Постанова

від 09.04.2025 по справі 640/7699/20

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 640/7699/20 Суддя (судді) першої інстанції: Колеснікова І.С.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 квітня 2025 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді: Чаку Є.В.,

суддів: Єгорової Н.М., Коротких А.Ю.

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у м. Києві на рішення Київського окружного адміністративного суду від 15 вересня 2023 року у справі за адміністративним позовом приватного акціонерного товариства "Завод сантехнічних заготовок" до Головне управління Державної податкової служби у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И В :

ПАТ "Завод сантехнічних заготовок" звернулося до суду з позовом до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 19 березня 2020 року №0294930410.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 15 вересня 2023 року позов задоволено.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити у повному обсязі. На думку апелянта, зазначене рішення суду прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач просив залишити рішення суду першої інстанції без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Оскільки апеляційна скарга подана на рішення суду першої інстанції, яке ухвалено в порядку спрощеного (в порядку письмового) позовного провадження, колегія суддів, керуючись п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, вирішила розглядати справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, колегія суддів дійшла наступних висновків.

З матеріалів справи вбачається, що 07 лютого 2020 року ГУ ДПС у м. Києві складено Акт № 996/26-15-04-10-20 про результати камеральної перевірки з питань дотримання вимог податкового законодавства в частині своєчасності сплати орендної плати за землю ПрАТ "Завод сантехнічних заготовок" (код ЄДРПОУ 05503272).

Під час перевірки податковий орган встановив порушення позивачем строків сплати податкових зобов`язань по орендній платі за землю з юридичних осіб, передбачених пунктом 287.3 статті 287 ПК України.

На підставі висновків акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 19 березня 2020 року №0294930410, яким на ПрАТ "Завод сантехнічних заготовок" накладено штраф у розмірі 398 992, 96 грн за порушення строків сплати суми грошового зобов`язання з орендної плати з юридичних осіб, визначеного пунктом 287.3 статті 287 Податкового кодексу України.

Судом встановлено, що відповідач нарахував позивачу штраф за несвоєчасну сплату податкових зобов`язань по орендній платі за землю з юридичних осіб за декларацією від 29 січня 2009 року, декларацією від 19 січня 2010 року та уточнюючою декларацією від 23 червня 2010 року.

Позивач, вважаючи вказане податкове повідомлення-рішення протиправним, звернувся до суду із позовом за захистом своїх порушених прав та законних інтересів.

Згідно положень Податкового кодексу України плата за землю - обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності (п. 14.1.147);

Відповідно до п. 288.7 ст. 288 ПК України податковий період, порядок обчислення орендної плати, строк сплати та порядок її зарахування до бюджетів застосовується відповідно до вимог статей 285-287 цього розділу.

Згідно п. 285.1.,285.2 ст. 285 ПК України базовим податковим (звітним) періодом для плати за землю є календарний рік. Базовий податковий (звітний) рік починається 1 січня і закінчується 31 грудня того ж року (для новостворених підприємств та організацій, а також у зв`язку із набуттям права власності та/або користування на нові земельні ділянки може бути меншим 12 місяців).

Порядок обчислення плати за землю а, відтак і орендної плати визначеної п. 286.2 ст. 286 ПК України, відповідно до якого платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають відповідному контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов`язку подання щомісячних декларацій. При поданні першої декларації (фактичного початку діяльності як платника плати за землю) разом з нею подається довідка (витяг) про розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки, а надалі така довідка подається у разі затвердження нової нормативної грошової оцінки землі.

Строк сплати плати за землю а, відтак і орендної плати з огляду на відсилочну норму п. 288.7 ст. 288 ПК України, встановлений п. 287.3 ст. 287 ПК України. Зокрема, податкове зобов`язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.

Останній день строку сплати зобов`язання по сплаті орендної плати за землю розраховується щодо кожного місяця окремо, та відповідно таким є 30 день наступного місяця після звітного.

Згідно з пунктом 87.10 статті 87 ПК України з моменту винесення судом ухвали про порушення провадження у справі про банкрутство платника податків порядок погашення грошових зобов`язань, які включені до конкурсних кредиторських вимог контролюючих органів до такого боржника, визначається згідно із Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» без застосування норм цього Кодексу.

