Рішення

від 15.09.2023 по справі 440/3751/23

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 вересня 2023 року м. ПолтаваСправа № 440/3751/23

Полтавський окружний адміністративний суд у складі судді Слободянюк Н.І., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Будтехмонтажінвест" до Головного управління ДПС у Полтавській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень- рішень,

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Будтехмонтажінвест" /надалі - позивач, ТОВ " Будтехмонтажінвест"/ звернулося до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління ДПС у Полтавській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень Головного управління ДПС у Полтавській області від 11 грудня 2022 року № 4075/0406, № 4076/0406.

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що податковим органом не наведено підстави, алгоритм та мотиви, які б законодавчо обґрунтовували визначення обсягу умовного постачання товарів/послуг станом на 01 серпня 2019 року, виходячи з показників балансу ТОВ «Будтехмонтажінвест» на 31 грудня 2021 року дату, яка відображала фінансово-майновий стан товариства через 2 роки і 5 місяців після дати анулювання його реєстрації як платника ПДВ). Крім цього, акт перевірки, на підставі якого прийняті оскаржувані податкові повідомлення-рішення, не містить пооб`єктного складу та класифікації основних засобів в сумі 296,10 тис.грн та запасів в сумі 6,00 тис.грн, а також ніяких доказів того, що по ним суми ПДВ були включені до складу податкового кредиту, та, що вони не були використані в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності ТОВ «Будтехмонтажінвест». Сам собою факт вчинення платником податків діянь, що зумовили визначення контролюючим органом суми податкового зобов`язання, жодним чином не є достатнім для кваліфікації діяння платника податків як умисного вчинення правопорушення.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 17 квітня 2023 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі №440/3751/23, вирішено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження, витребувано докази від відповідача.

Відповідач позов не визнав та у відзиві на позовну заяву зазначив, що на дату анулювання реєстрації платника податку на додану вартість податкові зобов`язання по залишках необоротних активів не нараховуються, якщо суми ПДВ по цих активах не були включені до складу податкового кредиту, що підтверджується документами, визначеними у пункті 44.1 статті 44 ПК України. Якщо відповідне підтвердження відсутнє, то не пізніше дати анулювання реєстрації підприємства як платника податку на додану вартість нараховуються податкові зобов`язання з ПДВ згідно з пунктом 184.7 статті 184 ПК України. ТОВ «Будтехмонтажінвест» було зареєстровано платником ПДВ у період з 01 березня 2012 року по 01 серпня 2019 року, тобто останнім звітним (податковим) періодом товариства є серпень 2019 року (пункт 184.6 статті 184 ПК України). При цьому ТОВ «Будтехмонтажінвест» податкова декларація з ПДВ за останній звітний (податковий) період- серпень 2019 року до контролюючого органу не подана, самостійно умовний продаж основних засобів в сумі 296100,00 грн та запасів в сумі 6000,00 грн не визнано та відповідно належна сума податкових зобов`язань з ПДВ до бюджету не сплачена, чим порушено вимоги пункту 49.2, підпункту 49.18.1 пункту 49.18 статті 49, пункту 203.1 статті 203, пункту 184.7 статті 184 ПК України.

У відповіді на відзив позивач повторно виклав свої доводи, що були наведені в позовній заяві.

Справу розглянуто судом за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін відповідно до пункту 10 частини шостої статті 12 та частини п`ятої статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України.

Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося на підставі частини четвертої статті 229 КАС України.

Дослідивши письмові докази, суд встановив такі обставини та відповідні до них правовідносини.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Будтехмонтажінвест" зареєстровано як юридична особа, ідентифікаційний код 37895768, та основним видом діяльності цього товариства є: Будівництво житлових і нежитлових будівель.

В реєстрі платників податку на додану вартість ТОВ "Будтехмонтажінвест" перебувало з 01 березня 2012 року по 01 серпня 2019 року (свідоцтво платника податку на додану вартість анульовано 01 серпня 2019 року).

Головним управлінням ДПС у Полтавській області відповідно до підпункту 20.1.19 пункту 20.1 статті 20 та підпункту 75.1.1 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України проведена камеральна перевірка податкової звітності з ПДВ за серпень 2019 року по ТОВ «Будтехмонтажінвест», за результатами якої складено акт № 4890/16-31-04-06-03-01/37895768 від 19 жовтня 2022 року.

