Повістка

від 14.09.2023 по справі 240/19101/22

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 вересня 2023 року м. Житомир справа № 240/19101/22

категорія 114000000

Житомирський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Єфіменко О.В., розглянувши у порядку письмового провадження заяву представника ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення у адміністративній справі за її позовом до Управління національно-патріотичного виховання, молоді та спорту Житомирської обласної держаної адміністрації про визнання незаконним та скасування рішення та стягнення заборгованості та моральної шкоди,

встановив:

У провадженні Житомирського окружного адміністративного суду перебувала адміністративна справа за позовом ОСОБА_1 до Управління національно-патріотичного виховання, молоді та спорту Житомирської обласної держаної адміністрації про визнання незаконним та скасування рішення та стягнення заборгованості та моральної шкоди.

Рішенням суду від 09.02.2023 позов задоволено частково, визнано незаконним та скасувано рішенням № 2 порядку денного засідання організаційного комітету з підготовки та проведення відкритого творчого конкурсу з розробки туристичного логотипу та брендбуку Житомирської області, оформлене Протоколом №6 від 15.12.2021. Судове рішення Управлінням національно-патріотичного виховання, молоді та спорту Житомирської обласної держаної адміністрації не оскаржувалося.

30.08.2023 на адресу суду надійшла заява представника позивача про ухвалення додаткового рішення щодо стягнення витрат на правову допомогу, у зв`язку із невирішенням такого питання під час прийняття рішення у даній справі. Вказану заяву, на виконання положень ст.167 Кодексу адміністративного судочинства України ( далі - КАС України) направлено відповідачу 22.08.2023, про що свідчить фіскальний чек від 22.08.2023 та накладна №1001433603680 та отримана представником відповідача 26.08.2023, що підтверджується відстеженням за трек - номером.

На момент розгляду заяви про ухвалення додаткового рішення у справі заперечення на подану заяву представником відповідача не подані.

Розглянувши питання про ухвалення додаткового рішення, суд вважає за необхідне вказати таке.

Відповідно до ч.1 ст.143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Згідно з ч.1 ст.252 КАС України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) щодо однієї із позовних вимог, з приводу якої досліджувалися докази, чи одного з клопотань не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не визначив способу виконання судового рішення; 3) судом не вирішено питання про судові витрати.

Як зазначено у ч.3 ст.252 КАС України, суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.

Так, судом у даній справі закінчено розгляд справи по суті, прийнято рішення від 09.02.2023, однак не вирішено питання про судові витрати на професійну правничу допомогу.

Як свідчать матеріали справи, представником позивача на підтвердження витрат на правову допомогу, при поданні позовної заяви до суду, додано наступний перелік документів: договір про надання правової допомоги №2012/1 від 20.12.2021, розрахунок суми гонорару за надану (яка буде надана) правову допомогу від 20.12.2021; акт наданих послуг від 20.12.2021; квитанцію про сплату/отримання гонорару у розмірі 6000 грн від 20.12.2021.

Витрати на професійну правничу допомогу регулюються ст.134 КАС України.

При цьому, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Пунктом 3 вказаної статті визначено, що для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Разом з тим, для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (п.4 ст.134 КАС України).

Проте, принцип співмірності витрат на оплату послуг адвоката запроваджено у частині 5 ст.134 КАС України, тобто розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт та ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

При цьому розмір витрат на правничу допомогу встановлюється судом на підставі оцінки доказів щодо детального опису робіт, здійснених адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Тобто, питання розподілу судових витрат пов`язане із суддівським розсудом (дискреційні повноваження).

Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду, у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 22.12.2018 (справа №826/856/18).

Отже, приписами ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" №5076-VI від 05.07.2012 визначено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (ч.2,3 ст.30 вищевказаного Закону).

Розглядаючи питання співмірності заявлених до стягнення судових витрат на правничу допомогу, Велика Палата Верховного Суду вказала на те, що при визначенні суми судових витрат, на відшкодування якої має право позивач, суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц).

Велика Палата у постанові від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц при вирішенні питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу застосувала відповідний підхід, надавши оцінку виключно тим обставинам, щодо яких інша сторона мала заперечення.

Отже, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

У застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який, тим не менш, повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у частині п`ятій статті 134 КАС України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка вказує на не співмірність витрат, доказів та обґрунтування не відповідності заявлених витрат цим критеріям.

Аналіз вищевикладених норм дає підстави вважати, що при визначенні суми відшкодування судових витрат суд має виходити з критерію обґрунтованих дій позивача, а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та запровадження певних запобіжників від можливих зловживань з боку учасників судового процесу та осіб, які надають правничу допомогу, зокрема, неможливості стягнення необґрунтовано завищених витрат на правничу допомогу.

Натомість, у розумінні наведених положень КАС України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, якщо вона вважає, що не було дотримано вимоги стосовно співмірності витрат зі складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Таких висновків дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у додатковій постанові від 23.08.2023 у справі 640/18043/18.

Розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Отже, правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо однак, вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права, однак відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Відтак, дослідивши надані суду докази на підтвердження понесених судових витрат зі сплати витрат на правову допомогу, враховуючи відсутність заперечень на подану заяву та часткове задоволення позовних вимог за результатами розгляду даної справи, суд вважає, що співмірними витратами на відшкодування витрат на правову допомогу зі складання адміністративного позову, щодо витраченого часу, складністю справи та розгляду справи судом, будуть витрати у розмірі 3000,00 грн, які підлягають стягненню з відповідача.

Враховуючи викладене, заява представника позивача про ухвалення додатково рішення підлягає задоволенню частково.

Керуючись статтями 139, 242-246, 252 КАС України,

вирішив:

Заяву представника ОСОБА_1 про ухвалення додатково рішення задовольнити частково.

Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 . РНОКПП: НОМЕР_1 ) понесені витрати у розмірі 3000 (три тисячі) грн за рахунок бюджетних асигнувань Управління національно-патріотичного виховання, молоді та спорту Житомирської обласної держаної адміністрації (вул. Мала Бердичівська, 25, м.Житомир,10014. ЄДРПОУ: 43257766).

У задоволенні решти вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати до Сьомого апеляційного адміністративного суду апеляційну скаргу на рішення суду протягом тридцяти днів з дня проголошення судового рішення.

Суддя О.В. Єфіменко