Рішення

від 15.09.2023 по справі 640/7699/20

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 вересня 2023 року № 640/7699/20

Київський окружний адміністративний суд у складі судді Колеснікової І.С., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом приватного акціонерного товариства «Завод сантехнічних заготовок» до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

Приватне акціонерне товариство «Завод сантехнічних заготовок» (далі також ПрАТ «Завод сантехнічних заготовок», позивач) звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві (далі також ГУ ДПС у м. Києві, відповідач), у якому просило суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у м. Києві від 19 березня 2020 року №0294930410, яким на ПрАТ «Завод сантехнічних заготовок» накладено штраф у розмірі 398 992, 96 грн за порушення строків сплати суми грошового зобов`язання з орендної плати з юридичних осіб, визначеного пунктом 287.3 статті 287 Податкового кодексу України (далі ПК України).

Окружним адміністративним судом міста Києва відкрито провадження в адміністративній справі та вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

На виконання положень пункту 2 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду» адміністративну справу було передано до Київського окружного адміністративного суду за належністю.

Матеріали справи отримані Київським окружним адміністративним судом та протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями справа розподілена судді Колесніковій І.С.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 18 травня 2023 року відкрито провадження в адміністративній справі та вирішено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що висновки акту перевірки, на підставі яких було прийняте оскаржуване податкове повідомлення-рішення, не відповідають дійсним обставинам справи та нормам чинного законодавства, і тому позивач вважає спірне рішення протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

Заперечуючи проти заявлених позовних вимог відповідач, у наданому суду відзиві наголошує, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийняте податковим органом відповідно до вимог чинного законодавства, посилаючись на обставини, викладені в акті перевірки та наданому суду відзиві.

Такі доводи були заперечені позивачем у наданій суду відповіді на відзив.

Розглянувши подані учасниками справи документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено таке.

Як вбачається з матеріалів справи, 07 лютого 2020 року ГУ ДПС у м. Києві складено акт № 996/26-15-04-10-20 Про результати камеральної перевірки з питань дотримання вимог податкового законодавства в частині своєчасності сплати орендної плати за землю ПрАТ «Завод сантехнічних заготовок» (код ЄДРПОУ 05503272).

Згідно з вказаним актом камеральної перевірки відповідачем встановлено порушення позивачем строків сплати податкових зобов`язань по орендній платі за землю з юридичних осіб, передбачених пунктом 287.3 статті 287 ПК України.

19 березня 2020 року відповідачем на підставі наведеного прийнято податкове повідомлення-рішення № 0294930410, яким на позивача накладено штраф у сумі 398 992, 96 грн.

Не погоджуючись з таким рішенням відповідача, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач нарахував позивачу штраф за несвоєчасну сплату податкових зобов`язань по орендній платі за землю з юридичних осіб за декларацією від 29 січня 2009 року, декларацією від 19 січня 2010 року та уточнюючою декларацією від 23 червня 2010 року.

Відповідно до пункту 287.3 статті 287 ПК України податкове зобов`язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.

Водночас, згідно з пунктом 87.10 статті 87 ПК України з моменту винесення судом ухвали про порушення провадження у справі про банкрутство платника податків порядок погашення грошових зобов`язань, які включені до конкурсних кредиторських вимог контролюючих органів до такого боржника, визначається згідно із Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» без застосування норм цього Кодексу.

Так, погашення заборгованості за вказаними вище деклараціями здійснювалось позивачем в порядку та строки встановлені ухвалою Господарського суду міста Києва від 29 січня 2014 року у справі № 44/458-6.

Згідно з такою ухвалою суду, вимоги Державної податкової інспекції у Святошинському районі ГУ Міндоходів в місті Києві у сумі 5 118 311, 71 грн включено до кредиторських вимог третьої черги.

Згідно з розрахунками, доданими до податкового повідомлення-рішення та акту камеральної перевірки, відповідач визначив датою прострочення виконання позивачем зобов`язань 29 січня 2014 року, тобто дату винесення ухвали Господарським судом міста Києва.

Однак, вказаною ухвалою суду встановлено умови, порядок та строки виконання зобов`язань боржника (Позивача) з правом достроково виконати свої зобов`язання перед кредиторами третьої черги після задоволення зобов`язань першої та другої черг, а саме:

1)умова - відстрочка виконання на 4 (чотири) роки і 6 (шість) місяців та розстрочка на 1 (один) рік;

2)порядок - зобов`язання виконуються шляхом щомісячного перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок кредитора;

3)строки:

- дата початку виконання: після задоволення зобов`язань першої та другої черг в повному обсязі, через 4 (чотири) роки і 6 (шість) місяців з моменту затвердження цієї мирової угоди господарським судом, тобто - з 29 липня 2018 року;

- дата кінця виконання: через 1 (один) рік після задоволення зобов`язань другої черги, через 5 (п`ять) років і 6 (шість) місяців з моменту затвердження цієї Мирової угоди господарським судом, тобто - до 29 липня 2019 року.

Тобто ухвалою суду на позивача не було покладено обов`язок погасити заборгованість перед відповідачем у день винесення такої ухвали.