Судом встановлено, що ухвалою Господарського суду міста Києва від 22 липня 2010 року заяву ПрАТ "Завод сантехнічних заготовок" про визнання банкрутом прийнято до розгляду та порушено провадження у справі № 44/458-б. Також судом введено мораторій на задоволення вимог кредиторів боржника, відповідно до ст. 11 Закону України від 14.05.1992 року № 2343-XII "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (надалі - Закон України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом").

Даний мораторій діяв до затвердження Господарським судом міста Києва, ухвалою від 29 січня 2014 року, мирової угоди від 20 січня 2014 року та припинення провадження у справі про банкрутство № 44/458-б.

В мировій угоді від 20 січня 2014 року зазначено, що до складу затверджених господарським судом вимог конкурсних кредиторів боржника (ПрАТ "Завод сантехнічних заготовок") були також включені вимоги Державної податкової інспекції у Святошинському районі ГУ Міндоходів в місті Києві (де боржник перебував на обліку) по сплаті грошових зобов`язань у сумі 5 118 311,71 грн. За умовами мирової угоди від 20 січня 2014, сплата цих грошових зобов`язань була відстрочена на 4 (чотири) роки і 6 (шість) місяців та розстрочено на 1 (один) рік (шляхом щомісячного перерахування грошових коштів у розмірі 426525,98 грн. на розрахунковий рахунок кредитора).

Судом встановлено, а апелянтом не спростовано, що до суми кредиторської вимоги контролюючого органу у розмірі 5118311,71 грн. включено заборгованість зі сплати орендної плати за землю.

Починаючи з 27 серпня 2018 року по 29 липня 2019 року, що відповідає строкам встановленим ухвалою, позивач щомісячно погашав кредиторські вимоги в частині сплати орендної плати за землю та повністю їх погасив 29 липня 2019 року, що підтверджується наявним у матеріалах справи реєстром операцій за період з 01 серпня 2018 року по 31 липня 2019 року в AT "ПУМБ", де у призначенні платежів вказано, що позивач перераховував грошові кошти з призначенням "Сплата за Землю Задоволення вимог кредиторів 3-ї черги за Мировою угодою від 19.01.2014р. №44/458-6, без ПДВ".

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що наявні у матеріалах справи докази підтверджують факт своєчасного погашення позивачем кредиторських вимог згідно з мировою угодою та, водночас, своєчасної та у повному обсязі сплати заборгованості з податкових зобов`язань по орендній платі за землю за деклараціями від 29 січня 2009 року, від 19 січня 2010 року та уточнюючою декларацією від 23 червня 2010 року. Суд першої інстанції правильно звернув увагу на те, що згідно з п. 102.1 статті 102 ПК України контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право провести перевірку та самостійно визначити суму грошових зобов`язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня (2555 дня у разі проведення перевірки контрольованої операції відповідно до статті 39 цього Кодексу), що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, звіту про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації, визначеної пунктом 133.4 статті 133 цього Кодексу, та/або граничного строку сплати грошових зобов`язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов`язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов`язання (в тому числі від нарахованої пені), а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

У разі подання платником податку уточнюючого розрахунку до податкової декларації контролюючий орган має право визначити суму податкових зобов`язань за такою податковою декларацією протягом 1095 днів з дня подання уточнюючого розрахунку.

В даному випадку відповідач при прийнятті оскаржуваного податкового повідомлення-рішення не дотримався строку у 1095 днів, що призвело до порушення при прийнятті такого рішення вимог статей 102 та 114 ПК України.

Доказів, які б спростовували наведені твердження відповідачем за час розгляду справи надано не було.

Згідно із ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

В свою чергу, відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, зазначений обов`язок не виконано, та у встановленому порядку не обґрунтовано правомірність своїх дій в межах спірних правовідносин.

Враховуючи викладене, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог.

Згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. Щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд, що і вчинено судом у даній справі.

Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання, тобто прийняте рішення відповідає матеріалам справи та вимогам закону, і не підлягає скасуванню.

Згідно ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідності до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 242, 308, 311, 315, 316, 322 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у м. Києві залишити без задоволення.

Рішення Київського окружного адміністративного суду від 15 вересня 2023 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України.

Головуючий суддя: Є.В. Чаку

Судді: Н.М. Єгорова

А.Ю. Коротких