Перевіркою встановлено порушення платником вимог пункту 49.2, підпункту 49.18.1 статті 49 ПК України та пункту 203.1 статті 203 ПК України внаслідок неподання платником до контролюючого органу податкової декларації з податку на додану вартість за серпень 2019 року, а також пункту 184.7 статті 184 ПК України внаслідок заниження податкового зобов`язання по операціях з умовного постачання товарів/послуг після анулювання реєстрації в якості платника ПДВ в сумі 60420,00 грн, що призвело до заниження суми податку на додану вартість до сплати в бюджет в сумі 60420,00 грн.

Так, в акті перевірки № 4890/16-31-04-06-03-01/37895768 від 19 жовтня 2022 року зазначено, що свідоцтво платника податку на додану вартість ТОВ «Будтехмонтажінвест» анульовано 01 серпня 2019 року. Згідно даних фінансового звіту від 20 липня 2022 року №9433957769 на балансі підприємства обліковуються основні засоби в сумі 296,10 тис грн та запаси в сумі 6,00 тис.грн. При цьому податкова декларація з ПДВ за останній звітний (податковий) період- серпень 2019 року платником до контролюючого органу не подана, самостійно умовний продаж основних засобів в сумі 296100,00 грн та запасів в сумі 6000,00 грн не визнано та відповідно належна сума податкових зобов`язань з ПДВ до бюджету не сплачена.

На підставі вказаного акту перевірки контролюючим органом прийняті податкові повідомлення-рішення:

- від 11 листопада 2022 року №4076/0406, яким на підставі пункту 120.1 статті 120 Податкового кодексу України до ТОВ «Будтехмонтажінвест» застосовано штрафну санкцію з податку на додану вартість в сумі 340,00 грн;

-від 11 листопада 2022 року №4075/0406, яким ТОВ «Будтехмонтажінвест» збільшено суму грошового зобов`язання на загальну суму 75525,00 грн (за податковим зобов`язанням - 60420,00 грн. та штрафною (фінансовою) санкцією - 15105,00 грн).

Не погодившись із прийняттям цих податкових повідомлень-рішень, позивач звернувся до суду з позовом про визнання їх протиправними та скасування.

Надаючи оцінку податковим повідомленням-рішенням Головного управління ДПС у Полтавській області від 11 грудня 2022 року № 4075/0406, № 4076/0406, суд виходить з наступного.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема податку на додану вартість, врегульовані положеннями Податкового кодексу України /надалі ПК України (у відповідних редакціях)/.

За визначенням, наведеним в пункті 15.1 статті 15 ПК України, платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об`єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об`єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов`язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.

Платник податків зобов`язаний: подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов`язані з обчисленням і сплатою податків та зборів; сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи / підпункти 16.1.3 та 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 ПК України/.

Як визначено пунктом 46.1 статті 46 ПК України, податкова декларація, розрахунок, звіт (далі - податкова декларація) - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов`язання або відображаються обсяги операції (операцій), доходів (прибутків), щодо яких податковим та митним законодавством передбачено звільнення платника податку від обов`язку нарахування і сплати податку і збору, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.

Відповідно до пункту 202.1 статті 202 Розділу V «Податок на додану вартість» ПК України звітним (податковим) періодом є один календарний місяць, а у випадках, особливо визначених цим Кодексом, календарний квартал, з урахуванням таких особливостей:

а) якщо особа реєструється як платник податку з іншого дня, ніж перший день календарного місяця, першим звітним (податковим) періодом є період, який розпочинається від дня такої реєстрації та закінчується останнім днем першого повного календарного місяця;

б) якщо податкова реєстрація особи анулюється в інший день, ніж останній день календарного місяця, то останнім звітним (податковим) періодом є період, який розпочинається з першого дня такого місяця та закінчується днем такого анулювання.

Згідно з пунктом 184.6 статті 184 ПК України у разі анулювання реєстрації особи як платника податку останнім звітним (податковим) періодом є період, який розпочинається від дня, що настає за останнім днем попереднього податкового періоду, та закінчується днем анулювання реєстрації.