При цьому, починаючи з 27 серпня 2018 року по 29 липня 2019 року, що відповідає строкам встановленим ухвалою, позивач щомісячно погашав кредиторські вимоги в частині сплати орендної плати за землю та повністю їх погасив 29 липня 2019 року, що підтверджується наявним у матеріалах справи реєстром операцій за період з 01 серпня 2018 року по 31 липня 2019 року в AT «ПУМБ», де у призначенні платежів вказано, що позивач перераховував грошові кошти з призначенням «Сплата за Землю Задоволення вимог кредиторів 3-ї черги за Мировою угодою від 19.01.2014р. №44/458-6, без ПДВ».

Зважаючи на те, що справа № 44/458-6 стосувалась банкрутства позивача, погашення податкової заборгованості позивача за 2009-2010 роки, у відповідності до вимог пункту 87.10 статті 87 ПК України, правомірно відбувалось в рамках справи про банкрутство за затвердженим Господарським судом міста Києва порядком.

Таким чином, вказаним підтверджується, що позивач своєчасно погасив кредиторські вимоги згідно з мировою угодою та, водночас, своєчасно та у повному обсязі сплачував заборгованість з податкових зобов`язань по орендній платі за землю за деклараціями від 29 січня 2009 року, від 19 січня 2010 року та уточнюючою декларацією від 23 червня 2010 року.

Суд звертає увагу, що на виконання вимог частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) відповідачем не було у наданому відзиві заперечено наведені вище обставини.

Також суд звертає увагу на те, що згідно з пунктом 114.1 статті 114 ПК України граничні строки застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) до платників податків відповідають строкам давності для нарахування податкових зобов`язань, визначеним статтею 102 цього Кодексу.

Згідно з п. 102.1 статті 102 ПК України контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право провести перевірку та самостійно визначити суму грошових зобов`язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня (2555 дня у разі проведення перевірки контрольованої операції відповідно до статті 39 цього Кодексу), що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, звіту про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації, визначеної пунктом 133.4 статті 133 цього Кодексу, та/або граничного строку сплати грошових зобов`язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов`язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов`язання (в тому числі від нарахованої пені), а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

У разі подання платником податку уточнюючого розрахунку до податкової декларації контролюючий орган має право визначити суму податкових зобов`язань за такою податковою декларацією протягом 1095 днів з дня подання уточнюючого розрахунку.

Отже, відповідач при прийнятті оскаржуваного податкового повідомлення-рішення мав дотримуватись строку у 1095 днів, чого ним зроблено не було, що призвело до порушення при прийнятті такого рішення вимог статей 102 та 114 ПК України.

Як вже зазначалось, доказів, які б спростовували наведені твердження відповідачем за час розгляду справи надано не було.

Беручи до уваги зазначене суд вважає, що відповідачем, за час розгляду справи, на виконання вимог частини 2 статті 77 КАС України не було доведено правомірності прийнятого ним оскаржуваного рішення.

Відповідно до статті 244 КАС України під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема:

1)чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються;

2)чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження.

Відповідно до положень частин 1 та 2 статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно положень статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

За наслідком здійснення аналізу оскаржуваного рішення на відповідність наведеним вище критеріям, суд, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень наведеного законодавства України, матеріалів справи, приходить до висновку про те, що заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню, оскільки оскаржуване рішення не відповідає наведеним у частині 2 статті 2 КАС України критеріям.

Щодо питання розподілу судових витрат, необхідно зазначити наступне.

Позивач просив стягнути з відповідача судові витрати, у тому числі витрати на правничу допомогу у розмірі 50 000, 00 грн.

Відповідно до вимог статті 132 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати:

1) на професійну правничу допомогу;

2) сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду;

3) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз;

4) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;

5) пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Виходячи з системного тлумачення наведеного правового положення вбачається, що судовими витратами є виключно ті витрати сторони, які безпосередньо пов`язані з розглядом справи.

Відповідно до статі 134 КАС України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Між тим, позивачем не було дотримано вказаних процесуальних вимог в частині надання суду доказів здійснення витрат на правничу допомогу адвоката, зокрема позивачем не надано суду як самого договору про надання правничої допомоги так і доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості.

Разом з тим, позивачем було додано до матеріалів справи квитанції про сплату судового збору на суму 5 984, 90 грн.

Згідно зі статтею 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи зазначене, суд вважає необхідним стягнути на користь позивача виключно понесені ним судові витрати у розмірі 5 984, 90 грн (судовий збір) за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДПС у м. Києві.

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 5-11, 19, 72-77, 90, 241-246, 250, 263 КАС України суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов приватного акціонерного товариства «Завод сантехнічних заготовок» (03062, місто Київ, вулиця Екскаваторна, будинок 24; код ЄДРПОУ 05503272) до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві (04116, місто Київ, вулиця Шолуденка, будинок 33/19; код ЄДРПОУ ВП 44116011) про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної податкової служби у м. Києві від 19 березня 2020 року № 0294930410.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної податкової служби у м. Києві на користь приватного акціонерного товариства «Завод сантехнічних заготовок» понесені останнім судові витрати у розмірі 5 984, 90 грн (п`ять тисяч дев`ятсот вісімдесят чотири гривні дев`яносто копійок).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Колеснікова І.С.