Ухвала

від 15.09.2023 по справі 916/4027/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову

"15" вересня 2023 р. Справа № 916/4027/23Господарський суд Одеської області у складі судді Нікітенка С.В., розглянувши заяву (Вх. № 2-1369/23 від 14.09.2023) Фермерського господарства „ВЕСТА-ЛЮКС про забезпечення позову, у справі

за позовом: Фермерського господарства „ВЕСТА-ЛЮКС (28400, Кіровоградська обл, Кропивницький р-н, смт. Компаніївка, вул. Космонавтів, буд. 3, кв. 1; код ЄДРПОУ 34141209),

до: Товариства з обмеженою відповід альністю „ЕГСКОМ (65009, м. Одеса, вул. Говорова Маршала, буд. 18; код ЄДРПОУ 40814207),

про стягнення 184 423, 73 грн.

ВСТАНОВИВ:

Фермерське господарство „ВЕСТА-ЛЮКС звернулось до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповід альністю „ЕГСКОМ, в якій просить стягнути з відповідача заборгованість за договором поставки №2 від 02.04.2018 у розмірі 184423,73 грн, з якої: 86089,60 грн сума основного боргу, 95317,44 грн сума пені, 1449,85 грн - сума інфляційних втрат та 1566,84 грн сума 3 % річних.

Одночасно з поданням позовної заяви до суду, Фермерським господарством „ВЕСТА-ЛЮКС (Вх. № 2-1369/23 від 14.09.2023) було подано заяву про забезпечення позову, в якій заявник просить суд вжити заходи забезпечення позву шляхом накладення арешту на грошові кошти, що належать Товариству з обмеженою відповідальністю „Егском (код ЄДРПОУ 40814207), які знаходяться на всіх рахунках відповідача в усіх банківських або інших фінансово-кредитних установах, та на майно, яке належить Товариству з обмеженою відповідальністю „Егском, у межах ціни позову 184423,73 грн.

В обґрунтування заяви про забезпечення позову Фермерське господарство „ВЕСТА-ЛЮКС зазначає, що умовою застосування заходів забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред`явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

Позивач зазначає, що під час розгляду справи про стягнення заборгованості за договором поставки, відповідач не позбавлений можливості в будь-який момент як розпорядитися коштами, які знаходяться на його рахунках, так і відчужити майно, яке знаходиться у його власності. Наявність зазначених обставин значно утруднить виконання судового рішення в майбутньому за умови його ухвалення на користь позивача.

Позивач звертає увагу, що за таких умов надання доказів щодо очевидних речей (доведення нічим не обмеженого права відповідача в будь-який момент розпорядитися своїм майном) свідчить про застосування судом завищеного або навіть заздалегідь недосяжного стандарту доказування, що порушує баланс інтересів сторін.

Позивач зазначає, що можливість накладення арешту на грошові кошти, що знаходяться на всіх без виключення рахунках відповідача та підлягають сплаті за договором поставки № 2 від 02.04.2018 та на майно, що належить відповідачеві, є для позивача додатковою гарантією того, що рішення суду у разі задоволення позову буде реально виконане та позивач отримає задоволення своїх вимог на стадії виконання судового рішення. Крім того, у разі задоволення позову у справі про стягнення грошових коштів боржник матиме безумовну можливість розрахуватись із позивачем, за умови наявності у нього грошових коштів у необхідних для цього розмірах. Накладення арешту на майно, яке застосовується для забезпечення позову про стягнення грошових коштів, має на меті подальше звернення стягнення на таке майно у разі задоволення позову.

Таким чином, позивач вважає за доцільне просити суд застосувати захід забезпечення позову у вигляді накладення арешту на грошові кошти, що належать Товариству з обмеженою відповідальністю „Егском, які знаходяться на всіх рахунках відповідача в усіх банківських або інших фінансово-кредитних установах, та на майно, яке належить ТОВ „Егском у межах ціни позову 184 423,73 грн.

З огляду на те, що між обраним позивачем заходом забезпечення позову у вигляді накладення арешту на грошові кошти, що належать відповідачу та які знаходяться на всіх його рахунках в усіх банківських або інших фінансово-кредитних установах, та накладення арешту на майно, яке належить відповідачеві, у межах суми позову та предметом спору наявний зв`язок, то обраний захід забезпечення позову є співмірним та адекватним.