За змістом частини першої статті 184 ПК України реєстрація діє до дати анулювання реєстрації платника податку, яка проводиться шляхом виключення з реєстру платників податку.

Пунктом 184.7 статті 184 ПК України встановлено, що якщо товари/послуги, необоротні активи, суми податку по яких були включені до складу податкового кредиту, не були використані в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, такий платник податку в останньому звітному (податковому) періоді не пізніше дати анулювання його реєстрації як платника податку зобов`язаний визначити податкові зобов`язання по таких товарах/послугах, необоротних активах виходячи із звичайної ціни відповідних товарів/послуг чи необоротних активів, крім випадків анулювання реєстрації як платника податку внаслідок реорганізації платника податку шляхом приєднання, злиття, перетворення, поділу та виділення відповідно до закону.

Аналіз наведених норм свідчить про те, що якщо товари та необоротні активи, суми податку по яких були включені до складу податкового кредиту, не були використані в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, платник податку в останньому звітному (податковому) періоді не пізніше дати анулювання його реєстрації як платника податку зобов`язаний визначити податкові зобов`язання по таких товарах та необоротних активах виходячи із звичайної ціни відповідних товарів та необоротних активів. Тобто у разі анулювання реєстрації як платника податку на додану вартість особа зобов`язана визнати умовний продаж за наявності умов, наведених у відповідній нормі.

В свою чергу податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Також за визначенням, наведеним у підпункті 14.1.71 пункту 14.1 статті 14 ПК України, звичайна ціна - ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору, якщо інше не встановлено цим Кодексом. Якщо не доведено зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню ринкових цін. Це визначення не поширюється на операції, що визнаються контрольованими відповідно до статті 39 цього Кодексу.

З аналізу норм розділу І Інструкції про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов`язань і господарських операцій підприємств і організацій, затвердженої наказом Міністерства фінансів України 30 листопада 1999 року за № 291, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 21 грудня 1999 року за № 893/4186, слідує, що до необоротних активів належать основні засоби, в тому числі виробничі запаси, та інші необоротні матеріальні активи, в тому числі малоцінні необоротні матеріальні активи.

Зміст і форма Фінансової звітності мікропідприємства в складі Балансу (форма № 1-мс) і Звіту про фінансові результати (форма № 2-мс) та порядок її заповнення наведені в Національному положенню (стандарті) бухгалтерського обліку 25 "Спрощена фінансова звітність", затвердженому наказом Міністерства фінансів України 25 лютого 2000 року № 39 (у редакції наказу Міністерства фінансів України 24 січня 2011 року № 25), зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 15 березня 2000 року за № 161/4382.

Так, в розділі ІІІ «Фінансова звітність мікропідприємства» вказаного Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку зазначено, що у статті "Основні засоби" наводиться вартість власних та отриманих на умовах фінансового лізингу, довірчого управління об`єктів і орендованих єдиних (цілісних) державних майнових комплексів, які віднесені до складу основних засобів, а також вартість інших необоротних матеріальних активів, державні (казенні) та комунальні підприємства відображають вартість майна, отриманого на праві господарського відання чи праві оперативного управління, та об`єктів інвестиційної нерухомості. У цій статті також наводиться вартість нематеріальних активів, довгострокових біологічних активів та незавершені капітальні інвестиції.

У статті наводяться залишкова та окремо первісна (переоцінена) вартість основних засобів, нематеріальних активів та інших необоротних матеріальних активів, а також нарахована в установленому порядку сума їх зносу (у дужках). До підсумку балансу включається залишкова вартість, яка визначається як різниця між первісною вартістю вказаних необоротних активів і сумою їх зносу на дату балансу. Облік основних засобів і нематеріальних активів та нарахування амортизації здійснюються відповідно до Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку 7 "Основні засоби", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 27.04.2000 № 92, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 18.05.2000 за № 288/4509, та Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку 8 "Нематеріальні активи", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 18.10.99 № 242, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 02.11.99 за № 750/4043.

У статті "Інші необоротні активи" наводяться суми інших необоротних активів, у тому числі довгострокові фінансові інвестиції. Інші необоротні активи відображаються за первісною вартістю (історичною собівартістю).

