу, як на підтвердження факту неотримання ними таких послуг, так і на спростування розрахунку заборгованості, щодо розміру заборгованості наданого позивачем.

Зважаючи на викладене вище, враховуючи те, що обставини, на які посилається позивач, як на підставу для задоволення позову, знайшли своє підтвердження, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про часткове задоволення позовних вимог ОК «ЖБК «Суднобудівник-21».

Довід апелянтів про те, що суд першої інстанції повинен був відкласти розгляд справи, оскільки неявка в судове засідання через оголошення повітряної тривоги не може бути неповажною причиною, апеляційний суд відхиляє, зважаючи на таке.

Як вбачається з матеріалів справи, судове засідання було призначено на 13 грудня 2022 року о 16 год. 00 хв.

Згідно історії повітряних тривог у м. Києві внаслідок російської військової агресії, яка є в загальному доступі, повітряна тривога у м. Києві 13 грудня 2022 року тривала з 14 год. 40 хв. по 15 год. 51 хв.

Судове засідання було розпочато, відповідно до часу призначення о 16 год. 00 хв., тобто після закінчення повітряної тривоги.

При цьому жодних клопотань від відповідачів, які в розумінні п.4 ч. 7 ст. 128 ЦПК України були належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи (а.с.89-90), про відкладення розгляду справи у зв`язку з неможливістю вчасно прибути у судове засідання через оголошення повітряної тривоги, на адресу суду не надходило.

А відтак, у суду першої інстанції були відсутні підстави для відкладення розгляду справи.

За таких обставин, доводи апелянтів про порушення судом першої інстанції процесуальних норм та необхідність постановлення окремої ухвали не знайшли свого підтвердження під час перегляду справи.

Інші доводи апеляційної скарги також висновків суду не спростовують, і не можуть бути визнані підставою для скасування або зміни оскаржуваного судового рішення, тому апеляційним судом відхиляються.

При цьому апеляційний суд враховує, що, як неодноразово відзначав Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (§§ 29-30 рішення ЄСПЛ від 09 грудня 1994 року у справі "Руїз Торія проти Іспанії", заява № 18390/91).

Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (§ 2 рішення ЄСПЛ від 27 вересня 2001 року у справі "Хірвісаарі проти Фінляндії", заява № 49684/99).

Крім того, колегія суддів враховує правовий висновок Верховного Суду № 524/3490/17-ц від 27.03.2019 року, згідно якого: «Із урахуванням того, що доводи касаційної скарги є ідентичними доводам позовної заяви та апеляційної скарги заявника, яким судами надана належна оцінка, Верховний Суд доходить висновку про відсутність необхідності повторно відповідати на ті самі аргументи заявника. При цьому судом враховано усталену практику Європейського суду з прав людини, який неодноразова відзначав, що рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторін (рішення у справі Руїз Торія проти Іспанії). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною, більше того, воно дозволяє судам вищих інстанції просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх».

Отже, переглядаючи справу, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції, дослідивши всебічно, повно, безпосередньо та об`єктивно наявні у справі докази, оцінив їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв`язок у сукупності, з`ясував усі обставини справи, на які сторони посилалися, як на підставу своїх вимог і заперечень, і з урахуванням того, що відповідно до ст.2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичної особи, ухвалив законне та обґрунтоване рішення про часткове задоволення позову.

За наведених обставин доводи апеляційної скарги колегією суддів розцінюються критично і до уваги не приймаються, оскільки зводяться лише до переоцінки доказів та тлумачення норм права на розсуд апелянтів, однак при цьому не ґрунтуються на нормах діючого законодавства та жодним чином не спростовують висновків суду, викладених в рішенні.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Отже, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції відповідає фактичним обставинам справи, ґрунтується на наявних у справі доказах, ухвалене з дотриманням норм матеріального і процесуального права і не може бути скасоване з підстав, викладених в апеляційній скарзі.

Керуючись ст.ст. 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, Київський апеляційний суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на рішення Деснянського районного суду м. Києва від 21 грудня 2022 року - залишити без задоволення.

Рішення Деснянського районного суду м. Києва від 21 грудня 2022 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів у випадках, передбачених статтею 389 Цивільного процесуального кодексу України.

Головуючий: Р.В. Березовенко

Судді: О.Ф. Лапчевська

Г.І. Мостова