Суд, розглянувши заяву Фермерського господарства „ВЕСТА-ЛЮКС про забезпечення позову (вх. № 2-1369/23 від 14.09.2023), дійшов до наступних висновків.

Як вбачається з матеріалів, наданих до позовної заяви, предметом позову є вимога майнового характеру про стягнення з відповідача грошових коштів в рахунок погашення заборгованості за договором поставки №2 від 02.04.2018 у розмірі 184423,73 грн, з яких: 86089,60 грн сума основного боргу, 95317,44 грн сума пені, 1449,85 грн - сума інфляційних втрат та 1566,84 грн сума 3 % річних

Підставою позову є порушення ТОВ „Егском умов договору поставки № 2 від 02.04.2018 в частині порушення строків оплати поставленого товару.

Відповідно до 136 ГПК України, господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 137 ГПК України, позов забезпечується: накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною відповідачу вчиняти певні дії; виключено; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту; виключено; зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об`єкти інтелектуальної власності; арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Положеннями абз. 1 ч. 6 ст. 140 ГПК України визначено, що про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу. В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову і підстави його обрання та вирішує питання зустрічного забезпечення. Суд може також зазначити порядок виконання ухвали про забезпечення позову.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 138 ГПК України, заява про забезпечення позову подається після відкриття провадження у справі - до суду, у провадженні якого перебуває справа.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

При встановленні зазначеної відповідності слід враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована відповідно до закону як підприємець.

Особа, яка подала заяву про забезпечення, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову. У вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів із врахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної заяви, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірність утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду. Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу (пункт 1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 16).

За змістом норми ст. 136 ГПК України обґрунтування необхідності забезпечення позову полягає у доказуванні обставин, з якими пов`язано вирішення питання про забезпечення позову. Забезпечення позову застосовується як гарантія задоволення законних вимог позивача. Умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що майно, яке є у відповідача на момент пред`явлення позову до нього, може зникнути, зменшитися за кількістю або погіршитися за якістю на момент виконання рішення.

Суд зазнає, що позивачем не забезпечено надання належних доказів в обґрунтування того, що відповідач, щодо суми стягнення 184423,73 грн на яку заявлено позовні вимоги, наразі вчиняє дії щодо відчуження свого майна або грошових коштів на користь інших осіб. Також позивачем не здійснено забезпечення надання доказів, які б свідчили, що відповідач здійснює якісь дії, спрямовані на ухилення від виконання зобов`язання після подання позову до суду.

Відповідно до частин 3 та 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи, і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 76 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Приписами ч. 1 ст. 79 Господарського процесуального Кодексу України передбачено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Згідно до ч. ч. 1, 2, 3 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Між тим, на переконання суду, у заяві позивача про забезпечення позову відсутні посилання на наявність будь-яких доказів задля встановлення обставин, з якими позивачем пов`язується необхідність застосування певного виду забезпечення позову.

При цьому, господарський суд зазначає, що така підстава, як факт ухилення відповідача від виконання зобов`язань за укладеним договором, не може бути безумовною підставою для забезпечення позову, а невиконання зобов`язань відповідачем ще потребує доведення, тому не можна розглядати твердження позивача, як безспірні та такі, що обґрунтовують необхідність забезпечення поданого позову.

Згідно з ст. 140 ГПК України, залежно від обставин справи суд може забезпечити позов повністю або частково. Про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.

Суд зазначає, що вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

З огляду на вищевикладене, господарський суд дійшов висновку про відмову Фермерському господарству „ВЕСТА-ЛЮКС у задоволенні заяви про забезпечення позову, оскільки саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування, підтвердженого належними доказами, не є достатньою підставою для задоволення такої заяви.

Керуючись статтями 136-138, 140, 234 Господарського процесуального кодексу України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

1 Відмовити Фермерському господарству „ВЕСТА-ЛЮКС у задоволенні заяви про забезпечення позову (Вх. № 2-1369/23 від 14.09.2023).

На ухвалу може бути подана апеляційна скарга у відповідності до частини 1 статті 256 ГПК України.

Ухвалу складено та підписано 15.09.2023.

Суддя Нікітенко С.В.