У статті "Запаси" відображається вартість запасів сировини, основних і допоміжних матеріалів, палива, покупних напівфабрикатів і комплектувальних виробів, запасних частин, тари (крім інвентарної), будівельних матеріалів та інших матеріалів, призначених для використання в ході нормального операційного циклу. У цій статті також наводяться витрати на незавершене виробництво і незавершені роботи (послуги), валова заборгованість замовників за будівельними контрактами, поточні біологічні активи, готова продукція, сільськогосподарська продукція.

Відповідно до пунктів 5-8, 15 Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку 9 "Запаси", затвердженого наказом Міністерства фінансів України 20 жовтня 1999 року № 246, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 2 листопада 1999 року за N 751/4044, запаси визнаються активом, якщо існує імовірність того, що підприємство отримає в майбутньому економічні вигоди, пов`язані з їх використанням, та їх вартість може бути достовірно визначена.

Для цілей бухгалтерського обліку запаси включають: сировину, основні й допоміжні матеріали, комплектуючі вироби та інші матеріальні цінності, що призначені для виробництва продукції, виконання робіт, надання послуг, розподілу, передачі, обслуговування виробництва й адміністративних потреб; незавершене виробництво у вигляді не закінчених обробкою і складанням деталей, вузлів, виробів та незакінчених технологічних процесів. Незавершене виробництво на підприємствах, що виконують роботи та надають послуги, складається з витрат на виконання незакінчених робіт (послуг), щодо яких підприємством ще не визнано доходу; готову продукцію, що виготовлена на підприємстві, призначена для продажу і відповідає технічним та якісним характеристикам, передбаченим договором або іншим нормативно-правовим актом; товари у вигляді матеріальних цінностей, що придбані (отримані) та утримуються підприємством з метою подальшого продажу; малоцінні та швидкозношувані предмети, що використовуються протягом не більше одного року або нормального операційного циклу, якщо він більше одного року; поточні біологічні активи, якщо вони оцінюються за цим Національним положенням (стандартом), а також сільськогосподарська продукція і продукція лісового господарства після її первісного визнання.

Одиницею бухгалтерського обліку запасів є їх найменування або однорідна група (вид).

Придбані (отримані) або вироблені запаси зараховуються на баланс підприємства за первісною вартістю.

Первісна вартість запасів у бухгалтерському обліку не змінюється, крім випадків, передбачених цим Національним положенням (стандартом).

Аналіз наведених норм підзаконних нормативно-правових актів дає підстави для висновку, що у фінансовій звітності мікропідприємства містяться відомості щодо первісної вартості основних засобів та запасів.

Судовим розглядом встановлено, що податкове зобов`язання з податку на додану вартість за серпень 2019 року в сумі 60420,00 грн визначено позивачу у зв`язку з визнанням умовного продажу основних засобів (вартістю 296,10 тис.грн) та запасів (вартістю 6,00 тис.грн). При цьому при визначенні податкового зобов`язання відповідач використав інформацію щодо наявності у позивача основних засобів, запасів та їх вартості з фінансового звіту позивача від 20 липня 2022 року №9433957769.

Так, згідно цього фінансового звіту, а саме: фінансової звітності мікропідприємства, на баланс підприємства станом на 31 грудня 2021 року зараховано основні засоби вартістю на початок звітного року 372,00 тис. грн (первісна вартість - 938,50 тис. грн, знос 566,50 тис.грн) та вартістю на кінець звітного періоду 296,10 тис. грн ( первісна вартість -938,50 тис. грн, знос 642,40 тис.грн), а також запаси (оборотні активи) вартістю на початок звітного року 6,00 тис. грн та вартістю на кінець звітного періоду 6,00 тис. грн.

Тож до розрахунку податкового зобов`язання з ПДВ в сумі 60420,00 грн відповідачем була взята вартість запасів на кінець звітного періоду (2021 рік) та залишкова вартість основних засобів, яка визначається як різниця між їх первісною вартістю і сумою їх зносу на дату балансу (31 грудня 2021 року).

Таким чином, податковий орган визначив податкове зобов`язання з ПДВ в сумі 60420,00 грн (296,10 тис грн + 6,00 тис грн) х 20% ПДВ) за серпень 2019 року, виходячи з вартості основних засобів та запасів станом на 31 грудня 2021 року, зазначеної в балансі ТОВ «Будтехмонтажінвест» на 31 грудня 2021 року, при цьому не навівши в акті перевірки № 4890/16-31-04-06-03-01/37895768 від 19 жовтня 2022 року законодавче обґрунтування визначення обсягу умовного постачання товарів та необоротних активів на підставі показників фінансово-майнового стану підприємства , що мали місце через 2 роки і 5 місяців після дати анулювання його реєстрації як платника ПДВ, та відповідності використаної відповідачем вартості запасів та залишкової вартості основних засобів рівню звичайних цін.

Також в акті перевірки № 4890/16-31-04-06-03-01/37895768 від 19 жовтня 2022 року відсутні відомості щодо пооб`єктного складу та класифікації основних засобів в сумі 296,10 тис.грн, запасів в сумі 6,00 тис.грн та звітних податкових періодів, в яких суми ПДВ по таким основним засобам та запасам були включені платником до податкового кредиту, а також щодо доказів, якими підтверджуються обставини наявності у позивача станом на дату анулювання його реєстрації як платника податку на додану вартість цих основних засобів та запасів та їх невикористання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності ТОВ «Будтехмонтажінвест» станом на дату анулювання його реєстрації як платника податку на додану вартість.

На переконання суду, зазначення в акті перевірки вказаних відомостей потребує від контролюючого органу дослідження фінансової звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, первинних документів платника, що в свою чергу може бути здійснено контролюючим органом лише під час проведення такого заходу податкового контролю як документальна перевірка.

Так, пунктом 75.1 статті 75 ПК України визначено, що контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість (даних центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних митних декларацій), а також даних Єдиного реєстру акцизних накладних та даних системи електронного адміністрування реалізації пального та спирту етилового, даних СОД РРО.

Предметом камеральної перевірки також може бути своєчасність подання податкових декларацій (розрахунків) та/або своєчасність реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних, акцизних накладних та/або розрахунків коригування до акцизних накладних у Єдиному реєстрі акцизних накладних, виправлення помилок у податкових накладних та/або своєчасність сплати узгодженої суми податкового (грошового) зобов`язання виключно на підставі даних, що зберігаються (опрацьовуються) у відповідних інформаційних базах, повнота нарахування та своєчасність сплати податку на доходи фізичних осіб та єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у разі невідповідності резидента Дія Сіті вимогам, визначеним пунктами 2, 3 частини першої та пунктом 10 частини другої статті 5 Закону України "Про стимулювання розвитку цифрової економіки в Україні".

Документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Судом встановлено, що така документальна перевірка не була призначена та проведена відповідачем, а відтак, при збільшенні позивачу суми податкового зобов`язання з ПДВ на 60420,00 грн оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням від 11 грудня 2022 року № 4075/0406 відповідачем порушено спосіб реалізації владних управлінських функцій. Суд зазначає, що обставина невизначення платником податкового зобов`язання у зв`язку з визнанням умовного продажу товарів та необоротних активів може бути встановлена в результаті дослідження відповідної фінансової звітності платника, первинних документів, які використовуються ним в бухгалтерському та податковому обліку. Достовірність, повнота нарахування та сплати, зокрема, податку на додану вартість є предметом документальної перевірки відповідно до підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 ПК України.

З огляду на те, що відповідачем проведена камеральна, а не документальна перевірка та під час проведення камеральної перевірки відповідачем не досліджувалася відповідна фінансова звітність позивача, його первинні документи та регістри бухгалтерського обліку, внаслідок чого в акті перевірки відсутні відомості щодо: 1) фінансово-майнового стану позивача станом на дату анулювання реєстрації його як платника ПДВ та пооб`єктного складу та класифікації товарів та необоротних активів, наявних у позивача на цю дату; 2) звітних податкових періодів, в яких суми ПДВ по таким товарам та необоротним активам були включені позивачем до податкового кредиту; 3) доказів, якими підтверджується невикористання позивачем в оподатковуваних операціях у межах своєї господарської діяльності станом на дату анулювання реєстрації як платника податку на додану вартість таких товарів та необоротних активів; 4) визначення податкового зобов`язання по товарам та необоротним активам, наявним у позивача на дату анулювання реєстрації як платника податку на додану вартість, виходячи із їх звичайної ціни, суд доходить висновку про помилковість висновку відповідача про порушення позивачем вимог пункту 184.7 статті 184 ПК України внаслідок заниження податкового зобов`язання по операціях з умовного постачання товарів/послуг після анулювання реєстрації в якості платника ПДВ в сумі 60420,00 грн, що призвело до заниження суми податку на додану вартість до сплати в бюджет в сумі 60420,00 грн.

Відтак, податкове повідомлення-рішення від 11 грудня 2022 року № 4075/0406 є протиправним та підлягає скасуванню, а відповідна позовна вимога підлягає задоволенню.

Водночас відповідно до пункту 75.1 статті 75 ПК України предметом камеральної перевірки може бути своєчасність подання податкових декларацій (розрахунків), а як встановлено перевіркою та не спростовано позивачем в ході судового розгляду справи, податкова декларація з податку на додану вартість за останній звітний (податковий) період- серпень 2019 року до контролюючого органу не подавалася.

Пунктом 49.2 статті 49 ПК України визначено, що платник податків зобов`язаний за кожний встановлений цим Кодексом звітний період, в якому виникають об`єкти оподаткування, або у разі наявності показників, які підлягають декларуванню, відповідно до вимог цього Кодексу подавати податкові декларації щодо кожного окремого податку, платником якого він є. Цей абзац застосовується до всіх платників податків, в тому числі платників, які перебувають на спрощеній системі оподаткування обліку та звітності.

Податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює: календарному місяцю (у тому числі в разі сплати місячних авансових внесків) - протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця /підпункт 49.18.1 пункту 49.18 статті 49 ПК України/.

За змістом пункту 203.1 статті 203 ПК України податкова декларація з податку на додану вартість подається за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю, протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Тож, беручи до уваги той факт, що податковий обов`язок по подачі до контролюючого органу податкової декларації з податку на додану вартість за серпень 2019 року позивачем не виконаний, суд доходить висновку, що оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням від 11 грудня 2022 року № 4076/0406 відповідачем правомірно застосовано до позивача штраф в сумі 340,00 грн на підставі пункту 120.1 статті 120 ПК України, відповідно до якого неподання (крім випадків, якщо податкова декларація не подається відповідно до пункту 49.2 статті 49 цього Кодексу) або несвоєчасне подання платником податків або іншими особами, зобов`язаними нараховувати і сплачувати податки та збори, платежі, контроль за сплатою яких покладено на контролюючі органи, податкових декларацій (розрахунків), а також іншої звітності, обов`язок подання якої до контролюючих органів передбачено цим Кодексом, -тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 340 гривень, за кожне таке неподання або несвоєчасне подання.

У зв`язку з цим податкове повідомлення-рішення від 11 грудня 2022 року № 4076/0406 є правомірним, а тому у задоволенні відповідної позовної вимоги слід відмовити.

Отже, адміністративний позов ТОВ "Будтехмонтажінвест" слід задовольнити частково.

Згідно з частиною третьою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

За подання цього позову сплаті підлягав судовий збір в сумі 2684,00 грн та який був сплачений позивачем, що підтверджується квитанцією 32528798800006598516 від 02 квітня 2023 року.

Оскільки суд дійшов висновку про часткове задоволення позову, то стягненню за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Полтавській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю " Будтехмонтажінвест " підлягають витрати зі сплати судового збору пропорційно до задоволених вимог в сумі 2671,97 грн.

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 3, 6-10, 139, 241-245 Кодексу адміністративного судочинства України,

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою вiдповiдальнiстю «Будтехмонтажінвест» (вул. Переяслівська, буд. 55а, м. Кременчук, Полтавська область, 39600, ідентифікаційний код 37895768 ) до Головного управління ДПС у Полтавській області (вул. Європейська, буд. 4, м. Полтава, Полтавська область, 36000, ідентифікаційний код ВП 44057192) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Полтавській області від 11 грудня 2022 року № 4075/0406.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Полтавській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Будтехмонтажінвест" витрати зі сплати судового збору в сумі 2671,97 (дві тисячі шістсот сімдесят одна гривня дев`яносто сім копійок).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду в порядку, визначеному частиною 8 статті 18, частинами 7-8 статті 44 та статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Апеляційна скарга на дане рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя Н.І. Слободянюк